Національна академія наук, її структура та науково методологічне значення

Вступ.

1. Структура Національної Академії наук та її загальні положення.

2. Основні завдання НАН України.

3. Науково-методологічне значення НАН України.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Національна Академія наук України є самоурядною організацією і водночас вищою науковою установою України, яка об’єднує в своєму складі дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, а також всіх наукових працівників, що працюють у її наукових установах, здійснюючи дослідження у галузі природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук з метою всебічного розвитку духовної і матеріальної культури народу України.

Національна Академія наук України заснована 27 листопада 1918 року у Києві. Її фундаторами і першими дійсними членами були видатні вчені В.І. Вернадський, Д.І. Багалій, О.І. Левицький, М.І. Туган-Барановський та ін.

Створення Академії наук стало визначною подією в житті України, що відповідало одвічній мрії кількох поколінь прогресивної національної інтелігенції. Це було закономірним розвитком давніх наукових традицій, що склалися на українських землях протягом кількох століть. Заснування і подальша діяльність Національної Академії наук України позитивно позначилися на формуванні та плідній роботі численних наукових шкіл.

Розпочавши свою діяльність з кількох інститутів і комісій, Академія нині налічує понад 160 наукових інститутів і установ, де працює 37 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.


1. Структура Національної Академії наук та її загальні положення

Національна академія наук України (далі НАН України) є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності. НАН України діє у відповідності із чинним законодавством України та цим Статутом.

Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів.

НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України незалежно від форм власності. При НАН України діє міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні.

Статус НАН України як державної організації ґрунтується на всебічній підтримці її статутної діяльності з боку держави, безстроковій та безоплатній передачі їй у користування (без права зміни форми власності) державного майна, наданні їй у постійне користування відповідно до земельного законодавства України земельних ділянок, визначенні у Державному бюджеті України окремим рядком коштів на забезпечення її діяльності.

НАН України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

НАН України щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їй із Державного бюджету.

Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю НАН України здійснюється згідно з чинним законодавством України і не порушує свободи наукової творчості та самоврядності НАН України у вирішенні питань статутної діяльності.

Самоврядність НАН України полягає у:

1) самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків;

2) виборності та колегіальності органів управління, здійсненні Загальними зборами НАН України функцій найвищого органу управління.

НАН України об'єднує членів НАН України - дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, які обираються Загальними зборами НАН України, та наукових працівників НАН України.

У віданні НАН України перебувають установи, організації, підприємства (далі – установи, що віднесені до відання НАН України) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України.

НАН України має в своїй структурі Президію НАН України, секції, відділення з галузей наук, регіональні наукові центри, а також установи НАН України, визначені статтею 9 цього Статуту[3, c. 34-35].

Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки тощо). Наукові установи НАН України є юридичними особами. Вони діють на підставі власних статутів, які розробляються відповідно до цього Статуту й “Основних принципів організації та діяльності науково-дослідного інституту НАН України” і підлягають затвердженню та реєстрації в Президії НАН України.

Директори науково-дослідних інститутів і прирівняних до них наукових установ обираються за конкурсом відповідними відділеннями наук та затверджуються Президією НАН України в порядку, встановленому в НАН України.

Інші установи, віднесені до відання НАН України, діють на підставі статутів або положень, що затверджуються та реєструються у Президії НАН України, а також у встановленому чинним законодавством порядку в органах місцевого самоврядування. Порядок заміщення посад керівників цих установ встановлюється Президією НАН України згідно з чинним законодавством.

Секція НАН України - колегіальний координаційний орган НАН України, який об'єднує відповідні відділення наук та окремі установи НАН України для вирішення найважливіших загальноакадемічних наукових і науково-технічних проблем міждисциплінарного характеру.

Відділення НАН України об'єднує за відповідними галузями та напрямами наук членів НАН України, наукові установи НАН України та всіх наукових працівників установ НАН України, які входять до відділення.

Відділення НАН України створюються з метою визначення пріоритетних напрямів і тематики фундаментальних і прикладних досліджень, їх всебічного обговорення, підготовки експертних висновків у відповідній галузі науки, організації досліджень з цих напрямів та оцінки їх результатів, координації фундаментальних досліджень у відповідній галузі наук.

