Митні зони в Україні: стан і перспективи розвитку

Вступ. Моє розуміння теми.

1. Поняття та сучасний стан митних зон в Україні.

2. Перспективи розвитку митних зон в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ. Моє розуміння теми

На території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митна логістика своїм предметом має зовнішньоторговельні потоки під час їхнього перетину митного кордону України та їх митну обробку. Митна логістика характеризується компонентною, регіональною та функціональною структурою.

Метою моєї роботи є розкриття компонентної структури митних зон та логістична характеристика митних режимів згідно митного кодексу України.


1. Поняття та сучасний стан митних зон в Україні

При здійсненні переміщення товарів, транспортних засобів і предметів між країнами важливе значення має точне й правильне визначення митної території і митного кордону. Неточності в цьому призводять до виникнення конфліктів при перетині кордону.

Поняття митної території та її визначення виходить із загальноприйнятих у міжнародному праві підходів до визначення суверена, закріпляється безпосередньо нормативними актами і є проявом одного з важливих принципів митної політики — принципу єдності митної території України. Згідно з територіальною юрисдикцією митна територія України встановлює сферу дії митного суверенітету України. Такий підхід важливий для забезпечення сплати мита, застосування інших засобів митного регулювання, визначення митних правопорушень та їх кваліфікації. Принципу єдності митної території не суперечать окремі виключення певної території України зі складу її митної території. До таких територій належать території вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів. Ці території вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Відповідно до ст. 5 МК України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води, повітряний простір, а також штучні острови, установки та споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, складає єдину митну територію України. Загалом митна територія збігається з державним кордоном України. В той же час митна територія не збігається з державною територією, оскільки подекуди із митної території могуть вилучатися ділянки державної території, чи, навпаки, включатися ділянки, що знаходяться поза межами державного кордону. Так, ч.2 ст.5 МК України встановлює, що території спеціальних розташованих в Україні митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком визначених чинним законодавством випадків. Тому межі митної території України визначаються другою складовою, а саме митним кордоном України[13].

Поняття митного кордону безпосередньо визначається ст. 6 МК України, де встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Елементами митного кордону України є також периметри вільних митних зон і вільних складів. У митному праві прийнято виділяти зовнішній і внутрішній кордони. Зовнішній митний кордон розмежовує митний кордон суміжних держав і переважно збігається з державним кордоном. Виняток складає периметр вільних митних зон і вільних складів. Охорона зовнішнього кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митницею.

Внутрішній митний кордон складають периметри вільних митних зон і вільних складів. Внутрішній митний кордон, як правило, знаходиться усередині держави (митні пости в аеропортах)[3, c. 198-199].

Загалом обидва кордони за своїм правовим статусом прирівняні, але є й різниця. Так територія вільної митної зони та вільного складу розглядаються як прикордонні і в'їзд у них здійснюється за спеціальними перепустками через спеціальні контрольно-пропускні пункти.

Разом із тим у міжнародній практиці широко використовуються спільні митні зони та союзи. Так, відповідно до статей 5 і 6 МК України на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус і територія вказаних зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законодавства про спеціальні митні зони. Як уже зазначалося, до таких спеціальних митних зон належать вільні економічні зони і митні та вільні митні склади.

Залежно від режиму функціонування розрізняють постійні й тимчасові зони митного контролю.

Постійні зони митного контролю функціонують у межах пунктів пропуску через державний кордон та в місцях розташування підрозділів митних органів. Території та приміщення складів тимчасового зберігання, митних складів спеціальних митних зон також є постійними зонами митного контролю.

Тимчасові зони митного контролю створюються на час проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному контролю, у разі переміщення чи знаходження товарів поза межами встановлених місць митного оформлення (наприклад, у пунктах перевантаження товарів з переоформленням товаросупровідних документів), а також під час здійснення митними органами передбачених законодавством України дій, спрямованих на боротьбу з порушенням митних правил.

Тимчасові зони митного контролю може бути створено на підставі письмового рішення начальника митного органу (наприклад, начальника митного поста).

Межі тимчасової зони митного контролю позначаються спеціальними стрічкою, щитами тощо. Межі постійної зони митного контролю позначаються знаками прямокутної форми з написом українською та англійською мовами «зона митного контролю» («Customs control zone»). Для напису допускається використання й інших мов (окрім уже зазначених), якщо це доцільно під час створення конкретної зони митного контролю[6, c. 46-47].

