Розвиток навчально-пізнавальних мотивів молодих школярів

Вступ.

1. Особливості виховання пізнавальних інтересів молодших школярів.

2. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у системі позанавчальної діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Будь-яка діяльність передбачає наявність компоненту мотивації. Це стосується і навчальної діяльності, яка буде більш успішною, коли сформовані позитивне ставлення учня до навчання, пізнавальний інтерес, потреба в одержанні знань, почуття обов’язку і відповідальності. В самій назві “методи стимулювання і мотивації” відображено єдність діяльності вчителя й учнів: стимулів учителя і формування мотивації учнів.

Для формування мотивів навчальної діяльності використовується весь арсенал методів навчання: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні та інші. Будь-який з цих методів, окрім інформаційно-навчального, здійснює також мотиваційний вплив. Але практика навчання свідчить, що існують методи, які спеціально спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, стимулюють пізнавальну активність і водночас сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. Наявність певних груп мотивів є основою для виділення двох великих груп методів стимулювання і мотивації учіння.

Інтерес характеризуються трьома основними ознаками: а) позитивною емоцією по відношенню до діяльності; б) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції; в) наявністю безпосереднього мотиву, який є продуктом самої діяльності (Г. Щукіна). Виходячи з цього, в навчанні важливо забезпечити виникнення глибоких внутрішніх переживань, позитивних емоцій до пізнавальної діяльності, її змісту, форм і методів здійснення. Емоційний стан завжди пов’язаний з душевним хвилюванням: радість, гнів, здивування. Якщо цей внутрішній стан супроводжує процеси мислення, пам’яті, уваги, то останні стають більш ефективними.


1. Особливості виховання пізнавальних інтересів молодших школярів

Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, — все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею.

Формування пізнавального інтересу є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук.

Дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання показали, що важливими умовами виховання інтересу є:

· розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається;

· наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;

· емоційна привабливість навчання;

· наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;

· творче використання якісної додаткової інформації;

· самостійність у пізнавальній діяльності; оцінка успіхів учнів учителем тощо.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках і в позакласних заходах доцільно будувати у такій послідовності: цікаво → знаю → вмію.

Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є тільки важкий виклад... Завдання педагогіки — зробити науку настільки зрозумілою, щоб її можна було засвоїти, тобто примусити її говорити простою звичайною мовою» (Герцен О.І. Минуле і думи)[13, c. 44].

Нині вже в початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Оволодіти навчальним предметом — означає навчитися розв'язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі («стандартні завдання»), а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості («нестандартні завдання»).

Задачний підхід в активізації навчання вважається одним із найбільш ефективних і перспективних . Суть задачного підходу до діяльності полягає в цілісності формування уявлень про навколишній світ як про «світ задач», а про людську діяльність — як про сукупність процесів розв'язування нестандартних ситуацій, передусім мисленнєвих. Результативність використання нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну систему. Поняття «система завдань» охоплює таку їх сукупність, яка об'єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовою лінією предмета, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв'язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань-комплексів; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі-веселинки тощо)[16, c. 17-18].

Наведемо приклади.

Приклад 1. Для виховання інтересу бажано, щоб пошукова ситуація підтримувалася на всіх етапах уроку. Насамперед, мету уроку треба визначити так, щоб учень зрозумів, про що нове він має довідатись, чому це важливо.

Так, перед вивченням письмового ділення трицифрового числа на одноцифрове вчителька записала на дошці: 7 уч. — 315 кг 6 уч. — 288 кг і запропонувала дітям задачу: «Дві бригади учнів збирали помідори. Перша бригада із 7 учнів зібрала 315 кг, а друга, в якій було 6 школярів, за цей самий час зібрала 288 кг помідорів. Яка бригада працювала краще?»

Недовго думаючи, діти відповіли, що перша, і були здивовані категоричним запереченням класовода. В процесі бесіди з'ясувалося, що краще працювала та бригада, в якій на одного учня припало більше помідорів. А щоб довідатись про це, треба 315 кг поділити на 7 і 288 кг — на 6, тобто навчитися ділити трицифрові числа на одноцифрові.

