Роль олімпійської освіти у вихованні молоді

Вступ.

1. Олімпійська освіта та процес виховання дітей і молоді.

2. Аналіз реалізації системи олімпійської освіти в процесі підготовки студентів.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Виховання підростаючого покоління є однієї зі стрижневих проблем у сучасній педагогіці. Зростаюча дитяча злочинність, агресія, безпритульність, ріст числа самогубств, а також зловживання алкоголем, поширення наркоманії й інших шкідливих звичок серед підростаючого покоління є наслідком кризових явищ у сучасній системі виховання молоді. Одним із сучасних напрямків гуманізації системи освіти й виховання, де пріоритет надається загальнолюдським цінностям, є побудова навчально-виховного процесу на основі цінностей олімпізму. На думку фахівців (Н. Нісіотіс, 1980; Н. Мюллер, 2003; К. Георгіадіс, 2007) олімпійська освіта може служити ефективним засобом вирішення цієї проблеми.

Результати досліджень [1-5], матеріали міжнародних форумів, Олімпійських конгресів, свідчать про актуальність поширення олімпійської освіти в світі. Проте аналіз наукової літератури та матеріалів мережі Інтернет дозволив виявити, що на сьогоднішній день досі не розроблена ефективна технологія впровадження ідей олімпізму в процес виховання дітей і молоді, що визначає актуальність проведення досліджень у даному напрямі.

Мета – вдосконалити процес виховання дітей і молоді за допомогою олімпійської освіти.

Завдання:

1. Проаналізувати передумови виникнення, становлення олімпійської освіти як ефективного фактора виховання підростаючого покоління.

2. Вивчити вітчизняний і закордонний досвід використання олімпійських ідей у виховному процесі дітей і молоді.

3. Визначити шляхи удосконалювання процесу олімпійської освіти підростаючого покоління.

1. Олімпійська освіта та процес виховання дітей і молоді

Аналіз спеціальної літератури дозволив виділити основні етапи формування системи олімпійської освіти як потужного фактора виховання підростаючого покоління: витоки ідеї олімпійської освіти; формування основ олімпійської освіти; становлення й розвиток олімпійської освіти [2].

Більш ніж столітня історія сучасного олімпізму є переконливим доказом його спадковості з олімпійськими ідеалами, що об'єктивно існували в далекі античні часи і вже тоді застосовувалися в процесі виховання підростаючого покоління.

Основи сучасної системи виховання (у тому числі й фізичного) були розроблені ще в часи Стародавньої Греції. Еллінська система виховання й освіти поєднувала в собі три рівні частини – інтелектуальну, музичну, фізичну і передбачала всебічний розвиток особистості. Підтвердженням її ефективності може бути той факт, що вже у V ст. до н.е. мешканці Афін пишалися тим, що серед них не було не освічених. На процес розвитку Стародавньої Греції (і особливо її системи виховання) великий вплив здійснював найважливіший елемент її буття й культури – агоністика – принцип змагальності, реалізований у різних сферах життєдіяльності (праці, мистецтві, спорті) з метою досягнення найкращого результату, визнання, прославляння сфер діяльності, примноження особистого престижу й слави міст-держав.

Глибоко укорінений змагальний дух греків часто проявлявся у формі різних конкурсів. Вони були діючим чинником прогресу Стародавньої Греції, забезпечуючи появу унікальних творів мистецтва. Воїни, музиканти, поети, художники, скульптори, філософи й оратори змагались за звання «олімпіоніка» і можливість бути нагородженим вінком з маслинових гілок – що дозволяли здобути прихильність богів, повагу співвітчизників, тощо. Античні Олімпійські ігри поєднували водночас спортивні змагання, військову підготовку, релігію, виховання, культуру й політику.

Внаслідок ряду об'єктивних причин (припинення Олімпійських ігор, трансформації цінностей, негативного відношення церкви до розвитку науки, фізичної культури, тощо) протягом багатьох століть олімпійські ідеали залишалися поза увагою.

