Поняття та суть корпоративного права

Вступ.

1. Поняття та сутність корпоративного права.

2. Зміст корпоративного права та особливості його захисту.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Корпоративне право в об`єктивному значенні - це сукупність правових норм, які встановлюють, регулюють і охороняють цивільні відношення, що виникають між акціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх права власності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Корпоративне право в суб`єктивному значенні - це сукупність прав, які виникають у акціонера чи учасника корпорації внаслідок набуття ними відповідного права власності на акції, права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю та товаристві з додатковою відповідальністю і які закріплені в чинному законодавстві України та внутрішніх нормативних актах самої корпорації.

Стержнем усіх корпоративних прав є правовий зв’язок, який виникає між засновниками та створеним суб’єктом. Специфіка корпоративного права виявляється, зокрема, в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, яке кожне окремо можна назвати корпоративним правом. Це право на одержання дивідендів, право на управління, право на отримання частини прибутку тощо.


1. Поняття та сутність корпоративного права

Сьогодні у нашу правосвідомість ввійшли такі поняття, як “корпоративне право” та “корпоративні права”. Ці терміни вживаються у різних значеннях. Особливо це спостерігається у нормативних документах різної юридичної сили, де неоднакове тлумачення цих понять призводить до неадекватного регулювання правовідносин, що виникають. Особливе різноманіття у визначенні цього поняття спостерігається у нормативних актах податкового законодавства: це і право на дивіденди, і на частку в статутному фонді юридичної особи, тощо. Всі вони з правової точки зору є або неточними, або взагалі викривлюють розуміння певних правових інститутів.

В юридичній літературі з приводу питання про поняття корпоративного права та корпоративних прав також зустрічаються різні точки зору. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців і стають предметом вивчення останніх. Безперечно, ці поняття не є одновимірними; правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними, різноплановими, і цивілістика радянських часів такими дослідженнями не займалася. Тому, зрозуміло, сьогодні виникла нагальна потреба дати правовий аналіз цим поняттям, з’ясувати юридичну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в системі цивільного права.

Перш за все для вивчення цих проблем необхідно проаналізувати історію виникнення цих інститутів, звернутися до першоджерела цих термінів. Родоначальницею сучасного корпоративного права є Великобританія, правові інститути якої лягли в основу сучасного законодавства про корпоративне право в більшості країн світу. Прообразом сучасних юридичних осіб стали т.зв. компанії. Пізніше їх стали називати корпораціями, оскільки для надання їм правового статусу необхідна була інкорпорація цих утворень шляхом реєстрації. Британські корпорації виникли у зв’язку з бурхливим розвитком торгівлі та відсутністю належного банківського кредитування. В основу створення та класифікації компаній корпоративного типу був покладений критерій партнерства та наявності складочного капіталу. На сьогоднішній день британське корпоративне право містить досить широкий спектр правових інститутів. Це норми, які регулюють відносини створення, діяльності компаній, класифікацію компаній, правосуб’єктність, порядок реорганізації, законодавство про цінні папери компанії, неплатоспроможність та банкрутство компаній. За аналогією з національним правом корпоративне право Великобританії – це право юридичних осіб [7, c. 16-17].

Розглядаючи питання про поняття корпоративного права, варто відзначити відсутність однакових критеріїв серед українських науковців у підході до цього питання, а звідси – і різноманіття поглядів, починаючи від ототожнення корпоративного права з акціонерним правом. Або інша крайність – віднесення до корпоративних відносин питань регулювання внутрішніх організаційних правил, правил трудового розпорядку, преміювання тощо. Своєрідно підходить до визначення поняття корпоративного права російський вчений Т.В. Кашаніна. На її думку, корпоративне право – це система внутрішньоорганізаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об’єднанні капіталів. Іншими словами, це сукупність локальних нормативних актів цієї організації. Необхідно зазначити, що такі норми регламентують внутрішнє “життя” організації, вони є управлінськими і більшою мірою побудовані на загальнодержавних нормативних актах, зокрема нормах публічно-правового характеру, які не можуть бути змінені за волею засновників. Аналізуючи такий підхід до визначення поняття корпоративного права, не варто забувати і про права найманих працівників, трудового колективу та виникнення правовідносин, які регулюються трудовим правом і за своєю правовою природою тяжіють до адміністративних відносин. Безперечно, такий підхід призвів би нас до розгляду як предмета регулювання корпоративного права таких правовідносин. які за своєю природою не є приватноправовими, або ж до створення нового полісистемного інституту.

