Податкові методи в системі державного регулювання інвестиційної діяльності

Вступ.

1. Обґрунтування необхідності та основні методи державного регулювання інвестиційної сфери економіки.

2. Податковий метод регулювання інвестиційної діяльності, його особливості.

3. Податкове стимулювання інвестицій.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства (компанії) та корпорації. фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна. Державний антимонопольний комітет. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації:

оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури (магістралі, термінали тощо).

Сучасна економічна теорія і практика містять у своєму арсеналі широкий спектр методів державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність. Проблема полягає в тому, щоб з урахуванням сучасної ситуації в країні сформувати систему методів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, яка б забезпечила комплексне управління інноваційним ланцюжком „наука – інновація – виробництво – дифузія – рутинізація” і стійку позитивну динаміку розвитку макро- і мікроекономічних систем. Ці обставини і визначають актуальність вибраної теми дисертації.


1. Обґрунтування необхідності та основні методи державного регулювання інвестиційної сфери економіки

Ефективне здійснення підприємством господарської діяльності у довготерміновій перспективі та забезпечення високих темпів розвитку, підвищення конкурентоспроможності за умов переходу до ринкової економіки великою мірою визначаються рівнем інвестиційної активності та масштабами інвестиційної діяльності. У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладання майбутнього економіки країни, оскільки зростання обсягів інвестицій сьогодні є підґрунтям високих темпів зростання валового внутрішнього продукту країни в майбутньому. За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності підприємств відповідають органи державної влади країни. Управління інвестиційною діяльністю є свідомим впливом держави на об'єкти та інвестиційні процеси, а також на учасників цих процесів за допомогою економічних та регулюючих методів, що здійснюється з метою надання необхідної спрямованості інвестиційній діяльності та отримання бажаних результатів.

Нагромадження капіталу є найважливішим об'єктом державного регулювання. Виробництво, привласнення та капіталізація прибутку завжди є головною метою інвестиційної діяльності в ринковій економіці. Тому державна політика заохочення нагромадження насамперед відповідає інтересам господарюючих суб'єктів, забезпечуючи процеси простого та розширеного відтворення.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики і визначається планами і програмами розвитку народного господарства, бюджетами та передбаченими в них обсягами державного фінансування. При цьому створюються пільгові умови для інвесторів, які здійснюють інвестиційну діяльність у найважливіших для задоволення суспільних потреб напрямках, і насамперед у напрямку технічного вдосконалення виробництва та впровадження відкриттів і винаходів.

Інвестиційна політика держави є складовою економічної політики щодо забезпечення довготермінового розвитку економіки і становить систему заходів, спрямовану на формування централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, у результаті цільового використання яких забезпечується ефективність процесів розширеного відтворення економіки. Отже, державна інвестиційна політика є сукупністю макроекономічних підходів і рішень, що визначають напрямки інвестування, мобілізують засоби підприємств та створюють сприятливий інвестиційний клімат за допомогою податкових, амортизаційних пільг, методів грошово-кредитного регулювання, забезпечують інституційну визначеність в управлінні процесом залучення, планування та реалізації інвестицій[5, c. 142-144].

Основними стратегічними цілями інвестиційної політики є такі: створення сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання припливу капітальних вкладень у виробництво; інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки; мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання; стимулювання розвитку промислової сфери економіки; забезпечення зростання валового внутрішнього продукту і створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів.

У держави є як важелі прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектору економіки, так і засоби непрямого регулювання інвестиційного середовища за допомогою бюджетної та грошово-кредитної політики (так звані економічні методи державного регулювання). Основними економічними системами управління інвестиційною діяльністю є система оподаткування, фінансово-кредитна система, система платежів за виробничі та природні ресурси, система економічних стимулів та санкцій, цінова система.

Дієвим суб'єктом інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою є її фінансово-кредитна система, до якої входять найрізноманітніші структури: національні, комерційні, інвестиційні та ощадні банки; товарні, фондові, трудові біржі; торгово-посередницькі фірми; комерційні центри; страхові, брокерські, дилерські компанії; інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку; пенсійні фонди.

Податки є головним засобом мобілізації фінансових коштів для покриття державних інвестицій. Державне регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від вибору податкової системи, рівня податкових ставок, видів та розміру податкових пільг.

