Інституційне забезпечення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією

Перехід України на межі 80-90 х років до ринкової економіки вимагав формування якісно нових ринків, одним із яких став біржовий товарний ринок. Світова практика свідчить, що товарні біржі зайняли домінуюче місце серед інших економічних інститутів у багатьох країнах світу. Минуло сотні років від того часу, коли у ХЛ ст. в Європі почали з´являтися перші товарні біржі, що віддалено нагадують ті, які функціонують нині. Відтоді біржова торгівля зазнала значних змін й удосконалень завдяки впровадженню багатьох біржових інструментів і розвитку інформаційних технологій. Нині товарна біржа відіграє визначальну роль при формуванні ринкових цін на продукцію сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки. Будучи місцем вільного й прозорого ціноутворення, товарна біржа може мінімізувати маркетингові витрати, витрати на рекламу, а також ризики цінових і курсових коливань для товаровиробників.

Питанням аграрного ринку та вдосконаленню механізмів роботи біржового аграрного ринку присвячено ряд наукових праць: П.І. Гайдуцького, П.Т. Саблука, О.М. Сохацької, О.М. Шпичака, Б.Л. Беренштейна, О.М. Могильного, Г.В. Черевка, Ю.П. Воскобійника.

Агропромисловий сектор України має значний потенціал, але його розвиток неможливий без ефективної роботи механізмів збуту з використанням сучасних біржових технологій та механізмів. Вироблена в агропромисловому секторі економіки продукція має вагому частку структури ВВП (рис. 1), що є підтвердженням важливості агропромислового сектора в макроекономічному розвитку економіки країни.

26

Рис. 1. Виробництво продукції сільського господарства по відношенню до внутрішнього валового продукту

Згідно з даними Міністерства аграрної політики України, станом на 01.10.2008 року ріст виробництва сільськогосподарської продукції до відповідного періоду минулого року становить 15,1 %. Враховуючи зміну структури ВВП через несприятливу ситуацію в інших галузях економіки, експерти вважають, що в структурі ВВП за 2008 рік сільськогосподарська продукція становитиме до 12 %.

Зважаючи на це, необхідно наголосити на важливості товарних бірж як ринкової інституції, що працюють на аграрному ринку, адже від їхньої ефективної діяльності залежать стабільна робота, розвиток і захист економічних інтересів головного суб´єкта аграрного ринку — товаровиробника.

Останніми роками відбулися певні зміни в організації та регулюванні торгівлі сільськогосподарською продукцією на національних товарних біржах. Одним із нормативних документів, який встановлює певні правила роботи товарних бірж на аграрному ринку, є наказ Міністерства аграрної політики України № 259 від 01.08.2003 року. Згідно з цим наказом був затверджений порядок надання товарній біржі висновку про її відповідність вимогам щодо надання послуг з укладання та реєстрації угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції й продовольства для державних і регіональних потреб, закладання зерна до державного резерву, угод поставки підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, які придбаваються за рахунок коштів державного бюджету, проведення інтервенційних операцій на ринку зерна, з укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів тощо. Даним наказом регламентується порядок одержання висновку, який містить відповідні вимоги до товарної біржі, що бажає його одержати. Висновок про відповідність вимогам дійсний протягом трьох років.

Поступово в розумінні учасників ринку зникають страх і недовіра до товарної біржі як до однієї з інституцій аграрного ринку. Але, на жаль, враховуючи реалії українського законодавства, розвиток біржового товарного ринку відбувається низькими темпами. Однією з головних складових, що впливає на сприйняття суспільством біржової інституції, є те, що профільним Законом України „Про товарну біржу" не регламентується ні кількість засновників, ні розмір статутного капіталу, ні механізм державного регулювання діяльності біржового товарного ринку. Існує поодинока практика створення товарної біржі для здійснення однієї операції та такі біржі не мають необхідного технічного обладнання, приміщення, кваліфікованих працівників і викликають лише недовіру та страх зазнати незво-ротних збитків. Динаміка зміни кількості товарних бірж та кількості акредитованих Міністерством аграрної політики товарних бірж представлена на рисунку 2.

Як бачимо, за останнє десятиріччя кількість товарних бірж збільшилася майже в десять разів і продовжує зростати. Але біржовий товарний ринок України від цього не виграє.

27

Рис. 2. Кількість зареєстрованих та акредитованих товарних бірж

Згідно з даними Державного комітету статистики України, вартість укладених угод на акредитованих товарних біржах останніми роками має сталий характер зростання (рис. 3). Даний факт можна пояснити тим, що товарні біржі в Україні, повторюючи успішну світову практику, поступово стають місцем організованої торгівлі з використанням механізмів ринкового ціноутворення й сучасних інформаційних технологій. Вартість угод, що укладені на акредитованих Міністерством аграрної політики України товарних біржах, має вагому частку від угод, укладених на зареєстрованих біржах, — від 25 % (2005 рік) до 60 % (2007 рік) і має сталу тенденцію зростання.

