Форми організації навчання учнів правознавству

Вступ.

1. Шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства. Класні та позакласні форми навчання.

2. Позашкільні форми вивчення правознавства. Роль учителя правознавства в структурі позашкільного вивчення предмета.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Викладаючи курс правознавства, вчителю необхідно застосовувати різні форми та методи навчання. Окрім традиційних уроків, слід використовувати шкільну лекцію, ділові ігри, організовувати роботу з текстами нормативно-правових актів. Для вироблення навичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обговорювати відомі їм з власного життєвого досвіду, з творів літератури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації. Важливу роль у процесі навчання відіграє й позакласна та позашкільна робота.

Важливим чинником формування інтересу учнів до предмета дослідники вважають урізноманітнення форм організації навчання. Останнім часом з’явилась певна кількість досліджень з проблем методики викладання правознавства (В.Ваксман, В.Дубровський, О.Наровлянський, О.Пометун, І.Усенко, Г.Фрейман та ін.), де аналізуються підходи до форм організації навчання цього предмета. Кожна форма навчання включає систему методів, прийомів і засобів, які сприяють досягненню певною дидактичної мети та можуть вплинути на розвиток інтересу й активності учнів. Тому важливу роль у досягненні позитивного результату в цьому процесі відіграє правильний їх вибір, який би сприяв організації пізнавальної діяльності учнів на творчому рівні.

Можна виділити кілька форм позакласної роботи з правознавства, зокрема такі: факультатив, гурток з правознавства, наукове товариство, екскурсія, читацька конференція, бесіда, диспут, усний журнал, перегляд кінофільмів.

1. Шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства. Класні та позакласні форми навчання

Правове навчання учнів проходить у школі, на позакласних заходах, поза межами школи. Всюди учитель правознавства повинен відігравати провідну роль. Позакласне та позашкільне навчання поглиблює й доповнює той обсяг знань, який учні отримують на уроках правознавства.

Позакласне навчання організовується в позаурочний час і тому не є обов'язковим для усіх школярів. Зміст позашкільного навчання визначається основними інтересами учнів, які у свою чергу формуються під впливом учителя.

Ефективність позакласної роботи навчання учнів праву залежить від цілого ряду обставин, особливо від чіткого планування. При розробці плану слід враховувати й основні вимоги до нього:

- план повинен доповнювати ті завдання, які постають під час навчання праву на уроці;

- повинен враховувати інтереси дітей;

- мусить бути послідовним;

- має відповідати фізіологічним особливостям учнів.

Факультативні заняття - це не копія уроку, але вони включають у себе багато його елементів. Виділяючи насамперед факультатив, слід зазначити, що він не ідентичний позакласній роботі, хоча має з нею багато спільного. Факультативні заняття з правознавства повинні поглиблювати знання учнів, формувати в них наукові погляди, розширювати кругозір, створювати сприятливі умови для підготовки учнів до наступної освіти і вибору майбутньої професії. Варто зауважити, що факультативні заняття з правознавства вчитель мусить будувати за принципом добровільності, що має на меті задовольнити особистий інтерес школяра до предмета. Яким чином можна визначити ступінь інтересу учнів до факультативу? Можна зробити це за допомогою бесіди з учнями. Узагальнивши її результати, учитель мусить продумати зміст курсу, дібрати методичні прийоми і форми занять.

Готуючись до проведення факультативу, вчитель передусім повинен вирішити питання про те, як часто проводитимуться заняття: двічі на тиждень по одній годині чи один раз дві години. Тільки після цього можна приступати до планування курсу, враховуючи інтереси та рівень підготовки школярів.

Перші (одне-два) заняття слід присвятити теоретичним проблемам курсу і роботі з правовими термінами, оскільки без знання термінології школярам важко буде орієнтуватися в змісті факультативу з правознавства. Візьмемо, наприклад, факультативний курс «Найважливіші пам'ятки правової культури України». У ньому є велика кількість термінів, нових для учнів, зокрема «звичаєве право», «Руська правда», «Литовські статути», «універсали», «Конституція» тощо. Не оволодівши ними, школярам важко буде засвоїти зміст самого курсу.

