Європейська інтеграція України: перспектива зони вільної торгівлі з країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (правові аспекти)

Сучасний світ характеризується інтеграційними процесами, які торкаються як економічної, торговельної, так і політичної сфер. Інтеграційні процеси в Європейському Союзі пройшли етапи свого розвитку від створення зони вільної торгівлі, митного союзу, економічного та валютного союзів до функціонування політичного союзу. Паралельно із розвитком внутрішнього ринку Євросоюзу спостерігаються інтеграційні процеси в рамках Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) та участі в них третіх країн.

Першим кроком інтеграційних процесів у різних сферах виступають зони вільної торгівлі (ЗВТ).

Теоретичні аспекти європейських інтеграційних процесів були закладені © К. Смирнова, 2011 в працях вчених, які відстоювали різні теорії інтеграції — від федералізму (наприклад Ш. Мозлер, К. Офульс [1; 2]), функціоналізму (Д. Мітрані [3]), неофункціоналізму (Е. Хаас, Л. Лінденберг [4; 5]), інституціоналізму (К. Армстронг, С. Балмер [6]) до більш сучасних теорій багаторівневого управління (Ф. Нельсен, Дж. Пітерсон [7; 8]) та ліберального міжурядового підходу (Е. Моравчик [9]). Проблемами європейської економічної інтеграції опікуються зарубіжні й вітчизняні економісти, які виокремлюють форми та моделі такої інтеграції. Так, наприклад, праці Б. Баласси [10] присвячені виокремленню рівнів європейської інтеграції від зон вільної торгівлі, через митний союз, економічний і валютний союзи, до спільного ринку й політичного союзу. На практиці саме така модель європейської інтеграції відображена у процесах створення та функціонування Європейського Союзу.

Окремі праці вітчизняних вчених присвячені аналізу певних аспектів європейської інтеграції, серед правників слід виділити професора В. Муравйова, М. Микієвича, І. Березовську,

О. Шпакович, О. Вишнякова, Р. Петрова [11-14], які у своїх працях торкаються питань правової європейської інтеграції України.

Проте, як показує практика, процеси інтеграції постійно трансформуються та удосконалюються. З’являються нові інтеграційні процеси, до яких залучаються треті країни, зокрема Україна. Тому постає актуальне питання дослідження правових механізмів залучення України до процесів європейської економічної інтеграції.

Процеси інтеграції розпочинаються із заснуванням ЗВТ. Згідно зі ст. XXIV ГАТТ, під зоною вільної торгівлі розуміється група з двох чи більше митних територій, на яких скасовуються мита та інші обмежувальні заходи регулювання торгівлі щодо основної частини торгівлі між складовими територіями стосовно товарів, які походять з таких територій. Як зазначає професор О. Шнирков, ЗВТ потребують меншої координації зовнішньоекономічної політики, зберігають незалежність країн у формуванні митної політики щодо третіх країн, дають можливість уникнути питання членства у межах митних союзів, спільних ринків, економічних союзів та розвитку простих форм міжнародної інтеграції. Зони вільної торгівлі сконцентровані на питаннях доступу до стратегічних ринків, тому часто тут не обов’язкова географічна близькість партнерів. На відміну від складніших форм міжнародної інтеграції, які передбачають, у принципі, наявність спільних кордонів [15]. Таким чином, ЗВТ є простими формами міжнародної інтеграції й сконцентровані на питаннях доступу до стратегічних ринків. З іншої точки зору можна відмітити, що ЗВТ є проміжною формою міжнародної економічної інтеграції, як механізм переходу до більш складних і розвинених форм економічної взаємодії країн.

Зони вільної торгівлі виступають засобом залучення країни у процеси економічної інтеграції. Залежно від мети заснування ЗВТ сфери такої інтеграції можуть різнитися. Наприклад, як початковий етап більш глибокої інтеграції, переходу до митного союзу, економічного та валютного союзу внутрішнього ринку виступало Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), яке згодом було перетворено в Європейське Співтовариство. На сьогодні цей рівень інтеграції досяг рівня політичного союзу у формі Європейського Союзу після набуття чинності Лісабонським договором, який надав міжнародної правосуб’єктності європейському об’єднанню.

