Діяльність міжнародного арбітражу в Україні та його міжнародні зв’язки

У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаному в Гельсінкі 1 серпня 1975 р., на вищому міжнародному рівні вперше у світовій практиці була підкреслена роль арбітражу як одного зі способів швидкого та оперативного вирішення спорів, що виникають із комерційних угод і контрактів.

Окремий підрозділ Заключного акта «Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки та навколишнього середовища. Торгівля. Арбітраж» закріпив положення про те, що швидке і справедливе вирішення спорів, які виникають із комерційних операцій у сфері торгівлі й обміну послугами і з контрактів у галузі промислового виробництва, сприяє розширенню торгівлі та співпраці, а арбітраж є одним зі зручних способів вирішення спорів. Нарада рекомендувала організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць передбачати арбітражні застереження в контрактах або спеціальних угодах, а також проведення арбітражу на основі взаємоприйнятного регламенту, не перешкоджати проведенню арбітражу в третій країні з урахуванням чинних міждержавних та інших угод у цій галузі.

В Україні за всю історію її існування як держави міжнародного комерційного арбітражу не було. Під час перебування УРСР у складі СРСР існувала монополія зовнішньої торгів лі, що допускала функціонування у масштабах країни лише двох постійно діючих арбітражних установ — Арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (ТПП) СРСР.

У зв’язку з розпадом СРСР Верховна Рада Російської Федерації постановою «Про арбітражний суд, морську арбітражну комісію і диспашери при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації» від 20 січня 1993 р. встановила, що Арбітражний суд, Морська арбітражна комісія та диспа- шери продовжують свою діяльність при ТПП Російської Федерації.

Таким чином, Росія стала правонаступником зовнішньоторговельного арбітражу, що діяв у масштабах колишнього Радянського Союзу.

Тисячі підприємств України, незалежно від їх належності до державного або приватного сектору, організаційної форми, сфери діяльності, отримали можливість брати активну участь у міжнародному економічному співробітництві. При цьому виявилася відсутність необхідного досвіду, а нерідко й елементарних знань про умови та особливості діяльності на незвичному для наших підприємств міжнародному ринку. Сприяти усуненню цих незручностей і був покликаний національний міжнародний комерційний арбітраж.

Заснування в Україні міжнародного комерційного арбітражу іноді пов’язують безпосередньо з розпадом Радянського Союзу. Однак воля законодавця України з цього приводу була висловлена до того, коли Україна ще перебувала у складі СРСР.

Ґрунтуючись на положеннях Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р., 16 квітня 1991 р.

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII, в якому рекомендувала Торгово-промисловій палаті України заснувати зовнішньоекономічний третейський суд з розгляду комерційних спорів. У Торгово-промисловій палаті України начальником договірно-правового управління працювала В. Суржикова, яка створила у ТПП України правову секцію, до якої входили й іноземні вчені, і наші юристи-міжнародники, однак парламентське доручення про створення міжнародного арбітражу в ТПП України не виконувалося більше року. В. Суржикова звернулася до мене з проханням допомогти у створенні арбітражного суду. Маючи досвід практичної та науково-викладацької роботи в галузі арбітражу, її пропозиція була мною прийнята, проект установчих документів розроблений.

За рекомендацією правової секції ТПП Президія Торгово-промислової палати 11 серпня 1992 р. затвердила Регламент, Положення про арбітражні збори і витрати, Рекомендаційний список арбітрів, а мене призначила головою Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України, а з часом і Арбітражного суду. За загальним правилом його діяльність залежала від наявності арбітражних угод (застережень у контрактах) про підпорядкування зовнішньоекономічних спорів юрисдикції цього суду.

Про заснування в Україні Міжнародного арбітражного суду повідомили ЗМІ. Першим повідомленням була написана у співавторстві з першим віце-президентом (нині — президентом) ТПП України С. Скрипченком стаття «Зовнішньоекономічна феміда», опублікована в журналі «Право України» (1992 р., № 11).

Незабаром на розгляд МКАС при ТПП України надійшли перші п’ять справ. Перший досвід розгляду справ засвідчив, що для успішного функціонування міжнародного комерційного арбітражу необхідна міцна правова база.

Відомо, що Комісія ООН з права міжнародної торгівлі розробила Типовий (модельний) закон про міжнародний торговий арбітраж, який був схвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 11 грудня 1985 р. № 40/172 та рекомендований державам усіх регіонів незалежно від правової або економічної системи враховувати його, маючи на увазі бажаність однакового арбітражного законодавства та конкретні потреби практики міжнародного торгового арбітражу. При розробці цього модельного закону був вивчений досвід законодавчої регламентації міжнародного арбітражу в різних країнах світу для можливого використання державами у власному законодавстві.