Процес формування основ олімпійської освіти розпочався в ХIV-XIХ ст., і збігався з прискореним розвитком техніки, науки, мистецтва, педагогічної думки, у тому числі й фізичної культури. На противагу середньовічному аскетизму й зверненню до потойбічного світу, був висунутий культ здорової, активної й всебічно розвиненої особистості. Ряд суспільних діячів (М. Палмієрі, І. Гутс-Мутс та ін.) звернули увагу громадськості до античної спадщини стародавніх греків. Почали проводитися дослідження в цьому навпрямці (перше дисертаційне дослідження Д. Веста). Робилися спроби відродження Олімпійських ігор (Р. Довер, М. Драй-тон, У. Брукс, Е. Цапасс та ін.). Почали створюватися національні системи фізичного виховання (Німеччина, Англія, Франція, Швеція, Чехія, Росія). Проте, остаточно втілити ідею відродження Олімпійських ігор вдалося суспільному діячу й педагогу П’єру де Кубертену [5]. Він заклав в основу сучасних Ігор фундаментальні цінності, що мали місце в античні часи і які знайшли своє відбиття в концепції олімпізму. Вивчення впливу рухової активності й спорту на здоров'я, культуру, виховання дітей і молоді в різних країнах, дозволило Кубертену сформувати відповідне ставлення до олімпійського спорту як засобу виховання підростаючого покоління. Він вважав, що олімпізм поєднує спорт із культурою й освітою, завдяки своєму вираженому гуманістичному потенціалу, служить ідеологічною й моральною основою процесу виховання підростаючого покоління. Тим самим передбачив появу олімпійської освіти. Необхідно відзначити, що основи олімпійської освіти були закладені ще П. Кубертеном у роботі «Спортивна педагогіка» (1919 р.), а сам термін "Olimpic educaition" почав використовуватись у другій половині ХХ століття. Згодом була введена в навчальний процес вузів відповідна дисципліна. Ідея гармонійного розвитку людини стала ключовою цінністю олімпізму.

Етап становлення й розвитку олімпійської освіти почався зі створення Міжнародного олімпійської комітету (МОК), проведення Сесії в 1897 р. (Гавр, Франція), на якій були вперше підняті питання олімпійської освіти. З відкриттям Міжнародної олімпійської академії (МОА) в 1961 р. змінилося уявлення про значення олімпійської освіти в сучасному світі. Актуальність розвитку даного напрямку сприяло створенню спеціальної комісій МОК з культури й олімпійської освіти у 2000 р. Вона була створена в результаті об’єднання двох попередніх: комісії МОК з МОА й олімпійської освіти (1967 р.) і комісії МОК з культури (1968 р.). Згодом, до цих організацій, що займаються поширенням олімпізму приєдналися Міжнародний комітет П. де Кубертена, Міжнародні й національні центри олімпійських досліджень й освіти, Організаційні комітети Олімпійських ігор (ОКОІ), національні олімпійські академії (НОА) та ін. [9].

Вивчення діяльності різних ланок системи олімпійської освіти свідчить про те, що одне зі вагомих місць у поширенні ідей олімпізму займають НОА, які здійснюють свою діяльність під егідою НОКів і відповідальні за розробку національних програм і систем олімпійської освіти в країні. На сьогоднішній день у світі функціонує 133 НОА.

Аналіз теорії й практики впровадження олімпійської освіти дозволив виділити дві основні моделі формування національних систем олімпійської освіти. Перша модель – характерна для більшості країн, представляє собою суспільну модель олімпійської освіти під егідою Національного олімпійського комітету або Національної олімпійської академії. Підчас реалізації цієї моделі – програми з олімпійської освіти не є загальнодержавними, тобто обов'язковими для використання у навчальному процесі, й тому не забезпечують залучення більшості дітей та молоді до засвоєння олімпійських цінностей.

Друга модель – суспільно-державна, заснована на взаємодії Міністерства освіти й науки, НОК і НОА, інших державних і громадських організацій, що покликані займатися рішенням проблем виховання підростаючого покоління.