Режим функціонування зони митного контролю визначається Постановою КМУ № 1947 від 25.12.2002 р. «Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування та Порядку надання дозволу на розміщення у зоні митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон».

Роль і значення митного режиму полягає у тому, що він встановлює:

а) порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

б) умови перебування товару на (поза) митній території;

в) межі, в яких може використовуватися товар;

г) права й обов’язки особи, що переміщує товар;

д) вимоги до товару що поміщається під певний режим.

З позицій митної логістики (або логістизації митної переробки вантажів) всі митні режими класифікуються за такими суттєвими ознаками:

1. В залежності від використання заходів економічної політики розрізняють митні режими з застосуванням таких заходів та без їхнього застосування. Так, товари, що підпадають під режим “імпорт” та “експорт” підлягають випуску після завершення митного оформлення з застосуванням заходів економічної політики, сплатою всіх належних митних зборів та податків. А товари, що підлягають під митний режим “транзит”, “митний склад”, “спеціальна митна зона”, “магазин безмитної торгівлі” після завершення митного оформлення випускаються умовно без застосування заходів економічної політики та сплати митних зборів та податків.

2. В залежності від накладання мита слід розрізняти митні режими, за яких: а) передбачається повне звільнення від митних платежів; б) передбачається часткове звільнення від митних платежів; в) звільнення від митних платежів немає. До перших двох випадків відносяться митні режими “реімпорт”, “транзит”, “митний склад”, “тимчасовий ввіз (вивіз)”, “спеціальна митна зона”.

3. В залежності від необхідності ліцензування митними органами України учасників митних режимів розрізняють: а) митні режими, що ліцензуються ДМСУ; б) митні режими, що не ліцензуються ДМСУ. Так, до перших належать митні режими “магазин безмитної торгівлі”, “митний склад”, “переробка на митній території”. Ліцензування учасників митних режимів, яке здійснює ДМСУ, слід відрізняти від ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється відповідними державними органами, та може бути в формі: а) дозволу на виконання певного виду зовнішньоекономічної діяльності; б) дозволу на проведення певної експортно-імпортної операції з використанням експортної або імпортної ліцензії [7, c. 64].

4. В залежності від характеру зовнішньоторговельних операцій митні режими поділяються на: а) пов’язані з експортом товарів; б) пов’язані з імпортом товарів; в) пов’язані з експортом та імпортом товарів; г) інші.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі за периметром зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:

1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;

2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

3) проводити перевірки товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з мстою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення І заборонених товарів;

4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних І митних зонах;

5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови дотримання положень митного законодавства та законодавства про вільні економічні зони. Конкретний перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами.

KM України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони[9, c. 125-126].

Сьогодні правовий статус спеціальних економічних зон в Україні визначається Господарським кодексом та законами України. Так, можна вирізнити закони України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 року, «Про спеціальну економічну зону «Яворів»» від 15 січня 1999 року, «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» від 18 березня 1999 року, «Про спеціальну економічну зону «Славутич»» від 6 березня 1999 року, «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв»» від 7 березня 2000 року, «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» від 24 січня 2001 року, «Про спеціальну економічну зону «Рені»» від 23 березня 2000 року, «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко»» на території Одеського морського торговельного порту» від 23 березня 2000 року, «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»» від 19 квітня 2001 року тощо.


2. Перспективи розвитку митних зон в Україні

15 квітня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Єдиний митний тариф”, проект якого був розроблений Держмитслужбою.

Із впровадженням зазначеного Закону України:

- створено рівні умови оподаткування цукрової продукції українського походження та походженням з інших країн й врегульовано питання оподаткування товарів українського походження за пільговими ставками ввізного мита;

- запроваджено оподаткування цукру та цукровмісних товарів українського походження, що ввозяться на митну територію України;

- приведено у відповідність до світової практики та до ст. 218 Митного кодексу України питання оподаткування товарів, що вироблені на територіях, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони;

- створено рівні умови оподаткування для товарів, що вироблені з

давальницької сировини іноземного замовника та реалізуються на митній території України без вивезення за кордон, і товарів, що вироблені з давальницької сировини іноземного замовника і ввозяться на митну територію України.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться СМЗ, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів керування цієї зони вживання наступних заходів:

1) спорудження огородження по периметру зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у визначені години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про неї[2, c. 243-244].

