Вплив економічних чинників на ефективність корпоративних пенсійних програм

Постановка проблеми. Україна вступила в XXI ст. маючи багато проблем соціального характеру. Проте одна з найголовніших — це низький рівень пенсійного забезпечення. Україна однією з останніх країн як Східної Європи, так і країн колишнього Радянського Союзу розпочала реформування пенсійного забезпечення. Таким чином наша держава мала унікальну можливість врахувати світовий досвід та, що найголовніше, не повторювати помилки та невдачі своїх попередників.

В Україні розбудовується трирівнева пенсійна система, яка складається з обов´язкового солідарного, обов´язкового накопичувального та добровільного накопичувального рівнів. Саме розвиток недержавних пенсійних фондів (НПФ), які виступають основою формування добровільного рівня пенсійної системи повинен забезпечити: по-перше, додатковий до державного соціальний захист населення; по-друге, значно розширити інвестиційні можливості України.

Головним інструментом роботи НПФ є впровадження корпоративних пенсійних програм (КПП). КПП в багатьох країнах світу вже стали одним із найважливих елементів в загальному пакеті соціальних гарантій, які надаються працівникам разом із заробітною платою, медичним страхуванням, житловими програмами тощо. Дослідження впливу економічних чинників на ефективність корпоративних пенсійних програм дозволить, насамперед, досягти їх фінансової стійкості в умовах змін кон´юнктури бізнесу, дохідності вкладень на фінансових ринках, плинності кадрів, податкової політики.

Дослідження КПП та економічних чинників, які впливають на їхню ефективність викликане як нагальними потребами практики, так і необхідністю розвитку теоретичних засад розбудови системи недержавного пенсійного забезпечення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти недержавного пенсійного забезпечення розглядаються у працях вітчизняних та зарубіжних економістів. Значний внесок у формування національної концепції пенсійного забезпечення здійснили: М. Вінер, В. Геєць, Б. Зайчук, Е. Ліанова, Б. Надточій, М. Папієв, М. Самбірський, А. Нечай, О. Ткач, В. Яценко. Серед російських економістів слід виділити праці С. Кабалкіна, А. Михайлова, А. Пчелинцева, О. Харченка. Проте недостатньо вивченим залишається, насамперед, широке коло питань, пов´язаних із побудовою та ефективним функціонуванням КПП. Так, вимагає подальшого вивчення вплив економічних чинників на ефективність КПП, методи оцінювання та управління стійкістю КПП та моделювання системи пенсійних виплат, актуарний розрахунок КПП.

Метою статті є виділення та аналіз мікро- та макроекономічних чинників, які впливають на ефективність корпоративних пенсійних програм.

Виклад основного матеріалу. КПП — це сукупність заходів, спрямованих на побудову системи недержавного пенсійного забезпечення на підприємствах різних форм власності та/або в галузі економіки в цілому з метою отримання працівниками додаткових до загальнообов´язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Ціль КПП — ефективне вирішення завдань соціального і економічного розвитку в інтересах успішного ведення бізнесу на довгостроковій основі шляхом організації НПЗ. КПП можна визнати ефективною, коли вона забезпечує: участь усіх працівників підприємства в пенсійному фонді; мінімально можливі витрати на обслуговування пенсійного фонду зокрема та корпоративної пенсійної програми загалом; адекватні пенсійні виплати відповідно до законодавства; максимально можливий рівень дохідності активів пенсійного фонду; мінімальні ризики інвестування пенсійних активів фонду; участь працівників підприємства у пенсійному фонді через сплату пенсійних внесків за власний рахунок.

Впровадження корпоративних пенсійних програм надасть роботодавцям як економічні, так і соціальні переваги, зокрема: проводити ефективну кадрову політику, оптимізувати податкове навантаження, залучити додаткові інвестиційні ресурси тощо. Фінансові можливості підприємства не завжди спроможні забезпечити повне задоволення потреб працівників у пенсійному забезпеченні. У зв´язку з цим в пенсійних програмах доцільно використовувати принцип солідарної відповідальності адміністрації підприємства і працівників за додаткове пенсійне забезпечення останніх. На практиці це означає, що підприємство спрямовує кошти до НПФ у випадку, якщо працівник спрямовує до фонду певну суму зі своєї заробітної плати.

