Акцизне оподаткування в Україні

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи порядку нарахування та сплати акцизного збору.

1.1. Сутність акцизного збору, підакцизні товари, платники та об'єкти оподаткування.

1.2. Акцизний збір на спирт етиловий та алкогольні напої.

1.3. Платники акцизного збору та база (об'єкти) оподаткування та ставки.

Розділ 2. Акцизний збір у системі непрямого оподаткування в Україні.

2.1. Формування в Україні системи непрямого оподаткування — акцизного збору, його відмінність від прямих податків.

2.2. Акцизний збір та проблеми оподаткування тютюнових виробів в Україні враховуючи міжнародний досвід.

3.3. Гармонізація законодавства України з оподаткування акцизним збором алкогольних та тютюнових виробів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення акцизного оподаткування в Україні.

3.1. Заходи щодо поліпшення ефективності оподаткування акцизним збором.

3.2. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Розвиток економіки будь-якої країни — це невід'ємний фактор діяльності самої держави, з цим, як правило, пов'язані обов'язки державних органів впливати на цей розвиток — стимулювати, коли "здоров'я" національної економіки погіршується та встановлювати обмеження, коли є ризик "перегріву" через надшвидкі темпи економічного піднесення. Україні через об'єктивні причини ризик "перегріву", на жаль, не загрожує, тому роль держави зводиться до розроблення і реалізації економічної політики, спрямованої на забезпечення економічного зростання. Проте на шляху до цього зростання існує багато перешкод, які неможливо оминути, тож необхідно їх долати. Навколо того, як це зробити, й точиться найбільше суперечок.

Головними напрямами державної економічної політики, визначаються забезпечення максимально можливої зайнятості населення, встановлення контролю над інфляцією для стабілізації цін, та інші, що визначають загальний рух держави в економічній галузі, який передбачає низку заходів.

Однією з таких складових економічної політики України є податкова діяльність. Виконання завдань щодо здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю відрахувань до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, установлених законодавством, а також виявлення та запобігання злочинам у цій сфері, покладено на податкові та правоохоронні органи України.

Важливість проблеми акцизного оподаткування в Україні зумовлена тим, що збільшення доходів до бюджету, ліквідація його дефіциту є одним з головних практичних завдань держави, а акцизні збори виступають гарантованим джерелом поповнення коштів державної скарбниці.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які опирається автор, засвідчує, що наукових розвідок з даної проблеми досить мало. Однак, публікації та статті А. Дриги, Є. Бойка, В.Слюсаря, О. Маховки та інших визнають неефективність чинної системи податків, необхідність їх реформування і вдосконалення. Недосконалість акцизного оподаткування AT багато науковців пов'язують з неефективністю всієї податкової системи в Україні. Це є однією з головних економічних передумов ухилення від сплати всіх податків.

Мета роботи- показати недоліки існуючої системи акцизного оподаткування та запропонувати шляхи і механізми їх ліквідації.

Об’єктом дослідження– є економічні відносини в Україні у сфері оподаткування.

Предметом дослідженнявиступає акцизне оподаткування в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, який забезпечив аналіз фінансових явищ та процесів у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності. Для з’ясування виникнення та об’єктивних закономірностей еволюції податків, зокрема непрямих, у різних суспільствах і в різні часи використовувались історичний і логічний підходи. Для вивчення можливостей використання досвіду проведення податкових реформ держав-членів Європейського Союзу застосовувався метод порівняльного аналізу та поєднання кількісного та якісного аналізу. Також для досягнення поставленої мети використовувалися прийоми економіко-математичного моделювання та графічного представлення результатів дослідження, економіко-статистичний метод.


Розділ 1. Теоретичні основи порядку нарахування та сплати акцизного збору

1.1. Сутність акцизного збору, підакцизні товари, платники та об'єкти оподаткування

Відповідно до Закону № 1251 акциз є загальнодержавним збором. Згідно зі ст. 1 Декрету № 18-92:

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції).

Належність товару до підакцизного встановлюється окремими законодавчими актами. Найбільш повно висвітлено весь перелік підакцизних товарів в додатку до листа Держмитслужби від 27.06.2001 р. 3/14-3227.

У вказаному додатку наведено не лише назву товару, що підлягає обкладанню акцизом, але зазначений і код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, діючі на той момент ставки і Закони, що їх встановлюють (див. таблицю 1).

Податковий агент - СПД, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (господарського суду), уповноважений здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету.

Доцільним буде навести загальні випадки наданих законодавством пільг, виключень із правил оподаткування підакцизних товарів, які є справедливими для кожної з їх груп. Так, ст. 5 Декрету № 18-92 передбачено, що акцизний збір не справляється:

1. При реалізації підакцизних товарів на експорт за інвалюту;

2. При вивезенні з митної території України підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції;

3. При імпорті призначених для власного використання техніки, устаткування, майна і матеріалів, розвідувальними органами України, оплата вартості яких здійснюється зазначеними органами [21, c. 216-217].

Згідно з цією ж статтею акцизний збір справляється з урахуванням особливостей, визначених окремими законами для спеціальних економічних зон: "Яворів", "Азов", "Донецьк", "Рені", "Порто-франко", "Порт Крим".

Крім того, п.п. 5.1 Інструкції № 33 передбачено, що акцизний збір не справляється з підакцизних товарів [5, c. 63-64]:

1. Які переміщуються через митну територію України транзитом;

2. Що ввозяться в Україну в режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення (наприклад, з метою показу чи демонстрації на виставках);

3. Що являються конфіскованим, спадковим, безхозним майном та іншими цінностями, крім автомобілів, що перейшли за правом спадкування державі;

4. Що поставляються в Україну відповідно до положень Закону № 1192;

5. Що ввозяться в Україну на виконання положень міжнародних угод за участю України, якщо відповідна угода передбачає звільнення від цього виду збору.

Також не є об'єктами обкладання акцизним збором згідно з п.п. 2.2 Інструкції № 33 підакцизні товари, які розміщуються на митних ліцензійних складах, у магазинах безмитної торгівлі.