 

28

Рис. 3. Вартість укладених угод на зареєстрованих і акредитованих товарних біржах

Згідно з даними Міністерства аграрної політики України, на 1 січня 2008 року налічувалось 37 акредитованих товарних бірж, які розташовані по всій країні, винятком є деякі західні області та одна область у серединній частині країни: Івано-Франківська, Закарпатська, Волинська та Кіровоградська (рис. 4).

29

Рис. 4. Місце розташування акредитованих товарних бірж по областях України

 

Згідно із Законом України „Про державну підтримку сільського господарства України", було передбачено створення Державного підприємства „Аграрна біржа" як юридичної особи, що повинна надавати послуги суб´єктам господарювання з укладання біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з / проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними. Засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду, який є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України проводити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд здійснює товарні або фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку України, використовуючи найкращу кон´юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду державного цінового регулювання. Аграрний фонд продає або купує на аграрній біржі об´єкти державного цінового регулювання з або до державного продовольчого резерву. Тобто фінансові або товарні інтервенції з об´єктами цінового регулювання повинні здійснюватися виключно з використанням біржових механізмів.

Аграрною біржею було затверджено тимчасовий порядок акредитації та проведення сертифікації акредитованих товарних бірж, метою якого є надання таким біржам права на участь у біржовій торгівлі з об´єктами державного цінового регулювання - сільськогосподарською продукцією для державних потреб на період формування державного продовольчого резерву. Сертифіковані товарні біржі, які розташовані в різних областях України, мають право укладати біржові угоди на об´єкти державного цінового регулювання, перелік яких затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Інфраструктура збуту сільськогосподарської продукції повинна ефективно працювати як на національному, так і регіональному рівнях. Одну з ланок в інфраструктурі аграрного ринку на регіональному рівні, спираючись на світовий досвід, повинні обіймати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, завдяки яким товаровиробник користується всіма вигодами ринкових механізмів. У високорозвинутих країнах і країнах, що розвиваються, роль подібних обслуговуючих кооперативів в економічному житті країни досить вагома. Наприклад, в Японії близько 45% експорту та 77% імпорту здійснюється саме через кооперативи. В історії незалежної України згідно із спільним Наказом Міністерства сільського господарства України та Української академії аграрних наук №85/17 від 18.03.1996 року було затверджене типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім. Нині цей наказ втратив чинність і відповідно до Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено створення обслуговуючих кооперативів, які, крім надання комплексу послуг, пов´язаних із виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції, повинні організовувати збут відповідної продукції. Реалізація її має здійснюватися виключно через товарні біржі, де кооперативи повинні бути акредитовані як брокерські контори. Адже товарна біржа є місцем об´єктивного відображення цінової кон´юнктури, що склалася на певний період часу на товарному ринку. При участі в біржових торгах обслуговуючі кооперативи повинні мати першочергову мету не одержання прибутку, а захист комерційних інтересів своїх членів. Проте, деякі аспекти діяльності обслуговуючих кооперативів залишаються не врегульованими нормативно-правовими актами. З метою виконання кооперативами своїх функцій в ланцюжку товаровиробник - обслуговуючий кооператив — товарна біржа вони повинні мати законодавчо закріплений неприбутковий статус, має бути визначений рівень статутного фонду та мінімальна чисельність членів для уникнення одноосібного створення кооперативів з мінімальним статутним фондом з метою реалізації „тіньових схем".

Згідно з інформацією, одержаною з архіву Всеукраїнського союзу сільськогосподарських виробників, станом на 1 січня 2008 року налічувалося 330 агроторгових домів, з яких міжрайонних - 27 і районних — 303. Також протягом 2007 року було проведено 163 аукціони живої худоби та птиці, а також 4014 виставок-ярмарків. Цікавою є інформація про кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а саме: станом на 1 січня 2008 року діяло всього 979 обслуговуючих кооперативів, з яких 15 міжрайонних, 273 районних і 692 місцевого значення. Також залежно від типу діяльності обслуговуючих кооперативів їх налічувалося: 61 — переробних, 138 — заготівельно-збутових, 24 — постачальницьких, 275 — сервісних, 437 — багатофункціональних та 45 — інших. З аналізу вищенаведених цифр можна стверджувати, що відбувається поступовий розвиток інфраструктури товарного ринку — збільшується кількість сільськогосподарських кооперативів, відбуваються аукціони живої худоби та птиці, також проводяться ярмарки-аукціони. Все це сприяє ефективнішому збуту сільськогосподарської продукції та підтримці економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Нині, зважаючи на відсутність єдиного державного регулятора з питань біржового товарного ринку, важливу роль в розвитку останнього відіграють громадські організації. Однією з таких організацій, членами якої є найбільші товарні біржі країни, є Союз аграрних бірж України. Основна мета діяльності Союзу -підтримка інтересів своїх членів, підвищення інтегрованості та прозорості ціноутворення на аграрну продукцію й земельні ресурси, сприяння розвитку та функціонуванню відкритих ринків землі й товарів, формуванню нових земельних відносин, що відповідають характеру регульованої, соціально орієнтовної ринкової економіки.

