Функції ринку

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти функцінування ринку.

1.1. Загальна характеристика ринку.

1.2. Роль ринку в економіці.

Розділ 2. Основні функції ринку.

2.1. Види ринків та їх основні функції.

2.2. Регулююча, стимулююча, інтегруюча та функція економічного відбору.

Розділ 3. Умови подальшого ефективного функціонування ринку.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Ринок характеризується передусім тим, що продукт у його умовах створюється виробником не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін. В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. У побуті під ринком розуміють передусім простір (місце, територію, зону), на якому здійснюється купівля-продаж товарів. Цим простором можуть бути торговий зал магазину або біржі, територія сільського або міського ринку, територія адміністративного району, держава або кілька держав, територія світу. З територіальної позиції ринок можна ділити на місцевий, національний, регіональний і світовий.

В економічній літературі наводиться безліч визначень категорії «ринок», що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. У підручнику «Економікс» ринок розглядається як «...інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг» (див.: Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю. Экономикс. — М.: Республика, 1992. — T.l. — С. 61). В іншому посібнику ринок визначається як «.. .обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу» (див.: Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І, Основи економічних знань: Навч. посібник.— К., 1998. — С. 157). Одні економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого «...покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару» (див.: Семюелсон П. А., Нордгауз В. Мікроекономіка. — К., 1998. — С 75), інші — що це «...набір взаємозв’язків або процес конкурентних торгів» (див.: Хейне Пол. Экономический образ мышления. — М.: Новости, 1991. — С. 204).

Основна мета цієї роботи— з'ясувати суть і об'єкт ринку, основні умови його виникнення та ефективного функціонування, найважливіші принципи ринкової економіки. У роботі розглянуто кругопотік ресурсів, продуктів і доходів. Усі питання теми розглядаються у тісному зв'язку з процесом формування ринкових відносин в Україні.

Завдання дослідження:

- розкрити сутність поняття «ринок», визначивши його природу;

- охарактеризувати місце ринку, його функції, суб’єкти та об’єкти;

- проаналізувати аспекти сучасного ринку.

Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Відтворення як безперервний процес повторення і відновлення виробництва включає в себе виробництво, розподіл, обмін і споживання. Із цих чотирьох простих моментів відтворення ринок обмежується лише одним — обміном.

Предметом роботивиступає ринок, його суть та характеристика. Об’єктом роботи - є функції ринку в Україні.


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти функцінування ринку

1.1. Загальна характеристика ринку

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму мають існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власність трудових колективів тощо), державна власність, змішані форми власності як наслідок різних комбінацій названих типів і форм.

По-друге, ефективність функціонування ринку залежить від здатності суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку.

По-третє, розвинене антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

По-четверте, добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку.

По-п'яте, надійність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинена маркетингова діяльність.

По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має становити більш як 7—8, оскільки 1—2 суб'єкти — це монополія, а 3—5 — олігополія.

По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).

По-восьме, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності.

По-дев'яте, свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і укладати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатися частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність в ухваленні інших господарських рішень, що поєднується з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування та ін.) тощо.

По-десяте, поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм міжнародного поділу праці.

По-одинадцяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо[3, c. 95-96].

1.2. Роль ринку в економіці

Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західноевропейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму" західнонімецька - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський.

У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь ринкових відносин. Тому в першу чергу ми повинні з'ясувати все, що розкриває родові ознаки ринку для того, щоб простежити, як вони далі проявляються в ринковій економіці України. Що ж являє собою ринок? У буденному розумінні ринок -це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді ж поняття "ринок" значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На нашу думку, вони найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності - бізнесу. Тобто, мова йде не лише про купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей, наприклад, діяльності інтелектуальної, фінансово-кредитної (позичкові капітали, цінні папери і т.д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. Тому поняття "товарний ринок" - це лише елемент загального поняття "ринок". По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія. По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й товарів. Трактуючи так широко поняття "ринок", не слід у той же час ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок - це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу й споживання.

У підручнику "Економікс", підготовленому К.Р. Макконнеллом і С.Л. Брю, ринок розглядається як "інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — "це просто набір взаємозв'язків або конкурентних торгів". Названі визначення об'єднує те, що всі вони зумовлені тлумаченням західними науковцями предмета економічної науки, тобто без наголосу на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, у визначеннях А. Курно й А. Маршалла наголошується на тенденції до вирівнювання цін, тобто називається важлива функція ринку. У дефініціях "економікса" і П. Хейне зроблено крок назад порівняно з попередніми визначеннями, оскільки оминається така властивість ринку, як відносини між людьми і не подаються сутнісні ознаки даного інституту.