Перш за все необхідно наголосити, що у націй статті корпоративне право розглядається як цивільно-правовий інститут, який входить до предмета регулювання цивільного права, але особливості цих суспільних відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потребують відповідного правового регулювання. Отже, для регулювання корпоративних відносин застосовується цивільно-правовий метод регулювання – метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільного правовідношення [4].

Аналіз змісту поняття “корпоративне право” необхідно починати із розгляду його як права об’єктивного та права суб’єктивного. В об’єктивному розумінні корпоративне право – це система юридичних норм, що регулює певну групу суспільних відносин. Для окреслення такої групи необхідно встановити предмет регулювання, сферу виникнення та існування таких відносин. Як уже відзначалося, своїм виникненням корпоративне право завдячує появі та визначенню юридичних осіб рівноправними суб’єктами права. Особливості цієї групи суспільних відносин можна з’ясувати через аналіз елементів корпоративного правовідношення, а саме суб’єктів, об’єкта регулювання та юридичного факту, на підставі якого виникає корпоративне правовідношення.

Суб’єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони (можуть бути) мають право бути засновниками (учасниками) організацій. Предметом регулювання є група суспільних відносин, яка виникає у зв’язку з реалізацією суб’єктивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт, на підставі якого воно виникає. Моментом виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт – реєстрація юридичної особи. На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникненні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Однак при цьому треба мати на увазі, що мова йде про правовий зв’язок, який виникає між засновниками (учасниками юридичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб’єктом. Не варто ототожнювати поняття корпоративного права із системою норм, що регулюють процес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб’єкта права, оскільки в такому випадку ми приходимо до підміни інституту юридичних осіб інститутом корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в протилежному випадку мова може йти тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративного права і регулюються іншим цивільно-правовим інститутом.

Отже, корпоративне право як право об’єктивне можна розглядати як систему юридичних норм, що регулюють групу суспільних відносин, яка виникає у зв’язку із створенням і функціонуванням юридичних осіб у результаті реалізації суб’єктами цивільних правовідносин права бути їх засновниками (учасниками). Корпоративне право в суб’єктивному розумінні треба розуміти як право особи, об’єднуюючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи). Всі інші суб’єктивні права учасника, що випливають із його членства в тій чи іншій організації, є похідними і розкриваються через поняття змісту корпоративного права [6, c. 21-22].


2. Зміст корпоративного права та особливості його захисту

В сучасних ринкових умовах особливого значення набуває розвиток корпоративних правовідносин. Проте практика застосування норм корпоративного права виявила чимало правових проблем, обумовлених недосконалістю правового регулювання корпоративних відносин. Корпоративні права відіграють все-більшу і вагомішу роль.

З поняттям корпоративних прав пов’язано ряд проблем теоретично-прикладного характеру. Зокрема, до цього часу точаться дискусії з приводу самого поняття «корпоративні права» та змісту, який в них включати. Чіткого і однозначного поняття корпоративних прав не має.

Ситуація не змінилася із прийняттям нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства».

В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” дається таке легальне визначення: «Корпоративні права — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах»[3].

Відповідно до Господарського кодексу України: «Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами»[1].

Фактично дані нормативно-правові акти визначають корпоративні права дещо по-різному.

Господарський кодекс України розглядає корпоративні права не як право власності на частку в статутному фонді, а як правові можливості суб’єкта, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає перш за все право власності на частину майна такої юридичної особи відповідно до частки в статутному капіталі.

Не вніс ясності і нещодавно прийнятий Закон України «Про акціонерні товариства». Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами[2].

Тобто фактично вище згаданий закон трактує поняття «корпоративних прав» дещо звужено, а саме як таке, що стосується лише акціонерних товариств. Тому прийняття Закону проблеми легального визначення поняття корпоративних прав не вичерпує.

Дискусійним є також теоретичне визначення «корпоративних прав».

