Особливості гармонізації законодавства країн СНД із законодавством Європейського Союзу у сфері охорони інтелектуальної власності

Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та країнами СНД (УПС), як і раніше — угоди про асоціацію, що укладені Європейським Союзом з Болгарією, Чехією, Угорщиною, Польщею, прибалтійськими республіками, іншими країнами Центральної та Східної Європи, — містять ідентичні прямі зобов’язання у сфері охорони інтелектуальної власності. Країна, що уклала угоду, має «до кінця п’ятого року після набуття угодою чинності забезпечити рівень захисту, аналогічний існуючому у Співтоваристві, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав» (див. табл. 1).

Крім того, угоди передбачають зобов’язання країн з поступового наближення законодавства до законодавства ЄС із забезпеченням приблизної адекватності законів у таких галузях, як банківська справа, фінансові послуги, інтелектуальна власність тощо.

Угоди також передбачають зобов’язання країн приєднатися до багатосторонніх конвенцій з охорони інтелектуальної власності, сторонами яких є держави — члени Співтовариства або які де-факто в них застосовуються згідно з відповідними положеннями цих конвенцій.

Якщо зобов’язання з приєднання до міжнародних конвенцій у країнах СНД переважно виконані, на 2003-2004 рр.(термін забезпечення рівня захисту аналогічно існуючому в ЄС) приведення національного законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності у відповідність до законодавства ЄС не було здійснено.

Таблиця 1.Строки забезпечення рівня охорони прав інтелектуальної власності у країнах СНД відповідно до існуючого в ЄС

Країна

Підписання

УПС

Набуття

УПС

чинності

Строки реалізації зобов’язань з забезпечення рівня охорони прав інтелектуальної власності відповідно до існуючого в ЄС

Стаття

Азербайджан

1996

1999

2004

Ст. 42

Білорусь

1995

УПС не ратифікована

Вірменія

1996

1999

2004

Ст. 42

Грузія

1996

1999

2004

Ст. 42

Казахстан

1995

1999

2004

Ст. 42

Киргизстан

1995

1999

2004

Ст. 43

Молдова

1994

1998

2003

Ст. 49

Російська

Федерація

1994

1997

2002

Ст. 54, Додаток 10

Таджикистан

2004

2010

2014

Ст. 39

Узбекистан

1996

1999

2003

Ст. 41

Україна

1994

1998

2003

Ст. 50

Це пов’язано з суттєвим обсягом актів ЄС, відсутністю перекладів, працюючих інституціональних механізмів з адаптації законодавства, а також, на відміну від країн Центральної та Східної Європи, — відсутністю програмних документів ЄС стосовно обсягу, етапів наближення законодавства.

Угодами про партнерство та співробітництво було передбачено надання технічної допомоги з метою здійснення заходів з наближення законодавства, яка могла включати, зокрема: обмін експертами; завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодавства; організацію семінарів; професійну підготовку; допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у відповідних секторах. Однак проекти TACIS у сфері охорони авторського права та суміжних прав, промислової власності, що здійснювалися в Росії, Україні, інших країнах у 1995-2002 рр., діяльність європейських центрів із вдосконалення законодавства (Policy and Legal Advice Centres) не призвели до системного перегляду законодавства, підготовки нових редакцій законодавчих актів.

Окреме питання — відсутність перекладів актів законодавства ЄС із використанням стандартів перекладу, тезаурусів, прийнятих у ЄС для перекладу офіційних текстів на мови держав — членів ЄС [1] , а також у загальному випадку — відсутність професійного юридичного редагування перекладів. З цим пов’язана різниця у вихідних даних документів, їх назвах, невідповідність термінології перекладів, здійснених різними перекладачами.

Щодо країн Центральної та Східної Європи та країн Європейської економічної зони (European Еconomic Аrea) ситуація була суттєво відмінна.

У 1995 р. Європейська комісія підготувала «Білу книгу про підготовку асоційованих країн Центральної та Східної Європи до вступу у внутрішній ринок Європейського Союзу» (далі — «Біла книга») [2]. Документ було розроблено для країн, з якими укладено або передбачається укласти договір про асоціацію. У книзі надавалися рекомендації про послідовність наближення законодавства, наведено перелік нормативних актів ЄС, які доцільно врахувати у першу чергу, описані передумови для проведення гармонізації. Додаток до «Білої книги» є описом 899 директив та регламентів ЄС. У кожному з 23 розділів, присвячених певній галузі законодавства, наведено опис законодавства, зазначається організаційні умови та механізми для реалізації відповідних актів, вказується послідовність їх розгляду.