Секції та відділення НАН України здійснюють свою діяльність згідно з відповідними положеннями, що затверджуються Президією НАН України.

Кількість і найменування секцій та відділень визначаються Загальними зборами НАН України.

Регіональні наукові центри НАН України створюються з метою підвищення ролі науки у розробці та реалізації в Україні ефективної регіональної політики, орієнтованої на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів.

Створення і ліквідація регіональних наукових центрів НАН України здійснюються Загальними зборами НАН України.

Регіональні наукові центри НАН України діють на підставі статуту (положення), що затверджується Президією НАН України.

До персонального складу членів НАН України входять дійсні члени, члени-кореспонденти та іноземні члени НАН України.

Дійсними членами НАН України обираються вчені, які зробили видатний внесок у розвиток відповідних напрямів науки.

Членами-кореспондентами НАН України обираються вчені, які збагатили науку визначними здобутками.

Дійсними членами та членами-кореспондентами НАН України можуть бути обрані громадяни України.

Іноземними членами НАН України обираються вчені - громадяни інших країн, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової громадськості та які вагомо сприяють розвитку міжнародних наукових зв'язків НАН України. Члени НАН України обираються довічно.

Члени НАН України об'єднуються у відповідні відділення НАН України[7, c. 2-4].


2. Основні завдання НАН України

Основними завданнями НАН України є:

1) організація, проведення та координація наукових досліджень з фундаментальних і прикладних проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук;

2) виконання на світовому рівні фундаментальних і прикладних досліджень на пріоритетних напрямах науки та посилення впливу їх результатів на інноваційний розвиток економіки, освіти і культури в Україні;

3) участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності;

4) підготовка наукових оцінок і прогнозів суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного розвитку держави, її економічного стану, розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій з цих питань;

5) сприяння розвитку та інтеграції науки, освіти й виробництва в Україні;

6) об'єднання вчених НАН України, вищих навчальних закладів та інших наукових організацій у наукових радах, комітетах, комісіях та інших дорадчо-консультативних органах НАН України;

7) підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, залучення обдарованої молоді, виявлення і підтримка талановитих дослідників, сприяння творчому зростанню молодих науковців, забезпечення спадкоємності поколінь учених;

8) сприяння інтеграції вітчизняного інтелектуального потенціалу у світовий науковий простір;

9) захист прав членів НАН України та працівників її установ.

Для виконання своїх завдань НАН України:

1) визначає пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук та відповідні основні напрями досліджень наукових установ НАН України;

2) створює наукові ради, комітети, комісії та інші дорадчо-консультативні органи НАН України з найважливіших проблем у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук;

3) скликає наукові сесії, з’їзди, конференції тощо;

4) здійснює підготовку наукових кадрів, вживає заходів щодо підвищення кваліфікації наукових працівників, створює умови для творчої і продуктивної праці вчених;

5) здійснює видавничу діяльність;

6) здійснює пропаганду досягнень науки і техніки, сприяє поширенню наукових знань;

7) зберігає рукописи вчених і діячів культури, архівні матеріали установ НАН України та інші матеріали, що мають наукову, культурну та історичну цінність;

8) здійснює на неприбутковій основі обмін друкованими виданнями та іншими видами інформації з організаціями та фондами в Україні і за кордоном;

9) встановлює і присуджує почесні звання НАН України, а також премії за видатні наукові праці, стипендії для молодих учених та студентів;

10) здійснює міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво, укладає угоди з іноземними науковими центрами, бере участь у роботі міжнародних наукових організацій, в тому числі на правах національного члена;

11) визначає свою структуру, у т.ч. створює, реорганізовує і ліквідує науково-дослідні інститути та інші установи НАН України;

12) Здійснює повноваження щодо управління об'єктами майнового комплексу НАН України, передбачені цим Статутом та чинним законодавством[8, c. 26-27].


3. Науково-методологічне значення НАН України

Розпочавши свою діяльність з кількох інститутів і комісій, Академія нині налічує понад 160 наукових інститутів і установ, де працює 37 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.

Найвищий орган НАН України — Загальні збори її членів, що складаються нині з 512 академіків і членів-кореспондентів та 130 іноземних членів. У час між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України у складі президента, віце-президентів, головного ученого секретаря і членів Президії, які обираються через кожні 5 років. До Президії входять академіки-секретарі відділень наук і голови регіональних наукових центрів.

