Поняття адвокатури, вимоги до особи, що бажає займатися адвокатською діяльністю

1. Поняття адвокатури, вимоги до особи, що бажає займатися адвокатською діяльністю 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F0054006F0063003100300032003300310037003500380037000000

2. Функції адвокатури 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F0054006F0063003100300032003300310037003500380038000000

3. Права та обов”язки адвоката 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F0054006F0063003100300032003300310037003500380039000000

4. Особливості притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F0054006F0063003100300032003300310037003500390030000000

Використана література 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F0054006F0063003100300032003300310037003500390031000000

1. Поняття адвокатури, вимоги до особи, що бажає займатися адвокатською діяльністю

Слово „адвокатура” походить від латинського кореня „advocare” , „advocatus” („закликати”, „запрошений”). Спочатку у стародавньому Римі терміном „адвокат” позначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали підтримку і співчуття. З часом назву „адвокат” було поширено і на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту та повідомляли про їхню наявність патронові. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Римський літопис з цього приводу дає роз”яснення: хто захищає будь-кого у суді, той (якщо він оратор) називається патроном; адвокатом – якщо допомогає юридичними порадами або своєю присутністю виражає дружню підтримку; повіреним – якщо веде справу, та когнітором, якщо бере на себе справу присутнього і захищає немовби свою. Отже, лише патрони були адвокатами у повному розумінні цього слова. Тільки у часи імперії, коли патронат остаточно розпався, термін „адвокат” почав застосовуватися до судових захисників.

Якою ж життєвою потребою викликане існування адвокатури ?

На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства, коли правові норми були настільки простими й нескладними, доступними розумінню всіх і кожного, позивач мав можливість вести справи особисто, не звертаючись до сторонньої допомоги. Але з розвитком культури життєві відносини стають різноманітнішими та за плутанішими, разом з цим ускладнюються й відповідні юридичні норми. Знання й застосування їх стає складнішим для більшості громадян. Позивач, не маючи спеціальної підготовки, вже не спроможний сам вести свої справи; йому необхідна допомога людини, добре ознайомленої з нормами матеріального права та формами процесу. Виникає потреба в особливій групі осіб, які спеціально займалися б вивченням законів і могли б надавати юридичну підтримку або здійснювати правозахист. Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура являє собою діяльність, пов”язану з наданням юридичної допомоги тим, хто в ній має потребу, фахівцям-юристам.

В Україні адвокатом за Законом про адвокатуру (ст. 2) може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути і особа, яка має судимість.

Для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створено кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, положення про які затверджені Указом Президента України від 5 травня 1993 р. Ці комісії працюють у складі двох палат – атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. До неї входять чотири адвоката, четверо суддів та по одному представнику від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів та відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

Атестаційна палата розглядає заяви осіб, які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, виносить рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяву, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця з дня надходження.

Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, співбесіди. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Рішення щодо видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що світова практика набуття особою кваліфікації адвоката включає: теоретичний курс, практичну підготовку та вузьку спеціалізацію. Цей процес складається з двох етапів. Перший етап охоплює теоретичний курс та практичну підготовку. Другий – становить систему поглиблення адвокатом професійних знань відповідної галузі права, за якою він здійснює свою практичну діяльність. Адже у світі сьогодні існує досить вузька спеціалізація адвоката, що є результатом обширного ринку юридичних послуг. Крім того, це дозволяє найбільш професійно надавати громадянам та організаціям юридичну допомогу.

В Україні особа, що одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю має право практикувати індивідуально або відкрити своє адвокатське бюро, або об”єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об”єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїх статутів.

Діяльність адвокатських об”єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, про що повідомляються місцеві органи влади, а адвокати – про надання права займатися адвокатською діяльністю.

Закон про адвокатуру України відносить порядок утворення адвокатських об”єднань, питання їх діяльності, реорганізації та ліквідації, структури, штатів, функцій, порядку витрачення коштів, прав та обов”язків керівників органів, порядку їх виборів та інші питання до компетенції відповідних об”єднань.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори тощо є юридичними особами. Як вони, так і адвокати, що приватно практикують, мають рахунки у банках на території України ( а у встановленому чинним законодавством порядку – і в іноземних банках), печатку, штамп із своїм найменуванням.

Закон про адвокатуру передбачає право адвокатів та адвокатських об”єднань створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розроблюють методичні посібники і займаються видавничою справою, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також створюють спеціальні фонди. Об”єднання та асоціації діють на підставі статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України.

