Особливості адміністративно-правової кваліфікації порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів

З’ясування сутності кваліфікації адміністративного проступку, формулювання її чіткого визначення має суттєве значення для адміністративно-правової теорії, практики органів публічної влади з розгляду та вирішення справ про адміністративні проступки. Успішне вирішення завдань, пов’язаних із кваліфікацією адміністративних правопорушень у сфері забезпечення громадського благоустрою, залежить від багатьох чинників, таких як, наприклад, рівень професійної підготовки суб’єктів адміністративної юрисдикції, досконалість застосування техніки, використаної при створенні актів адміністративно- деліктного законодавства, існування чітких практичних рекомендацій. При цьому жоден з цих чинників неможливий без належного методологічного підґрунтя, без наукового вирішення актуальних питань адміністративно-правової кваліфікації.

Зазначені аргументи зумовлюють необхідність з’ясування природи і сутності кваліфікації, визначення її місця й ролі у процесі застосування адміністративно-деліктних норм, встановлення обсягу і змісту відповідного поняття, формулювання чіткої дефініції, побудови наукових класифікацій.

Дослідження теоретичного аспекту кваліфікації адміністративних проступків має велике дидактичне, правотворче і прикладне значення. Дидактична роль вивчення цього явища зумовлюється включенням відповідного навчального матеріалу в систему підготовки майбутніх юристів та підвищення фахової майстерності практичних працівників правоохоронних органів. Щонайменше у двох напрямах простежується зв’язок адміністративно-правової кваліфікації з правотворчістю. По-перше, інтереси кваліфікації обов’язково повинні враховуватися при конструюванні адміністративно-деліктних норм. Останні не повинні містити тавтологій, неоднозначних положень, неконкретних оціночних понять тощо. А по-друге, у вітчизняній теорії права дедалі більше поширюється ідея про доцільність законодавчого визначення поняття кваліфікації, а також ключових вимог до її здійснення. Сьогодні цю точку зору обстоюють представники різних юридичних галузей, зокрема кримінального та адміністративного права. Як наголошує професор В. Навроцький, «загальні правила кваліфікації обов’язково мають отримати законодавчу регламентацію» [9, 123].

Важко переоцінити значення теоретичних положень адміністративно- правової кваліфікації і з точки зору налагодження стабільної та системної практики застосування адміністративно-деліктних норм. Далеко не завжди питання кваліфікації вирішуються просто й однозначно: нерідко під час кваліфікації уповноважені суб’єкти адміністративної юрисдикції стикаються з проблемами розмежування суміжних адміністративних проступків, відмежування їх від злочинів, конкуренції адміністративно-деліктних норм, необхідністю зміни раніше даної кваліфікації, визначенням правових наслідків кваліфікації тощо [1, 242]. У таких випадках запорукою безпомилкової та своєчасної кваліфікації адміністративних проступків є наявність чітких і однозначних теоретичних рекомендацій.

А, як відомо, останні майже неможливо розробити без належного методологічного підґрунтя.

Відповідною теоретичною базою для такого аналітичного осмислення стали наукові праці провідних фахівців з адміністративно-правової науки, зокрема Г. Голубєвої, І. Голосніченко, Т. Гуржія, О. Остапенко, В. Колпакова, Д. Калаянова, О. Кузьменко, Є. Курінного, О. Стороженко, Є. Пряхіна.

Метою цієї статті є з’ясування особливостей адміністративно-правової кваліфікації порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

Для досягнення цієї мети передбачається висвітлити основні підходи до проблем кваліфікації адміністративних правопорушень; розглянути існуючі кваліфікації адміністративних правопорушень; охарактеризувати кваліфікації адміністративних правопорушень у галузі благоустрою; встановити кваліфікуючі ознаки адміністративного проступку в галузі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

За останні роки наукові дослідження, що з’явилися у вітчизняній науці, з аналізу тих чи інших аспектів галузевої кваліфікації становлять суттєвий внесок у формування адміністративно-деліктного концепту юридичної кваліфікації. Водночас слід зазначити, що питання кваліфікації адміністративних правопорушень у галузі громадського благоустрою в комплексних наукових дослідженнях розглядалися дуже мало та здебільшого без урахування особливостей таких адміністративних деліктів.

Кваліфікація (від лат. qualis — якої якості і facere — робити) означає рівень підготовленості, ступінь придатності людини до певного виду праці (робити речі певної якості).