Іншим різновидом ЗВТ залежно від мети їх заснування є угоди про асоціацію ЄС з країнами Центральної та Східної Європи, угоди про асоціацію ЄС із середземноморськими країнами, які позиціонувалися як засіб підготовки та адаптації до вступу в європейське інтеграційне об’єднання — Євросоюз. На прикладі Угоди про асоціацію між ЄЕС та Туреччиною [16] можна спостерігати, що при такому різновиді співпраці сторін їх рівень інтеграції може змінюватись — від ЗВТ до митного союзу. Підтвердженням цього слугує рішення Ради асоціації ЄС-Туреччина від 22 грудня 1995 р. № 1/95 про запровадження митного союзу між сторонами [17].

У цьому аспекті не слід ототожнювати угоди про асоціацію, які були укладені ЄС з іншими третіми країнами [18], які не передбачали вступу до Євросоюзу.

Наступним прикладом різновиду співпраці сторін на основі зон вільної торгівлі виступає така ЗВТ, яка не передбачає інтеграції з іншими структурами або переходу до більш розвинених форм інтеграції. До таких ЗВТ слід віднести, наприклад, Європейську асоціацію вільної торгівлі. Однак, як свідчить практика, така модель самостійно може інтегруватися в наступні рівні. Прикладом цього слугує Угода про створення Європейського економічного простору (ЄЕП) [19] між ЄС, його державами-членами та країнами ЄАВТ, яка була підписана у травні 1992 р. За своєю суттю ЄЕП є ринком, на якому діють єдині правила для регулювання відносин між суб’єктами підприємницької діяльності усіх учасників угоди. У цьому зв’язку можна повністю погодитись із професором В. Муравйовим, який називає цю Угоду «глобальною угодою про асоціацію, оскільки вона створює такий статус для асоційованих країн, який фактично є заміною членства в Євросоюзі, не передбачаючи, однак, участі цих країн у роботі інститутів європейських інтеграційних організацій, а також співробітництва в сфері зовнішньої та внутрішньої політики» [20, 630]. Таким чином, з укладанням Угоди про ЄЕП були створені правові засади для поширення європейської економічної інтеграції, яка здійснюється в Євросоюзі, на асоційовані країни шляхом створення ЗВТ у межах ЄЕП. Тим самим був зроблений перший крок у напрямку утворення єдиного ринку, який охоплює внутрішній ринок ЄС та ринки асоційованих країн. Іншими словами, Євросоюз та ЄАВТ залишаються формально юридично різними міжнародними організаціями, але фактично в економічній сфері країни ЄАВТ залучені до внутрішнього ринку Євросоюзу зі свободою пересування товарів, робочої сили, капіталів та надання послуг. Однак при цьому не йдеться про скасування контролю на кордонах та заснування митного союзу.

Дослідження правових форм співробітництва України з іншими країнами на основі зон вільної торгівлі стає актуальним з огляду на перспективу укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, основу якої становить поглиблена зона вільної торгівлі. У зв’язку з тим, що процес укладання такої широкомасштабної угоди є складним та довготривалим, Україна має скористатись додатковими правовими механізмами на шляху до європейської економічної інтеграції. Такими інструментами виступає співробітництво з країнами Європейської асоціації вільної торгівлі. Після вступу України до СОТ першою угодою про створення зони вільної торгівлі стала Угода з країнами ЄАВТ, підписана влітку 2010 р.

Європейська асоціація вільної торгівлі, що була заснована 4 січня 1960 р. у м. Стокгольмі (Швеція) шляхом підписання Стокгольмської угоди, є зоною вільної торгівлі, яка на сучасному етапі об’єднує митні території чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу, зокрема Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. Розвиток торговельних відносин з іншими країнами та їх регіональними об’єднаннями призвів до необхідності перегляду країнами — членами ЄАВТ положень Стокгольмської угоди про ЄАВТ. Оновлену угоду було підписано 21 червня 2001 р. у м. Вадуці (Ліхтенштейн) і вона набула чинності 1 червня 2002 р. Вадуцька конвенція регулює відносини між країнами — членами ЄАВТ у сфері торгівлі товарами та послугами, конкурентної та інвестиційної політики, економічної та грошової політики, захисту прав інтелектуальної власності тощо. ЗВТ забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб.

