Психологічні особливості поведінки людини в екстремальних ситуаціях

Вступ.

1. Поведінка в екстремальних ситуаціях, забезпечення особистої безпеки.

2. Психологічні особливості організму людини в екстремальних ситуаціях.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Кожна людина в конкретних умовах життєдіяльності відповідає на різноманітні подразники різною фізіологічною реакцією. В основному ця індивідуальність залежить від психофізіологічних властивостей людини. До них належать нервово-емоційна стійкість, врівноваженість нервових процесів, розумова та фізична працездатність і витривалість тощо.

У процесі виховання, навчання, спеціальних тренувань одні психофізіологічні властивості можуть розвиватися і вдосконалюватися, інші — досить стійкі й потребують для свого розвитку значного часу, а такі, як типологічні властивості вищої нервової діяльності (ВНД), зберігають індивідуальні ознаки й особливості упродовж усього життя.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес). Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Здатність успішно діяти, не дивлячись на відволікаючі фактори. Від рухомості й лабільності нервової системи, від урівноваженості нервових процесів залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали.


1. Поведінка в екстремальних ситуаціях, забезпечення особистої безпеки

Іноді малоймовірний збіг обставин приводить до непередбачених наслідків, і нам здається, що ми є жертвою випадку. Однак аналіз багатьох подій показує, що здебільшого ми чинили, не уявляючи можливих наслідків. Одна з наших помилок — переоцінка власних можливостей, інша крайність — невпевненість у собі. Необережна, невпевнена і непідготована людина — це вже потенційна жертва. В екстремальній ситуації слід уміти розрізняти небезпеки справжні й удавані, приймати швидкі рішення, оцінювати людей, постійно і безперервно контролювати себе, правильно визначати свої можливості і намагатися знайти вихід навіть з безнадійної ситуації. Дуже давно були сформульовані загальні правила особистої безпеки: передбачити, по можливості уникнути, при необхідності діяти.

Для передбачення небезпеки необхідно знати і враховувати фактори ризику, що супроводжують нас у житті. Ми не будемо розглядати небезпеку природного походження (землетруси, пожежі, повені і т. п.), а зупинимося на тих, що пов'язані із насильством. До них треба бути завжди готовим, що вже само собою є ефективним засобом захисту від небезпеки. Поки людина знаходиться у звичній для неї обстановці, її поведінка має стабільний характер. Але як тільки вона потрапляє у складну чи небезпечну ситуацію, з нею можуть траплятися нерідко неймовірні речі. В екстремальній ситуації у багато разів зростають психологічні навантаження, змінюються реакції поведінки, знижується критичність мислення, порушується координація рухів, погіршується увага і сприйняття оточуючої дійсності, змінюються емоційні реакції і т. д. У багатьох ляк перед нападом набагато вищий, ніж реальний ризик піддатися насильству. Через страх з'являється почуття тривоги, боязні, які можуть перерости у жах з його фізичними наслідками: слабість, нерухомість або панічну втечу. Це може супроводжуватися істеричною реакцією — панікою, що, у свою чергу, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби.

А тепер уявіть собі, що все це відбувається з Вами в ситуації реальної загрози. Ви можете спостерігати на собі одну з трьох форм поведінки в екстремальній ситуації:

  • різке зниження організованості;
  • різке гальмування активних дій;
  • підвищення ефективності дій.

Дезорганізація Вашої поведінки може проявитися у несподіваній втраті раніше набутих навиків, які, здавалося, були доведені Вами до автоматизму. Мені доводилося не раз спостерігати, як деякі люди в ситуації, що не віщувала реальної загрози, проявляли чудеса у володінні різними прийомами самозахисту, але в екстремальній ситуації вони раптом цілком забували про все це і, в кращому випадку, переходили до звичайної вуличної рукопашної бійки.

Різке гальмування дій характеризується тим, що подібна ситуація може викликати у Вас стан ступору (заціпеніння)[5, c. 215-217].

Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин. При цьому спостерігається підвищений самоконтроль, чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, вчинення адекватних ситуації дій. Така форма реагування, звичайно, найбільш бажана, але ж чи у всіх і завжди її можна спостерігати? Подібне реагування на екстремальну ситуацію можливе тільки при наявності певних якостей і спеціальної підготовки людини до дій в такій ситуації. Якраз на цьому ми й зупинимося. Але було б несправедливо передбачати, що, прочитавши брошуру. Ви зможете просто виходити з будь-якої екстремальної ситуації. Але якщо Ви усвідомите, що, як і чому відбувається з Вами, що і як слід робити для того, щоб уникнути або хоча б применшити можливість настання небажаних для Вас наслідків,— це стане істотним кроком уперед на шляху ефективного подолання неадекватної поведінки в екстремальній ситуації.

Зупинимося лише на таких екстремальних ситуаціях, як загроза застосування сили, шантаж, фізичний напад.

ПРАВИЛЬНА ОЦІНКА СИТУАЦІЇ — ПЕРШИЙ КРОК ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ.