Аналіз спеціальної літератури [2, 3, 4, 5] свідчить про те, що на сьогоднішній день знання з олімпійської освіти носять емпіричний характер, є своєрідним узагальненням практичного досвіду вітчизняних і закордонних фахівців. З метою підвищенням рівня знань дітей і молоді з історії Олімпійських ігор, олімпійського руху, олімпійських цінностей, реалізується ряд інноваційних проектів, використовуються методичні посібники, впроваджуються різні форми поширення олімпійських ідей.

У багатьох країнах світу для пропаганди ідей олімпізму застосовуватися спеціальні програми. Деякі з них були розроблені в період підготовки до Олімпійських ігор. Перша така програма була розроблена в Канаді в 1976 р. Надалі такі програми були розроблені Національними олімпійськими академіями США (1984 р.) і Німеччини (1988, 1992, 1994), а також групами педагогів за замовленням Оргкомітету Олімпійських ігор у Калгарі (1988), Альбервіллі (1992), Ліллехаммері (1994), Мельбурні (1996), тощо.

Значна увага в останні роки приділяється, зокрема, роз'ясненню й пропаганді серед дітей і молоді принципів «Фейр Плей». Ці принципи є основою багатьох освітніх програм у таких країнах як Канада, США, Німеччина, Чехія, Туреччина та ін. На основі цих програм у клубах, навчальних закладах організується відповідна робота.

Однією з інноваційних форм роботи зі школярами в Болгарії є проект «Вільна школа», що забезпечує додаткову альтернативну освіту, що виходить за рамки державної шкільної програми й забезпечує можливість поглибити свої знання в інших напрямах. Учням викладаються такі предмети як: олімпізм і культура, спорт, екологія, рекреація, тощо. Навчальні заняття поєднуються з проведенням змагань, зустрічей, вечорів, вистав, виставок і т. п. із запрошенням батьків, учителів, інших учнів для показу результатів своєї роботи.

Одним із прикладів поширення ідей олімпізму є досвід Олімпійської академії Швеції. Цей проект почав реалізовуватись напередодні Олімпійських ігор 2000 р. (Е. Даніельсон, 2003). В основу даного підходу було покладено розробку спеціального інтернет-сайту, з якого школярі одержували б інформацію про олімпійський рух, результати виступу співвітчизників на Олімпійських іграх, учителі фізичної культури й інших предметів - інформацію щодо організації уроків з олімпійської освіти або використання її під час викладання своїх предметів. По закінченню проекту, заклади, що приймали участь у цьому проекті та їх вихованці були нагороджені відповідними дипломами.

Однією з інноваційних форм поширення олімпійських цінностей є реалізація проекту «СПАрт» (Росія), який був апробований на базі школи – комплексу фізкультурно-естетичного напрямку № 39 м. Смоленськ. Це гуманістичний проект, що передбачає широке коло практичних акцій і заходів, спрямованих на зміцнення зв'язків між спортом та мистецтвом. Він складається з наступних основних розділів: системи педагогічних знань (факультативу «Основи олімпійських знань», розділу на уроці «фізична культура»; олімпійських уроків; розділів у ряді предметів художньо-естетичного блоку та ін.); позаурочні й оздоровчі форми роботи (Спартанські ігри, малі Олімпійські ігри; роботу в Олімпійському клубі, класні години й ін.). З метою контролю за рівнем знань і вмінь у 3-8 класах проводяться щорічні екзамени з фізичної культури, основам олімпійських знань і ряду предметів художньо-естетичного блоку. Для методичного й кадрового забезпечення роботи організуються лекції й семінари з олімпійської тематики для педагогічного колективу школи. Даний проект активно використовується в процесі фізичного виховання й олімпійської освіти дітей, підлітків і молоді, в тому числі й інвалідів у багатьох регіонах Росії [4].

