Управління сільськогосподарським підприємством у ринкових умовах

З переходом агропромислових об´єктів господарювання України на ринкові відносини, між ними порушився інформаційний взаємозв´язок. Інформація про обсяги виробництва, реалізації продукції, витрати, доходи, ціни, обслуговуючий персонал, зарплату, технологію, організацію управління в підприємстві є недоступною для багатьох виробничників та науковців і вважається комерційною таємницею, пізнання якої може призвести до втрати конкурентних переваг, спричинити негативні наслідки в розвитку економіки підприємства. У зв´язку з цим виникає проблема управління сільськогосподарським підприємством в умовах змін і невизначеності його розвитку, яка нині набуває актуальності й потребує розв´язання. Безумовно, сказати, що взагалі немає ніякої інформації про господарську діяльність сільськогосподарських підприємств не можна. Статистична інформація, яка надається Державним комітетом статистики України є неповною і не доходить до кожного окремого підприємства, не розкриває його господарську діяльність. Основні показники сільськогосподарських підприємств наводяться у статистичних бюлетенях в узагальненому вигляді у розрізі областей. Використання навіть цієї інформації дає змогу при відповідному її аналізі, за середніми показниками робити певні висновки про діяльність підприємств конкретної області.

Отже, розв´язання зазначеної проблеми можливо на основі доступної інформації, за допомогою якої можна простежити зміну економічних показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств за минулі роки, у динаміці та зробити їх прогнозування і на основі цього приймати управлінські рішення. Для обґрунтування напряму дослідження необхідно розглянути наукові напрацювання з управління підприємством в сучасних умовах господарювання.

Аналіз останніх публікацій дав змогу встановити, що управління сільськогосподарським підприємством може бути стратегічним, антикризовим, ситуаційним. У стратегічному управлінні розробляють стратегії розвитку підприємства на далеку перспективу, при цьому слід зазначити, що її переглядають залежно від його поточних цілей і завдань. Тому при розробці стратегії доцільно своєчасно враховувати зміни, які відбуваються у внутрішньому й зовнішньому середовищі підприємства. Антикризове управління підприємством зосереджено головним чином на запобіганні виникнення кризової ситуації, що може призвести до спаду виробництва і банкрутства об´єкта господарювання. При такому управлінні важливо мати інформацію про чинники внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, які впливають на його розвиток і за допомогою яких можна передбачити виникнення економічної кризи й накреслити заходи щодо її усунення.

Управлінські рішення приймаються керівництвом підприємства на основі аналізу минулого та можливого майбутнього розвитку подій у його господарській діяльності. Ситуаційне управління підприємством ґрунтується на оперативному прийнятті управлінських рішень виходячи з наявної ситуації, обставин, подій увиробництві й на ринку продукції, пов´язаних із розвитком економіки держави та можливих погодних умов. При цьому управлінні, порівняно зі стратегічним і антикризовим, ширше враховуються умови розвитку підприємства, порушуються питання, які в них зазначаються, — це погляд на перспективу та усунення негативних проявів, що можуть з´являтися у повсякденній діяльності.

Разом із тим слід зазначити ряд невирішених питань, характерних для кожного виду управління. Зокрема, в них досліджується розвиток підприємства, а, як відомо, при цьому необхідно мати систему, яка б регулювала його економічний стан. Питання розробки такої системи в науковій літературі відсутні. Також у ній недостатньо уваги приділяється аналізу системи, що регулює економічний стан підприємства, не наводиться обґрунтування методики проведення досліджень з управління підприємством у ринкових умовах.

Мета статті — обґрунтувати напрям і методику досліджень у ситуаційному управлінні сільськогосподарським підприємством на основі застосування теорії автоматизованого управління. Із зазначеної теорії відомо, що кожна система управління, в якій регулюється відповідний об´єкт дослідження, повинна мати певну кількість структурних елементів, які взаємозв´язані між собою, мають вхідні й вихідні величини, за допомогою яких вони статично характеризуються. В загальному вигляді схема такої системи управління наведена на рисунку 1.