1.2. Акцизний збір на спирт етиловий та алкогольні напої

Акциз - слово, яке відоме майже всім. Велика кількість товарів, які ми купуємо (виробляємо) оподатковуються даним збором. Тут тобі і алкогольні напої (горілка, вино, коньяк), і спирт, і тютюнові вироби (сигарети, сигари), і нафтопродукти (бензин, солярка). В залежності від товару, що ми купуємо, або виробляємо, змінюється і механізм справляння акцизу. Для початку визначимося з тим, що розуміється, з точки зору законодавства, під алкогольними напоями і спиртом етиловим.

Відповідно до ст. 1 Закону № 329:

- алкогольні напої - це продукти, отримані шляхом бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового більше 1,2% об'ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи за кодами 22.04, 22.05, 22.06, 22.08.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95:

- спирт етиловий - це спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, виготовлені з крохмале- і цукровмістної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями [6, c. 100].

1.3. Платники акцизного збору та база (об'єкти) оподаткування та ставки

Платники акцизного збору визначені ст. 2 Закону № 329. У відповідності до даної статті платників можна умовно розділи на:

1. Виробників алкогольної продукції та спирту етилового:

а) СПД - українські виробники;

б) СПД - замовники, за дорученням яких ця продукція виготовляється на давальницьких умовах;

2. Імпортери, що займаються ввозом алкогольної продукції та спирту етилового, як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту:

а) СПД - резиденти (в т.ч. з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації) і нерезиденти;

б) Громадяни-СПД, без створення юридичної особи;

в) Фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої в обсягах, що підлягають обкладанню ввізним (імпортним) митом (в обсягах більших 1л горілчаних виробів і 2л вина на одну особу).

3. Продавці алкогольних напоїв та спирту етилового, а саме:

а) юридичні особи - нерезиденти, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв на митній території України, через постійні представництва, розташовані на території України;

б) фізичні особи - нерезиденти, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв на митній території України;

в) міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв на митній території, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України [11, c.81-82].

Об'єкти обкладання акцизним збором регулюються ст. 3 Законом № 329. Так, для[1]:

1) Виробників алкогольної продукції та спирту етилового об'єктом оподаткування є: вартість виробництва алкогольних напоїв та спирту етилового, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах (з урахуванням обмежень).

2) Імпортерів алкогольної продукції та спирту етилового об'єктом оподаткування є:

а) митна вартість алкогольних напоїв та спирту етилового, ввезених на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, з урахуванням фактично сплачених сум мита;

б) митні збори та митна вартість алкогольних напоїв та спирту етилового, що повертаються на митну територію України із зони митного контролю (магазинів без митної торгівлі), з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів;

3) Продавців, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв і спирту етилового:

а) обороти з реалізації (передачі), реалізованих на території України шляхом їх продажу і обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), без оплатної передачі, з частковою їх оплатою, а також на умовах комісії, консигнації;

б) обороти з використання алкогольних напоїв та спирту етилового для власного споживання і промислової переробки.

Розглянувши операції, які є об'єктом оподаткування, необхідно визначити, які операції не підлягають оподаткуванню A3.

Не підлягають обкладанню акцизним збором:

1) Митна вартість завезених, або конфіскованих на території України алкогольних напоїв та спирту етилового, стосовно яких не визначено власника, а також таких, що перейшли до держави за правом спадкування.

2) Митна вартість алкогольних напоїв та спирту етилового, які перевозяться через територію України транзитом;

3) Митна вартість імпортованої, або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

4) Митна вартість алкогольних напоїв, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів (тобто не більше 1 л. горілчаних виробів та 2 л. вина);

5) Митна вартість зразків алкогольних напоїв та спирту етилового, завезених на територію України з метою показу або демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру (тобто без подальшого продажу або перепродажу після демонстрації або виставки);

6) Вартість алкогольних напоїв та спирту етилового, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження валюти на валютний рахунок підприємства та документального підтвердження такої експортної операції [9, c. 119-120].

Крім того не сплачується акцизний збір:

1) При одержанні спирту етилового неденатурованого СПД, що є підприємствами первинного виробництва, для виготовлення виноградних виноматеріалів або сусла за умови їх реалізації підприємствами вторинного виробництва.

2) У випадку подання „акцизного" податкового векселя (в даному випадку акцизний збір сплачується, але не одразу, а поступово протягом 90 календарних днів).

Як ми вказували раніше, платниками акцизного збору - є виробники та імпортери алкогольних напоїв, а торгівельні організації, підприємства, які займаються постачальницько-збутовою діяльністю, за наявності документів, що підтверджують сплату збору в ціні покупки, не є платниками акцизного збору.

Насамперед визначимо, хто такі виробники:

Виробники - юридичні або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - СПД), які відповідальні за проектування, виготовлення, упакування і маркірування продукції незалежно від того, виконуються дані операції самою цією особою чи від його імені (ст. 1 Закону № 2406).

Оскільки, відповідно до ст. 7 Закону № 481/95, виробництво спирту етилового, коньячного і плодового з давальницької сировини дозволяється лише нерезидентам за умови повного вивезення готової продукції за межі митної території України, то ми в даній публікації будемо розглядати лише виробництво українськими підприємствами зі своєї сировини.

Насамперед, для даного виду діяльності необхідно отримати ліцензію на виробництво алкоголю. Після отримання ліцензії СПД, який виробляє алкоголь необхідно обов'язково зареєструватися в ДПІ за місцем знаходження даного суб'єкту, як платника акцизного збору шляхом подання копії ліцензії в п'ятиденний строк після її отримання.

Виробивши деяку кількість алкоголю, виробнику необхідно придбати марки акцизного збору, які підтверджують намір сплати акцизний збір.

