Митні процедури та порядок митного оформлення вантажів

Анотація.

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи митно-тарифної політики в Україні.

1.1. Правова основа митно-тарифного регулювання в Україні. Етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні.

1.2. Порядок здійснення контролю за доставкою у митниці призначення вантажів, які знаходяться під митним контролем.

Розділ 2. Засади переміщення товарів під митним контролем.

2.1. Класифікація товарів.

2.2. Питання визначення митної вартості товарів.

2.3. Визначення країни походження товарів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи митного оформлення товарів.

3.1. Організація митного оформлення та контролю.

3.2. Міжнародна співпраця в рамках удосконалення митного-тарифного регулювання.

Висновки.

Список використаної літератури.


Анотація

Актуальність даної теми зумовлена роллю митного регулювання в процесі організації зовнішньоекономічної діяльності країни.

Метою дослідження є вивчення особливостей здійснення митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів.

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають щодо митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів. Предметом дослідження є процес митного оформлення товарів та вантажів.

Робота складається з вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальна кількість сторінок роботи – 41 стор.

В роботі розглянуті актуальні питання митного оформлення товарів та проходження митних процедур на митницях України, сучасний стан та перспективи подальшого розвитку митного оформлення вантажів.

Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності. За останній час Державною митною службою України зроблено кілька важливих кроків для підвищення ефективності цієї роботи.

Прогалини митного законодавства України потребують заповнення за допомогою нормативних актів, метою яких має бути чіткий механізм визначення місця митного оформлення товарів. А господарюючі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, плануючи зміну місцезнаходження (перереєстрацію в іншу адміністративно-територіальну одиницю), повинні передбачити всі можливі наслідки цього кроку.


Вступ

Митна справа - це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. Вона складається з митної політики, міжнародних правил, зовнішньо торгівельних угод, порядку та умов переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також із загально прийнятних заходів тарифного та нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.

Актуальність теми. У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв’язків. Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об’єктивно зростаюча роль у внутрішньо економічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов’язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв’язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.

Актуальність даної теми зумовлена роллю митного регулювання в процесі організації зовнішньоекономічної діяльності країни.

Метою дослідження є вивчення особливостей здійснення митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів.

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають щодо митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів. Предметом дослідження є процес митного оформлення товарів та вантажів.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· визначити поняття та особливості митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів;

· визначення нормативно-законодавчого регулювання митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів;

· здійснення економічного обґрунтування митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів;

· визначення шляхів удосконалення митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів.

Дане дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення сучасного стану митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів. В процесі дослідження організації митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів були використані загальнонаукові методи пізнання: поєднання абстрактного й конкретного, індукція, дедукція, аналіз і синтез, групування й порівняння, конкретизація. Для обробки даних, наведених у дослідженні застосовувались такі методичні прийоми: огляд, документальна перевірка, техніко-економічні розрахунки, аналітичні групування, структурний аналіз, узагальнення, підрахунок.

Інформаційною базою дослідження є праці вчених та практиків щодо митного оформлення та регулювання перевезення товарів та вантажів, законодавчі акти, нормативні документи, довідкові, інструктивні, методичні матеріали та рекомендації міністерств і відомств, періодичні видання.


Розділ 1. Теоретичні основи митно-тарифної політики в Україні

1.1. Правова основа митно-тарифного регулювання в Україні. Етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні

Митно-тарифна політика будь-якої держави, яка здійснює радикальні економічні перетворення, повинна служити двом основним цілям:

1) створювати рівні умови для конкуренції вітчизняних та іноземних виробників, що спочатку може передбачати тимчасове застосування обмежених заходів захисту національних виробників, які здійснюють перебудову виробництва, його раціоналізацію і реструктуризацію, впроваджують нові методи управління з метою підвищення конкурентоспроможності;

2) забезпечувати належний рівень надходжень до державного бюджету і тим самим робити певний внесок у спільні зусилля уряду щодо макроекономічної стабілізації.

Слід зазначити, що Україна, як країна з перехідною економікою, повинна приділити особливу увагу зовнішнім джерелам надходжень у державний бюджет, оскільки перебудова в економіці призвела до падіння виробництва, а це зменшує базу податкових надходжень із внутрішніх джерел. Це не означає, що якщо Україна знаходиться на стадії економічної трансформації, вона повинна використовувати максимальні ставки мит на імпорт товарів. Світовий досвід доводить, що максимально ефективним рівень захисту є тоді, коли він помірний та становить 10—15 % (і не повинен перевищувати 30 %).

Перевищення цього рівня приводить не до збільшення, а навпаки — зменшення дохідної частини державного бюджету. Треба також врахувати, що тоді, коли обкладання визначеного товару стає непомірним, він переходить в "тіньову" частину економіки.

Відповідно до законодавства України в рамках митно-тарифної політики України визначаються:

— принципи формування митного тарифу та інших видів мита та податків (транспарентність, сталість, передбачуваність, можливість оперативного реагування);

— вид ставок, які застосовуються (адвалерні, специфічні або комбіновані);

— рівень ставок мита та інших видів еквівалентних мит, податків та зборів, що застосовуються в регулюванні зовнішньої торгівлі;

— порядок справляння мита (на загальній, пільговій, сезонній або преференційній основі тощо);

— характер побудови та рівень деталізації товарної номенклатури;

— перелік товарів і країн, які підпадають під дію національної схеми преференцій [24, c. 49-50].

З урахуванням цього імпортний митний тариф повинен застосовуватися з метою:

— створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва;

— формування раціональної структури споживчого ринку на основі збалансованої пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів;

— сприяння структурній перебудові національної економіки України;

— покращення стану платіжного балансу держави;

— вирішення торговельно-політичних завдань у взаємовідносинах України з іноземними державами, їхніми союзами та групами;

— забезпечення реалізації фіскальної функції митного тарифу.