Стосовно охорони інтелектуальної власності перший етап заходів включав приведення законодавства у відповідність до директив з авторського права і суміжних прав, прийнятих до 1995 р., та Директиви 89/104/EEC про наближення законодавства, що стосується торговельних марок. Зазначалося, що країни мають до 1997 р. приєднатися до Європейської патентної конвенції. Під час другого етапу законодавство країн мало бути наближено до актів, які на час прийняття «Білої книги» розглядалися Європейським Парламентом, — регламенту про додатковий сертифікат з охорони сортів рослин, директив з охорони промислових зразків, баз даних, а також прийнятих: Директиви 93/83/EEC з супутникового мовлення та кабельної ретрансляції, Регламенту 3295/94 стосовно митних дій з контролю за контрафактною продукцією, Регламенту 1768/92 щодо сертифікату додаткової охорони медичної продукції.

«Біла книга» підкреслює необхідність запровадження адміністративних заходів з посилення захисту прав інтелектуальної власності, вдосконалення діяльності судових органів.

Як свідчить практика застосування «Білої книги», при розгляді заяв країн щодо вступу до ЄС, проведенні переговорів та оцінки підготовки країн до вступу Європейською комісією враховувалися зміни національного законодавства відповідно до актів, наведених у «Білій книзі». Проте щодо захисту прав інтелектуальної власності зазначалося, що країни здійснюють певні заходи з покращання ситуації, однак потрібні конкретні дії з реалізації законодавства, утворення ефективних адміністративних структур [3].

Досвід Болгарії, Польщі, прибалтійських країн вказує, що ці країни здійснили заходи з наближення законодавства, проте стосовно забезпечення ефективної реалізації прав інтелектуальної власності, їх було прийнято до ЄС з рівнем піратства, що суттєво перевищував існуючий на той час рівень піратства інших країн ЄС. Таким чином, для асоційованих країн стосовно інтелектуальної власності найбільш важливим було формальне приведення законодавства у відповідність до актів ЄС.

Крім того, слід вказати на принципово різні цілі наближення законодавства асоційованих країн та країн СНД. Для перших вимагалося привести законодавство у відповідність до найбільш важливих з точки зору формування внутрішнього ринку актів ЄС.

При цьому не бралися до уваги рішення Суду щодо справедливості тлумачення актів ЄС, не розглядалася практика реалізації актів ЄС на національному рівні. Малося на увазі, що при вступі країн до ЄС на правовідносини усередині країни буде розповсюджено все acquis communautaire ЄС.

Іншій підхід до гармонізації законодавства було застосовано для країн, з якими було укладено Угоду про утворення Європейської економічної зони. У цьому випадку додаток до Угоди містив перелік майже 1 600 нормативних актів ЄС, що підлягали імплементації.

На відміну від асоційованих країн, для переважної кількості країн СНД вступ до ЄС не є їх політичною метою. Для країн СНД, які декларують набуття членства в ЄС, питання стосовно їх членства не є таким, вирішення якого очікується у найближчі 5-10 років.

Таким чином, урахування у національному законодавстві актів ЄС без урахування рішень Суду ЄС, судової практики держав-членів призведе до неможливості ефективно застосовувати імплементовані норми актів ЄС. Про це свідчать, зокрема, важливі для застосування актів законодавства рішення Суду ЄС.

Так, суттєвим кроком до розвитку положень Директиви 96/9/ЄС про правову охорону баз законодавства вважається прийняття у 2002 р. Судом справедливості рішень у чотирьох справах, включаючи справу «British Horseracing Board v William Hill», де надано тлумачення терміна «база даних», наведеного у ст. 1 Директиви, концепції інвестування, понять «вилучення», «повторне використання», а також концепції «суттєва частина» та «несуттєва частина» змісту бази даних.

Угоди про партнерство та співробітництво акцентують увагу на забезпеченні у країнах реалізації прав інтелектуальної власності на рівні ЄС. Проте на час набуття чинності угодами в Європейському Союзі були відсутні акти з гармонізації способів захисту прав інтелектуальної власності. Єдине — запровадження митного контролю контрафактної продукції, введене у 1986 р. із суттєвим удосконаленням у 1994 р. [5] та 2004 р. [6].

