Регіональне телебачення України в контексті політичних трансформацій суспільства

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 ГОЛОВЧУК ОКСАНА ВАСИЛІВНА

 

РЕГІОНАЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СУСПІЛЬСТВА

 

23.00.03 Політична культура та ідеологія

 

 АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

 

Київ – 2008

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. В контексті посткомуністичних змін суспільства зростає роль національних та регіональних ЗМІ, становлення яких, відбувається одночасно з відродженням державності України.

Суспільно-політичні процеси, зокрема, відчуження і руйнування попередніх цінностей системи, пошук політичного й економічного вибору країни, відбуваються за посередництва ЗМІ.

Для тих суспільств, які перебувають у процесі переходу від авторитаризму або тоталітаризму до демократії, де більшість населення не володіє певним рівнем політичної культури завжди є умови для формування елітарної демократії, яка, власне, й скеровує медіа.

Суспільна функція регіональних мас-медіа – із засобів влади, комунікації для керівної еліти перетворитися на справжніх посередників мас, медіаторів у суспільстві.

Головна ціль ЗМІ, з огляду на відведену їм соціальну роль, – на справедливій і неупередженій основі зберегти реальну можливість доступу громадськості до правдивої інформації. В ситуації посткомунізму нагальною потребою є формування системи позапартійного, плюралістичного громадського телебачення.

Регіональне мовлення – одна з головних тенденцій розвитку сучасного телебачення і радіомовлення в Україні, суть якої полягає у зростанні і зміцненні державних, муніципальних, приватних комерційних теле-, радіостудій на місцях. В Україні регіональні телерадіоорганізації становлять майже 90% від усієї кількості діючих компаній телебачення і радіомовлення.

Формування політичної культури в межах всієї України, зокрема, залежить від діяльності мас-медіа, тактичних i стратегічних кроків для взаємопроникнення iнформацiйних потоків з регіону в регіон. Означеним і обумовлена актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами. Дослідження здійснене у рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (№019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ04501).

Мета дослідження – на основі аналізу діяльності регіонального телебачення з’ясувати ефективність впливу на формування стабільної політичної ситуації у регіонах; виявити фактори, що впливають на створення регіональними телекомпаніями аудіовізуальної продукції.

Поставлена мета обумовила необхідність виконання наступних завдань:

Проаналізувати взаємодію державних і недержавних регіональних телекомпаній з органами влади та політичними силами в історичному контексті; визначити специфічні риси телебачення як феномена політичної комунікації;

Дослідити взаємодію між місцевими ЗМІ, суспільством і державою;

Узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання і формування системи правових гарантій і переваг для ЗМІ; з’ясувати ефективність засобів протидії щодо використання регіональних ЗМІ у “брудних” виборчих технологіях;

Проаналізувати складові політико-економічної незалежності регіональних телеорганізацій; шляхи вдосконалення творчої моделі, зміни формату мовлення;

Виробити рекомендації щодо усуспільнення державних аудіовізуальних ЗМІ відповідно до європейської практики.

            Реалізація поставлених завдань здійснюється за допомогою дослідження стану вивчення означеної теми загалом та виокремлення особливостей функціонування регіональних телекомпаній протягом досліджуваного періоду в контексті суспільно-політичних трансформацій з метою узагальнення спільних характеристик телеорганізацій. Такий підхід надає можливість визначити типові проблеми ЗМІ, і виявити універсальні для регіонального телебачення України поради щодо його реорганізації і, навіть, завершені організаційні моделі, які враховують досвід зарубіжних мовників. Творчо-прикладна мета роботи полягає у використанні результатів даного дослідження для реформувань українського телевізійного середовища, зважаючи на перспективу подальших демократичних і політичних змін в Україні.

Об’єкт дослідження – регіональне телебачення України (досліджується діяльність 31-ї регіональної телекомпанії, що представляють 18 областей України).

Предмет дослідження - програмна політика та продукція виробництва регіональних телестудій.

Хронологічні межі дослідження визначаються періодом 1991-2006 років.

Методи і методологія дослідження.

Відповідно до визначених аспектів дослідження, у роботі застосовано методи політологічного аналізу. Зокрема, в дисертації використані соціологічний, системний, структурно-функціональний, порівняльний а також методи емпіричних досліджень.

Серед логічних методів – аналіз і синтез особливостей функціонування регіональних мовників у різних державах.

Автор у дослідженні також використовувала методи спостереження та інтерв’ю. Було проведено анкетне опитування у різних областях України протягом 2005–2006 рр. Керівникам 91 регіональної ТК окрім письмових звернень з проханням допомоги у отриманні інформації, були надіслані спеціально розроблені анкети, сформовані після консультування з фахівцями Українського Інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіо і преси (Укртелерадіопресінститут). На питання анкети відповіли представники 31-ї регіональної телекомпанії різної форми власності з різних областей України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається авторською постановкою проблеми – спробою комплексного аналізу впливу політичної складової на систему функціонування регіонального мовлення.