Починаючи з середини 90-х років XX ст., передові позиції в популяризації, впровадженні олімпійської освіти, збагаченні її змісту й форм міцно зайняла Україна. Ключова роль у формуванні вітчизняної моделі реалізації олімпійської освіти належить Олімпійській академії України (ОАУ) і, одному з провідних у світі спеціальних вузів – Національному університету фізичного виховання й спорту нашої країни. В Україні фундаментально розроблена система олімпійської освіти, реалізація якої здійснюється у двох основних напрямках: загальноосвітньому й спеціально-освітньому (М. М. Булатова, В. Н. Платонов, 1998-2005 р.). В її основі лежить успішна реалізація ОАУ разом з НУФВСУ 10-літньої Міжнародної програми науково-дослідної, освітньої й видавничої діяльності в сфері олімпійського спорту. Програма одержала високу оцінку керівництва МОК, провідних спеціалістів світу. Серед основних напрямків розвитку олімпійської освіти, науково-педагогічної й просвітницької діяльності в Україні можна виділити: введення в НУФВСУ нової спеціальності "Олімпійський і професійний спорт", створення першої в світі кафедри з такою ж назвою, спеціального видавництва "Олімпійська література", випуск під егідою МОК фундаментальної праці В.Н. Платонова й С. І. Гуськова "Олімпійський спорт" (1994 р.) в 2-х томах й «Енциклопедії олімпійського спорту» (2002-2004 р.) в 5-ти томах, видання міжнародного науково-теоретичного журналу "Наука в олимпийском спорте", створення Національного й регіональних центрів олімпійських досліджень й освіти, організацію й проведення «олімпійських уроків» у загальноосвітніх закладах України, розробку й видання навчально-пізнавальної літератури для школярів з олімпійської тематики та ін. [1, 2].

Для підвищення ефективності впровадження олімпійської освіти серед широких верств населення й, особливо, серед дітей, підлітків і молоді необхідно:

- сприяти підвищенню рівня олімпійської освіченості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, шляхом введення в програми занять з фізичної культури й інших дисциплін (історії, географії, математики, літератури, тощо), методичних рекомендацій, спрямованих на взаємозв’язок навчального матеріалу з олімпійськими ідеалами;

- практикувати диференційований підхід при поширенні олімпійських знань серед підростаючого покоління, залежно від рівня акредитації навчального закладу, віку, тощо;

- застосовувати спеціальні ситуаційні завдання, спрямовані на формування здібностей до активного подолання проблем, що стримують подальшу популяризацію олімпійської освіти в процесі підготовки майбутніх викладачів і вчителів фізкультури.


2. Аналіз реалізації системи олімпійської освіти в процесі підготовки студентів

в Україні існують 5 спеціалізованих вищих навчальних закладів, що займаються підготовкою фахівців сфери „Фізичне виховання і спорт”: Національний університет фізичного виховання і спорту України, Львівський державний університет фізичної культури, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту та Харківська державна академія фізичної культури і спорту. Важливим аспектом впровадження олімпійської освіти серед студентської молоді є створення, за підтримки МОК та Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, за ініціативи НОК та ОАУ, на базі кожного профільного вузу Центру олімпійської освіти та досліджень. Головними напрямками діяльності Центрів є поширення олімпійської освіти серед населення регіонів України.

Дослідження щодо впровадження олімпійської освіти в процес підготовки студентів профільних навчальних закладів України дозволило виділити наступні напрями:

– проведення наукових досліджень з питань олімпійського спорту та олімпійської освіти; – організація та участь у наукових конференціях, семінарах, круглих столах, конкурсах, олімпіадах з питань олімпійського спорту та олімпійської освіти; – впровадження олімпійської освіти у навчальний процес; – співпраця з питань олімпійської освіти із різними установами.

Аналіз ситуації щодо впровадження олімпійської освіти в процесі підготовки студентів свідчить, що у кожному профільному вузі розроблено тематику для проведення наукових досліджень з питань олімпійського спорту та олімпійської освіти. Наукові дослідження з питань олімпійської освіти здійснюються за такими напрямами: проведення дисертаційних досліджень (1-2 % від загальної кількості наукових робіт, що виконують аспіранти та докторанти навчального закладу), підготовка магістерських робіт (2-3 % від загальної кількості наукових робіт, що виконують магістранти навчального закладу), написання курсових та дипломних робіт (3-4 % від загальної кількості робіт, що виконують студенти навчального закладу).

