Вплив членства України в СОТ на окрему галузь

Вступ.

1. Особливості впливу на економіку України членства в СОТ.

2. Вплив членства України в СОТ на агропромисловий сектор економіки.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Для багатьох галузей української економіки вступ до СОТ матиме помірно позитивні наслідки, які будуть в основному реалізовані впродовж п'яти-семи років.

У промисловому секторі основні вигоди від членства України у СОТ отримають металурги. Передбачуване скасування квот на імпорт української сталі країнами ЄС дозволить українським металургам переорієнтовувати частину постачань продукції з високою доданою вартістю на європейські ринки. Основні ризики в промисловості пов'язані зі зниженням ставок на імпорт легкових автомобілів з 25% до 10%. Проте, можливі ризики для автомобілебудівників повною мірою будуть компенсовані високим зростанням внутрішнього попиту та збільшенням обсягів ринку. Крім того, висока плата за першу реєстрацію обмежить імпорт автомобілів старше за вісім років. Також потрібно відзначити, що інвестиції, вкладені в автомобілебудування за останні три роки, дали підприємствам можливість підготуватись до вищої конкуренції на внутрішньому ринку. До зони ризику також потрапляють вітчизняні виробники холодильників, зокрема, компанія НОРД, у зв'язку зі зменшенням імпортних мит на холодильники з 5-50% до 5-10%.

У секторі сільського господарства основні вигоди від вступу України до СОТ отримають виробники зернових та олійних культур. Україна зобов'язалась скасувати кількісні обмеження на експорт зернових, зменшити ставку експортних тарифів на насіння соняшнику з 17% до 10% впродовж шести років та скасувати експортні індикативні ціни. Це дасть можливість сільськогосподарським виробникам отримувати вищу ціну за свою продукцію на світових ринках. У той же час, зменшення експортних бар'єрів декілька підвищить вартість сировини для олієекстракційних заводів, що в перспективі послужить додатковим стимулом до вертикальної інтеграції в секторі олієпереробки через оренду олієекстракційними компаніями земель. Імпорт до України тростинного цукру-сирцю на рівні 12-13% внутрішнього споживання посприяє незначному зниженню внутрішніх цін та послужить стимулом до подальшої консолідації в секторі. Великі виробники цукру отримають додаткові вигоди від переробки дешевого імпортного цукру-сирцю і його реалізації на внутрішньому ринку.

У секторі послуг основні зміни торгового режиму торкнуться банківської і страхової галузей. Україна зобов'язалася вирішити відкриття філій іноземних банків з моменту вступу до СОТ і філій іноземних страхових компаній після п'ятирічного перехідного періоду. При цьому частка іноземного капіталу в банківському секторі України вже впродовж 2008 р. досягне 50%. Тому, вступ України до СОТ трохи позначиться на банківському секторі. Філії фінансових інститутів в Україні поліпшать якість конкурентного середовища у фінансовому секторі, проте навряд чи зможуть потіснити на внутрішньому ринку великих вітчизняних гравців. У цілому лібералізація сектору посприяє його подальшій консолідації і поліпшенню якості послуг. Проте зниження вартості фінансових послуг, зокрема, ставок за банківськими кредитами - питання середньострокової перспективи не менше трьох-п'яти років.

Крім того, поліпшення інвестиційного клімату та конкурентного середовища активізують інвестиційну діяльність компаній (в т.ч. через залучення прямих іноземних інвестицій), що додатково збільшить обсяги виробництва на 2-3% в середньостроковій перспективі.


1. Особливості впливу на економіку України членства в СОТ

Сучасні процеси глобалізації вимагають від кожної держави якомога активнішого входження в світовий економічний простір. Це передбачає формування зовнішньоекономічної політики відповідно до багатосторонніх правил, які встановлені і застосовуються в рамках членства у Світовій організації торгівлі.

В основі „філософії СОТ” лежить створення рівних „правил гри” для усіх суб’єктів економічних відносин. Між тим, рівність партнерів в рамках СОТ є досить умовною. Навіть згідно з формальною логікою, рівні правила гри є лише підставою для виявлення сильніших і слабкіших гравців, кожний з яких отримує результат, адекватний виявленій ним здатності до конкурентної боротьби.