ТПП України розробила на основі саме цього Типового (модельного) закону ЮНСІТРАЛ проект Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і направила його насамперед для відома і можливих зауважень Вищому арбітражному (нині — Господарському) суду України, який листом від 11 серпня 1992 р. № 05-13/929 відповів, що необхідності в такому законі в Україні немає, оскільки основні питання правого регулювання створення та діяльності зовнішньоекономічного суду знайшли своє відображення у Положенні про третейські суди в Україні, проект якого Вищий арбітражний суд України подав на розгляд Верховної Ради України (до речі, такого Положення в Україні немає і не було).

З цього дня протягом півтора років йшла суперечка з приводу доцільності прийняття в Україні такого Закону.

На чотирьох засіданнях Комісії Верховної Ради України з питань законодавства і законності, присвячених розгляду цієї проблеми, йшлося про його долю.

Найбільш цікаву позицію займало на той час Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України, а саме у листі від 29 вересня 1992 р. № 07-01/10-290 перший заступник міністра В. Тимофєєв повідомив парламентську Комісію про те, що розглядати запропонований проект недоцільно, а статус зовнішньоекономічного третейського суду повинен визначатися загальним положенням про третейські суди. Через півтора місяці перший заступник міністра В. Соболєв листом від 11 листопада 1992 р. № 01-10/522 повідомив Комісію Верховної Ради України про те, що Положення про третейські суди для вирішення господарських спорів в Україні поширювати на Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП недоцільно, а 16 вересня 1993 р. листом № 01-10/144 виконуючий обов’язки міністра М. Мних за дорученням Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 17554/4 у листі на ім’я Комісії Верховної Ради України дійшов висновку про те, що «приймати цей закон дуже необхідно, оскільки це дозволить Україні без укладання додаткових угод про правову допомогу здійснювати захист українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності відповідними рішеннями Українського міжнародного арбітражу... » Разом з цим Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України повідомило, що воно не має зауважень до проекту закону.

А ось якого висновку, ніби змовившись, дійшли Верховний Суд України та Генеральна прокуратура України.

О. Якименко, тодішній Голова Верховного Суду України, в листі від 15 вересня 1993 р. № 1-3/231 повідомляє Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради України: «Ознайомившись із проектом Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Верховний Суд України вважає, що оскільки в положеннях проекту Закону йдеться про орган розгляду спорів між суб’єктами, які знаходяться в різних країнах, тобто про міжнародний третейський суд, для створення якого необхідні відповідні міжнародні угоди чи інші акти міжнародного права, Верховна Рада не може прийняти такий Закон». Майже про те саме йдеться в листі від 29 вересня 1993 р. № 8/13-1, який надіслав Верховній Раді України

В. Дацюк, що був на той час заступником Генерального прокурора України: «У Генеральній прокуратурі вивчений проект Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». З проекту вбачається, що «комерційний арбітраж» є по суті міжнародним третейським судом, тобто міжнародною громадською організацією, для створення якої необхідні акти міжнародного права або міжнародні угоди, яких на сьогодні немає. Тому підстави для прийняття цього Закону Верховною Радою України відсутні».

Спираючись на зміст листа від 15 вересня 1993 р. № 5-3-249 на адресу Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради України, підписаного тоді заступником міністра юстиції України В. Чернишем, Міністерство юстиції України проти прийняття Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не заперечувало.

Вищий арбітражний суд України визнав, нарешті, що проект Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не суперечить вимогам міжнародних договорів і конвенцій, до яких приєдналася Україна, зокрема Типового закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний торговий арбітраж», нормам Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, Європейській конвенції про зовнішньоекономічний арбітраж, у листі від 14 вересня 1993 р. № 11-2/296 на ім’я Комісії Верховної Ради України з питань законодавства і законності.

23 лютого 1994 р. на засіданні Комісії Верховної Ради України нам разом зі С. Скрипченком за підтримки народного депутата Верховної Ради України М. Потебенька і завідувача відділом законодавства і правопорядку Секретаріату Верховної Ради України академіка Ф. Бурчака проект вдалося відстояти. На наступний день, 24 лютого 1994 р., Верховна Рада України за моєю доповіддю прийняла Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» із двома додатками до нього: Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд та Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. В основу Закону покладено зазначений Типовий закон Комісії ООН із права міжнародної торгівлі 1985 р., схвалений Генеральною Асамблеєю ООН.

Слід зазначити, що великий вплив на утвердження авторитету Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України мала Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яку Україна, як член ООН, підписала ще 29 грудня 1958 р., а ратифікувала 10 жовтня 1960 р. Станом на листопад 2010 р. учасниками цієї Конвенції є 143 країни.

Крім того, Україна 21 квітня 1961 р. підписала і 18 березня 1963 р. ратифікувала Женевську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж. Функції, передбачені ст. IV цієї Конвенції, відповідно до депозитарної нотифікації Генерального секретаря ООН N.7.1994, здійснює ТПП України.