Відповідно до основної мети Союзу аграрних бірж України його головними завданнями є:

  • розробляти кваліфікаційні вимоги для сертифікації, акредитації учасників біржового та земельного ринків, а також до біржових посередників і програми їх навчання;
  • забезпечувати заходи для підготовки й підвищення кваліфікації біржового персоналу та біржових посередників і видавати їм відповідні сертифікати;
  • здійснювати заходи, передбачені чинним законодавством України, щодо атестації та акредитації бірж і біржових посередників на відповідність кваліфікаційним і іншим вимогам щодо організації та проведення біржових торгів, аукціонів;
  • готувати пропозиції щодо змін (удосконалення) й уніфікації нормативних документів і законодавчих актів з питань регулювання біржового ринку;
  • сприяти одержанню членами Союзу акредитацій, дозволів, ліцензій, укладанню договорів, необхідних для ефективної діяльності бірж;
  • сприяти організації проведення торгів земельними ресурсами та набуттю громадянами і юридичними особами прав на землю;
  • проводити аналіз стану, а також відповідний моніторинг тенденцій та перспектив розвитку ринків агропромислової й промислової продукції, землі, а також поширювати через власну та своїх членів інформаційні мережі відповідну інформацію;
  • сприяти впровадженню фундаментальних, пошукових, прикладних і дослідних розробок, спрямованих на комплексне розв´язання актуальних проблем регулювання біржового ринку й земельних відносин в Україні;
  • брати участь у формуванні планів громадських досліджень, фінансуванні цільових програм Союзу, спрямованих на розвиток та організацію біржового ринку товарних і земельних ресурсів;
  • проводити рекламну й інформаційно-видавничу діяльність з метою розповсюдження інформації про стан і тенденції розвитку;
  • сприяти формуванню ринкових відносин, розвитку й удосконаленню біржової діяльності, впровадженню прогресивних біржових технологій, запровадження та відпрацювання нових біржових механізмів, що відповідають вимогам часу;
  • сприяти розвитку торгівлі строковими документами та формуванню біржової системи розрахунково-клірингового обслуговування;
  • встановлювати й підтримувати ділові зв´язки із закордонними державними та недержавними установами, діяльність яких пов´язана з біржовою торгівлею аграрною продукцією й земельними ресурсами і проводити з ними обмін інформацією;
  • розробляти вимоги до бірж членів Союзу та їх сертифікації в рамках Союзу.

Спеціалісти Союзу аграрних бірж України як провідної громадської організації, що представляє інтереси товарних бірж України, брали участь у розробці Законів України „Про зерно та ринок зерна в Україні", „Про державну підтримку сільського господарства України", нової редакції Закону України „Про товарну біржу", а також нормативних актів Кабінету Міністрів України й інших органів виконавчої влади. Але навіть при активній участі подібних громадських організацій в діяльності товарного біржового ринку, без чіткої та послідовної державної політики в регулюванні біржового товарного ринку, вони не в змозі самотужки реалізувати більшість поставлених задач. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування роботи товарних бірж і укладання угод на підставі встановлених правил та вимог. Державне регулювання біржової діяльності починається зі створення для неї єдиної правової бази. Відставання законодавчої бази від потреб регулювання товарного біржового ринку - це об´єктивний процес, оскільки відсутня стала практика функціонування товарного біржового ринку, хоча становлення біржової торгівлі відбувається під впливом історичного досвіду європейських країн і США. Своєрідний стан національного біржового товарного ринку не дає змоги запозичити закордонне законодавство й потребує адаптації.

У США регулювання біржового ринку здійснюється Комісією з товарної та ф´ючерсної торгівлі, яка підпорядковується Конгресу й складається з п´яти членів, що призначаються Президентом строком на п´ять років. Комісія здійснює реєстрацію всіх учасників ф´ючерсної торгівлі, а також із метою регулювання торговельної практики погоджує розроблені біржами правила торгівлі, що регламентують поведінку всіх учасників біржової торгівлі. Комісія контролює дотримання всіма учасниками торгівлі вимог відповідних нормативно-законодавчих актів і має відповідні повноваження аж до права припинення торгів. Крім державного регулювання ф´ючерсної торгівлі, ринки саморегулюються Національною асоціацією ф´ючерсної торгівлі. Асоціація захищає інтереси та права клієнтів від шахрайства на ринку, здійснює відбір спеціалістів для ф´ючерсної торгівлі, контролює дотримання ними фінансових вимог щодо укладання угод і кліринговихпроцедур.