Зменшуючи податкові ставки на прибуток, держава збільшує чисті прибутки підприємств, створює додаткові стимули для інвестування, здійснення господарської діяльності, зростання зайнятості та пожвавлення ринкової кон'юнктури. Змінюючи рівень непрямих податків, держава впливає на фонд споживання в цілому та рівень цін[2, c. 69-72].

2. Податковий метод регулювання інвестиційної діяльності, його особливості

Захист національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом, який здійснюється насамперед за допомогою високих митних податків та зборів на товари, що імпортуються, податків на іноземні інвестиції, обмежень або заборони ввезення окремих товарів. Підвищення митних податків призводить до зниження зовнішньоторговельного обороту, посилення з боку іноземних торговельних партнерів жорстокості умов національного експорту, згодом можливе і подорожчання вітчизняних товарів. Однак зниження або скасування митних податків тягнуть за собою надзвичайне загострення конкуренції на внутрішньому ринку (часто не на користь національного товаровиробника).

Податкова система має бути достатньо гнучкою, щоб стимулювати розвиток галузей або регіонів, підприємств, які відповідають цілям державної інвестиційної політики. Досить широко застосовуються знижки з податків на прибуток, що спрямовується на наукові дослідження та розробки, впровадження їх результатів у виробництво, на капітальні вкладення або створення нових робочих місць, охорону навколишнього природного середовища. Широко впроваджується диференційоване оподаткування розподіленого (на виплату дивідендів) та нерозподіленого прибутку (на розширення діяльності підприємств). Зниження ставок на нерозподілений прибуток стимулює самофінансування інвестицій, але у разі одночасного підвищення податку на розподілений прибуток (на суму дивідендів) можливі падіння курсів акцій підприємства та скуповування їх зовнішніми інвесторами, і навпаки.

Зазначимо, що із загальним зниженням податкових ставок надходження до бюджету країни не обов'язково будуть скорочуватися. Як показує світова практика здійснення таких заходів, навпаки, за рахунок активізації господарської та інвестиційної діяльності підприємств приводить до збільшення надходжень до бюджету (навіть у короткотерміновій перспективі, не кажучи вже про довготермінову), цьому сприяє також вихід економіки з "тіні".

Згідно з ідеями школи "економіки, орієнтованої на пропозицію" (економіки пропозиції), скорочення податків тимчасово обмежує надходження в державний бюджет, але збільшує доходи підприємців і населення, що спрямовуються ними у заощадження та інвестиції. Це, у свою чергу, стимулює розширення виробничих потужностей; сприяє пожвавленню виробництва, зростанню прибутків та збільшенню зайнятості; підвищує доходи населення, створює умови для поповнення доходів держави[1, c. 53-55].

На відміну від кейнсіанської теорії, яка вбачає в підвищенні податків лише скорочення сукупного попиту та/або зменшення рівня інфляційного попиту, прибічники теорії економічної пропозиції вважають, що підвищення податків та інших відрахувань, які впливають на собівартість товару, може викликати інфляцію витрат, а також — у зв'язку зі зменшенням доходів після оподаткування — зниження стимулів до праці й, що особливо важливо, інвестицій (у зв'язку зі зростанням податків на прибуток). Все це в сукупності зменшує, крім сукупного попиту, також сукупну пропозицію.

Пов'язуючи процес стагфляції з надмірним рівнем податків, прибічники цієї теорії виступають за більш обмежене втручання держави в економіку, а для збільшення зацікавленості в заощадженнях та нових інвестиціях пропонують істотно зменшити рівень прямих податків.

Вплив держави може бути як прямим (безпосереднім), так і непрямим. Безпосереднім стимулом для інвестування є, наприклад, скорочення податкової ставки, зменшення прогресії оподаткування. Непрямий стимулюючий вплив передбачає здійснення такого заходу, як збалансування бюджету. Це веде до зниження темпів інфляції, зменшення інфляційних очікувань і, відповідно, до розширення інвестування.

Отже, прибічники теорії економічної пропозиції стверджують, що фіскальна політика впливає не тільки на сукупний попит через зміну обсягу сукупних витрат, але може вплинути і на сукупну пропозицію, а в кінцевому підсумку — і на реальний обсяг виробництва[4, c. 75-78].