Реалізації зазначених цілей певною мірою повинна відповідати структура митного тарифу, яку умовно можна розподілити на три рівні ставок мита, що існують на даний час. Кожний рівень має відповідати стадії обробки продукції — сировина, напівфабрикати та готові вироби. Цей розподіл на рівні також у цілому відповідає побудові Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі — ГС) та Товарної номенклатури багатьох країн світу.

Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то за модель можна взяти ту, граничний рівень якої на цей час найбільш пристосований до економічних умов та проблем пострадянських країн, і зокрема становить:

— сировини та матеріалів — 0—5 %;

— напівфабрикатів та комплектуючих виробів — 5—15 %;

— готових виробів — 15—30 %.

Принципи побудови імпортного тарифу, які застосовуються в Україні:

1) "ескалація митного тарифу" — підвищення ставок мита відповідно до зростання ступеня обробки продукції;

2) "ефективний митний тариф" — встановлення низьких ставок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою новоствореної вартості;

3) здійснення структурної перебудови національної економіки і її розвиток повинні привести до раціоналізації тарифу і поступового зниження ставок імпортного мита у міру підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, що передусім відображається на зростанні його експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно зменшити ставки імпортного мита на сировину та комплектуючі, які використовуються для його виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути зумовлено торговельно-політичними міркуваннями. Митно-тарифна політика України за період з 1993 по 2000 рік пройшла такі етапи:

— застосування заходів ліберальної тарифної політики;

— застосування жорстких протекціоністських заходів, спрямованих на захист вітчизняного виробництва;

— політика селективного протекціонізму [8, c. 76-78].

З початку 1996 р. у зовнішньоторговельній політиці відбулися значні зміни. Експортні податки з ряду товарних груп (шерсть і шкіра тварин, чорні й кольорові метали) відновилися. З лютого 1996 р. запроваджено нові експортні обмеження, пов'язані зі встановленням індикативних цін на багато видів експортної продукції. У митно-тарифному регулюванні запроваджено протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняної промисловості.

Таким чином, Україна, не маючи на той час теоретичної концепції становлення і розвитку зовнішнього сектору економіки, емпіричним шляхом дійшла висновку про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі й зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення відіграли два чинники: місткість внутрішнього ринку і рівень розвитку національних факторів виробництва.

Починаючи з 1999 р. Україна поступово лібералізує свій імпортний режим. Це, зокрема, пов'язано з відповідними її зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями та намаганнями поступово пом'якшити свій зовнішньоторговельний режим. У цей період поступово починають скасовуватися мінімальні митні вартості, які протягом 2000 р. були повністю скасовані. Також було суттєво зменшено кількість рішень, що приймаються урядом щодо зміни ставок ввізного мита.

У 2000 р., у зв'язку із відновленням переговорного процесу щодо вступу України до ГАТТ/COT та переговорами з ЄС щодо зменшення рівня ввізного мита на товари легкої промисловості, було поступово зменшено загальний рівень митного обкладання.

Так, було зменшено розмір максимальних ставок ввізного мита Єдиного митного тарифу до рівня 25 % (за винятком окремих видів товарів, ставки мита на які встановлено Верховною Радою України). Також було зменшено ставки ввізного мита до рівня від 0 до 17 % на широкий асортимент товарів та продукції легкої промисловості, що класифікуються в 50—63-й групах УКТЗЕД. На цей час показник середньоарифметичної ставки ввізного мита на зазначену групу товарів (близько 1300 товарних підсубпозицій) за попередніми розрахунками фахівців Держмитслужби, становить близько 6,9 %.

Також у 2000 р. Верховною Радою України було прийнято декілька змін щодо ставок ввізного мита на товари 1—24-ї груп УКТЗЕД та підакцизні товари, зокрема, було суттєво зменшено перелік підакцизних товарів — вилучені кава, море- та рибопро-дукти, інші продукти харчування; зменшені ставки ввізного мита на жири великої рогатої худоби, які використовуються для ви-робництва мила.

Крім змін ставок акцизного збору та ввізного мита на підакцизні товари, встановлених у 2000 р. законами України, також запроваджується нова деталізація товарів на рівні дев'ятого знака УКТЗЕД.

Постановами Кабінету Міністрів України здійснювалось коригування ставок ввізного мита на продукцію хімічної промисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасні частини до неї, а також товари широкого вжитку, що не виробляються або виробляються в недостатній кількості в Україні [3, c. 7-8].

З 2000 р. митно-тарифна політика здійснюється за такими напрямами:

— зменшення максимального рівня ставок ввізного мита до рівня 25 %;

— зменшення кількості підакцизних товарів;

— зменшення загального рівня ставок ввізного мита (номінального митного тарифу);

— впорядкування рішень уряду з питань зміни ставок ввізного мита;

— зменшення кількості постанов уряду щодо зміни ставок ввізного мита;

— зменшення рівня оподаткування ввізним митом текстильної продукції у зв'язку із відповідними домовленостями з ЄС;

— початок застосування антидемпінгових мит;

— збереження достатньо високого рівня ставок Єдиного митного тарифу щодо сільськогосподарських товарів та продуктів харчування.

У 2001 р. було прийнято Закон України "Про Митний тариф України", який набув чинності з 01.07.2001 p., запроваджено нову товарно-статистичну номенклатуру — Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) — та в основному враховано діючий рівень ставок ввізного мита.