У Великобританії, історично, держава практично не втручалась у діяльність товарних бірж і головними принципами їхньої діяльності було самоуправління та самоконтроль. Але в 1986 році було створено Раду з цінних паперів та інвестицій і Управління з цінних паперів та ф´ючерсів. Головним завданням названих державних органів є нагляд за товарними й фондовими ринками. Також поряд з існуванням держаних органів з питань регулювання біржових ринків існує саморегулювальна організація — Асоціація ф´ючерсних брокерів і дилерів.

Японії притаманий високий рівень державного регулювання діяльності бірж. Органами регулювання ф´ючерсних бірж виступають Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості, Міністерство фінансів, Міністерство сільського та лісового господарства та рибальства. Саморегулювальні організації, що об´єднують біржовиків, мають вузькі повноваження. Регулювання стосовно товарних і фінансових ф´ючерсів здійснюється різними відповідними міністерствами, через що можуть виникати затримки при узгодженні певних дій.

В Росії при Державному комітеті РФ з антимонопольної політики і підтримки нових економічних структур діє Комісія по товарних біржах. До складу Комісії входять представники державних органів, діяльність яких пов´язана з регулюванням товарних ринків, представники біржових союзів, асоціацій, а також об´єднань підприємців та експерти. Голова комісії призначається головою уряду терміном на п´ять років. Основними функціями комісії є: видача ліцензій всім учасникам біржової торгівлі, контроль за дотриманням законодавства про товарні біржі, розробка та представлення пропозиції по вдосконаленню законодавства.

Отже, державне регулювання біржової діяльності може відбуватися по — різному, неоднакова роль держави: від сильної ролі уряду до внутрішньобіржового регулювання, коли відповідний регулятор виконує спостережні й дорадчі функції.

Для національного біржового товарного ринку найголовнішим є провадження єдиної державної політики, серед першочергових завдань якої має бути створення центрального державного органу з питань біржового товарного ринку. Цей орган вирішував би питання координації товарного ринку та сприяв би організації загальнонаціонального й регіонального фінансового обігу як механізму визначення цін на стратегічні товари. Створення такого органу потрібно для удосконалення існуючої системи та подальшої розбудови інфраструктури товарного біржового ринку і його головними завданнями повинні бути:

  • формування єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування біржового товарного ринку, а також залучення урядових структур, державних і недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;
  • розроблення нормативно-правових документів із питань регулювання діяльності товарних бірж і сучасних біржових технологій, серед яких ф´ючерсні контракти й опціони, базовим активом яких є товарна продукція;
  • сертифікація суб´єктів біржового товарного ринку;
  • призначення на сертифіковані біржі своїх представників із метою контролю дотримання товарними біржами чинного законодавства;
  • поширення позитивного досвіду формування й розвитку конкурентного середовища на товарному ринку;
  • розгляд і реєстрація Правил біржової торгівлі, у тому числі строковими інструментами — опціонами та ф´ючерсами;
  • координація роботи щодо фахової підготовки професійних учасників біржового товарного ринку;
  • сприяння створенню розрахунково-клірингових установ як механізму гарантування виконання біржових угод;
  • здійснення контрольно-наглядових і дозвільно-реєстраційних функцій.

Наявність центрального органу з питань товарного біржового ринку потрібно розглядати як умову забезпечення, з використанням важелів державного регулювання, для створення умов вільної конкуренції та сприяння організації прозорого товарного ринку в Україні.

Зважаючи на ситуацію, що склалася на товарному біржовому ринку, необхідно:

  • створити центральний орган із питань товарного біржового ринку;
  • прийняти нову редакцію Закону України „Про товарну біржу". Даним законопроектом визначити чіткі критерії щодо створення товарної біржі, що позитивно вплине на розвиток біржового товарного ринку. Адже відразу зникнуть товарні біржі, створені для „укладання однієї угоди" та відповідно не з´являтимуться нові подібні товарні біржі, що дискредитують роботу біржової інституції;
  • визначити на законодавчому рівні вимоги до професійних учасників товарного біржового ринку як кваліфікаційних, так і фінансових. Подібний досвід в Україні маємо по відношенню до роботи професійних учасників фондового ринку;
  • запровадити строкові біржові угоди, які неможливо реалізувати без наявності розрахунково-клірингових установ, оскільки такі установи повинні виступати гарантом виконання строкових біржових угод.

 

 

 

загрузка...
Top