У Національній академії наук діють три секції, що об'єднують 13 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; хімії; молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. Працюють 6 регіональних наукових центрів. Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи. Вони діють на підставі власних статутів, затверджених і зареєстрованих у НАН України.

Дослідно-виробнича та конструкторська база Академії охоплює дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України функціонують малі та спільні підприємства, які сприяють комерціалізації результатів наукових досліджень. За активної участі установ НАН України працюють 8 технопарків, на які законодавчо поширено спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності.

До структури Академії входить Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, яка є депозитарієм ООН і фонди якої містять майже 10 млн. книг, рукописів, та Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Академія має видавництва «Наукова думка» і «Академперіодика».

В Академії сформувалося чимало наукових шкіл. Їх засновниками були видатні вчені-математики Д.О. Граве, М.М. Крилов, М.М. Боголюбов, механіки О.М. Динник і М.О. Лаврентьєв, фізики К.Д. Синельников, Л.В. Шубников, В.Є. Лашкарьов, О.І. Ахієзер, О.С. Давидов, А.Ф. Прихотько, О.Я. Усиков, С.Я. Брауде, геолог П.А. Тутковський, хіміки Л.В. Писаржевський, О.І. Бродський, А.В. Думанський, біологи і медики Д.К. Заболотний, О.О. Богомолець, В.П. Філатов, М.Г. Холодний, І.І. Шмальгаузен, В.В. Моргун. У всьому світі відомі українські школи електрозварювання Є.О. Патона і кібернетики В.М. Глушкова. Набули широкого визнання економічні й гуманітарні школи, які очолювали економісти М.В. Птуха і К.Г. Воблий, історики М.С. Грушевський і Д.І. Яворницький, сходознавець А.Ю. Кримський, мовознавець Л. Булаховський, літературознавці С.О. Єфремов і О.І. Білецький[2, c. 13].

Українські вчені внесли великий вклад у справу вивчення важливих проблем історії, економіки, літератури, мовознавства, філософії і т. ін. Розвиток суспільних наук в Україні відбувався в обстановці боротьби з різного типу носіями буржуазної ідеології — українськими буржуазними націоналістами, декадентами, космополітами. Керуючись настановами Комуністичної партії, діячі суспільних наук УРСР розгромили антинародні антинаукові спроби збити нашу науку з правильного, марксистсько-ленінського шляху.

Великими тиражами видано в Україні монографічні наук. праці з питань історії українського народу, розвитку народ. господарства УРСР та ін. питань економіки, з проблем українського літературознавства, фольклору та мистецтвознавства. Вчені Академії наук УРСР розв'язали ряд практичних і теоретичних наукових питань в галузі історії, зокрема створено двотомний курс історії Української РСР. Широко ведуться археологічні дослідження на території УРСР. В Інституті літератури АН УРСР створено курс історії української літератури, видано твори класиків української літератури (Т. Шевченка, І. Франка, П. Мирного, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.). Вчені Інституту мовознавства видали монографії про походження української мови, курс сучасної української літературної мови та її історії, ряд словників та ін.

АН УРСР випускає такі періодичні видання: «Вісник АН УРСР», «Доповіді АН УРСР», «Український біохімічний журнал», «Мікробіологічний журнал», «Геологічний журнал», «Украинский химический журнал», «Український ботанічний журнал», «Автоматическая сварка», «Украинский математический журнал», «Фізіологічний журнал», «Прикладна механіка», «Український фізичний журнал», «Автоматика», «Економіка Радянської України», «Український історичний журнал», «Радянське літературознавство», «Радянське право», «Народна творчість та етнографія». Установи АН УРСР мають широкі міжнародні наукові зв'язки. Регулярно проводиться обмін друкованими виданнями з усіма країнами народ. демократії, а також з наук. установами та бібліотеками США, Англії, Франції, Японії, Індії та ін. країн.