Таким чином, при відповіді на запитання, що має бути зроблено із запровадження ефективних засобів забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, мала б розглядатися практика держав — членів ЄС, яка, зокрема, включає досвід органів поліції, прокуратури у припиненні порушень прав інтелектуальної власності, координацію дій органів влади на центральному та регіональному рівнях, працюючу систему збору авторської винагороди, ефективно діючі організації колективного управління; досвід судів у розгляді спорів у сфері інтелектуальної власності, наявність судової практики забезпечення позовів і доказів; досвід визначення розміру збитків при порушенні майнових прав; здійснення моніторингу поширення піратської продукції тощо.

Суттєве значення мала б системна оцінка прогресу країн щодо захисту прав інтелектуальної власності. У 2004 р. Європейською Комісією була запропонована Стратегія реалізації прав інтелектуальної власності у третіх країнах [7]. У 2005 р. та 2008 р. було проведено дослідження стану захисту прав в іноземних країнах. Було направлено перелік запитань широкому колу організацій, посольствам держав — членів ЄС щодо заходів країн із захисту прав інтелектуальної власності, статистики порушень у цій сфері. За результатами дослідження країни було розподілено на три групи:

  1. Китай. 2. Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Туреччина. 3. Аргентина, Бразилія, Канада, Індія, Ізраїль, Корея, Малайзія, Росія, США, В’єтнам [8].

їх виокремлення (зазначимо, що з країн СНД до списку країн було включено лише Росію) мало значення для кращого забезпечення співробітництва ЄС із вказаними країнами. Проте стратегією не пропонувалися кількісні показники з моніторингу рівня реалізації прав, що не дає змоги відстежити зміни щодо захисту прав інтелектуальної власності, які відбулися*.

Також слід зазначити, що законодавство ЄС, у тому числі у сфері охорони прав інтелектуальної власності, містить лише заходи, необхідні для формування спільного ринку. Ціла низка інших галузей права, в тому числі цивільного, актами ЄС не охоплюється. У зв’язку з цим не можна розраховувати, що врахування тільки рішень ЄС дасть змогу забезпечити повноту національного законодавства.

Наслідком відсутності рекомендацій було застосування у країнах СНД положень УПС із забезпечення рівня захисту прав інтелектуальної власності в тому обсязі, в якому країни політично були готові здійснювати заходи з інтеграції. Проекти ЄС Euro Aid, що мали місце в Азербайджані, Україні, Молдові, інших країнах у 2007-2010 рр., здебільшого орієнтувалися на замовлення органів влади з проведення робіт щодо наближення законодавства з рекомендаціями стосовно обсягів наближення, які суттєво відрізнялися в одній країні від іншої.

Серед країн СНД найбільш суттєвий досвід наближення законодавства у 2005-2010 рр. у сфері охорони інтелектуальної власності мали Молдова, Україна, Росія, Азербайджан.

Так, під час реалізації проекту ЄС «Підтримка Національного координаційного бюро та імплементації Угоди про партнерство та співробітництво в Азербайджані» (2008-2010 рр.) [9] спільно з органами виконавчої влади було розроблено Національний план з наближення законодавства. Щодо прав інтелектуальної власності увага зосереджувалася на виконанні вимог Угоди TRIPS та реалізації окремих положень актів ЄС, що включало, зокрема, встановлення термінів охорони промислових зразків та сортів рослин — аналогічно до визначених у ЄС.

Поряд із цим суттєвий інтерес до забезпечення високого рівня захисту прав інтелектуальної власності призвів до розробки ряду нормативних актів, які, з одного боку, відображали вимоги Директиви 2004/48/ЄС про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, з другого — досвід країн СНД, зокрема України, щодо запровадження голографічного захисту аудіовізуальної продукції, регламентації продажу аудіовізуальної продукції, фонограм, комп’ютерних програм та баз даних, посилення координації заходів із захисту прав інтелектуальної власності на рівні центральних органів влади та регіонів, з удосконалення регулювання діяльності організацій колективного управління правами авторів, виробників фонограм, відеограм тощо.

Вибірковий підхід щодо застосування законодавства ЄС було використано у Росії під час прийняття у2006 р. частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації. Це стосувалося, зокрема, введення до законодавства інституту охорони баз даних правом «sui generis», збільшення строку дії виключного права на промисловий зразок до 25 років тощо.

У Молдові було прийнято підхід щодо наближення законодавства країн Східної Європи з забезпеченням суцільної гармонізації положень національних актів відповідно до законодавства ЄС. У 2007-2010 рр. були підготовлені та прийняті нові редакції законів у сфері охорони інтелектуальної власності, що враховували вимоги актів ЄС [10].

