Демографічні проблеми формування кадрового потенціалу аграрних підприємств

Необхідною умовою реалізації трансформаційних перетворень, основою соціально-економічного розвитку аграрного виробництва є сталість соціально-демографічних процесів на селі. Прискорені темпи урбанізації, адміністративно-територіальні перетворення сільських населених пунктів на міські призвели до поступового розвалу соціально-економічного стану сільських територій, що стало основою формування негативних процесів загострення демографічної кризи, а саме зменшення народжуваності, від´ємного приросту сільського населення, міграційних процесів. Усе це суттєво відобразилося на формуванні кадрового потенціалу аграрних підприємств, оскільки демографічна ситуація села є одним із основних факторів, які впливають на відтворення робочої сили.

Зміни відбулися на всіх стадіях відтворення трудових ресурсів, починаючи з відтворення та розподілу й закінчуючи їх використанням. Так, на фазі формування почалися процеси поступового зменшення приросту сільського населення, кількості дитячих садків, навчальних закладів, що в свою чергу позначилося як на кількісному, так і якісному відновленні потенційної частини населення. На фазу розподілу, безперечно, вплинули міграційні процеси, небажання молоді працездатного віку працювати в аграрній сфері, пошук привабливіших способів одержання доходів. На стадії використання теж не обійшлося без змін, виникли процеси перерозподілу робочої сили до більш дохідних і перспективних видів економічної діяльності. У всій сукупності цих факторів створюється імідж непривабливості аграрної праці.

Проблема багатогранна, актуальна й займає чільне місце у вітчизняній науці. Вагомі напрацювання у вивченні проблеми демографічного розвитку ефективного використання кадрового потенціалу мають: О.А. Бугуцький, І.Ф. Гнибіденко, В.С. Дієсперов, М.Й. Малік, О.І. Здоровцов, К.І. Якуба, О.Г. Шпикуляк та інші.

Ретроспективний аналіз обраної проблеми здійснюємо за допомогою абстрактно-логічного та статистично-аналітичного методів дослідження показників економічного, соціального й демографічного розвитку Черкаської області.

Для оцінки соціально-демографічного стану області насамперед розглянемо динаміку чисельності населення, частку зайнятого працездатного населення, вікову структуру, тривалість життя, природний рух сільського населення.

Динаміка загальної чисельності населення показує, що до 1990 року вона зростала, а протягом 1991-2007 років зменшувалася (рис. 1). Зростання пояснюється збільшенням чисельності жителів міста. Чисельність сільського населення має чітко виражену тенденцію до зниження за весь період досліджень. Так, у 1954 році було 1222,3 тис. осіб, або 82,5% від загальної чисельності населення, а у 1960 році цей показник скоротився на 6,2% і становив 76,3%. В кожні наступні десять років, починаючи із 1960 року, простежується негативна тенденція до інтенсивного зниження питомої ваги сільського населення. У 1970 році цей показник знизився на 12,9% і дорівнював 63,4%, у 1980 році — відповідно 8,5% і 54,9%, у 1990 році — 8,3% і 46,6%. У наступний період темпи падіння почали зменшуватись, а ситуація дещо стабілізувалася. Так, за останні 18 років, включаючи 2008 рік, середній показник питомої ваги становив 45,5%.

33

Рис. 1. Динаміка чисельності населення Черкаської області за 1954-2008 рр.

Не менш важливим показником, який характеризує демографічну ситуацію регіону, вважається густота населення, тобто середня густота його на один квадратний кілометр. Станом на 1 січня 2008року середня густота населення Черкаської області становила 63 особи/км. Щорічне зменшення чисельності селян зумовлено міграцією їх у міста, які розбудовувалися швидкими темпами й могли забезпечувати мігрантів роботою і кращими умовами проживання. На зменшення чисельності сільського населення негативно вплинули адміністративні перетворення сільських поселень у міські, спад народжуваності та зростання смертності. Останні два фактори є наслідком зниження рівня доходів, життя, медичного обслуговування, наслідками Чорнобильської аварії та екологічного забруднення території відходами промисловості.