Термін «кваліфікувати» як похідний також вживається для визначення якості речі, виявлення її якостей подібності та розбіжності з іншою, однотипною річчю [13, 954], тобто для оцінки пізнання першої через другу, яка є прикладом. При цьому виробляються стандарти, еталони, які своїм змістом є мірою для кваліфікації тих чи інших явищ, процесів. Отже, як зазначає О. Остапенко, зміст поняття «кваліфікація» зводиться до встановлення якісної характеристики явища або предмета, які визначаються [10, 65].

Юридична ж оцінка вчиненого як протиправного, так і непротиправного діяння, як одиничного делікту, так і їх множинності знаходить своє закріплення у правовій кваліфікації. Правова кваліфікація є необхідною передумовою вирішення будь-якої юридичної справи [14, 103].

У правовій теорії розуміння пануючим є розуміння юридичної кваліфікації як єдності двох взаємопов’язаних сутностей:

1) кваліфікації як певного логічного процесу пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного діяння, який має місце під час діяльності уповноважених на те державних органів [12, 234, 123];

2) кваліфікації як кінцевого судження, що отримане в результаті процесу пізнання, має юридичну оцінку вчиненого правопорушення та виявляється у визначенні адміністративно-правової норми (норм) — вказівці статті, її частини чи пункту адміністративного закону, які передбачають відповідальність за скоєне [6, 528].

Т. Гуржій цілком слушно наголошує: «Лише з урахуванням такої полісемічної сутності явища правової кваліфікації треба переходити до формулювання дефініції поняття кваліфікації адміністративного делікту, яка б дозволила відокремити головні ознаки поняття від другорядних, наочно показати місце кваліфікації серед суміжних правових явищ та відмінність від них» [2, 218-223].

Теорія адміністративного права відчуває істотний брак оригінальних визначень поняття кваліфікації адміністративного делікту. Одна з небагатьох наявних в адміністративно-правовій літературі дефініцій означеного поняття була надана І. Голосніченком, М. Стахурським та Н. Золотарьовою. Вказані автори детермінують поняття «кваліфікація адміністративного делікту» як «встановлення відповідності конкретного діяння ознакам того чи іншого складу адміністративного проступку, передбаченого в Кодексі України про адміністративні правопорушення» [3, 26-30].

Наведена дефініція є однією з рідкісних спроб вітчизняних вчених- адміністративістів надати власне визначення поняття кваліфікації адміністративного делікту, а отже, має стати об’єктом уваги з боку дослідників цього явища. Визначення І. Голосніченка, М. Стахурського та Н. Золотарьової в цілому досить точно відображає той бік явища кваліфікації адміністративного делікту, який пов’язаний із процесом пізнання юридичного змісту протиправного діяння як юридичного факту. Зважаючи на бідність понятійного апарату адміністративно-деліктного права, зазначені автори при побудові свого визначення звернулися до багатого досвіду кримінально-правової науки, зокрема сформульована ними дефініція відображає визначення поняття «кваліфікація злочину», наданого ще у 40-х роках ХХ ст. видатним радянським криміналістом А. Герцензоном [4, 108].

В. Колпаков та О. Кузьменко в одній із своїх публікацій, присвячених боротьбі з корупційними деліктами, пропонують власне визначення адміністративно-правової кваліфікації, а також окреслюють її головні передумови. Кваліфікація адміністративних проступків визначається ними як «...встановлення і процесуальне закріплення відповідності між ознаками фактичного діяння та ознаками складу делікту, передбаченими нормами адміністративно-деліктного законодавства» [7, 234]. На нашу думку, однією з найбільш вдалих дефініцій поняття «кваліфікація адміністративного делікту» є визначення, вперше сформульоване О. Остапенком. На думку цього вченого, під кваліфікацією адміністративних проступків потрібно розуміти «встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності між ознаками вчинених дій чи бездій і ознаками складу делікту, передбаченого адміністративним законодавством» [10, 73]. Наведену дефініцію О. Остапенка у своїх наукових доробках використовують також і інші вчені [5, 187; 6, 180.]

Крім вказаних значень, у теорії права під юридичною кваліфікацією також розуміють: а) оцінку скоєного з точки зору держави, не лише юридичну, а й суспільно-політичну; б) логічну діяльність по встановленню відповідності (тотожності) між фактичними і юридичними ознаками посягання, сукупність процесів, які здійснюються відповідно до законів формальної логіки; в) процес мислення, що відбувається у свідомості особи відповідно до законів психології.