Практика виробила такі форми факультативних занять: лекція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідання об' єкта вивчення. Можливе і проведення комбінованих занять типу: лекція і практикум, семінар і практикум, лекція і семінар.

Із усіх форм факультативних занять учителі правознавства надають перевагу лекції. Однак слухати дві академічні години лекцію, наповнену правовими термінами, насичену нормативно-правовими актами, школярам дуже важко, і не кожному учню це під силу. Тому під час лекції слід використовувати наочність, технічні засоби, передбачати роботу з документами, розв'язувати завдання проблемного характеру.

За характером і змістом лекції бувають різні. Так, наприклад, в аналітичній лекції ґрунтовно аналізуються не тільки теоретичні проблеми, а й суттєві факти, без яких неможливо зробити висновки й узагальнення. Наприклад, лекція, присвячена цивільному законодавству, де аналізуються усі питання, має таку структуру: позов, позовна заява, позивач, відповідач. Таке аналітичне викладання проблеми дозволить краще засвоїти її в цілому.

Важливе місце на факультативному занятті повинно належати семінарським заняттям. На них слід проводити вивчення нормативно-правових актів.

Практикуми близькі за своїм характером до семінарів. Вони можуть бути загальними для всіх слухачів, або груповими, коли кожна група школярів отримає окреме завдання, або індивідуальними. Усе залежить від особливостей факультативного курсу і матеріалу, який має учитель. Так, загальним для всіх школярів може стати робота над «Кодексом законів про працю» або окремими його статтями. Учням пропонується робота над главою «Праця молоді» чи «Трудовий договір».

При груповому принципі проведення практикуму всі школярі розбиваються на групи, і кожна з них отримує своє завдання. На основі аналізу правових джерел нормативно-правових актів учням потрібно обґрунтувати свою позицію, зробити коментар, узагальнення і висновки. Індивідуальні заняття проводяться в тому випадку, якщо вчитель володіє великим і різноманітним матеріалом, наприклад, базою сучасного законодавства. Тоді в межах однієї галузі учні можуть аналізувати і вивчати окремі її статті. Слід зазначити, що в роботі факультативу важливу роль повинні відігравати екскурсії, перегляд кінофільмів. Це активізує роботу учнів, підвищить їхній інтерес до цієї форми роботи. Звичайно, багато в чому рівень проведення факультативу залежить від підготовки вчителя, його досвіду. Накопичення досвіду та відпрацювання методики проведення факультативних занять приходить поступово.

На відміну від основного курсу правознавства, який забезпечений кількома підручниками та навчальними посібниками, факультатив із правознавства не має свого методичного чи навчального видання. Тому вчитель-початківець може використати наші методичні поради при організації такої форми роботи.

Ще одним видом самостійної роботи учнів у рамках факультативу можуть бути учнівські дослідження. Вони будуються на основі аналізу правових джерел, нормативно-правових актів, монографій, наукової літератури. Мета таких досліджень - формування в учнів інтересу до юридичної науки, глибоких знань з обраної проблематики і розвиток елементарних навичок дослідницької роботи.

Не варто забувати і про таку перевірену форму роботи, як гурток юних правознавців. На відміну від факультативів, подібні гуртки зорієнтовані на індивідуальну роботу, на поглиблене вивчення правознавства з одночасним прищеплюванням навичок активної правомірної поведінки. Такі шкільні юридичні осередки не повинні бути занадто формалізовані і мають ґрунтуватися насамперед на інтересі, а не на примусі. Вони можуть навіть офіційно не називатися гуртком, а проходити у вигляді постійного неформального позакласного спілкування учителя з передовими учнями.

Для старшокласників можна запропонувати і таку форму роботи, як гурток (об'єднання, загін) юних охоронців правопорядку. Не секрет, що значна частина молоді мріє про майбутню службу в міліції або інших правоохоронних органах. З їх числа можна створити об'єднання, яке взяло б на себе (за допомогою дорослих) відповідальність підтримувати порядок у школі, водночас поглиблено вивчаючи основи правових знань, прийоми самооборони тощо. Правове виховання тут може успішно поєднуватися з військово-патріотичним.