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього узгодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю в СМЗ митні органи мають право:

1) здійснювати постійний контроль і нагляд за кордонами СМЗ, а також за доступом до них;

2) вимагати від осіб, що переміщають товари через кордон СМЗ, ведення обліку руху таких товарів з метою їхнього контролю;

3) проводити перевірку товарів, що переміщаються через межі СМЗ, з метою забезпечення здійснення операцій, передбачених МКУ і недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться в СМЗ;

5) здійснювати інші заходи, передбачені законом і спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах припускається здійснення виробничих й інших комерційних операцій з товарами за умови дотримання положень МКУ. Перелік видів товарів і операцій, здійснюваних з ними, визначається в законі про конкретну СМЗ. З метою забезпечення виконання законодавства й з урахуванням характеру товарів можуть вводитися окремі заборони й обмеження по здійсненню операцій з товарами в СМЗ. Крім того, КМУ може обмежувати або забороняти ввезення в СМЗ окремих товарів. Товари можуть знаходитися в СМЗ протягом усього часу функціонування зони.

Особи, що здійснюють операції з товарами в СМЗ, повинні вести облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, а також подавати митним органам звітність про такі операції в порядку, установленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах СМЗ, мають відображатися в облікових документах[1, c. 29-30].

У загальному вигляді наведена класифікація митних режимів показана в табл.1.

У випадку ліквідації СМЗ власники товарів, що знаходяться в цій зоні, зобов’язані розпорядитися ними до моменту остаточного рішення всіх питань, пов’язаних з ліквідацією СМЗ. У протилежному випадку такі товари підлягають декларуванню в іншому митному режимі.

Функціонування вільних й інших спеціальних зон, що мають економічний режим, відмінний від загального, здійснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на підакцизні товари та товари 1-24 групи Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Держмитслужба продовжує пошук нових ефективних методів роботи, спрямованих на захист економічних інтересів країни, боротьбу з контрабандою і митними правопорушеннями, й таких, що забезпечать гуманізацію, спрощення митних процедур.

Перед Державною митною службою України широкі перспективи розвитку, і, хоча на цьому шляху є немало труднощів, митники докладуть зусиль, аби подолати їх із честю, зробити все можливе, щоб Українська митниця займала гідне місце серед митних служб найбільш розвинутих країн світу[7, c. 185-186].


Висновки

Спеціальні митні зони є частиною території України, на яких запроваджується спеціальний митний режим. Ці зони створюються відповідно до законодавства країни про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на які вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом установлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, видів товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операції, що здійснюється з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов’язків органів управління зони щодо виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

В спеціальній митній зоні діють владні повноваження спеціального органу управління даною зоною та повноваження митних органів.

Так митні органи, з зоні діяльності яких знаходиться спеціальна митна зона мають право вимагати від органів управління цією зоною спорудження огорожі по периметру зони, встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи тощо.

Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися визначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.


Список використаної літератури

1. Смирнов І.Г. Митна логістика та митна справа як чинники ефективності зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля: право та економіка.-2006.-с. 27-33

2. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика як складова митної справи в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 205, В 4 т. Т.1.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.-с. 241-252.

3. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика та митна справа: регіональний аспект // Продуктивні сили та регіональна економіка: Зб. наук. ар.: У 2 ч. / РВПС України НАН України.-К.: РВПС України НАН України, 2005.-4.1-с. 198-206

4. Смирнов І.Г. Митна логістика: Навч.-метод. комплекс з дисципліни за кредитно-модульною системою.-К.: КСУ, 2006.-56с.

5. Стаханов Д.В., Стаханов В.Н. Таможенная логистика.-М.: Приор, 2000.-96с.

6. Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності України: Моногр.-Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005.-384 с.

7. Макогон Ю.В., Яценко А.Б. Митна справа: Навч. пос. – К.: Центр. навч. літератури, 2005. – 224 с.

8. Дубиніна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи України: Навч. пос. – К.: Професіонал, 2004. – 360 с.

9. Науменко В.П., Пашко Л.В., Русков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.-К.: Знання, 2004.-420 с.

10. Дубчак В.І., Мартинюк О.В. Митна справа: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 2002.-310 с.

11. Митний кодекс України від 15 січня 2003 р.-К.: Атіка, 2003.-160 с.

загрузка...
Top