Зовнішньоторговельний режим країни-члена СОТ – Ізраїль

Вступ.

1. Тенденції розвитку економіки та зовнішньої торгівлі країни.

2. Торгова політика країни в розрізі торгових інструментів та за секторами економіки.

3. Висновки країн-членів СОТ та Органу з огляду торгової політики.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Економіка Ізраїлю - індустріально-аграрний комплекс, що швидко розвивається. Ізраїль - країна алії, і алія була головним фактором, що сприяла розвитку вітчизняної економіки. Крім того, широкі зв'язки Ізраїлю зі світовим єврейством забезпечують найбільш стійке джерело зовнішнього фінансування ізраїльської економіки.

Після утворення держави Ізраїль темпи росту промисловості були найбільш високими серед секторів ізраїльської економіки й з найбільш високих у світі. Досягнення ізраїльської промисловості ще значніше, якщо врахувати, що для її розвитку треба було швидке створення загальноекономічної бази й що інтенсивне зростання промислового виробництва почалося лише із середини 1950- х рр.

В останні роки відбулися позитивні зрушення в ізраїльській промисловості: різко зросла частка наукомістких галузей і виник потенціал, здатний забезпечити швидкий ріст цих галузей у майбутньому, завдяки їхній високій конкурентоспроможності на світовому ринку.


1. Тенденції розвитку економіки та зовнішньої торгівлі країни

Ізраїль - індустріально розвинена країна з ринковою економікою. По структурних характеристиках господарства Ізраїль усе більше зближається зі США й країнами Західної Європи й значною мірою відповідає постіндустріальній моделі розвитку. Частка промисловості у ВВП становить 37,7%, сільського господарства - 2,8%, сфери обслуговування - 59,5% (2003).

В Ізраїлі виділяють кілька економічних районів. Тель-Авів і його околиці - ядро промислової, фінансової, торговельної й культурної діяльності, що доповнюється в деяких місцях інтенсивним агровиробництвом. Другий район зложився на базі Хайфи, головного морського порту країни й центра важкої індустрії. У цьому районі, що простирається на схід до родючої Ізраїльської долини, пагорбів Галілеї й анексованих у Сирії Голанських висот, розвинені сільське, рибне й лісове господарство, а також промисловість і судноплавство. Єрусалим і його околиці становлять третій економічний район. Четвертий економічний район охоплює весь південь і займає 2/3 площі країни. Він простирається від середземноморського порту Ашдод на заході до Мертвого моря й Седома на сході, а на півдні досягає Ейлата. П'ятий економічний район включає Західний берег і сектор Газа.

Для Ізраїлю характерна змішана економіка, у якій несільськогосподарська діяльність перебуває під контролем приватного капіталу, профспілкової організації Гистадрут і держави. 33% всіх зайнятих працюють на державних підприємствах, 50% - на часток, 6% - на суспільні й 10% - на підприємствах Гистадрута.

У державному секторі головними власниками поряд із самою державою виступають також Єврейське агентство й місцеві влади. Серед суспільних акціонерних товариств виділяються найбільша в Ізраїлеві компанія "Израель еркрафт". У розпорядженні цього сектора перебувають також судноверфі, авіаційна промисловість, нафтопереробні заводи, система водопостачання й електростанції.

Продаж державних компаній, що почалася в 1990- е, привела до перебудови економічної структури Ізраїлю. У цей час економіка країни перебуває під контролем приблизно 20-ти інвестиційно-промислових груп. У приватний сектор перейшли такі великі компанії, як "Израель кемикалс / Кимикалиим ле-исраель" (видобуток і збагачення корисних копалин) і "Безек" (телекомунікації), " Ель-Аль" (авіаперевезення) і ЦИМ (судноплавна компанія). Приватизовано Банк "Леуми", "Банк ха-поалим", " ха-мизрахи" і "Ігуд". У число провідних компаній Ізраїлю входять також фармакологічна компанія "Тева" з річним оборотом в 21,4 млрд. шекелей і електрокомпанія "Хеврат ха-хашмаль" з оборотом в 14,6 млрд. шекелей. Ізраїльські фірми активно розміщають інвестиції за кордоном. В 2005 "Тева" придбала за 7,4 млрд. дол. США американську компанію "Іvax". Покупка компанії "Іvax" дозволила "Тева" стати найбільшою фармацевтичною компанією світу.

Металообробна й машинобудівна промисловість, електроніка, виробництво електротоварів, засобу транспортування - мають більшу питому вагу в місцевій промисловості. Значна частина продукції цієї групи галузей призначена для потреб оборонної промисловості. За останні 10 років збільшилися темпи виробництва електронного встаткування, що, в основному, іде на експорт.

Потреба Ізраїлю в первинній продукції чорної металургії в значній мірі забезпечують сталеливарні заводи " Кирьят-Плада" в Акко (річна потужність - 200 тис. т). У країні діє кілька автоскладальних підприємств - " Ха-Аргаз", "Таасийот рехев" і ін., а також судноверф "Миспенот Исраель".

Продукція ізраїльської воєнної промисловості користується гарною репутацією на світовому ринку, завдяки високому рівню витривалості в бойових умовах і відносній дешевині. Завод "Солтам", створений в 1950 р., уважається одним з ведучих у світі по виробництву артилерійських знарядь.

