Податкове право

Вступ.

1. Акцизний збір.

2. Відповідальність за порушення Податкового законодавства у Норвегії

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Акцизи являють собою непрямі податки на окремі товари, які включаються до ціни товару й оплачуються покупцями. Ці податки встановлюються, як правило, на дефіцитну та високорентабельну продукцію і товари, що є монополією держави. Особливістю акцизного збору треба визнати, насамперед, більш яскраво виділену, порівняно з іншими, регулюючу функцію податків.

Саме через неї здійснюється коригування попиту та пропозиції при підвищенні ціни товару за рахунок включення до неї акцизного збору під час реалізації товарів. Отже, держава виділяє товари, що можуть бути віднесені до предметів розкоші або становлять сферу споживання забезпечених верств населення, і акумулює кошти, які сплачуються цією групою населення при купівлі подібних товарів. Саме за рахунок цих коштів формуються фонди, які використовуються на фінансування соціальних програм, видатків для підтримки малозабезпечених верств населення.

1. Акцизний збір

Механізм акцизних зборів дуже схожий з податком на додану вартість. При цьому вони і введені в Україні фактично разом. Ці податки збільшують ціну товару, оскільки входять до неї у вигляді певної надбавки на стадії реалізації. Акцизний збір і податок на додану вартість визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника. Врешті, вони спрямовані на споживача товарів (послуг), а особа, яка реалізує товари (роботи, послуги), є фактично «агентом» держави зі збирання і перерахування податків до бюджету. Ці податки належать до непрямих, що зумовлено їх впливом на зростання цін на товари, і тим, що вони сплачуються споживачами не прямо, а у вигляді надбавки до ціни товару. Отже, діє прихована форма перерозподілу частини доходів кінцевих споживачів.

Але існують принципові моменти, які відрізняють акцизний збір від податку на додану вартість.

1. Акцизним збором в Україні обкладаються тільки товари (продукція), а податком на додану вартість — операції з продажу як товарів, так і робіт, послуг незалежно від того, який характер вони мають, — виробничий або невиробничий.

2. Акцизним збором обкладається порівняно невелика група підакцизних товарів; податком на додану вартість — всі, за невеликим винятком, товари.

3. Ставки акцизного збору численні і залежать від групи товарів. Він нараховується і сплачується тільки один раз; податок на додану вартість передбачає дві ставки: 20 відсотків і нульову та сплачується багаторазово, на кожному етапі виробництва і продажу товару.

4. Споживачами підакцизних товарів, як правило, є більш вузькі верстви населення, тоді як податок на додану вартість має універсальний характер і справляється фактично з усіх споживачів.

5. Акцизний збір справляється один раз при первісній реалізації виробленої підакцизної продукції або при ввезенні підакцизних товарів на територію України. Цим акцизний збір відрізняється від податку на додану вартість, який являє собою складний багатоступінчастий податок1.

Механізм акцизного збору закріплено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про акцизний збір». Першою статтею цього нормативного акта закріплено поняття акцизного збору як непрямого податку на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції). Відповідно до Закону України від 22 березня 2001 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» істотно змінено формулювання поняття «акцизний збір». У ньому об'єднано три ключові ознаки. По-перше, акцизний збір є непрямим податком. На даний час це єдиний податок, який визначено чинним податковим законодавством непрямим. По-друге, це податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні. По-третє, суми акцизного збору підлягають включенню до ціни підакцизних товарів (продукції).

Платники акцизного збору

Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії.

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлені ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику. Отже, якщо предметом операції з переробки давальницької сировини є виробництво продукції, що обкладається акцизним збором по ставках, визначених у відсотках до обороту, платником виступає замовник, який, до речі, сплачує цей податок не до бюджету, а виробнику, тобто переробнику. По-друге, якщо предметом договору з переробки давальницької сировини є підакцизні товари (продукція), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, платником є суб'єкт підприємницької діяльності — виробник таких товарів, тобто переробник. До цієї ж групи відносяться нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через свої постійні представництва або осіб, прирівняних до них, відповідно до законодавства. Необхідно зазначити, що якщо перша підгрупа платників діє на території Україні відповідно до загального податкового навантаження, до загальних та вичерпних норм національного податкового законодавства, то податковий режим другої підгрупи виробників підакцизних товарів та послуг деталізується статусом їх як нерезидентів та, відповідно до цього, цілою низкою міжнародних угод щодо оподаткування.