Так педагог обґрунтував тему уроку і, головне, довів дітям, що нове вміння допоможе їм краще розбиратися у життєвих ситуаціях.

Приклад 2. Накресли прямокутники зі сторонами 2 см і 8 см, 5 см і 5 см, 1 см і 9 см, 4 см і 6 см. Що можна сказати про ці прямокутники та їх периметри? Обчисли площі всіх накреслених прямокутників. Який з них має найбільшу площу? Уважно розглянь його. Що це за фігура? Що можна сказати про площі прямокутника і квадрата, периметри яких однакові?

Відповідь. Серед прямокутників з однаковими периметрами найбільшу площу має квадрат.

У практичній доцільності цього висновку учні переконуються під час розв'язування такої задачі: «Юннати вирощують розсаду капусти в ящиках прямокутної форми. Периметр ящика дорівнює 200 см. Якої ширини і довжини треба виготовити ящик, щоб у ньому можна було виростити якнайбільше розсади?»

У ході аналізу задачі учні з'ясовують, що найбільше розсади можна виростити на найбільшій площі, тому задача зводиться до відшукування розмірів прямокутника з найбільшою площею, якщо сума довжин його суміжних сторін дорівнює 100 см.

Після розв'язування задачі школярі формулюють відповідь: найбільшу кількість розсади можна виростити в ящику квадратної форми, сторона якого 50 см, а площа 2500 см2.

Пропонуємо учням вдома скласти аналогічну задачу практичного змісту[14, c. 24].

Приклад 3. Для людини з нормальним зором кожний предмет перетворюється в точку, якщо він віддалений на 3400 своїх поперечників. Чи можна побачити точку, в якій «сходяться» залізничні рейки? (Ширина залізничної колії дорівнює 1 м 52 см).

Розв'язування. На рівній місцевості горизонт знаходиться на віддалі 4 км 800 м. А проміжок між залізничними рейками зливається в точку на відстані 1 м 52 см • 3400 = 5 км 168 м. Отже, точку, в якій нібито сходяться залізничні рейки, побачити не можна

Під час вивчення теми «Органи чуттів» бажано перевірити точність окоміру дітей, що потрібно представникам багатьох професій, і порадити, як його тренувати. Тут доцільно використати гру, запропоновану видатним італійським ученим, винахідником, художником Леонардо да Вінчі. Вчитель креслить на дошці вертикальну лінію, а учні, не підходячи до неї, позначають на лінійці приблизну висоту цього відрізка в сантиметрах і записують у зошиті. Потім класовод вимірює лінію, а діти обчислюють, на скільки помилився кожен. Виграє той, у кого похибка найменша.

Для нормального освітлення класу потрібно, щоб площа всіх вікон приміщення була в 5 разів менша від площі підлоги. Виконайте у своєму класі необхідні вимірювання і зробіть висновок.

Приклад 4. Якщо квіти посадити у певній послідовності, врахувавши строки їх розпускання, можна мати живий годинник.

О третій годині ранку починає розтуляти віночки козелець жовтий, о четвертій — цикорій, о шостій — розкриваються квіти кульбаби, за ними: звіробою, нагідок, латаття. О десятій годині у повній красі буяють розтруби кручених паничів, об одинадцятій настає пора в'юнка, о дванадцятій — портулаку.

До 17-ої години вечора цвітуть усі квіти, крім нічних, а потім їх місце заступають вечірні красуні — тютюн запашний, смолянка, віхолка, пізніше — матіола.

Ці показники дійсні для середніх регіонів України. На південь та північ вони змінюватимуться. Вносить свої поп-равки і погода: у похмурі дні квіти розпускаються пізніше.

На закінчення розповіді про квітковий годинник вчителька запропонувала дітям практичне завдання.

