Характеристика прибуткового оподаткування населення

План

1.Вступ

  • Сутність прибуткового оподаткування та його рольу системі оподаткування доходів громадян
  • Оподаткування доходів найманих працівників заосновним місцем роботи
  • Оподаткування доходів громадян, щозаймаються підприємницькою діяльністю
  • Оподаткування доходів отриманих від інших джерел
  • Удосконалення прибуткового оподаткуваннягромадян в Україні

2.Висновки

3.Використана література

Вступ

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Актуальність теми: одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

Мета: дати характеристику прибутковому оподаткуванню доходів населення.

Основні завдання роботи: 1. сутність прибуткового оподаткування та його роль у системі оподаткування доходів громадян; 2. оподаткування доходів найманих працівників за основним місцем роботи; 3. оподаткування доходів громадян, що займаються підприємницькою діяльністю; 4. оподаткування доходів отриманих від інших джерел; 5. удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні.

1. Сутність прибуткового оподаткування та його роль у системі оподаткування доходів громадян

У багатьох країнах світу податки з фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Так, у федеральних доходах США переважають прямі податки. І найбільшу питому вагу серед них має прибуткове оподаткування населення. Податок стягується за прогресивною шкалою. Встановлено неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та три податкових ставки. Неоподатковуваний мінімум є змінною величиною, яка має тенденцію до зростання. На початку 90-х років він дорівнював 2 тисячі доларів. Оподатковуватись може або окрема особа, або сім'я. В останньому випадку підсумовуються всі види доходів сім'ї за рік

Зниження ставки прибуткового податку після певного високого рівня доходів характерне тільки для США. Це обґрунтовується великою абсолютною сумою виплати. До 1986 року в країні діяло 14 ставок прибуткового податку, величина яких зростала від 11 до 50 %. У процесі податкової реформи шкала ставок була значно спрощена, максимальна ставка суттєво зменшена (33 %), неоподатковуваний мінімум збільшений. Але поряд з цим зменшилась кількість податкових пільг. [16, с.32]

У Франції прибутковий податок стягується при отриманні доходу, і його питома вага у державному бюджеті складає в середньому 18 %. Ним щорічно оподатковуються доходи, які декларуються на початку року за фінансовими результатами попереднього року. Оподаткуванню підлягає фіскальна одиниця- сім'я, яка складається з подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для одиноких фіскальною одиницею, зрозуміло, є одна особа. Під доходами розуміються всі грошові надходження, отримані протягом звітного року. До них належать: заробітна плата, премії і винагороди, пенсія, довічна рента, доходи від рухомого майна, землеволодінь, сільськогосподарської, промислової або комерційної діяльності, доходи некомерційного характеру, прибуток від операцій з цінними паперами тощо. Із бази оподаткування вираховуються спеціально визнані законодавством витрати (наприклад, цільова допомога на харчування). Деякі вирахування використовуються для певних соціальних груп: літніх людей, інвалідів тощо. [16, с.34] Прибутковий податок з фізичних осіб носить прогресивний характер із ставками від 0 до 56,8 %. Не оподатковуються податком (ставка 0 %) доходи, що не перевищують 18140 франків. Максимальна ставка застосовується до доходу, що перевищує 246770 франків. [16, с.35]

У Великобританії одним із найважливіших є прибутковий податок з доходів громадян. Уперше він був запроваджений 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування війни проти Наполеона, а з 1842 року назавжди затвердився в англійській податковій політиці.

У Великобританії прийнята шедулярна форма побудови прибуткового податку, згідно з якою дохід ділиться на частини (шедули) залежно від джереладоходу (заробітна плата, рента, дивіденди тощо), кожна шедула оподатковується за особливим порядком. Таке окреме оподаткування доходів має на меті "настигнути доходи біля джерела". [16, с.38]

Найбільшуніверсальноюітомунайважливішоюзнихєособистазнижка, правонаякумаютьусіплатникиподаткунезалежновідджереладоходу, ідодатковосімейназнижка, яказастосовуєтьсязазвичайдляголовисім'ї. Розміри особистих та сімейних знижок переглядаються щорічно з урахуванням зростання індексу роздрібних цін. Сьогодні особиста знижка у Великобританії визначена у розмірі 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три ставки прибуткового податку. Оподатковуваний дохід до 2500 фунтів стерлінгів - 20 %, від 2501 до 23700 фунтів стерлінгів - 25 %, більше 23700 фунтів стерлінгів - 40 %. [16, с.39]

У Німеччині прибутковий податок з фізичних осіб як головне джерело державних доходів, розподіляється таким чином: 42,5 % надходжень спрямовується до федерального бюджету; 42,5 % - до бюджету відповідної землі; 15 % - до місцевого бюджету. [16, с.40]

Прибутковий податок у Німеччині прогресивний. Його найменша ставка -19 %, найбільша - 53 %. Неоподатковуваний мінімум -1536 марок у місяць для одиноких і 3072 марок для сімейних пар. У подальшому враховуються податкові пільги на дітей, вікові пільги, пільги за надзвичайними обставинами (хвороба, нещасний випадок). [16, с.40]

В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Прибутковий податок з громадян - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими

актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу.

Структура податкових надходжень від фізичних осіб наведена на рис. 1.