2. По ввезеним на територію України товарам — суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари.

Умовою сплати акцизного збору та підакцизного вантажу при перевезенні є надання митниці копії платіжного доручення, яке завізовано митним органом за місцем державної реєстрації підприємства, на загальну вартість обов'язкових платежів, що повинні бути сплачені до державного бюджету. Вони перераховуються на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Ця сума повинна відповідати сумі визначених податкових платежів, яку необхідно сплатити за партію товару, ввезену за однією акцизною вантажною митною декларацією. Ця декларація являє собою документ, який заповнюється на уніфікованому бланку і містить відомості про вантаж, що буде ввезено на територію України з метою імпорту. Він використовується митними органами для посилення контролю за митним оформленням підакцизного товару.

Акцизні декларації подаються до митниці за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності разом з такими документами:

1) зовнішньоекономічним контрактом;

2) двома копіями платіжного доручення, завіреними суб'єктом підприємницької діяльності на суму встановлених платежів;

3) примірником заявки розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору під час купівлі марок акцизного збору.

3. Фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), що переслані з-за митного кордону України у виді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством. До цієї категорії платників належать юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші форми володіння, користування або розпорядження підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» при ввезенні в Україну податковими агентами підакцизних товарів вони не сплачують акцизний збір при розмитуванні цих товарів, а при продажу на території України зобов'язані включити до їх вартості відповідну суму акцизного збору, одержати її від покупців і перерахувати до бюджету. Слід зазначити, що відповідно до останньої частини ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», податкові агенти практично не матимуть можливості здійснювати діяльність з тими підакцизними товарами, що підлягають ліцензуванню або маркіруванню акцизними марками.

Пільги щодо акцизного збору

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. буде закріпляти з 1 січня 2004 р. такі види звільнення від акцизного збору.

1. Акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляється ПДВ у зв'язку із звільненням, передбаченим для транзитних товарів, товарів на митних складах, реекспортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під митним контролем.

В цьому разі акцизний збір треба включати до ціни відвантаженої продукції і сплата його до бюджету здійснюється у встановлені строки. Система звільнення від сплати податків під час експорту виконує два завдання: а) проведення політики, яка спрямована на розширення експортного потенціалу держави;

б) усунення перешкоди міжнародного обміну товарами.

2. Не підлягає оподаткуванню оборот від реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, сплата вартості яких проводиться органами соціального захисту, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога тощо) за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Вказана пільга діє тільки щодо спецавтомобілів, які ввозяться на митну територію України.

Також не підлягають оподаткуванню акцизним збором підакцизні товари, які переміщуються через митну територію України транзитом. У разі надходження платежів при настанні гарантованого випадку при транзиті товарів через територію України, їх перерахування до Державного бюджету здійснюється в порядку, який передбачено чинним законодавством1. Товари, які ввозяться на територію України у режимі тимчасового ввезення з умовою про зворотне вивезення, не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

Отже, щодо акцизного збору податкові пільги дещо скорочені і складають вищезазначені блоки системи пільг. Але, на нашу думку, необхідно звернути увагу на одну важливу особливість пільг щодо акцизного збору. Можна виділити окремий своєрідний різновид податкових пільг — похідні. Особливістю цих пільг є інший порядок державних обмежень. За іншими видами податків податкові пільги стосуються всіх предметів оподаткування і їх обмеження встановлюється саме через систему пільг. Щодо акцизного збору перший рівень обмежень держави встановлюється ще на стадії закріплення вичерпного переліку підакцизних товарів, а податкові пільги застосовуються вже до цього обмеженого кола і, таким чином, пільгового переліку. Необхідно пам'ятати, що пільги щодо акцизного збору стосуються саме сплати податку і не звільняють платника від обов'язку податкового обліку та звітності (у тому числі щодо пільгових товарів).