Так, зокрема, гурток правових знань є однією із основних форм позакласної роботи з правового навчання. Гурток організовується на добровільних засадах та на основі інтересу учнів до вивчення певної правової проблеми. Іноді гурток можна створювати за галузями права, виділивши кілька секцій. Якщо вчитель правознавства у себе в школі спробує створити такий гурток, то перше, на що він повинен звернути увагу, - це кількість членів гуртка. Гурток повинен об'єднувати не більше 12-15 учнів. Якщо бажаючих брати участь у роботі гуртка буде більше, то краще створити ще один гурток, врахувавши фізіологічні особливості дітей.

Роботу гуртка найкраще проводити відповідно до плану, в якому повинні бути враховані інтереси й побажання гуртківців. При створенні плану роботи гуртка вчителю слід звернути увагу й взяти за основу як колективні (засідання гуртка, правові вечори, екскурсії), так і індивідуальні форми роботи з членами гуртка (випуск стінгазети, виготовлення наочних посібників).

На першому засіданні гуртка на розгляд його членів виносяться та затверджуються не лише план його роботи і завдання, а і вносяться доповнення, обирається актив.

Як підказує досвід позакласної роботи з правознавства, щоб робота в гуртку була невимушеною і творчою, необхідно підібрати його назву, девіз, емблему. Це згуртує його членів, створить своєрідну корпоративну культуру та правила поведінки, виконання яких дотримуватимуться усі. Щодо назви, то вона може бути різною. Наприклад, «Правознавець», «Феміда» тощо.

Ще одним аспектом життєдіяльності гуртка є популяризація його роботи, яка одночасно є його профорієнтацією. Це варто здійснювати шляхом періодичного випуску стінгазети гуртка. Остання повинна мати не тільки цікаві, а й змістовні рубрики: «Тематика роботи гуртка», «Подумай над правовими термінами», «Правовий кросворд», «Біографічні сюжети вчених правознавців», «Досягнення (нагороди) гуртківців», «Пам'ятні дати в історії права», «Найвідоміші правознавці нашого міста (району, села)», «Вітаємо переможців конкурсів (олімпіад)». Крім того, в газеті доцільно вміщувати емблему гуртка та його девіз.

Підсумковим елементом роботи гуртківців є їх постійне заохочення вчителем, дирекцією школи на загальних зібраннях.

Подібною є методика створення учнівського наукового товариства з правознавства, мета якого полягає в допомозі школярам займатися науковою діяльністю, сприянні розвитку їхніх здібностей, підготовці пропагандистів правових знань.

Слід наголосити, що до учнівського наукового товариства силою дітей залучати не варто, це мусить бути їхній добровільний вибір. Передусім, треба затвердити правила прийому до нього. З цією метою кожен новий член, який вступає до наукового товариства, мусить зробити свій «вступний внесок»: прочитати доповідь, написати реферат, наукову роботу тощо. Це дасть змогу виробити наукову дисципліну серед членів товариства, відібрати здібних до наукової роботи учнів і тих, хто бажає нею займатися, а також підтвердить невипадковість залучення до його лав нових членів, а рівність їх із «ветеранами». Назва, девіз, емблема наукового товариства з правознавства в школі також значно активізує роботу його членів.

Досвід роботи і створення в школі наукового товариства з правознавства підказують, що його роботу варто одразу спрямовувати в кількох напрямах. Першим таким напрямом може стати лекційний. Суть його полягає в підготовці учнями за участю учителя чи відомого правознавця міста (села) актуальної наукової роботи з подальшим виступом із нею перед однолітками, учнями, батьками.

