Спадкування права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю

З розвитком економічних відносин в Україні постало питання про перехід права власності на корпоративні права. Одним із способів такого переходу є спадкування — перехід прав та обов´язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Враховуючи те, що на даний час здійснення підприємницької діяльності шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю набуло найбільшого поширення, автор статті намагатиметься висвітлити особливості спадкування права участі саме у такому товаристві.

Незважаючи на те, що дана проблематика не набула достатнього висвітлення у науковій літературі, вона викликає значний практичний інтерес, про що свідчить значна кількість судових справ щодо спадкування корпоративних прав.

Колізія норм ЦК і Закону України «Про господарські товариства»

З прийняттям Цивільного кодексу України (далі — ЦК) від 16.01.2003 р. питання спадкування частки у ТОВ є проблемним з огляду на низку його положень та на положення інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 100 ЦК право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. З наведеного випливає, що дане право не може передаватися без майнового права учасника товариства (права на частку майна ТОВ, права на частку прибутку). В даній нормі відсутнє положення про те, що особа не може стати учасником ТОВ, якщо їй передається майнова частка. Відповідно, якщо особі-спадкоємцеві передається майнова частка, то разом з нею їй може бути передано і право участі в ТОВ.

Дещо відрізняється від зазначеного положення ст. 1219 ЦК, за яким не входять до складу спадщини права та обов´язки, що нерозривно пов´язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Наведена норма жодним чином не пов´язує перехід права на участь у товаристві до спадкоємця з переходом майнової частки, ставлячи залежність можливості такого переходу від прямої вказівки (згоди) на це у законі або в установчих документах товариства. Таким чином, наведена норма не передбачає можливості переходу права участі в товаристві з обмеженою відповідальністю до спадкоємця ані окремо, ані разом з майновою часткою.

У ч.5ст.147 ЦК зазначається,що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи—учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК. Враховуючи те, що останнє положення регулює відносини з приводу випадку, коли спадкоємець відмовився вступити до товариства, то можна зробити висновок, що і перший абзац передбачає не просто перехід майнової частини товариства до спадкоємця, а й можливість вступу спадкоємця до товариства як учасника товариства, окрім випадку, коли статутом товариства передбачена неможливість вступу до товариства без згоди його учасників.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ при реорганізації юридичної особи-учасника товариства або у зв´язку зі смертю громадянина-учасника товариства правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належалареорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

З наведеного положення слід звернути увагу на наступне.

По-перше, інші учасники товариства можуть визначити, чи буде прийнятим до їх складу спадкоємець, чи не буде. Відповідно існує ризик того, що учасники товариства відмовляться прийняти до свого складу особу-спадкоємця, без будь-яких на те формальних підстав.

По-друге, якщо до складу учасників має бути прийнята третя особа, то спадкоємець має переважне право перед цією особою на вступ до товариства.

Таким чином, існує суперечливість норм ЦК та Закону України «Про господарські товариства». Враховуючи те, що ЦК був прийнятий пізніше, його норми мають переважну силу. Але при цьому слід пам´ятати і неоднозначність норм самого ЦК.

Варто підкреслити, що судова практика не однаково вирішує питання про спадкування права участі у товаристві. Наприклад, відповідно до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2006 р. № 22-672 позивачці було відмовлено у задоволенні вимоги про визнання її учасником ТОВ з наступних мотивів:

«Відносини між учасниками товариства мають цивільно-правовий характер і засновані на договорі про утворення господарського товариства, на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Товариство залежить від волі не конкретно того або іншого учасника, а від їх колективної, загальної волі, яка формується шляхом прийняття рішень на загальних зборах.

Право участі у товаристві належить до категорії особистих невідчужуваних немайнових прав і згідно з положеннями ст. 100 ЦК України, його не можна передавати іншим юридичним чи фізичним особам.

Таким чином, право на участь у товаристві в порядку спадкування згідно з нормами цивільного законодавства до позивачки не перейшло.

Оскільки товариство є добровільним об´єднанням осіб, то зміна складу учасників цього об´єднання є обмеженою і тому для вступу спадкоємця до товариства необхідне не тільки його бажання і заява про прийняття до товариства, а й згода товариства на прийняття його до учасників товариства як спадкоємця.

Згідно з ч.1ст.98 ЦК Україні загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

З пояснень представника ТОВ убачається, що на загальних зборах учасників товариства обговорювалося питання щодо перебування у товаристві спадкоємиці, однак члени товариства одноголосно відмовили їй у прийнятті до товариства.

Як убачається з протоколу загальних зборів, товариство не розглядало питання про прийняття сторонньої особи до членів товариства і тому немає підстав вважати, що порушені права спадкоємиці на переважне право вступу до цього товариства.

Таким чином, з урахуванням вимог закону та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що позивачка як спадкоємець учасника ТОВ після його смерті не набула безумовного права бути учасницею товариства та користуватися правами учасника товариства, а тому підстав для задоволення її позовних вимог немає.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у спадкоємиці не виникло право бути учасником ТОВ, то вона не має права на участь у загальних зборах товариства і на отримання фінансових та інших документів товариства».