До речі, в 90 % країн світу зовнішньоекономічні арбітражі діють при торгово-промислових (господарських, торгових) палатах.

Оскільки ТПП України, при якій діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, є недержавною, неприбутковою, самоврядною організацією, що об’єднує юридичних осіб, які засновані та діють відповідно до законодавства України, і громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання, Верховна Рада поклала на ТПП України, зокрема, такі функції, як затвердження Регламенту МКАС і МАКу, порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду і комісії, сприяння їх діяльності.

Сприяння їх діяльності полягає і в утвердженні президією ТПП України рекомендаційних списків арбітрів, і в матеріально-технічному забезпеченні, і в призначенні президентом ТПП України арбітрів у конкретних справах у випадках, коли та чи інша сторона від цього ухиляється або звертається про це з проханням, і в остаточному вирішенні питань про заявлений відвід арбітра.

Слід зазначити, що всі віднесені до відання президента ТПП України питання вирішуються бездоганно.

Разом із тим Верховна Рада України виключає будь-яке втручання ТПП України у процес розгляду та вирішення спорів, наголошуючи, що МКАС і МАК є самостійними, постійно діючими арбітражними установами, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

На посаду начальника договірно- правового управління ТПП України, у зв’язку з від’їздом спочатку на навчання, а потім на постійне місце проживання до Мюнхена В. Суржикової, була призначена Є. Пащенко, яка одночасно затверджена заступником голови МКАС, а потім і МАК при ТПП України.

Будучи висококваліфікованим практиком, Є. Пащенко тим не менш не мала досвіду застосування іноземного права, і тому ще одним заступником голови МКАС при ТПП України президія ТПП України призначила кандидата юридичних наук, доцента Л. Винокурову, сферою наукових інтересів якої було теоретичне узагальнення досвіду правового регулювання господарських відносин у зарубіжних країнах.

На другий день після заснування Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України мене прийняв у Москві професор В. Поздняков, голова МКАС при ТПП Російської Федерації, який був до того головою МКАС при ТПП СРСР і надав неоціненну безкорисливу допомогу і підтримку. У докладній розмові я отримав детальну інформацію про стан справ з організацією розгляду і вирішення зовнішньоекономічних спорів в умовах розпаду Радянського Союзу. Було порушено також питання про професійну співпрацю, яке виявилося плідним завдяки зусиллям обох сторін. Наступник В. Позднякова професор О. Комаров, його заступник, а нині — голова МКАС при ТПП РФ О. Костін, члени президії МКАС при ТПП РФ професор А. Биков, професор М. Розенберг, праці якого для практики міжнародного комерційного арбітражу безцінні, стояли біля його витоків.

Особливу чуйність виявляв і виявляє професор С. Лебедєв — корифей міжнародного арбітражу і незамінний голова Морської арбітражної комісії при ТПП РФ. Свого часу ми були з ним членами Науково-консультативної ради Державного арбітражу СРСР, а потім Вищого арбітражного суду СРСР.

Професійні зв’язки полягають не тільки у взаємному включенні в рекомендаційні списки арбітрів як однієї, так й іншої сторони, які не є формальними, бо арбітри розглядають і вирішують при їх призначенні зовнішньоекономічні спори в іншій країні, але і в періодичній участі у заходах (міжнародних конференціях, семінарах), як з одного боку, так і з другого.

Спілкування арбітрів, обмін досвідом сприяють підвищенню їх професіоналізму.

Слід відзначити прагнення МКАС при ТПП РФ надати допомогу, обмінятися досвідом із колегами з країн СНД. Доказом цього слугує проведена в Москві 21 листопада 1995 р. зустріч експертів у сфері арбітражної практики торгово-промислових палат, а також обговорення і прийняття у

2008 р. у Тбілісі на саміті президентів торгово-промислових палат СНД Положення про постійно діючий консультативний орган-раду керівників у галузі міжнародного комерційного арбітражу, зустріч яких відбулася в

2009 р. у Казахстані, а в 2010 р. — у Молдові. Чергова зустріч намічена на 2011 р. у Санкт-Петербурзі.

До сьогодні ефективних результатів проведених зустрічей, на жаль, немає.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України є членом Всесвітньої Федерації міжнародних комерційних арбітражних інститутів у Нью-Йорку та Європейської арбітражної групи при Міжнародній торговій палаті у Парижі. Крім участі в їх засіданнях, брав участь у всесвітніх з’їздах і міжнародних конгресах, що проводилися за період його діяльності в Барселоні, Белграді, Бремені, Варшаві, Венеції, Відні, Женеві, Кишиневі, Кілі, Лісабоні, Лондоні, Мангалії, Мінську, Москві, Нью-Йорку, Парижі, Празі, Салоніках, Сеулі, Стамбулі, Стокгольмі, Цюріху, Штут- гарті та інших містах світу.

