Ю.В. Тимошенко

Вступ.

1. Біографія Ю.Тимошенко.

2. Політична діяльність Ю.Тимошенко.

3. Місце та роль Ю.Тимошенко в історії України.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Юлія Володимирівна Тимошенко (27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 13-й та 16-й прем'єр-міністр України (у 2005 році і з 18 грудня 2007 року), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Кандидат економічних наук. Перша жінка прем'єр-міністр в історії незалежної України. Брала активну участь у Помаранчевій революції. За версією американського журналу Форбс у 2005 році визнана однією з трьох найпливовіших жінок у світі.

1. Біографія Ю.Тимошенко

Юлія Григян народилася 27 листопада 1960 р. в Дніпропетровську в родині Людмили Миколаївни Телігіної та Володимира Абрамовича Григяна. Батько залишив сім'ю, коли дочці було лише 3 роки. Мати працювали вчителем в місцевій школі. Пізніше Юлія взяла ім'я матері — Телігіна, під яким вона і закінчила середню школу у 1977 р. Вже через два роки, у 1979 р. вона поступила на економічний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю економіст-кібернетик.[2]

Закінчивши школу, у 1979 році вступила на економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю "економіст-кібернетик".

У цьому ж 1979 році у віці 18 років вона познайомилася з 19-річним Олександром Тимошенком, а у 1980 році в них народилася дочка Євгенія. Після закінчення з відзнакою університету, за розподілом вона почала працювати інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі. У кінці 1980-х років — на початку розвитку кооперативів Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили відеосалон. Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів.

„Уродженка Дніпропетровська Юлія Тимошенко - змішаного російсько-вірменського походження[3]. Прізвища її батьків - Телєгіна і Григян. Дійсно, тривалий час вважалося, що в жилах Тимошенко тече вірменська кров, адже її дівоче прізвище - Григян. Проте сама лідерка БЮТ спростувала ці чутки. "У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами - всі українці", - заявила вона. За словами Тимошенко, "через помилку співробітників паспортного столу Володимир Григяніс і перетворився на Григяна"[4].

1984 року Юлія Тимошенко закінчила університет з дипломом з відзнакою, після чого почала працювати інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.

З 1989 по 1991 рік Юлія Тимошенко - комерційний директор Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

З 1991 року - генеральний директор корпорації "Український бензин" (КУБ). Власний капітал і банківські кредити КУБ Юлія Тимошенко направляє на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Саме такого напрямку бізнесу в ті часи найбільше потребувало суспільство: йшов 1991 рік - рік розвалу величезної державної та економічної структури, інфляції і майже миттєвої смерті українського сільського господарства.

1996—1998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ №229 Кіровоградської області).

1998—2000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ №99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.

Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики. Перед Тимошенко було поставлено завдання навести порядок в цій сфері.

Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу. У 2000 році уряд виплатив населенню додатково 18 млрд. гривень. З них 9 млрд. грн були отримані за рахунок вилучення коштів з тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку.

18 серпня 2000 року був затриманний, а 21-го - заарештований Олександр Тимошенко, - чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні колишнього президента корпорації "Єдині енергетичні системи України", віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Її звинуватили у контрабанді валюти через Запорізький аеропорт (1995) та підміні документів, а також в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Усі кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, Олександра Тимошенко, друга дитинства Юлії Володимирівни Валерія Фальковича, були об'єднані в одне провадження зі справою єкс-премьєра України Павла Лазаренко. Тимошенко було висунуто звинувачення та призначена запобіжна міра у вигляді підписки про невиїзд.

19 січня 2001 р. — Указом Президента України Л.Кучми відправлена у відставку.

9 лютого 2001 року — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 р. — заарештована за санкцією Генеральної прокуратури України по звинуваченню в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу.

Березень 2001 р. — Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

5-7 вересня 2001 р. — під час Економічного форуму у Криниці (Польща) представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів)

Березень 2002 р. — на виборах до Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України

Вересень 2002 р. — разом з О.Морозом і П.Симоненком очолює акцію «Повстань, Україно», спрямовану на підйом народу на опір режиму Кучми.[4] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України.

9 квітня 2003 р. — Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним i скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження з усіх кримінальних справ закрито

У серпні 2004 році Головна військова прокуратура Росії звинуватила Ю.Тимошенко в наданні хабара високим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на постачання будівельних матеріалів за явно завищеними цінами та оголосила Ю.Тимошенко в міжнародний розшук. На думку ряду експертів, ці звинувачення були пов'язані з опозиційністю Ю.Тимошенко до тодішнього українського уряду.

Вересень 2004 р. — звернулася до суду зі скаргою на дії Генеральної прокуратури.

2004 — співзасновник коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, одна з лідерів «помаранчевої революції»

У вересні 2005 року у результаті штучно створеної політичної кризи з боку оточення голови держави команда Юлії Тимошенко йде з влади.

У березні 2006 року на парламентських виборах Блок Юлії Тимошенко здобуває перемогу у половині регіонів України та у Києві, набравши найбільшу серед демократичних сил кількість голосів та отримавши 129 депутатських мандатів з 450.

У вересні 2007 року на дострокових виборах Верховної Ради БЮТ покращує свій результат: він отримує 156 мандатів - на 27 більше, ніж у 2006 році.

Наприкінці листопаду 2007 року фракції БЮТ і НУНС створюють у парламенті демократичну коаліцію, яка висуває кандидатуру нового Прем'єр-міністра України. З 18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко очолює український уряд [3].

2. Політична діяльність Ю.Тимошенко

За десятилітній строк знаходження у влади Тимошенко п'ять разів обиралася народним депутатом, була лідером опозиції до президента Кучмі й заслужила звання одного із самих радикальних політиків України в ході "помаранчевої революції".