Порядок обчислення і сплати акцизного збору

Акцизний збір може розраховуватись за ставкою у процентах до обороту з продажу:

— з товарів, що вироблені на митній території України, — виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

— товарів, що імпортуються на митну територію України, — виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без ПДВ та акцизного збору).

Ставки акцизного збору затверджує Верховна Рада України. Єдина для всіх країн Гармонізована система опису і кодування товарів дає чітке визначення підакцизного товару (це позбавило можливості зменшувати суми акцизного збору).

Якщо підприємець постійно проживає в Україні і реалізує товари вітчизняного виробництва, то акцизний збір на вказані товари не нараховується. У разі реалізації імпортованих товарів, на які немає документів про сплату акцизного збору, акцизний збір нараховується на загальних умовах, виходячи з митної вартості на аналогічні товари.

Терміни та особливості перерахування коштів до бюджетів залежать від різновиду акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортованих товарів, то строк його сплати залежить від дати перетинання митного кордону або моменту випуску товару зі складу у вільне використання на митній території України у встановленому порядку (при інших митних режимах — у співвідношенні з цими режимами). Як правило, акцизний збір перераховується до бюджету по мірі реалізації, виходячи з її фактичних оборотів за минулий період.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України та забезпечують надходження коштів до державного (з товарів, ввезених на територію України) та місцевих бюджетів (частково з товарів, вироблених на даній території, за місцем їх виробництва) у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

Акцизний збір не справляється при реалізації підприємствами—виробниками підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту на умовах документального підтвердження здійснення експортної операції, а саме:

довідкою установи банку про надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок платника;

копією вантажної митної декларації з оцінкою прикордонної митниці про перетинання товаром митного кордону України, скріпленою особистою номерною печаткою працівника митниці.

Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору, виходячи з норм Закону від 21 грудня 2000 р. з питань оподаткування окремим видом акцизного збору. Новостворені підприємства, крім підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої, включаючи спирт етиловий або питний, пиво, тютюнові вироби, а також підприємства, що раніше не були платниками акцизного збору, сплачують акцизний збір, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за кожен місяць. Після тримісячного терміну з реалізації підакцизних товарів (продукції) акцизний збір сплачується щодекадно 15—25 числа поточного місяця, 5 числа місяця, що настає за звітним, і щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним.

Усі платники акцизного збору, незалежно від того, виник податковий обов'язок в звітному місяці або ні, зобов'язані не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, подати до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок акцизного збору.

Сплата акцизного збору. Акцизні марки

З 1996 року в Україні застосовується специфічний засіб сплати податку, який має назву «бандерольного».

Відповідно до пунктів 32—34 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів марки акцизного збору, що не використовуються для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців цих марок для утилізації. Оформлені належним чином пошкоджені марки акцизного збору повертаються продавцю марок, який складає акт про їх знищення.

Слід пам'ятати про ще один із видів обов'язкових платежів податкового характеру, який діяв на території України і мав дуже схожий механізм сплати — гербовий збір. Це був загальнодержавний збір, який підлягав обов'язковій сплаті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввезенні на митну територію України товарів, предметів і транспортних засобів.

2. Відповідальність за порушення Податкового законодавства у Норвегії

Кожному жителеві Норвегії присвоюється особистий ідентифікаційний номер на підставі норм Закону „Про реєстр населення“. В разі порушення податкового законодавства, громадянина можна вираховувати за цим номером.

Особистий ідентифікаційний номер складається з 11 знаків. Перші шість чисел містять у собі дату народження: два числа означають день, два числа – місяць і два інших числа – рік. Наступні три числа відрізняють осіб, народжених в один і той самий день. Парне дев'яте число означає жіночу стать і непарне – чоловічу. Останні два числа – контрольні. Окрім їхнього використання в реєстрі населення, особисті ідентифікаційні номери застосовуються зараз у деяких інших сферах державного управління, що потребують ідентифікації громадян, наприклад, соціальне забезпечення та оподаткування.