Для одержання марок акцизного збору вітчизняні виробники алкоголю повинні подати до ДПІ, яка являється продавцем марок акцизного збору, такі документи:

1. Заявку-розрахунок на придбання марок акцизного збору за формою, затвердженою ДПІ у двох примірниках, один з яких залишається у ДПІ, другий (з відміткою ДПІ) - у виробника;

2. Платіжний документ з відміткою установи банку, що підтверджує внесення плати на окремий спеціальний рахунок ДПІ за марки акцизного збору (за 1000 марок акцизного збору на алкоголь - 25,88 гривні);

3. Оригінал і копію розрахунку потужності підприємства з урахуванням можливого обсягу виробництва і реалізації алкоголю в Україні;

4. Звіт про фактичні обсяги виробництва і реалізації продукції за попередній квартал (при умові, що виробництво почалося в попередньому кварталі);

5. Оригінал і копію ліцензії, що підтверджують право підприємства-виробника на виготовлення продукції і на здійснення оптової та роздрібної торгівлі [12, c. 32-33].

ДПІ проводить продаж марок акцизного збору українським виробникам виходячи з планових, щомісячних обсягів реалізації алкоголю, відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок.

Придбані марки акцизного збору виробники алкоголю повинні використовувати безпосередньо в процесі виробництва, для здійснення маркування згідно з правилами маркування алкоголю, затвердженими Положенням № 1284.

Основна вимога до маркування — щоб акцизна марка розривалася при розкриванні (відкорковуванні) ємкості, в якій знаходиться алкогольний напій.

У разі пошкодження марок акцизного збору при виробництві вони здаються продавцеві марок для утилізації. Пошкоджені марки наклеюються на аркуші паперу (формат A3 - 290 х 420 мм) так, щоб видно було серію і номер, а також центральну частину марки.

Для утилізації марок, пошкодження яких не дозволяє наклеїти їх на папір, на підприємстві-виробнику створюється комісія, до складу якої входять представники ДНІ за місцем реєстрації виробника і відповідної держадміністрації.

На марки акцизного збору, зняті з неякісної продукції, поширюється вищевикладений порядок утилізації.

Слід також відзначити, що в разі встановлення випадків розкрадання, знищення марок їх покупець (підприємство-виробник) несе повну матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок акцизного збору та розрахункової суми акцизного збору (за продукцію, яка була б маркована такими марками та реалізована на митній території України) [18, c. 127-128].


Розділ 2. Акцизний збір у системі непрямого оподаткування в Україні

2.1. Формування в Україні системи непрямого оподаткування — акцизного збору, його відмінність від прямих податків

Важливим видом непрямих податків є специфічні акцизи, які регулюють кількісні параметри споживання визначеного кола товарів. Вітчизняний досвід щодо використання таких податків є незначним. Введення в країні акцизного збору зумовлено, передусім, необхідністю врегулювання споживання монопольних і високорентабельних товарів [3, с. 370].

Акцизний збір один із видів непрямих податків на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) [4].

В сучасних податкових системах йому, зазвичай, відведено наступне місце після податку на додану вартість і за значенням, і за обсягом надходжень до бюджету. В 2004 р. в Україні отримано 19,8 млрд грн за рахунок надходження податку на додану вартість та 4,1 млрд грн за рахунок акцизного збору із вироблених у державі товарів [5]. Акцизним збором обкладаються товари, що, як правило, не належать до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий, товари, що шкодять здоров'ю (алкогольні напої і тютюнові вироби) та високоліквідні товари.

Акцизний збір включається в ціну товару і оплачується покупцями. На відміну від ПДВ, який справляється на кожному етапі створення доданої вартості при виробництві товарів, виконання робіт, надання послуг, даний податок нараховується та сплачується один раз або виробником, або імпортером підакцизних товарів і сума податку в початковому нарахованому розмірі, що входить до ціни товару, перекладається на кожного наступного покупця [2, с. 87-90].

Механізм нарахування та сплати акцизного збору дуже схожий на механізм нарахування та сплату податку на додану вартість. Так, обидва податки є непрямими і включаються в ціну товару у вигляді надбавки і, отже, відчутно впливають на процеси ціноутворення, коригують попит і пропозицію шляхом підвищення ціни на товар. Однак, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, так як перелік підакцизних товарів являється не дуже широким, на відміну від ПДВ, яким обкладаються практично всі товари, роботи і послуги.

З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним щодо ринкового механізму ціноутворення, оскільки при стягненні цього податку його тягар рівномірно розподіляється на всі групи товарів, не змінюючи структури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їх значний розмір зумовлюють суттєвий вплив, останнього, на структуру ринкових цін і рівень споживання. Введення досить високих ставок акцизного збору уможливлює зменшення споживання окремих товарів, у тому числі алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок податку держава впливає на структуру споживання.

Як ми вже зазначали, акциз та ПДВ сплачуються кінцевим споживачем, а підприємство є фактично збиральником даних податків і через підприємство опосередковуються взаємовідносини між покупцями товарів і державою, яка акумулює в державному бюджеті дані податки.

Акцизний збір і ПДВ тісно пов'язані з таким фінансовим інструментом, як мито і при ввозі товарів на територію держави використовує з метою регулювання зовнішньоторгової діяльності.

Однак ці податки розділяють кілька принципових моментів. Так, акцизний збір — це податок на товари чи продукцію, тоді як у ПДВ об'єктом обкладання є оборот від реалізації товарів робіт і послуг. Іншими словами, акцизним збором в Україні обкладаються лише товари з ПДВ, який стягується з обороту від реалізації як товарів, так і робіт, послуг виробничого і невиробничого характеру [18, c. 129-130].

Податком на додану вартість обкладаються обороти від продажу всіх товарів, а при нарахуванні акцизного збору враховуються тільки специфічні підакцизні товари (високорентабельні і монопольні).

Акцизи зачисляються раніше, ніж ПДВ тобто підакцизні товари обкладаються податком двічі, причому ПДВ нараховується як на ціну товару так і на акциз. ПДВ не здійснює прямого впливу на розмір прибутку підприємства, тоді як акциз зменшує розмір прибутку підприємства, яке виробляє підакцизні товари, за умови, що держава регулює ціни на них. На відміну від ПДВ, який має загальну ставку для всіх груп товарів, ставки акцизного збору диференційовано по групах товарів.

Акцизний збір, на відміну від ПДВ, сплачується лише один раз і податкова відповідальність покладається на господарського суб'єкта, який виробляє і реалізує підакцизний товар, тоді як податковий прес

ПДВ рівномірно розподіляється між усіма суб'єктами підприємницької діяльності на всіх етапах просування товару.