У сучасній економічній теорії або політичній економії відповідно до предмета цих наук на перший план при визначенні сутності ринку висувається система або певна сукупність економічних відносин, а також робиться спроба пов'язати його з певними функціями (формування попиту і пропозиції та цін на товари). Так, російський економіст Ю. Яковець розглядає ринок як "сукупність економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту у товарно-грошовій формі". Недоліком такого трактування ринку є відсутність суб'єктно-об'єктного підходу.

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, у реальній дійсності є формою організації господарської діяльності суспільства, яку називають по-різному: ринкова система, система вільного підприємництва або ж просто - ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так і широкому розумінні. У першому - це форма економічного обміну, в другому - система відносин господарювання, здатна вирішувати життєво важливі завдання у сферах суспільного виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Ринок виступає як сукупність форм і організації співробітництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерційною метою продавців та покупців, а також надати можливість першим продати, другим - купити товар. Тобто це місце добровільних угод, де продаж товарів відбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець і покупець - знаходять компроміс, який проявляється в ціні.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну на ринку[7, c. 59-61].

Важливою умовою визначення сутності будь-якої економічної категорії є дотримання принципу історизму. У наведених визначеннях такий принцип ігнорується. Внаслідок цього всі визначення сутності ринку відображають реалії не сьогодення, а, скоріше, двохсотрічної давнини, коли панувала вільна конкуренція.

Сутність ринку, на нашу думку, полягає у тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними компаніями, корпораціями, державними фірмами, банками тощо), а також державою та держав між собою і наднаціональними органами та іншими суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів сучасного товарного виробництва.

Політико-економічна природа ринку. Якщо дане визначення може бути конструктивним із погляду економічної теорії, то воно є недостатнім для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності. Адже в межах економічних відносин, крім останніх, виділяються також техніко-економічні та організаційно-економічні відносини.

Слід зазначити, що в одному з нещодавно виданих російських підручників з політичної економії робиться спроба з'ясувати ринок у контексті суспільної форми. Так, у ньому стверджується, що ринок — "це суспільна форма організації та функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів...".

Проте таке тлумачення ринку розширює його зміст до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що є науково некоректним. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, слід, насамперед, перейти від категорії "економічна власність" до "привласнення", що є формою реалізації власності. Крім того, привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним привласненням порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається шляхом подовження тривалості робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, яке за сучасних умов фіксується, здебільшого, у колективних договорах, зокрема при встановленні заробітної плати, нижчої за вартість товару "робоча сила", а отже, відсутності еквівалентності у сфері обміну. Крім того, таке привласнення має місце під час перевищення темпів зростання цін на товари та послуги широкого вжитку темпів збільшення заробітної плати тощо.

Нееквівалентність у сфері обміну щодо товару "робоча сила" полягає й у тому, що капіталіст частину створених найманим працівником товарів (або уречевленої праці), привласненої без еквівалента, знову обмінює на більшу кількість його (робітника) живої праці у формі заробітної плати. Такий процес обміну відбувається періодично, а тому нееквівалентність поступово наростає[16, c. 54-55].

Щодо інших товарів нееквівалентність у процесі їх купівлі-продажу найбільшою мірою втілюється у ціні загалом, окремих видах цін, зокрема монопольно високих і монопольно низьких, про які йтиметься в одній із наступних тем. Значний вплив на ці процеси здійснює сучасна держава.

Органічний зв'язок ринку з відносинами економічної власності, а отже, й привласнення, виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження і привласнення (відчуження товару виробником і привласнення споживачем; відчуження грошей споживачем і привласнення виробником).

Опосередковано відносини економічної власності у сфері обміну виражають такі ключові категорії даної сфери, як попит, пропозиція та відповідні закони, а також окремі сторони закону вартості, грошового обміну[2, c. 76-77].


Розділ 2. Основні функції ринку

2.1. Види ринків та їх основні функції

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності суб'єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству за ознакою простору дії, об'єкта купівлі-продажу та ін.

Залежно від умов, у яких діють суб'єкти господарського життя, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.