Новизна, зокрема, відбита в таких положеннях:

узагальнено специфічні риси державного та недержавного телебачення як феномена політичної комунікації;

проаналізовано прояви політичного тиску на діяльність телеорганізацій протягом усього періоду становлення українського регіонального телебачення, а також історичний досвід і моделі світового мовлення;

досліджено принципи відносин між медіа та суб’єктами політичної діяльності, в основу яких покладено прозорість і дотримання законодавства;

проведено та узагальнено результати опитувань серед працівників регіональних телестудій щодо їхнього бачення взаємовідносин медіа, представників влади та аудиторії;

проаналізовано специфіку взаємовідносин телеорганізацій європейських держав з суб’єктами політики; проаналізовано закордонний досвід з метою виробити рекомендації щодо правового та економічного реформування українського телебачення;

розглянуто можливості забезпечення фінансової незалежності регіональних телеорганізацій;

узагальнено характеристики регіонального медіаринку, що раніше в такій проекції не досліджувалися.

Практичне значення одержаних результатів.

Автором дисертації було проведено збір, обробку та аналіз багатьох текстових та відеоматеріалів, опрацьовано результати спеціально проведеного опитування серед працівників 31 регіональної телекомпанії у вісімнадцяти областях України.

Опрацьовано фабули, програмні концепції передачі окремих студій.

Результати дослідження поєднані із власним досвідом журналістської діяльності автора у редакції Національної телекомпанії “УТ-1”, “СТБ” та у приватній регіональній телекомпанії “Мукачево” (Закарпатська обл.), яку можна вважати типовою серед регіональних телекомпаній.

Зібраний матеріал про закономірності розвитку в Україні регіонального телебачення в контексті політичних трансформацій може бути використаний для підготовки спеціальних курсів “Проблеми світових концентраційних процесів у сучасному інформаційному контексті”, “Суспільно-політичне мовлення на регіональному телебаченні”, “Політична та інформаційна культура”, “Інформаційне суспільство” для студентів освітнього напряму “політологія”, “журналістика” вищих навчальних закладів України.  

Апробація результатів дослідження. Загальні положення, рекомендації і висновки, які становлять теоретичну і практичну основи дисертаційного дослідження, було оприлюднено на міжнародній конференції “Свобода і відповідальність засобів масової інформації: Європейська перспектива” (Київ, 25-26 травня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії та практики” (Київ, червень 2005 р.); науковій конференції Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Журналістика – 2002” (квітень 2002 р.); науковій конференції Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Журналістика – 2003” (квітень 2003 р.); науковій конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози” (2006 р.).

Тези, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах, “круглих столах” на засіданнях кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати наукового дослідження відображено у 10 одноосібних публікаціях, 5 з яких видрукувано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 193 сторінки основного тексту, список використаних джерел (308 найменувань); робота містить 50 додатків (83 сторінки).

 

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її науково-теоретичну і політичну актуальність, сутність і стан наукової проблеми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, сформульовано мету й завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт і предмет, методологічні засади дослідження, визначено концептуальні положення проблеми, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації – “Регіональне телевізійне мовлення: пострадянські та світові трансформації” обґрунтовується концепція наукової проблеми, здійснюється огляд наукових праць.

Узагальнення наукових поглядів на проблему взаємовпливу регіональних ЗМІ і політики в контексті історичного розвитку, створило основу для подальшого дослідження місця і ролі регіональних медіа у впливі на вироблення внутрішньої політики, зокрема, органів місцевої влади, а також можливостей за допомогою регіональних медіа покращити ситуацію у сфері реалізації уже виробленої політики.

Прояви політичного впливу на діяльність регіональних телеорганізацій досліджено упродовж усього періоду становлення регіонального телебачення в Україні. Враховуючи понятійну базу телевізійної журналістики, історичний досвід і здобутки вітчизняного та світового телевізійного мовлення, систематизовано організаційно-правові моделі сучасних телевізійних організацій.

Проаналізовано тенденції розвитку американського телебачення, телеорганізацій європейських держав, зокрема, особливості функціонування телекомпаній в Росії та Польщі.

Зроблено спробу знайти відповідь на такі питання:

- Які наслідки мали умови функціонування державних телекомпаній за часів СРСР на подальший розвиток телевізійного мовлення? Я

- Як вплинули політичні трансформації 1991–2006 рр. в Україні на реформування системи телебачення?

- Чи стали регіональні телекомпанії дієвим посередником між владою та народом?