Використання особистих ідентифікаційних номерів як засобу ідентифікації частково поширилося і на приватний сектор, зокрема на банківську діяльність, страхування.

Органи державної влади, виконуючи свої функції, потребують інформації стосовно певного ідентифікаційного номера, і, як правило, відповідно до закону та підзаконних актів мають право вимагати від громадян надання такої інформації. Законність вимог приватних компаній щодо надання такої інформації залежить від того, чи передбачено це угодою.

У відповідності до Закону „Про реєстр населення“ контроль за створенням реєстрів, що містять персональні дані, та використанням особистих ідентифікаційних номерів у реєстрах, здійснює Інформаційний Інспекторат (Data Іnspectorate). Норми діючого законодавства та підзаконних актів забороняють використання особистих ідентифікаційних номерів у багатьох видах реєстрів та баз даних. Використання особистих ідентифікаційних номерів в інших реєстрах здійснюється відповідно до норм законодавства, статутів або за дозволом Інформаційного Інспекторату. Що стосується надання такого дозволу, то Інформаційним Інспекторатом встановлено правила збору, зберігання та використання особистих ідентифікаційних номерів.

Податкові надходження муніципалітетів утворюються головно за рахунок прибуткового податку і податку на капітал, якими обкладаються громадяни і компанії. Податкові надходження округів єдиним джерелом мають прибутковий податок.

Право місцевої влади збирати податки обмежується максимальними й мінімальними ставками, які щорічно визначаються Стортингом. Нині максимальні ставки прибуткового податку на місцевому рівні становлять 12.25 відсотка для муніципалітетів і 7.0 відсотка для округів. На практиці самоврядні одиниці всіх рівнів справляють податки за максимальними ставками. Крім цього, Стортинг встановлює правила визначення податкової бази, податкових пільг, тощо. Це означає, що податкові надходження на місцевому рівні значною мірою визначаються податковим законодавством, яке щорічно ухвалюється Стортингом, і коливаннями місцевих прибутків і рівнів зайнятості.

На додачу до прибуткового податку і податку на капітал муніципалітетам дозволяється в міських районах обкладати майновим податком власність і житло, що приносять прибуток. Кожен муніципалітет вирішує, чи буде майновий податок стягуватися, чи ні.

Дозволена ставка перебуває у межах 0.2- 0.7 відсотка від вартості майна, що обкладається податком. Доходи від прибуткового податку залежать від бази оподаткування. Вартість оподатковуваного майна може переглядатися кожні десять років. Така форма оподаткування застосовується не всіма муніципалітетами. Так, у 2002 році доходи від майнового податку мали 202 муніципалітети. Сукупний доход за рахунок майнового податку у масштабах цієї країни склав у 2002 році 2.6 мільярда норвезьких крон.

Частка сукупних податкових надходжень на місцевому рівні скорочується, починаючи з 1945 року. Найважливішою причиною цього є те, що центральний уряд поклав на округи й муніципалітети нові функції, які вимагають великих коштів, а задача надання муніципальних послуг у більш менш однакових обсягах і однакової якості по всій країні вимагає збільшення коштів, отримуваних від центрального уряду.

На даний момент Уряд змінює підходи до стосунків із платниками податків

Податкові адміністрації та інші органи виконавчої влади, що здійснюють справляння податків і зборів, знаходяться в перших лавах державних установ, які стали на шлях модернізації й розпочали впровадження концепції електронного уряду (e-government). Їхня провідна роль полягає не лише в організації роботи своїх податкових і митних служб в онлайновому режимі; у багатьох країнах вони ще й очолили процес спрощення бюрократичних процедур та об’єднання ділових процесів з іншими міністерствами і відомчими установами.

Наявність єдиного каналу доступу й широке застосування інформаційних технологій підвищують якість послуг і спрощують ведення справ як для підприємців, так і для простих громадян. Нові технології докорінно змінюють підходи відповідних установ до взаємодії з платниками податків, уможливлюючи цілісний погляд на обслуговування кожного клієнта.

