Організована злочинність у сфері економіки України: проблеми припинення та шляхи їх вирішення

Злочинність у сфері економіки в останні роки стала визначати характер і напрями реалізації реформ не тільки у сфері економіки, а й у системі державного будівництва і правоохоронної діяльності. Починаючи з 2005 р. по теперішній час спостерігається стійка тенденція щорічного зростання в середньому на 2 % виявлених і зареєстрованих злочинів економічної спрямованості (з 8 974 тис. у 2005 р. до 9 778 тис. у 2010 р.)[19].

Вчинення злочинів у сфері економіки організованою злочинністю стає одним із найнебезпечніших чинників, що ускладнюють оперативну обстановку в Україні. Так, кількість зареєстрованих злочинів у сфері економічної діяльності, вчинених організованими групами за останні п’ять років, збільшилася майже на 32 %, насамперед у стратегічно важливих, ключових галузях економіки — у кредитно-фінансовій системі (питома вага 76,7 %), у зовнішньоекономічній діяльності (81,3 %), у паливно-енергетичному та агропромисловому комплексах [18, 19]. Тому невипадково, що лише минулого року питання запобігання злочинам у сфері економіки тричі розглядалося на засіданнях РНБО України.

Водночас офіційна статистика не дає змоги одержати достовірні дані про стан і структуру економічної злочинності передусім через «розмитість» об’єкта спостереження [13]. Зокрема, на офіційному сайті Державної судової адміністрації України, незважаючи на достатній аналіз статистичних даних щодо кількості розглянутих судами справ різних категорій, відсутня інформація про ефективність впливу судової практики на нейтралізацію негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність у нашій державі та сприяють їй [20]. Подібний стан спостерігається щодо інформаційного оприлюднення інформації Міністерством внутрішніх справ та Службою безпеки України.

Темпи зростання злочинності організованих угруповань в економічній сфері та їх різноманітність дають підстави зробити висновок, що у найближчій перспективі виникнуть невідомі правоохоронцям механізми злочинної діяльності, зумовлені намаганням кримінального світу пристосуватися до нових правил її кримінально-правового регулювання. Це створить труднощі при розслідуванні цих злочинів, об’єктивно зумовлені необхідністю вирішення широкого спектру слідчих, оперативно-розшукових та експертних завдань, застосування комплексу різних за своєю природою методів (криміналістичних, економічних, технічних), широкого використання спеціальних знань, значних затрат часу, трудових зусиль і матеріально-технічних ресурсів. Назрілі потреби правоохоронної практики в ефективному застосуванні засобів припинення злочинних діянь економічного спрямування об’єктивно не можуть бути забезпечені в умовах неврегульованості законодавства, відсутності у науковців і практиків єдиного концептуального підходу до вироблення заходів щодо запобігання цьому явищу. Тому перед вітчизняною кримінологією сьогодні постає важливе завдання всебічного аналізу організованої злочинності у сфері економіки як нового для нашого суспільства деструктивного явища, що виникло та розвинулось у зв’язку із поширенням ринкових відносин.

Окремі питання кримінологічної характеристики цього виду злочинності, її сутності, а також фактори, що сприяють криміналізації сфери економічної діяльності, досліджувались науковцями В. Білецьким, А. Бойко, М. Бучко, А. Волобуєвим, І. Даньшиним, В. Голіною, О. Кальманом, В. Поповичем, О. Шостко та ін. [3; 4; 6; 8; 11; 12; 13; 14; 17]. Праці вказаних авторів мають суттєве наукове і практичне значення. Але праці більшості науковців, в основному, торкаються питань детінізації української економіки, а також детермінації та головних напрямів запобігання економічній злочинності. Водночас у сучасних умовах трансформаційних змін у системі економічних відносин суттєво змінюється факторний комплекс правових характеристик організованої злочинності у сфері економіки, що суттєво впливає на організацію заходів щодо її припинення. І це потребує проведення відповідного дослідження проблемних аспектів організації діяльності правоохоронних органів у цій сфері, важливої для держави діяльності.

Основне завдання статті — виокремлення проблем низької ефективності діяльності правоохоронних органів щодо запобігання організованій злочинності в економічній сфері. їх вирішення певною мірою дозволить досягнути поставленої мети — виробити комплекс загальнодержавних та спеціальних заходів.

До основних чинників, що впливають на поширення організованої злочинності у сфері економіки, слід віднести законодавчу неврегульованість питань про власність, недостатній контроль за законністю походження капіталу, розбалансованість фінансово-кредитної системи, недосконалість системи оподаткування тощо. Найбільш криміногенними залишаються відносини у кредитно-фінансовій системі, зовнішньоекономічній діяльності, паливно-енергетичному та аграрно-промисловому комплексах [9].