Проведені дослідження свідчать, що кількість науковців, які займаються вивченням питань з олімпійської освіти становить 2-3 % від загальної кількості професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту.

Суттєвою складовою впровадження олімпійської освіти в навчальних закладах є проведення конференцій, семінарів, круглих столів, конкурсів, олімпіад з питань олімпійської освіти. Дослідження щодо діяльності профільних навчальних закладів України дозволяє відмітити, що вузи регулярно організовують та приймають участь у міжнародних, всеукраїнських та внутривузівських заходах з олімпійської тематики. Однак, кількість наукових заходів, що присвячені зазначеній проблематиці в середньому по Україні становить 2-3 на рік, при цьому найкращим чином робота проводиться в НУФВСУ.

Одним з найбільш ефективних напрямків реалізації олімпійської освіти в спеціалізованих навчальних закладах України є видавнича діяльність. Представники вузів видають методичні рекомендації та пишуть статті й тези з питань олімпійської освіти: щорічно, на базі вузу готуються 1-2 методичні рекомендації, що допомагають студентам ознайомитись з різними аспектами олімпійського спорту та олімпійської освіти. Однак, кількість публікацій із зазначеної тематики у фахових журналах галузі становить 0,7-0,9 % від загальної кількості праць [8, c. 32].

Важливу роль у реалізації олімпійської освіти в процесі підготовки студентів вищих навчальних закладах фізичного виховання і спорту відіграє навчальна діяльність. Дослідження свідчать, що впровадження олімпійської освіти у навчальний процес студентів вузів є одним із найбільш ефективних механізмів підготовки фахівців, здатних поширювати ідеологію олімпізму своїй професійній діяльності. Аналіз процесу підготовки студентів дозволяє зазначити, що питання з олімпійської освіти включені, переважно, у викладання профільних навчальних дисциплін: олімпійський спорт, історія фізичної культури, загальна теорія підготовки спортсменів, олімпійський і професійний спорт, паралімпійський спорт, спорт вищих досягнень, теорія і методика юнацького спорту, професійна майстерність тренера, тощо. В середньому кількість годин відведених на викладення матеріалу з олімпійської освіти становить 11 % від загальної кількості навчального часу, що відведено на викладання профільної дисципліни. Слід відзначити впровадження окремої дисципліни „Олімпійська освіта” в навчальну програму Львівського державного університету фізичної культури.

Методичною базою для викладання питань з олімпійської освіти є навчальна література; в рамках навчального процесу також використовується наочний супровід лекційних і семінарських занять: плакати, слайди, презентації, відеофільми, тощо.

Аналіз результатів досліджень дозволив відмітити, що одним із напрямів у впровадженні олімпійської освіти в процесі підготовки студентів є організаційна діяльність, яка на базі профільних вузів реалізується в таких формах: наявність кабінетів олімпійської освіти, олімпійських музеїв; спортивно-масова робота під олімпійським гаслом; зустрічі з видатними спортсменами-олімпійцями, ветеранами олімпійського руху.

Діяльність профільних вищих навчальних закладів із реалізації олімпійської освіти ведеться і в такому напрямі як співпраця з питань олімпійської освіти. Дослідження свідчать, що співпраця здійснюється на міжнародному та національному рівнях. Найбільш активно вузи співробітничають із НОК, ОАУ та їх регіональними відділеннями. Також співпраця ведеться із МОК, МОА, Олімпійським музеєм, Центром П’єра де Кубертена, національними олімпійськими академіями та вищими навчальними закладами фізичного виховання і спорту різних держав світу, а також міжнародними громадськими й спортивними організаціями.

Суттєву роль у роботі вузів відіграє співпраця із загальноосвітніми школами України, що реалізується в таких формах: організація та проведення лекцій, круглих столів, семінарів з олімпійської тематики для вчителів загальноосвітніх шкіл; проведення бесід, лекцій із питань олімпійського спорту та олімпійської освіти з учнями; організація у загальноосвітніх навчальних закладах спортивних свят, зустрічей з видатними спортсменами. Одним із напрямів співпраці з питань олімпійського спорту та олімпійської освіти в спеціалізованих вузах є робота зі спортивними школами, клубами, федераціями, що здійснюється через організацію і проведення семінарів, конференцій з тренерами та керівниками спортивних шкіл, клубів, федерацій; участь представників вузів у змаганнях різного рівня; зустрічі з юними спортсменами.