З точки зору формування надходжень до бюджету, акцизний збір поступається ПДВ і за обсягом, і за стабільністю доходе Пов'язано це як зі значно ширшою базою оподаткування в ПДВ внаслідок чого на формування доходів бюджету за рахунок цього податку не впливають зміни смаку споживачів і структури реалізованих товарів, так і з більшою залежністю споживача підакцизних товарів від циклу економічної кон'юнктури.

Також слід зазначити, що з огляду на соціальну справедливість акцизний збір має переваги перед ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, найзабезпеченішими верствами населення, що пом'якшує регресивність непрямих податків, основний тягар яких поділяється між широкими верствами населення.

Всі ці відмінності одного податку від іншого, а також їх різкий вплив на економічну та соціальну галузі й зумовили наявність двох форм акцизів у податкових системах розвинутих країн [4, с. 29-31]. Це стосується і становлення податкової системи України.

Основні принципи акцизного оподаткування – це ефективність, справедливість, прозорість і чіткість. Процес оптимізації цього виду оподаткування має базуватися на трьох чинниках: полегшення адміністрування та забезпечення виконання поставлених завдань, урахування податкових ставок у сусідніх країнах та купівельної спроможності населення.

Учасник конференції – експерт Міжнародного центру з питань оподаткування та Економіки Оксфорда Адріан Купер – ознайомив присутніх з особливостями режимів акцизного оподаткування тютюнових виробів, алкоголю та нафтопродуктів у країнах Європейського Союзу і Росії. Іноземний досвід свідчить, що окрім переваг доводиться стикатися і з проблемами. Так, велика різниця між ставками акцизу в різних країнах призводить до контрабанди товарів та прикордонної торгівлі. Наприклад, частка контрабандних цигарок на загальному тютюновому ринку в Литві сягає 35%, Німеччині – 23%, у Великій Британії – 18%.

У 2004 році контрабандистами та особами, які здійснюють закупівлю товарів за кордоном, до Швеції було ввезено 164 млн. л пива, в результаті чого шведський уряд не отримав 190 млн. євро доходу. На думку експерта, для України, зважаючи на близькість територіального розташування і схожість законодавств, Росія демонструє кращу модель режиму акцизного оподаткування, ніж ЄС. Для того щоб уникнути контрабанди, ставки українських акцизних зборів не повинні істотно перевищувати російські.

Аналізуючи акцизний збір як непрямий податок, наголосимо, що його доцільно використовувати на цьому етапі розвитку економіки України, адже за рахунок тільки прямих податків заповнити державну скарбницю — державний бюджет неможливо.

Аналіз законодавчої бази акцизного оподаткування показав, що на даний час в Україні є чимало законів, інструкцій, декретів, доповнень, які регулюють сплату акцизного збору. Це є прогалиною в законодавстві, оскільки більшість нормативних актів лише погіршують роботу щодо контролю податкових інспекцій за платниками акцизного збору, а також погіршують і ускладнюють сплату акцизу самими платниками.

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати підприємцям і податківцям — це нестабільність податкового законодавства і його нечіткість. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на нетривалий час вирішується питання, внаслідок чого законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення [23, c. 37-38].

2.2. Акцизний збір та проблеми оподаткування тютюнових виробів в Україні враховуючи міжнародний досвід

Сучасна система акцизного оподаткування тютюнових виробів у державах – членах Європейського Союзу сформувалася у період переходу до утворення Європейського Союзу на засадах єдиного внутрішнього ринку.

В Україні склалася дуже небезпечна ситуація щодо тютюнокуріння. Поширеність паління серед чоловіків в Україні є найвищою в Європейському регіоні ВООЗ, це 67%. Поширеність паління серед жінок останніми роками стрімко зростає, досягнувши у 2005 році рівня 20%, що є найвищим показником в країнах СНД. Загальна кількість пов`язаних з тютюном смертей в Україні складає майже 100 тисяч, або 13% від загальної смертності, причому 70% пов`язаних з тютюном смертей відбувається у віці 35 - 69 років, і людина, яка вмирає від куріння в такому віці, у середньому втрачає 19 років життя. Крім втрати людських життів, тютюнокуріння завдає суттєвих економічних збитків через зменшення працездатності, пожежі, витрати на лікування тощо. Загальний баланс зовнішньої торгівлі тютюном та тютюновими виробами в Україні є негативними, через що протягом останніх дванадцяти років (1996-2007) Україна втратила майже 2 мільярди доларів.

Міжнародний досвід свідчить, що одним з найефективніших інструментів зменшення рівня тютюнокуріння є підвищення податків і цін на тютюнові вироби. За даними нещодавнього звіту ВООЗ, 70% збільшення цін на тютюнові вироби в світі здатно попередити одну чверть з тютюнових смертей.

В Україні зростання доходів державного бюджету традиційно розглядається як головна, якщо не єдина мета політики оподаткування. Проте існують три інші серйозні проблеми політики оподаткування тютюнових встановлюється вимогами Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та чинного національного законодавства; 2) проголошення інтеграції до ЄС, що вимагає виконання директив ЄС щодо оподаткування тютюнових виробів, а також зменшення стимулів для контрабанди сигарет до країн ЄС; 3) координація політики оподаткування із сусідніми країнами, які не входять до ЄС (Росія, Молдова та Білорусь) [20, c. 26-27].

Україна ратифікувала Рамкову Конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну у 2006 році. Згідно із Статтею 6 РКБТ Україна має запроваджувати заходи, що включають здійснення податкової цінової політики стосовно тютюнових виробів для того, щоб сприяти досягненню цілей охорони здоров`я, які передбачають скорочення споживання тютюну. Останнього можна досягти методами оподаткування, тільки якщо отримане в результаті підвищення цін на тютюнові вироби буде перевищувати рівня інфляції. Фактично з 1999 року всі підвищення ставки акцизу на тютюнові вироби в Україні не перевищували рівень інфляції. Згідно із Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення» Кабінет Міністрів України має розробляти пропозиції щодо удосконалення податкової та фінансової політики у сфері протидії поширеності куріння тютюнових виробів чи іншого способу їх вживання та зменшення їх шкідливого впливу на здоров`я населення. На жаль, з часу ухвалення цього Закону такі пропозиції не було розроблено.