Особливе задоволення приносили доповіді на міжнародних семінарах, де забезпечувався синхронний переклад із російської на англійську і німецьку мови. В основному ж моїм надійним помічником була Т. Сліпачук, яка упродовж 10 років у більшості поїздок супроводжувала мене і, досконало володіючи англійською, забезпечувала не тільки переклад моїх виступів, а й спілкування з іноземними колегами.

Визнанню Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, безумовно, сприяла і наукова робота під егідою НАПрН України у напрямах наукових розробок, публікацій, участі з доповідями в міжнародних конгресах і конференціях, проведенні міжнародних та регіональних семінарів.

Достатньо наголосити, що за час діяльності Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України Торгово-промисловою палатою України спільно з НАПрН України було видано збірник нормативних актів «Міжнародний комерційний арбітраж. Закон України. Міжнародні конвенції. ІНКОТЕРМС 1990» (1995).

У 2000 р. видано книгу «Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: законодавство і практика».

У 2006 р. опубліковано науково- практичне видання «Практика МКАС при ТПП України. Зовнішньоекономічні спори».

У 2007 р. видано книгу «Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія і законодавство».

У 2006-2008 рр. видавався науково-практичний юридичний журнал «Практика міжнародного комерційного арбітражу».

Періодично в журналах «Право України», «Діловий вісник», щотижневій інформаційно-правовій газеті «Правовий тиждень» та інших ЗМІ публікуються статті з проблем міжнародного комерційного арбітражу.

Опубліковані відповідні розділи про міжнародний комерційний арбітраж в Україні в книгах, виданих у Великій Британії, Німеччині, Фінляндії, а також статті у багатьох зарубіжних журналах.

Двічі (у 1995 р. і 2008 р.) публікувалися англійською мовою національні доповіді МКАС при ТПП України в Міжнародному довіднику з комерційного арбітражу (Suppe 20 and 53) з додатками текстів законодавчих актів України.

Вся видавнича діяльність здійснюється завдяки зусиллям члена президії МКАС, заступника голови Морської арбітражної комісії при ТПП України, заслуженого юриста України Т. Захарченко.

Двічі в 2002 р. і 2007 р. публікувалися буклети, присвячені відповідно 10-річчю і 15-річчю МКАС при ТПП України.

Майже щорічно МКАС при ТПП України проводить у Києві міжнародні конференції або семінари, а саме — у

1996 р. у Києві відбувся перший міжнародний семінар, який заклав початок регулярному інформуванню широкої громадськості юристів і бізнесменів Україні про суть і зміст діяльності зовнішньоторговельного арбітражу.

У роботі цього міжнародного семінару взяли участь президент Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті А. Плантей, генеральний секретар Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати У. Франке та іноземні арбітри.

На запрошення ТПП України з усіх регіонів України на міжнародний семінар прибуло понад 500 осіб.

Незабутнє професійне враження на учасників семінару справив виступ президента (нині почесного президента) Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті у Парижі А. Плантея, опублікований пізніше в журналі «Діловий вісник» № 7 (26) за 1996 р.

Враховуючи глибину думки, яка міститься в ньому, наведемо його.

«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І ОБ’ЄКТИВНІСТЬ — НАШІ ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ КОНТРАКТ ЯК ОСНОВА СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ...

Ми живемо у світі, де державні кордони не перешкоджають міжнародній торгівлі. І це стосується не тільки товарів.

На світових ринках відбувається спеціалізація з різних видів продукції, послуг. Є вже й зовсім нові ринки: інтелектуальної власності, знань, патентів, ноу-хау.

Міжнародна торгівля з кожним роком розширюється, причому ця тенденція стає все більш помітною. Вона сьогодні зростає удвічі швидше, ніж виробництво.

У деяких країнах комерційна торгівля значно перевищує валовий внутрішній продукт. У ряді європейських держав на торговий обмін припадає 25 % ВВП. Минулого року цей обмін у світі становив 6 млрд доларів на день, а фінансовий — більше одного мільярда доларів.

У світовій торгівлі все активніше бере участь Україна. Ця участь відображається в усе більшій кількості міжнародних комерційних контрактів, договорів між українськими та зарубіжними підприємцями. Вони становлять правову основу міжнародної торгівлі.

Звичайно, кожен бізнесмен хоче, щоб контракт був найбільш вигідним для нього. Він прагне дорожче продати, дешевше купити. Це стосується всіх сфер торгівлі. Зрозуміло, держави повинні сприяти, щоб умови для міжнародних економічних зв’язків були якомога сприятливішими.

І все ж їхня архітектура будується ніби стихійно. Немає міжнародних положень про торгівлю, світових правових гарантів дотримання всіх процедур і т. д. Без них розвиток економічних зв’язків у світі відбувається з багатьма ризиками, якщо можна так сказати, за законами джунглів. Безумовно, існує велика ймовірність порушення умов, невиконання контрактів.