Бібліографічний - другий напрям роботи товариства. Завданням членів товариства, які займаються в цьому напрямку, буде добір правової літератури до шкільної бібліотеки, правової бібліотеки вчителя правознавства з короткою анотацією, а також спостереження за новими надходженнями, проведення огляду статей у правових журналах, оформлення стенду «Новини права», вивчення життя та діяльності вчених-юристів. Цей напрям роботи дасть можливість бути обізнаним із усіма новинками в правовому житті країни, новими надходженнями правової наукової літератури.

На значно вищому рівні у роботі учнівського наукового товариства з правознавства повинен стояти дослідницький напрям його діяльності. До роботи в цьому напрямку слід залучати найкраще підготовлених дітей, здібних до написання наукових робіт. Причому закінчені наукові роботи можна подавати на різноманітні конкурси, зокрема і до Малої академії наук. Учителю правознавства варто залучати до керівництва дослідженнями школярів найбільш відомих юристів міста (села). Це додасть справжнього духу в наукових студіях науковому товариству, значно підніме авторитет виконуваних робіт.

Важливо, щоб учитель застосовував й організаційний напрям роботи товариства. Мета цього напрямку полягає у спілкуванні членів товариства з іншими учнями школи. Тому в учнівському науковому товаристві з правознавства вчитель організовує масову роботу з його учасниками: екскурсії, правові дні (тижні, вечори), конференції, зустрічі. Через цей напрям роботи товариство фактично популяризує свою діяльність.

Високих результатів у правовій освіті та вихованні школярів можна досягти лише за умови оптимального поєднання навчальної роботи на уроках та позакласної навчально-виховної діяльності учнів. Адже школи України мають значний досвід в організації такого виду роботи з правознавства.

Можливо запропонувати кілька найпоширеніших форм позакласної роботи, які користуються популярністю в школах України.

Цікавою формою роботи може стати юридичний турнір або КВК. Готуючись до нього, командам можна запропонувати розіграти на сцені певні ситуації, юридичну оцінку яким повинні будуть згодом дати їхні суперники, підготувати цікаві юридичні запитання для команди-суперниці. Серед конкурсів, що можуть бути запропоновані, - конкурс капітанів, який можна провести у формі аукціону юридичних термінів або назв законів України (капітани по черзі називають термін або формулюють закон; той, хто перший не зможе продовжити своєрідну «перекличку», програє), конкурс, в якому командам пропонується прокоментувати певні відомі фрази з літературних творів, що мають юридичний зміст. Для глядачів можна запропонувати конкурс, в якому треба назвати відомі їм фільми (літературні твори), присвячені діяльності міліції, інших правоохоронних органів. Кожний вчитель, виходячи із власного досвіду, може запропонувати для такого турніру й інші завдання.

Одним з ефективних засобів позакласної роботи є участь учнів у роботі відділень Малої академії наук. Учні готують наукові роботи з їх подальшим захистом. Тематика робіт щорічно пропонується територіальними відділеннями МАН, однак цей перелік не є вичерпним, оскільки кожен учень може запропонувати власну тему, яка цікавить саме його. Важливо забезпечити науково-педагогічний супровід учнівських робіт на всіх етапах роботи: обрання теми (при цьому слід врахувати можливість доступу до відповідної літератури, одержання консультацій від науковців або практиків тощо), написання роботи, її рецензування, підготовки до захисту та розв'язання контрольних тестових завдань, що є складовою конкурсу робіт МАН. При написанні робіт необхідно враховувати вимоги щодо їх оформлення (обсяг роботи, наявність наукового апарату - посилань, бібліографії відповідно до «Вимог написання, оформлення і подання науково-дослідних робіт на Всеукраїнський конкурс-захист»).

Значного поширення в школах України набуло проведення правових лекторіїв, до яких залучаються народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, науковці, юристи-практики. Важливою умовою успіху таких лекторіїв є системність їх роботи, врахування специфіки аудиторії, вікових особливостей учнів, ретельний підбір гостей. Бажано не обмежуватися лише читанням лекцій, а й давати можливість учням поставити запитання лекторові, висловити власну думку. Запрошуючи лектора, необхідно завчасно узгодити склад аудиторії (її вік, рівень підготовки тощо) та тему виступу, визначити регламент.