Податки з громадян - це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між державою і населенням та є одним із важливих обов'язків громадян, пов'язаних із дотриманням Конституції. [17, с.19] Конституційний обов'язок громадян - сумлінно та своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію - закріплений не тільки у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

В Україні платники прибуткового податку розподіляються за такими ознаками:

  • робітники та службовці (наймані працівники);
  • фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які

здійснюють незалежну професійну діяльність;

  • громадяни, які отримують інші доходи від регулярної діяльності;
  • іноземні громадяни та особи без громадянства.

За характеромоподаткування доходи, отримані громадянами,класифікуються за такимиознаками:

  • доходи, отримані не за основним місцем роботи; доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;
  • інші доходи громадян від регулярної діяльності;
  • пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).

Законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо несплати податків. Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національного, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Залежно від характеру отримання доходу та категорії платників прибутковий податок може сплачуватися самостійно або утримуватися та перераховуватися до бюджету юридичними і фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства, які нараховують та виплачують доходи.

Оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який прийнятий 22 травня 2003 року. [1]

Об'єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Проценти на депозиті у банку чи небанківській фінансовій установі, отримані фізичною особою, оподатковуються за ставкою 5 відсотків. Ставка податку становить подвійний розмір ставки 15 відсотків, від об'єкта оподаткування,нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів- фізичних осіб. [1]

2.Оподаткування доходів найманих працівників за основним місцем роботи

Оподаткування доходів громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., який вступив в силу з 1 січня 2004 року. [1]

Платниками податку є:

1) резидент, який отримує свої доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

2) нерезидент, який отримує свої доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є:

  • загальний місячний оподатковуваний доход;
  • чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного періоду;
  • іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

  • загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
  • загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей, вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К=100/(100-Сп),

де К - коефіцієнт;Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму ПДВ, акцизного збору (якщо надається підакцизний товар). Загальний місячний оподатковуваний дохід включає:

  • доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати;
  • доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності, суми авторської винагороди;
  • сума подарунків, що підлягають оподаткуванню;
  • сума страхових виплат, страхових відшкодувань;
  • частина доходів від операцій з майном;
  • дохід від надання майна в оренду;
  • дохід, отриманий платником від його працедавця як додаткове благо у вигляді:

а) вартості використання житла, наданих у безоплатне користування;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно

отриманого платником;

г) суми фактичної допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором;

д) вартості безоплатно одержаних товарів, а також суми знижки з ціни товарів;

е) дохід у вигляді неустойки, пені, одержаних платником;

  • сума заборгованості платника, за якою минув строк позивної давності, крім сум податкової заборгованості;
  • дохід у вигляді процентів, дивідендів, виграшів, призів;
  • інвестиційний прибуток від здійснення операцій з цінними паперами, дохід у вигляді вартості успадкованого майна;
  • кошти або майно отримані платником як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі, підтверджені вироком суду, інші.

До доходів не включаються:

  • сума державної адресної допомоги, субсидій, дотацій, винагород та страхових виплат, які виплачуються відповідно з бюджетів, ПФ та фондів соціального страхування;
  • сума коштів отриманих платником на відрядження;
  • доходи отримані від цінних паперів, емітованих МФУ, виграшів у державну лотерею;
  • суми виплат чи відшкодувань, що здійснюються неприбутковими організаціями (Червоного хреста, Чорнобильського фонду)
  • аліменти;
  • вартість безоплатного харчування, робочого одягу, взуття;
  • дивіденди, які нараховуються на користь платника у вигляді акцій;
  • дохід одержаний особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спрощену систему оподаткування такого доходу;
  • сума стипендій;
  • інші.

Податковий кредит - сума витрат, понесених платником податку резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу. [5, с.62] Платник має право включити до складу податкового кредиту:

1) частину процентів за іпотечним кредитом;

2) суму коштів переданих у вигляді пожертвувань або благодійних

внесків неприбутковим організаціям;

3) вартість середньої професійної або вищої освіти платника або члена сім'ї;

4) суму витрат на лікування платника або члена сім'ї у розмірах, що не

покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного

страхування;

5) суму витрат на сплату страхових внесків по довгостроковому

страхуванню життя та недержавного пенсійного страхування;

6) суми витрат на штучне запліднення;

7) оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини;

інше.

Податковий кредит не може перевищувати суму одержаного доходу. Право на податковий кредит на наступний рік не переноситься, якщо платник не скористався ним в звітному році.

Законом визначені податкові соціальні пільги. Платник податку має право зменшити суму місячного доходу отриманого від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги. Застосовується за місцем отримання основного доходу платника у таких розмірах:

  1. Податкова соціальна пільга дорівнює одній мінімальній заробітній

платі для будь-якого платника податку.

  1. У розмірі 150 % мінімальної заробітної плати для платників:
    • є самотньою матір'ю або батьком - у розрахунку на кожну дитину до 18 років;
    • утримує дитину інваліда 1 та 2 категорії - на кожну дитину до 18 років;
    • має троє чи більше дітей - на кожну дитину до 18 років;
    • є вдівцем або вдовою;
    • є особою, що віднесені до 1 та 2 категорії, що постраждали внаслідок ЧАЕС;
    • є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем строкової служби;

3) у розмірі 200 %:

  • особам, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу; учасника бойових дій 2 світової війни;
  • колишнім в'язням концтаборів, що були насильно вивезені з території СРСР;

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. [5, с.71]

Ставка податку становить 15 %. На 2004 рік встановлена ставка 13 %. Проценти по депозиту, за ощадним сертифікатом оподатковуються за ставкою 5 %. Подвійний розмір ставки застосовується на виграші чи призи (крім державних лотерей). [5, с.74]

3. Оподаткування доходів громадян, що займаються підприємницькою діяльністю
Оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності може здійснюватись на умовах загальної системи оподаткування або на умовах спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

Одним із видів загальної системи є оподаткування за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, що за своєю суттю належить до спрощеної системи оподаткування.