Вільний ринок - це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропонування, ціни, якість продукції тощо. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.

Монополізований ринок - це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин. Регульований ринок - це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

За ознакою простору дії вирізняють місцевий (у межах міста чи села), регіональний (певна територія якоїсь країни), національний і світовий ринки, а з точки зору відповідності чинному законодавству - легальний (офіційний) і тіньовий ринки.

Залежно від об'єктів купівлі-продажу розрізняють такі види ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, цінних паперів, науково-технічних знань та ін.

Особливу класифікацію видів ринку застосовують фахівці з маркетингу. Вони розрізняють ринок продавця і ринок покупця. На першому більше влади мають продавці, а найактивнішими "діячами" вимушені бути покупці. На другому, навпаки, більше влади мають покупці й найактивнішими "діячами" вимушені бути продавці.

Залежно від того, хто є покупцем товару, що продається і з якою метою він купується, розрізняють також споживчий ринок, ринки виробників, проміжних продавців, державних установ і міжнародний ринок.

Споживчий ринок - окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.

Ринок виробників - організації, що купують товари для використання їх у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців - організації, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ - державні організації, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні.

Міжнародний ринок - покупці за межами країни, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи[3, c. 52-54].

Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринку не існують самі по собі. Всі вони пов'язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.

У даній темі акцентується увага на вивченні таких категорій сфери обміну і ринку, як попит і пропонування. Попит — сукупна потреба в товарах і послугах, яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Він показує кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо всі інші умови обміну залишаються незмінними. Виокремлюють індивідуальний, ринковий та сукупний попит.

Пропонування — це кількість продукту, що може бути доставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу. Пропонування означає не тільки кількість товарів для продажу, а й відповідний рівень цін цих товарів. Прямий зв'язок між пропонуванням і ціною називається законом пропонування.

2.2. Регулююча, стимулююча, інтегруюча та функція економічного відбору

Ринок виконує різноманітні функції в економіці, що зображено на рис. 2.1[7, c. 128-130].

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча, інтегруюча, інформаційна, сануюча, соціальна, посередницька.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, науково-технологічний процес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.

У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її, як це інколи робиться. У сучасних розвинених ринкових системах, ринок регулюється також державою та товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними та недержавними. До перших належать:

Економічні важелі - кредити, податки, ціни, які встановлює держава;

Адміністративні важелі - державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.

До других належать різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни, квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкутентоздатними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

У конкретному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних.

Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Наступна функція ринку - інформативна. Ринок являє собою багате джерело інформації, знань, відомостей, необхідних господарюючим суб'єктам. Він дає, зокрема, об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент і якість товарів і послуг, які на нього поставляються. Наявність інформації дозволяє кожній фірмі постійно звіряти особисте виробництво з умовами ринку, що постійно змінюються.

Посередницька функція ринку полягає в тому, що в нормальній ринковій економіці з достатньо розвинутою конкуренцією споживач має можливість обирати оптимального постачальника продукції. В той же час продавець має можливість обирати найбільш придатного покупця.

Ринок виконує також сануючу функцію. Він звільняє суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарчих одиниць і, навпаки, заохочує розвиток ефективних, підприємницьких, перспективних фірм.

Ринок дозволяє вирішувати такі важливі проблеми економіки, як рівень життя, структура та ефективність виробництва.

Ринок дозволяє користуватися загальнолюдськими цінностями. Сам ринок є досягненням світової цивілізації. Свої можливості він демонструє у розвинених країнах, причому без залежності від національних, ідеологічних та інших особливостей.

Через соціальну функцію ринок диференціює виробників. Він надає державі кращі можливості для досягнення соціальної справедливості в національній економіці, що не могло бути досягнутим в умовах тоталітарної держави.

Ще можна виділити таку функцію ринку, як ціноутворююча. На ринок поступають продукти і послуги одного призначення, але вони містять неоднакову кількість матеріальних і трудових затрат. Але ринок визнає тільки суспільно необхідні затрати, які згоден оплатити покупець. На ринку формується ринкова ціна, що відображає суспільну вартість. Завдяки ринку між вартістю і ціною встановлюється рухомий зв'язок, який чутливо реагує на зміни у виробництві і потребах.