На практиці ЄАВТ можна визначити як самодостатню модель, яка не передбачає інтеграції з іншими структурами або переходу до більш розвинених форм інтеграції. Таким чином, підписуючи угоди про зону вільної торгівлі з третіми країнами, держави ЄАВТ формують мережу зон вільної торгівлі. На сьогодні ЄАВТ вже створила розгалужену мережу угод про вільну торгівлю з країнами Центральної та Східної Європи, басейну Середземного моря, Азії, Північної та Південної Америки, Близького Сходу, Африки. Таке співробітництво здійснюється на двох рівнях. Перший рівень співробітництва передбачає укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю. ЄАВТ уклала угоди про вільну торгівлю з 17 країнами, зокрема Чилі, Канадою, Хорватією, Ізраїлем, Йорданією, Ліваном, Македонією, Мексикою, Єгиптом, Марокко, Палестинською Автономією, Румунією, Сінгапуром, Тунісом, Колумбією, Туреччиною, Південною Кореєю та Південноафриканським митним союзом (ПАМС), який об’єднує п’ять південноафриканських країн, зокрема Ботсвану, Лесото, Намібію, ПівденноАфриканську Республіку та Свазіленд. Другий рівень співробітництва передбачає укладення ЄАВТ спільних декларацій про співробітництво.

ЄАВТ укладено спільні декларації про співробітництво з вісьмома країнами та регіональними організаціями, зокрема Україною, Албанією, Алжиром, Сербією та Чорногорією, Перу, Торговельно-економічним союзом країн Латинської Америки (МЕРКОСУР) та Організацією співробітництва країн Перської затоки.

Стратегічною метою діяльності ЄАВТ залишається лібералізація торгівлі з її найбільш важливими торговельними партнерами шляхом укладення угод про вільну торгівлю та розвитку співпраці в рамках СОТ. У найближчій перспективі ЄАВТ планує укласти угоди про вільну торгівлю з Канадою та Таїландом. В останні роки ЄАВТ приділяє значну увагу укладенню угод про вільну торгівлю з країнами Середземномор’я. Метою укладення таких угод є створення для суб’єктів підприємницької діяльності країн — членів ЄАВТ сприятливих умов доступу до ринків країн цього регіону у зв’язку із запланованим на 2010 р. створенням Євро-Середземноморської зони вільної торгівлі, яка об’єднає ринки 40 країн, населення яких становить близько 800 млн споживачів.

ЄАВТ підтримує та зміцнює своє співробітництво з Україною, яке здійснювалося поступово, проходячи два рівні.

Перший рівень співробітництва розпочався з підписанням Декларації між країнами ЄАВТ та Україною про співробітництво (19 червня 2000 р.) наша країна почала процес залучення до європейської економічної інтеграції з країнами ЄАВТ.

Другий рівень співробітництва передбачає укладання Угоди про зону вільної торгівлі, яка була підписана 24 червня 2010 р. [20]. Ця Угода на сьогодні очікує на її ратифікацію всіма підписантами.

Угода про зону вільної торгівлі між країнами ЄАВТ та Україною передбачає заснування ЗВТ з метою лібералізації торгівлі товарами, послугами, ліквідації бар’єрів у торгівлі та залучення інвестицій (ст. 1.1 Угоди). У зв’язку з тим, що між Швейцарією та Ліхтенштейном заснований митний союз Угодою від 29 березня 1923 р. (п. 2 ст. 1.2), інтереси Ліхтенштейну представляє Швейцарія у питаннях, пов’язаних із Угодою про ЗВТ з Україною.