Політика щодо оподаткування тютюнових виробів в Європейському Союзі встановлена Директивами ЄС 92/79, 95/59 та 2002/10. Згідно цих Директив, кожна держава – член ЄС має ввести загальну мінімальну ставку акцизного податку, чий рівень має становити не менше 57% роздрібної ціни (включаючи всі податки) чи 70% (разом з ПДВ).

У 2008 році рівень акцизного податку в максимальній роздрібній цінісигарет складав в Україні від 13 до 34%, що в 2-4 рази менше, ніж в ЄС.

Величина акцизного податку для сигарет середньої ціни (2,5 гривні за пачку) складає всього 0,064 євро за пачку, тоді як в ЄС мінімальна величина дорівнює 1,28 євро за пачку, тобто щоб досягти рівня ЄС, ставку акцизу в Україні треба підвищити в 20 разів.

Для країн, які приєдналися до ЄС в травні 2004 року, дозволено поступово підійти до виконання вимог вищезазначених Директив, але цей процес вони мають завершити до 31 грудня 2009 року. Станом на 1 липня 2007 року в нових країнах ЄС частка акцизу в роздрібній ціні сигарет перевищувала 50%, але Латвія, Естонія, Литва та Румунія ще не подолали встановлений рівень в 57%. Суттєво підвищилось податкове навантаження і в грошовій формі, і станом на 1 липня 2007 року акциз на 1000 сигарет становив від 26 євро в Латвії до 58 євро в Чехії. Темпи зростання податкового навантаження були досить суттєвими. В Україні за цей же період податкове навантаження на 1000 сигарет з фільтром зросло лише на 0,28 євро, або на 11%, що набагато менше рівня інфляції. Податкове навантаження на сигарети без фільтру фактично не змінилося.

Процес підвищення податків продовжується. З 1 січня 2008 року в Словаччині акцизний податок зріс на 12 євро, в Чехії – на 17%, Естонії – 5,4 євро, в Болгарії – на 34%, Польщі – на 23%, в Латвії – на 11євро.

Мінімальний акцизний збір в Росії в 2008 році для 1000 сигарет з фільтром становить 142 рублі (28 гривень), а в Україні – 18 гривень. Отже, мінімальна податкова ставка на пачку вище в Росії на 0,2 гривні. Акцизний податок на пачку сигарет з фільтром середньої ціни (4 гривні = 12 рублів) в Росії більше на 0,14 гривень за пачку. З урахуванням того, що в Росії ПДВ складає 18%, а в Україні – 20%, податкове навантаження на пачку в Україні на 0,11 гривень нижче. Ситуація з сигаретами без фільтру аналогічна. Такі відмінності ставок податку та цін на сигарети є стимулами для контрабанди українських сигарет до Росії.

У Білорусії ставки акцизу на сигарети становлять від 51 до 159 білоруських рублів на пачку з 20 сигарет, що відповідає 0,12 – 0,37 гривні. В Україні ставки коливаються від 0,16 до 0,90 гривень, так що стимули для контрабанди невеликі.

У Молдові з 2008 року ставка акцизу становить 6 лей (2,6 гривні) на 1000 сигарет плюс 3% максимальної роздрібної ціни. Це менше, ніж в Україні, томуконтрабанда має місце.

Тривалий час найпопулярнішими аргументами проти зростання акцизного податку на тютюн в Україні була загроза контрабанди сигарет з Росії і Молдови. Проте в даний час основною проблемою є не контрабанда сигарет до України, а з України [13, c. 98-99].

Величезна контрабанда сигарет з України разом з приростом споживання сигарет в Україні були головними причинами того, що виробництво сигарет в Україні в 2000-2005 роках збільшилось удвічі.

Прийняті в Україні наприкінці 2007 року зміни ставок акцизу на сигарети не дають відповіді на жодну з головних причин оподаткування тютюнових виробів: політика оподаткування не сприяє досягненню цілей охорони здоров`я, які передбачають скорочення споживання тютюну; процес гармонізації ставок акцизу з ЄС загальмований; ціни на сигарети в Росії залишаються більш високими, ніж в Україні.

Теперішні ставки акцизного збору на тютюнові вироби в Україні мають бути підвищені, а потім щорічно підвищуватися на величину, що перевищує рівень інфляції. Нова система оподаткування повинна сприяти процесу зменшення поширеності куріння та встановити ставки, не менші, ніж в Росії. Все це забезпечить суттєве зростання доходів державного бюджету. Як перший крок Україна має підвищити ставки акцизу таким чином, щоб вони перевищували рівень ставок податку у Росії. Як другий крок Україна має підвищувати ставки акцизу щорічно, щоб виконати умови Директив ЄС. Для визначення оптимальної ставки акцизу необхідно урахувати: цілі громадського здоров`я; доходи державного бюджету та попередження контрабанди сигарет [19, c. 80].

3.3. Гармонізація законодавства України з оподаткування акцизним збором алкогольних та тютюнових виробів

Акцизи як податок з обороту є податками на споживання, їх головна мета – вплинути на поведінку людини, підприємців, що одночасно дозволяє акумулювати кошти до державного бюджету.

Протягом 2006-2008 років надходження акцизного збору демонструють динаміку збільшення доходів бюджету: надходження з тютюнових виробів у 2006-2007 роках зросли на 21 відсоток, у 2008 році ще на 41 відсоток, з алкогольних напоїв на 16 відсотків та 21 відсоток відповідно.В України з початку 2009 року імпорт тютюнових виробів здійснюється 13 суб’єктами господарювання, виробництво тютюнових виробів – 9 фабрик, з яких 5 підприємств з іноземними інвестиціями, які виробляють 99, 7 відсотків тютюнової продукції та сплачується 99,9 відсотків акцизного збору від загальної суми відрахувань акцизного збору від тютюнових виробів (довідково: з ІІ півріччя припиняється виробництво ЗАТ „Галлахер Україна” у зв’язку з перенесенням виробництва до ЗАТ „ Джей Ті Інтернешнл”). За оцінками експертів на сьогодні ринок фальсифікованих (контрабандних) тютюнових виробів складає близько 1 відсотка та суттєво не впливає на стан тютюнової галузі.