Відсутність рівнопартнерських міжгалузевих взаємовідносин, умов праці й проживання для жителів міста і села, відношення до аграрного виробництва як до економічного та демографічного донора становлять основу поглиблення демографічної кризи. Неякісна сільська освіта обмежує доступ сільської молоді до здобуття престижних спеціальностей, спрямовує сільську молодь на низькооплачувані роботи в містах і за кордоном.

Міграція активної частини сільського населення збільшує показник старіння, призводить до зростання кількості розлучень, зменшення кількості шлюбів та народжування дітей у сільській місцевості.

Абсолютна чисельність населення залежить від зміни чисельності різних вікових груп. Динаміка чисельності сільського населення за віковими групами показує, що зменшення його відбувається передусім за рахунок прискореного зменшення чисельності дітей віком до 14 років.

За даними Держкомстату України, в 2008 році порівняно з 1990 роком чисельність населення в Україні віком до 14 років скоротилася на 41,3%, від 25-44 — на 9%, від 45-64 років — на 7,6%, тоді як віком 15-24 років населення збільшилося на 2,4% і віком понад 60 років — на 21,6%.

Отже, структурні зміни чисельності населення у 2008 році характеризуються зменшенням частки дітей і підлітків до 14,1% та збільшенням питомої ваги населення пенсійного віку до 16,3%. Прискорення темпів зменшення чисельності населення віком до 15 років формують негативні передумови для відтворення кадрового потенціалу в майбутньому.

Серед постійного населення Черкаській області частка осіб молодше працездатного віку становить 14,9%, працездатного — 58,2, старше працездатноговіку — 26,9%.

Розглядаючи стан, тенденції та перспективи розвитку кадрового потенціалу, необхідно досліджувати не лише зайнятих працівників у сільськогосподарських підприємствах, а й людський капітал села в цілому як найбільш імовірного для подальшого оновлення кваліфікованими працівниками, молодими спеціалістами й іншими кадрами.

Аналіз вікової структури сільського людського капіталу Черкаського регіону показує, що активна частина населення на селі становить більше половини постійного сільського населення, а саме 52,3% — це люди працездатного віку, які є основним об´єктом наших досліджень, оскільки являють собою основу кадрового потенціалу сільського господарства. Потенційна частина населення — це люди, молодші за працездатний вік, які відіграють важливу роль у відтворенні кадрового потенціалу. Те, що потенційна частина населення має лише 15,4% загальної чисельності сільського населення, свідчить про загострення демографічної ситуації. Більше третини (32,3%) має пасивна частина населення, тобто люди пенсійного віку. Хоча визначення «пасивна частина» є досить умовним, тому що останнім часом спостерігається тенденція до збільшення чисельності найманих працівників, які одержують пенсію. Так, у сільському господарстві вони становлять 10,5% від загальної чисельності найманих працівників. Крім того, значна частина жителів села після проведення аграрних реформ, розпаювання та приватизації мають можливість брати участь у виробництві шляхом використання орендних відносин, створення особистих селянських, фермерських господарств, приватних підприємств.

Таке співвідношення потенційної до пасивної частини як 1:2 пояснюється постійним скороченням чисельності населення та спостерігається більше тридцяти років. Починаючи з 1980 року, на Черкащині коефіцієнт природного приросту населення набув від´ємного значення (-0,4). Темпи скорочення коефіцієнта природного приросту невпинно зростали, особливо інтенсивно протікає цей процес у сільській місцевості. Найбільш вагоме скорочення чисельності наявного населення відбулося за перші п´ять років незалежності України (1990-1995 рр.), зміни політичного устрою та зниження економічної стабільності країни. Цей період характеризувався ростом коефіцієнта смертності та зниженням коефіцієнта народжуваності. На нашу думку, крім зазначених вище причин на стрімке скорочення чисельності населення суттєво вплинули наслідки Чорнобильської катастрофи, що позначилися на здоров´ї громадян України, плоди якої ми пожинаємо сьогодні.