Підприємець самостійно вирішує, який спосіб оподаткування йому більш підходить при здійсненні підприємницької діяльності, виходячи з відповідних умов.

Для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб у відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3.07.1998 р. встановлена спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та фінансової звітності. [12, с.4-8]

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. [12, с.4-8]

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. [12, с.4-8]

У разі коли фізична особа — суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницький діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. [13, с.34]

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

При загальній системі оподаткуванню прибутковим податком піддягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, та інші доходи громадян, отримані ними від самостійної або незалежної професійної діяльності, зокрема від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній форма) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковим органом при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.

Враховуючи, що фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності не є юридичною особою і платником податку на прибуток і не зобов'язана вести бухгалтерський облік, тому до декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництву". [13, с.35] Тому виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка безпосередньо відноситься до отримання цього доходу.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу. Тобто 4 рази на рік, але не пізніше:

10 травня - за І квартал;

9 серпня - за І півріччя;

9 листопада - за 9 місяців;

9 лютого наступного року - за попередній рік. [13, с.35-36]

Підприємці самостійно заповнюють декларації, без виправлень та підчисток, в якій зазначають загальні дані про себе (ідентифікаційний номер, місце проживання, прізвище, ім'я та по батькові), суми одержаного доходу, витрат, суми сплаченого податку за звітний рік або інший період, а також види здійснення підприємницької діяльності за класифікатором видів економічної діяльності.

При отриманні декларації податковий орган у 15-дений термін з дня отримання річної декларації проводить остаточний розрахунок прибуткового податку за минулий рік та нараховує авансові платежі на поточний рік з фактичного отриманого доходу за минулий рік. У разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності новостворений, то нарахування авансових платежів здійснюється з очікуваного доходу.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 % річної суми прибуткового податку у вигляді авансових платежів у строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. [13, с.36]

У разі збільшення або зменшення протягом року доходу платника в межах 50 і більше відсотків проти очікуваного доходу, податковий орган проводить перерахунок сум податку за строками сплати, що не настав.

  1. Оподаткування доходів отриманих від інших джерел

Порядок обчислення і сплати податку з доходів громадян встановлено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. [1]

Прибутковий податок з громадян належить до прямих, у результаті чого оподатковується податком безпосередньо дохід самого платника У той же час, у разі отримання платником доходу від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності обов'язки щодо нарахування, утримання, повноти і своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету покладено на юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходи працівникам.

Проте, якщо з метою отримання доходу громадяни самостійно, від свого імені здійснюють діяльність, то обов'язки щодо своєчасного і повного нарахування прибуткового податку та перерахування його до бюджету покладено саме на таких громадян. До цієї категорії належать фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здавачі в найм нерухомості тощо.

За останні роки значно збільшилась кількість юридичних осіб, які утримують та перераховують прибутковий податок, фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і громадян, які здійснюють незалежну професійну діяльність або отримують інші доходи. Така тенденція буде зберігатися у наступних роках, що, в свою чергу, вимагатиме від податкових органів розробки додаткових заходів щодо адміністрування податків з фізичних осіб. [16, с.45]

Збільшення кількості платників податків, погашення заборгованості із заробітної плати, а також проведення податковими органами заходів, спрямованих на дотримання чинного законодавства та налагодження чіткої, максимально тісної співпраці з самими платниками податків у частині пропаганда податкового законодавства, що підвищує рівень мобілізації податку шляхом його добровільної сплати, призводить до непохитного росту надходжень з прибуткового податку, збільшення його питомої ваги у загальній сумі надходжень податків та зборів до Зведеного бюджету України.

Це, у свою чергу, покладає на працівників податкових органів відповідні вимоги щодо більш ретельної уваги до процесу адміністрування прибуткового та інших видів податків з фізичних осіб.

Забезпечення надходжень з прибуткового податку здійснюється податковими органами шляхом контролю за надходженням поточних перерахувань прибуткового податку, контролю за дотриманням податкового законодавства та стягненням податкової заборгованості з донарахованих сум прибуткового податку та нарахованої пені.

З цією метою слід використовувати відомості з карток особових рахунків за формою № 15, які ведуться у відділі обліку і звітності та які при перевірці на підприємстві слід зрівняти з даними бухгалтерського обліку підприємства про перерахування до бюджету сум податку і з платіжними документами. При виявленні розбіжностей за перерахованими в бюджет сумами податку між даними податкового органу та бухгалтерії підприємства необхідно зрівняти ці документи з даними платіжних повідомлень на сплату прибуткового податку в установі банку. [16, с.49]

Одночасно необхідно провести звірку з даними форми № 8-ДР "Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів фізичних осіб юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності" про утримані суми прибуткового податку для виявлення розбіжностей між формою № 15 та формою № 8-ДР. [15, с.112] У разі наявності таких розбіжностей зазначений платник вноситься до реєстру (списку) для подальшого з'ясування обставин та проведення відповідних підготовчих заходів.