— Якщо заздалегідь подбаєте про насіння, спробуйте створити і ви такий годинник. Це буде для ваших батьків і сюрпризом, і прекрасним подарунком[14, c. 25].

Приклад 5. Під час вивчення теми: «Повітря навколо нас. Термометр» вихованню пізнавального інтересу сприятиме цікава додаткова інформація про незвичний спосіб визначення температури.

Не кожен, мабуть, знає, що добре відомий усім цвіркун — чудовий термометр. Щоб зрозуміти його повідомлення, необхідно полічити кількість сюрчків за 15 секунд і додати 40. Одержаний результат відповідає показникам термометра за Фаренгейтом Звичну для нас температуру в градусах за Цельсієм визначимо трохи складнішим шляхом: додамо не 40, а 8 і результат помножимо на 4-. Показання цвіркуна досить точні. Чому? Бо ця комаха надзвичайно чутлива до температури навколишнього повітря і змінює ритм свого «співу», реагуючи на найменші й коливання.

Приклад 6. На нестандартних уроках природознавства молодших школярів особливо зацікавлюють дидактичні ігри, інтелектуальні інсценівки, уявні екскурсії в природу різних регіонів України з демонструванням слайдів, відеофільмів тощо.

Інсценівка «Угадай, хто я».

Ведучий. Кіт ловить мишей, чайка їсть рибу, мухоловка — мух.

Загадковий звір. Угадай, хто я? Я їм жуків і мурашок.

Юннат. Ти — дятел.

Загадковий звір. А от і не вгадав! Ще я їм ос і джмелів.

Юннат. Ага! Ти птах осоїд.

Загадковий звір. Не осоїд! Ще я їм гусениць і личинок.

Юннат. Гусениць і личинок люблять дрозди.

Загадковий звір. А я не дрізд! Ще я гризу скинуті лосями роги.

Юннат. Тоді ти, певно, лісова миша

Загадковий звір. І зовсім не миша. Трапляється, я й сама їм мишей.

Юннат. Мишей? Тоді ти, звичайно, кіт.

Загадковий звір. То мишка, то кіт! І зовсім не вгадав. Здаєшся?

Юннат. Ще ні.

Загадковий звір. Іноді я їм ящірок. І зрідка рибу.

Юннат. Може, ти чапля?

Загадковий звір. Не чапля, я ще їм бруньки, насіння ялин і сосен, ягоди й гриби.

Юннат. Ти — дикий кабан.

Загадковий звір. Знову не вгадав! Допоможу тобі: я — білка

Ведучий. Запам'ятайте, друзі: коти їдять не тільки мишей, мухоловки ковтають не самих лише мух. А білки гризуть не тільки горішки.

Приклад 7. Використання елементів історизму слугує ефективним засобом розвитку пізнавальних інтересів.

Дві з половиною тисячі років тому грецький мудрець Фалес Мілетський (близько 624—548 pp. до н.е.) за допомо-гою тіні визначив висоту однієї з єгипетських пірамід. Він вибрав час, коли його власна тінь дорівнювала його зросту, і виміряв довжину тіні піраміди. Зрозуміло, що в цей час висота піраміди теж дорівнювала довжині своєї тіні.

Спробуйте використати цей спосіб для визначення висоти дерева і свого зросту[14, c. 26].

Українцям були відомі оригінальні прийоми визначення відстані до недоступного предмета, виміру площі земельних ділянок різноманітних форм.

Відзначимо оригінальний народний спосіб вимірювання відстані до недоступних предметів: бриль насували на очі так, щоб його край перебував в одній площині з очима і предметом, відстань до якого вимірювалася. Потім відшукували інший, доступний предмет, що знаходився у тій самій площині. Вимірявши відстань до нього, прирівнювали її до відстані до недоступного предмета.

Розглянуті приклади — це лише орієнтири для вчителя у його роботі з розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.

