Історичний розвиток системи оподаткування

1. Історичний аспект розвитку податкової політики держави. Досвід ведення державного господарства.

2. Теорія податків та її історичний розвиток.

3. Особливості розвитку податкової системи в Україні.

Список використаної літератури.


1. Історичний аспект розвитку податкової політики держави. Досвід ведення державного господарства

Податок - це одне з основних понять фінансової науки; одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. Російський економіст М. М. Алексєєнко у XIX ст. писав: "З одного боку, податок - це один з елементів розподілу, одна із складових частин ціни, з аналізу якої (тобто ціни) власне і почалася економічна наука. З іншого боку, встановлення, розподіл, стягування і споживання податків становить одну з функцій держави"[1, с. 5]. Звернемося до історії походження податку.

Данина з переможеного народу - одна з первісних форм податку. Розбиті вороги піддавалися поголовному знищенню або бралися у полон як раби; усе їх майно, яке можна було взяти, захоплювалося переможцем. Рабів і речі ділили між ватажками і вояками; так покривалися витрати на війни (за принципом "війна живить війну"). Багато століть згодом, коли утворилися могутні об'єднання з усіма ознаками державності, військова здобич усе ще продовжувала складати іноді суттєву частину державних доходів. Цей свого роду "потік розорення" зберігся до XX ст. під назвою "контрибуція". Звичайно, данина не була в прямому значенні податком, а джерелом, з якого беруть початок сучасні податки. Потім до данини приєдналися й інші види податкового обкладання, але вони вже мали внутрішні джерела. Як тільки суспільні спілки перестають бути простими родинними об'єднаннями і виникає адміністрація у будь-якому її вигляді (суд, військо), одразу ж утягуються в оподаткування не тільки переможені, а й самі громадяни такої спілки. "Таким чином, історія податків показує нам подвійне їх походження: по-перше, податок, який виник з контрибуції і данини, - це переважно податок на переможених, іноземців або просто на пригноблені класи, які нерідко належали до іншої національності, ніж пануючі класи - податок феодального суспільства. Другий тип податку, який виник після появи постійного війська, має зовсім інший характер, він установлюється після довгих переговорів за участю різних представницьких установ, парламентів і т.п. - податок буржуазного суспільства".

З історії відомо, що податки - це найбільш пізня форма державних доходів. Первісно податки мали назву аuxilia (допомога) і носили тимчасовий характер. Ще у першій половині XVII ст. англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг запровадити податки без його згоди. Однак постійні війни і створення величезних армій потребували великих коштів, і податки перетворилися з тимчасового у постійне джерело державних доходів. Податок стає настільки звичайним джерелом державних коштів, що відомий політичний діяч Північної Америки Б. Франклін (1706 - 1790) міг сказати, що "платити податки і померти зобов'язаний кожний". К. Маркс з цього приводу зазначав: "Податок - це материнські груди, що годують уряд. Податок - це п'ятий бог поряд з власністю, сім'єю, порядком і релігією. Коли французький селянин хоче уявити собі чорта, він уявляє його у вигляді збирача податків".

Безпосереднім результатом запровадження податків є матеріальний збиток для платника. У перші роки розвитку податкової системи, коли державні доходи не відрізнялися від особистого майна короля, проти податків заперечували з позицій недоторканості приватної власності й допускали їх лише у надзвичайних ситуаціях як екстраординарне джерело державних доходів. Коли ж населення змирилося з ними і податкова система міцно закріпилася як основне джерело державних доходів, почали створюватися теорії походження податків, які дістали назву індивідуалістичних (теорія користі, обміну еквівалентів, атомістична теорія). Зокрема атомістична теорія, що виникла в епоху просвітництва, розглядає податок як плату, яку вносить кожен громадянин за охорону його особистої і майнової безпеки, захист держави та інші послуги. До проблеми забезпечення захисту від зовнішнього ворога додається проблема підтримки внутрішнього порядку і спокою всередині країни, для чого необхідні суд, поліція та інші державні органи. Для їх утримання треба сплачувати податки. Таким чином, це обмін одних цінностей на інші: "подібно до того, як ми проводимо оплату купцю за придбані у нього товари, адвокатові за одержану пораду, так ми платимо й уряду за його послуги"[5, c. 8-9].

2. Теорія податків та її історичний розвиток

Слід зауважити, що видатними економістами і філософами різних часів висувалося чимале число теорій щодо походження податків. Деякі з них були логічним продовженням вже описаної нами вище з тією відмінністю, що одні автори вважали податок боргом кожного громадянина перед державою за забезпечення власного спокою і добробуту (Вольтер, Гоббс); інші вважали податок жертвою, яку приносить індивідуум в інтересах держави (Канар, Міль-гаузен); треті вважали податок страховою премією, а платників податків називали членами страхової спільноти, які страхують себе і свій бізнес від негативних суспільно-політичних процесів (Тьєр, Жирарден); деякі навіть висунули так звану теорію насолоди, яка полягала у тому, що завдяки податкам людина отримує задоволення від суспільного порядку, правосуддя, забезпечення особистості й власності. Отже, сплачувати податки - значить отримувати насолоду (Сімонд де Сісмонді).