Молодь найбільш активна, вимоглива, нетерпима частина населення, тому орієнтація її на місто посилюється з року в рік, із покоління в покоління. Все це призводить до занепаду сільських територій, знелюднення сіл, неможливості здійснення відтворювальних процесів на селі.

Демографічна складова формування кадрового потенціалу залежить також від статевої структури населення. Оптимальним для всіх вікових груп є співвідношення чоловіків і жінок 1:1, що забезпечує процес відтворення, визначає роль статі в суспільстві, впливає на процес формування праці.

Вчені економісти доводять, що людина формується повноцінною, яка складається з дітей батьків і прабатьків. У такій сім´ї краще забезпечується процес виховання, сприйняття професійного досвіду, національна спадщина, соціальна поведінка та народна мудрість. Хоча більшість молоді віддає перевагу, навіть при повній фінансовій залежності, відособленому проживанню.

Чисельність постійного населення Черкаської області в 2002-2007 роках поступово зменшується (табл.). Середньорічний темп скорочення чисельності постійного населення становить 11%. За результатами діяльності 2007 року чисельність постійного населення зменшилася на 73,9 тис. осіб проти рівня 2002 року, або на 6,3%, а сільського населення — на 8,3%. Трудовий потенціал села в 2007 році становив 308,9 тис. осіб працездатного віку, з яких 164,7 тис. осіб чоловіків (54%) і 144,2 тис. осіб (46%) жінок. Те, що жінок працездатного віку на 12% менше ніж чоловіків, пояснюється специфікою аграрної праці, а саме скороченням робочих місць за рахунок згортання тваринницької галузі, сезонним характером роботи.

Динаміка чисельності постійного населення Черкаської області за 2002-2007 роки, тис. осіб

Чисельність населення

2002р.

2003р.

2004р.

2005

2006р.

2007р.

Постійне населення

1398,3

1381,9

1368,8

1353,5

1337,8

1324,4

Населення у працездатному віці

768,3

772,6

773,4

771,2

770,8

766,9

Сільське населення

651

640,4

630,5

618,6

606,3

596,8

Питома вага сільського населення, %

46,6

46,3

46,1

45,7

45,3

45,1

Сільське населення у працездатному віці

315,5

315,1

314,7

312

310,5

308,9

Питома вага сільського населення у працездатному віці, %

43,0

42,6

42,5

42,3

42,1

43,9

За даними Держкомстату Черкаської області, в 2007 році коефіцієнт природного приросту населення в сільській місцевості у 3,2 раза вищий за аналогічний показник міста і становить 14,9, хоча й скоротився на 0,4 порівняно з попереднім роком (рис. 2). На нашу думку, сільське населення, яке має нижчий рівень добробуту, відреагувало приростом населення на матеріальну допомогу сім´ям, яка видається при народженні дитини.

34

Рис. 2. Динаміка природного руху сільського та міського населення Черкаської області за 1995-2007 роки

Основними напрямами міграції в 2007 році були внутрішньорегіональна й зовнішня міграція. Міграційне сальдо — 287 осіб за рахунок зовнішньої міграції, а саме міграції трудових ресурсів до країн далекого зарубіжжя та міжрегіональної міграції, сальдо яких становить — відповідно 103 особи і 493 тис. осіб.

Отже, для поліпшення демографічної ситуації та продуктивного використання кадрового потенціалу необхідна розробка обґрунтованої регіональної програми розвитку сільських територій; визначення пріоритетів у розвитку виробничої сфери і протекціонізму депресивних територій; забезпечення державної підтримки аграрного підприємництва й пільг для розвитку малого бізнесу; кредитування заходів щодо створення соціальної інфраструктури та ресурсного забезпечення організаційних заходів щодо формування кадрового потенціалу.

загрузка...
Top