3

Рис. 1. Система автоматизованого управління об´єкта, що досліджується

Х0, Х1, Z, S, У, X — величини, що характеризують структурні елементи системи управління; W1 (р), W2 (р), W3 (р), W4 (р) — передавальні функції.

Дослідження вихідних величин за часом у динаміці дає змогу визначити для кожного структурного елемента передавальну функцію, яка математично описує перехідний процес системи управління. Наприклад, графічну залежність вихідної величини У, що характеризує об´єкт дослідження за часом, наведено на рисунку 2. Визначимо його передавальну функцію за відомою методикою з теорії автоматизованого управління — це проведення дотичної та асимптоти.

4

Рис. 2. Графічне визначення складових передавальної функції об’єкта управління

5

Т, к — коефіцієнти; У — вихідна величина; t - години.

Передавальна функція матиме вигляд:

6

Якщо припустити, що всі структурні елементи мають однаковий вигляд передавальної функції, наведеної вище, то передавальна функція розімкнутої системи управління виразиться як:

7

Передавальна функція цієї ж замкнутої системи управління визначатиметься за формулою:

Рівняння, яке характеризуватиме замкнуту систему, матиме вигляд:

1р+1)*(Т2 р+1)*(Тзр+1)*(Т4 р+1)+к1234 =0.

Після підстановки певних значень у Т і к, це рівняння можна розв´язати математично. Одержані значення рівняння відповідатимуть конкретному стану системи. Враховуючи те, що в ситуаційному управлінні сільськогосподарським підприємством стан системи постійно змінюватиметься, його можна регулювати, змінюючи значення Т і к кожного розглянутого структурного елемента і таким чином визначати вигідність чи невигідність господарської діяльності у конкретній ситуації. При цьому застосування теорії автоматизованого управління не обмежується тільки цим, за допомогою її можна визначити сталість системи управління, здійснити вибір кожного її структурного елемента для досягнення певного регулювання.

Розглядаючи рисунок 1 як схему системи автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством, за об´єкт дослідження прийнято підприємство, виконавчий елемент — виробництво, регулювальний елемент — ринок і перетворювальний елемент — інформація про економічний стан підприємства. При цьому для виявлення відмінностей у розвитку сільськогосподарських підприємств як об´єкт дослідження доцільно розглядати велике, середнє і мале підприємство, оскільки зміна їх економічних показників становить основу в прийнятті управлінських рішень для кожного окремого з них, оскільки при виробництві однакової сільськогосподарської продукції вони виступають конкурентами. Дослідження системи автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством слід проводити для окремих видів сільськогосподарської продукції. Це дасть змогу більш системно підходити до аналізу інформації з господарської діяльності кожного розглянутого підприємства. За вхідні й вихідні величини, які характеризують інформаційні дані структурних елементів системи управління, прийнято затрати праці, собівартість, обсяг реалізації продукції, її ціну. При цьому попередньо було досліджено закономірності між ними з використанням регресійного аналізу. Одержані рівняння регресії дають змогу визначати невідомі економічні показники за тими, які вже задані.

Враховуючи відсутність необхідної інформації та недоступність проведення досліджень, на певних об´єктах господарювання доцільно застосовувати моделювання процесу управління сільськогосподарським підприємством. При цьому слід розглянути модель процесу управління в сільськогосподарському виробництві, наведену на рисунку 3. Процес управління зв´язаний з чинниками виробництва та відповідними діями керівництва підприємства. Щоб реалізувати розроблену систему управління на практиці, необхідно мати механізм регулювання господарської діяльності сільськогосподарського підприємства в ситуаційному управлінні, який наведено на рисунку 4, а також його основні компоненти — на рисунку 5.