- Чи здатні регіональні телекомпанії виконувати функцію громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема, органів місцевого самоврядування?

 Аналіз становлення регіонального мовлення за допомогою порівняльно-історичного методу передбачає визначення окремих типологічних характеристик, що були властиві для регіональних телекомпаній і формувались у загальному контексті розвитку національних ЗМІ.

Нинішній стан українських засобів масової інформації - результат трансформації, яка відбувалася з ними протягом останніх 15 років, які можна розділити на кілька періодів, відповідних різним моментам розвитку новітньої української історії: політичне протистояння і створення незалежної України; розпад Держтелерадіо, період приватизації державних ЗМІ; формування приватних багатопрофільних медіа-холдингів.

Складний шлях від появи обласних державних телекомпаній, до формування приватних телестудій на початку 90-х рр., через період бурхливого зростання та фінансової кризи 1995-1998 рр., до відносної стабільності 2000-2001 рр.

Вже з моменту заснування державних телекомпаній, вони розглядалися як фактор ідеологічного впливу, а отже, були створені, як організації, економічно і у правовому відношенні залежні безпосередньо від владних структур, замовлення яких і визначало програмну концепцію мовлення.

Основна увага автора приділена визначенню ролі регіонального мовлення у суспільно-політичному житті суспільства. Один з напрямів посткомуністичних перетворень зв’язаний передовсім з ідеєю звільнення від тоталітаризму, монополізації регіонального телевізійного простору; регіональною культурною плюралізацією суспільства.

В українському медіасередовищі повинно було відбутись встановлення принципово нових стосунків між медіа та суб’єктами політичних відносин, в основу яких покладено прозорість і дотримання законодавства; забезпечення для суб’єктів виборчого процесу рівності доступу до аудіовізуальних ЗМІ всіх форм власності.

Плюралізм сучасних ЗМІ часто приховує монополістичний контроль у сфері масової інформації. Не випадково Рада Європи в рекомендаціях “Про заходи забезпечення прозорості ЗМІ” наголошує, що “концентрація засобів масової інформації на національному і міжнародному рівнях може мати не тільки позитивну, але і згубну дію на плюралізм і різнорідність ЗМІ”. Ця суперечність між настійною потребою в організаційно-фінансовому укрупненні окремих медіа-структур для їх успішнішого функціонування, з одного боку, і боротьбою з монополізмом у сфері засобів масової інформації як неодмінної умови для забезпечення вільного розвитку і справедливої конкуренції в системі мас-медіа – з іншого, носить об´єктивний характер і в західних країнах вирішується по-різному, залежно від традицій, стану правової і законодавчої бази.

Акцентування уваги саме на політичних правах журналістів в Україні зумовлене з одного боку, політизацією медіасфери, – з іншого – медіатизацією політики.

В роботі проаналізовано досвід участі телебачення, зокрема, регіонального, у політичному житті європейських держав, але, зазначимо, що у будь-якому разі на зарубіжному досвіді українську лібералістичну модель ЗМІ не побудуєш, адже існує проблема “інформаційної прірви” між різними країнами, зокрема багатими і бідними.

Створена більше трьох десятиліть назад у Європі система державних дотацій партійним ЗМІ, в сучасних умовах працює з меншою ефективністю, а тиск ринково-політичних ідеологій стає дедалі сильнішим, і традиційний для європейських країн державний протекціонізм по відношенню до ЗМІ слабшає.

В другому розділі “Регіональне телебачення як інструмент політичного впливу” критично аналізується становлення і вплив посткомуністичного політичного дискурсу та нової комунікативної спільноти з їхніми специфічними ознаками.

Для з’ясування ступеню ідеологічного впливу, здійснюваного телебаченням на регіональну аудиторію, звертаємося до результатів проведеного в рамках дисертаційного дослідження опитування керівників 31-ї телеорганізації у 18-ти областях України, а також результатів опитування суспільної думки у двох регіонах: у західному, а саме в містах Ужгороді, Мукачеві, Львові та в 6 сільських населених пунктах Закарпатської та Львівської областей та східному регіоні, а саме в м. Бердянськ та в 4 сільських населених пунктах Запорізької області (загальна кількість опитаних – 390 респондентів; опитування проведено наприкінці 2005 р. – початку 2006 р.).

Головний висновок полягає у тому, що політичне мислення сьогодні вплетене в повсякденну практику суспільства. Йдеться про політизованість масової свідомості, коли суспільно-політична думка, не може бути відстороненою від політичної практики як окрема, ідеальна система думок та політичних абстракцій. Сучасний політичний дискурс, який реалізується посередництвом медіа, принципово вирізняється тим, що його постійною ознакою можна назвати практичний незбіг задекларованих політичних намірів і їх реального змісту після втілення.