Які методи слід обрати, щоб гарантувати дотримання контрактів? Як зменшити ймовірність конфлікту партнерів із міжнародного бізнесу із законодавством тієї країни, куди вони постачають або звідки отримують товар? Тут найважливіше значення має обговорення юридичних умов контракту при його укладанні. Ці умови не менш важливі, ніж економічні.

Отже, міжнародна комерційна діяльність тісно пов’язана з міжнародною юридичною. Сьогодні у світі активно розвивається і вдосконалюється приватне право. Це не національне, а міжнародне право, яке вибирають і обумовлюють у контракті договірні сторони. Якщо, наприклад, французький та індійський підприємці уклали контракт, то вони — за взаємної згоди — можуть керуватися швейцарським, англійським, українським або будь-яким іншим правом. Вони ж обумовлюють, хто буде арбітром при порушенні контракту та розгляді справи, що може відбуватися в будь- якій країні за їх вибором.

Такий підхід цілком зрозумілий. При контрактах на значні суми учасники прагнуть до конфіденційності. Вони, наприклад, не хочуть звертатися до суддів у своїх країнах, надаючи перевагу їм у третій. Вони не хочуть звертатися до державного судді, який може виявитися нефахівцем у цій галузі права, не знайомий із процедурою, не знає мови однієї зі сторін та ін.

...АРБІТРАЖНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ - ЙОГО ВАЖЛИВА УМОВА

Арбітражне застереження має найважливіше значення. Воно застосовується у всіх зовнішньоекономічних контрактах.

Міжнародний комерційний арбітраж не порівнянний з національним арбітражем. Його характерна особливість у тому, що він не прив’язаний до жодної правової системи, а лише до контракту. Саме з обговорення арбітражного застереження, як правило, починається обговорення контракту.

Образно кажучи, контракт — це початок битви, в якій ви повинні домогтися для себе кращих умов і вигідного застереження. У контракті має бути обумовлено місце арбітражу, його умови, мова, застосовне право тощо.

Наголошую, це все потрібно обговорити під час укладення контракту і зафіксувати в арбітражному застереженні. Воно вкрай важливе в разі виникнення судової справи. Мені відомо, що низка великих компаній у різних країнах збанкрутували через погану підготовку контрактів.

Приватне право активно розвивається. У світі існують тисячі комерційних арбітражних судів, переважно при торгово-промислових палатах. Їхніми послугами користуються і приватні компанії, і державні організації. У них розглядаються різноманітні справи: щодо контрактів на постачання товарів, на інвестування, на інтелектуальну власність тощо. Арбітрами Міжнародного комерційного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті в Парижі є правознавці понад 60 національностей.

У Міжнародному комерційному арбітражному суді при МТП сьогодні знаходяться на розгляді справи, які оцінюються в 20 млрд доларів. Це дуже велика робота. І вона свідчить про значення комерційного арбітражу для розвитку світової торгівлі.

Головний результат арбітражного рішення в тому, щоб воно було виконано. Тому ми змушені вимагати жорсткої дисципліни. Арбітражне застереження має бути правильним, точним, чітко зафіксованим. Контракт повинні підписувати тільки уповноважені на це особи. Ті, хто підписали міжнародний контракт і арбітражне застереження, не можуть звертатися до національного арбітражу — а тільки до міжнародного. Тут увага звертається насамперед на точність визначень і формулювань про мову, місце, застосовне право та інші необхідні атрибути арбітражного застереження.

Які питання підлягають міжнародному комерційному арбітражу? Сьогодні є тенденція до розширення їхнього кола. Але це розширення не безмежне. Не можна, наприклад, розглядати питання оподаткування, хоча багато фінансових — можна, скажімо, про спадщину.

Нині все чіткіше проглядається тенденція до обов’язковості в бізнесі. Якщо контракт або угода підписані, їх повинні виконувати всі сторони, в тому числі й державні організації.

ГОЛОВНА ПОСТАТЬ - АРБІТР

Одне з найважливіших вимог у нашій справі — незалежність арбітрів. Їх рішення — це рішення юридичного характеру. Комерційний арбітраж через те і популярний, що сторони можуть обирати арбітра. Є також процедура вибору третього, супер-арбітра. Він не адвокат, а суддя. У випадку, якщо він упереджений, його відкликають.

Існують норми міжнародної практики для вибору арбітрів: із різних країн, різних національностей і віросповідань і т. п. Але головне одне: коли арбітр обраний, він стає незалежним. Якщо одна зі сторін доведе, що будь- хто з арбітрів був упереджений, рішення суду анулюється. Ми, до речі, рекомендуємо обирати арбітрів не з тих країн, де розташовані фірми партнерів за контрактом.