У даній системі управління регулюється дохід, який одержується як добуток обсягу реалізації продукції на її ціну. При цьому ціна реалізованої продукції є вихідною величиною для сільськогосподарського підприємства, що досліджується. Ринок характеризує обсяг реалізованої продукції, а виробництво — її собівартість. Інформацію про економічну діяльність підприємства, його технологічний рівень відображають затрати праці на виробництво тієї чи іншої продукції. Механізм регулювання господарської діяльності підприємства ґрунтується на створенні умов праці за допомогою чітко налагодженого фінансування, виробництва та реалізації продукції як основних складових одержання доходу. Можна стверджувати, що чим більше виробляється і реалізується продукції за низькими цінами, тим більший дохід.

Результати виробництва продукції обумовлюються створеними умовами праці, які, насамперед, проявляються у побудові соціальної інфраструктури. Також важливе значення має забезпечення працівників житлом. Умови праці багато в чому залежать від охорони праці . Виділення працівникам оздоровчих путівок є свого роду поліпшенням праці, поєднанням роботи і відпочинку. Суттєве значення має мотивація праці, виплата премій та винагород за доброякісну працю. Турбота про людей похилого віку виражається у своєчасному пенсійному забезпеченні, наданні відповідних пільг. Від того як будуть створені умови праці працівників, залежить виробництво продукції, тому створені умови праці деякою мірою регулюють виробництво. В свою чергу виробництво продукції обумовлюється вимогами ринку. При цьому в умовах конкуренції важливо знати дії конкурентів.

8

Рис. 3. Модель процесу управління в сільськогосподарському виробництві

9

Рис. 4. Механізм регулювання господарської діяльності сільськогосподарського підприємства в ситуаційному управлінні

До суттєвих переваг або недоліків належить розташування виробництва в тій чи іншій природно-кліматичній зоні, а отже, врахування при цьому природно-кліматичних умов. Можна стверджувати, що виробляти необхідно той вид продукції, який користуватиметься попитом, а у зв´язку з цим доцільно обгрунтувати відповідні її обсяги, пов´язані з ними витрати. При цьому рівень виробництва багато в чому залежить від технології, матеріально-технічної бази і кваліфікації персоналу. Оскільки виробництво постачає на ринок продукцію, то воно регулює процеси реалізації, які залежать від вимог споживачів. Успішне просування продукції на ринок можливе при змістовній інформації про її якість, рекламі. Врахування витрат на збут, цін конкурентів, місця і каналу збуту важливо при обгрунтуванні раціональності в реалізації продукції. Одержані доходи від реалізації продукції є основою для фінансування підприємства, здійснення ним грошових операцій. Фінансування підприємства залежить від активів, які вказують на що витрачені гроші, власного капіталу, інформації звідки взялися гроші, кредиту, операційних витрат, податків, дивідендів. Результативними показниками є ліквідність, здатність підприємства витрачати кошти на повсякденні потреби, рентабельність власного капіталу, відношення чистого прибутку до власного капіталу.

Викладені основні складові господарської діяльності підприємства в ситуаційному управлінні пояснюють наскільки їх доцільно враховувати для одержання доходу. Величину доходу необхідно підтримувати на певному рівні за допомогою регулювання витрат на виробництво і реалізацію продукції, відрахувань на соціальні заходи. Проведені дослідження дають змогу зробити ряд висновків.

10

Рис. 5. Основні компоненти господарської діяльності підприємства в ситуаційному управлінні

В управлінні підприємством важливе значення мають відмінності його економічних показників господарської діяльності порівняно з показниками конкурентів, що виробляють однакову сільськогосподарську продукцію, оскільки на цій основі відбувається механізм їх регулювання, ситуаційне управління підприємством.

На ринку сільськогосподарської продукції постійно спостерігається конкуренція між великими, середніми і малими підприємствами, тому дослідження ефективності господарювання, знаходження між ними компромісів важливо для економіки держави, її розвитку.

Викладена методика досліджень із ситуаційного управління сільськогосподарським підприємством може бути в подальшому використана в дослідженнях з автоматизації процесу управління об´єктів господарювання в сільськогосподарському виробництві.

загрузка...
Top