Кримінальне законодавство України: концептуальні засади побудови та питання імплементації

1. Дуже важливо витримати рівень концептуальних ідей, не розчинити їх в постановці більш конкретизованих цілей і завдань. Тому справедливим видається твердження, що концепція - це не просто задум, певна теоретична модель, але теоретична конструкція, підпорядкована певній загальній ідеї.

Слід зауважити, що різноплановість функцій кримінального закону ускладнює приведення концептуальних ідей до якої-небудь єдиної ідеї. Практично питання полягає в тому, чи не є застарілою концепція чинного законодавства, чи не вимагає вона певного коригування або ж взагалі заміни новою? Видається, що концепція, закладена в КК України 2001 року, в цілому відповідає існуючим соціально-економічним реаліям, і на сьогодні вона продовжуватиме їм відповідати. У цьому сенсі нікуди не подітися від того, що призначення кримінального права полягає в специфічному «обслуговуванні» відповідного політичного й економічного устрою, і це насправді стосується будь-якої суспільно-економічної формації.

2. У будь-якій країні основне призначення кримінального права однакове - захист особи, суспільства та держави від злочинних посягань. А ось принципи реалізації цього завдання в кримінальному законодавстві залежать саме від змісту обслуговуваного ним політичного й економічного устрою. Тобто, загалом і в цілому від влади. Отже, перебудова концептуальних основ кримінального права видається можливою лише з відповідною зміною політичного і економічного устрою, або ж з істотною його трансформацією. У рамках певного політичного устрою (на різних етапах його розвитку) відмінність у проголошених кримінальним законодавством концептуальних ідеях є менш важливою, чим їх схожість.

У цьому сенсі, наприклад, констатація безперечних відмінностей КК України 1922 р. від КК України 1960 p., тим не менш, дозволяє знайти між ними суттєву схожість. У обох кодексах в основу побудови кримінально-правових заборон покладено охорону соціалістичного правопорядку. Тому, навіть такі відмінності, як існування аналогії в кримінальному праві з подальшим її виключенням (самі по собі, зрозуміло, суттєві), нарівні першоідеї, що виходить з прив’язки кримінальної відповідальності до соціалістичних цінностей істотними, вже не виглядають.

3. Видається можливим виділити дві основні ідеї, які б могли претендувати на статус «концептуальних» і які, на наш погляд, знайшли своє відображення у чинному КК України 2001 року.

Перша - це загальне для кримінального права будь-яких суспільно-економічних формацій (будь-якого політичного й економічного устрою) завдання захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань шляхом встановлення кримінально-правових заборон. Ця ідея конкретизується у максимально можливій диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання. Це, так би мовити, службова концептуальна ідея, що виражає призначення кримінального права як галузі права.

Друга - відмова від ідеології, заснованої на пріоритеті класових цінностей, тобто усунення з кримінального законодавства ідеологічних постулатів, що пов’язують його нормативні приписи з певною класовою ідеологією (у КК України 1960 р. такі постулати існували через оголошення захисту соціалістичних цінностей, у тому числі й соціалістичних ідей, пріоритетним завданням кримінального законодавства, посягання на які покладалося в обґрунтування підстави кримінальної відповідальності. Наприклад, шляхом оголошення соціалістичного правопорядку загальним об’єктом кримінально-правової охорони.

Саме тому побудова кримінального законодавства на новій ідеології, що протилежна минулій своїми базовими, початковими принципами, на такій, що спирається на пріоритет загальнолюдських цінностей над всіма іншими, зокрема й класовими та національними, на визнанні кримінально-правової охорони прав і свобод людини і громадянина основоположною ідеєю кримінального законодавства видається головною відмінністю КК України 2001 року від минулого кримінального законодавства. Реалізація на рівні закону цієї ідеї припускає однаковий кримінально-правовий захист усіх форм власності між собою, побудову ринкової економіки, відповідність кримінально-правових заборон загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

Ця ідея безпосередньо пов’язана з конституційними основами кримінального законодавства, оскільки закріплена у Конституції нашої держави. Зрозуміло, що певною мірою вона є концептуальною також і для інших галузей законодавства. І нічого надзвичайного тут немає. Концепція галузі права не може не ґрунтуватися на загально-правових ідеях. Інша справа - ступінь їх конкретизації. Відповідні конституційні приписи набувають у кримінальному праві свого специфічного змісту. Крім того, галузі права можуть містити і свої (суто галузеві) концептуальні (основоположні) ідеї. Наприклад, для конституційного права - це ідея поділу властей, для цивільного права - свобода економічної діяльності (підприємництва), тощо.

4. Пріоритет загальнолюдських цінностей, подальша інтеграція України у європейське та світове співтовариство, задекларовані у Плані дій «Україна - ЄС», Плані заходів щодо реалізації Стратегії національної безпеки України, інших нормативних документах, потребують приведення законодавства нашої держави у відповідність з існуючими міжнародними нормами. Перш за все це стосується вирішення складних питань імплементації у чинне кримінальне законодавство України норм, котрі випливають із ратифікованих нашою державою міжнародних конвенцій.

Відображення міжнародно-правових норм національним правом іменується в літературі по-різному: інкорпорація, рецепція, трансформація, імплементація. Рецепція та інкорпорація виступають різними правовими феноменами, що принципово відрізняються від процесу реалізації норм міжнародного права у сфері дії національного права. Тому ці терміни не можуть застосовуватися для його назви. Трансформація та імплементація - споріднені категорії. Вони відображають одне й те саме явище - механізм реалізації норм міжнародного права у національному кримінальному законодавстві, але характеризують його дещо диференційовано.

Теорії імплементації і трансформації по-різному трактують низку питань, пов’язаних з внутрішньодержавною дією міжнародного права. Основна відмінність полягає в тому, що імплементаційний підхід припускає безпосередню дію міжнародно-правових норм на території держави, а з погляду трансформаційної концепції така дія міжнародного права неможлива. Для надання нормам міжнародного права юридичної сили всередині держави потрібна їх «трансформація» в норми національного права.

Низка міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, закріплює обов’язок держави з криміналізації відповідних діянь шляхом внесення відповідних змін у національне кримінальне законодавство. Отже, в питаннях встановлення кримінальної відповідальності відбувається саме трансформація відповідних міжнародно-правових норм у кримінальне законодавство України.

Міжнародні норми, які прямо не визначають злочинність та караність діянь, безпосередньо можуть застосовуватися у сфері спільного регулювання міжнародного та національного права. Отже, в цьому сенсі йдеться про їх імплементацію. До таких міжнародно-правових норм слід віднести, наприклад, норми, що містять галузеві кримінально-правові принципи. До речі, таке трактування дозволяє уникнути колізії між ч. 2 ст. 1 та ч. 1 ст. З КК України, з одного боку, та ст. 9 Конституції нашої держави - з іншого.

Решта ідей, закладених у КК 2001 року (хай і вельми значущих для кримінального права) лише конкретизує раніше висловлені, яким ми «привласнили» статус концептуальних. Кримінальний кодекс України, десяту річницю якого ми відзначаємо, створює достатньо широкі можливості для їх реалізації.

загрузка...
Top