Ефективність корпоративної пенсійної програми повинна розглядатись із двох точок зору: з точки зору конкретної людини в частині забезпечення у старості рівня матеріального утримання не нижчого за визначений рівень доходів в період активної трудової діяльності; з точки зору підприємства в частині кадрової політики та інвестицій. Критерієм ефективності, що забезпечує оцінку реалізації цієї мети КПП, виступає коефіцієнт заміщення, який обраховується як відношення пенсії працівника до його заробітної плати за останній обліковий період.

Економічні чинники, які впливають на ефективність корпоративних пенсійних програм, необхідно поділити на дві групи — макроекономічні та мікроекономічні. Іншими словами, під макроекономічними чинниками ми розуміємо комплекс чинників, які впливають на корпоративну пенсійну програму ззовні. Мікроекономічні чинники — це внутрішній вплив. Ці дві групи чинників можуть діяти як в одному напрямку, так і в протилежному.

Головними макроекономічними чинниками, що впливають на ефективність КПП є: темпи зростання (падіння) валового внутрішнього продукту (ВВП), обсягів виробництва; ситуація на фінансових ринках; оподаткування в системі НПЗ; політичні події; темпи інфляції (дефляції).

При зростанні ВВП, обсягів виробництва у підприємств будуть фінансові ресурси для здійснення програм недержавного пенсійного забезпечення. Лише підприємство, яке працює стабільно, із адекватним рівнем рентабельності може побудувати ефективну корпоративну програму. Зростання чи падіння національної економіки відображатиметься на можливостях підприємства сплачувати пенсійні внески. Необхідно наголосити, що не існує тісної кореляції між економічним зростанням та корпоративною пенсійною програмою. Як немає двох однакових людей, так і немає двох однакових підприємств. На одне підприємство економічна криза може мати катастрофічний вплив, на діяльності іншого підприємства це взагалі може не позначитись.

Високий рівень розвитку економіки ще не є запорукою відсутності кризи системи пенсійного забезпечення. Деякі уряди країн часто трактують систему пенсійного, зокрема недержавного, забезпечення як зручне джерело свого фінансування. Така точка зору призвела до від´ємних реальних норм прибутку в багатьох державних пенсійних фондах США. Крім цього, пенсійні фонди можуть використовуватися для «відмивання» грошей та фінансування різних «політично-вигідних» проектів, оскільки надають змогу приховувати збитки впродовж тривалого періоду часу.

Пенсійні внески, отримані від вкладників, повинні бути розміщені у інвестиційні інструменти, визначені законодавством, а саме: державні та муніципальні цінні папери, банківські депозити, акції, корпоративні облігації, цінні папери іноземних емітентів, іпотечні цінні папери, банківські метали, об´єкти нерухомості. Саме ситуація на ринках цих інвестиційних інструментів має вирішальний вплив на інвестиційний прибуток НПФ, а отже, і на величину пенсійних накопичень учасників. Для ефективності КПП важливо досягти довгострокового зростання вартості інструментів, в які було розміщено активи НПФ. Ціль управління активами НПФ — досягнення такого інвестиційного портфелю, який би забезпечив максимальну дохідність при заданому рівні ризику.

З точки зору підприємства, яке впроваджує КПП, будь-які податки — це додаткові витрати системи НПЗ. Розглядаючи вплив податків на ефективність КПП слід, насамперед, розділяти: оподаткування роботодавців-платників, які сплачують пенсійні внески на користь своїх працівників (учасників) та оподаткування фізичних осіб, на користь яких здійснюються внески, та які сплачують внески на власну користь.