В літературі виділяють ще і такі функції ринку: активізація економічних інтересів, підвищення сприйняття економіки до науково-технічного прогресу, зведення виробничих сил у єдину систему, стимулювання ефективності економічної діяльності, залежність виробництва від споживчого попиту, створення умов для ефективної кооперації труда.

Інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності[14, c. 113-115].

З погляду наслідків частина функцій ринку здійснює негативний вплив на зміну окремих сторін економічної системи, тобто є дисфункціональними. До негативних функцій ринку належать, по-перше, посилення диференціації товаровиробників, неминучість банкрутства частини із них. Це функція провокування та здійснення банкрутства.

По-друге, посилення процесу концентрації виробництва і власності, а також централізації власності, що на певному етапі призводить до виникнення монополій, передусім, у сфері обміну, до яких належать синдикати і трести, про що конкретніше буде сказано в наступній темі. Це функції породження монополістичних тенденцій в економіці.

По-третє, ринок посилює нерівномірність розвитку окремих галузей, Регіонів, у т. ч. у межах світового господарства, а отже, виконує функцію диспропорціональності. У політекономічному аспекті ця функція ринку посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію капіталістичного відтворення, а отже, нерівномірність у відтворенні робочої сили, відносин економічної власності, сутність яких буде розкрита в одній із наступних тем.

По-четверте, ринок посилює нерівномірність у розвитку різних елементів продуктивних сил. Так, він неспроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес дослідно-конструкторських розробок і на рівні окремих підприємств), підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всієї країни (внаслідок чого відстає розвиток основної продуктивної сили). Це функція нерівномірного розвитку. У політекономічному аспекті дана функція здійснює негативний вплив на формування вартості робочої сили, а отже, власності на цей специфічний товар, оскільки зменшує її, деструктивно впливає на прогрес інтелектуальної власності.

По-п'яте, ринок стимулює нерівномірний розподіл власності в суспільстві, соціальну незахищеність окремих соціальних верств і груп населення. Це антисоціальна функція ринку.

По-шосте, ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню армії безробітних. Ці процеси мають, водночас, і політекономічну спрямованість. Додатково можна зазначити, що інфляція сприяє збагаченню класу капіталістів, особливо вищих прошарків цього класу. У цьому напрямі діє зростання безробіття та економічні кризи. Водночас кризи посилюють банкрутство частини капіталістів. Ця функція ринку може бути названа антиекономічною.

По-сьоме, ринок позбавлений внутрішніх чинників, які б стимулювали капіталістів оберігати природу. Внаслідок цього на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза. Це антиекологічна функція ринку. У політекономічному аспекті така криза призводить до зростання витрат на відтворення робочої сили (зокрема, посилює захворюваність, передусім, найманих працівників), а отже, знижує їхній життєвий рівень.

По-восьме, знижує платоспроможний попит споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополістами, гіпертрофованої реклами тощо. Це платіжозвужуюча функція ринку.

Крім цих дисфункцій, ринок неспроможний вирішити й ряд інших соціально-економічних проблем сучасності[17, c. 94-95].

Відомі американські економісти Е. Долан та Д. Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть вжили термін "фіаско ринку", яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку. Про це буде сказано в іншій темі.

Ті вітчизняні реформатори, які впродовж 90-х pp. XX ст. закликали до переходу від адміністративно-командної економіки до ринку, а деякі з них продовжують це робити й сьогодні, не усвідомлювали, що ринок має не лише позитивні сторони, але й низку негативних ознак, а отже, не вони не виявили системного економічного мислення. Навіть якщо вважати науковим визначення ринку без урахування негативних сторін, то заклик рухатися у бік ринку означає необхідність формування сучасних ефективних економічних відносин лише в одній зі сфер суспільного відтворення — у сфері обміну, яка відіграє другорядну роль порівняно зі сферою безпосереднього виробництва, оскільки в останній виготовляються товари і послуги, виконуються роботи, створюються матеріальні та духовні блага.

Таке розуміння сфери обміну і ринку не збігається з тлумаченням обміну як передумови існування людства, що має певне поширення в західній науковій літературі. При цьому йдеться, передусім, про обмін діяльністю між людьми, який виникає на основі суспільного поділу праці.

Виходячи з функцій ринку, держава має проводити таку економічну політику, щоб посилити позитивні функції ринку і послабити або нейтралізувати частину негативних функцій. Водночас повне усунення негативних функцій ринку за умов сучасної соціально орієнтованої або змішаної економіки об'єктивно неможливе і недоцільне з погляду на ту конструктивну роль, яку він виконує в названих типах економіки, втілену в позитивних і частині негативних функцій.