Апаратура управління літака "Кфир Си-7" виробляється на підприємствах "Ельбит". В 1953 р. були закладені основи ізраїльської авіаційної промисловості ("Таасия авирит"), коли на базі авіаремонтної майстерні на аеродромі в Лоде почалося будівництво першого цеху авіаремонтного заводу фірми "Бедек". Нині "Таасия авирит" є найбільшим промисловим концерном, що включає 15 виробничо-конструкторських відділень, десятки фірм і заводів із загальним числом зайнятих близько 22 тис. чоловік.

Розвиток радіоелектронної промисловості почалося в 1953 р. з із заводу з виробництва батарей і транзисторів для Армії Оборони Ізраїлю. На базі цього заводу була створена компанія "Тадиран" у співволодінні концерну "Курей таасийот" і американської компанії "Дженерал телефон енд електроникс". Серед найбільших виробників побутові й промислової електротехніки й конверторів сонячної енергії - "Тадиран", "Амкор", "Електра", "Миромит", " Ор-Мат", "Елко" і ін.

Підприємство хімічної промисловості в Мертвого моря в районі Сдома. Хімічна промисловість (виробництво хімікаліїв, пального, гуми, пластмас) - одна з найбільше що швидко розвиваються галузей ізраїльської промисловості. Шини, лікарські препарати, ядохімікати, мінеральні добрива в більшій частині йдуть на експорт. На місцевому ринку більшим попитом користуються косметичні препарати, лікарські засоби й пластмасові вироби. Залежно від коливань цін на світових ринках більшим попитом користується й очищене пальне, що йде на експорт і надходить на місцевий ринок.

Найбільший виробник шин і камер для всіх видів автомобілів (включаючи гоночні) і велосипедів - завод "Альянс" у Хадере. При Єврейському університеті в Єрусалимі, хайфском Технионе й науково-дослідному інституті ім'я Х. Вейцмана діють лабораторії по промисловому виготовленню вакцин, сироваток, ферментів, гормональних препаратів і т.п..

Харчова промисловість - найстарша й протягом багатьох років провідна галузь ізраїльської промисловості, що забезпечує населення країни повними асортиментами продуктів харчування. Розквіт цієї галузі зв'язаний споконвічно з виробництвом консервів для британської армії під час Другої світової війни.

Продукція галузі експортується у високорозвинені країни, переважно - у країни Загального ринку, сільськогосподарська політика якого накладає істотні обмеження на розвиток цього виду ізраїльського експорту.

В 1986 р. виробництво харчової промисловості зросло на 14%. Експорт продукції цієї галузі в тому ж році зменшився на 1%. Необхідно пам'ятати, що дана галузь базується, головним чином, на сільському господарстві й залежить від природних і кліматичних умов.

Харчова промисловість, виноробство, тютюнова промисловість - центральні й самі стабільні галузі в країні; зменшення або збільшення їхньої питомої ваги в загальному обсязі ізраїльської індустрії - величина досить відносна й відбиває лише порівняно швидкий ріст інших галузей місцевої промисловості.

Найбільші харчові підприємства в країні - "Еліт", "Хадар" (кондитерські виробу), "Осем" (харчові концентрати, макаронні й кондитерські виробу), "Віта" (харчові концентрати, варення), "Телма" (харчові концентрати, приправи й соуси, маргарин), "Зоглобек", "Хід лаван", "Мааданей Иехиам" (ковбасні вироби), "Тнува", "Штраус" (сири й молочні вироби), " Сан-Фрост" (свіжозаморожені овочі й овочеві напівфабрикати) і т.д. Первинна обробка й розфасовка сільськогосподарської продукції здійснюється відділеннями фірми "Тнува" по всій країні. Виробництво вин різних сортів зосереджене в Ришон леціоне, Зихрон-Яакове і Єрусалимі.

Текстильна й шкіряна галузі внесли свій чималий внесок у процес росту ізраїльської промисловості в перші роки індустріалізації. За останній період випуск продукції збільшився на 7,3%, а експорт - на 9%.

Незважаючи на зменшення питомої ваги цих галузей на загальному тлі ізраїльської промисловості, у них уводяться в експлуатацію новітні технологічні системи, що підвищують продуктивність праці й ефективність виробництва. Поступова більшість підприємств цих галузей переходять на новітні методи виробництва, продукція їх зберігає високий з якості.

Легка промисловість включає наступні виробництва: паперова, деревообробна, типографська, ювелірна справа, виробництво різних медичних і оптичних інструментів, спортивного інвентарю й т.п. Серед них є й такі, які характеризуються древньою єврейською ремісничою традицією на Сході й на Заході. Питома вага галузі знижувався за всіма показниками з 1955 по 1975 р., а після 1975 р. відбулася стабілізація за рахунок збільшення виробництва на експорт.

Добувна промисловість включає видобуток хімічної сировини, що йде головним чином на експорт, і виробництво будівельних матеріалів, головним чином для місцевого ринку Виробництво калійних солей збільшилося з 136 тис. тонн в 1960 р. до 1,5 млн в 1983 р., по експорті поташу Ізраїль посідає п'яте місце у світі. З 1955 по 1982 р. продукція добувної зі зросла в 5 разів, експорт - в 66 разів, а число зайнятих робітників - на 36%.