За даними слідчої та судової практики, лідери та авторитети організованих злочинних угруповань, змінюючи тактику протиправних дій, прагнуть встановити контроль за базовими галузями господарства країни. Ця діяльність супроводжується тісною консолідацією в розподілі сфер впливу, контролюванні тіньових доходів, входженням до сталих міжрегіональних і міжнародних кримінальних структур [8, 19].

Аналіз даних свідчить, що кризовий стан значною мірою спричинений корумпованістю економічної сфери, де перерозподіляються ресурси та прибутки рентабельних підприємств і формуються напрями соціального впливу. За підрахунками фахівців, майже третину тіньового капіталу в Україні сформовано безпосередньо за сприянням посадових осіб органів влади, управління та правоохоронних органів (за окремими оцінками, загальний обсяг тіньового обігу в чотири рази перевищує бюджет нашої держави) [5, 69].

Сьогоднішні тенденції впливу на соціально-політичну та економічну ситуацію в Україні дають підстави дійти висновку, що незабаром найбільшу небезпеку для суспільства становитимуть організовані злочинні синдикати, які складають розгалужену систему легальних, напівлегальних та нелегальних бізнесових структур, що діють у найрізноманітніших сферах економіки, мають відповідні інформаційно- розвідувальні та силові структури (бойовиків), систему прикриття в органах влади та засобах масової інформації, вербувальну базу з числа маргінальних верств населення (незайнятої молоді, національних меншин, які відчувають утиск, військових, звільнених з армії тощо).

Однією з основних тенденцій у період 2012-2014 рр. стане легалізація найбільш потужних злочинних синдикатів, їх поступовий перехід до законних видів економічної активності, що, у свою чергу, спричинить загострення протистояння двох соціальних груп: з одного боку — нових власників, з другого — працівників за наймом. Це торкнеться сотень тисяч жителів України. Не всі громадяни витримають такі різкі зміни у своєму житті. На зламі умов життя посиляться такі явища, як пияцтво, наркоманія, проституція та інші, що нададуть поштовх для зміцнення і поширення організованої злочинності в економічній сфері.

Таким чином, організовані злочинні угруповання можуть ще більше посилити свій вплив на економіку України, завершити створення власного економічного сектора, який за потужністю не поступиться ні державному, ні легальному приватному, а ефективністю істотно переважатиме останніх.

Тому подальше поширення впливу організованої злочинності в економіці на сфери суспільного життя в найближчі два-три роки може призвести до таких найнебезпечніших наслідків, як:

  • суттєве ускладнення процесу проведення економічних і соціальних реформ;
  • політична дестабілізація;
  • перетворення України на кримінально-кланову державу;
  • кооперування з транснаціональними злочинними угрупованнями інших країн.

Цьому сприяє депресія у сфері економіки нашої держави. Незначна динаміка зростання промислового виробництва не дає змоги покращувати загальні макроекономічні показники, які протягом останнього року залишаються на рівні показників десятирічної давності.

Істотне криміногенне значення має зростаюча розбіжність між завдання- ми, покладеними на правоохоронні органи, та їх ресурсним забезпеченням. Аналіз судової практики розгляду кримінальних справ про господарські злочини показав, що професійна підготовка слідчих і працівників дізнання у цій категорії справ вкрай низька [5, 69].

Рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення системи правоохоронних органів не відповідає сучасним умовам боротьби зі злочинністю в економічній сфері. За останні десять років збільшилось навантаження на оперативних працівників та слідчих у 2,5-3 рази, триває скорочення витрат, передбачених бюджетом України на їх утримання. Реформаційні процеси у правоохоронних органах призводять до зниження рівня професійності особового складу (тільки в 2010-2011 рр. з правоохоронних органів звільнився кожний п’ятий досвідчений оперативний працівник чи слідчий). Для усунення цього недоліку уже сьогодні необхідна розробка та впровадження нових методик професійного відбору фахівців для роботи у зазначених органах, організація постійного навчання з основ бухгалтерського обліку, вивчення законодавства про підприємницьку діяльність, створення необхідних умов та соціальних гарантій для службової діяльності, адже не є таємницею те, що на сьогодні середня заробітна плата працівника правоохоронного органу дорівнює середній зарплаті по Україні, що не припустимо в умовах існуючої криміногенної ситуації. Для підвищення ефективності роботи оперативних працівників, слідчих чи інших категорій співробітників правоохоронних органів її рівень необхідно збільшити щонайменше в 2,5-3 рази. Поки державою не вирішиться ця проблема, про результати запобігання та припинення організованої злочинності у будь якій сфері життєдіяльності не варто говорити.