Вищі навчальні заклади фізичного виховання і спорту активно співпрацюють і з засобами масової інформації: приймають участь та надають допомогу в розробці матеріалів для газет, теле і радіопрограм, що висвітлюють олімпійський рух в Україні [4, c. 79-80].

Аналізуючи ситуацію щодо діяльності профільних навчальних закладів України слушно вказати на чітко налагоджений процес впровадження олімпійської освіти в підготовку студентів. Це дозволяє обмінюватись практичним досвідом, отримувати знання, а також впроваджувати ідеї олімпізму в майбутній професійній діяльності спеціалістів; забезпечує позитивні зрушення в роботі з поширення олімпійської освіти серед різних верств населення.

Однак, незважаючи на значні досягнення у впровадженні ідей олімпізму серед фахівців сфери „Фізичне виховання і спорт”, слід відмітити проблеми, що заважають реалізації олімпійської освіти в процесі підготовки студентів спеціалізованих вузів:

– проблематика олімпійської освіти в наукових дослідженнях, що проводять вищі навчальні заклади фізичного виховання і спорту не отримала достатнього поширення: окремі публікації, методичні рекомендації, наукові конференції свідчать про відсутність налагоджtної системи, хаотичний характер організації наукових досліджень;

– наукові роботи студентів та аспірантів не пов’язані між собою, відсутня спадкоємність; – використовується доволі рідко наочний супровід лекційних і семінарських занять з питань олімпійського спорту та олімпійської освіти.

– Проведені дослідження дозволяють відзначити, що для вирішення проблем впровадження олімпійської освіти в профільних навчальних закладах України необхідно:

– забезпечити чітку організацію діяльності спеціалізованих вузів згідно основних напрямів, що були розроблені ОАУ;

– забезпечити спадкоємність тематики наукових досліджень по схемі: СНГ, СНТ, курсові, дипломні, магістерські та дисертаційні роботи;

– практикувати на базі профільних вузів семінари з обміну досвідом спеціалістів з метою підвищення їх кваліфікації;

– забезпечити планову підготовку методичних рекомендацій з питань олімпійської освіти з подальшим їх переходом у навчальні посібники, підручники, а також впровадженням в навчальні та позанавчальні процеси освітніх та спортивних закладів України;

– включати питання з олімпійської освіти в програму педагогічної практики студентів спеціалізованих вищих навчальних закладів;

– впроваджувати сучасні форми реалізації олімпійської освіти в процес підготовки студентів вищих навчальних закладів фізичної культури і спорту.

Підготовка кадрів, здатних впроваджувати ідеологію олімпізму серед широких верств населення є основою системи олімпійської освіти. Аналіз літературних джерел, опитування свідчить, що вирішення проблеми вдосконалення реалізації олімпійської освіти в процесі підготовки фахівців сфери „Фізичне виховання і спорт” є актуальним питанням у сучасних умовах розвитку нашої країни.

Аналіз діяльності вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту України вказує на чітко налагоджений процес реалізації олімпійської освіти в підготовці студентів, що ведеться в таких напрямах: навчальна робота, наукові дослідження з олімпійської освіти, заходи з олімпійської тематики, видавнича, організаційна діяльність, співпраця з олімпійської освіти.

Проведені дослідження дозволили виділити проблеми, що заважають реалізації олімпійської освіти в спеціалізованих вузах, серед них: недостатньо поширена проблематика олімпійської освіти в наукових дослідженнях; відсутність спадкоємності між курсовими, дипломними, магістерськими та дисертаційними дослідженнями; відсутність наочного забезпечення більшості навчальних занять.