Із кінця XVIII ст. починається нова епоха в оподаткуванні. До цього часу правила оподаткування уже виробилися, уявлення про постійність податків укоренилося. Сформувалося переконання, що маса різноманітних податків не тільки не відповідає своєму призначенню, а й зупиняє прогрес промислового розвитку і, спричиняючи шкоду народному господарству, наносить збиток казні.

Третій період в історії податків (XIX ст.) відрізняється значно, меншою їх кількістю і більшою одноманітністю. Форми податків стають більш визначеними, правила адміністрування більш виваженими і під час вибору віддається перевага таким податковим джерелам, які обіцяють мільйонний дохід. В Англії завзята боротьба землевласників з "аристократією капіталу", яка почалася ще у XVII ст. і загострилася до кінця XVII ст., призводить до зниження, а потім і до скасування земельного податку. У міру зростання авторитету і значення "аристократії капіталу" на передній план виходять фінансові інтереси цього класу. У результаті скасовується маса непрямих податків, що тяжіли над промисловістю, проводиться велика реформа вільної торгівлі, яка поступово розриває ланцюги протекціонізму. Із початку XIX ст. до інтересів двох пануючих класів починають приєднуватися і заявляти про себе інтереси робітників: постають питання про скасування всіх тих податків, які пригноблюють бідніші класи населення (скасовується податок на сіль у 1825 р., на хліб у 1846 р., у 1842 р. знову запроваджується прибутковий податок)[3, c. 21-22].

Отже, у початковий період промислового капіталізму XIX ст. податкова система складалася з прямих податків, з одного боку, і безлічі податків на споживання - з іншого. Наприкінці XIX ст. у найбільш розвинутих капіталістичних країнах до податкової системи включають прибутковий податок як фундамент і податок на спадщину. Реальні податки відходять на другий план, але зберігається деяка частина найбільш доходних податків на споживання.

У 20-ті роки XX ст. діяли реальні (прямі) форми оподаткування, саме вони історично були першими. До них відносять поземельний, домовий, промисловий податок і податок на грошовий капітал.

Поземельним податком називається такий податок, який падає на землевласника і передбачає обкладання доходу від землі. Об'єктом цього податку є земля, суб'єктом - землевласник, джерелом - дохід від землі (поземельна рента). Так будувався поземельний податок у всіх західноєвропейських державах.

Другим реальним податком був домовий податок, який з'явився у практиці європейських країн у XVI ст., коли стали розвиватися міста. Як зрозуміло з назви, суб'єкт податку - власник будинку.

Третій реальний податок - промисловий. Його об'єктом був промисел, за винятком сільськогосподарського. Це податок на будь-яку господарську діяльність у вигляді промислу, яка передбачає одержання прибутку. Сюди відносились промисли у галузі промислової переробки сировини, промисли у галузі торгівлі й транспорту та різні види вільних професій (лікарі, адвокати, літератори та ін.).

Останній реальний податок - податок на грошовий капітал. Його об'єктом є вільний грошовий капітал. Цим податком обкладалися особи, що мали капітал, який вони або накопичили самі, або одержали у спадщину і який має грошовий вираз.

Скорочення частки непрямого оподаткування у загальному обсязі податків, що намітилося на початку XX ст., дозволило розглядати зміни у розподілі податкового тиску. Регресивний характер податкової системи, обумовлений переважанням у ній непрямих податків, почав трансформуватися в пропорційний характер у зв'язку з переходом до прогресивного прибуткового оподаткування[8, c. 17-18].

3. Особливості розвитку податкової системи в Україні

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України "Про систему оподаткування" містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг тощо[1, c. 51-52].


Список використаної літератури

1. Іванов Ю. Податкова система: Підручник/ Юрій Іванов, Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; Міністерство освіти і науки України. - К.: Атіка, 2006. - 918 с.

2. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 222 с.

3. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 315 с.

4. Крисоватий А. Податкова система: Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.

5. Олійник О. Податкова система: Навчальний посібник/ Олександр Олійник, Ігор Філон,; М-во аграрної політики України, Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 452 с.

6. Онисько С. Податкова система: Підручник/ Стефанія Онисько, Іван Тофан, Оксана Грицина,. - 3-є вид., випр. і доп.. - Львів: Магнолія плюс: Видавець В. М. Піча, 2006. - 333 с.

7. Піхоцький В. Податкове законодавство в запитаннях та відповідях: Навчальний посібник/ Володимир Піхоцький,; Мін-во освіти і науки України , Львівська державна фінансова академія. - К.: Вид-во "Ірина-прес", 2006. - 591 с.

8. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник/ В. Б. Захожий, Я. В. Литвиненко, К. В. Захожай та ін.; Під керівн. та наук. ред. В. Б. Захожая, Я. В. Литвиненка; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 465 с.

9. Соколовська А. Податкова система держави: Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с.

загрузка...
Top