Якщо прибутковий податок не перераховується протягом певного терміну або коли обсяг надходжень значно зменшився проти минулих періодів, працівник відділу повинен провести першочергові заходи для з'ясування причин неперерахування податку, зокрема:

  • з метою налагодження партнерських відносин з платниками податків та

з метою добровільної сплати податку зателефонувати до керівника або

головного бухгалтера і, у разі неперерахування його через відсутність коштів

для виплати заробітної плати, уточнити строки та суму виплати, а також суму

очікуваного перерахування прибуткового податку;

  • проаналізувати інформацію за формою № 8-ДР;
  • отримати від інших підрозділів та проаналізувати інформацію про

ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та його

фінансовий стан.

Якщо з'ясується, що підприємство перераховує до бюджету податок на прибуток, податок на додану вартість та інші платежі, а також здійснює фінансово-господарську діяльність, проте прибутковий податок до бюджету не перераховує, зазначена юридична особа береться на окремий облік для подальшого контролю за її діяльністю та залучення до оподаткування.

Для адміністрування прибуткового податку та забезпечення його надходження в повному обсязі важливою ланкою є отримання інформації про

платника щодо:

  • фонду оплати праці на місяць, рік;
  • штатної чисельності працюючих;
  • строків виплати заробітної плати чи її періодичності;
  • середньої заробітної плати, зокрема у керівного складу підприємства;
  • додаткових виплат, які проводить підприємство (премії, додаткові

матеріальні і соціальні блага за рахунок підприємства, розміри доходу,

отриманого працівниками в натуральній формі, тринадцята заробітна плататощо).

  • характеру роботи підприємства (тимчасовий, сезонний чи постійний);
  • заборгованості з заробітної плати працівникам та строків її погашення;
  • форми оплати праці, що використовується підприємством, у грошовій

чи натуральній формах;

  • ступеня ризику неперерахування прибуткового податку, тобто у

випадку, коли основні доходи виплачуються у натуральній формі, ціннимипаперами, у вигляді позичок, дивідендів, процентів тощо.

З інших структурних підрозділів отримують інформацію про рух грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства, рентабельність підприємства, обсяг виручки, суми прибутку. Слід також звернути увагу на дебіторів (кредиторів) підприємства, вид діяльності підприємства, місце розташування його структурних підрозділів, торгових точок, філій тощо.

Після всебічного аналізу інформації про підприємство та з'ясування обставин виникнення податкової заборгованості перед бюджетом начальник відділу (управління) приймає рішення щодо подальших дій та забезпечення заходів для своєчасного та повного надходження прибуткового податку до бюджету, які можуть проводитись у два етапи.

На першому етапі проводяться добровільно заохочувальні заходи, не пов'язані з контрольно-перевірочною роботою, які можуть полягати у наступному:

  • повідомлення про факт заборгованості перед бюджетом щодо

прибуткового податку з відповідними застереженнями;

  • виклик до податкової інспекції керівників підприємства з метою

роз'яснення податкового законодавства з оподаткування та залучення до

добровільної сплати податку;

  • повідомлення місцевих органів влада, комісії із заборгованості щодо

заробітної плати, якщо невиплата заробітної плати є причиною

неперерахування прибуткового податку;

  • направлення листів та розрив контрактів з керівниками державних

підприємств, які не забезпечили розрахунки з бюджетом;

  • висвітлення у пресі переліку підприємств та їх керівників, які не розраховуються з бюджетом за податками.

Якщо на першому етапі ці дії не були ефективними, необхідно перейти до другого етапу заходів, спрямованих на залучення до сплати прибуткового податку в примусовому порядку, зокрема шляхом:

  • звернення до прокуратури та правоохоронних органів щодо фактів

виплати заробітної плати без перерахування прибуткового податку;

  • надання пропозицій щодо включення таких підприємств до

Національного плану перевірок та проведення комплексної перевірки

підприємства;

  • обстеження структурних підрозділів, філій, торгових точок підприємства, збір інформації, що стосується реалізаторів, та встановлення умов трудових відносин з підприємством, перевірка підприємств, які є дебіторами чи кредиторами підприємства-порушника податкового законодавства.

Отже, одним із завдань підрозділів оподаткування фізичних осіб є контроль за своєчасним і повним утриманням прибуткового податку з громадян, виявлення та притягнення до оподаткування тих громадян, що ухиляються від декларування своїх доходів, відображають занижені розміри отриманих доходів та недостовірні дані в податкових деклараціях.

Декларація про сукупний оподатковуваний дохід подається особисто чи надсилається поштою до 1 квітня наступного за звітним року громадянами, які протягом звітного календарного року, крім доходів за місцем основної роботи, одержували доходи не за місцем основної роботи, а також громадянами, які не мали протягом звітного року основного місця роботи, проте одержували в цей час будь-які доходи в грошовій і натуральній формах з різних джерел, незалежно від того, за рахунок яких коштів формується це джерело.[16, с.83]

Важливими умовами ефективності роботи податкових органів щодо

виявлення і притягнення до декларування та оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема й тих, які ухиляються від сплати прибуткового податку, є отримання максимального обсягу інформації про доходи різних категорій громадян, їх систематизація та накопичення.