Аналіз діяльності профільних навчальних закладів України свідчить, що для вирішення проблем впровадження олімпійської освіти в процесі підготовки студентів доцільним є: забезпечення організації діяльності спеціалізованих вузів згідно основних напрямів розроблених ОАУ, координації та корекції планів наукових робіт з олімпійської тематики, спадкоємності тематики наукових досліджень, планової підготовки методичних рекомендацій з питань олімпійської освіти; запровадження в практику семінарів з обміну досвідом фахівців; включення питань з олімпійської освіти в програму педагогічної практики; впровадження сучасних форм реалізації олімпійської освіти [6, c. 14-15].


Висновки

1. Олімпійська освіта, як ефективний засіб виховання дітей і молоді має глибокі історичні коріння. Її динаміка може бути представлена у вигляді трьох послідовних етапів: перший – витоки ідеї олімпійської освіти; другий – формування її основ; третій – реалізація й розвиток.

2. Реалізація олімпійської освіти у виховному процесі дітей та молоді здійснюється шляхом впровадження інноваційних проектів, використання методичних посібників, застосування різноманітних форм поширення олімпійських ідей.

3. Результати контент-аналізу дозволили виділити основні моделі формування систем олімпійської освіти в різних країнах світу: суспільну та суспільно-державну.

4. Популяризація олімпійських ідей, реалізація олімпійської освіти серед широких верств населення й, особливо, серед дітей, підлітків і молоді можливі шляхом: введення в програми занять з фізичної культури й інших дисциплін методичних рекомендацій, спрямованих на взаємозв’язок навчального матеріалу з олімпійськими ідеалами; використання диференційованого підходу для поширення олімпійських знань; застосування спеціальних ситуаційних завдань, рольових ігор при підготовці педагогічних кадрів.

Перспективним напрямком роботи буде подальше вивчення особливостей впровадження олімпійської освіти у процес виховання дітей та молоді різних вікових груп, розробка структури та змісту олімпійської освіти, рекомендацій щодо подальшої їх впровадження.


Список використаної літератури

1. Булатова М. М. Система олимпийского образования в Украине (1991-2006): методология и практические результаты // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: материалы X Междунар. науч. конгр. – Гданск, 2006. – С. 38-41.

2. Булатова М. М. Система олімпійської освіти та нові форми її впровадження // Олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы IX Международного научного конгресса. – К.: Олимп. литература, 2005. – 7 с.

3. Булатова М. Олимпийская академия Украины: приоритетные направления деятельности / Булатові М. // Наука в олимпийском спорте. – 2007. – № 2. – С. 5 – 12.

4. Герцик М. С. Вступ до спеціальностей галузі фізичне виховання і спорт: навч. посіб. / М. С. Герцик, Вацеба О. М. – Л. : Українські технології, 2003. – 232 с.

5. Матвеев С. Олимпийское образование: от древней Греции до современности / Матвеев С., Радченко Л., Щерба шин Я. // Наука в олимпийском спорте. – 2007. – № 2. – С. 46-52.

6. Матвєєв С. Ф. Олімпійська освіта – пріоритетний напрям в діяльності Олімпійської академії України / С. Ф. Матвєєв, Л. О. Радченко, Я. С. Щербашин // Олімп. спорт і спорт для всіх: IX Міжнар. наук.конгр.: тези доп. – К.: Олімп. література, 2005. – 22 с.

7. Мюллер Н. Олимпийское образование / Мюллер Н. // Мир спорта. – 2003. – № 3. – С. 6-12.

8. Олімпійська освіта: методичні рекомендації. / укл. М. М. Булатова, С. Ф. Матвєєв, В. Ф. Бойко [та ін.] – К., 2002. – 40 с.

9. Родиченко В. С. Олимпийское образование и современные тенденции развития в области политики и идеологии / Родиченко В. С., Столяров В. И. // Спорт, духовные ценности, культура. – М., 1997. – Вып. 6. – С. 26 – 32.

10. Филаретос Н. Введение в олимпизм через деятельность Международной олимпийской академии / Филаретос Н. // Мир спорта. – 2003. – № 3. – С. 18 – 21.

загрузка...
Top