Світова організація торгівлі, яка утворилася в ході подальшого розвитку Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), об‘єднує нині 149 країн світу, на частку яких припадає близько 95% світової торгівлі, та визначає основні рамкові умови ведення торговельних операцій на світових ринках.

Наближення України до набуття членства у СОТ, загострює необхідність з’ясування найважливішого питання – які конкретні наслідки матиме цей вступ для промислового комплексу країни, економіки, суспільства та соціально-економічного розвитку регіонів і міста Києва.

Аналіз, проведений Національним інститутом стратегічних досліджень та Центром антикризових досліджень адаптації промислового комплексу міста Києва свідчить про наступне.

Одними з головних довгострокових позитивних наслідків від вступу України у СОТ є:

- Створення економіко-правового середовища, яке функціонує на основі прозорих норм і правил та можливість в забезпеченні для українських товарів режиму найбільшого сприяння на ринках країн-торговельних партнерів. Але ефективне використання цих можливостей потребує оволодіння методами цього захисту, наявності політичної волі до цього й уміння дотримувати вимог СОТ у власній економічній політиці.

- Розвиток конкуренції і зниження торговельних бар'єрів. Здешевлення готових імпортованих товарів і послуг, а також вітчизняної продукції, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі, створюють умови для зниження вартості товарів і послуг для споживачів на внутрішньому ринку.

- Забезпечення для українських товарів режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму на ринках країн-торговельних партнерів.

- Вдосконалення режиму торгівлі та розширення співпраці з ЄС, започаткування переговорів щодо створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до ЄС.

- Можливість участі у багатосторонніх переговорах щодо майбутньої архітектури глобальної торговельної системи, які ведуться між членами СОТ, що може бути використане для відстоювання національних інтересів України[6, c.31-33].

Перехід до економіко-правового середовища «світового зразку» - одночасно й великий крок вперед в інтеграції у світову економіку – і жорсткий виклик здатності українських компаній конкурувати нарівні із провідними гравцями цієї економіки.

Серед основних з цих викликів слід наголосити на наступних:

1. Посилення впливу світової кон’юнктури на економіку країни.

2. Зниження рівня тарифного захисту внутрішнього ринку.

При цьому, з метою прискорення переговорного процесу Україна приєдналася до 16 секторальних угод, що передбачають обнуління імпортних мит по ряду товарних груп.

Відповідно до взятих Україною на себе зобов'язань, перехідний період не за цими угодами не залежить від року вступу України до СОТ. Тому з моменту вступу за всіма секторальними ініціативами, термін приєднання до яких уже настав, негайно починає діяти нульова ставка імпортного мита. Це приведе до прямого і досить різкого посилення конкурентного тиску на низці внутрішніх ринків України.

3. Зміни в регуляторному середовищі й інструментах прямої і непрямої підтримки вітчизняних товаровиробників.

4.Додаткове джерело тиску на вітчизняних виробників по прискоренню впровадження технічних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими..

5.Очікуване зростання напруженості на ринку праці.

Відтак, перед тим як розкрити питання очікуваного впливу вступу у СОТ для промисловості м.Києва, не можу не зупинитись на ролі зовнішньої торгівлі в економіці м.Києва.

Домінування імпортних операцій як за обсягами, так і за чисельністю суб’єктів, що займаються ними, є однією з особливостей зовнішньої торгівлі української столиці протягом всього періоду економічних трансформацій. В останні роки ця асиметрія посилюється.

Так, у 2005 р. обсяг експорту Києва досяг 4,4 млрд. дол. США проти 2,0 млрд. дол. США у 2000 р. Обсяг імпорту у 2005 р. суттєво перевищив експорт і становив 13,3 млрд. дол. проти 2,8 млрд. дол. США у 2000 р. За абсолютними розмірами товарообороту зовнішньої торгівлі Київ у 2005 р. посідав перше місце серед регіонів України, забезпечуючи 12,8 % експорту та 36,7 % імпорту товарів. При цьому Київ лідирував за обсягами імпорту та посідав третє місце серед регіонів України за обсягами експорту, після Донецької та Дніпропетровської областей. Якщо у 1997 р. частка Києва в імпорті України у 2 рази переважала його частку в експорті, то у 2005 р. це переважання зросло до 3- х разів[4, c. 5-6].