Нині правову основу митно-тарифного регулювання згідно з чинним законодавством становлять такі закони та акти законодавства:

— Митний кодекс України;

— Закон України від 05.02.92 р. № 2097-ХП "Про Єдиний митний тариф";

— Закон України від 05.04.2001 р. № 2371-Ш "Про Митний тариф України";

— Декрет Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. № 4-93 "Про Єдиний митний тариф України";

— Закон України від 03.04.97 р. № 170/97-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України";

— Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. N° 1598 "Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України" (зі змінами і доповненнями);

— наказ Держмитслужби України від 02.12.99 р. № 782 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.99 р. за № 911/4204) щодо затвердження порядків роботи відділів тарифів та митної вартості регіональних митниць (митниць).

Закон України визначив основні поняття інструментів мит-но-тарифного регулювання і ввів у законодавство України такі поняття:

— ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

— митна вартість товарів, країна походження товарів; а також:

— визначив види мита за способом справляння — адвалерне, комбіноване, специфічне;

— регламентував процедуру нарахування і сплати мита і надання тарифних преференцій.

Відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. № 2371-Ш "Про Митний тариф України" Митний тариф України — це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України [3, c. 9-10].

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону України "Про Митний тариф України" встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 14.10.98 p. № 171-XIV "Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування" ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інші елементи податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про Єдиний митний тариф України" з метою розроблення пропозицій з питань мит-но-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.

Митно-тарифна рада — це міжвідомчий колегіальний орган, на який покладено розгляд пропозицій стосовно зміни ставок ввізного мита на товари. Склад Митно-тарифної ради включає представників Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, Державної митної служби, Міністерства фінансів, Державного комітету промислової політики, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, Міністерства аграрної політики. Головою Митно-тарифної ради є Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

Законодавством України на Митно-тарифну раду покладається:

— розроблення та розгляд пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про внесення змін до номенклатури Єдиного митного тарифу України (Митного тарифу України);

— підготовка та розгляд проектів нормативних та законодавчих актів України і міжнародних договорів України щодо мит-но-тарифного регулювання;

— розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів;

— розроблення правил визначення митної вартості товарів та країни їх походження;

— підготовка висновків та рекомендацій офіційним делегаціям України для проведення ними міжнародних переговорів і консультацій з питань митно-тарифного регулювання [3, c. 12-14].

1.2. Порядок здійснення контролю за доставкою у митниці призначення вантажів, які знаходяться під митним контролем

З метою посилення контролю за ввезенням на митну територію України товарів, на які встановлено акцизний збір, та окремих видів товарів, перелік яких встановлюється та змінюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного, та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.97 р. № 52 "Про порядок внесення обов'язкових платежів у разі імпорту окремих видів товарів" Державною митною службою розроблено "Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів".

Положення регламентує порядок ввезення (крім транзиту) і митного оформлення товарів, що входять до Переліку товарів, ввезення яких на митну територію України здійснюється за умови оформлення попередньої вантажної митної декларації на підакцизні товари та внесення митних платежів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі — окремі підакцизні товари), та окремих видів товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного.

Окремі види товарів, перелік яких установлюється Держмит-службою, та зміни до їх переліку затверджуються наказами Держмитслужби.

Умовою переміщення через митний кордон України окремих підакцизних товарів при їх ввезенні на митну територію України є попередня (акцизна) вантажна митна декларація (далі — АД) на такі товари, оформлена в митниці за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності — імпортерів таких товарів — зі сплатою під час її оформлення всіх належних платежів (ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів).

Умовою переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного, при їх ввезенні на митну територію України є подання попередньої вантажної митної декларації (далі — ПД), оформленої в митниці за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності зі сплатою під час її оформлення митних платежів.

У разі ввезення окремих видів товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою, до митниці за місцем державної реєстрації імпортера може бути надана фінансова гарантія у вигляді гарантії незалежного фінансового посередника щодо обов'язкового доставлення товарів до митниць призначення.

При ввезенні на митну територію України окремих видів товарів, які входять до Переліку товарів, що ввозяться за попередньою вантажною митною декларацією, враховуючи господарську Діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, дозволяється оформлення ПД та наступне оформлення вантажної митної декларації в зоні діяльності іншої митниці за листами — узгодженнями між митницею за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та митницею оформлення. При цьому ПД та ВМД мають бути оформлені однією митницею[7, c.182-184].

АД — це документ, що заповнюється на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3) і містить у собі відомості про вантаж (товари, що входять до Переліку товарів, ввезення яких на митну територію України здійснюється за умови оформлення попередньої вантажної митної декларації на окремі підакцизні товари та внесення митних платежів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України), який буде ввезено на митну територію України.

ПД — це документ, що заповнюється на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3) і містить у собі відомості про вантаж (окремі види товарів, перелік яких встановлюється та змінюється Держмит-службою залежно від виду транспорту, крім залізничного), який буде ввезено на митну територію України.

АД та ПД використовуються митними органами для посилення контролю за ввезенням на митну територію України окремих підакцизних товарів та окремих видів товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного.

АД та/або ПД оформляються на одну партію товару. У разі ввезення на митну територію України в одній партії товару окремих підакцизних товарів та окремих видів товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного, оформляються і АД, і ПД.

При ввезенні на митну територію України у складі однієї партії товарів, перелік яких установлюється та змінюється Держмитслужбою, і товарів, на які не поширюється попереднє декларування, за бажанням об'єкта підприємницької діяльності дозволяється оформлення ПД на всю партію товарів.

Кошти мають бути перераховані на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому сума, яка перераховується на депозитний рахунок митниці, повинна відповідати сумі встановлених платежів, які потрібно сплатити за партію товару, що буде ввозитись за однією АД або ПД.

Суми платежів перераховуються до державного бюджету після оформлення у повному обсязі ВМД.