Інформаційна база даних на фізичних осіб і, зокрема, тих, які ухиляються від декларування отриманих доходів, формується на підставі відомостей, одержаних податковими органами як з внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

До інформації із внутрішніх джерел належать відомості про платника, які податкові органи отримують самостійно в ході виконання контрольних функцій, зокрема отримані в ході документальних перевірок платників податків з питань дотримання ними податкового законодавства:

  • про виплати громадянам протягом року доходів або інших виплат за

виконання разових та інших робіт, що здійснюються на основі договорів

підряду та інших договорів цивільно-правового характеру;

  • про купівлю автотранспортних засобів, квартир, дач або іншого

рухомого та нерухомого майна платника;

  • про отримання подарунків, призів, виграшів, матеріальної допомоги

тощо.

До інформації із зовнішніх джерел належать відомості про доходи (видатки) фізичних осіб від підприємств, установ, державних контролюючих, правоохоронних органів та інших організацій, де такі доходи (видатки) фінансуються, зокрема:

  • інформація про отриманий дохід за формою № 2;
  • інформація про отриманий дохід за формою № 3;
  • додаткові джерела інформації про отриманий дохід платника, зокрема

від:

- органів місцевого самоврядування, які здійснюють реєстрацію

підприємців, інших організацій, виконують функції державної реєстрації та

ліцензування;

- органів МВС про громадян, які здійснили злочин у сфері економічної

діяльності, у яких можуть бути відомості про отримані доходи;

митних органів та фізичних осіб, які здійснюють товарообмінні операції

у великих розмірах;

- органів житлово-комунального господарства, бюро технічної інформації

про новопобудовані громадянами будови, здачу в найм або в оренду рухомого інерухомого майна тощо;

- органів Державтоінспекції про громадян, які здійснюють угоди купівлі-продажу автотранспортних засобів;

- місцевих комітетів з приватизації комунального майна про угоди

купівлі-продажу фізичними особами нежитлового фонду;

- державних податкових органів інших країн про доходи громадян України. [5, с.97]

Усявищезазначенаінформаціяпроотриманігромадянамидоходиувеликихрозмірахабопроведенінимивитратиувеликихрозмірахповиннанакопичуватисявподатковихорганах, узагальнюватисядляподальшоїперевіркизпоглядудостовірностітаоцінкиїїсуттєвості.

Якщо буде встановлено, що фізична особа не надавала у встановлений строк декларацію про отримані нею доходи за минулий рік або в декларації зазначила менші розміри отриманих доходів, ніж вона фактично отримала, то на підставі статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з відповідними змінами і доповненнями, податковий орган запрошує громадянина для встановлення джерел отримання доходів, обчислення і сплати податків та інших платежів. [5, с.108]

Обов'язки утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку, подання відомостей за формою № 2 до податкових інспекцій і відповідальність за недотримання вимог з цих питань покладена на підприємства, установи і організації та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачують громадянам зазначені доходи.

Податкові органи проводять обчислення річної суми податку громадянам на підставі поданих ними декларацій про сукупний дохід, використовуючи при цьому відомості форми № 2. [5, с.110] Якщо у податкових інспекціях відсутні відомості про доходи, відображені громадянами у декларації, і утримані суми податку, у цих випадках податкові інспекції повинні самі зробити запит стосовно даних за формою № 2 до юридичних осіб, які виплачували доходи громадянам, та у відповідних випадках провести зустрічні перевірки цих підприємств, достовірність джерела виплати цих доходів, як це передбачено Законом України "Про державну податкову службу в Україні". [3]

Зокрема, за касовими платіжними документами перевірити утримання прибуткового податку з суми виплачених громадянам доходу., отриманого громадянами не за місцем основної роботи, перевірити повноту та своєчасність направлення до податкових органів за місцем їх проживання довідки форми № 2 про суми виплачених доходів і утриманих податків.

Реєстрація одержаних від підприємств, установ і організацій довідок форми № 2 провадиться в журналі вхідної кореспонденції податкової інспекції із зазначенням на ній реєстраційного номера. При цьому до журналу окремо заноситься (реєструється) кожна довідка форми № 2. [3]

Після реєстрації всі довідки форми № 2 передаються до відділу (сектора) податкової інспекції, на які покладено обов'язки обліку відомостей за формою №2. [15, с.159]

Декларації громадян про одержані доходи, які надходять до ДПІ після реєстрації в журналі вхідної кореспонденції, реєструються у Книзі обліку декларацій за порядковим номером з відображенням у ній відповідного базового номера довідки форми № 2. [15, с.164]

5. Удосконалення системи оподаткування доходів громадян

Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб"єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна плата.

Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення

зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету, орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих умов була б передчасною і невиправданою.

Для системи прибуткового оподаткування в Україні є високий рівень

оподаткування. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: із суми, що перевищує приблизно 500 доларів США ми стягуємо 40% податку. Наслідком цього є зниження надходжень від податку в бюджет, скорочення платоспроможного попиту населення. Останніми роками все більше економістів приходять до висновку, що основною причиною поглиблення економічної кризи в Україні стає недостатність сукупного попиту: вона ускладнює проблему реалізації продукції, а неможливість її продажу призводить до скорочення обсягів виробництва і зайнятості. Одним із засобів підвищення сукупного попиту є зниження рівня податкового тягаря. [16, с.112] Останнє може вплинути передусім на споживацькі та інвестиційні витрати.