В товарній структурі експорту міста, згідно статистичних даних, домінує сільськогосподарська сировина та продукція галузей харчової промисловості. За 7 місяців 2006 р. у загальному обсязі експорту Києва частка продуктів рослинного походження склала 25,0 %, жирів та олії - 17,1 %, готових харчових продуктів - 9,7 %.

Видається очевидним, що обсяги експорту продукції вказаних товарних груп суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Києва та їх частка у загальному експорті міста не відповідають ні спеціалізації виробничого потенціалу міста, ні обсягам виробництва вказаних видів продукції харчовою промисловістю столиці. Відтак статистикою здебільшого відбивається процес оформлення підприємствами, зареєстрованими в Києві, документів, пов’язаних з вивозом сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості, яка виробляється в інших регіонах України[9, c. 21-22].


2. Вплив членства України в СОТ на агропромисловий сектор економіки

Відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію зменшиться з 13,84% до 11,16%.

Відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство внутрішня підтримка сільського господарства скоротиться протягом 5 років на 20% порівняно з базовим періодом.

Відношення експорту до обсягів виробництва сектора коливається від 8 до 6%, імпорту до обсягів виробництва - від 1 до 2 % (за винятком неврожайного 2003 року).

Вступ України до СОТ надасть можливість посилити позиції на експортних ринках.

Вступ країни до СОТ призведе до значного зменшення ставок тарифу, але деякі з них залишатимуться незмінними до 2010 року. Країні доведеться реструктуризувати допомогу сектору відповідно до умов СОТ, що відбувається вже зараз.

Оскільки різниця між світовими цінами та цінами вітчизняного виробника зменшується, Україна залишатиметься нетто-експортером основних сільськогосподарських товарів.

Членство України у СОТ вимагає провести певне ринкове реформування аграрного сектору та лібералізувати доступ до ринку аграрної та харчової продукції. Це питання є найбільш гострим з усієї кількості проблем, оскільки сільськогосподарський сектор є найменш реформований і забезпечує близько 16% робочих місць та 14.5% ВНП країни. Така частка сектору в економіці країни означає, що будь-яке втручання може викликати певні зміни економічних індикаторів, як-то рівень безробіття, розподіл доходів, загальний добробут та ін.

Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією в рамках СОТ регулюється єдиною для всіх членів СОТ Угодою про сільське господарство, якою передбачено переведення всіх нетарифних бар'єрів (крім санітарних і фітосанітарних) щодо імпорту сільськогосподарської продукції в тарифи та визначення їх верхньої межі; поступове зниження імпортних тарифів; скорочення внутрішніх та експортних субсидій для сільськогосподарської продукції.

Протягом 1996 - 2001 років середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію складала 19 - 19,5%. За цей час показники імпорту по роках коливалися від 760 до 1400 млн. дол. США.

Зростання імпорту сільгосппродукції при зменшенні ставки ввізного мита не перевищить 7 - 8%.

Відповідно до Угоди про сільське господарство внутрішня цінова підтримка сільського господарства або так звані заходи "жовтої скрині" (показником, що її характеризує, є сукупний вимір підтримки - СВП) повинна бути скорочена протягом п'яти років на 20% порівняно з базовим періодом. Однак це скорочення не стосується бюджетних програм підтримки в рамках "зеленої скрині". Навпаки, Україна може без будь яких СОТівських обмежень збільшити використання дозволених "зелених" субсидій, зокрема на такі цілі, як фінансування дослідницьких, учбових, консультативних і маркетингових програм, створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки в т.ч. Аграрного фонду, страхування та гарантування безпеки доходів, виплати на відшкодування збитків від стихійних лих, допомогу на структурну перебудову, виплати за програмами охорони довкілля та регіональними програмами допомоги[5, c. 125-127].

Як показало проведене дослідження, в результаті вступу до СОТ сукупний випуск в секторі сільського господарства зросте на 1,5% в довгостроковому періоді. Зокрема, очікується, що покращення доступу на ринки приведе до суттєвого зростання експорту (+43,5%). Покращення ефективності роботи галузі призведе до незначного скорочення зайнятості (-2,4%), причому цю робочу силу поглинуть інші сектори економіки.