Під час оформлення АД або ПД імпортери окремих підакцизних товарів та окремих видів товарів, перелік яких установлюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного, подають до митниці оформлення письмове зобов'язання в довільній формі про оформлення ВМД на зазначені товари відповідно до заявленого митного режиму в термін, що не перевищує шість місяців. У разі невиконання цього зобов'язання суми платежів, сплачені за АД або ПД, перераховуються до державного бюджету, а до суб'єктів підприємницької діяльності — порушників митних правил застосовуються санкції, передбачені митним законодавством.

Суми платежів, сплачені під час оформлення АД або ПД в митниці за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, після оформлення ВМД у режимах тимчасового ввезення, митного складу, магазину безмитної торгівлі, за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, повертаються йому чи зараховуються на рахунок митниці в рахунок наступних платежів [15, c. 93-95].

У разі ввезення на митну територію України товарів, раніше вивезених з України під зобов'язання про зворотне ввезення, ПД не застосовується. Зворотне ввезення таких товарів здійснюється на підставі копії ВМД на вивезення зазначених товарів.

При ввезенні на митну територію України консолідованих дрібнопакстованих вантажів, які надходять лініями служб прискореної доставки вантажів ("DHL", "TNT", "UPS", "FedEx", "У-Руско", "Елен Карго" та ін.) на адреси юридичних та фізичних осіб, що містять зразки окремих підакцизних товарів та окремих видів товарів, перелік яких установлюється Держмитслужбою залежно від виду транспорту, крім залізничного, АД та ПД не застосовуються.

При ввезенні вантажів гуманітарної допомоги ПД не застосовується.

При ввезенні вантажів технічної допомоги здійснюється оформлення ПД. При цьому не вносяться попередні платежі та не надається фінансова гарантія.

Напрацьований досвід при використанні АД та ПД дозволив Держмитслужбі розробити порядок контролю за переміщенням товарів через митний кордон України з використанням попереднього повідомлення. Цей порядок був затверджений наказом ДМСУ від 08.12.98 р. № 771 і поетапно вводиться в дію залежно від виду транспорту, яким переміщуються товари. На даний час використання попереднього повідомлення розповсюджено на імпорт та транзит товарів автомобільним транспортом, імпорт товарів суднами та транзит товарів залізничним транспортом незалежно від виду товарів.

Попереднє повідомлення — це документ, який складається на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3) та містить відомості про товари, які мають бути переміщені через митний кордон України.

Якщо у разі оформлення попередніх декларацій типу АД та ПД підприємство, як фінансову гарантію, сплачує встановлені платежі ще до фактичного ввезення товарів на митну територію України, то при застосуванні попереднього повідомлення (ПП) платежі не сплачуються.

Заповнене згідно з установленим порядком ПП та його електронна копія до моменту ввезення товарів подаються митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари, тобто митниці призначення.

В окремих випадках, враховуючи специфіку господарської діяльності особи, на адресу якої ввозяться товари, можливе оформлення ПП та наступне оформлення вантажної митної декларації відповідно до заявленого митного режиму в зоні діяльності митниці іншої, ніж митниця за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням цієї особи. У таких випадках ПП оформляється за листами — узгодженнями між митницею за місцем державної реєстрації особи та митницею оформлення.

При цьому ПП та ВМД мають бути оформлені однією митницею.

В окремих випадках ввезення за одним ПП товарів, які класифікуються у різних підсубпозиціях однієї позиції УКТЗЕД, для спрощення процедури декларування товарів та митного оформлення під час переміщення цих товарів через митний кордон України дозволяється проводити групування окремих найменувань товарів у підсубпозиціях, де класифікуються товари, на які встановлено найвищу ставку мита серед товарів цієї позиції, якщо таке групування не впливатиме на подальшу класифікацію товарів під час їх оформлення з метою вільного використання.

Попередня декларація використовується як документ контролю за доставкою вантажів у митницю призначення [19, c. 3-5].


Розділ 2. Засади переміщення товарів під митним контролем

2.1. Класифікація товарів

В основу нового Митного тарифу України покладено в якості товарно-статистичної номенклатури Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка розроблена на базі ГС 1996 p., з рівнем національної деталізації до 10 знаків.

Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до викладених нижче правил.

1. Назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться, виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, і якщо такі тексти найменування та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень:

2. а) будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених товарів, за умови, що вони мають основні характеристики комплектних чи завершених товарів. Це правило застосовується при посиланні на комплектний чи завершений товар (чи такий, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), поданий незібраним чи розібраним;

б) будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який матеріал чи сировину стосується також сумішей або сполучень цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товарів, які складаються більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до правила 3.

3. У разі, коли згідно з правилом 26 або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація цих товарів проводиться таким чином:

а) перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар порівняно з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. Однак, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, які входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі, призначеному для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції розглядаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо одна з них має повніший або більш точний опис товару;

б) суміші, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, і товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може проводитися відповідно до правила За, класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

в) товари, класифікацію яких не можна провести відповідно до правила За або 3б, класифікуються у товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед товарних позицій, які розглядаються.

4. Товари, які не можуть бути класифіковані згідно з наведеними вище Правилами, класифікуються у товарній позиції, яка відповідає найбільш подібним товарам, що розглядаються.

5. На додаток до наведених Правил до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

а) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас, а також подібна тара (упаковка), яка має особливу форму і призначена для зберігання відповідних виробів або наборів виробів, придатних для довготермінового використання, і подана разом із виробами, для яких вона призначена, класифікуються разом з упакованими у них виробами. Однак ця вимога не поширюється на тару (упаковку), яка становить разом з виробами одне ціле і надає їм істотно інший характер;

б) відповідно до зазначеного вище правила 5а пакувальний матеріал та пакувальні контейнери, що поставляються разом із товарами, слід класифікувати разом, якщо вони належать до такого типу упаковки, яка використовується для упакування цих товарів. Однак це положення є необов'язковим у разі, коли ці пакувальні матеріали або контейнери придатні для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у під позиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, а також вищезазначених Правил, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня. У цілях цього Правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів та груп, якщо не обумовлено інше.