3. Податкове стимулювання інвестицій

Держава прагне стимулювати пропозицію ресурсів шляхом зниження ставок оподаткування, що сприяє нагромадженню; скорочення бюджетних видатків на управління та інші цілі; зниження обсягу бюджетного фінансування державного сектору економіки; ліквідації бюджетного дефіциту, що стабілізує грошовий обіг, та ін. Вплив на динаміку інвестиційного попиту шляхом зміни відсоткових ставок, як пропонували кейнсіанці, призводить лише до руйнування механізмів саморегулювання в економіці. Інвестиційний попит визначається через рівень відсоткових ставок і є константою в системі макроекономічних показників. При цьому стабільність попиту виражається через малорухомий, реальний компонент відсоткової ставки. Оперативна зміна відсоткових ставок зумовлюється їх інфляційним компонентом. Тому відсоткові ставки змінюються здебільшого залежно від інфляційних очікувань, втрачаючи стимулюючий вплив на динаміку інвестицій. За цих умов будь-які короткотермінові заходи держави, спрямовані на стимулювання попиту, в тому числі й шляхом зміни рівня відсоткових ставок, призводять, на думку монетаристів, лише до нових спалахів інфляції.

Проте практика надання економічно необґрунтованих податкових пільг (виявляється в кількості створених спеціальних вільних економічних зон, пріоритетних галузей тощо) не сприяє підвищенню ефективності інвестицій.

Хоча Законом не передбачено спеціального звільнення від оподаткування прибутку, одержуваного від здійснення інвестиційної діяльності, разом з тим Законом встановлено принципово нову схему оподаткування прибутку підприємств, що сприяє ефективному господарюванню підприємств, зокрема шляхом надання можливості перенесення збитків на наступні податкові періоди та індексації тієї їх частини, що залишилася невідшкодованою валовими доходами звітного кварталу (стаття 6), що вирішує проблеми для підприємств в момент становлення або здійснення інвестиційної діяльності. Збільшенню обсягів власних інвестиційних ресурсів суб'єктів господарювання сприятиме новий порядок визначення амортизації та інші зміни, внесені вказаним Законом. Зокрема це стосується змін у визначенні основних фондів та їх груп, порядку визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань, норм амортизації, порядку застосування прискореної амортизації, можливості застосування щорічної індексації балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на індекс інфляції (стаття 8).

Оскільки особливості здійснення інвестиційної діяльності, а саме виготовлення, будівництво, установка або монтаж основних фондів або створення нематеріальних активів, пов'язаних із вказаною діяльністю, як правило, передбачають тривалий термін виконання таких робіт, то згідно із пунктом 7.10 статті 7 платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Названий порядок полягає зокрема у тому, що для цілей оподаткування витрати, понесені замовником довгострокового договору (контракту), відносяться до його валових витрат виключно у сумах коштів або майнових цінностей (нематеріальних активів), наданих виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) або його частини, переданих на баланс замовника за підсумками податкового періоду надання таких авансів (передоплати) або передачі на баланс такого об'єкта чи його частини.

Стосовно припинення п'ятирічного звільнення спільних підприємств з іноземними інвестиціями від оподаткування податком на прибуток підприємств, то реформування податкової політики, зокрема засад оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, здійснювалося відповідно до Основних положень податкової політики в Україні, схвалених Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 року ( 561/96-ВР ), в напрямку запровадження рівних умов господарювання, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, включаючи нерезидентів.

При цьому зміни, що відбувалися у податковому законодавстві щодо оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями, ніяким чином не змінювали умов захисту іноземних інвестицій, що визначені окремими статтями спеціального законодавства про іноземні інвестиції і передбачають надання гарантій від зміни законодавства протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством[6, c. 154-157].

Крім зазначеного відомо, що звільнення іноземних інвесторів від сплати податків на території України фактично не збільшує доходи інвесторів, одержувані в результаті здійснення інвестицій, оскільки податкове законодавство більшості зарубіжних країн не передбачає звільнення від оподаткування доходів, отримуваних від інвестиційної діяльності на території інших країн, тобто надання Україною податкових пільг іноземним інвесторам призводить до зменшення надходжень до її бюджету та збільшення надходжень до бюджетів країн підприємств-інвесторів.

Зокрема, запропоновано новий механізм стимулювання інвестиційної діяльності експортоорієнтованих підприємств, який відповідає вимогам Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (м. Кіото). Так, для суб'єктів спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони, передбачено особливий порядок сплати ПДВ при переміщенні через межі СЕЗ передбачених інвестпроектами товарів (за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1-24 груп за УКТ ЗЕД).