Використовуючи непідручниковий задачний матеріал, бажано зважати на такі рекомендації:

на уроці додаткові вправи слід комбінувати з програмовими (стандартними) так, щоб попереднє завдання готувало учнів до виконання наступного і щоб ця робота ґрунтувалася на використанні життєвого досвіду дитини;

особливу увагу необхідно приділити розкриттю сюжету нестандартної вправи, домагатися, щоб діти усвідомили кінцеву мету завдання; до моделювання корисно звертатися тільки тоді, коли без цього учні не можуть правильно уявити зміст задачі;

не обов'язково, щоб учень розв'язав додаткову задачу самостійно, важливо створювати такі ситуації, щоб він подумав над задачею, спробував її розв'язати;

під час самостійного розв'язування творчих вправ не варто обмежувати дітей у виборі способів їх розв'язування; бажано максимально заохочувати пошуки різних способів розв'язання задач, знаходити серед них найраціональніші;

не слід підказувати хід розв'язування, значно важливіше правильно спрямувати думку учня, головне — не кінцевий результат, а сам процес розв'язування;

при розв'язуванні творчих вправ має всебічно реалізуватися принцип диференційованого підходу. Видами диференційованої допомоги учням під час виконання нестандартних завдань можуть бути: додаткова конкретизація творчої вправи; наведення аналогічного завдання, виконаного раніше; вказівка на зразок способу дії; пояснення ходу виконання подібного завдання; виконання вчителем певної частини нестандартного завдання; доповнення до завдання у вигляді малюнка, схеми; попереднє розв'язування найпростіших допоміжних творчих вправ; елементи допомоги з теоретичними довідками; пам'ятка; допомога із застосуванням вибору рішення; попередження учнів про типові помилки, неправильні підходи і т.ін. [12, c. 14-15]

Для цілеспрямованої діяльності методичних об'єднань і секцій, для визначення системи роботи школи в цілому з виховання пізнавальних інтересів учнів пропонуємо орієнтовну програму роботи науково-методичного семінару.

1. Пізнавальні інтереси та їх роль у навчально-виховному процесі.

2. Пізнавальний інтерес у загальній структурі навчальної діяльності учнів молодшого шкільного віку.

3. Вікові та індивідуальні прояви пізнавальних інтересів молодших школярів.

4. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів.

5. Діяльність — соціальна і психолого-педагогічна основа формування пізнавальних інтересів учнів.

6. Взаємозв'язок діяльності вчителя і учнів — основа формування пізнавальних інтересів у навчанні.

7. Формування пізнавальних умінь — основа розвитку інтересів слабковстигаючих.

8. Сучасний урок з погляду забезпечення розвитку пізнавальних інтересів учнів.

9. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання української мови (математики, природознавства...).

10. Засоби виховання пізнавальних інтересів до рідної мови (математики, природознавства..).

11. Складання і розв'язування задач на матеріалі довкілля як засіб розвитку пізнавальних інтересів.

12. Проблемні ситуації як засіб розвитку інтересу під час розв'язування пізнавальних завдань.

13. Завдання з логічним навантаженням як засіб розвитку пізнавальних інтересів.

14. Розвиток пізнавальних інтересів засобами народознавчого матеріалу.

15. Навчальна гра як засіб розвитку дитячих інтересів.

16. Використання цікавинок на уроках.

17. Розвиток інтересів учнів за допомогою інтегрованих комплексних завдань.

18. Завдання для інтелектуального самовдосконалення школярів.

19. Нестандартні завдання як засіб стимулювання пізнавальних інтересів молодших школярів.

20. Формування у молодших школярів індивідуального досвіду виконання нестандартних завдань.

21. Творчі вправи з української мови (математики...).

22. Виховання пізнавальних інтересів у позакласній роботі.

23. Розвиток інтересу учнів до знань на екскурсіях.

24. Додаткова робота з обдарованими дітьми.

25. Виховання пізнавальних інтересів дітей у сім'ї.

26. Науково-експериментальна робота вчителя з проблеми розвитку дитячих інтересів.

27. Самоосвітня робота вчителя з актуальних питань формування інтересу у навчанні[7, c. 52-53].

2. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у системі позанавчальної діяльності

Вагомий внесок у розвиток теорії й практики виховання учнівської молоді в позакласній і позашкільній діяльності вніс видатний український педагог В.Сухомлинський. У його працях простежується майбутнє школи, системи народної освіти, процес соціалізації особистості і забезпечення впливу на неї всієї системи суспільних відносин — виробничих, ідеологічних, правових, моральних, сімейних тощо. В.Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й нахили дітей — багатогранні. Треба тільки знати учнів, уміти відкривати їхні таланти й розвивати їх. Він вважав, що необхідними умовами правильної організації вільного часу школярів є: чітка організація всієї системи позакласної виховної діяльності, педагогічне забезпечення системи та структури виховної діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання; різноманітності форм і методів виховної роботи, вивчення інтересів дітей; диференційований зміст занять з урахуванням вікових особливостей та інтересів вихованців; практична спрямованість занять; зацікавленість учителів у цій роботі; створення в школі, за місцем проживання умов, що впливають на розвиток у дітей умінь та навичок самостійної організації свого дозвілля тощо... «У кожного учня, — підкреслював

В. Сухомлинський, — є задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох: щоб їх запалити, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю...». Тому великою популярністю у Павлиській середній школі користувалися літературно-творчі гуртки, керамічна майстерня, гуртки живопису, хоровий, баяністів, художнього слова, дитячий оркестр народних інструментів.

Для учнів усіх класів проводились вечори математичної творчості, олімпіади, вікторини, різноманітні ранки, музичні вечори, подорожі в світ краси.

Для формування багатого духовного світу школярів, як стверджував В.Сухомлинський, слід обирати такі способи і прийоми спонукання до активної діяльності, які пробуджують у них почуття гідності, чесності, самоповаги, честі. Уже в 5—6-річному віці його вихованці спостерігали за рослинним світом у саду, на городі. Першокласники до початку навчального року збирали насіння дерев, закладали розсадники і висаджували саджанці плодових дерев. Робилось все для того, щоб у школі не було жодного безликого учня, який би нічим не цікавився. Турботою про підростаюче покоління, його соціальний захист пройнята наукова спадщина відомого сучасного вченого академіка М.Стельмаховича. Справжнім вихованням він вважав те, що забезпечує соціалізацію особистості, початковий етап якої починається з раннього шкільного віку, а розвиток її формування є результатом взаємодії з соціальним середовищем. Провідними напрямами в утвердженні особистості, включення її у суспільне життя, на думку вченого, мають стати фізичний та інтелектуальний розвиток і охорона здоров'я дітей; прищеплення їм любові до праці, високих духовно-моральних й естетичних якостей і народних чеснот; глибинних національно-патріотичних почуттів; утвердження наполегливості і життєвого оптимізму[6, c. 20-21].

Нині особливістю позанавчальної діяльності учнівської молоді є реалізація на українознавчій основі таких важливих напрямів формування особистості: навчально-пізнавальна; предметно-трудова; соціально-комунікативна; ціннісно-орієнтовна діяльність.

Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність у позанавчальний час молодших школярів, творчі учителі-класоводи особливу увагу приділяють вивченню історії рідного краю, пам'яток культури й природи, коріння свого роду як складової народу, пісенно-поетичної спадщини, традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Це сприяє формуванню в дітей молодшого шкільного віку почуття патріотизму, національної свідомості і самосвідомості.

У процесі соціально-комунікативної діяльності чільне місце посідає участь у підготовці та проведенні традиційних свят рідної мови, створення народознавчих гуртків, фольклорних ансамблів, проведення фестивалів, які утверджують культуру матері і батька, роду і народу.