Вплив податків на споживацькі витрати обумовлений тим, що вон,

вилучаючись із доходів громадян, зменшують ту їх частку, яка може бути

використана на придбання товарів та надання послуг. Зокрема, це стосується прибуткового податку з громадян, який для переважної частини платників залишається майже незмінним - 8-10% середньої заробітної плати робітників і службовців. [16, с.118]

Щодо громадян з рівнем доходів, вищим від середньої заробітної плати

робітників і службовців, то частка особистого прибуткового податку в їх

доходах, наприклад, у вересні 1995 року становила від 18,8% до 45,9%, у

лютому 1996 року - від 12,8% до 24,9%. [16, с.120]

Низькі і середні доходи повністю витрачаються на споживання, а отже,

розширюють споживчий попит і стимулюють зростання виробництва. Високі доходи витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються.

Тому зменшення частки доходів, що вилучається до бюджету, не призводить до адекватного зростання споживацьких витрат.

Це не означає, що послаблення податкового тиску на громадян з відносно

високим рівнем доходів меншою мірою впливає на сукупний попит. Все залежить від того, в якій формі здійснюються заощадження. Якщо вони депонуються на рахунки українських банків чи вкладаються в цінні папери українських підприємств, то за певних умов стають джрелом інвестицій, трансформуються у інвестиційні витрати. Таким чином, щоб забезпечити суттєве зростання попиту, зменшення податків для громадян з високими доходами слід супроводжувати проведення політики заохочення заощаджень і інвестицій.

Для періоду з 1991 року по сьогоднішній час характерним є різке

зниження схильності населення до зощаджень та інвестування доходів у цінні папери, відповідне зростання показників осідання гррошей на руках у населення. [8, с.52]

Показники балансу грошових доходів і витрат населення наочно

характеризують постійну тенденцію до зниження частки коштів, які можуть бути використані у складі купівельного фонду населення. Привертає увагу, насамперед, збільшення частки доходів, що вилучаються у формі податкових платежів і так званих добровільних внесків. Із1995 року їх питома вага у грошових витратах населення зросла більше ніж у 1,5 раза.

На фоні збільшення питомої ваги інших витратних статей балансу стає

дедалі менш помітним поступове зростання безпосереднього податкового навантаження на доходи населення (у 1996 - 1997 роках частка обов"язкових платежів у формі прибуткового податку з громадян залишалась 6,5%). [8, с.53] Однак, враховуючи, що об'єктом оподаткування прибутковим податком є виключно кошти, спрямовані на оплату праці і прнрівнені до неї доходи громадян - суб"єктів підпримницької діяльності, частка яких невпинно знижується, фіскальний тиск за останні два роки є не таким уже й малопомітним .

Звичайно можна вважати, що зростання прибуткового оподаткування

відповідає аналогічним тенденціям у розвинутих країнах, де податок на

особисті доходи становить від 5 до 25% ВВП. Однак при цьому незмінною економічною основою підвищення рівня оподаткування доходів населення і збільшення їх бази є зростання абсолютного обсягу ВВП, його середньо душного виробництва і споживання, що тісно корелюють з відповідними змінами у номінальній заробітній платі, як найбільш вагомій складовій особистих доходів. Це означає, що як тільки простежується відносне зменшення особистих доходів, то потрібно вносити корективи і до обсягів податкових надходжень. Зменшення останніх підвищує доходи, а отже, і сукупний попит. З зростанням доходів зростають і податки, що стримує інфляцію, не завдаючи удару споживчому попиту.

Не випадково серія останніх податкових реформ (які починаючи з 1986 року проведено в США і багатьох західноєвропейських країнах шляхом перегляду мінімальних ставок оподаткування і певного скорочення їх граничних рівнів) була зумовлена саме потребою в мобілізації на цій основі додаткових стимулів економічного зростання.

Специфіка податкового навантаження на доходи громадян в Україні

пов’язана з наявністю прямо протилежних тенденцій: податкові платежі

збільшуються при спаді ВВП і частки оплати праці в ресурсах його

формуванні.

Удосконалення прибуткового оподаткування населення повинно

здійснюватись через посилення соціального спрямування податку, а також

шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування суб"єктів підприємницької діяльності. Повинен змінитись не тільки рівень податкового тягара, скільки його структура Зміна ж структури відбувається шляхом перенесення центру ваги з оподаткування невисоких доходів переважної частини населення (отримувачів заробітної плати) на оподаткування споживання найзаможніших верств населення.

Соціальна спрямованість податкової системи може бути забезпечена за

допомогою підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян із його наближенням у перспективі до прожиткового мінімуму, а також диференційованих ставок цього податку, що повинно супроводжувати не надлишкове споживання, а продуктивне використання доходів.

Система прибуткового оподаткування фізичних осіб в Україні не

адекватна соціальне орієнтованій ринковій економіці, про що свідчать:

високий рівень оподаткування більшості населення, який досягається перш за все заниженням неоподатковуваного мінімуму доходів, недостатнє використання податку для регулювання соціальних процесів, а також податку як засобу перерозподілу доходів і зниження ступеня соціальної нерівності у суспільстві.

Гострота соціальних проблем зумовлює необхідність державного

регулювання соціальних процесів, у тому числі й за допомогою податкових важелів.

Якщо на першому етапі податкової реформи можливості забезпечення її

соціальної спрямованості є обмеженими внаслідок кризового стану економіки і відсутності коштів, то з початком економічного зростання ці можливості підвищаться.