У сфері торгівлі товарами зона вільної торгівлі розповсюджується на категорії товарів під класами від 25 до 97 відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), також розповсюджується на перероблені сільськогосподарські продукти (товари тваринного і рослинного походження), морську продукцію і рибу (ст. 2.1 Угоди). При цьому додатками до Угоди встановлюються детальний опис товарів, які виключаються із зони вільної торгівлі (наприклад деякі товари хімічної продукції), класифікація товарів, які належать до переробленої сільськогосподарської продукції, морської продукції. Так угода не буде передбачати скасування мит на автомобілі, сільськогосподарську техніку, хімічну продукцію. Угода також передбачає взаємне незастосування антидемпінгових заходів (ст. 2.4 Угоди).

Стаття 2.1 (п. 2) Угоди передбачає, що інструментом заснування зони вільної торгівлі між сторонами є укладені двосторонні угоди про торгівлю сільськогосподарськими товарами, які не входять до переліку товарів Угоди. Таким чином, одночасно із підписаною Угодою про ЗВТ Україна підписала ще три угоди (з Ісландією, Норвегією та Швейцарією) про торгівлю сільськогосподарськими товарами.

Для набуття чинності Угодою про ЗВТ необхідна її ратифікація (або інший спосіб вираження згоди на обов’язковість) всіма країнами — членами ЄАВТ та Україною відповідно до їх внутрішніх конституційних процедур. Угодою передбачено, що депозитарієм призначений Уряд Норвегії (ст. 10.9), якому направляються всі ноти щодо інструментів ратифікації, приєднання або затвердження угоди, й після спливу трьохмісячного періоду з моменту надання останніх ратифікаційних грамот Угода набуває чинності (ст. 10.8 Угоди). Станом на червень 2011 р. Угоду вже було ратифіковано Швейцарією та Ліхтеншейном. В Ісландії та Норвегії тривають національні процедури ратифікації.

Угодою передбачено створення Спільного комітету Україна — ЄАВТ (ст. 8 Угоди), який може створювати додаткові підкомітети або робочі групи. Спільний комітет наділений повноваженнями наглядати за процесом імплементації цієї Угоди, слідкувати за виконанням сторонами своїх зобов’язань, вирішувати суперечки, які виникають з тлумачення та застосування цієї Угоди. Він приймає рішення та рекомендації на консенсусній основі, а також наділений правом вносити зміни до додатків та протоколів (п. 7 ст. 8), хоча зміни до Угоди потребують вираження згоди шляхом їх ратифікації, прийняття або приєднання відповідно до внутрішніх конституційних процедур (ст. 10.5). Іншими словами, Спільний комітет має право розширювати або звужувати сферу дії зони вільної торгівлі.

Таким чином, Угода про ЗВТ між Україною та країнами ЄАВТ засновує зону вільної торгівлі, включаючи торгівлю товарами (промислові та сільськогосподарські товари, рибу та інші морські продукти), торгівлю послугами, охоплюючи сферу інвестицій, захисту інтелектуальної власності, державних закупівель та сферу конкуренції. Після набуття чинності Угодою промислові товари, що походять з України, отримують безмитний режим доступу до ринків країн ЄАВТ (глава 2 Угоди). На більшість таких товарів, що походять з країн ЄАВТ та імпортуються в Україну, буде встановлено нульову ставку ввізного мита, хоча для деяких категорій товарів буде встановлено перехідний період у цілому до 10 років, як передбачено в Додатках ІІІ та ІУ до Угоди.

Отже, із заснуванням зони вільної торгівлі між Україною та країнами ЄАВТ, які діють за правилами внутрішнього ринку Євросоюзу відповідно до Угоди про заснування ЄЕП, фактично Україна почне співпрацювати за правилами самого внутрішнього ринку Євросоюзу.

Таким чином, створення зони вільної торгівлі з країнами ЄАВТ стає першим кроком для наближення до Євро- союзу та відкриває нові можливості для України гармонізувати законодавство з метою переходу на новий рівень співпраці з Європейським Союзом. Для формування ефективних процесів економічної інтеграції України в Євросоюз корисним буде досвід функціонування зон вільної торгівлі з іншими країнами. Насамперед укладена угода про З ВТ між Україною та країнами ЄАВТ надасть можливість пристосувати українське законодавство до норм внутрішнього ринку Євросоюзу.

загрузка...
Top