В організації ціннісно-орієнтаційної діяльності учнівської молоді актуалізуються знання, емоції, почуття, які допомагають у закріпленні переконань, гуманістичної спрямованості особистості. При цьому звертається особлива увага не лише на оцінку діяльності та поведінку учнів, а й розвивається в них уміння самооцінки, взаємооцінки, критики і самокритики. Цінним є досвід гурткової роботи з правової поведінки. Програма гуртків, дитячих об'єднань включає вивчення та обговорення таких значущих тем: «Загальнолюдські цінності і їхні норми: справедливість, добро, гідність; чесність і честь; совість, правдивість», «Дитячий кодекс поведінки», «Уроки спілкування», «Уроки дозвілля» та інші. Це ефективно впливає на розвиток у дітей мотиваційних вчинків, пізнавальних інтересів у галузі правознавства, усвідомлення значущості правових знань у системі суспільних відносин.

Аналізуючи предметно-трудову діяльність вихованців початкових класів, ми звернули увагу, що вчителі в позакласній роботі з цього напряму діяльності захоплюються в основному такими видами суспільно корисної праці, як збір металобрухту, ремонт шкільних приміщень та приладів, впорядкування шкільних дворів, територій, посадка дерев тощо. Прилучаються діти до виготовлення народних іграшок, вивчення видів ужиткового мистецтва, проведення свят народного господарського календаря[5, c. 7-8].

Одночасно аналіз свідчить про наявність розриву між теорією та практикою, що призводить до руйнування традиційних механізмів виховання моральності в праці і через працю. Викликає стурбованість зниження серед учнівської молоді поваги до людини-трудівника, відсутність бажання працювати на користь суспільства. На запитання про те, яку професію хотіли б обрати, майже кожен другий міський і третина сільських школярів відповіли: «Хочу бути бізнесменом», і тільки одиниці мріють стати учителем, лікарем, інженером, агрономом.

На стані виховання молодого покоління гостро позначились відсутність цілісної соціальної політики дитинства, девальвація загальнолюдських цінностей, низькопробні кіно, відео, музика, книговидання, зміщення усталених загальновизнаних норм і принципів співжиття людей. Численні дослідження свідчать про різке зростання злочинності серед підлітків. Бездоглядні діти, малолітні жебраки, бродяжництво, крадіжки, вживання алкогольних напоїв, токсичних та інших наркотичних речовин — це в першу чергу відображення впливу негативних факторів навколишнього середовища. Зауважимо, що в дітей, починаючи з молодшого шкільного і дошкільного віку, з'явилися такі неадекватні явища, як невміння і небажання узгоджувати свою поведінку з нормами шкільного життя; зниження інтересу до навчання; вияви агресивності до оточуючих.

До того ж інтелектуальний розвиток дітей перебуває під посиленою і не завжди усвідомленою та педагогічно керованою інформацією в питаннях релігії, політики, бізнесу, сексу.

Наші спостереження, бесіди з учителями, вивчення діяльності педагогічних колективів міст Кривий Ріг та Нікополь у системі виховної роботи за місцем проживання, в позанавчальній діяльності засвідчили стурбованість і небайдужість до долі майбутніх громадян Української держави. Майже всі учителі відзначають першорядну роль позакласної діяльності школярів у здійсненні національного виховання, громадянському становленні особистості. При цьому вказують на причини, що ускладнюють розв'язання цього завдання. Серед них — недостатнє володіння методикою визначення рівнів вихованості школярів, великі витрати часу на діяльність, не пов'язану з педагогічним процесом (життєзабезпечення, вирішення проблем соціального характеру), несприятливі умови праці, відсутність належної навчально-матеріальної бази[1, c. 20].

Вважаємо, що основою в організації виховання молодших школярів у позанавчальний час є:

— необхідність створення такої соціально-виховної системи, яка б з урахуванням сучасних суспільно-історичних умов забезпечувала нові підходи і пошуки форм зв'язків і співпраці школи, сім'ї, громадськості у позакласній і позашкільній діяльності учнів;

— вивчення і осмислення вчителями проблеми впливу суспільного середовища в умовах соціальних змін і ринкових відносин;

— всебічне і глибоке творче використання здобутків народної педагогіки «як порятунку дітей від бездуховності» (Г.Волков);

— реалізація цілей і завдань етнопедагогіки, козацької педагогіки, лицарського виховання, в яких закладені невичерпні можливості щодо виховання в кожного підлітка уміння протистояти злу, аморальності, жорстокості.