Реформування системи прибуткового оподаткування у напрямку

забезпечення її інвестиційної і соціальної спрямованості відповідає

стратегічній орієнтації українського суспільства на побудову соціальної

ринкової економіки. Крім того, воно забезпечує зв"язок зниження податкового тягара із розв"язанням найважливіших соціально - економічних проблем, у той час як зниження рівня оподаткування не гарантує спрямування коштів, що вивільняються, в необхідному для суспільства напрямку.

На сьогоднішній час в Україні передбчається проведення реформи

прибуткового оподаткування. З метою вдосконалення чинного законодавства з оподаткування доходів громадян підготовлено проект Закону України "Про оподаткування фізичних осіб". Верховною Радою попереднього скликання проект було прийнято у першому і другому читанні і віднесено натрете читання. [1]

Передбачалося, що прийняття Закону забезпечить збільшення податкових надходжень до бюджету. Проте після аналізу норм законопроекту і діючого на сьогоднішній час Декрету про прибутковий податок, виявилося, що надходження в бюджет при приміненні норм Декрету більші, ніж можуть бути при запропонованому законопроекті. Тому Кабінет Міністрів призупинив роботу над цим проектом. В даний час Комітет допрацьовує проект. Уже багато моментів виключено, спірні норми підлягають коректуванню. Але основний недолікданого документу поки що залишається: він складний для рядового платника податку. Законопроект істотно розширює базу оподаткування прибутків громадян та запровадеє непрямі методи оподаткування. Існуєподаткова практика багатьох країн, де приміняються непрямі методи. Але основна ідея полягає в тому, що завжди в таких випадках повинні бути задіяні судові органи. Всі інші особи можуть мати багато суб"активних мотивів для поведінки податкових працівників.

Базу оподаткування планується розширити насамперед за рахунок

збільшенння кількості суб'єктів оподаткування та відносного розширення кола об'єктів оподаткування.

Збільшення кількості суб'єктів оподаткування пропонується вирішити

шляхом скорочення пільг, що нині надаються нечисленим, порівняно з іншими категоріями платників (лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерами) конкурсів і змагань та ін.) або ж які розрізняються за галузевою чи професійною ознакою (працівники сільського господарства, атомної енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям, суддям). [1]

З метою розширення кола об'єктів оподаткування запропоновано скоротити пільгові ставки на певні види доходів і включати до сукупного річного оподатковуваного доходу доходи, які раніше не включалися. Проект Закону передбачає зменшення кількості і розмірів податкових ставок з одночасним розширенням шкали доходів.

Запропоновано також розширити перелік осіб, відповідальних за

стягнення податку та внесення його до бюджету. Зокрема, з доходів найманих працівників податок мають утримавати роботодавці, а з доходів від здійснення підприємницької діяльності - безпосередньо платники. З нерезидентів, якщо джерела їхніх доходів знаходяться в Україні, податок пропонується стягувати за місцем їх виплати за фіксованою ставкою 30%, якщо ж доходи одержуватимуться не за місцем основної роботи, то податок теж сплачуватиметься за ставкою 30%. У відповідності із проектом Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" можна виділити декілька особливостей запропонованого порядку оподаткування громадян. По - перше в проекті Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" дало чітке визначення таких термінів як фізична особа, резидент, нерезидент, податкова адреса фізичної особи, доход, основний доход, валовий доход, іпотечний кредит, роялті. [1]

По - друге, в проекті Закону по - новому дано визначення об'єкту

оподаткування. Так, об"єктом оподаткування резидентів виступає сукупний (валовий) доход за звітний рік, зменшений на доходи і витрати, що не підлягають оподаткуванню.

По - третє, в проекті Закону упорядковані пільги по податку на доходи

з фізичних осіб.

По - четверте, в проекті Закону передбачено нову шкалу податкових

ставок Розміри оподатковуваного доходу Ставки та розміри податку (у за

рік (у податкових шкалах, гривнях і процентах до бази виражених у

гривнях) оподаткування). [1]

До 6480 гривень включно 10 процентів з суми доходу.

Понад 6480 гривень податок у розмірі, що дорівнюєсумі 648 гривень + 20процентів з суми перевищення над 6480 гривнями. [1]

Всі ставки прибуткового податку прив"язані до неоподатковуваого

мінімуму. Але з приводу цього розрахункового показника і принципів його

визначення в проекті нічого не сказано.

Нарахування податку на доходи фізичних осіб передбачається здійснювати наростаючим підсумком з початку року із заліком сплачених (утриманих) податкових сум і наданих соціальних пільг за попередні місяці року. Так, у січні з доходу до 10 неоподатковуваних мінімумів стягуватиметься податок урозмірі 10%, від 10 до 50 н.м.- 1 н.м. + 20% суми перевищення над 10 н.м.; понад 50 н.м. - 10 н.м. + 30% суми перевищення над 50 н.м. [1]

У січні – лютомуз доходу 20 н.м. стягуватиметься податок у розмірі 10%, від 20 до 100 н.м.- 2 н.м. + 20% суми перевищення над 20 н.м.; понад 100 н.м. - 20 н.м. + 30%суми перевищення над 100 н.м. У січні - березні з доходу до 30 н.м.стягуватиметься податок у розмірі 10%, від 30до 150 н.м. - 3 н.м. + 20%суми превищення над 30н.м.; понад 150 н.м. - 20 н.м. + 30% суми перевищення над 150 н.м. [1]

Податкова шкала для квітня і натсупних місяців звітного року

розраховується шляхом щомісячного збільшення граничних значень кожної шкали і фіксованої частини суми подтаку на 50% їх річних значень.