Алмазообробна промисловість є сугубо експортною галуззю, з якої становить 25-40% вартості промислового експорту. У галузі зайнято 3% від всіх зайнятих у промисловості, а її обсяг у промисловому виробництві становить 8%. Ізраїль займає лідируюче положення у світі по обробці промислових алмазів і перше місце по огранюванню діамантів. Експорт галузі промислової обробки алмазів досяг в 1986 р. рекордної цифри - майже 1,9 млрд доларів брутто або 1,66 млрд доларів нетто, що становить чверть від загального обсягу ізраїльського промислового експорту. Незважаючи на це, в 1986 р. у цій галузі було зайнято всього 11 тис. робітників, що становить 3,5% від загального числа зайнятих у промисловості. Більше половини експорту алмазообробної промисловості призначене для США, більше чверті відправляється на Далекий Схід, п'ята частина йде на ринки Західної Європи, головним чином у Швейцарію й Бельгію. Уже в 1955 р. алмазний експорт становив 40% обсягу ізраїльського промислового експорту, показник цей збільшився до 42% в 1965 р., а потім став знижуватися й в 1982 р. рівнявся вже 20%. 1984 р. був першим роком підйому після депресії в цій галузі.

В Ізраїлі витрати на імпорт товарів завжди перевищували доходи від експорту. Обсяг імпорту в 2003/04 оцінювався в 36,84 млрд. дол. США. У нач.1990- х бл. 11% витрат на імпорт доводилося на озброєння й 8% - на нафту й нафтопродукти. Інші важливі статті імпорту - машини й устаткування, запасні частини до них, хімічні продукти й метали, транспортні засоби, продовольство (пшениця, сировина для виробництва рослинного масла, м'ясо, кава, какао, цукор), побутова техніка, неопрацьовані алмази для наступного огранювання й реекспорту. Більша частина імпорту надходила зі США (15%), Бельгії (10,1%), Німеччини (7,5%), Швейцарії (6,5%) і Великобританії (6,1%).

На експорт ідуть діаманти (в 1994 на суму 3,4 млрд. дол. США), виробу з металу, машини й устаткування, комп'ютери й електроніка, фрукти й консерви, тканини й одяг, мінеральні добрива й інша продукція хімічної промисловості. Важлива складова ізраїльського експорту - військова продукція (радіоелектронна техніка, безпілотні літаки-розвідники й транспортні літаки, ракетні комплекси, артилерійське й стрілецьке озброєння й т.д.). Загальний обсяг експорту досягає 34,41 млрд. дол. США. Основні зовнішньоторговельні партнери в 2004 - США (36,8%), Бельгія (7,5%) і Гонконг (4,9%). Більша частина експорту озброєння доводиться на країни Латинської Америки, Південної й Південно-Східної Азії.

В 1992 дефіцит зовнішньоторговельного балансу Ізраїлю склав 5 млрд. дол. США по товарах і 1,8 млрд. дол. США по послугах. З кін.1980- х торговельний дефіцит збільшився приблизно на 90%: з 3,2 млрд. дол. США до 6,2 млрд. дол. США. Негативне сальдо покривається переважно за рахунок пожертвувань і позик від уряду США. Важливе місце в бюджеті займає туризм.

Темпи економічного росту в 2000 році склали 5,9%. Виробництво на душу населення досягло 72 тисяч шекелей, темпи його росту виявилися вище, ніж у групі семи провідних індустріальних країн. Якби не військовий, що вибухнув наприкінці вересня, конфлікт із палестинцями, темпи економічного росту досягли б 6,5%. У третьому кварталі, напередодні початку нової інтифади, темпи економічного росту становили 9% у річному вирахуванні - це рекордний рівень за всю історію Ізраїлю. Виробництво в діловому секторі виросло на 7,7%. Податкові надходження теж досягли в 2000 році рекордної величини - 84,5 млрд доларів.

Поліпшення макроекономічних показників безпосередньо відбилося на фінансово-економічному положенні ізраїльтян. Рівень життя підвищився на 3,2%. Приватне споживання збільшилося на 5,7%. Обсяг продажу автомашин виріс на 23%, електроприладів - на 16,6%, меблів - на 10,5%. Витрати на закордонні поїздки розраховуючи на душу населення збільшилися на 5,7%, а витрати на покупки за рубежем - на 8,3%.

Конфлікт із палестинцями завдав важкого удару по ізраїльській економіці. Нинішня ситуація нагадує ту, що зложилася під час війни в Перській затоці. Відповідно до даних опитування, проведеного Об'єднанням промисловців Ізраїлю, останній квартал 2000 року був найгіршим за останні 20 років. Керівники 190 промислових підприємств, що прийняли участь в опитуванні, повідомили про падіння виробництва, зниженні обсягів продажів на місцевому ринку, застої в експорті, а також про звільнення співробітників. Втрати понесли практично всі сектори економіки. Сильніше інших постраждали туризм і будівельна галузь. Протягом жовтня - листопада 2000 року число закордонних туристів скоротилося на 66%.

Бюджет Ізраїлю на 2002 рік становить близько 255 млрд шекелей. З них 31% планувалося витратити на виплату державних боргів, 30% - на соціальні потреби, 18% - на забезпечення безпеки, 15% - на цивільні потреби й 6% - на інвестиції й кредити. Однак протягом першого півріччя уряд був змушений почати ряд термінових заходів щодо стабілізації економіки. Серед головних - скорочення держбюджету на 13 млрд шекелей (в основному за рахунок соціальної сфери) і стабілізація фінансового ринку.

Реальний приріст валового внутрішнього продукту країни в 2006р. склав 4,1%, що свідчить про продовження тенденції стійкого росту ВВП, що почалася в 2004р.

Обсяг промислової продукції в Ізраїлеві в 2006р. виріс у порівнянні з 2005р. на 7,7%.