Безумовно, на зниження якості роботи правоохоронних органів впливають недоліки у Кримінально-процесуальному кодексі, які не дають можливості в повному обсязі задокументувати злочинні дії під час проведення оперативно-розшукових заходів. Зокрема, однією із форм їх документування є отримання пояснень від громадян. На сьогодні, згідно зі ст. 65 КПК України, їх отримання до порушення кримінальної справи не є доказом у кримінальній справі й ним може бути лише протокол допиту. Законодавче закріплення пояснення в якості доказу на стадії дослідчої перевірки, на нашу думку, дасть можливість:

  • отримувати правдиві та реальні свідчення про вчинений злочин, які надалі будуть використовуватись як докази у кримінальній справі;
  • раціональніше використовувати можливості правоохоронних органів, органів слідства та суду, зокрема за рахунок скорочення термінів завершення слідчих дій та розгляду справи у суді.

У процесі документування злочинів у сфері економіки досить частими є випадки знищення керівниками суб’єктів господарювання чи службовцями органів влади документально закріплених відомостей (офіційних довідок, реєстраційних журналів, фінансово-господарських та інших документів). Крім цього, у процесі проведення заходів по оперативно-розшукових та кримінальних справах у кредитно-банківській сфері, зокрема при розкритті механізму переведення безготівкових грошових коштів у готівку, чинне законодавство не дозволяє співробітникам ефективно припиняти зазначений вид злочину (прикладом цього є Закон України «Про банки і банківську діяльність»). Це викликає чимало труднощів.

Так, згідно з чинним законодавством України, особи, які організують конвертаційні центри, автоматично підпадають під дію ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Водночас підприємства застосовують подібні центри для проведення різних фінансових операцій (купівля сировини, сплата за послуги тощо). Факт використання таких коштів в офіційних фінансових операціях кваліфікується згідно зі ст. 209 КК України як злочинні діяння з легалізації (відмивання) коштів, здобутих протиправним шляхом, тобто за такі дії передбачена кримінальна відповідальність.

Крім цього, диспозиція ст. 209 КК України передбачає обов’язкову наявність злочину, внаслідок здійснення якого були отримані грошові кошти або майно, що є об’єктом легалізації. У зв’язку з цим при порушенні кримінальних справ за ст. 209 КК України необхідно також порушувати кримінальні справи за предикатними злочинами, які не віднесені до компетенції певного правоохоронного органу, що не є органами дізнання за цими злочинами. Це зумовлює безкарні дії злочинних структур і дає підстави для застосування чергових санкцій міжнародних організацій проти України.

У практичній діяльності при порушенні кримінальних справ за статтями 201, 205, 209 КК України внаслідок тривалого розшуку осіб сповільнюється процес документування та збору доказів як на стадіях дізнання, так і під час досудового слідства. Допомогти в цьому може створення загальнодержавної комп’ютеризованої бази даних (вона досить ефективно функціонує в Литві). До її системи відповідними державними установами та всіма правоохоронними органами вноситимуться установчі дані на громадян, інформація про наявну у них власність, перетин ними державного кордону. Особливе значення для ефективного проведення слідчих заходів матиме не лише обладнання всіх пунктів перетину державного кордону відповідною контрольною системою, а й оперативне введення в цю систему інформації, яка дасть змогу відстежувати протиправні дії осіб, що були вчинені при в’їзді в Україну.

Разом з цим необхідною умовою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо припинення злочинності у сфері економіки є покращання інформаційно-аналітичного забезпечення. Це передбачає створення системи інформування про стан, динаміку, структуру злочинів у сфері економіки в Україні, необхідної й достатньої для ефективної діяльності суб’єктів профілактики і для прийняття відповідних управлінських рішень щодо запобігання цим злочинам.

Враховуючи складність проведення розслідування злочинів, вчинених злочинною організацією в сфері економіки, необхідно законодавчо закріпити спеціальні слідчі заходи. Зокрема, використання співробітників під прикриттям. До них доцільно віднести працівників правоохоронних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Це дасть змогу своєчасно документувати певні злочинні дії членів таких організації.

Крім цього, необхідно більш ширше застосовувати технічні засоби для збирання доказів. Тому головним завданням для правоохоронних органів є оперативне документування доказів фактів створення злочинної організації як інструменту вчинення самого злочину і стимулювання її членів на вчинення злочину, та наступна легалізація таких матеріалів.

Практика засвідчує про необхідність законодавчого закріплення норми для покращання проведення організаційних заходів щодо припинення організованої злочинної діяльності у сфері економіки. Окремі з них уже здійснені. Зокрема, створені й діють протягом тривалого періоду спеціальні підрозділи в органах Служби безпеки України. Водночас прокуратура виконує лише функцію контрольного спостерігача за проведенням оперативно-розшукових заходів чи здійсненням процесуальних дій у межах чинного законодавства. Тому Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» необхідно доповнити положенням щодо співпраці спеціально уповноваженого прокурора зі спецпідрозділами Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України, а також передбачити безпосередню його участь у плануванні та координації відповідних заходів [2].