Н.С.Глусь вказує на те, корпоративне право в суб`єктивному значенні - це сукупність прав, які виникають у акціонера чи учасника корпорації внаслідок набуття ними відповідного права власності на акції, права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю та товаристві з додатковою відповідальністю і які закріплені в чинному законодавстві України та внутрішніх нормативних актах самої корпорації. Автор пов’язує наявність корпоративних прав з часткою в статутному капіталі господарського товариства[5, с. 10].

В.М.Кравчук визначає корпоративні права як сукупність правових можливостей учасника певної юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою. На його думку, корпоративні права не слід пов’язувати тільки з господарськими товариствами, а також вони виникають у засновника(учасника) щодо будь-яких юридичних осіб незалежно від того, чи формується статутний(складений) капітал[6, с. 261].

Як ми бачимо, у вчених існують принципові розходження з приводу того, щодо яких саме юридичних осіб стосується суб’єктивне корпоративне право. Думки розходяться з приводу того, чи корпоративні права можуть належати тільки учасникам таких юридичних осіб, статутний (складений) капітал яких поділений на частки, або ж вони також виникають у засновників приватних підприємств, дочірніх підприємств та інших господарських організацій незалежно від організаційно-правової форми, статутний капітал яких не поділяється.

На нашу думку, найбільш влучним є визначення В.А.Васильєвої, яка зазначає, що: «Корпоративне право в суб’єктивному розумінні треба розуміти як право особи, об’єднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи)»[4]. В даному випадку наявність корпоративних прав пов’язується з організаційним оформленням юридичної особи у вигляді корпорації.

Таким чином, як бачимо, проблема визначення корпоративних прав є суттєвою і потребує першочергового вирішення для подальших наукових досліджень у галузі корпоративного права.


Висновки

Законодавче визначення та визначення корпорації в науковій літературі в більшості випадків вжите в широкому значенні, є, насамперед, наслідком того, що класично, з часів появи перших теорій правової природи юридичної особи вчені поділили юридичні особи на корпорації та установи. Але нам здається, не слід забувати, що нині система юридичних осіб збагатилась новими видами, подібно до того, як спочатку виділяли корпорацію, і тільки згодом почали виділяти установу.

На наш погляд, коли ми говоримо про корпорацію як про суб’єкт корпоративного права, то нею є юридична особа, організаційно-правова форма якої передбачає не тільки союз осіб та безпосереднє управління корпорацією. І насамперед, нею повинна бути юридична особа, внутрішня структура якої передбачає найбільш повний та тісний зв’язок самої особи та її учасників, які, в першу чергу, пов’язані з нею майновою участю. Такий зв’язок є двостороннім, таким, що породжує взаємні права і обов’язки корпорації та її учасників, але такий тісний разом з тим зв’язок дозволяє чітко розмежовувати індивідуальні права учасників та права учасників по відношенню до корпорації. Корпорація – це юридична особа, якій притаманні ознаки, що можуть бути поділені на дві групи; до першої відносяться ознаки, загальні для всіх юридичних осіб. До другої групи відносяться ознаки, сукупність яких і визначає специфіку самої корпорації та відрізняє її від інших юридичних осіб, а саме:

а) корпорація – це союз осіб;

б) відношення учасників корпорації до самої корпорації, особливість яких головним чином проявляється в тому, що такі учасники безпосередньо беруть участь в управлінні корпорацією;

в) майнова (інвестиційна) участь учасників в корпорації;

г) корпорація – це передусім об’єднання капіталів;

д) діє на підставі статуту та установчого договору;

е) складне корпоративне управління, яке характеризується системою органів з чітким розмежуванням компетенції і визначеним порядком підпорядкованості.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 18-22. – Ст. 144.

2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI // Відомості Верховної Ради . – 2008. - №50-51. – Ст. 384.

3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997 // Відомості Верховної Ради. – 1997 - №27. – Ст. 181.

4. Васильєва В.А. До питання про поняття корпоративного права // http://www.lawyer.org.ua.

5. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.03: цивільне право та процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Н.С.Глусь – Київ, 2000. – 16с.

6. Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. – К.: Істина 2005. – 720с.

7. Кравчук, В. М. Корпоративное право: науково-практичний коментар законодавства та судової практики / В. М. Кравчук. - К. : Істина, 2005. - 719 с.

загрузка...
Top