Ще одне правило: необхідно дотримуватися рівності сторін. Якщо одна зі сторін доведе, що її утискали під час процесу, то рішення міжнародного комерційного арбітражу скасовується. Тому арбітри повинні бути дуже вимогливими, уважними і звертати увагу на всі обставини справи.

Одне із завдань арбітра — враховувати та узгоджувати волю сторін. Наприклад, якщо одна зі сторін хоче зупинити справу — треба піти на це, пришвидшити — значить пришвидшити. Змінити країну, мову — все за взаємної згоди. У цьому одна з особливостей і переваг міжнародного комерційного арбітражу. Вся його система ґрунтується на базовому контракті й арбітражному застереженні.

Міжнародне приватне право стає все більш популярним, його підтримують багато урядів. Насамперед тому, що вони хочуть уникнути міжнародних судових процесів, оскільки приватні комерційні спори іноді переростають у політичні. Вони також прагнуть піти від хаосу в міжнародній торгівлі, неминучого в разі невиконання контрактів.

Сучасна світова економіка — це величезна система, побудована на конкуренції: між державами, корпораціями, фірмами. Всі вони потребують товарів, послуг, інвестицій. Для цивілізованого обміну ними, придбання і продажів необхідні контракти.

У цьому світі існує також конкуренція між національними юридичними системами. Якщо підприємця не влаштовує юридична система своєї країни, він для вирішення спору може звернутися до іншої.

Україна також входить до системи конкуренції міжнародних комерційних арбітражних судів. Вам слід розвивати юридичну науку і практику на сучасному рівні, щоб ваше право було конкурентним.

Сьогодні народжується юстиція XXI століття, що охоплює виробництво, торгівлю й інші сфери економіки. Упевнений, що ваша країна посяде в ній гідне місце».

Особистість почесного президента Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті А. Плантея заслуговує на особливу увагу. Народився він у 1924 р., під час Другої світової війни був у лавах французького опору, 10 років був радником Президента Франції генерала Ш. де Голля, членом Державної Ради Франції, надзвичайним і повноважним послом Франції в ряді країн, у тому числі в Японії, є членом Академії наук Франції, у 1988-1997 рр. — президент Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті у Парижі. Саме в цей період з ініціативи А. Плантея у зв’язку з розпадом системи Ради економічної взаємодопомоги при Міжнародному арбітражному суді при Міжнародній торговій палаті у Парижі була створена Європейська арбітражна група, до якої ввійшли голови міжнародних арбітражів країн Центральної та Східної Європи.

А. Плантей очолив цю групу, а її секретарем був заступник генерального секретаря Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті Д. Ашер.

Для становлення міжнародних арбітражів у країнах Центральної та Східної Європи Європейська арбітражна група дійсно стала «новим мостом», що з’єднав арбітраж Східної та Західної Європи. І побудував цей «міст» А. Плантей. Під його керівництвом засідання Європейської арбітражної групи проводилися щорічно двічі на рік. Кожен голова національного зовнішньоторговельного арбітражу європейської країни отримував під час засідання комплект законодавчих матеріалів із міжнародного арбітражу, прийнятих за минуле півріччя в різних країнах світу, відбувався обмін досвідом учасників засідання Європейської арбітражної групи.

Після переходу А. Плантея у 1997 р. на постійну роботу до Академії наук та присвоєння йому титулу «Почесний президент Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті» діяльність Європейської арбітражної групи була призупинена, а з обранням головою Міжнародного арбітражного суду при МТП Р. Брінер згодом відновлена.

Останнім часом у пресі й під час останнього засідання Європейської арбітражної групи в Парижі в жовтні 2010 р. засновником Європейської арбітражної групи називається Р. Брі- нер. Про це пише голова Арбітражного суду при Господарській палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки доктор Б. Клайн, про це пише екс-голова Арбітражного суду при польській Господарської палаті П. Новачек, про це заявляє почесний президент цього ж арбітражного суду професор Й. Окольський.

Із глибокою повагою ставлячись до Р. Брінер, слід, утім, визнати, що Європейську арбітражну групу створив А. Плант. Р. Брінер відновив її діяльність, ставши головою Міжнародного арбітражного суду при МТП, і успішно керував нею, у тому числі у 2003 р., коли її засідання вперше на пострадянському просторі відбулося в м. Києві. Зауваження це викликане тим, що з часом національні арбітражі європейських країн очолюють і будуть очолювати нові молоді люди, які не знають, а можливо й не хочуть знати історію, а справедливість не допускає помилкової інформації.

Міжнародні семінари в Києві проводилися в 1997 р. за участю шведських колег, а в 1999 р. — за участю Німецького інституту арбітражного провадження.