У Норвегії на Податковий директорат (Tax Directorate), Центральне статистичне бюро (Statistics Norway) та Національне реєстраційне управління (National Registry Office) припадає 75% усіх звернень громадян до органів влади. Ці три державні установи та компанія Accenture об’єднали зусилля для розробки Altinn — уніфікованої системи підготовки звітності, яка спрощує рух різноманітних документів від підприємств до відповідних урядових установ. Система Altinn виявилася незамінним помічником у справлянні податків та інших платежів до бюджету.

«Такої кількості звітності в електронному вигляді ми ще ніколи не отримували, — розповідає Арне Торстенсен, керівник проекту Altinn у Податковому директораті. — За перший рік роботи системи до нас надійшло у електронній формі понад 30% декларацій з ПДВ, порівняно з 20% за попередній. Окрім того, 50% податкових декларацій, що надійшли від платників податків — фізичних осіб, також були заповнені в електронному вигляді, порівняно з 30% торік. Часто формуляр складається з кількох бланків, тому зрозуміло, що такого потоку електронних документів ми ніколи не мали.»

Тенденція переходу до стилю роботи, коли стрижнем процесу надання послуг є орієнтація на потреби клієнта, стає дедалі очевиднішою в міру того, як податкові органи створюють інформаційні системи й започатковують відповідні процедури звітності для керування стосунками з індивідуальними платниками податків або їхніми групами, об’єднаними за певною ознакою. Наприклад, чимало урядових інституцій, відповідальних за справляння податків, тепер переробляють свої веб-сайти з метою надати платникам податків можливість конфіденційного доступу до особистих рахунків через захищені персональні сторінки.

У відповідь на дедалі більший інтерес до можливостей електронної обробки інформації багато державних організацій починають співпрацювати з компаніями — розробниками програмного забезпечення, фінансовими установами та іншими підприємствами приватного сектору економіки. Така співпраця налагоджується з метою встановлення зв’язків і визначення перспектив спільної роботи над продуктами та послугами, що надалі спрощуватимуть процедури справляння податків і подання необхідних декларацій.

Доступ до норвезької системи Altinn можна отримати через веб-портал чи власні інформаційні системи компаній: програми розрахунку заробітної плати, системи бухгалтерського обліку чи складання річних фінансових звітів. Для цього немає потреби встановлювати спеціальне програмне забезпечення чи дорогі виділені лінії зв’язку. Використання відкритого стандарту XML значно спрощує інтеграцію з Altinn для розробників інших програмних продуктів.

«Саме спрощена інтеграція з системами сторонніх виробників є унікальною характеристикою Altinn, — розповідає Арне Торстенсен. — Нині вже понад 10 систем бухгалтерського обліку можуть обмінюватися з нами інформацією, і таким чином користувач замість кнопки «Друк» може просто клацнути на «Відіслати до Altinn». Ця можливість Altinn дуже добре себе зарекомендувала і загострила конкуренцію між розробниками програмного забезпечення, адже для них бути інтегрованим з Altinn — перевага, що веде до збільшення обсягів продажу.»

У Норвегії імпортери сплачують мито безпосередньо через свої банки, які підтверджують надходження платежу, надсилаючи електронне повідомлення з цифровим підписом, зашифроване з використанням інфраструктури відкритих ключів Митного директорату Норвегії. Повідомлення надсилається через Інтернет (із використанням XML) сторонній комерційній організації, що опікується збором платежів. Залучення сторонньої організації як партнера дає можливість скористатися великим досвідом фірми-оператора у сфері платіжних онлайнових послуг, технологій зв’язку та інфраструктури відкритих ключів і надає словацькій митній службі уніфікований інтерфейс для взаємодії з усіма банківськими установами.