Питання класифікації товарів безпосередньо впливає на забезпечення реалізації тарифних заходів та отримання від цих заходів очікуваних наслідків [23, c. 22-24].

2.2. Питання визначення митної вартості товарів

Важливим напрямком митно-тарифного регулювання є питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 16 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-ХП "Про Єдиний митний тариф" нарахування мита на товари й інші предмети, що підлягають обкладенню митним збором, проводиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості в неї включаються ціна товару, вказана в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

— з транспортування, вантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

— комісійні і брокерські;

— плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, яка належить до даних товарів та інших предметів і яку має сплатити імпортер (експортер) прямо або непрямо, як умову їх ввезення (вивозу).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається згідно з указаними вище положеннями, або у разі неможливості перевірки її числення митні органи визначають митну вартість послідовно, на основі ціни на ідентичні товари й інші предмети, ціни на подібні товари й інші предмети, діючі у провідних країнах — експортерах вказаних товарів та інших предметів.

З метою приведення зазначеної галузі митно-тарифного регулювання у відповідність до правил СОТ (Угода про митну оцінку) у проекті Митного кодексу України, який у липні 2001 р. було прийнято Верховною Радою України у другому читанні, було підготовлено відповідний розділ, в якому на законодавчому рівні регламентуються правила визначення митної вартості товарів.

У 2000 р. рішеннями уряду було скасовано мінімальні митні вартості на транспортні засоби та інші товари, які ввозяться на митну територію України.

З метою недопущення заниження митної вартості товарів Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537 вдосконалено порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 "Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України". Зокрема, регламентовано термін прийняття рішення щодо визначення митної вартості, також визначено відповідні права й обов'язки митних органів при здійсненні митного оцінювання. Додатково цією Постановою пропонується врегулювати питання митного оцінювання товарів, які ввозяться громадянами.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, які вивозяться за межі митної території України громадянами, може здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній території України. Митне оформлення товарів (крім тих, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, а також автомобілів), які ввозяться на митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах пропуску через митний кордон України[25, c. 125-127].

Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України громадянами у несупроводжуваному багажі, здійснюється митними органами за місцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян. Місця здійснення митного оформлення автомобілів, які ввозяться на митну територію України громадянами, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. На прохання осіб, що переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби, митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, на умовах, визначених цим Кодексом.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, митними органами із заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Розмір такої плати не може перевищувати вартості фактичних витрат митних органів на вчинення зазначених дій. За рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи митне оформлення товарів окремих видів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах[3, c. 118-120].

2.3. Визначення країни походження товарів

Ще один важливий напрямок митно-тарифного регулювання — визначення країни походження товарів, який безпосередньо впливає на результати застосування заходів митно-тарифного регулювання.

Підтвердженням походження товарів з тієї або іншої країни є сертифікат походження. Також допускається при підтвердженні країни походження товарів, що походять з країн, до яких Україна застосовує режим найбільшого сприяння або національний режим, використання товарно-транспортних документів і маркування.

Правила визначення країни походження товару визначені статтею 18 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-ХП "Про Єдиний митний тариф", відповідно до якої:

Країною походження товарів вважається країна, де товари були повністю виготовлені або піддані достатній переробці або обробці.

Повністю виробленими в даній країні вважаються такі товари:

а) корисні копалини, здобуті в межах її території або економічної зони;

б) рослинна продукція, вирощена на її ґрунті;

в) живі тварини, вирощені на її території;

г) продукція, отримана від живих тварин в цій країні;

д) вироблена в ній продукція мисливського, риболовецького і морського промислів;

є) продукція морського промислу, здобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

ж) повторна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

з) товари, вироблені в даній країні виключно із продукції, вказаної у вищезазначених пунктах.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:

— декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали або вироби, які походять із третіх країн і були використані для їх виготовлення;

— у вартості декларованих товарів частина доданої вартості становить не менше ніж 50 %.

Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів такі технологічні операції:

— зі збереження товарів під час їх збереження або транспортування;

— підготовка товарів до продажу і транспортування (дроблення партії, формування відправлень, сортування і переупаковка);

— прості складальні операції;

— змішування товарів (компонентів) без надання отриманій продукції характеристик, які істотно відрізняють її від початкових складових.

Відповідно до законодавства України надаються пільги щодо сплати ввізного мита. Існують пільги щодо сплати ввізного мита при ввезенні товарів до вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Необхідно відмітити, що на цей час продовжується практика надання тарифних пільг цілим галузям народного господарства. Цей суб'єктивний фактор також впливає на ефективність заходів митно-тарифного регулювання і у деяких випадках може зводити до 0 % ефективність введення того чи іншого заходу.

Також звільняються від справляння ввізного мита товари, які ввозяться та походять із країн, що уклали з Україною договори про вільну торгівлю, перелік яких наведено у додатку 1 [9, c. 24-25].

Порядок взяття проб та зразків товарів, строк проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), а також розпорядження ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, що переміщують товари через митний кордон України, в присутності посадової особи митного органу складають акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у необхідних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування. Зазначені акти подаються відповідним митним органам. Форма акта встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.

Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред’явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що слідують за процедурою МДП, їх митне оформлення здійснюється першочергово у спрощеному порядку. Умови застосування спрощеного порядку митного оформлення визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов’язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України[10, c. 286-287].


Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи митного оформлення товарів

3.1. Організація митного оформлення та контролю

Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності.