Дещо інакшим є рішення судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 01.11.2006 р. № 22-ц-5076. За цим рішенням TOB було зобов´язане розглянути заяву спадкоємця про вступ до складу учасників товариства та внести у зв´язку з цим зміни до статуту товариства відповідно до вимог чинного законодавства та вказаного рішення суду. Позиція судової колегії ґрунтувалась на наступному:

«Відповіднодоч.5ст.147 ЦК України частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи—учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Враховуючи зазначене, а також положення п. 4.9 Статуту ТОВ, у якому непередбачений інший порядок переходу частки у статутному капіталі після смерті фізичної особи—учасника товариства, позивач через свого представника за дорученням направила загальним зборам товариства заяву про прийняття її до складу учасників товариства замість померлого.

Однак листом від 21.12.2005 р. позивачка була повідомлена про те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ їй відмовлено у прийнятті до складу учасників товариства на підставі ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» з виплатою їй вартості частини майна, що припадає на її частку.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний протокол загальних зборів учасників товариства є недійсним, оскільки суперечить вимогам ЦК України, оскільки як ч. 5 ст. 147 цього Кодексу та положення Статуту товариства в новій редакції № 1 від 19.08.2004 р., який діяв на час спірних правовідносин та наданий суду відповідачем, не передбачав згоди інших учасників товариства на вступ до складу учасників спадкоємців померлого учасника товариства.

Посилання апеляційної скарги на те, що до вказаної спірної ситуації слід застосовувати не ч. 5 ст. 147 ЦК України, а положення спеціального законодавства, а саме ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», за якою вступ нових членів до складу товариства відбувається лише за згоди на це товариства, не відповідають вимогам чинного законодавства. Дійсно, обидва законодавчі акти спеціально врегульовують одні й ті самі питання, одній ті самі відносини. При такому положенні, за загальними правилами визначення закону при їх колізійності, враховується той законодавчий акт, який прийнятий пізніше, тобто ЦК України.

Доводи представника відповідачів про те, що участь у товаристві є особистим немайновим правом померлого згідно з ч. 1 ст. 100 ЦК України і тому відповідно до п. 2 ст. 1219 цього ж Кодексу це право, на яке претендує позивачка, не входить до складу спадщини, безпідставні й основані на невірному тлумаченні та розумінні вказаних норм права.

Так, поняття особистого немайнового права дано в ст. 269 ЦК України і його істотними ознаками є, зокрема, відсутність економічного змісту, довічність володіння. Однак право участі в товари-ствізгіднозп.4.7,п.4.9 Статуту товариства дає право його учаснику на участь у розподілі прибутку товариства, на отримання дивідендів, на відчуження частки в статутному капіталі, а отже, має економічний зміст. Тобто, ч. 1 ст. 100 ЦК України забороняє передавати право участі у товаристві іншій особі лише окремо.

Разом з майновими правами право участі в товаристві може передаватись в порядку, що встановлений законом та установчими документами.

Судова колегія також виходить з того, що співвідношення ч.5ст.147ЦКіп. 2 ст. 1219 ЦК України, що виключає із складу спадщини право на участь у товаристві, в наступному. Пункт 2 ст. 1219 ЦК є загальним правилом, а ч. 5 ст. 147 ЦК України оформлює виняток з нього. Перехід права на частку в статутному капіталі тягне перехід до спадкоємця прав, що належали учасникові-спадкодавцеві».

На наш погляд, більш обґрунтованим є останнє з наведених рішень. По-перше, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК, а не Закону України «Про господарські товариства», оскільки перший був прийнятий пізніше і, відповідно, саме його норми мають перевагу. По-друге, виходячи з тлумачення норм ЦК убачається, що недопустимим є спадкування права участі у TOB без спадкування майнової частки (якщо ж спадкується майнова частка, то разом з нею спадкується і право на участь у товаристві). У той самий час, слід зазначити, що результат вирішення спору щодо участі спадкоємця у господарському товаристві значною мірою залежатиме від тлумачення наведених норм конкретним суддею, який вирішуватиме спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Виходячи з цього у статуті товариства можна передбачити однією з підстав вступу до нього, яка не потребує згоди інших учасників, спадкування майнової частки від учасника товариства. Наявність такого положення певною мірою забезпечить можливість участі у товаристві спадкоємця. В той самий час, не слід виключати того, що таке положення статуту може бути визнане судом як таке, що не відповідає положенням законодавства, оскільки воно суперечить ч. 2 ст. 55 Закону України «Про господарські товариства».

Отримання частки (корпоративних прав) господарського товариства малолітньою особою

Володіння корпоративними правами є одним із елементів правоздатності осіб. Правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов´язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність виникає у момент народження людини та закінчується у момент її смерті (в окремих випадках — зокрема при спадкуванні — охороняються також інтереси зачатої, але ще не народженої дитини).

На відміну від правоздатності, дієздатністю є здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов´язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК). Здійснення конкретних прав щодо участі у господарському товаристві є здійсненням дієздатності.