Аналіз ступеня наближення законодавства, виконаний проектом «Підтримка імплементації угод між Молдовою та Європейським Союзом» (2008-2010 рр.) [11], свідчить про констатацію існуючого формального наближення законодавства. Проте основне зауваження, що було зроблено, — необхідність для повної апроксимації приділення суттєвої уваги питанням захисту прав інтелектуальної власності.

Автори звіту надали своє тлумачення завдань Молдови з наближення законодавства. Зазначалося, що просте запозичення норм актів ЄС є більш вузькою концепцією, яка не дає змоги досягнути очікуваних результатів для Молдови в імплементації зобов’язань щодо наближення законодавства. Визначалося, що наближення законодавства є складним та середньостроко- вим процесом, який містить також визначення політики, зміни до законодавства, оновлення законів, якщо це необхідно у зв’язку з прийняттям нових актів ЄС, утворення інституціональних структур та здійснення ефективного захисту прав інтелектуальної власності.

У сфері захисту прав інтелектуальної власності увага зверталася на підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, координацію дії виконавчих органів, вироблення стратегії з захисту прав інтелектуальної власності, підвищення ефективності заходів із забезпечення захисту прав тощо.

Акцентування саме на реалізації прав інтелектуальної власності є і в планах дій, що укладалися ЄС з країнами СНД у межах виконання УПС.

Таким чином, ми бачимо зміну політики — від пріоритету формального наближення законодавства для асоційованих країн до акцентування уваги не стільки на відповідності актів законодавства, скільки на реалізації прав інтелектуальної власності.

Приклад України цікавий тим, що суттєві зміни в організації наближення законодавства були пов’язані саме із запровадженням за ініціативою уряду України ефективної інституціональної системи підготовки нормативних актів, їх перевірки на відповідність законодавству ЄС, реалізацією програм перекладів законодавства з проведенням їх юридичної експертизи та застосуванням стандартів перекладів, прийнятих в ЄС.

У 2004 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [12]. За Законом адаптація законодавства мала містити визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері; їх переклад на українську мову; здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в ЄС; розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України увідповідність до acquis communautaire тощо.

При цьому джерела acquis commu- nautaire містили, крім первинного законодавства, директив та регламентів, також рішення, рекомендації, рішення Європейського суду тощо. Таким чином, Закон передбачав у перспективі досягнення рівня наближення законодавства, що не мало б відрізняться від держав — членів ЄС.

На виконання вимог зазначеного Закону Центром європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України в 2004 р. було організовано проведення порівняльного дослідження законодавства України та ЄС у сфері охорони інтелектуальної власності, а також переклад актів ЄС у сфері охорони інтелектуальної власності та значної кількості судових рішень.

Аналіз досвіду проведення порівняльних досліджень права ЄС та України в окремих галузях свідчить про недоцільність розгляду окремо актів ЄС та актів України разом з виокремленням певних проблемних питань, вирішення яких має здійснюватися відповідно до досвіду ЄС. Недоліком робіт з адаптації також було те, що аналізу підлягав конкретний акт ЄС без оцінки актуальності його положень з урахуванням практики застосування, а також аналізу положень, які хоча й були вилучені з проекту акта при його підготовці, однак можуть становити інтерес для України. Крім того, досвід роботи з законодавством ЄС свідчить, що в ряді випадків є розбіжності між положеннями актів ЄС та багатосторонніми угодами, укладеними Україною та державами — членами ЄС або Україною та ЄС. Таким чином, будь-який акт ЄС має розглядатися в контексті міжнародних угод, причому необхідно дійти згоди, як діяти у випадку такої суперечності.

Зазначимо також, що акти ЄС приймалися з метою гармонізації законодавства. Якщо ж у державах-членах певні питання були вирішені та наближення законодавства для ЄС не було актуальним, інструменти гармонізації не застосовувалися. Проте саме питання, які не охоплені актами ЄС, можуть бути важливими для України.

У зв’язку з цим при здійсненні порівняльного дослідження законодавства України та ЄС у сфері охорони інтелектуальної власності була запропонована концепція роботи над актами ЄС, яка містила для кожної сфери правовідносин, пов’язаної з певним об’єктом права інтелектуальної власності, з’ясування питань: причини гармонізації; досвід охорони прав на певний об’єкт права інтелектуальної власності в державах — членах ЄС на момент прийняття акта з гармонізації, розгляд діючих на той час у державах- членах та ЄС міжнародних договорів; робота з підготовки акта та його розгляду інституціями ЄС (Зелені, Білі книги ЄС, рішення Комісії, Парламенту, Економічно-соціального комітету, аналіз різних думок при прийнятті відповідного акта); причини внесення змін до акта ЄС, його розвиток рішеннями Суду справедливості, результати аналізу приведення законодавства держав — членів ЄС у відповідність до актів ЄС, недоліки регулювання; існування проектів змін акта, дослідження практики його застосування.