В 2007р. реальний ріст економіки дорівнює 4%. В основі цієї тенденції, уважають міжнародні експерти, - послідовно проведена Ізраїлем економічна політика й успішно, що розвивається експорт. Що стосується найближчих перспектив розвитку ізраїльської економіки, те головну небезпеку для нього як і раніше представляють геополітичні фактори, пов'язані з напруженою обстановкою в цьому близькосхідному регіоні.

Наприкінці квітня 2009 р. новий ізраїльський уряд на чолі з Б. Нетаньяху представило програму стимулювання росту загальногосподарської кон'юнктури й боротьби з економічною кризою. На 2010р. міністерство фінансів прогнозує невелике пожвавлення кон'юнктури, ас 2011р. ізраїльська економіка, як очікують, повернеться до колишніх швидких темпів росту. Відповідно до опублікованого навесні 2008 року прогнозу Банку Ізраїлю, в 2009р. ВВП країни скоротиться на 1,5%, а в 2010р. очікується його реальний приріст на 1%.

В економічній програмі нового уряду проглядаються три головних напрямки: збільшення державних кредитних гарантій, прискорене здійснення інфраструктурних проектів і проведення ринкових структурних реформ.


2. Торгова політика країни в розрізі торгових інструментів та за секторами економіки

Маючи обмежений економічний потенціал і порівняно невеликим внутрішнім потенціалом і ринком, Ізраїль може домогтися збільшення темпів економічного росту, лише шляхом розширення експорту.

Ізраїль відносно убожіє в міру того, як економіка Ізраїлю розвивається. Таке положення характерно для олігархічних пост-соціалістичних або колоніальних економік. Імпорт товарів споживання в економіці Ізраїлю виріс на 3,7% у річному вирахуванні, тоді як загальний імпорт - на 21%. Імпорт сировини збільшився всього на 11% - Ізраїль стає усе більше залежним від імпорту технологій.

В останні роки Ізраїль активно освоює в основному сировинні можливості ринків країн СНД. Товарообіг з Росією в 2009 році склав - 1,38 млрд. доларів або 1,4% від зовнішньоекономічного обороту Ізраїлю.

Згідно даним ізраїльського статистичного бюро в 2008 році зовнішньоекономічний товарообіг Ізраїлю склав 126,5 мільярдів, а за 11 місяців 2009 року - 95,4 мільярди. Фактичне падіння приблизно на 10%, притім, при цьому й по імпорті й по експорті зниження відбулося приблизно однаково.

В 2008 році товарообіг між Росією й Ізраїлем становив близько 2,7 мільярди доларів (0,4% від загального товарообігу Росії у світі й 1,5 % від ізраїльського світового товарообігу). Експорт із Росії в Ізраїль в 2008 році був в обсязі 2,03 мільярди доларів, а імпорт - 734 мільйона. За підсумками 11місяців 2009 року товарообіг склав 1,34 мільярда або знову ті ж 0,4 % від загальносвітового російського й 1,5 % від загальносвітового ізраїльського товарообігу. При цьому експорт із Росії склав "тільки" 871,7 мільйон доларів, "упавши" практично 1,1 мільярд або 55%, а імпорт склав "усього" -512,4 мільйони доларів, зменшившись на 200 мільйонів або 25%.

Як ми бачимо імпортно-експортні операції Ізраїлю й Росії займають більш ніж скромне місце в їхніх зовнішньоекономічних товарообігах. Однак по ряду товарів, це партнерство є більш ніж стратегічним.

Російський експорт в Ізраїль на 80% складається із сировини. В 2008 році нафтопродуктів було поставлено майже на 1 млрд. доларів, що склало майже половину всього російського експорту в Ізраїль. За 11 місяців 2009 року нафтопродуктів було поставлено на 342 мільйона доларів або 39,3% від усього експорту.

За 11 місяців 2009 року неопрацьованих діамантів і дорогоцінних металів було поставлено на 227 мільйонів (26%), недорогоцінних металів на -74,4 мільйони (8,5%), різних злаків і зерна на 91,6 мільйона (10,5%), деревини, паперу й текстилю на 12 - 15 мільйонів кожного.

Ізраїль поставив у Росію майже на 120 мільйонів доларів або 23 % від усього експорту, сільгосппродукції - овочів, фруктів, квітів, а так само на 25 мільйона (4,9%) продуктів переробки овочів. На 77 мільйонів (15%) дорогоцінних каменів і металів. На 70 мільйонів (14%) машин, механізмів і електротехнічного встаткування, а так само на 27 мільйонів інструментів і приладів. На 60 мільйонів (12%) фармакологічної продукції. На 42 мільйона (8%) виробів із пластмаси й іншої хімічної продукції.

У принципі дивлячись на статті товарообігу, можна сказати, що Росія в основному залишається сировинною країною, що живе поки тільки за рахунок своїх надр. Ізраїль нагадує, швидше за все, великий колгосп із розвитий системою сучасних підприємств. Сьогодні Росія не повністю використовує можливості сучасних, наукомістких і хай-тековських підприємств Ізраїлю.

Торгівля дорогоцінними каменями й металами, в імпортних операціях Ізраїлю становить від 12 до 20% залежно від року, а оборот неопрацьованих діамантів, приблизно вдвічі менше. Варто відзначити, що в 2007 і 2008 роках алмазний ринок в Ізраїлеві був практично стабільним і лише в період кризи 2009 року "упав" на третину.

В 2007 році Ізраїль придбав неопрацьованих діамантів на 8,8 млрд.доларів, у тому числі приблизно на 1,0 млрд. з Росії. В 2008 році Ізраїлем було закуплено 8,2 млрд. доларів, що на 574,1 млн. доларів менше ніж в 2007 році, при цьому 534,8 млн. доларів із цієї суми "падіння" або 93% довелося на зменшення частки Росії.