Також пропонується запровадити нові принципи податкового стимулювання інвестиційної діяльності у депресивних регіонах відповідно до стандартів Угоди про субсидії та компенсаційні заходи системи угод ГАТТ/СОТ:

- вексельна форма сплати ПДВ при імпорті устаткування, обладнання та комплектуючих до них (строк погашення векселя 90 днів, який Кабмін має право продовжувати в залежності від технологічних особливостей конкретного виробництва);

- зарахування на спецрахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства, 50% суми нарахованого податку на прибуток, протягом 5 років з моменту отримання першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту та з цільовим використанням отриманих коштів;

- можливість надання місцевими органами влади додаткових пільг з податків (зборів, обов'язкових платежів), які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, крім податку на доходи фізичних осіб;

- загальна сума податкових пільг не повинна перевищувати суму інвестицій, фактично внесену суб'єктом ТПР у реалізацію інвестиційного проекту.

Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу, сприятиме подальшому інтегруванню України до світової спільноти, шляхом адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС, стимулюватиме інвестиційно-інноваційну діяльність, знизить податкове навантаження на економіку.

Залучення в економіку України приватних інвестицій є важливим джерелом економічного зростання в нашій країні та структурної перебудови, яка вкрай необхідна українській економіці[7, c. 87-89].


Висновки

Одне з головних місць у державному організаційно-економічному механізмі регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності має займати система механізмів залучення фінансових ресурсів, які повинні бути націлені на розвиток інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств і стимулювання зростання пріоритетних галузей економіки.

В роботі проаналізовано механізми податкової, амортизаційної і грошово-кредитної політики для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Дисертантом зроблено висновок, що основний недолік сучасної системи оподаткування прибутку підприємств полягає в слабкій інноваційній спрямованості податкових стимулів. Щоб підсилити зв’язок між податком на прибуток і інноваційною активністю, необхідно головну увагу зосередити не на загальному, а на інноваційному зниженні податкового навантаження.

Обґрунтовано, що податкові пільги інноваційної спрямованості повинні застосовуватися лише для впровадження ефективних інноваційних проектів, завдяки чому вони будуть окупними для державного бюджету за рахунок забезпечення достатнього приросту податкової бази. Для цього необхідно ув’язати податкові пільги з економічними результатами інноваційної діяльності на основі дотримання підприємством як власного інтересу, так і податкових зобов’язань перед державою. Таким методом інноваційно спрямованого оподаткування прибутку підприємств повинний стати інвестиційний податковий кредит, який означає, що кошти, тимчасово втрачені державою від зменшення податкових надходжень до бюджету, через певний період будуть їй повернуті.

Проведений аналіз фінансово-кредитної діяльності в Україні дозволив зробити висновок, що, незважаючи на високу інвестиційну привабливість Донецької області з погляду банківського капіталу, акумульовані кошти використовуються нераціонально, тобто банківська система регіону не повною мірою використовує фінансово-кредитні механізми стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання в плані надання пільгових і довгострокових кредитів.


Список використаної літератури

1. Інвестування української економіки: Монографія/ Аркадій Сухоруков, Сергій Пирожков, Георгій Шестопалов та ін.; Рада нац. безп. і оборони України, Нац. ін-т пробл. міжнарод. безпеки. - К.: Віпол, 2005. - 440 с.

2. Борщ Л. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник/ Людмила Борщ,. - К.: Знання, 2005. - 470 с.

3. Гончаров А. Інвестування: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/ Андрій Гончаров,; М-во освіти України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 329 с.

4. Грідасов В. М. Інвестування: Навчальний посібник/ В. М. Грідасов; В. М. Градісов, С. В. Кривченко, О. Є. Ісаєва; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна акад.. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 163 с.

5. Данілов О. Інвестування: Навчальний посібник/ Олександр Данілов, Ганна Івашина, Ольга Чумаченко,; Державна податкова адміністрація України, Академія державної податкової служби України. - К.: Видавничий дім "Комп’ютерпрес", 2001. - 362 с.

6. Мойсеєнко І. Інвестування: Навчальний посібник/ Ірина Мойсеєнко,. - К.: Знання , 2006. - 490 с.

7. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект/ І. Л. Сазонець, В. А. Федорова; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 270 с.

загрузка...
Top