У даному розділі досліджено:

-  ідейний вплив програм регіональних телекомпаній на формування національної свідомості;

- питання підсвідомого ідеологічного впливу журналістських методик;

- намагання медіа передбачити здійснення політичної події, й одночасно і нав’язати її оцінку, щоб направити хід думок аудиторії в необхідне русло.

Розглянуто також питання селективності впливу медіа, залежно від того, про які ЗМІ йде мова: центральні чи регіональні. Порівнюючи національні і місцеві ЗМІ, висловлюється твердження, що вплив регіональних медіа на аудиторію, зокрема у період виборів, значно більший, ніж центральних ЗМІ.

Велике значення має персоніфікація повідомлень, адже ціна телевізійного слова вимірюється ступенем впливу на конкретну людину. На регіональному телебаченні вплив значніший, і не тільки тому, що ступінь довіри до місцевих матеріалів вище, але і по причині безпосередньої реакції населення на важливу інформацію, яка посилюється в регіоні на рівні достатньо активної міжособистісної комунікації.

Враховується і чинник небезпеки стандартизації особистості, яку несе місцеве мовлення, адже важливим фактором, який визначає вчинки індивіда, є соціальні санкції, які суспільство накладає на порушників прийнятих ним норм, що набуває особливого значення у невеликому місті чи області.

Наступний важливий аспект – складові елементи психологічної концепції програмування. Відомо, що рубрика, цикл – це найкращий спосіб змусити глядача дивитись дану програму. Не випадково саме циклові і щотижневі програми, як показують рейтинги, завоювали найбільший успіх у глядачів. Аналітики називають цю властивість телебачення здатністю створити ефективну систему примусової пропаганди.

Варто розрізняти вплив регіональних ЗМІ на регіональну аудиторію через інформованість і вплив через переконання, яке має місце у тому випадку, коли відомі факти і явища місцевої політики представлені у новій інтерпретації, використовуючи систему аргументів і доводів.

Психологічні прийоми, якими користуються західні ЗМІ, давно відомі з нашого досвіду тоталітарної епохи: замовчування, дискредитація опонентів, подвійні стандарти щодо аналізу вчинків “своїх” і “чужих” - все це призводить до панування у свідомості стійких догматичних стереотипів. В Україні рівень політичної культури та громадської свідомості досить низький – саме “брудні” технології у 2000-2004 рр. розглядались як ефективний механізм маніпулювання громадською думкою та електоральною поведінкою.

Механізм формування громадської думки з допомогою телепередач складний і неоднозначний. Розуміння інформації поглиблюється, розгортається вшир від інтерпретації першорозуміння до інтерпретації тексту, переходить за межі свідомості однієї людини, і стає підставою для інтерпретації масової свідомості.

Кожна телепередача діє як чинник, що викликає появу інтерпретацій, жодна з яких не повторює дослівно іншу. “Наступний зміст” знищує попередній, тобто за інтерпретаціями втрачається сама інформація, і починає набувати важливості не те, що відбулося, а те, як “подав” інформацію журналіст. Істина підміняється псевдоістинністю думок про те, що “всі так думають”, бо про це сказали по регіональному телебаченню. Відтак множинність інтерпретації становить серйозну загрозу існуванню журналістики як сфери масової інформації, залишаючи за нею виключно статус сфери масової інтерпретації.

Телевізійники довільно визначають форму власності своїх телеорганізацій і, як правило, називають лише їх організаційно-правову форму.

У розмитості понять причина того, що скласти точне уявлення про співвідношення приватних, державних і телекомпаній із змішаною формою власності нелегко.

Якщо посилатися на визначення, то приватна власність – це відносини власності, при яких економічна особа відособлено, незалежно від інших здійснює  функції розпорядження і привласнення, а вся правомочність власника сконцентрована в руках цієї особи (індивідуальна власність), групи осіб (групова), акціонерів, зокрема юридичних осіб (акціонерна власність). Таких власників-індивідуалів не більше двох-трьох у кожній області, причому не вони, а наймані ними управлінці, більш компетентно відповідають на питання, оперують ринковими категоріями. Правилом для таких власників –“приватників” є ситуація, коли бізнесом володіють два, рідше – три партнери: їм належать теле- і радіоканали в області, газети, рекламні агентства.

Важлива проблема місцевого мовлення – номінальний власник: у практиці правоохоронних органів є термін “підставні особи”, але у випадку зі ЗМІ ці особи – не завжди підставні, правда вони не мають доступу до фінансової діяльності компанії, або до реального керівництва.