Далі послідовно досліджувалися положення відповідного акта ЄС, міжнародних договорів, судових рішень та законодавства України з виробленням пропозицій щодо змін до національного законодавства. Результатом роботи стали конкретні пропозиції щодо змін до законодавства України, викладені у висновках та планах-графіках адаптації, а також переклад близько 600 сторінок актів ЄС, що здійснювався на підставі офіційних текстів нормативних актів англійською, французькою та німецькою мовами [13].

У 2006-2008 рр. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України були підготовлені зміни до законів України з метою приведення їх у відповідність до законодавства ЄС. У 2010 р. Кабінетом Міністрів України було внесено на розгляд Верховної Ради України остаточний варіант змін до законів з охорони промислової власності [14]. Щодо змін до законодавства з авторського права — відповідні проекти законів подавалися на розгляд Кабінету Міністрів України у 2005, 2006, 2008, 2010 рр., проте урядового проекту на 2010 р. до Верховної Ради України подано не було. Разом із тим у 2008 р., 2010 р. ряд законопроектів щодо змін законодавства з авторського права і суміжних прав було запропоновано народними депутатами України.

Досвід країн Центральної та Східної Європи та країн СНД щодо забезпечення рівня захисту прав інтелектуальної власності, аналогічно до існуючого в ЄС, свідчить про різні вимоги з боку ЄС щодо обсягу, строків та пріоритетів забезпечення прав інтелектуальної власності в цих країнах. Якщо для асоційованих країн основним було приведення законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності у відповідність до регламентів та директив ЄС, для країн СНД акцентується увага на захисті прав інтелектуальної власності. Відсутність чітких рекомендацій з наближення законодавства для країн СНД, а також різні політичні пріоритети щодо інтеграції з ЄС призвели до відмінних підходів країн СНД стосовно строків, повноти наближення законодавства. При цьому приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС все більше розглядається не як умова входження до ЄС, а як застосування з метою вдосконалення національного законодавства кращих міжнародних стандартів, де має враховуватися не тільки зміст актів ЄС, а й особливості їх імплементації у законодавстві держав-членів, практика Суду справедливості та національних судів.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Guide for external translators, September 2008. European Commission, Directorate-General for Translation, Directorate S. — Translation strategy and Multilingualism.
  2. White Paper in Preparation of the Associated Countries of Central and Eastern Europe to Integration into the Internal Market of the Union/COM (95) 163.
  3. Agenda 2000. Commission jpinion on Polland’s application for membership of the European Union. Bulletin of the European Union. — Supplement 7/97. — 1997.
  4. International Intellectual Property Alliance
  5. Commission regulation (EC) N 3295/94 of 22 December 1994 laying down measures to prohibit the release for free circulation, export, re-export or entry for a suspensive procedure of counterfeit and pirated goods, OJ L 431, 30.12.1994, P. 8.
  6. Council Regulation (EC) №1383/2003 of 22 July 2003 concerning customs action against goods suspected of infringing certain intellectual property rights and the measures to be taken against goods found to have infringed such rights OJ L 196. — 02.08.2003. — P. 0007—0014.
  7. Strategy for the enforcement of intellectual property rights in third countries (2005/C 129/03) OJ, 26.5.2005. — C 129/3.
  8. European Commission Trade. Intellectual Property Enforcement
  9. EuropeAid/124289/C/SER/AZ. Support to the National Coordination Unit (NCU) and the Partnership and Cooperation Agreement (PCA) Implementation in Azerbaijan.
  10. Law on the Protection of Industrial Designs, 2007; Law on the Protection of Inventions, 2008; Law on the Protection of Trademarks, 2008; Law on the Protection of Geographical Indications, Appellationsof Origin and Traditional Specialities Guaranteed, 2008; Law on the Protection of Plant Varieties, 2008; Law on Copyright and Related Rights, 2010.
  11. EuropeAid/125947/C/SER/MD. Support for the Implementation of Agreements between the Republic of Moldova and the European Union
  12. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 29. — Ст. 367 (зі змінами).
  13. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / за ред. Ю. М. Капіци ; кол. авт. : Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін. — К., 2006. — 1104 с.
  14. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності від 4 жовтня 2010 р. № 7205
загрузка...
Top