Для того, щоб прийняти більш або менш правильне рішення в екстремальній ситуації, необхідно, наскільки це можливо, зорієнтуватись, в яку ситуацію Ви потрапили.

Отож, Ви опинилися перед загрозою застосування сили. Насамперед слід з'ясувати, наскільки ця загроза реальна і чи можливо її уникнути.

Почнемо, по-перше, з місця, де Вам загрожують. Якщо це Ваш робочий кабінет чи Ваша квартира, то слід врахувати, що людина, яка Вам загрожує, набагато гірше від Вас орієнтується в обстановці, де для Вас усе знайоме, Ви знаєте, де що лежить і як Вам зручно взяти ту чи іншу річ. До того ж у квартирі можуть знаходитися Ваші близькі, і загроза для Вас, навіть якщо той, хто Вам погрожує, не знає про їх присутність, може за певних обставин стати загрозою і для них.

Але ж це може бути і приміщення, в якому господарем становища е той, хто Вам загрожує. У цьому випадку ініціатива більшою мірою на його боці. Незнання обстановки значно сковує Вас і Ваші дії.

Інша ситуація, коли все відбувається на вулиці. Одна справа — на вулиці, де є люди, інша — на порожній, коли довкола нікого нема, і поява когось дуже проблематична.

По-друге, час, коли виникає загроза застосування сили. У темну пору доби будь-яка загроза сприймається інакше, як вдень. Для багатьох людей сама темнота вже привносить стресогенність.

По-третє, кількість людей, які “супроводжують” зловмисника. Одна справа, коли він один, і зовсім інша — якщо їх кілька. Характер взаємин між ними може підказати Вам, хто серед них — головний, чи вперше вони чинять напад, чи діють як злагоджений, спрацьований до дрібниць механізм.

По-четверте, фізичні дані й екіпіровка людини (людей), яка загрожує Вам. Про фізичні дані та їх оцінку мова піде трохи пізніше, а ось про екіпіровку — бодай кілька слів. Характер одягу до певного ступеня може свідчити про те, чи готувалася до зустрічі з Вами ця людина, наскільки відповідає він її намірам. В одязі вільного крою легко сховати зброю, яку можна використати проти Вас. При безпосередньому нападі слід враховувати і власний фізичний стан.

Якщо Вас зупинив злочинець, уникайте реагування на це насильницькими діями, особливо коли він озброєний. Це не той випадок, щоб ризикувати життям. Соромно визнавати, але кращий спосіб зменшити фізичне насилля щодо себе — це не чинити опір. Практика показує, що той, хто зазнав нападу, має більше шансів вижити, якщо дати зрозуміти злочинцю, що на його боці перевага. Подібна покора для багатьох не є природною рисою, але перед тим, як наважитись на якісь дії, краще зважити свої реальні можливості і можливі наслідки. Тим більше, що самі злочинці у ситуаціях явної переваги над ними вміють вести себе досить поступливо[9, c. 136-138].

При аналізі обстановки, коли Вас пробують шантажувати, слід звернути увагу на такі моменти: по-перше, наскільки реальне те, на чому будується шантаж, тобто, чи сталася насправді та подія, факт, що використовуються проти Вас.

Правда, якщо те, чим Вам намагаються погрожувати, насправді мало місце, то не завжди варто зізнаватися в цьому шантажисту. Але іноді може скластися ситуація, коли подія мала місце, але все виглядало зовсім інакше, як подається в погрозі. Тоді Вам необхідно оперативно оцінити, чи зможете Ви довести, як насправді все відбувалося.

По-друге, слід швидко оцінити, наскільки реальна компрометація Вас на випадок відмови виконати вимоги шантажиста (причому постарайтесь зробити це максимально реально, не піддаючись психологічному тиску з його боку), прагніть оцінити, наскільки це серйозно, перед ким конкретно Вас хочуть скомпрометувати, яким чином це будуть пробувати здійснити.

По-третє, чи є у Вас час для нейтралізації можливих для Вас наслідків, чи можливо хоча б трохи відтягнути їх настання.

По-четверте, чи торкається загроза Ваших близьких:

одна справа, коли загрожують Вам, і зовсім інша — коли погрози стосуються Ваших близьких.

По-п'яте, чи здійснюється по телефону, письмово чи при особистому контакті з тим, хто погрожує.

Але для прийняття обґрунтованого рішення необхідний не тільки аналіз ситуації, а й старанна оцінка супротивника. Тож на цьому слід зупинитися докладніше[4, c. 484-486].


2. Психологічні особливості організму людини в екстремальних ситуаціях

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує дослід, залежать від безлічі різноманітних факторів та їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю чисельні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Як було відзначено раніше, вони викликають творення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це взаємодіє, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію – стрес.

Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. Це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу боротьби, втечі. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо). Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності, пасивна – ефективність діяльності різко зменшується.

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога як прояв потреб у самозбереженні; радість як реакція задоволення від реалізації потреб; гнів як наслідок обмеження потреби у рухах. Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціальності та усвідомлення власного “Я”. Ці емоції не пов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, злорадство, пихатість тощо).