Імпорт алкогольних напоїв здійснюють 53 суб’єкти господарювання, виробництво здійснюють більш 200 підприємств лікеро-горілчаної та виноробної галузі. Тіньовий сектор лікеро-горілчаної продукції (за різними оцінками експертів) складає від 20 до 30 відсотків.

Тютюнокуріння є одним з найбільш негативних чинників, що впливають на здоров'я населення, зокрема призводять до виникнення серцево-судинних та хронічних легеневих захворювань, різноманітної онкологічної патології. За оцінками експертів ВООЗ, в Україні від хвороб, пов'язаних з курінням, щороку помирає майже 100 тис. осіб, що становить 13 відсотків загального рівня смертності [16, c. 22-24].

За даними опитування Держкомстату, рівень тютюнокуріння серед осіб 12 років і старше підвищився з 22,9 відсотка в 2002 році до 25,4 відсотка в 2006 році. Загальна кількість курців досягає майже 10 млн. осіб.

Серед причин смерті населення України у 2009 р., як і 2008 р., третє місце посідають – зовнішні причини смерті, зокрема, випадкових отруєнь та дії алкоголю у січні-лютому 2009 року 1415, у січні-лютому 2008 року 2057 випадків, або 1,1 відс. та 1,4 відс. від загальної кількості померлих.

Органами внутрішніх справ проводиться профілактика 238,5 тис. хронічних алкоголіків та тих, хто зловживає спиртними напоями, протягом 2009 року додатково виявлено та поставлено на профілактичний облік 8,9 тис. таких осіб. У січні-березні 2009 року із загального числа причетних до злочинів осіб (52,8 тис.), встановлених органами внутрішніх справ 14,7 відс. знаходились у стані алкогольного сп’яніння.

В структурі сукупних витрат за місяць у розрахунку на одне домогосподарство витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби складають біля 3 відсотків.


Розділ 3. Шляхи вдосконалення акцизного оподаткування в Україні

3.1. Заходи щодо поліпшення ефективності оподаткування акцизним збором

Недосконалість системи звітності щодо сплати акцизного збору призводить до помилок в обрахунку і сплаті акцизного збору, негативних наслідків і багатоманітних порушень. Тому слід встановити зручну й ефективну систему звітності, яка б чітко висвітлювала всі операції щодо сплати податку.

Досвід багатьох країн свідчить, що стабільність і помірність системи оподаткування мають більший довгостроковий стимулюючий ефект, ніж податкові пільги. Отже, на нашу думку, слід знизити податкові ставки і відмінити пільги.

Варто запровадити систему державного регулювання виробництва та реалізації алкогольної і тютюнової продукції, яка включає ліцензування, квотування і декларування виробництва, державну оптову торгівлю та ліцензування, квотування і декларування роздрібної торгівлі.

Це зумовлено тим, що найбільше порушень чинного законодавства відбувається саме в цих галузях.

Заходи щодо поліпшення ефективності оподаткування акцизним збором та діяльності по виявленню та запобіганню злочинам у цій галузі, держава має відповідним чином врегулювати законодавчо, при цьому, звертаючи пильну увагу на захист та підтримку вітчизняного виробника.

Таким чином, аналіз економічних проблем акцизного оподаткування продукції дає змогу зробити наступні висновки:

- акцизні збори на алкогольні та тютюнові вироби є стабільним джерелом наповнення казни і можуть акумулювати значні надходження до бюджету;

- система акцизного оподаткування у сфері є недостатньо обґрунтованою та ефективною через існування значних пільг зі сплати податку, відсутність оптимальних ставок та часті їх зміни, недосконалий механізм сплати;

- посилення державного впливу у сфері, зокрема, запровадження державної монополії над виробництвом та обігом продукції у 2008 році, в цілому, сприяло збільшенню надходжень до бюджету, проте і надалі втрачаються значні гарантовані кошти від реалізації продукції, внаслідок недосконалої системи акцизного оподаткування, неврегульованості законодавчої бази, що уможливлює ухилення від сплати податків, існування нелегального обігу та контрабанди алкогольно-тютюнової продукції.

З метою забезпечення гарантованих надходжень до бюджету від реалізації алкогольно-тютюнової продукції необхідно:

на державному рівні прискорити прийняття Податкового кодексу України та привести у відповідність законодавчу базу, що врегульовувала б питання акцизного оподаткування; відмінити всі податкові пільги по сплаті акцизного збору на дану продукцію; розробити Концепцію державної політики у сфері виробництва, обігу і споживання продукції, чітко визначивши параметри впливу держави на неї;

розглянути доцільність вдосконалення ставок акцизного збору на спирт, алкогольні напої і тютюнові вироби, в частині запровадження змішаних ставок на тютюнові вироби, досягнення їх оптимального рівня, введення мораторію на 1-3 роки щодо їх зміни; на державному рівні вдосконалити адміністративні заходи щодо посилення боротьби з контрабандою тютюнових виробів, фальсифікацією і нелегальним обігом алкогольної продукції, розглянути доцільність утворення єдиного органу управління у сфері виробництва та обігу даної продукції [16, c. 25-27].

3.2. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів

Загальне коло питань щодо активізації акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають бути вирішеними в Україні, охоплює такі:

1) впорядкування переліку підакцизних товарів;

2) визначення розмірів ставок акцизного збору;

3) рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів;

4) порядок зміни податкових ставок та одиниця виміру;

5) встановлення співвідношення між акцизним збором і податком на додану вартість;

6) скорочення пільг.

Зупинимося докладно на кожному з них.

Впорядкування переліку підакцизних товарів. Слід зазначити, що визначення кола підакцизних товарів в Україні має досить вільний характер унаслідок того, що низка товарів і послуг, які в західних країнах є об'єктом оподаткування, в Україні до підакцизних товарів не належить. Це, відповідно, звужує сферу застосування акцизної політики та зменшує бюджетні надходження від акцизного збору.