В 2009 році ізраїльські закупівлі в усьому світі впали на 46%, і склали 5,3 млрд. доларів. Закупівлі з Росії впали на 42% і з "усього" 277,5 млн. доларів, що не більше 5% від ізраїльського імпорту неопрацьованих брильянтів, хоча ще в 2007 році Росії "належало" 11% цього ринку.

Швидше за все, дане зниження експорту пов'язано з якимись політичними мотивами, ніж економічними.

В Ізраїлеві одна з вільних торговельних зон, розташована недалеко від Тель-Авіва, де перебуває алмазна біржа країни, спеціалізується винятково на частковій переробці й продажі алмазів.

Ізраїльський експорт склав майже 200 мільйонів, а російський - близько 500, з яких 400 мільйонів доларів довелися на алмази й 100 - на зерно. У ці цифри не входять енергетика й програмне забезпечення. Для порівняння, якщо за минулий рік оборот склав 368 мільйонів, то за цей рік він досяг 391 мільйон доларів. Найважливішим напрямком ізраїльського експорту в Росію є телекомунікації, що становить 45% від усього обороту або 50-80 мільйонів доларів у рік.

Промисловий експорт являє собою одне із самих успішних і вражаючих явищ ізраїльської економіки. За минуле з утворення держави п'ятиліття його частка в загальному обсязі експортованої продукції зросла з 35 до 64%. Якщо виключити з підрахунків експорт алмазів, що збільшувався щорічно в середньому на 15,5%, то в результаті виявиться, що промисловий експорт збільшувався на 37% щорічно. Фактично промисловий експорт став рости такими темпами з 1952 р., після того, як виявилася тенденція якогось уповільнення приросту населення - ріст населення, як правило, сприяє збільшенню задоволення місцевих потреб і скороченню експорту. Ріст промислового експорту був зв'язаний також зі збільшенням валютного запасу держави.

Експорт у Росію в цілому поки становить не більше 2-3% усього експорту Ізраїлю. Головним напрямком залишаються США (до 45% експорту) і приблизно стільки ж - Євросоюз.

За період 2007-2009 роки, у загальній масі поставок із країн СНД в Ізраїль, Росія займає лідируючі позиції, утримуючи максимальний обсяг ринку. Так в 2007 році Росії, без обліку обороту нафтопродуктів, належало 88% від загального імпорту країн СНД в Ізраїль, в 2008 році - 82%, в 2009- 81%. При цьому слід зазначити, що в грошовому вирахуванні втрати імпорту були значніші.

По окремих видах товарів Росія так само втримує максимальний обсяг поставок, що коливається від 80 до 100% від загального обсягу експорту. У теж час не можна не відзначити тенденцію до втрати ряду позицій. Загальне втрати Росії по експорті, у масштабі всього експорту країн СНД в 2008 році склали 6% і практично всі вони "дісталися" Україні, оборот експорту якої зріс на $ 50 млн. або на 30%. У масштабі всього експорту із країн СНД, із із України збільшилися з 10% до 16%. І хоча в 2008 році експорт із України ($ 201,2 млн.) був у п'ять разів менше ніж з Росії (1036,8 млн.), проте , український експорт в Ізраїль перевищував російський по 5 розділам товарів, відповідно до класифікації ТН ВД РФ.

В 2008 році в Росії по 12 розділам товарів (3, 4, 5, 6, 10, 12, 16, 17.18 , 20, 21) відбувся ріст експорту, а падіння відбулося тільки по 9 розділам (2, 6, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 22) проте , у грошовому вирахуванні, падіння перевищило ріст більш ніж на 360 млн. доларів. В 2009 році ріст експорту довівся тільки на 5 з 22 розділів товарів (1, 10, 12, 20, 22). У грошовому еквіваленті падінням склало більше 550 млн. доларів або більше 55%. Основне падіння експорту довелося на наступні розділи товарів :

№ 5 (мінеральні продукти) -220 млн.доларів або - 98%

№ 14 (дорогоцінні камені й метали) - 200 млн. доларів або -42%.

№15 (недорогоцінні метали) -11 млн.доларів або -62%

№ 2 (продукти рослинного походження) - 10 млн.доларів або - 68%

№17 (засобу транспорту) -7млн.доларів або -55%

№ 9 (деревина й виріб з її) - 7млн.доларів або - 45%

№ 6 (продукти хімічної промисловості) - 4млн.доларів або-45%

Активізуються ізраїльські поставки в арабські країни Єгипет і Марокко, а також у Йорданію й Туреччину.

Торгово-економічні зв'язки Ізраїлю із закордонними країнами внаслідок триваючого півтора року інтифади переживають не кращі часи. На внутрішньоізраїльські проблеми наклалось уповільнення темпів розвитку в США й Західній Європі, куди направляється основна частина ізраїльського експорту й звідки надходить більшість імпортованих товарів. Промисловий експорт, що становить 75% всіх поставок за кордон, в 2001р. скоротився на 7% склавши 19,99 млрд.дол., а імпорт зменшився на 4,5% - до рівня 27,5 млрд.дол. Гостро переживають криза високотехнологічні підприємства Ізраїлю, частка продукції яких у промисловому експорті становить 50%. Експорт у цьому секторі скоротився на 10,1%. На 8,3% знизився вивіз ізраїльської сільгосппродукції. Постраждала навіть "гордість" ізраїльської економіки - торгівля дорогоцінними каменями, що ізраїльська статистика з обліком того, що ця експортна позиція становить 22% від загального обсягу експорту, звичайно дає окремим рядком. В 2001р. експорт алмазно-брильянтової продукції знизився в порівнянні з 2000р. на 8%, склавши 5,66 млрд.дол., а імпорт упав на 17,2% і склав 5,2 млрд.дол.