Велике значення для забезпечення високого наукового рівня досліджень мали цільові програми НАН України, що були сформовані на конкурсних засадах. В Академії на цей час виконується 30 програм, що охоплюють як сучасні напрями фундаментальних досліджень, так і важливі прикладні проблеми, що є актуальними для України. Слід підкреслити, що їх кількість щороку зростала за рахунок започаткування програм комплексного характеру, дослідження за якими проводяться на стику декількох наукових напрямів. Саме на цих засадах минулого року було сформовано 5 нових комплексних програм прикладної спрямованості, метою яких є наукове забезпечення вирішення проблем енергозбереження та енергозабезпечення, створення вітчизняних надпотужних ЕОМ, вивчення пам’яток історико-культурної спадщини та їх актуалізації в духовному житті сучасного українського суспільства. Загальна кількість комплексних програм досягла 17 і на їх фінансування було виділено майже на 50 % більше коштів, ніж у 2005 році[4, c. 26-28].

Пріоритетне місце в діяльності НАН України посідало вирішення стратегічних проблем науково-технічного та інноваційного розвитку держави. Фахівці Академії взяли активну участь у підготовці на розгляд Ради національної безпеки і оборони України питання про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України. Рішення РНБО України з цього питання включає широкий спектр заходів щодо підвищення ефективності функціонування системи управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, забезпечення зростання національної економіки та конкурентоспроможності продукції українських підприємств на інноваційній основі.

Дуже важливим є те, що Указом Президента України, яким вводиться в дію це рішення РНБО України, як пріоритетне завдання визначено всебічну підтримку фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку України.

Важливі проблеми розвитку наукової та науково-технічної сфери було розглянуто на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, яке відбулося 1 листопада 2006 року. Секції та відділення НАН України мають взяти активну участь у вирішенні цих проблем. Вже найближчим часом необхідно розпочати прогнозні дослідження науково-технічного та інноваційного розвитку, здійснити підготовку аналітичних доповідей і науково-інформаційних матеріалів з актуальних проблем економічного, суспільно-політичного, соціального, науково-технічного, інноваційного, культурного розвитку для органів державної влади та комітетів Верховної Ради України.

Пріоритетним напрямом діяльності НАН України був розвиток співробітництва з освітянською галуззю. Підсумки та подальші напрями інтеграційних процесів було розглянуто у листопаді 2006 року на спільному засіданні Колегії МОН України та Президії НАН України. У рішенні, прийнятому за результатами обговорення, визначено напрями співпраці, затверджено перелік заходів, спрямованих на її розвиток, створено Комісію НАН України та МОН України з питань інтеграції науки та освіти. Безперечно, така інтеграція сприяє залученню молоді до наукової діяльності, підвищенню рівня освіти і науки в Україні, вирішенню важливих проблем економіки та державного будівництва, спільному входженню учених академічної та освітянської сфери у світове наукове співтовариство.

Серед першочергових завдань розвитку такого співробітництва є створення спільної інфраструктури – центрів колективного користування унікальним обладнанням, електронних бібліотек і мереж, суперкомп‘ютерних центрів тощо.

Розширювалися міжнародні наукові зв‘язки Академії, участь українських учених у міжнародних, у тому числі європейських наукових програмах.

Тривала співпраця з зарубіжними вченими за низкою наукових програм ЮНЕСКО. Здійснювалися активні міжакадемічні контакти в рамках Міжнародної асоціації академій наук, насамперед у напрямах спільного використання унікальних наукових об’єктів, встановлення та розвитку зв’язків з міжнародними організаціями, зокрема з ЮНЕСКО, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Міжнародною радою з науки тощо. Поглибилося співробітництво з академіями мистецтв та наук Польщі, Чеської і Словацької республік, з Європейською організацією ядерних досліджень.

Подальшого розвитку набула практика проведення спільних з іноземними науковими організаціями конкурсів на умовах паритетного фінансування. Зокрема, з Сибірським відділенням РАН започатковано проведення конкурсів інтеграційних проектів. Відповідно до Угоди про співробітництво між Національною академією наук України і Російським гуманітарним науковим фондом виконувалися проекти за результатами конкурсу та організовано проведення другого конкурсу наукових проектів. Тривала плідна співпраця з Українським науково-технологічним центром. Так, за результатами двох проведених конкурсів за програмою «Цільові дослідження та розвиваючі ініціативи» виконувалось 17 проектів, у здійсненні яких взяли участь близько 30 установ НАН України[5, c. 10-12].