Визначення розмірів ставок акцизного збору. Вважається, що диференціація податкових ставок акцизного збору та їх значний розмір сильно впливають на структуру ринкових цін, внаслідок чого відбуваються небажані зміни в структурі сукупного попиту. Воднораз стосовно теорії оптимального оподаткування ставки податків можуть бути диференційованими і встановлюватися згідно з попитом на конкретний товар. Хоча, як зазначають фахівці, на практиці це зробити досить важко через необхідність обробки значних обсягів інформації.

На зміну структури попиту впливають не стільки високі й диференційовані ставки податку, скільки суб'єктивний характер їх зміни. У США, наприклад, розширення списку чи підвищення ставок акцизних податків, як правило, здійснюється лише у надзвичайних обставинах [13, c. 100-101].

Досліджуючи проблему реакції ринку на підвищення ставок акцизного збору, варто звернути увагу на можливі її варіанти. Такими, зокрема, можуть бути:

1) підвищення роздрібної ціни;

2) скорочення обсягів товарообороту;

3) можливість формування попиту на товари-замінники, джерелами постачання на ринок яких є товари домашнього виготовлення, контрабанда, крадені товари тощо.

Розрахунки вітчизняних фахівців свідчать, що зменшення ставки акцизного збору на безфільтрові сигарети на 40% забезпечує здешевлення однієї пачки такої продукції на 10—12 коп. У кінцевому підсумку це зумовлює збільшення надходжень коштів до бюджету щонайменше на 60 млн. гривень.

Результатом необґрунтованого підвищення цін може бути зменшення доходів бюджету у довготривалому періоді. Оподаткування понад критичну межу призводить до того, що підакцизні товари перестають служити джерелом річного доходу в майбутньому через зменшення попиту на них.

Вихідною умовою при визначенні розміру податкової ставки має виступати роздрібна ціна підакцизної продукції. Споживач повинен сплачувати податок, розрахований із вартості продукту, який він обирає. Крім того, це єдиний спосіб для податкових адміністрацій, виробників та імпортерів контролювати внутрішній ринок. Податок і ціна — ключові елементи для точного прогнозу й стратегічних рішень.

Принциповим моментом із точки зору запобігання поширенню контрабанди підакцизних товарів в Україну є забезпечення порівнянності ставок акцизних зборів із відповідними ставками країн-сусідів. Нині, наприклад, ставки акцизного збору в Росії і Молдові ґрунтуються на місцевих валютах і суттєво менші за українські аналоги, що пояснює різке зростання контрабандних сигарет із цих країн.

Певною мірою забезпечення відносної порівнянності розмірів ставок акцизного збору із сусідніми країнами, особливо з тими, з якими встановлені спрощені режими перетину кордону товарами і людьми, спрямоване на регулювання такого явища, як "мінімізація податків на споживання". Механізм такого явища досить простий і зводиться до того, що товари і послуги слід купувати там, де вони дешевші, оскільки в кінцеву ціну продукту вже завчасно включені усі можливі непрямі податки. Акцизи, зокрема, мінімізуються при купівлі підакцизних товарів і предметів розкоші за кордоном, де величина акцизних податків суттєво нижча. Поширеними видами такої продукції в Європі є купівля спиртних і тютюнових виробів громадянами Скандинавських держав в європейських країнах. Аналогічна ситуація і в Україні, на ринок якої таким чином постачаються меблі та автомобілі з Польщі.

Рівень диференціації ставок акцизного збору є предметом дискусії як науковців, так і практиків. Серед аргументів "проти" наводяться: ускладнення адміністрування обліку, негативний вплив на структуру попиту тощо. Фахівці компанії "British American Tobaco — Україна", наприклад, стверджують, що пропозиції щодо повернення до диференційованої системи ставок акцизного збору, тобто до зміни величини ставки залежно від класу сигарет, їх величини, наявності фільтра тощо, неперспективні, оскільки їх запровадження призведе до додаткового стимулювання виробництва сигарет без фільтра і неякісних сигарет із фільтром. Хоча далі ці ж фахівці зазначають, що з метою оптимізації надходжень у державний бюджет від виробництва різних класів сигарет слід розглянути питання про перехід до змішаної системи акцизу, яка прийнята в Європейському союзі й успішно адаптована в низці країн Східної Європи [7, c. 92-93].

Щодо зазначеного зауважимо, що диференційовані ставки акцизного збору на сигарети не стільки змінюють структуру попиту, скільки дають змогу рівномірніше розподілити податковий тягар залежно від рівня доходів їхніх споживачів і ступеня можливої шкоди. Що ж до зміни структури попиту, то в цьому разі слід враховувати такий фактор, як сталість попиту, що сформувалася під впливом особистих уподобань і смаків споживачів. Зміна в попиті відбувається не стільки в асортиментному розрізі товарів, скільки між легальним і тіньовим секторами їх постачання на ринок.

Порядок зміни податкових ставок та одиниця виміру. Що ж до порядку зміни ставок акцизного збору, вважаємо, що такі ставки мають затверджуватися Верховною Радою України. Враховуючи потребу в оперативних змінах акцизних ставок, доцільно розробити окремий і єдиний закон про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію), який має бути прийнятий одночасно з Податковим кодексом України. Зважаючи на велику кількість нормативно-правових актів, що регулюють питання стягнення акцизних зборів, зведення ставок в один документ дасть змогу подолати суперечливість законодавства, полегшить правозастосування і зменшить можливість корупції.

Непрямі податки суттєво впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності та участі держави в міжнародному поділі праці, тому набувають великого значення в умовах входження держави до світового ринку. На тлі інтеграційних процесів, в Україні постає досить велика кількість проблем щодо непрямого оподаткування. В сучасних умовах важливими є вирішення питань щодо удосконалення:

- законодавства з питань податку на додану вартість і його наближення до вимог ЄС , а саме скорочення переліку пільгових операцій, а також поступовий перехід до диференційованої шкали ставок;

- механізму оподаткування акцизним податком, забезпечення стабільності надходжень від цього непрямого податку до бюджету, а також його ефективності, простого адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування;

- законодавства з непрямого оподаткування відповідно до норм Світової організації торгівлі, а саме, зниження і навіть скасування мита на імпортовані товари.