З метою виходу із кризи уряд Ізраїлю під тиском національних виробників уживає зусилля по активізації експорту. Всі держструктури, пов'язані з поставками за рубіж, задіяні на використання наявних механізмів просування ізраїльських товарів і технологій.

Основними торговельними партнерами Ізраїлю залишалися в 2001р. Європейський союз і США.

На частку ЄС в 2001р. довівся 31% промислового експорту (6,3 млрд.дол.) і 41% імпорту (11,3 млрд.дол.). Якщо ці показники підсумувати з торгівлею діамантами, то абсолютні цифри складуть 7,6 млрд.дол. - експорт, 13,9 млрд.дол. - імпорт. Зниження товарообігу в порівнянні з 2000р. склало 11%.

Серед країн-членів ЄС основним торговельним партнером Ізраїлю є Бельгія, товарообіг з якої становить 4,2 млрд.дол. (1,6 млрд.дол. - експорт, 2,6 млрд.дол. - імпорт), дві третини його представляють алмази й діаманти. На другому місці - ФРН, ізраїльський експорт куди рівнявся 1,3 млрд.дол., а імпорт - 2,6 млрд.дол. На третім місці треба Великобританія - 1,2 і 2,2 млрд.дол. відповідно. Четвертої по обсязі експортно-імпортних операцій іде Італія: 0,8 млрд.дол. - експорт і 1,7 млрд.дол. - імпорт. Не набагато від італійців відстають Нідерланди - 0,8 і 1,3 млрд.дол. і Франція - 0,7 і 1,2 млрд.дол. відповідно.

Товарообмін між Ізраїлем і Євросоюзом носить різнобічний характер. У ньому присутні як високотехнологічна продукція (телекомунікаційне й комп'ютерне встаткування), продукція автомобілебудування ("Пежо" і "Вольксваген" - одні з основних продаваних моделей в Ізраїлеві), ювелірні вироби, так і продукти сільського господарства, частина яких становлять овочі, фрукти, вина, а також квіти (ізраїльські поставки забезпечують 8% від ринку квітів ЄС).

Рекорд багатьох європейських держав у торгівлі з Ізраїлем б'є не вхідна в ЄС Швейцарія - ізраїльський експорт у цю країну склав 0,3 млрд.дол. а імпорт - 1,8 млрд.дол.; 50% товарообігу представляє торгівля діамантами.

До європейських країн ізраїльтяни відносять і Туреччину. Товарообіг з Анкарою перебуває на рівні 1 млрд.дол. і зводиться з постійним значним дефіцитом (в 2001р. експорт склав 310,7 млн.дол., імпорт - 683,3 млн.дол.). У Єрусалимі розраховують виправити ситуацію за рахунок ВТС.

2001р. був затьмарений "некоректним", на думку ізраїльтян, поводженням торговельних партнерів по Євросоюзу. У листопаді 2001р. Комісія ЄС офіційно попередила європейських імпортерів про те, що в КЕС є сумніви у відношенні видаваних ізраїльських сертифікатів походження товарів. На думку есовцев, оскільки ізраїльтяни видають сертифікати на походження відносно товарів, зроблених на Західному березі р.Йордан, у секторі Газа, на Голанах і в Східному Єрусалимі, що є окупованими палестинськими територіями, на ці товари не може бути поширена дія преференційного торговельного режиму відповідно до угоди про Асоціацію Ес- Ізраїль. Політичне підґрунтя рішення очевидне: частка експортних товарів із зазначених територій становить 200 млн.дол. і не перевищує 1% товарообігу між Ізраїлем і ЄС. Ізраїльська сторона заявляє, що ЄС намагається визначити остаточне територіальне рішення питань між Ізраїлем і Палестиною, а через економічний натиск на Єрусалим підвищити свою політичну значимість, у т.ч. і в процесі БВУ. Те, що Ізраїль тримає ЄС "на других ролях", сприймається в Брюсселі як недооцінка Західної Європи в цілому.

У лютому 2002р. митні органи Італії відповідно до рекомендацій КЕС ухвалили рішення щодо введенні грошової застави в 4-5% від загальної вартості ввезених ізраїльських товарів. Сума застави, внесена італійським імпортером, повинна бути заморожена до закінчення перевірки ізраїльської продукції на предмет її походження. Ізраїльська сторона відреагувала різко на подібний крок, заявивши рішучий протест. Італійці відступилися : МЗС Італії дав вказівку італійській митниці призупинити ухвалене рішення надалі до одержання додаткових інструкцій.

Ізраїль експортував у США в 2001р. 30% від загального обсягу експорту (6 млрд.дол.), а ввіз продукції на 23% від загального імпорту (6,3 млрд.дол.). З урахуванням торгівлі діамантами (США закупили їх в Ізраїлеві на 5 млрд.дол. тобто 80% від ізраїльського брильянтового експорту, а продали на 0,5 млрд.дол.), падіння товарообігу склало в 5,5%. При диверсифицированности американо-ізраїльських зв'язків їхню основу становлять високотехнологічні товари (машини й устаткування). Поставки зі США включають американське озброєння в рамках допомоги Ізраїлю. Відповідно до Закону про асигнування на міжнародну діяльність на 2002р. американська допомога Ізраїлю складе 2,76 млрд.дол. (військова - 2,04 і економічна - 0,76 млрд.дол.).