За останній час Державною митною службою України зроблено кілька важливих кроків для підвищення ефективності цієї роботи.

Одним з них стала розробка Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України” (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України), прийнятий Верховною Радою України 16.11.06 за № 359-V. Цей закон базується на положеннях Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та набрав чинності з 11.02.07. Основні зміни та доповнення, визначені цим законом, стосуються, зокрема:

- надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою у разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС);

- установлення відповідальності правовласника перед власником товару, митне оформлення якого призупинено, але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведено (відповідна норма передбачена статтею 56 Угоди ТРІПС);

- встановлення права вимагати від заявника надати заставу або еквівалентну гарантію, достатню для захисту відповідача та компетентних органів, а також щоб запобігти зловживанню (відповідна норма передбачена статтею 53 Угоди ТРІПС);

- заборони вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності (відповідна норма передбачена статтею 59 Угоди ТРІПС);

- незастосування заходів, пов’язаних з призупиненням митного контролю й митного оформлення щодо товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, та переміщуються через територію України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях (відповідна норма передбачена статтями 51 та 60 Угоди ТРІПС) [16, c. 143-145].

Варто зазначити, що відповідно до нового законодавства Держмитслужба України веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності на підставі заяв власників майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення. Відповідно до статей 256 та 257 Митного кодексу України (у редакції Закону України від 16.11.2006 р. № 359-V) Держмитслужбою України розроблено та забезпечено прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.07 № 622 „Питання реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу”. Цією постановою визначено порядок реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, подання і розгляду заяви та ведення реєстру.

Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності. За останній час Державною митною службою України зроблено кілька важливих кроків для підвищення ефективності цієї роботи.

Одним з них стала розробка Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України” (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України), прийнятий Верховною Радою України 16.11.06 за № 359-V. Цей закон базується на положеннях Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та набрав чинності з 11.02.07.

Основні зміни та доповнення, визначені цим законом, стосуються, зокрема:

- надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою у разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС);

- установлення відповідальності правовласника перед власником товару, митне оформлення якого призупинено, але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведено (відповідна норма передбачена статтею 56 Угоди ТРІПС);

- встановлення права вимагати від заявника надати заставу або еквівалентну гарантію, достатню для захисту відповідача та компетентних органів, а також щоб запобігти зловживанню (відповідна норма передбачена статтею 53 Угоди ТРІПС);

- заборони вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності (відповідна норма передбачена статтею 59 Угоди ТРІПС);

- незастосування заходів, пов’язаних з призупиненням митного контролю й митного оформлення щодо товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, та переміщуються через територію України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях (відповідна норма передбачена статтями 51 та 60 Угоди ТРІПС).

Серед проблем, які вимагають вирішення у цій сфері в першу чергу, були виділені: відсутність механізму оцінки наукових досліджень, пропонованих до проведення, на предмет їх актуальності, наукової новизни і практичної значимості; недостатній зв’язок наукових розробок, які здійснюються локально в рамках митної системи, з потребами Держмитслужби; відсутність механізму систематизованого впровадження результатів наукових розробок у практичну діяльність.

Постала необхідність кваліфікованого та зваженого вирішення таких проблемних питань як з урахуванням специфіки митної діяльності, так і ґрунтуючись на наукових підходах і аспектах. Логічним кроком на шляху якісної реалізації такого підходу видалося утворення в митній службі органу, кваліфікація, рівень знань і професійні навички кадрового складу якого створили б можливість для забезпечення об’єктивної оцінки наукових досліджень з усіх точок зору [18, c. 213-215].


3.2. Міжнародна співпраця в рамках удосконалення митного-тарифного регулювання

У 2007 році Держмитслужбою здійснювались заходи у сфері міжнародного співробітництва, спрямовані на реалізацію зовнішньополітичного курсу України та підтримання тісних партнерських стосунків з міжнародними організаціями, митними службами зарубіжних країн та іншими партнерами. За участю керівництва Держмитслужби відбулась низка офіційних візитів вищих посадових осіб України до Республіки Польща, Угорської Республіки, Республіки Хорватія, Румунії засідань двосторонніх міжурядових комісій з питань торговельно-економічного співробітництва України із зарубіжними країнами та інших заходів. У двосторонньому форматі відбулися зустрічі на рівні керівництва Держмитслужби та високопосадовців митних відомств зарубіжних країн.

Держмитслужбою здійснюється постійна робота, пов’язана з діяльністю пунктів пропуску на різних ділянках державного кордону України, удосконалення мережі пунктів пропуску, їх відкриття, облаштування, зміни статусу тощо. Голова Держмитслужби Єгоров О.Б. взяв участь у церемонії відкриття міжнародного пункту пропуску «Солотвино - Сігету Мармацієй», що розташований на українсько-румунській ділянці державного кордону України.

Пріоритетним напрямом міжнародного митного співробітництва Держмитслужби є взаємодія з Всесвітньою митною організацією, якою розробляються рекомендації щодо міжнародних правових норм у митній сфері, закріплюються в міжнародно-правових інструментах норми і стандарти діяльності митних органів, надаються пропозиції щодо гармонізації національних законодавств країн-членів ВМО з відповідними міжнародними правовими нормами.

Одним з важливих напрямів, над якими працює Держмитслужба, є спрощення формальностей на кордоні та сприяння міжнародній торгівлі. З метою ознайомленням з досвідом провідних митних служб та міжнародних інституцій представники Держмитслужби залучались до участі в 4-ій нараді Робочої групи представників міністерств транспорту, залізничних організацій, прикордонних та митних органів щодо підготовки міжнародної конференції по спрощенню перетину кордонів залізничним транспортом (06-08.03.07, Варшава). Також за участю представників митних органів України проводились зустрічі у двосторонньому форматі з питань організації спільного контролю в пунктах пропуску, розташованих на українсько-польській, українсько-словацькій та інших ділянках державного кордону.