«Ми не могли обрати один чи два банки для прийому платежів, — зазначає Зузана Дураджова (Zuzana Durajova), керівник департаменту інформаційних технологій Митного директорату Норвегії. — Система мала бути відкритою для всієї банківської системи Норвегії, що складається з більш ніж 30 банків. Наша митна служба не має технічної можливості організувати прямий зв’язок з усіма банками, кожен з яких використовує власну комп’ютерну систему. Тому ми вирішили передоручити комерційній фірмі-оператору ведення справи з кожним банком окремо.»

Коли платник податків заповнює свою декларацію в електронній формі через Інтернет, то податковим службам не потрібно повторно вводити ту саму інформацію для завантаження у свої комп’ютерні системи. Це значно прискорює обробку податкових даних і дає змогу економніше використовувати папір.

Ризик помилитися через повторне введення даних зменшується, адже люди зазвичай сумлінніше ставляться до набору інформації про себе. До того ж і система протягом усього процесу заповнення електронної декларації «веде» користувача з допомогою пояснень, порад і підказок про незаповнені поля. Крім того, інформаційні технології дають можливість податковим органам проаналізувати найтиповіші помилки та вжити заходів щодо їхнього уникнення.

Виправлення помилок на ранніх стадіях процесу обробки документів надзвичайно важливе для підвищення точності даних і надання узгоджених відповідей на запити. Навіть поодинокі помилки можуть дорого коштувати платникам податків, значно зменшуючи віру у справедливість встановлених правил і законів та бажання громадян їх дотримуватися. Здатність податкових органів ефективно виконувати свої функції безпосередньо залежить від довіри до чесності всієї системи оподаткування.

Підвищуючи гнучкість процедур, що допомагають громадянам виконувати свої зобов’язання перед державою, податкові органи мають змогу ефективніше використовувати звільнені ресурси й краще розпізнавати спільні ознаки різних груп платників податків. Робочі стосунки з ними надалі визначаються історією виконання зобов’язань платником податків та його потребами. Наприклад, можна виділити платників із бездоганною податковою історією й нагородити їх, і навпаки, швидко ідентифікувати та покарати несумлінних.

Висновки

Акцизний збір, фактично, — єдиний податок, в якому застосовується «бандерольний» спосіб сплати, який здійснюється шляхом наклеювання акцизних марок1. В Україні акцизні марки з'явилися у 1996 році відповідно до Указу Президента України від 18 вересня 1995 р. «Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби ». Цей нормативний акт визначає марку акцизного збору як спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. Реалізація на території України імпортованих напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору забороняється. У протилежному разі такі товари підлягають конфіскації або знищенню.

Що стосується порушення податкового законодавства у Норвегії, то зараз ведеться активна політика щодо детінізації прибутків громадян. Активна роз’яснювальна кампанія, своєчасне надання платникам податків необхідної інформації про зміни в їхніх рахунках стали важливими чинниками процесу поширення серед платників податків знань про свої права та обов’язки. Дедалі більше працівників органів державної влади схиляються до думки, що звичку сплачувати податки можна виховати, якщо існує чітка й безперешкодна комунікація між владою і громадою, прості та зрозумілі процедури подання декларацій і звітності, а також прозорий процес прийняття рішень у цій сфері.

Список використаної літератури

1. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання : Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал", 2004. -222 с.

2. Крисоватий А. Податкова система : Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. -Тернопіль: Карт-бланш, 2004. -331 с

3. Литвиненко Я. Податкова політика : Навчальний посібник/ Ярослав Литвиненко,; МАУП. -К.: МАУП, 2003. -222 с.

4. Податкова політика в Європейському Союзі/ Пер. з англ. В.Мардак; Представництво Європейської Комісії. -К., 2001. -42 с.

5. Податкове право: Навчальний посібник/ Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, Д. А. Кобильнік; За ред. М. П. Кучерявенка; М-во освіти і науки України . -К.: Юрінком Інтер, 2003. -399 с.

6. Соколовська А. Податкова система держави : Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. -К.: Знання-Прес, 2004. -454 с.

7. Ткаченко Н. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність : Навчально-методичний посібник/ Надія Ткаченко, Тетяна Горова, Наталія Ільєнко,; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2004. -553 с.

загрузка...
Top