Третім по значимості зовнішньоторговельним напрямком Ізраїлю є країни Азіатського континенту. Їхня частка в експорті склала в 2001р. 20% (5,2 млрд.дол.), а в імпорті - 14% (4,6 млрд.дол.). Зниження обсягів торгівлі Ізраїлю з азіатськими країнами склало 10%. На "китайський трек" доводиться левова частина експортно-імпортних операцій: експорт у Гонконг склав 1,3 млрд.дол., а імпорт - 0,8 млрд.дол.; на Тайвань - 0,3 і 0,4, а в КНР - 0,3 і 0,7 млрд.дол. відповідно. Міцні позиції ізраїльтян у торгівлі з Японією - 0,8 млрд.дол. - експорт і 1 млрд.дол. - імпорт. Активні ізраїльські зв'язки з Індією, товарообіг з якої склав 1 млрд.дол. Його значна частина доводиться на дорогоцінні камені й метали. Розглядаються плани технологічної взаємодії по лінії військово-технічного співробітництва. Популярністю в ізраїльських автомобілістів користуються автомашини виробництва Республіки Корея, товарообіг з якої перевищує 1 млрд.дол. У категорію "азіатські держави" ізраїльська статистика відносить і середньоазіатські республіки СНД, але "погоди" з урахуванням незначних обсягів товарообігу з Ізраїлем вони не роблять.

Обсяг товарообігу з африканськими країнами, незважаючи на географічну близькість до Ізраїлю, не дотягає до 1 млрд.дол. Ізраїльський експорт у ці держави склав в 2001р. 454 млн.дол., а імпорт - 428 млн.дол. Основними зовнішньоторговельними партнерами Ізраїлю в Африці є ПАР (165 і 345 млн.дол. відповідно), Єгипет (47,1 і 20 млн.дол.), Кенія (24,1 і 25,3 млн.дол.) і Нігерія (24,3 і 1,1 млн.дол.).

Зовнішньоекономічні зв'язки Ізраїлю із країнами СНД виглядають скромно. Товарообіг в 2001р., по даним міністерства промисловості й торгівлі Ізраїлю: 568 млн.дол. - експорт в Ізраїль і 260 млн.дол. - імпорт із Ізраїлю.

Ізраїль є одним зі значних учасників міжнародних інвестиційних відносин. Інвестиційний клімат Ізраїлю досить сприятливий для всіх видів інвестицій, які сприяють поліпшенню економічних показників розвитку країни. Іноземні резиденти активно інвестують засоби в економіку Ізраїлю, основним напрямком інвестицій є наукомістке виробництво.

Як і інші країни з високорозвиненою сучасною промисловістю, економіка Ізраїлю високочутлива до коливань кон'юнктури на ринку високих технологій і на відповідних фінансових ринках. Це обставина частково була причиною того, що на початку XXІ в. ізраїльські компанії виступали активними інвесторами на ринках інших країн. Незважаючи на відзначену вище інвестиційну активність ізраїльських компаній, у СНД, і в тому числі в Росії, обсяги притягнутих з Ізраїлю капіталу невеликі.


3. Висновки країн-членів СОТ та Органу з огляду торгової політики

Маючи обмежений економічний потенціал і порівняно невеликим внутрішнім потенціалом і ринком, Ізраїль може домогтися збільшення темпів економічного росту, лише шляхом розширення експорту.

В 2000 - 2002 р. на економіку Ізраїлю впливали такі фактори, як уповільнення темпів росту економіки США; падіння котирувань акцій компаній, що займаються електронними й інформаційними технологіями; загострення геополітичної ситуації. Внаслідок загострення арабо-ізраїльських відносин в основному постраждали такі галузі, як туризм, будівництво (де 30% від числа зайнятих становили палестинці) і сільське господарство (12% від числа зайнятих). В 2001 р. темп росту ВBП склав усього 1%.4

Інвестиційний клімат Ізраїлю характеризується наступними особливостями:

· податково-бюджетна політика уряду Ізраїлю спрямована на зменшення ступеня втручання держави в економіку країни;

· в Ізраїлеві активно йдуть процеси приватизації із залученням іноземних інвесторів, у тому числі в таких областях, як телекомунікації, нафтова й хімічна промисловість, морські перевезення, авіаперевезення, електропостачання й банківський сектор. Процесу приватизації державних монополій в Ізраїлеві передує залучення на відповідний ринок нових компаній (найчастіше іноземних) для створення конкурентного середовища;

· річний темп інфляції в Ізраїлеві був знижений з 444,9% в 1984 р. до 0% в 2000 р. Цільовий рівень інфляції на 2001 р. становив 2,5-3,5%;5

· слідом за зниженням інфляції Банк Ізраїлю (Ізраїльський Центральний банк) поступово знижує процентну ставку (13,5% - у липні 1999 р.; 6% - у січні 2001 р.);

· курс національної валюти, нового ізраїльського шекеля, визначається відповідно до системи керованого плавання. Протягом 1990- х років Банк Ізраїлю випливав стратегії невтручання в процеси, що відбуваються на валютному ринку;

· в 1990-ті роки експорт був основним каталізатором економічного росту Ізраїлю. Торговельна політика країни ґрунтується на ідеї вільної торгівлі як засобі збільшення конкуренції на внутрішньому ринку, поліпшення розподілу ресурсів і стимулювання ефективності виробництва;