У зв’язку з набуттям чинності з 01.01.07 Гармонізованої системи версії 2007 року Всесвітньої митної організації, одним з пріоритетів Управління на 2008 рік є розроблення УКТЗЕД, побудованої на версії ГС 2007. Відповідно до вимог Кіотської конвенції, з метою скорочення часу митного оформлення одним з напрямків роботи Управління є прийняття попередніх класифікаційних рішень. Так протягом 2007 року прийнято 761 рішення по 1933 товарах. В якості експерименту Київській та Схiднiй регіональним митницям надано повноваження на прийняття таких попередніх рішень. Напрацьований досвід показав, що прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів саме регіональними митницями є більш ефективним заходом, оскільки дозволяє оптимізувати, впорядкувати та скоротити час процедури прийняття попередніх рішень за рахунок територіального розміщення суб’єктів ЗЕД в зоні діяльності регіональних митниць та забезпечити дієвий контроль за їх використанням при митному оформленні. На виконання рішення колегії Держмитслужби від 27.12.07 “Про стратегічні напрями діяльності митної служби України, основні пріоритети діяльності та заходи щодо їх реалізації на 2008 рік”, щодо завершення розпочатого у 2006-2007 роках розмежування оперативних та управлінських функцій між Держмитслужбою та митними органами планується повністю передати повноваження на прийняття попередніх рішень регіональним митницям з метою переорієнтування пріоритетів роботи Управління у напрямку виконання функцій із застосування законодавства з питань митної справи та посилення контрольних функцій [17, c. 22-23].

За 2007 рік відділами номенклатури й класифікації товарів регіональних митниць, митниць та відділами контролю митної вартості і номенклатури митниць прийнято 22283 класифікаційних рішення, що складає 87% показника 2006 року (25684 класифікаційних рішення).

За їх результатами класифіковано 51620 товарів (з них по імпорту – 95% від загальної кількості, по експорту – 5%), що складає 74% показника минулого року, коли кількість класифікованих товарів. За 2007 рік додаткові надходження до бюджету за рахунок посилення контролю за роботою з прийняття класифікаційних рішень складають 108,0 млн. грн., що на 2% більше даних 2006 року (коли додаткові надходження складали 106,3 млн. грн.). Сфера оцінки діяльності класифікаційних підрозділів не обмежується тільки зазначеними показниками. Правильність класифікації товарів необхідно оцінювати також з позиції визначення митної вартості, та припинення незаконних схем переміщення товарів через митний кордон України. Так, за рахунок прийнятих класифікаційних рішень:

· митна вартість товарів збільшилась на 19,5 млн. грн.

· складено 280 протоколів про порушення митних привил загальною вартістю 116 млн. грн.

В середньому, на одне класифікаційне рішення донарахування до Держбюджету протягом 2007 року зросли порівняно з 2006 роком з 4,1 тис. грн. до 4,9 тис. грн. З метою приведення діяльності Управління у відповідність з вимогами міжнародних стандартів щодо систем управління у 2007 році в Управлінні розроблена, впроваджена та сертифікована Система управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ІСО 9001:2001. Сертифікат, виданий у серпні 2007 р., поширюється на всі підрозділи Управління та є чинним до 2012 року і підтверджує високу якість надання управлінських послуг.

У зв’язку із специфікою діяльності та з метою міжнародного визнання результатів експертиз в Управлінні розроблена та впроваджена система якості щодо компетентності випробувальних лабораторій відповідно до вимог, встановлених міжнародним стандартом ІСО 17025:2006 та подано пакет документації для попереднього документального аудиту до Національного агентства з акредитації України.

Українська делегація взяла участь у другому після затвердження нової структури підкомітетів Україна – ЄС спільному засіданні Підкомітету Україна – ЄС № 5 з питань митного та транскордонного співробітництва.

Учасники засідання відзначили виняткову важливість співробітництва у митній сфері і висловили сподівання, що проведення цього заходу сприятиме його подальшому зміцненню та поглибленню [21, c. 13-14].

Представники ЄС дали позитивну оцінку стану виконання митної частини Плану дій Україна – ЄС. Зокрема, це стосувалося запровадження в роботу митних органів України методу аналізу ризиків, спрощення процедур митного контролю, посилення взаємодії з діловими колами і протидії корупції. При цьому європейська сторона висловила зацікавленість в отриманні детальної інформації про зміст Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

На сьогоднішній день одним з пріоритетних питань загальнодержавного значення є питання вступу України до Світової Організації Торгівлі (СОТ). Як відомо, для того, щоб стати повноправним членом цієї впливової міжнародної організації, Україна повинна привести вітчизняне законодавство, зокрема й у сфері митної діяльності, у відповідність до законодавства країн-членів СОТ.

Саме з цією метою, а також для гармонізації й уніфікації законодавства України з митних питань із загальноприйнятими у світовій практиці нормами, Міністерством економіки спільно з Державною митною службою України було розроблено Закон України від 22.12.05 № 3269-ІV „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Цим законом митне законодавство України з питань митної оцінки та визначення країни походження товарів приведене у відповідність до положень угод ГАТТ/СОТ.

Зокрема, у згаданому Законі України враховано зауваження країн-членів робочої групи з питань вступу України до СОТ щодо визначення країни походження товару, а саме:

· застосуванняостанніх операцій по переробці товару (кумулятивний принцип) та критерію зміни коду товару за товарною номенклатурою та критерію адвалерної частки (стаття 2 (а) Угоди про правила визначення походження СОТ);

· визначення сертифікату походження товару в частині письмової заяви експортера (розділ ІІ, Додаток ІІ до Спеціального додатку К);

· розмежування преференційних та непреференційних правил визначення походження товарів (Угода про правила визначення походження СОТ);

· визначення країни походження упаковки, яка підлягає декларуванню окремо від товару (стаття 9 розділу 1 Спеціального додатку К);

· визначення країни походження приналежностей, запасних частин та інструментів, призначених для використання в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах (стаття 7 розділу 1 Спеціального додатку К).