Як видно із внщенаведеного, запропонований законопроект має ряд

суттєвих недоліків. Одним із них є встановлення 3 - ступеневої шкали

оподаткування доходів фізичних осіб з 30%-ю граничною ставкою, що єсоціальне невиправданим, оскільки звільняє від цілком посильного

податкового тягаря багатих громадян, чого не можна сказати про

низькооплачувані категорії населення.

Справжньому зниженню рівня оподаткування громадян із порявняно

низькими і середніми доходами, а отже, і формально середнього класу,

сприяло б не скасування проміжної (15%) та максимальної (40%) податкової ставки (перше підвищить податковий тягар, а друге знизить його для громадян з високим рівнем доходів), а реалізація у процесі удосконалення податку на доходи фізичних осіб таких основних принципів оподаткування:

- забезпечення помірно - прогресивного оподаткування на основі

збереження нинішньої шкали і ставок оподаткування;

- запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні,

що відповідає вартісній межі масозабезпеченості;

- збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за

основним місцем роботи;

- реалізація соціальне орієнтованої податкової політики шляхом

поетапного запровадження соціальних податкових пільг, спрямованих на

регулювання таких процесів:

а) сім’і народжуваності: запровадження неоподатковуваного мінімуму на

кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань з оподатковуваного доходу певної суми на дружину, що перебуває на утриманні;

б) дбайливого ставлення до свого здоров’я: вирахування з

оподатковуваного доходу витрат на лікування;

в) надання освіти: вирахування з річного оподатковуванго доходу витрат

на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних

закладах України;

- відмова від податкових пільг, що надаються фізичним особам за їх

професійною належністю;

- удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

- удосконалення механізму оподаткування шляхом завершення процесу введення Державного реєстру фізичних осіб - платників. [16, с.146]

Висновки

Ми розглянули тему : „Прибуткове оподаткування доходів населення”.

І можемо зробити наступні висновки:

1. Прибутковий податок з громадян - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими

актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу.

2. Податки з громадян - це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між державою і населенням та є одним із важливих обов'язків громадян, пов'язаних із дотриманням Конституції. Конституційний обов'язок громадян - сумлінно та своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію - закріплений не тільки у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

3. Оподаткування доходів громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., який вступив в силу з 1 січня 2004 року.

4. Оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності може здійснюватись на умовах загальної системи оподаткування або на умовах спрощеної системи оподаткування обліку та звітності. Одним із видів загальної системи є оподаткування за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, що за своєю суттю належить до спрощеної системи оподаткування.Підприємець самостійно вирішує, який спосіб оподаткування йому більш підходить при здійсненні підприємницької діяльності, виходячи з відповідних умов.

5. Базу оподаткування планується розширити насамперед за рахунок

збільшенння кількості суб'єктів оподаткування та відносного розширення кола об'єктів оподаткування. З метою розширення кола об'єктів оподаткування запропоновано скоротити пільгові ставки на певні види доходів і включати до сукупного річного оподатковуваного доходу доходи, які раніше не включалися. Проект Закону передбачає зменшення кількості і розмірів податкових ставок з одночасним розширенням шкали доходів. Запропоновано також розширити перелік осіб, відповідальних за стягнення податку та внесення його до бюджету.

Використана література

  1. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 22.05.2003 р.
  2. Закон України „Про підприємництво" від 7.02.1991 р.
  3. Закон України „Про державну податкову службу в Україні" від 4.12.1990 р.
  4. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3.07.1998 р.
  5. Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лекарь С.І. та ін. Оподаткування фізичних осіб. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. - 247 с.
  6. Супрун С. Оподаткування прибутку підприємств та доходів громадян // Праця і зарплата. -2002. -№ 30. - С. 20-21
  7. Онищенко Т. Навчання працівників підприємства в Законі про податок з доходів фізичних осіб // Податки та бухгалтерський облік. -2003. -23 жовтня. - С. 36-40
  8. Петрусенко І. Оподаткування доходів громадян, отримуваних від здавання заготівельним та іншим підприємствам лісової продукції // Вісник податкової служби України. -2001. -№ 9. - С. 52-53
  9. Хмельов Г. Благодійна допомога у контексті прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) // Вісник податкової служби України. -2000. -№ 46. - С. 7-11
  10. Оподаткування прибутку підприємств //Вісник податкової служби України. -2004. -№ 33-34. - С. 3-93
  11. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон від 01.07.2004 р. №1957 // Податки та бухгалтерський облік. -2004. -№ 64. - С. 2-62
  12. Україна. Закон. Про внесенняя змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": Закон від 24 грудня 2002 року №349 // Голос України. -2003. -21 січня. - С. 4-8
  13. Чекашкін С. Оподаткування прибутку підприємств //Вісник податкової служби України. -2002. -№ 31. - С. 34-36
  14. Укpаина. Законы. О налоге с доходов физических лиц. -Харьков: Одиссей, 2004. -95, с.
  15. Буряк П.Ю. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. -Київ: ВД "Професіонал", 2004. -222 с.
  16. Крисоватий А.І.Податкова система: Навчальний посібник. -Тернопіль: Карт-бланш, 2004. -331 с.
  17. ЧернелевськийЛ. М. Податковий облік і контроль: Навчальний посібник. -К.: Пектораль, 2004. -324 с.

загрузка...
Top