У вересні 2000 р. у Стокгольмі відбувся шведсько-український діалог міжнародних арбітражів, у якому взяли участь 10 міжнародних арбітрів з України, а в жовтні цього ж року в Києві за участю 10 арбітрів зі Стокгольма була проведена міжнародна конференція на тему: «Україна — Швеція на порозі XXI століття», у 2006 р. — українсько-шведський семінар «Міжнародний комерційний арбітраж на практиці: досвід України і Швеції».

У 2006 р. у Києві відбувся колоквіум суддів на тему: «Роль національних судів у діяльності міжнародного комерційного арбітражу, в якому взяли участь судді Верхового Суду України та Верховного Суду Швеції, Апеляційного суду м. Києва, місцевого суду Шевченківського району м. Києва, арбітри МКАС при ТПП України і Стокгольмського арбітражного інституту.

В Арбітражному інституті Стокгольмської торгової палати в 1996 р. тиждень стажувалася, будучи генеральним секретарем МКАС, Т. Сліпа- чук, а в 2000 р. у МКАС при ТПП України протягом двох тижнів — секретар Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати К. Францен-Папазов.

Міжнародні зв’язки в різних формах здійснює МКАС при ТПП України і з зовнішньоторговельними арбіт- ражами інших країн.

МКАС при ТПП України уклав договори про творчу співпрацю з арбітражними асоціаціями Греції, США, Швейцарії, міжнародними арбітражними судами при Торгово-промислових (господарських) палатах Болгарії, Македонії, Молдови, Монголії, Польщі, Російської Федерації, Румунії, Словенії, Чехії, Югославії (нині — Сербії), Південної Кореї. Плідна співпраця здійснюється також із відомими міжнародними арбітражними центрами у Братиславі, Відні, Загребі тощо.

1-2 жовтня 2001 р. у Києві відбувся організований Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ),

ТПП України та АПрН України (нині — НАПрН України) семінар з міжнародного торгового права, у роботі якого взяли участь співробітники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Вищого господарського суду України, Апеляційного суду м. Києва, Національного банку України, міністерств: економіки, фінансів, юстиції, ряду регіональних торгово-промислових палат, юридичних фірм та ЗМІ.

Після закінчення роботи семінару його організаторів прийняли заступник Голови Верховної Ради України та Координатор системи Організації Об’єднаних Націй, Постійний представник Програми розвитку ООН.

Метою семінарів було подолання прогалин, пов’язаних із відсутністю у резидентів України досвіду, а іноді й елементарних уявлень про особливості та умови вже давно усталених правил гри у країнах ринкової економіки.

У 2003 р., скориставшись проведенням у Києві засідання Європейської арбітражної групи, в якому брали участь голови міжнародних арбітражних судів багатьох європейських країн, МКАС при ТПП України організував проведення міжнародної конференції «Європейський інсти- туційний арбітраж — проблеми та перспективи», на якій доповідачами були учасники засідання Європейської арбітражної групи, а серед присутніх — дипломовані юристи і студенти старших курсів київських юридичних ВНЗ.

Прищеплення інтересу до міжнародного комерційного арбітражу в молоді — одне з основних наших завдань, яке реалізується, наприклад, як шляхом викладання курсу міжнародного комерційного арбітражу в Київському університеті права при НАН України Т. Захарченко, так і шляхом читання нашими арбітрами окремих лекцій з міжнародного арбітражу на юридичних факультетах вітчизняних і зарубіжних університетів.

Плідну роботу протягом шести років (2002-2007 рр.) здійснювало Дніпропетровське ТОВ «Приват Консалтинг» (нині — ТОВ «Бізнес-Формат»), яке щороку за підтримки МКАС при ТПП України проводило міжнародні юридичні форуми країн СНД і Балтії, провідне місце у роботі яких займали питання міжнародного арбітражу. Доповіді на форумах робили голова МКАС при ТПП України, його заступники, арбітри МКАС при ТПП України з Великої Британії, Норвегії, Росії, Сербії, Словаччини, Словенії, України та Чехії.

З доповідями на організованих польською асоціацією арбітражу та медіації міжнародних конференціях «Альтернативні методи вирішення спорів в Україні та Польщі» 15 жовтня

2009 р. у Тернополі виступав голова МКАС при ТПП України І. Побірченко, удостоєний титулу Почесного члена цієї асоціації, а 15-16 вересня

2010 р. в Одесі на міжнародній конференції «Сучасні тенденції розвитку арбітражу та медіації в Центрально- Східній Європі та країнах Центральної Азії», організованої цією ж польською асоціацією спільно з Одеською національною юридичною академією (нині — Національний університет «Одеська юридична академія»), — голова МКАС при ТПП України М. Селівон і почесний президент Міжнародного арбітражного суду при ТПП України І. Побірченко, який тоді ж виступив перед студентами академії з лекцією.

Голова МКАС при ТПП України М. Селівон виступив у листопаді 2010 р. із доповіддю на проведеній Асоціацією юристів України та Міжнародною асоціацією юристів Міжнародній конференції «Міжнародний арбітраж: Україна, Росія і країни СНД».