Саме з цією метою і було розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Митний тариф України”, яким передбачається привести вітчизняну товарну номенклатуру у відповідність до вимог ГС 2002 року[11, c. 61-63].

Висновки

Централізований комплекс заходів, спрямованих на формування митного тарифу, застосування інших видів мита та податків у зовнішньоекономічній діяльності визначає митно-тарифну політику держави.

В усьому світі митно-тарифне регулювання є прикладом економічного регулювання і відповідає вимогам ринкової економіки порівняно з нетарифними обмеженнями.

Застосування митних тарифів як економічного інструменту захисту на кордоні має відповідні переваги, оскільки, по-перше, тарифи потенційно мають менший негативний ефект, ніж кількісні обмеження (залежно від рівня тарифів і квот). Тариф відповідає підвищенню ціни продукції для іноземних товарів. Залежно від його рівня він може бути компенсований за рахунок відносної ефективності інших витрат виробництва/ збуту. Кількісні обмеження, з іншої сторони, — абсолютний показник. У разі, коли кількісний ліміт досягнутий або вичерпана квота, ринок закривається. По-друге, для інших країн та їх суб'єктів завжди є можливість побачити тарифи, їх розмір визначено і завжди є можливість його зменшити шляхом переговорів. Таким чином, тарифи більш прозорі, ніж кількісні обмеження.

Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності.

Варто зазначити, що відповідно до нового законодавства Держмитслужба України веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності на підставі заяв власників майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.

Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності. За останній час Державною митною службою України зроблено кілька важливих кроків для підвищення ефективності цієї роботи.

Серед проблем, які вимагають вирішення у цій сфері в першу чергу, були виділені: відсутність механізму оцінки наукових досліджень, пропонованих до проведення, на предмет їх актуальності, наукової новизни і практичної значимості; недостатній зв’язок наукових розробок, які здійснюються локально в рамках митної системи, з потребами Держмитслужби; відсутність механізму систематизованого впровадження результатів наукових розробок у практичну діяльність.

Для мінімізації можливостей вчинення корупційних діянь та службових порушень, визначення їх основних причин, в тому числі можливої недосконалості технологічних схем митного контролю та митного оформлення окремих груп товарів, здійснювався щоквартальний аналіз актів службових розслідувань, проведених у митних органах, результати якого враховувались при визначенні напрямів попереджувально-профілактичної роботи.


Список використаної літератури

1. Бакуменко Д. Особливості митного оформлення іноземних інвестицій // Справочник экономиста. - 2007. - № 7. - С. 10-12

2. Банківська справа та основи митного регулювання в Україні: Навчальний посібник. - Суми : Університетська книга, 2003. - 262 с.

3. Буланий О. О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9. - С. 7 - 14

4. Вишневський В. П. Можливі наслідки зменшення експортного мита в рамках приєднання України до СОТ // Фінанси України. - 2007. - № 1. - С.28-35

5. Данченко В. Транспорт: що необхідно знати при організації міжнародних перевезень // Податкове планування. - 2006. - № 11. - С. 65-75

6. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 270, с.

7. Експортно-імпортні операції в Україні: Збірник нормативних актів. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 445, с.

8. Жорін Ф. Л. Правові засади митної справи Україні: Навчальний посібник. - К.: Магістр-ХХIсторіччя, 2005. - 382, с.

9. Митна політика України: науково-популярна література. - К., 1994. - 80 с.

10. Митне регулювання в ЄС та в Україні: порівняльно-правове дослідження: наукове видання. - К. : Ніка-Прінт, 2005. - 831 с.

11. Митне оформлення товарів // Все про бухгалтерський облік. - 2006. - 23 травня. - С. 5-63

12. Митний кодекс України: Від 11 липня 2002 р. - К.: Атіка, 2002. - 158, с.

13. Митний кодекс України: закони і законодавчі акти /Інформаційно-правовий центр "Ксилон"; Ред. В. М. Жилінков. - Харків: 2006. - 192 с.

14. Митний кодекс України: закони і законодавчі акти. - Харків, 2006. - 192 с.

15. Митний контроль та митне оформлення: Навчальний посібник. - К. : Знання, 2001. - 284 с.

16. Митний контроль та митне оформлення. - К.: Знання, 2005. - 327 с.

17. Науменко В. Особенности применения таможенных деклараций в странах Европы // Справочник экономиста. - 2007. - № 1. - С. 21-23

18. Науменко В. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Монографія. - К.: Знання , 2004. - 403, с.

19. Приймаченко Д. До питання вдосконалення провадження у справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - С. 3-8

20. Станіславська С. Митний режим: тимчасове ввезення // Бухгалтерія. - 2006. - № 47. - С. 51-55

21. Ступак Ю. Переробка за межами митної території України // Справочник экономиста. - 2007. - № 2. - С. 11-15

22. Ступак Ю. Спеціальна митна зона // Справочник экономиста. - 2006. - № 9. - С. 21-23

23. Ступак Ю. Тимчасове ввезення (вивезення) товарів // Справочник экономиста. - 2006. - № 10. - С. 22-26

24. Терещенко С. Основи митного законодавства в Україні: Теорія та практика. - К. : АТ "Август", 1999. - 295 с.

25. Шишка Р. Б. Митне право України: Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2002. - 294, с

загрузка...
Top