Підсумком "помаранчевої" коаліції в 2004 році стала перемога Ющенко на президентських виборах і твердження Тимошенко на пост прем'єр-міністра України. Незабаром у відносинах прем'єра й президента намітилася криза, і Тимошенко була відправлена у відставку. Але вже в 2007 році повернулася на свій пост.

Роль Юлії Тимошенко в революційних подіях 2004 року була «надзвичайно великою». Про це в інтерв’ю газеті «Київський майдан» сказав один із «польових командирів» Помаранчевої революції, заступник Голови партії «Реформи і Порядок» Володимир Філенко. «Реально керувала Майданом саме Юлія Тимошенко, а не Віктор Ющенко. Саме вона давала доручення, в тому числі нам, польовим командирам. Власне, це з її легкої руки ми отримали звання польових командирів, це вона закликала людей слухати нас на Майдані. На чолі колон, які вирушали пікетувати Верховну Раду, Кабмін чи секретаріат Президента, дуже часто була Юлія Тимошенко», – відзначив політик. «Напередодні Майдану була створена коаліція «Сила народу», куди ввійшли, окрім «Нашої України», Блок Юлії Тимошенко, ряд інших політичних організацій і структур. Майдан проводився не стільки під егідою «Нашої України», скільки під егідою «Сили народу». Тому роль Юлії Тимошенко в Помаранчевій революції – і її особисто, і її команди – Олександра Турчинова та багатьох людей, які прийшли разом з нею, була не тільки важливою, а й визначальною», – підкреслив Володимир Філенко. «Є люди, які в кризовий момент або в моменти революційних подій ніколи не «губляться», швидко знаходять потрібні рішення і ведуть за собою інших», – додав він. «Юлія Володимирівна була одним із символів Майдану. Ющенко був кандидатом у президенти, а Тимошенко – пасіонарним лідером, – зазначив він.

Остаточно розвал "помаранчевої" коаліції відбувся в 2008 році. Президент Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень парламенту й призначенні позачергових виборів депутатів Верховної Ради України. Після того, як Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів, комуністи й Блок Литвина проголосували за ряд законопроектів, що обмежувала повноваження президента, Ющенко обвинуватив Тимошенко в спробі встановити "диктатуру прем'єра".

У жовтні 2009 року Юлія Володимирівна була зареєстрована як кандидат на виборах президента України [2].

3. Місце та роль Ю.Тимошенко в історії України

Прем'єр-міністр України Юлія Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко посіла 47 місце у списку 100 найвпливовіших жінок світу. Свій традиційний рейтинг впливових жінок світу у середу ввечері опублікував журнал "Forbes", Тимошенко посіла 47 місце у списку 100 найвпливовіших жінок світу.

За всі роки незалежності 2009 рік став рекордним за обсягом повернення зовнішніх запозичень, які здійснювали всі попередні уряди. Саме на уряд Юлії Тимошенко в 2009 році ліг найрекордніший обсяг повернення боргу зовнішнього за весь період. Все зійшлося на цьому році. Крім того, у зв'язку з кризою і у зв'язку з падінням рейтингів країн, Україні на "Укравтодор", "Укртелеком", НАК "Нафтогаз" кредитори почали достроково пред'являти вимоги до повернення боргів. Наприклад, попередній уряд запозичив 1 млрд. доларів на "Укравтодор" на 10 років, але угоду уклали таким чином, що кредитори по своєму власному бажанню могли країні цей мільярд пред'явити в будь-який момент. Хто допускав підписання таких угод і хто ставив країну в таку систему ризиків? Брали 1 млрд. доларів для будівництва доріг на 10 років, а стали вимагати його повернення в самому кризовому 2009 році, практично через 1,5 роки після роботи попереднього уряду. Те ж саме відбулося по НАК "Нафтогаз" та "Укртелекому". "Це є ознака неякісної політики, яку вели в попередні роки, коли на 1 рік звели повернення всіх потужних зовнішніх боргів України. Але ми до кінця 2009 року вчасно, день в день, без будь-яких затримок, незважаючи на досить важку ситуацію з наповнення держбюджету, повернемо 42 млрд. грн. наших зобов’язань. І ми зробимо це, не порушивши ні іміджу, ні позиції України на світових фінансових ринках і не поставивши під загрозу чесне ім’я України як держави, яка може вчасно повертати свої борги, 42 млрд. грн., включаючи всі зовнішні запозичення, включаючи всі монополії, всі державні корпорації", - заявляє Юлія Тимошенко [1].


Висновки

Позитивними моментами діяльності уряду Тимошенко було й те, що зросли зарплати і пенсії. Також до перемог Тимошенко можна дописати й газову угоду, навіть незважаючи на те, що ця угода лише на поточний рік. Головне - в очах людей Тимошенко вдалося відстояти національні інтереси та відбити атаку "Газпрому". До слова, ми маємо приклад, що коли прем’єр та президент діють разом - вони досягають позитивних результатів", - зазначив Володимир Фесенко.

"Загалом уряд Тимошенко є урядом швидких результатів. Йому вдалося швидко ухвалити бюджет на цей рік з фірмовою "фішкою" Тимошенко - соціальною спрямованістю. Однак бюджетний процес на наступник рік, як бачимо, загальмувався", - наголосив він.

"Головною проблемою Тимошенко і її уряду нині є стрибок цін (хоча ця тенденція почалася ще до уряду Тимошенко). Бо коли хвиля інфляції не буде зупинена - це створить ризики і для цього уряду, і для економіки країни", - переконаний Володимир Фесенко.

загрузка...
Top