Відповідно до ст. 31 ЦК встановлено виключний обсяг дієздатності малолітньої дитини (фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років). Така особа має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, до яких чинне законодавство відносить правочини, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

З викладеного вище випливає, що малолітня особа не може самостійно здійснювати права учасника господарського товариства. В законодавстві відсутні положення про обмеження правоздатності малолітньої фізичної особи щодо її можливості участі у господарському товаристві. Відповідно малолітня особа може бути учасником товариства, проте здійснювати належні їй права та виконувати обов´язки ця особа може лише через свого законного представника. Відповідно до ст. 242 ЦК батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Іншого висновку можна дійти, аналізуючи положення ст. 32 ЦК, відповідно до якої право бути учасником (засновником) юридичних осіб надається особам, що досягли чотирнадцяти років. Відповідно такого права немає особа, що недосягла зазначеного віку. Незважаючи на те, що дана стаття відносить елемент правоздатності — право участі у товаристві — до складу дієздатності, ця стаття має досить важливе значення з огляду на встановлення віку, з якого фізична особа може бути засновником або учасником юридичної особи, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю.

Виходячи з цього вважаємо, що надання права участі малолітній особі (що не досягла чотирнадцяти років) у порядку спадкування є неможливим. Така особа матиме лише право на отримання вартості частки товариства, яку вона успадкувала.

Окрім того, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, що належить малолітній дитині, без оформлення спеціального на те повноваження. Батьки зобов´язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки мають здійснювати управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Крім того, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування (спеціальне управління місцевої районної державної адміністрації за місцем проживання малолітньої дитини) вчиняти наступні правочини щодо її майнових прав:

— укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири;

— видавати письмові зобов´язання від імені дитини;

— відмовлятися від майнових прав дитини.

Тому навіть у випадку, коли малолітня особа в порядку спадкування стане учасницею товариства (що, як зазначалося вище, є достатньо проблемним), всі правочини, що пов´язані з управліннямкорпоративними правами, будуть здійснюватися її батьками і не будуть потребувати згоди органів опіки та піклування (у тому числі правочини, спрямовані на відчуження корпоративних прав). Якщо ж малолітньому спадкоємцеві буде передане майно, яке було передане спадкодавцем як вклад до статутного капіталу ТОВ, то потреба отримання дозволу органів опіки та піклування одним із батьків або опікуном буде визначатися в кожному конкретному випадку залежно від виду правочину, який буде вчинятися.

Отримання частки (корпоративних прав) господарського товариства неповнолітньою особою

Відповідно до ст. 32 ЦК встановлено виключний обсяг дієздатності неповнолітньої дитини (фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років). Така особа має вчиняти наступні правочини:

1) самостійно розпоряджатися своїм
заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім´я (грошовими коштами на рахунку).

За згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (у окремих випадках також вимагається згода органу опіки та піклування) неповнолітня особа може вчиняти також інші правочини.

Таким чином, ЦК прямо вказує на те, що неповнолітня особа (якщо інше не встановлено законом або статутом товариства) може бути учасницею господарського товариства. Однак, враховуючи буквальне тлумачення положення п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК, убачається проблемним самостійне здійснення неповнолітньою особою своїх прав та обов´язків як учасника господарського товариства (оскільки для всіх інших видів правочинів стаття передбачає, що вони здійснюються самостійно). Тому для уникнення ризику визнання вчинених правочинів у зв´язку з виконанням своїх повноважень як учасника господарського товариства неповнолітніми особами вважаємо за необхідне надання їм спеціального дозволу від батьків або здійснення цих прав та обов´язків батьками самостійно.

Більшість правочинів, що пов´язані з управлінням корпоративними правами, не потребують згоди органів опіки та піклування (у тому числі правочини, спрямовані на відчуження корпоративних прав).

Варто також зазначити, що ще до досягнення 18-річного віку неповнолітня особа може набути повної дієздатності. Ці випадки встановлені у статтях 34 та 35ЦК:

— реєстрація фізичною особою шлюбу;

— запис фізичної особи як батька (матері) дитини;

— укладення фізичною особою трудового договору;

— реєстрація фізичної особи як підприємця.

З моменту настання будь-якої з наведених обставин особа набуває повної дієздатності і може самостійно здійснювати права, пов´язані із заснуванням товариства або участю у ньому.

Висновки

Враховуючи зазначене вище, можна зробити наступні висновки:

1) спадкування частки ТОВ є проблемним, оскільки остаточне вирішення питання залежатиме від тлумачення нормзаконодавства конкретним суддею, якийвирішуватиме спір. У той самий час вважаємо, що наявність у статуті ТОВ положення про те, що спадкоємець автоматично стає учасником ТОВ без спеціального рішення на те інших учасниківТОВ, сприятиме позитивному вирішеннюпитання;

2) враховуючи тлумачення окремихнорм ЦК убачається неможливим спадкування права участі у товаристві малолітньою особою; неповнолітня особа можебути учасником та засновником ТОВ.

загрузка...
Top