До пріоритетів подальшого розвитку міжнародних зв‘язків Академії слід, безумовно, віднести й суттєве розширення участі наших учених у програмах Європейської Комісії, що є актуальним з огляду на початок формування 7-ої Рамкової програми Єврокомісії.

Академія проводила наполегливу роботу з удосконалення своєї діяльності, реалізації пропозицій Комісії з подальшого підвищення ефективності діяльності НАН України, зокрема, за такими напрямами, як удосконалення організації наукових досліджень, поліпшення сприйняття науки суспільством, вирішення соціальних питань. Проведено державну атестацію наукових установ Академії, метою якої було визначення ефективності їх НАН України 2006 діяльності, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам і завданням науково-технічного розвитку, необхідності надання їм підтримки держави.

НАН України приділяла постійну увагу одному з найважливіших завдань – вирішенню проблеми поліпшення кадрового забезпечення, залучення молоді до наукової діяльності. Президією НАН України за участю Комісії по роботі з науковою молоддю проведено конкурси молодих науковців на здобуття державних премій, грантів та стипендій. Молоді науковці отримали 11 щорічних премій Президента України для молодих учених та 2 премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, вибороли 29 грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених та 9 грантів Президента України для обдарованої молоді. У звітному році цілком успішно завершено виконання 96 проектів науково-дослідних робіт молодих учених за грантами НАН України. Третій рік поспіль установами та відділеннями НАН України здійснюється відбір кращих молодих учених для виступу на засіданнях Президії НАН України з доповідями про результати своїх наукових досліджень.

Заходи щодо заохочення молодих вчених дали позитивні результати. У звітному році порівняно з 2005 роком кількість молодих вчених та кількість кандидатів наук віком до 35 років збільшилася на 6,7 та 8,3 % відповідно. Слід також відмітити, що протягом останніх років спостерігаються позитивні зміни в структурі кадрів наукових установ, їх якісному складі. Продовжує зростати кількість наукових працівників, чисельність докторів та кандидатів наук, сьогодні в НАН України працює 16813 наукових працівників (42,7% загальної чисельності), з яких – 2493 доктори наук та 7996 кандидатів наук.

Разом з тим розв’язання кадрової проблеми потребує спрямування більш активних зусиль Академії на вирішення таких проблем, як збільшення капітальних вкладень на будівництво службового житла, оновлення дослідницької бази сучасними приладами та засобами телекомунікації тощо[6, c. 12].


Висновки

Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України.

Галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

Національна академія наук України, галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

З Державного бюджету України фінансування Національної академії наук України, галузевих академій наук здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування Національної академії наук України, галузевих академій наук забезпечує проведення фундаментальних наукових досліджень, розвиток інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності, збереження унікальних наукових об'єктів та об'єктів, що становлять національне надбання, підготовку наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством України. У віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та галузевих академій наук.


Список використаної літератури

1.Кульчицький С. Національній академії наук України-80 років///Київська старовина. - 1998. - № 6. - C. 22-44

2. Кульчицький С. Академия Патонов //Зеркало недели. - 2002. - 16 февраля. - C. 13

3. Матвєєва Л. В. Василенко М.П. та його роль в утворенні Української академії наук //Вісник національної академії наук України. - 2006. - № 6. - C. 34-38

4. Онищенко О.С. 85 років Національної академії наук України: історія формування вітчизняного комплексу фундаментальної науки //Вісник Національної Академії наук України. - 2004. - № 1. - C. 15-36

5. Основні підсумки діяльності та перспективи розвитку Національної академії наук України [ Доповідь президента НАН України академіка НАН України Б.Є.Патона на сесії Загальних зборів НАН України ] //Вісник Національної академії наук України. - 2006. - № 7. - C. 10-18

6. Сытник К. Надо создавать новую академию //Зеркало недели. - 2006. - № 28. - C. 12

7. Хідекелі А. Академія чекає гідного поповнення //Наука і суспільство. - 2006. - № 3-4. - С.2-4

8. Чумаченко М. Врятуємо Академію наук від недоцільного радикализму //Економіст. - 2005. - № 8. - C. 26-28

загрузка...
Top