У всіх областях влада підтримує “свої” ЗМІ. Причому, крім усіляких додаткових благ офіційним бюджетним медіа, в кожній з областей існує як мінімум одна телекомпанія (крім обласної державної телекомпанії), яка тим або іншим способом фінансується з бюджету міста чи області.

Тут слід зазначити, що опитування проводилось на момент написання дисертаційної роботи – у вересні 2005 р. – лютому 2006 р. За минулий з тих пір час в одних регіонах надзвичайно загострилися взаємостосунки між владою і пресою, в інших, навпаки, покращились.

Як підтверджують і численні публікації в пресі, і розповіді директорів телекомпаній та журналістів, будь-яка зміна влади веде до кадрових змін в медіаструктурах.

У третьому розділі – “Перспективи регіонального телебачення України: економічна й політична моделі” розглянуто такі аспекти теми: комерційна самодостатність регіональних телекомпаній як запорука політичної незалежності, правовий захист регіональних засобів масової інформації та громадське телебачення в контексті регіонального телевізійного мовлення.

Представлено аналіз трьох можливих, на думку автора, шляхів підвищення політичної незалежності регіонального мовлення:

досягнення економічної незалежності регіональних телеорганізацій;

правових механізмів захисту інтересів регіональних мовників, зокрема європейської практики формування таких умов діяльності ЗМІ в суспільстві, які б забезпечили необхідний для функціонування демократії громадський контроль за владою;

передумов для ефективного функціонування в Україні громадського телевізійного мовлення.

Досліджено можливості комерційного телевиробництва, яке є одним з реальних способів зробити регіональну телекомпанію незалежною від спонсорів і конкурентноздатною, що набуло особливої актуальності в Україні у період 1991-2006 рр.

Практичне дослідження включало такі основні моменти: вибір об’єкту вивчення – типової регіональної телевізійної студії з середніми технічними і кадровими можливостями; мотивація комерційної діяльності; застосування комплексу маркетингу у створенні нової телевізійної програми.

За результатами дослідження можна запропонувати регіональним телекомпаніям:

- знаходження вільної інформаційної ніші (сфери життя регіону, яка не висвітлюється місцевими ЗМІ і може зацікавити підприємців, як вигідне капіталовкладення);

-  визначення цільової аудиторії майбутнього проекту;

- вивчення особливостей специфічного глядацького сектору;

- робота у напрямку формування рейтингів.

Досягнення успіхів у втіленні ідеалу служіння ЗМІ суспільству залежить від рівня політичної культури і громадської активності у конкретному регіоні. Важливу роль відіграє забезпечення ефективного правового регулювання, зокрема норми, завдяки яким європейським державам вдалось уникнути політизації ЗМІ. В другому підрозділі третього розділу йдеться саме про те, що в Україні і нині відсутня така важлива передумова для стабільного і ефективного функціонування громадського мовлення як правове регулювання діяльності громадських ЗМІ.

На етапі запровадження в Україні проектів громадського телевізійного мовлення доцільними можуть стати такі кроки:

- комплексний аналіз можливостей запозичення успішного закордонного досвіду (моделі законодавств західноєвропейських країн не завжди є прийнятними в країнах Східної Європи);

- заборона надмірного втягування ЗМІ у політичний процес;

- дослідження додаткових можливостей забезпечення фінансової незалежності регіональних громадських ЗМІ;

-  дослідження можливостей і гарантій прямих іноземних інвестицій;

- розробка закону, який би регламентував визначення, гарантії діяльності, механізми і джерела фінансування, незалежність діяльності й необхідні переваги громадських ЗМІ перед комерційними.

- оцінка ефективності існуючих заходів по стимулюванню плюралізму і механізмів, що перешкоджають концентрації ЗМІ;

- дослідження форм консультування суспільних мовників з громадськістю, які включають створення дорадчих комітетів з тематичних програм (для того, щоб громадські телекомпанії відображали в своїй програмній політиці потреби і вимоги різних груп суспільства).

Розглянуто також альтернативні рішення у реформуванні системи державних аудіовізуальних ЗМІ у контексті зарубіжного досвіду.

Проаналізовано перспективи громадських регіональних медіа в Україні, пов’язані з організацією  інвестиційних державних капіталовкладень в їх розвиток, а також створення умов, за яких було б можливе нове мовлення, яке б відображало всі сторони суспільно-політичного, економічного та культурного життя областей і держави в цілому.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Наукове бачення політичного впливу регіональних ЗМІ на аудиторію, ґрунтується на трьох ключових концепціях: визначення порядку денного в суспільно-політичному житті, спрямування уваги аудиторії та використання стандартних форм звернень. Вплив журналістів на політичне життя здійснюється не лише коли вони свідомо обстоюють якісь політичні інтереси у редакційних матеріалах, але і не усвідомлено, через використання певної схеми опрацювання новин, через доступ до масової аудиторії та через спроможність замовчувати, інтерпретувати політично важливі події. В процесі політичної боротьби регіональне телебачення є одночасно джерелом знань, учасником, зброєю, мішенню та ареною цієї боротьби, а отже, несе щонайменше часткову відповідальність за проблеми у культурній та політичній сферах.