Суттєвою особливістю позакласної роботи в умовах розбудови сучасної освіти є впровадження в практику принципу демократизації виховання, який дає змогу кожному педагогічному колективу визначити зміст відповідно до мети і завдань національного виховання та з урахуванням наявних можливостей і місцевих умов[2, c. 10].


Висновки

Виховання стійкого інтересу — процес тривалий і складний. Тут потрібна система ретельно продуманих заходів і прийомів, за яких використовуватимуться всі можливості навчально-виховного процесу. Не слід нехтувати закономірностями розвитку дітей на тій підставі, що та чи інша нова система навчання дає оптимістичні прогнози. Навчити можна всього за будь-якої системи, та головне — якими засобами досягається успіх і як він відбивається на розумовому й фізичному розвитку учнів.

Для кожного досвідченого педагога не таємниця, що молодший школяр відрізняється від дорослої людини не обсягом знань і умінь. Це відмінність якісна: він про все судить по-своєму, бачить, оцінює по-своєму, у нього інша логіка, а не просто «менш логічна», ніж у вчителя або батьків. І те нове, що відкривають дитині у школі, — це не «доважок», а кардинальна перебудова її досвіду, в результаті якої й з'являється новий, розумний погляд на світ.

Розв'язування нестандартних завдань, організованих у певну систему, має бути нормою педагогічної практики, бо цей вид навчальної праці найкраще розвиває розумові можливості школярів, їхні пізнавальні інтереси.


Список використаної літератури

1. Бєльчева Т. Навчально-пізнавальна задача як об'єкт розумової діяльності молодших школярів //Рідна школа. - 2006. - № 1. - C. 20-21

2. Вороніна І. Організація пізнавальної діяльності в позаурочний час у початковій школі //Початкове навчання та виховання. - 2007. - № 28. - C. 10-12

3. Гавриш Р. Розвиток пізнавального інтересу як засіб формування особистості молодшого школяра на уроках української мови //Початкова освіта. - 2009. - № 5-7. - C. 31-33

4. Дюдіна О. Пізнавальна діяльність молодших школярів на уроці //Початкова школа. - 2006. - № 6. - C. 14-16

5. Майборода В. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів //Початкова школа. - 1998. - № 6. - C. 7-10

6. Маліцька Л. Управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів //Рідна школа. - 2002. - № 6. - C. 20-21.

7. Мартиненко С. Діагностичні методики вивчення навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи //Початкова школа. - 2008. - № 4. - C. 52-55.

8. Мечник Л. Система пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань молодших школярів //Початкова школа. - 2003. - № 4. - С.19-21.

9. Порецький А. Активізація пізнавальної діяльності учнів //Управління школою. - 2008. - № 33. - C. 21-23

10. Станко О. Роль творчих робіт в активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів //Українська мова і література в школі. - 2001. - № 5. - C. 8-9

11. Старинська О. Ініціатива як умова активізації пізнавальної діяльності учня //Початкова школа. - 2000. - № 5. - C. 34-35

12. Сушенцев О. Сутність пізнавальної діяльності учнів //Рідна школа. - 2002. - № 11. - C. 13-15

13. Трофанова М. Виховання молодших школярів у системі пізнавальної діяльності //Рідна школа. - 2000. - № 9. - C. 44-45

14. Шушара Т. Активізація навчально-пізнавальної діяльності під час розв'язування задач //Рідна школа. - 2003. - № 12. - C. 24-26.

15. Шушара Т. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів - вимога сьогодення //Рідна школа. - 2003. - № 2. - C. 11-13.

16. Шушара Т. Навчально-пізнавальна діяльність учнів: зміст і основні критерії //Рідна школа. - 2002. - № 11. - C. 17-18.

загрузка...
Top