Питання оподаткування коштів, накопичених у НПФ, виникає у трьох моментах: 1) при сплаті вкладником (юридична особа — роботодавець-платник, фізична особа) пенсійних внесків до НПФ; 2) під час отримання НПФ інвестиційного прибутку, на накопичені пенсійні кошти, та розподілу його між учасниками фондів; 3) під час проведення пенсійних виплат учаснику при настанні пенсійного випадку. У світовій практиці існують чотири найпоширеніші моделі оподаткування, а саме: «звільнення, звільнення, оподаткування», «оподаткування, звільнення, звільнення», «оподаткування, оподаткування звільнення», «звільнення, оподаткування, оподаткування». Наголосимо, що переважна більшість країн світу, в т.ч. і Україна, використовують модель оподаткування «звільнення, звільнення, оподаткування», тобто: звільнення від оподаткування пенсійних внесків, звільнення від оподаткування інвестиційного прибутку НПФ та оподаткування пенсійних виплат учасникам. Таким чином, можна зробити висновок, що існуюча модель оподаткування максимально стимулює функціонування КПП.

Головною пільгою для підприємства у сфері НПЗ є можливість віднести на валові витрати суму пенсійних внесків у розмірі, який не може перевищувати 15% від нарахованої зарплати кожного працівника за рік, а також граничної суми податкової соціальної пільги (встановлена на рівні місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень). Пенсійні виплати в Україні оподатковуються податком на доходи фізичних осіб з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,6, а після досягнення пенсіонером 70 років, податкових утримань з пенсійних виплат взагалі немає. Зазначимо, що в Україні оподаткування у сфері НПЗ максимально сприяє впровадженню КПП. Будь-яке скасування пільг чи введення нових податків матимуть негативний вплив на КПП.

Найголовнішим «ворогом» пенсійної реформи в Україні загалом та системи недержавного пенсійного забезпечення зокрема є нестабільність у політичному житті держави. Без стабільності та прогнозованості жодне підприємство не впроваджуватиме довгострокові програми соціального забезпечення, в т.ч. недержавне пенсійне забезпечення.

Підвищення пенсій перед виборами президента торік та цьогорічне зростання соціальних трансфертів призведуть до серйозних фінансових проблем у майбутньому. Так, у 2003 р. державні пенсійні виплати складали 9,3% ВВП (24,5 млрд. грн.), у 2004 - 11,2% ВВП (38,7 млрд. грн.), у 2005 р. сума пенсій складе приблизно 16% ВВП (52,3 млрд. грн.). Пенсійні виплати виглядають ще вагомішими, якщо їх порівнювати з доходами бюджету 2005 p., що заплановані на рівні 108,50 млрд. грн.

Наголосимо, що система НПЗ ґрунтується на довірі населення. Немає довіри — немає й системи. Людям потрібно доступно розповідати, що держава робить у пенсійній сфері (і не тільки в пенсійній) та з якою метою. Дуже важливо щоб перші особи нашої держави перейнялися цією проблемою та виступили авангардом у формуванні довіри населення до системи НПЗ.

Значний вплив на фінансову стійкість системи недержавного пенсійного забезпечення має рівень інфляції. Інфляційні процеси підривають стимули економічного зростання, підвищення ефективності виробництва на базі науково-технічного прогресу. Інфляція викривляє всі економічні розрахунки, робить невизначеними перспективи розвитку, підвищує ризик, пов´язаний з новими інвестиціями. Постійне зростання невпевненості, відсутність необхідної достовірності у прогнозах динаміки цін стають відмовою від довгострокових проектів. Інфляція впливає на кожну грань системи недержавного пенсійного забезпечення, незалежно від того, хто надає зазначені послуги, НПФ з усією інфраструктурою відповідно до законодавства чи страхова компанія, в тому числі на стан пенсійних активів. Цей вплив має доволі складний та багатогранний характер. Рівень інфляції за сім місяців 2005 р. склав 6,7% (за рік прогнозують 12-14%), за 2004 р. - 12,3%, за 2003 р. - 8,2%. З позиції збереження пенсійних накопичень значення інфляції є великими.

Головними мікроекономічними чинниками, що впливають на ефективність КПП, є: демографічні показники на підприємстві (статево-вікова структура персоналу, показники плинності кадрів, темпи виходу працівників на пенсію, статистичні дані по інвалідності та смертності учасників); фінансові показники діяльності підприємства; рівень заробітної плати на підприємстві.