Зустрічі з юристами можуть відбуватися не лише в школі, а й під час екскурсії до органів правосуддя, міліції тощо. Проте таку екскурсію слід ретельно готувати, щоб вона виявилася максимально корисною для учнів, а, з іншого боку, не створювала проблем для нормальної діяльності відповідних органів. Зокрема можна запропонувати поділити клас на невеликі групи школярів, які відвідають різні юридичні установи, а потім обміняються враженнями на своєрідній мікроконференції. Не слід приводити на судові процеси у масовому порядку учнів молодших класів, а ось відвідування групою (до 5 осіб) старшокласників-відмінників судового засідання, на якому, скажімо, розглядається справа їхніх однолітків, може виявитися дуже корисним.

Якщо поблизу школи є вищий юридичний навчальний заклад, бажано налагодити з ним постійні творчі зв'язки. Йдеться не лише про відвідування «днів відкритих дверей», а й про періодичні, не-заформалізовані зустрічі школярів, студентів (бажано, з числа випускників школи) і викладачів-правознавців.

Але найбільш ефективними є заходи, в яких можуть брати активну участь самі діти. Це юридичні турніри, вікторини, брейн-ринги, дебати тощо. Можливе використання найрізноманітніших форм активізації учнів у позакласній роботі. При використанні відомих із телевізійних передач форм не слід бездумно наслідувати їх зовнішню форму, структуру. Запозичивши ідею, важливо адаптувати її до наявних умов та можливостей. Найпростішою формою правової позакласної роботи є вікторини. У них можуть брати участь учні різних класів (від молодших - до випускних) відповідно до віку та рівня умінь складати запитання. Важливо забезпечити кваліфіковане та об'єктивне суддівство, рівні можливості для учасників вікторини. Форми їх проведення можуть бути різні. Це й усна вікторина з активною участю всіх бажаючих школярів, і проведення вікторини шляхом вивішування газети із завданнями та результатами відповідей упродовж певного проміжку часу. Читацькі конференції та диспути теж відіграють важливу роль у вивченні курсу.

Правову освіту та виховання не слід обмежувати роботою лише з учнями старших класів. Ця активність має розпочинатися вже у молодшій школі. І до проведення цієї роботи бажано залучати старших школярів. Так, учні 9-11 класів можуть проводити в молодших класах ігрові заняття з вивчення прав людини та дитини. При цьому можна використати елементи лялькового театру, звертання до відомих дітям казок (запропонувати, наприклад, з'ясувати, які права казкових героїв порушені і як їх можна поновити та захистити). Так само старші учні можуть стати організаторами конкурсів малюнків та інших творчих робіт («Мої права», «Я і закон» тощо).

Позакласна робота з правознавства має проводитися у тісному зв'язку з організацією роботи шкільного самоврядування. Так, у складі шкільних учнівських рад можуть бути створені спеціальні юридичні (правові) комісії, завданням яких є надання юридичної допомоги учням, зокрема консультацій щодо стосунків з батьками, однолітками, відносин з державними органами. Зрозуміло, що створення такого органу можливе здебільшого лише за участю учнів, які вивчають право поглиблено, мають достатній рівень підготовки, а також за умови постійного керівництва та допомоги з боку вчителя правознавства або залучених юристів (це можуть бути батьки, випускники школи тощо). Крім того, цей орган може взяти на себе розробку необхідних матеріалів, що регламентують роботу шкільних органів самоврядування, забезпечення їх відповідності чинному законодавству України.

2. Позашкільні форми вивчення правознавства. Роль учителя правознавства в структурі позашкільного вивчення предмета

Не менш важливою є позашкільна робота з правознавства. Хоча вона і не проводиться на базі школи, однак участь учителя правознавства в цій роботі теж відіграє велику роль. Важливо, що цей вид роботи є частиною структури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів учнівської молоді, задоволення їхніх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Варто зазначити, що позашкільна освіта реалізується через систему навчальних закладів, сім'ю, трудові колективи, громадські організації, товариства, фонди і ґрунтується на принципі свободи вибору типів закладів, видів діяльності. Як правило, позашкільна робота з правознавства проводиться на базі позашкільних навчальних закладів, до яких належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Відповідно до законодавства України, держава забезпечує умови для здобуття учнями і молоддю позашкільної освіти.