· Ізраїль є членом ВТО й учасником Угоди про урядові поставки. Країна має угоди про вільну торгівлю зі США, Європейським союзом, країнами, що входять у Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЕАСТ), Канадою, Мексикою, Польщею, Туреччиною, Чеською Республікою, Словацькою Республікою, Угорщиною й Словенією. З деякими країнами, що не є членами ВТО, Ізраїль підписав угоди про статус, що найбільш сприяє нації, у тому числі з Росією, Узбекистаном, Молдовою, Україною, Казахстаном, Китаєм, Хорватією. Угода про статус кращих націй підписане з Йорданією;

· наприкінці 1990- х років значно збільшився обсяг ізраїльських інвестицій за рубіж. В 1990-ті роки Ізраїль установив дипломатичні й торговельні відносини із країнами СНД, Східної Європи, Південно-Східної Азії, Китаєм, Індією, Йорданією. Ці країни є новими ринками для ізраїльських інвесторів. Крім того, у цей період були підписані угоди про підтримку й захист іноземних інвестицій з рядом країн, у тому числі Албанією, Аргентиною, Болгарією, Чеською Республікою, Естонією, Грузією, Німеччиною, Угорщиною, Індією, Казахстаном, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею, Румунією, Словенією, Туреччиною, Туркменістаном, Україною й Узбекистаном. З деякими країнами такий договір був підписаний, але він дотепер залишається не ратифікованим, до них ставляться Вірменія, Білорусь, Китай, Хорватія, Ель Сальвадор, Південна Корея, Перу, Словаччина, Таїланд, Уругвай і Заїр.

Оскільки торгівля Ізраїлю із сусідніми країнами перешкоджає політична ситуація й слабкий розвиток їхньої економіки, те Ізраїль ставить себе метою проникнення на більше віддалені ринки. Понад 35% усього ізраїльського експорту направляється в країни Європейської співдружності, 6% - в інші країни Європи, 30% - у США й 15% - у країни Азії. При з'єднання Ізраїлю до генеральної угоди про тарифи й торгівлю (GATT) і введення у вільній торгівлі промисловими товарами ЄЕС (1975 рік) і США (1985 рік) значно збільшили конкурентоспроможність ізраїльської промисловості. Зараз Ізраїль може вільно експортувати товари в США й країни ЄЕС. З метою досягнення максимально успіху ізраїльські підприємства прагнуть влитися в галузі міжнародної торгівлі, найбільш відповідні їм по своїй специфіці. Створення спільних підприємств із іноземними фірмами найчастіше дозволяє сполучити інноваційний потенціал із широкими можливостями іноземних фірм у сфері виробництва й досвіду.


Висновки

На сьогодні економіка Ізраїлю ґрунтується на наукомісткому виробництві й має конкурентоспроможні на світовому ринку галузі телекомунікацій, комп'ютерних і агропромислових технологій. В 2000 р. показник ізраїльського ВBП на душу населення склав 17500 дол. США.2 Це значення порівнянне з відповідними показниками в європейських країнах, хоча й у два рази менше, ніж у США і Японії. Подібного ефекту Ізраїльській державі, що існує всього 54 роки, удалася домогтися багато в чому завдяки грамотній інвестиційній політиці.

Показники зовнішньої торгівлі країни у 2004 і 2005 роках становили: експорт - 22,1 і 23,5 млрд. дол. США, імпорт - 26,1 і 30,6 млрд. дол. США.

Статті експорту: дорогоцінні камені і метали, продукція хімічної промисловості, машини й устаткування, електроустаткування, текстильні товари, транспортні засоби, метали і вироби, фруктові консерви і соки, фрукти і горіхи. (Ізраїль виробляє близько 80% ювелірних діамантів у світі і близько 40% промислових алмазів, тут здійснюється шліфування 40% світових діамантів). Географія експорту: США - 32%, Великобританія, Гонконг, Бельгія, Люксембург, Японія, Нідерланди.

Статті імпорту: дорогоцінні камені і метали, машини й устаткування, хімічні товари, електроустаткування, нафта і нафтопродукти, транспортні засоби, чорні метали, текстильні товари, пластмаси і вироби, прилади та інструменти, зернові. Географія імпорту: США - 19%, Бельгія-Люксембург - 12%, Німеччина - 9%, Великобританія - 8%, Італія - 7%, Швейцарія - 7%.

За рівнем життя Ізраїль посідає 21 місце в світі.


Список використаної літератури

1. http://www.wto.org - офіційний сайт Світової організації торгівлі

2. Балюн О. Українсько-ізраїльські відносини сучасного періоду //Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. - 1998. - Вип. 40: історія. - C. 36-39

3. Банковская система Израиля //Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 11. - C. 120-126

4. Бурлака О. Держава Ізраїль //Географія та основи економіки в школі. - 1997. - № 1. - C. 45-49

5. Власенко О. Україна-Ізраїль:стан і перспективи співробітництва //Хроніка 2000. - 1998. - № 21-22. - C. 417-425

6. Кравченко С. Уряд Ізраїлю : політичні та правові аспекти/ С. Кравченко //Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 4. - C. 33-35

7. Марко В. Бізнесмени України та Ізраїлю прагнуть працювати разом/ В.Марко //Діловий вісник. - 1997. - № 6. - C. 4-5

8. Трофимова О. Понижательные тенденции в экономике Израиля/ О.Трофимова //Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 9. - C. 155-158

9. Федорченко А. Израиль и международное движение капитала //Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 7. - C. 110-118

загрузка...
Top