Демографічні показники на підприємстві впливають як на ефективність, так і на фінансову стійкість КПП. Якщо на підприємстві значна частина літніх людей, то можна спрогнозувати ряд труднощів у впроваджені КПП. Необхідно зважати на те, що жінки згідно українського законодавства виходять на пенсію на 5 років раніше від чоловіків, а отже, активний період накопичування для них буде меншим. Також суттєвий вплив на КПП має обсяг соціальних гарантій, які передбачені колективним договором відсоток.

Зазначимо, що засновниками або роботодавцями-платниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці-юридичні особи, що провадять свою діяльність беззбитково не менше ніж протягом одного фінансового року, крім випадків реорганізації юридичної особи. Платниками у відкритий чи професійний пенсійний фонд можуть бути як юридичні особи які працюють прибутково, так і збиткові підприємства. Загалом фінансові показники діяльності підприємства відіграють надзвичайно важливу роль при впровадженні корпоративної пенсійної програми.

Рівень заробітної плати на підприємстві впливає на такі два важливі показники: по-перше — на рівень пенсійних внесків за рахунок роботодавця; по-друге — на спроможність учасника здійснювати пенсійні внески за власний рахунок.

Зазначимо, що Україна перебуває на передостанньому місці в Європі за рівнем доходів на душу населення (379 євро на рік). Приблизно 27% населення перебуває за межею бідності. В Україні частка зарплати в собівартості продукції складає 1-10%, тоді як в Європі і США цей показник в середньому складає 40%, досягаючи в наукоємних галузях і сфері послуг 90%.

Існуючий рівень обов´язкових пенсійних відрахувань негативно впливає на економічний ріст і призводить до відходу трудових ресурсів в тіньовий сектор економіки. Впровадження єдиного соціального податку матиме позитивний вплив на процеси легалізації неофіційних зарплат, підвищення рівня «білої» зарплати і стимулюватиме збільшення відрахувань в систему недержавного пенсійного забезпечення. Без покращення фінансового становища громадян України говорити про залучення коштів фізичних осіб в систему недержавного пенсійного забезпечення видається малоймовірним.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, для ефективного функціонування КПП необхідно мінімізувати негативний вплив економічних факторів та максимізувати їх позитивний вплив. Для успішного функціонування КПП необхідно, щоб загальний обсяг фінансових ресурсів, які поступають та знаходяться в системі, дорівнював або перевищував обсяг ресурсів, необхідних для виконання зобов´язань по виплаті пенсій.

Відсутність системного підходу до аналізу економічних чинників, які впливають на ефективність КПП, може призвести до нездатності НПФ виконати свої фінансові зобов´язання перед учасниками та вкладниками та, тим самим, підірвати саму ідею недержавного пенсійного забезпечення як джерела додаткового фінансового захисту пенсіонерів. Наступні дослідження впливу економічних чинників на ефективність КПП повинні бути спрямовані на побудову багатофакторних моделей, які б дали можливість перевірити чутливість КПП до різноманітних варіантів (сценаріїв) майбутніх змін цих чинників.

 

Список використаних джерел

1.Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України // www.rada.gov.ua.

2.Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / За ред. 3. Ватаманюка. - Львів: Новий Світ-2000, 2005.

3.Костіна Н. І. Марахов К. С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 2000, - №2. - С. 30-39.

4.Михайлов А. В., Хаоченко О. В. Моделирование и актуарный расчет корпоративних пенсионных программ. - М.: Просвещение, 2003.

5.Михайлов А., Мудраков В. Все, что вы хотите знать о негосударственных пенсионных фондах. - М.: Гралия, 2001.

6.Нечай А. А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів. - Чернівці: Рута, 2004.

7.Партич Г, О., Пивончук О. І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 143-149.

8.Симбірський М. Пенсійна реформа: проблеми та перспективи //Україна Business. - 2005.-№30.-СІ.

9.Ткач А. Корпоративная пенсионная программа // Финансовый директор. - 2005. - №6. - С. 22-27.

10.Хмыз О. Юридические структуры коллективного инвестирования в развитых странах // Рынок ценных бумаг. - 2003. - №7. - С. 23-27.

загрузка...
Top