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога як прояв потреб у самозбереженні; радість як реакція задоволення від реалізації потреб; гнів як наслідок обмеження потреби у рухах. Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціальності та усвідомлення власного “Я”. Ці емоції не пов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, злорадство, пихатість тощо).

В екстремальних ситуаціях велике значення мають психологічні якості людини, колективу.

Необхідною умовою вмілих і безстрашних дій людей в екстремальних умовах є впевненість (віра) у можливості захисту від стихії, катастроф, сучасної зброї, правильне конкретне уявлення щодо дії урагану, землетрусу, повені, уражаючих факторів зброї масового знищення. Щоб вистояти проти страху і паніки, люди повинні чітко уявляти собі з чим вони зіткнуться у надзвичайних ситуаціях, як практично діяти в цих умовах[7, c. 158-159].

Одним із головних напрямків морально-психологічної підготовки є розвиток у людей здатності протистояти страхові і неорганізованим діям у надзвичайних ситуаціях, готовності перебороти значні труднощі, здійснювати самовіддані вчинки у НС, перш за все, важлива перемога над власною невпевненістю і нерішучістю. Тільки після цього приходить перемога над стихією (противником).

Гостроту психологічних потрясінь різного характеру можна знизити, якщо завчасно навчати людей як діяти у тій обстановці, яка може скластися в екстремальних ситуаціях.

В основі психологічної підготовки людей лежать принципи внесення у навчальний процес елементів напруження, несподіваності, які властиві реальній обстановці в районі лиха, аварії, в осередку ураження, практичне навчання їх способів захисту, багаторазові тренування у виконанні прийомів і практичних дій в умовах можливих надзвичайних ситуацій.

Одним із напрямків морально-психологічної підготовки є вдосконалення навичок надання само- і взаємодопомоги потерпілим при опіках, пораненнях, зараженні, опроміненні, користування індивідуальною аптечкою, знання дозиметричних приладів і приладів хімічної розвідки, практики роботи з ними.

Вміння вести боротьбу з вогнем, переконаність у надійності прийомів і засобів гасіння псжеж сприяє ліквідації "вогнебоязні", виховує та розвиває сміливість і впевненість при діях в осередках масових пожеж[2, c. 147-149].


Висновки

В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами – подразниками.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю чисельні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Як було відзначено раніше, вони викликають творення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це взаємодіє, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію – стрес.

Можливі екстремальні фактори умовно можна розділити на такі групи: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, а для людини - ще й психічні та соціальні. Вони можуть діяти на організм прямо, порушуючи стан даного індивіда або викликати пошкодження на рівні хромосоми та генів (наприклад, іонізуюча радіація) і, таким чином прямо пошкоджувати здоров’я людей наступних поколінь.

Вплив екстремальних факторів веде до розвитку станів, до яких відносять різні види стресу - шок, біль, кома, колапс, непритомність та інші гострі захворювання та фізичні травми, а також реакції нервово психічної перенапруги, що включають порушення поведінки внаслідок емоційного зриву - страх, гнів, агресія, паніка, депресія та інші.


Список використаної літератури

1. Бандурка О. Основи психології і педагогіки: Підручник/ Олександр Бандурка, Валентина Тюріна, Олена Федоренко,; МВС Україи, Нац. ун-т внутр. справ. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 334 с.

2. Вітенко І. Основи психології: Підручник для студ. вищих медичних навч. закладів освіти III-V рівнів акредитац./ Іван Вітенко, Тарас Вітенко,. - Вінниця: Нова книга, 2001. - 251 с.

3. Гуцало Е. Психологія: Інструктивно-методичні матеріали для самостійної підготовки студентів до комплексного державного екзамену/ Емілія Гуцало,; М-во освіти і науки України, КДПУ ім. В. Винниченка. Кафедра психології. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 126 с.

4. Основи психології: Підручник для студ. вузів/ За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - 3-є вид., стереотип.. - К.: Либідь, 1997. – 630 с.

5. Психологія: Підручник для студ. вуз./ За ред. Ю.Л.Трофімова. - 3-тє вид., стереотип.. - К.: Либідь, 2001. - 558 с.

6. Психологія: З викладом основ психології релігії/ Під ред. Юзефа Макселона. - Львів: Монастир Монахів Студійського Уставу: Вид. відділ "Свічадо", 1998. - 319 с.

7. Серьожникова Р. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Раїса Серьожникова, Надія Пархоменко, Лада Яковицька,; М-во освіти і науки України, Донецький нац. технічний ун-т . - К.: Центр навчальної літератури, 2003; К.: Академвидав, 2003. - 242 с.

8. Степанов О. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Олександр Степанов, Михайло Фіцула,. - К.: Академвидав, 2002; К.: Академвидав, 2003. - 502 с.

9. Цимбалюк І. Психологія: Навчальний посібник/ Іван Цимбалюк,; М-во освіти і науки України . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 214 с.

загрузка...
Top