Щодо негативних функцій конструктивна роль ринку полягає у банкрутстві частини неконкурентоспроможних підприємств внаслідок використання на них застарілої техніки, форм і методів організації виробництва, найманих працівників із недостатнім рівнем освіти, кваліфікації тощо; тією мірою, якою монополіям притаманні окремі позитивні сторони, про що буде сказано у наступній темі.

Для того, щоб ринок виконав повною мірою свою конструктивну роль, він має відповідати таким основним критеріям.

1. Бути передусім ринком цивілізованих покупців, тобто наслідувати ситуацію на ринках багатьох розвинених країн світу, за якої покупець завжди правий. Вона передбачає, що пропозиція товарів дещо перевищує попит, і підприємці намагаються реалізувати свої товари і послуги шляхом підвищення якості, подовження гарантійного терміну товарів, зниження ціни тощо, тобто через удосконалення виробництва. Такий ринок виконує щодо виробництва стимулюючу роль.

2. Сучасний ринок має значною мірою виконувати регулюючу роль в економіці, тобто поряд із державою та наддержавними органами сприяти встановленню оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією, між сферами та галузями економіки. Таку роль він виконує за умови досконалої маркетингової діяльності (тобто вивчення ринку) не лише торговельних підприємств, що функціонують у сфері обігу, але й підприємств-товаровиробників, а також із урахуванням державних прогнозів розвитку народного господарства, державних п'ятирічних та поточних планів тощо.

3. Виконує інтегруючу роль, тобто об'єднує в єдине ціле (поряд із державою та наднаціональними органами) виробництво і споживання, а значною мірою — і сферу розподілу шляхом посилення горизонтальних зв'язків між підприємствами різних видів, сфер і галузей, а також частково і вертикальних зв'язків на основі ринкових відносин між підприємствами та керівними організаціями. Крім того, за умови відсутності значної монополізації ринку підприємства не лише конкурують між собою, але й вступають у відносини кооперації, наукового і виробничого співробітництва.

4. Здійснює, певною мірою, розподільчу роль, що полягає у перерозподілі ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) з одних галузей і сфер економіки в інші під впливом зменшення попиту на одні види товарів і послуг і зростання на інші, що відбувається внаслідок міжгалузевої конкуренції, про сутність якої буде сказано в наступній темі.

Щоб ринок міг виконати свої конструктивні функції, втілені значною мірою у його стимулюючій, регулюючій, інтегруючій і розподільчій ролях, необхідно створити комплекс умов[15, c. 117-119].


Розділ 3. Умови подальшого ефективного функціонування ринку

Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникнення товарного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявність економічно відособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Це суттєво відрізняється від ринку вільної конкуренції насамперед тим, що передбачає активне втручання держави за допомогою економічних важелів, які, в свою чергу, забезпечені підтримкою права, у економічні процеси суспільства (насамперед у сфері фінансово-кредитної та грошової політики, політики оподаткування, інвестування та ін.), а також формування політики соціального захисту малозабезпечених верств населення. Цивілізований сучасний ринок не допускає зрівнялівки та утриманства. Ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їх рівноправність з приводу купівлі-продажу, розвиток системи горизонтальних зв'язків, в т.ч. зовнішньоекономічних; добропорядну, сумлінну конкуренцію, а також переважно вільні ціни. Багато залежить від ступеня правового забезпечення ринкових відносин, існуючого механізму реалізації правових норм та правової культури в суспільстві.

До умов, які необхідні для розбудови, ефективного функціонування та подальшого розвитку ринку, слід віднести:

• наявність у суспільстві плюралізму (множини) форм власності, у тому числі обов'язково приватної, яка дозволяє найбільш повно реалізувати інтереси суб'єкта цієї форми власності;

• рівність всіх форм власності перед законом і однакову їх захищеність;

• свободу підприємництва, яка передбачає, що господарюючий суб'єкт має право обирати будь-яку (в межах чинного законодавства) форму діяльності, придбати економічні ресурси і здійснити виробництво із цих ресурсів певних товарів (послуг) на свій розсуд, а також реалізувати ці товари (послуги) за своїм бажанням;