Отже, трансформація податкового законодавства приведе до формування прозорого і стабільного правового поля діяльності платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища з одночасним збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок скасування податкових пільг та відповідного розширення бази оподаткування [10, c. 226-227].


Висновки

В економіці України непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль. Вони становлять значну частку дохідної частини державного бюджету і виступають одним з істотних засобів перерозподілу національною доходу. Непрямі податки включаються у вигляді надбавки до ціни товару або послуги, а тому є одним із важелів впливу держави на споживання, а отже, й на виробництво товарів та послуг.

Оподаткування здійснюється за твердою ставкою та абсолютна сума акцизного збору включається до собівартості товару, і за результатами операцій з виробництва та продажу таких товарів сплачується до державного бюджету.

Таким чином, чинний метод нарахування та сплати акцизного збору дозволяє державі отримувати податкові надходження до бюджету шляхом зниження рівня рентабельності виробництва та продажу підакцизних товарів. Тобто акцизний збір не відображає ні ефективності виробництва, ні купівельного попиту товарів, а є лише наслідком особливих умов їх виробництва та реалізації.

Крім того, акцизний збір - це економічний важіль, за допомогою якого держава відчужує частину прибутку лише по окремих товарах ще до оподаткування прибутку податком на прибуток. В Україні податкове законодавство щодо акцизного збору має вкрай нестабільний характер, незважаючи на те, що у 1992 році акцизний збір і ПДВ практично замінили добре налагоджений механізм оподаткування високорентабельних товарів податком з обороту. Але за роки незалежності неодноразово змінювалось законодавство щодо акцизного збору, перелік підакцизних товарів, розмір ставок оподаткування, порядок ліцензування підакцизних товарів і порядок реєстрації платників підакцизного збору.

Провівши дане дослідження, можна зробити висновок, що відсутність досвіду, а часто і бажання вникнути в суть проблеми при розробці законодавчих і нормативних актів сприяли тому, що сучасна акцизна система внаслідок багатьох так званих "лазівок" дає широкі можливості для розвитку тіньового ринку та уникнення від оподаткування. До того ж, розгул нелегального виробництва веде до нечуваного зростання кількості потерпілих від вживання фальсифікованої підакцизної продукції. Тому подальше реформування акцизного збору повинне зосереджуватися на ліквідації згаданих упущень, внаслідок яких мільйони гривень оминають державну "кишеню", а також на побудові цивілізованих стосунків між усіма суб'єктами ринку, адаптації законодавства до вимог Європейського Союзу та міжнародних організацій, вступ до яких названо серед пріоритетів економічної політики держави.

Враховуючи світовий і вітчизняний досвід непрямого оподаткування, доцільно запровадити такі методи оподаткування, які б забезпечували надходження реальних коштів у державний бюджет.

Подальші кроки у напрямі вдосконалення загальної схеми оподаткування підакцизних товарів мають зводитися до наведення порядку у сфері адміністрування акцизних зборів. Це потребує від держави встановлення жорсткого контролю за формуванням податкових баз для підакцизних товарів, що можливе за рахунок введення систем статистичного визначення поточного рівня роздрібних цін внутрішнього ринку.


Список використаної літератури

1. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР // Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”: www.liga.kiev.ua.

2. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР // Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”: www.liga.kiev.ua.

3. Декрет КМУ “Про акцизний збір” від 26.12.92 № 18-92 // Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”: www.liga.kiev.ua.

4. Указ Президента України “Про платників та порядок сплати акцизного збору” від 11.05.98 р. 3 19-92 // Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”: www.liga.kiev.ua.

5. Акцизний збір / Г.М. Оперенко (ред.), Є.В. Левченко (упоряд.), О.І. Шитря (ред.). — К., 2000. — 224с. — (Бібліотека журналу "Вісник податкової служби України")

6. Антонюк Я.М., Васильків Т.Г. Методичні аспекти формування моделі розрахунку ставки акцизного збору // Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 100.

7. Арзуманов Р.М., Климахіна О.М. Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 89-93.

8. Вільховий Ю. Визначення податкових зобов’язань з акцизного збору при здійсненні різних форм розрахунків за операціями з продажу алкогольних напоїв // Вісник податкової служби. – 2003. – № 48. – С. 24.

9. Волков Д.О. Сплата непрямих податків у країнах із ринковою економікою // Фінанси України. – 2004. – № 2. – С. 118-124.

10. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи. – К.: КНТЕУ, 2001. – 488 с.

11. Данілов О. Акцизний збір: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. — Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. — 370с.

12. Данко І.М. Непрямі податки: їх вплив на фінансово-господарські рішення. // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 31-35.

13. Дрига А.Б. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів // Фінанси України. – 2001. - № 5. – С. 95-101.

14. Загородній А.Г., Єлисєєв А.В. Податки та податкове планування підприємницької діяльності: Монографія. – Львів: Центр Бізнес-Сервісу. – 2003. – 152 с.

15. Іващук І.О. Митна справа: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 301 с.

16. Коротун І. Шляхи удосконалення оподаткування акцизним збором в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 11. – С. 22-30.

17. Крисоватий А.І., Вакулич І.П. Податок на додану вартість в аспекті реформування податків на споживання // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С. 10-21.

18. Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.

19. Крисоватий А.І., Наукова парадигма трансформації універсального акцизу // Фінанси України. – 2001. – № 10. – С. 80.

20. Литвиненко Я. Регулювання економічних процесів у державі за допомогою непрямих податків // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 3. – С. 24-29.

21. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 456 с.

22. Основи митної справи: Навч. посібник / за ред. П.В. Пашка. – К.: Знання, 2002. – 318 с.

23. Чередниченко О.М. Непряме оподаткування в Україні // Фінанси України. – 2005. – № 6. – С. 36-39.

24. Чередниченко О.М. Непряме оподаткування у податковій системі України // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 98-105.

25. Шишка Р.Б. Митне право України: Навчальний посібник. – Х.: Еспада, 2002. – 296 с.

загрузка...
Top