Для встановлення кваліфікуючих ознак адміністративного проступку, передбаченого ст. 152 КпАП, необхідне правильне застосування диспозиції цієї статті та її тлумачення. Так, Е. Демський, коментуючи положення ст. 152 КпАП, робить посилання лише на Правила користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, що не дозволяє повною мірою з’ясувати і зрозуміти, які дії вважаються порушенням Правил благоустрою території міст та інших населених пунктів [8, 675]. Це пов’язано з тим, що чинні тепер Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 р. № 76 [11]. Певною мірою це стосується і ст. 5 КпАП, оскільки Правила благоустрою території населених пунктів встановлюють виключно сільські, селищні і міські ради, а не Кабінет

Міністрів України чи інші органи виконавчої влади.

Поглиблений юридичний аналіз ст. 152 КпАП свідчить, що ця адміністративно-правова норма складається з диспозиції та санкції. У диспозиції статті йдеться про порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів; а санкцією констатується — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, диспозиція є визначеною, а санкція цієї адміністративно-правової норми є альтернативною, бо передбачає можливість обрати один з визначених видів стягнення.

За юридичною характеристикою адміністративно-правова норма, викладена у ст. 152 КпАП, є заборонною, оскільки містить у собі юридично-владний припис, який вказує на недопустимість порушення Правил благоустрою території населеного пункту під загрозою застосування до порушника адміністративного примусу у вигляді попередження або штрафу. За предметом свого регулювання ця норма є матеріальною, оскільки визначає права й обов’язки учасників у сфері суспільних відносин щодо благоустрою населених пунктів. За дією в часі ця норма є необмеженою за строком використання (безстрокова). За дією у просторі — це норма, що діє на всій території України. За обсягом регулювання ця норма має галузеве значення, тобто поширюється на правовідносин, що виникають у сфері благоустрою. За юридичною силою це норма законодавчого акта, оскільки є в КпАП.

Що стосується повноти викладу, то ця адміністративно-правова норма є бланкетною, оскільки визначає правила поведінки не повно, і для правильного її розуміння та застосування робляться посилання на інший нормативно-правовий акт. У нашому випадку ним згідно із Законом України «Про благоустрій населених пунктів» будуть Правила благоустрою, що діють у населеному пункті, де було вчинено правопорушення. Щодо дії цієї адміністративно-правової норми за колом осіб, то вона адресується усім без винятку громадянам України, іноземцям (крім тих, що мають дипломатичний імунітет), особам без громадянства, які перебувають на території України.

Слід зазначити, що об’єктивне існування суспільно шкідливих діянь, які завдають шкоди благоустрою, є достатньою підставою для запровадження адміністративної відповідальності за їх вчинення. Адміністративно-правові норми, які визначають склад зазначеного виду адміністративних проступків, виконують охоронну функцію, забороняючи певну поведінку під загрозою застосування адміністративних санкцій. Одночасно вони здійснюють регулятивну функцію, відмежовуючи правомірне діяння від протиправного.

На нашу думку, можна надати таке визначення: адміністративно-правова кваліфікація — це оцінка уповноваженим суб’єктом адміністративного провадження вчиненого посягання, що містить формальні ознаки адміністративного делікту, і яка полягає у співвіднесенні такого діяння з відповідною нормою адміністративного права та у юридичному закріпленні відповідного висновку. Кваліфікацію адміністративних правопорушень, скоєних у сфері додержання державних стандартів, норм і правил, що стосуються забезпечення благоустрою населених пунктів, можна визначити як встановлення і процесуальне закріплення відповідності між ознаками фактичного діяння та ознаками складу проступку, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Гуржій Т. О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. — К., 2005. — 242 с.
  2. Гуржій Т. О. Логіко-методологічні засади визначення поняття адміністративно-правової кваліфікації // Вісник академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 4. — С. 218-223.
  3. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. — 2002. — № 2. — С. 26-30.
  4. Герцензон А. А. Квалификация преступлений. — М., 1947. — 188 с.
  5. Калаянов Д. П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції, та їх профілактика : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. / Одеська національна юридична академія. — О., 1998. — 187 с.; Калаянов Д. П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції та їх профілактика : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. — О., 1998. — 16 с.; Черній В. В. Протидія адміністративним деліктам у сфері громадського порядку, як складова діяльності дільничних інспекторів міліції : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. — К., 2004. — 180 с.
  6. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : моногр. — К., 2004. — 528 с.
  7. Колпаков В. К. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2002. — № 5. — С. 7-12.
  8. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами / відп. ред. Е. Ф. Демський. — К., 2001. — 1088 с.
загрузка...
Top