• свободу вибору, тобто, свободу власника ресурсів (виробника) розпоряджатися ними, а споживача - власника грошей - вільно купувати товари (послуги), які він вважає доцільними для задоволення своїх потреб;

• наявність особистого інтересу, який є рушійною силою ринку і спрямований на те, щоб господарюючий суб'єкт мав змогу мінімізувати витрати, максимізувати прибуток, а споживач - придбати певний товар (послугу) за найнижчою ціною. Саме завдяки особистому інтересу виробники і споживачі реалізують свій вільний вибір;

• впровадження механізму конкуренції, що означає, по-перше, наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців будь-якого продукту або ресурсу і це не дозволяє їм суттєво вплинути на ринкову ситуацію, а відповідно і на ціну товару (послуги); по-друге, конкуренція означає також свободу для покупців і продавців виходити на ті чи інші ринки і залишати їх. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, яка життєво важлива для того, щоб економіка надовго зберігала ефективність і могла адаптуватися до змін, уподобань споживачів, технологій або пропозиції ресурсів;

• постійний і досить жорсткий контроль з боку держави за процесом монополізації виробництва та обігу, неухильне вживання антимонопольних заходів, бо ринок, як вже зазначалося, може функціонувати лише за умов конкурентного середовища;

• здійснення регулювання тих сфер життєдіяльності суспільства, які виходять за межі можливостей окремих (навіть найбільш потужних) суб'єктів підприємницької діяльності - структурна, інвестиційна, кредитна, соціальна політика, грошовий обіг, оподаткування, охорона навколишнього середовища та ін.;

• наявність розвинутої структури та інфраструктури ринку;

• створення досить надійної та відрегульованої системи правового захисту ринкових відносин[2, c. 230-233].

До таких особливостей належать:

а) значна частка бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера ринкових відносин;

б) засилля імпортних дешевих товарів (нерідко сумнівної якості), надмірна питома вага яких не дозволяє вітчизняному ринку виконувати стимулюючу, регулюючу, інтегруючу роль, низку конструктивних функцій;

в) наявність низки монополістичних підприємств і компаній, що деформують ринок, відсутність дієвого державного регулювання цін на товари цих структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення, місткість внутрішнього ринку. Така ситуація склалася на ринку енергоносіїв, на транспорті (передусім, залізничному), ринку хлібопродуктів та ін.;

г) мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться, до того ж, на руках), що звужує джерела кредитних ресурсів, сприяє існуванню високих відсоткових ставок на кредити (такі кредити надавались наприкінці 2000 р. за ставкою 40 %, що залишається руйнівною для виробників);

д) доступ до інформації мають представники кланово-номенклатурної еліти, наближені до влади;

є) наявність незначної кількості малих підприємств, а отже, відсутність вільної конкуренції ринкового середовища та існування немонополістичного сектора економіки;

є) надмірний податковий прес, який значною мірою унеможливлює господарювання на основі принципів самоокупності, самофінансування, рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої Цивілізований ринок неможливий;

ж) брак сучасної інфраструктури ринку, зокрема ефективно діючих бірж, комерційних банків тощо;

з) наявність неефективної системи економічного, правового та адміністративного регулювання, зокрема відсутність надійної та стабільної правової бази ринкових реформ, виваженої економічної політики, що робить ринок стихійним, руйнівним щодо народного господарства;

и) майже повна відсутність інтегрованості у міжнародний поділ праці;

і) незначна розвиненість ринку робочої сили, свідченням чого є надзвичайно низька ціна на цей специфічний товар, що за умови значного відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним даний вид ринку (який є одним із найважливіших), що негативно впливає на розвиток ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків;

ї) формуванню цивілізованого ринку в Україні перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат (за цим показником наша держава посідала у 1997 р. 135 місце у світі), на низьку якість якого впливає, передусім, висока корумпованість (за цим показником Україна займала у 2000 р. третє місце у світі).

Основними структурними елементами будь-якого ринку є попит, пропозиція і ціна, взаємодія яких втілюється у механізмі досягнення ринкової рівноваги[12, c. 134-136].