2. Телебачення, як, власне, й інші ЗМІ, не визначає політичний порядок. Воно є лише однією із складових широкомасштабного процесу його формування, в якому беруть участь держава, партії та еліти, що взаємодіють між собою за умов комплексного й нестабільного соціального та економічного оточення. В такій ситуації щодо опозиційних владі телекомпаній спрацьовує система усіх форм тиску у тому числі економічного, правового (маніпуляції навколо ліцензування), адміністративного (податкові перевірки і великі штрафи, санкції з боку пожежної охорони, погрози про відключення з боку Укрчастотнагляду) судового (справи про захист честі і гідності), фізична розправа.

З іншого боку, за даними чисельних моніторингів передвиборних конфліктів за участю засобів масової інформації, відбувається зростання кількості порушень законодавства окремими журналістами і редакціями, що пов´язано з недосконалістю і суперечливістю законодавчих актів різноманітних рівнів, котрі регламентують передвиборчу роботу ЗМІ.

Аналіз програм регіональних телекомпаній доводить існування негативних моментів при висвітленні місцевої політики на телебаченні (надмірна драматизація та спрощення подій, “висмикування” їх із загального контексту).

Інтереси регіонального медіасередовища України поки що не стали важливими настільки, щоб спричинитись до створення професійних об’єднань журналістів, що представляє значний контраст порівняно з досвідом функціонування регіональних телекомпаній у низці європейських країн (Німеччина, Франція, Нідерланди тощо), де ЗМІ об’єднуються з метою узгодження дій, представлення на вищому рівні своїх інтересів та вирішення типових проблем.

3. Зарубіжний досвід формування системи правових гарантій для телекомпаній засвідчує, що трансформаційні процеси політичного розвитку, функціонування нових елементів політичної ідеології і культури актуалізують проблеми журналістської етики як чинника політичної культури. В Україні відсутня єдина концепція дотримання етики ЗМІ, а також використання досвіду розвинутих держав в цьому питанні, що для країн з перехідною економікою є особливо актуальним в період парламентських і президентських виборів. На регіональному рівні відсутні механізми саморегулювання, лише теоретично підтверджуються загальні принципи етики, закладені у 1996 р. журналістами з регіонів України у кодекс професійної етики журналіста.

4. Складність процесу підвищення політико-економічної ефективності телекомпанії на поточному етапі їх розвитку багато в чому визначається тим, що з ускладненням телевізійного бізнесу менеджмент починає відігравати одну з ключових ролей, до якої більшість регіональних управлінців не готова. Й хоча наявність зворотного зв’язку і активне його використання дозволяє мовникам створювати аналітичні, пізнавально-розважальні самоокупні телевізійні проекти, більшість з них відміняється напередодні виборчих кампаній, а на зміну їм приходять замовні політичні передачі. Тобто рейтинг і комерційний успіх телепрограм не є визначальним критерієм оцінювання їх доцільності. Неприбутковість приватних медіа, як це не парадоксально, вигідна їх власникам: журналістами значно легше керувати, коли вони знають, що їх заробітна плата напряму залежить не від аудиторії і реклами, а від щедрості власника студії.

В умовах економічної та політичної нестабільності стратегічною метою мовників повинно бути прагнення створення і реалізації телепродукту за межі регіону.

5. Питання усуспільнення державних аудіовізуальних ЗМІ вимагає концептуального переосмислення ролі регіональних і місцевих телекомпаній відповідно до основних принципів громадського суспільства, адже, у країнах посткомуністичного простору фактично відсутній “громадський” критерій формування засобів масової інформації. Українські ЗМІ сьогодні існують в умовах олігархічної монополії, безальтернативності мовлення, а також посилюються проблема зі свободою слова і недовірою до ЗМІ.

Дублювання західноєвропейського законодавства виявляється неефективним, натомість, завдяки активній громадській ініціативі має відбутись потужна ліберальна трансформація інформаційного простору ЗМІ, від становлення принципів плюралізму до локальних механізмів і власного шляху реформування системи ЗМІ.

Головний ефект від реформування обласних державних телерадіокомпаній полягає у виведенні їх з-під залежності органів влади місцевого самоврядування і створенні на цій основі організацій, не зорієнтованих на обслуговування суб’єктивних інформаційних потреб.