2. Функції адвокатури

Конституція України проголошує право кожного на правову допомогу і гарантує його здійснення, покладаючи на адвокатуру забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Низка законодавчих актів стосовно здійснення адвокатської діяльності в Україні, організації адвокатури, порядку надання різних видів правової допомоги, професійних прав адвоката створює належні умови для доступності правової допомоги, сприяє виконанню адвокатами свого професійного обов”язку.

Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури – це захист прав людини. Дане положення має бути основоположним у вирішенні проблеми досконалого функціонування цього надзвичайно важливого право забезпечувального інституту.

Функції адвокатури:

  • робота по захисту прав громадян;
  • сприяння здійсненню правосуддя;
  • сприяння належному функціонуванню правової системи;
  • допомога правовими засобами вирішувати складні життєві проблеми, що виникають у громадян, роз”яснюючи їм чинне законодавство;
  • консультації з питань застосування чинного законодавства;
  • представляти інтереси фізичних та юридичних осіб у судах та інших державних органах.

Слід зауважити, що досягнення позитивних результатів цієї важливої правозахисної роботи значною мірою залежить від беззастережного дотримання усіма законодавчих актів про адвокатуру, які надають адвокатам професійні права, покладають на них певні обов”язки, встановлюють гарантії адвокатської діяльності, регулюють етичні аспекти взаємовідносин адвоката і суб”єкта правозастосовчої діяльності.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

3.Права та обов”язки адвоката

В Законі України про адвокатуру чітко окреслені професійні права та обов”язки громадян, які займаються адвокатською діяльністю (ст. 6, ст. 7).

Професійні права адвоката. При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

  1. представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
  2. збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
    • запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об”єднань, а від громадян – за їх згодою;
    • ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
    • отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
    • застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
    • доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання та скарги;
    • бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
    • виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту (ст. 8). Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об”єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.

Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в частині другій ст. 2 Закону про адвокатуру.

Соціальні права адвоката та його помічника.

Адвокат та його помічник користується правом на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Внески на державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Призначення і виплата адвокату та його помічнику допомоги і пенсій по державному соціальному страхуванню провадяться відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Обов”язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов”язків адвокат зобов”язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що проводила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси декількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються.

Адвокат зобов”язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом яккої є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталась до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз”яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні професійних обов”язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв”язку з виконанням професійних обов”язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, відповідають згідно з чинним законодавством.

Закон також наголошує, що адвокату та його помічнику, посадовим особам адвокатських об”єднань забороняється розголошувати відомості, які становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

4. Особливості притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності

За українським законодавством про адвокатуру дисциплінарне впровадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється при кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п”яти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, а також окремі ухвали суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об”єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

  • попередження;
  • зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;
  • анулювання свідоцтва.

Закон про адвокатуру обмежує випадки, коли діяльність адвоката може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване випадками засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вироком чинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення вимог Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, що регулюють діяльність адвокатури, а також присяги адвоката.

При накладенні стягнення враховуються:

  • характер порушення та його наслідки,
  • серйозність проступку,
  • особа адвоката,
  • ступінь вини.

Питання про дисциплінарну відповідальність члена адвокатського об”єднання регулюється також статутом останнього.

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку і воно не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення.

Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає матеріали, що стосуються підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з їх змістом і вимагає від нього письмового пояснення. До початку розгляду справи може провадитись додаткова перевірка підстав притягнення, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати.

Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний термін. Під час її розгляду участь в ньому адвоката, який притягується, є обов”язковою. Під час засідання він вправі у будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення. За розсудом дисциплінарної палати можуть бути заслухані інші особи, запрошені з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи і досліджені інші матеріали, що є в справі, а також додатково подані.

Рішення виносяться у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії або в судовому порядку.

Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення адвоката не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу.

Після спливу шести місяців від дня накладення стягнення Дисциплінарна палата може зняти його достроково за умови бездоганної поведінки адвоката і сумлінному ставленні до виконання своїх обов”язків.

Закріплений механізм дисциплінарного провадження в адвокатурі України вперше є системним, що свідчить про прагнення держави побудувати незалежну адвокатуру.

Використана література

  1. Святоцький О.Д. , Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К.: „Ін Юре”, 1997
  2. Адвокатура в Україні: Збірник офіційних нормативних актів – К.: Юрінком – Інтер, 2000
  3. Святоцький О.Д. Адвокатура України. – К., 1999
  4. Система судебных и правоохранительных органов /Под ред. Бандурко А.М. – Харків, - 1999
  5. Адвокатура в Україні: Збірник нормативних актів /Упоряд. С.Ф. Гончаренко. – К., 2000

загрузка...
Top