Спробуємо охарактеризувати кілька форм позашкільної роботи з правознавства. З метою запобігання (профілактики) дитячої злочинності, профорієнтації старшокласників та популяризації власної діяльності правоохоронні органи для проведення занять на власній базі залучають учнівську молодь.

Однією з поширених форм позашкільного навчання з правознавства на базі правоохоронних органів є гуртки «Юних інспекторів руху». Під час роботи в цих гуртках фахівці навчають дітей не лише правилам дорожнього руху, а й зразковій поведінці на вулиці. Тематика занять розширюється до вивчення найважливіших розділів галузей права. МВС України роботу з учнівською молоддю не зводить лише до епізодичних занять, а формує систему правового виховання учнів у межах районів, областей, всієї України. Результатом навчання на базі правоохоронних органів часто стають змагання на зазначених вище рівнях. Учні з вищою успішністю за участь у роботі цих гуртків та змаганнях заохочуються таким чином: від вручення грамот до вступу до ВНЗів, які є в підпорядкуванні цих міністерств.

Подібні заходи проводять на своїй базі Міністерство з надзвичайних ситуацій («Юні пожежники», «Юні друзі пожежників»), Державна прикордонна служба («Юні прикордонники»), Державна митна служба, Державна податкова служба тощо.

Саме вчитель правознавства мусить налагоджувати зв'язки з відповідними компетентними органами свого району й сприяти відвідуванню учнями таких гуртків, оскільки вони передбачають змістовне навчання та виховання дітей у дусі поваги до закону. Учні в цікавій формі та у невимушеній обстановці під час проведення різних заходів на базі правоохоронних органів закріплюють і поглиблюють вивчення навчального матеріалу з правознавства.

Висновки

Організація позакласної роботи з правознавства є однією з важливих складових нової освіти та виховання, її проведення значно підвищує інтерес учнів до вивчення правознавства, є чинником успішного оволодіння правовими знаннями та навичками.

Застосування в навчанні правознавства різноманітних форм організації, які є різновидами звичайного уроку та групуються за характером діяльності учителя та учнів: шкільні лекції, заняття лабораторного типу, семінари, повторювально–узагальнюючі уроки, підсумкові співбесіди, заліки. Уроки лабораторного типу (або практикуми) проводяться з метою закріплення вмінь та навичок учнів роботи з іншими джерелами. Такі уроки можуть мати колективну та індивідуальну форми, її результати обговорюються колективно в класі (складаються спільні плани, конспекти, таблиці).

На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь на семінарах та практичних заняттях школярі розв’язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення правознавства. Саме тому, що ці форми сприяють як активізації пізнавальної діяльності, так і відкривають можливості для самореалізації учнів у навчанні, більшість вчителів вважає їх такими, що сприяють розвитку пізнавального інтересу.

Список використаних джерел

1. Василенко В. Впровадження інтерактивних форм і прийомів в організацію навчання учнів //Початкова школа. - 2005. - № 7. - C. 20-23.

2. Герман Н. Адаптація форм організації самостійної роботи студентів до сучасних технологій навчання //Вища школа. - 2001. - № 4-5. - C. 53-61

3. Гуз А. Методика викладання правознавства в школі: Навчально-методичний посібник / Анатолій Гуз,. - К. : КНТ, 2006. - 177 с.

4. Мілютіна З. Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці //Управління школою. - 2008. - № 22-24. - C. 22-26

5. Островерхова Н. Нетипові форми організації навчання та їх аналіз //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2007. - № 3. - C. 62-80

6. Страцинська В. Нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу //Математика в школах України. - 2007. - № 15. - C. 12-15

7. Форми організації процесу навчання: традиції та інновації //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2005. - № 23-24. - C. 3-16

загрузка...
Top