Результати наукового дослідження можна використати для:

а) розробки державної програми участі регіональних телекомпаній у політиці;

б) координації інформаційної політики у полікультурному просторі України;

в) практичному адаптуванні позитивного зарубіжного досвіду застосування етичних принципів у засобах масової інформації до українських реалій;

г) оцінки впливу регіонального телебачення на владні рішення органів місцевого самоврядування.

 

РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

 

Головчук О. В. Перспективи громадського регіонального мовлення в контексті політичних трансформацій суспільства” // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер.: Політологія, соціологія, філософія.– Ужгород, 2007. Вип. 5/6. – С. 347-351.

Головчук О. В. Використання передач регіонального телебачення у

виборчих технологіях і політичній боротьбі // Нова парадигма: Журнал наукових праць – Серія: філософія, політологія, соціологія. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. Вип. 61. – С.170 – 179.

 Головчук О. В. Еволюція відносин між американським бізнесом, політикою і ЗМІ: концентраційні процеси у телевізійній сфері // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. Наук. ст. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. –. – Чернівці. - 2007. Вип. 325/326 – С. 34 – 39.

Головчук О. В. Роздержавлення телерадіокомпаній та формування громадського мовлення // Наукові записки Київської школи сценування. Політичні та юридичні науки. – 2007. Вип. 2. – С. 74 – 80.

Головчук О. В. Еволюція відносин між бізнесом, політикою і ЗМІ. Створення реґіональних медіаімперій у Європі // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 2006. – Випуск 65. – С. 123-136.

Головчук О. В. Регіональне телебачення України: ефірні традиції та реорганізація програм // Наукові записки Інституту журналістики. - Київ, 2006. – Т. 22. - С. 54 – 59.

Головчук О. В. Актуальні проблеми організації та функціонування приватного регіонального телемовлення // Наукові записки Інституту журналістики. – Київ, 2006. – Т. 23. - С.41 – 46.

Головчук О. В. Утворення провладних медіахолдінгів у регіонах (на основі проведеного опитування керівників українських телекомпаній) // Наукові записки Інституту журналістики. – Київ, 2006. – Т. 24.

Головчук О. В. Екологічна освіта та виховання як необхідні складові аспекти програмної політики регіональних телекомпаній // Збірка тез доповідей VIII Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (11-13 травня 2005 р. м. Київ) Укладачі Т.Є.Клименко, В.П.Черкас. – К.: 2005. – С. 172.

Головчук О. В. Вплив засобів масової інформації на регіональну політику сталого територіального розвитку // Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі // Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Спецвипуск журналу “Науковий вісник Ужгородського національного університету”/ – Ужгород, 2001. Вип. 9. – С.23 – 26.

 

АНОТАЦІЯ

 

Головчук О.В. Регіональне телебачення України в контексті політичних трансформацій суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03. – політична культура та ідеологія. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню регіонального телебачення України в контексті політичних трансформацій суспільства.

У роботі розглянуто прояви політичного тиску на діяльність телекомпаній протягом усього періоду становлення українського регіонального телебачення, а також історичний досвід і моделі світового мовлення, сформовані під впливом політичних трансформацій.

Досліджено можливості встановлення принципово нових стосунків між медіа та суб’єктами політичних процесів, в основу яких покладено прозорість і дотримання законодавства; узагальнено результати опитувань представників регіональних телестудій щодо їх бачення взаємостосунків медіа з суб’єктами політики та владними структурами з одного боку та глядачів – з іншого;

Вперше отримано аналіз особливостей телеорганізацій зсередини, тобто за інформацією, отриманою у самому журналістському середовищі, а саме коментарі керівників та співробітників телекомпаній щодо процесів, які характерні як для регіональних українських ЗМІ, так і для регіональної політики: заангажованість, провінціалізація, процеси концентрації і монополізації тощо.

Головний ефект від реформування обласних державних телерадіокомпаній полягає у виведенні їх з-під залежності органів влади і створенні на цій основі організацій, не зорієнтованих на обслуговування суб’єктивних інформаційних потреб.

Результати наукового дослідження можна використати для розробки державної програми участі регіональних телекомпаній у політиці; координації інформаційної політики у полікультурному просторі України; практичному адаптуванні позитивного зарубіжного досвіду застосування етичних принципів у засобах масової інформації до українських реалій; оцінки впливу регіонального телебачення на владні рішення органів місцевого самоврядування.

Ключові слова: політика, політичні трансформації, громадянське суспільство, інформація, комунікації, медіапростір, засоби масової інформації, регіональне телебачення, телекомпанія.

 

АННОТАЦИЯ

 

Головчук О.В. Региональное телевидение в контексте политических трансформаций общества. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03. – политическая культура и идеология. – Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена исследованию роли и значения регионального телевидения Украины в контексте политических трансформаций общества.