Висновки

Таким чином, підбиваючи підсумки дослідження основних властивостей та особливостей процесу формування системи нових ринкових відносин, можна зробити такі висновки:

Є декілька визначень ринку. Серед них:

1) це сфера обміну, у якій здійснюються угоди купівлі - продажу товарів і послуг; тобто це торгівля;

2) це сфера обігу, тобто форма товарно - грошового обігу, який включає не лише товарний обмін, а й грошовий обіг, обіг цінних паперів тощо;

3) це місце, де зустрічаються покупці та продавці;

4) це форма організації і функціонування економічних суб'єктів, що групуються на основі купівлі - продажу.

В цілому ринок як економічну категорію визначають:

- як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів);

- як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;

- як форму об'єктивного і само регульованого функціонування товарного виробництва.

В умовах вільної конкуренції виробництво перебуває під постійним економічним контролем, а товаровиробники стають виконавцями волі споживача, змагаючись за сферу впливу на нього та його гаманець.

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. До основних функцій слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, інтегруючу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому.

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.


Список використаної літератури

1. Архієреєв С. Політична економія: Навч. посібник для студ. екон. спец. / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т"; Харківський економіко-правовий ун-т / Сергій Ігоревич... Архієреєв (ред.). — Х. : ТОВ "ПРОМЕТЕЙ", 2006. — 364с.

2. Башнянин Г.І. Політична економія: Підручник для вузів. Ч.1: Загальна економічна теорія. Ч.2: Спеціальна економічна теорія/ Г.Башнянин, П.Лазур, В.Медведєв. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2003. - 526 с.

3. Біленко Т. І., Бодров Володимир Григорович, Волинцев В. В., Глаголєва О. Б., Гримайло В. М. Політична економія: Навч. посібник / Володимир Олександрович Рибалкін (ред.), Володимир Григорович Бодров (ред.). — К. : Академвидав, 2004. — 672с.

4. Гриценко А. Ринкова інфраструктура:суть,функції,будова // Економіка України. - 1998. - № 4. - С. 35-44

5. Дмитриченко Л. Політична економія: навч.-метод. посібник за кредитно-модульною системою (для студ. спец. "Економічна теорія") / Донецький національний ун-т. Обліково- фінансовий факультет. Кафедра економічної теорії. — Донецьк : Норд-Прес, 2008. — 141с.

6. Заглинський А. Політична економія: Навчальний посібник/ Анатолій Заглинський, Микола Матусевич. - Рівне: ППФ "Волинські обереги", 2005. - 408 с.

7. Зазимко А. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посібник/ Анатолій Зазимко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 358 с.

8. Кукурудза І. Політична економія: матеріали до лекцій та семінарів / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. — Вид. 2-ге, доп. — Черкаси : Вид. від. ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2007. — 368c.

9. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. - 6-те вид., стереотип.. - К.: Вікар, 2006. - 405 с.

10. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер.с англ. 11-го изд. / Е.С. Иванова (пер.). — Репр. изд. — К. : ХаГар, 2000. — 785с.

11. Мельник Л. Політична економія: Навч. посіб. для підгот. бакалаврів з напряму 0501 "Економіка і підприємництво" в агр. вищ. навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації — Д. : Пороги, 2005. — 430с.

12. Мочерний С.Політична економія: Навч. посіб./ Степан Мочерний,. - К.: Знання-Прес, 2007. - 687 с.

13. Оганян Г. Політична економія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП) / Георгій Артемович Оганян (ред.). — К. : МАУП, 2003. — 520с.

14. Палехова В. Політична економія: підручник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". — Миколаїв, 2007. — 332с.

15. Політекономія: Підручник/ Ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 411 с.

16. Політична економія: Навчальний посібник/ О. Є. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Пономарьова, М. О. Степура; За заг. ред. О. С. Степури; Ін-т підприємництва та сучасних технологій. - К.: Кондор, 2006. - 405 с.

17. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Волинцев та ін., За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - 671 с.

18. Політична економія: Навчальний посібник/ Костянтин Кривенко, Володимир Савчук, Олександр Бєляєв та ін.; За ред. Костянтина Кривенка,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 508 с.

19. Політична економія : Навч. посібники для екон. спец./ Ред. С. В. Мочерний. - Львів: Світ. –2006 - Ч. 1/ Л. Г. Андрєєв, З. Г. Ватаманюк, Т. В. Гайдай. - 2006. - 678 с.

20. Токмакова, І. Сутність і структура ринку // Фінанси України. - 2001. - № 12. - С. 112-120

21. Федоренко В. Політична економія: підручник / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : Алерта, 2008. — 486с.

загрузка...
Top