Що стосується повсякденних міжнародних зв’язків, то вони відбуваються насамперед під час розгляду арбітрами зовнішньоекономічних спорів.

Міжнародний комерційний арбітражний суд — це насамперед компетентні, неупереджені, незалежні арбітри, українські та іноземні громадяни, серед яких учені та практики зі світовим ім’ям. Це високопрофесійні співробітники секретаріатів МКАС і МАК.

Достатньо сказати, що серед арбітрів 6 академіків, 3 члени-кореспонденти академій наук, 25 професорів, 24 доктори та 12 кандидатів юридичних наук, 3 заслужених діяча науки і техніки України, 16 заслужених юристів України, 3 заслужених юриста Російської Федерації, заслужений юрист Білорусі.

73 арбітри представляють Австрію, Азербайджан, Білорусь, Болгарію, Велику Британію, Угорщину, Німеччину, Македонію, Молдову, Нідерланди, Норвегію, Польщу, Росію, Сербію, Словаччину, Словенію, США, Україну, Фінляндію, Францію, Хорватію, Чехію, Швецію, Швейцарію.

І все ж головне у міжнародних зв’язках МКАС при ТПП України — розгляд і вирішення зовнішньоекономічних спорів. За період діяльності, тобто за 18 років, на його розгляд надійшло близько 7 000 справ зі 110 країн світу. Аналіз цих даних є предметом окремої статті.

Міжнародні зв’язки дають змогу вивчати і в ряді випадків запозичувати позитивний досвід, накопичений у зовнішньоторговельних арбітражах країн традиційної ринкової економіки. Водночас при обміні досвідом виявляються й переваги, що є надбанням нашої правової науки. Взяти, наприклад, обґрунтований у нашій науці принцип об’єктивної істини. Всебічний та об’єктивний розгляд зовнішньоекономічного спору, встановлення відповідних істині фактичних обставин становить його зміст, органічно пов’язує його із законністю і справедливістю рішення. Порушення принципу об’єктивної істини призводить до винесення рішень, що не відповідають фактичним обставинам справи, а в результаті — до порушення законності. Однак не можна ототожнювати в таких випадках невідповідність рішення закону і матеріалам, а також обставинам спору. Це два самостійних, хоча і взаємопов’язаних поняття, які є приводами для перегляду рішення арбітражу.

З цього випливає, що порушення принципу законності має місце у випадках, коли рішення не відповідає фактичним обставинам справи і виражається в недотриманні органом арбітражу вимог правових норм, спрямованих на всебічне дослідження матеріалів справи, його фактичних обставин. Це і є недотримання принципу об’єктивної істини.

Деякі арбітри у Стокгольмі вважають цей принцип пережитком соціалізму. Тому невипадково в журналі «Віче» (2010 р., № 13) мною висловлені сумніви щодо правильності рішення Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма у спорі між «Росукренерго» і «Нафтогазом України».

Не збігаються наші оцінки і в наслідках пропуску відповідачем без поважних причин строку позовної давності. Ми не приймаємо спробу підмінити правове поняття моральною категорією, бо рішення має бути законним, а тому справедливим. Саме справедливість є візитною карткою нашого суду. 11 серпня 2010 р. Міжнародному комерційному арбітражному суду при ТПП України виповнилося 18 років. Усі ці роки я мав честь бути його головою. Весь цей час відчував підтримку з боку Президії ТПП України та її Президента С. Скрипченка, спирався на допомогу своїх заступників Л. Винокурової, Є. Пащенко, Т. Захарченко, членів президії МКАС В. Гринчишина, Є. Дрижчаної, М. Теплюка.

Активну участь у вирішенні оперативних питань діяльності МКАС брали київські арбітри А. Дмитрієв, Заєць, П. Крупко, А. Крупчан, Мармазов, Л. Подпалов, М. Селівон, В. Стретович. Усі вони — заслужені юристи України. Усім соратникам сердечна подяка.

МКАС при ТПП України виповнилося 18 років, а за моїми плечима 70 років трудового стажу, в числі яких 60 років професійної юридичної діяльності.

Тепер відчувається необхідність дати дорогу молодим. Тому я звернувся до Президії ТПП України з проханням про відставку, яка була прийнята з присвоєнням мені титулу Почесного президента Міжнародного арбітражного суду при ТПП України і довічним залишенням у його складі.

На посаду голови МКАС і МАК при ТПП України призначений М. Селівон — академік НАПрН України, заслужений юрист України, професор, кандидат юридичних наук.

Упевнений, що діяльність М. Селі вона на цій посаді надасть новий імпульс розвитку міжнародного комерційного арбітражу в Україні та продовжить його міжнародне співробітництво.

загрузка...
Top