В работе рассматриваются специфические особенности государственного и частного регионального телевидения как феномена политической коммуникации, а также проявления политического давления на деятельность телекомпаний на протяжении всего периода становления украинского регионального телевидения, а также исторический опыт и зарубежные модели вещания, сформированные под влиянием политических трансформаций.

Рассматриваются особенности развития понятия “политическая коммуникация” посредством регионального телевидения, его политического смысла, определяется роль телевизионных компаний в процессе политической коммуникации.

Исследованы возможности установления принципиально новых отношений между медиа и субъектами политики, за основу которых взяты прозрачность и соблюдение законодательных норм.

Проанализированы и систематизированы результаты опроса представителей региональных телевизионных компаний, который был проведен в разных областях Украины в конце 2005-го – начале 2006-го гг.

Руководителям 91 региональной телекомпании были отосланы специально разработанные анкеты, составленные после консультирования со специалистами Украинского Ынститута повышения квалификации работников телевидения, радио и прессы.

На основе полученных эмпирических данных делается вывод о наличии и степени реального влияния телевизионных передач на политическое сознание населения Украины, определяется, существует ли взаимосвязь между тем, что видят украинцы и их электоральными установками, насколько велик вклад телевидения в формирование этих предпочтений.

Научное видение политического влияния региональных СМИ на аудиторию основывается на трех ключевых концепциях: определение повестки дня в общественно-политической жизни, формирование внимания аудитории и использование стандартных форм обращений. Телевидение – одна из составляющих широкомасштабного процесса формирования политического внимания. Зарубежный опыт формирования системы правовых гарантий для телекомпаний свидетельствует о том, что трансформационные процессы политического развития, функционирование новых элементов политической идеологии и культуры актуализируют проблемы журналистской этики как составляющей политической культуры.

Разработаны рекомендации для повышения экономической независимости регионального телевидения, а также усовершенствования творческой модели, изменения формата вещания, кадровой политики в сторону маркетингового подхода к деятельности СМИ.

Проанализирован опыт участия в политической жизни СМИ европейских держав для понимания специфики взаимоотношений зарубежных информационных и политических организаций. Рассматриваются возможности использования зарубежного опыта для правового и экономического реформирования украинского телевидения, в том числе закона, который бы регламентировал гарантии деятельности, механизмы и источники финансирования общественных СМИ в Украине.

Также исследованы перспективы общественных телеорганизаций в Украине, связанные с организацией инвестиционных государственных капиталовложений в их развитие; разработаны рекомендации для повышения технического и творческого потенциала сегодня государственных, а в будущем общественных телеорганизаций.

Главной особенностью данной работы является то, что в результате исследования впервые получен анализ особенностей функционирования местного телевидения из самой журналистской среды, а именно анализ ответов и комментариев руководителей и сотрудников телеорганизаций, относительно процессов, которые характерны как для региональных украинских СМИ, так и для региональной политики: провинциализация, предубежденность, непрозрачность деятельности, процессы политической концентрации и монополизации.

Результаты научного исследования можна использовать для:

а) разработки национальной программы участия региональных телекомпаний в политике;

б) координации информационной политики в поликультурной среде Украины;

в) практической адаптации позитивного зарубежного опыта использования этических принципов в средствах массовой информации до украинских реалий;

 г) оценки влияния регионального телевидения на решения органов местной власти.

Ключевые слова: политика, политические трансформации, информация, коммуникация, медиасреда, средства массовой коммуникации, региональное телевидение, телекомпания, общественное телевидение.

 

АNNOTATION

 

Golovchuk O.V. Regional television in the context of political transformations of society. It is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of political sciences on speciality 23.00.03. is political culture and ideology. it is Institute of journalism of the Kiev national university of the name of Т. Shevchenko. It is Kiev, 2008.

Dissertation work is devoted to the analysis of regional television of Ukraine in the context of political transformations of society.

The specific features of state and private television are in-process examined as the phenomenon of political communication and also display of political pressure on activity of broadcasting companies during all period of becoming of Ukrainian regional television, and also historical experience and foreign models broadcastings formed under influencing of political transformations.

Possibilities of establishment are investigational on principle new relations between media and subjects politicians for basis of which transparency and observance of legislative norms is taken. Analyses and systematized results of questioning of representatives of regional television companies in relation to their seeing of media and subjects of policy.

The analysis of features of functioning of local television is first got from the most journalistic environment, namely analysis of answers and comments of leaders and employees of teleorganizations, in relation to processes, which are characteristic both for regional Ukrainian mass-media and for a regional policy: prejudice, opacity of activity, processes of concentration and monopolization.

Key words: policy, political transformations, information, communication, facilities of mass communication, regional television, broadcasting company, public television.

загрузка...
Top