Однією з причин, що не дозволяє правоохоронним органам належним чином та в повному обсязі виконати поставлені перед нею завдання, є недостатнє фінансування їх діяльності. За останні роки вони щорічно недоот- римують близько 40 % необхідних для її діяльності коштів. Нестача коштів не дає змоги належним чином покращити рівень їх матеріальної бази. При цьому недостатній рівень грошового забезпечення співробітників правоохоронних органів не дозволяє зберегти кадровий потенціал та проводити підбір кваліфікованих працівників.

Отже, беручи до уваги викладене вище, можна дійти висновків, що для створення ефективних умов щодо запобігання організованій злочинності у сфері економіки є:

  • визначення основних напрямів державної політики у сфері запобігання цій злочинності;
  • координація діяльності галузевих міністерств і відомств із правоохоронними органами з питань реалізації заходів для запобігання злочинності;
  • організація міжнародного співробітництва із запобігання організованим злочинним угрупованням у сфері економіки з іншими, насамперед з країнами, де розташовані офшорні зони;
  • усунення розбіжностей між завданнями, покладеними на правоохоронні органи, та їх ресурсним забезпеченням, тобто матеріально-технічне забезпечення системи правоохоронних органів привести у відповідність до сучасних умов боротьби зі злочинністю в економічній сфері;
  • законодавче закріплення у Кримінально-процесуальному кодексі України спеціальних слідчих заходів, у тому числі використання співробітників правоохоронних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, під прикриттями;
  • створення для своєчасного документування та збору доказів як на стадіях дізнання, так і під час досудового слідства загальнодержавної комп’ютеризованої бази даних, до якої відповідними державними установами та всіма правоохоронними органами вноситимуться установчі дані на громадян, інформація про існуючу в них власність, перетин ними державного кодону тощо;
  • доповнення Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» положенням щодо співпраці спеціально уповноваженого прокурора з компетентними підрозділами Служби безпеки України, передбачивши безпосередню його участь у плануванні та координації оперативно-розшукових заходів.

Реалізація цих заходів дасть змогу ефективно впроваджувати на практиці норми законності, справедливості, захищати права і свободи громадян, працювати на благо держави

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Кримінальний кодекс України. — К., 2001. — С. 105—106.
  2. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. № 3341-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35.
  3. Білецький Василь Олексійович. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності : дис. ... канд. юрид. наук / Одеська держ. юрид. акад. —О., 1999. — С. 160-177.
  4. Бойко A. M. Недоліки діяльності правоохоронних та судових органів щодо запобігання та протидії економічній злочинності // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. — 2009. — Вип. 48. — С. 216-224.
  5. Бойко A. M. Особливості детермінації економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки // Вісник Нац. акад. прокуратури України. — 2009. — № 1. — С. 68-74.
  6. БучкоМ. Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження : дис. ... канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутрішніх справ України. — К., 2002. — С. 171-180.
  7. Воробйов Е., Тимченко Б. Тіньова економіка в умовах системної кризи // Економіка України. — 1998. — № 8. — С. 43-48.
  8. Волобуєв А. Ф. Комплексні методики розслідування економічних злочинів — актуальний напрямок криміналістичних досліджень // Актуальні проблеми криміналістичного і кримінально- процесуального законодавства та практики його застосування. — Хмельницький, 2003. — С. 17-19.
  9. Горбань О. Злочини у сфері економіки // Юридичний вісник України. — 2007. — 28 квіт. — 4 трав.
  10. Дамаскин О. Экономическая преступность и теневая экономика // Законность. — 1996. — № 6. — С. 39.
  11. Даньшин І. М., Голіна В. В. Кримінологія. — Х., 2009. — 288 с.
  12. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України : теоретичні та прикладні проблеми попередження : дис. ... д-ра юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. — Х., 2004. — С. 467.
  13. Назарин А. Экономическая преступность и противоречивая практика // Законность. — 1996. — № 6. — С. 2-7.
  14. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки : моногр. — Ірпінь, 2001. — 523 с.
  15. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології : моногр. — К., 1998. — 447 с.
  16. Ущаповський В. Організована злочинність як фактор дестабілізації суспільних відносин та зростання тіньової економіки // Право України. — 2001. — № 12. — С. 72-75.
  17. Шостко О. Ю. Європейський досвід запобігання організованій злочинності : теоретичні питання // Право України. — 2010. — № 2. — С. 198-203.
  18. Соціально-економічний стан України // Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.ukrstst.gov.ua
  19. Стан та структура злочинності в Україні // Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ Україні [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.guds.gov.ua
  20. Судова статистика // Офіційний веб-портал Судової влади України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.cout.gov.ua
загрузка...
Top