Зважена бюджетна політика, спрямована на модернізацію сільського господарства та розвиток його інфраструктури, дасть змогу в умовах членства України в СОТ забезпечити необхідну конкурентоспроможність та захищеність найбільш вразливого сектору української економіки.

В цілому слід зазначити, що державна політика в сфері сільського господарства потребує серйозного реформування з метою підвищення її ефективності.

Як свідчить міжнародний досвід, сьогодні державна аграрна політика повинна концентруватись на підвищенні конкурентоспроможності аграрного сектору, забезпеченні якості та безпеки продуктів харчування та сприянні охороні довкілля.

Одним з напрямків такого реформування має стати відокремлення підтримки сільськогосподарських виробників від підтримки розвитку сільських територій, перехід від виробничих субсидій до незалежних від обсягів та типу виробництва прямих платежів. Всі ці заходи узгоджуються з вимогами СОТ та довели свою ефективність в різних країнах.

Переваги для споживачів

  • підвищення якості товарів та послуг;
  • здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів та послуг;
  • розширення асортименту продукції.

Переваги для виробників

  • суттєва лібералізація доступу українських товарів на ринки світу (продукти харчової промисловості, металургійна, хімічна, машинобудівна продукція, споживчі товари) ;
  • зниження витрат ведення зовнішньоекономічної діяльності;
  • зниження вартості сировини, проміжної продукції та інвестиційних товарів;
  • зменшення втрат експортерів від дискримінаційних обмежувальних заходів;
  • посилення правового захисту національного товаровиробника шляхом доступу до СОТівського механізму вирішення торгових суперечок;
  • забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг;
  • суттєве підвищення конкурентоспроможності виробництва та товарів виробничого та споживчого попиту через суттєве збільшення обсягів іноземного інвестування (до 3-5 млрд. дол. США щорічно).

Членство в СОТ стане стимулом для створення стабільного законодавства, привабливого ринкового та інвестиційного середовища, яке сприятиме проведенню структурної перебудови та модернізації економіки в цілому та окремих її галузей, сприятиме підвищенню потенціалу експортно-технологічних виробництв, розширенню присутності на зовнішніх ринках[10, c. 146-149].


Висновки

Вступ до СОТ повинен супроводжуватися цілеспрямованими заходами щодо стимулювання експортних виробництв, підвищення технічного рівня та конкурентоспроможності їхньої продукції.

Збільшення обсягів експортних доходів дозволить компенсувати втрати внаслідок збільшення обсягів імпорту, а також згортання чи вимушеної переорієнтації виробництв, які програли у конкурентній боротьбі, має стати джерелом ресурсів для структурної перебудови та модернізації національної економіки, бюджетних коштів, необхідних для компенсації негативного соціального ефекту від посилення конкурентного тиску на українські компанії.

Випробуваними досвідом багатьох успішних країн світу засобами реалізації такої політики є розвиток систем експортного кредитування та/чи страхування, удосконалення нормативно-правової бази експортної діяльності, залучення вітчизняних підприємств до міжнародних програм науково-технічного співробітництва, інших форм міжнародної регіональної кооперації. Такі кроки належать до найперших завдань виконавчої влади та мають бути реалізовані в пріоритетному порядку.

Вагомими інструментами збільшення обсягів та якісного вдосконалення експорту є також поліпшення інформаційного забезпечення діяльності експортерів та підтримка їхніх дій на зовнішніх ринках з використанням інструментарію економічної дипломатії. На цьому напрямку вагомою є роль саме місцевих органів влади, які, у тісній співпраці з галузевими асоціаціями підприємців та торговельно-промисловими палатами, мають створювати сприятливі умови для просування вітчизняних товарів на ринки інших країн світу. Засобами цього мають стати підтримка міською владою участі підприємств міста у виставках та ярмарках на ринках перспективних торговельних партнерів та міжнародних галузевих форумах, підтримка та поширення бази даних про товарну пропозицію вітчизняних підприємств, укладення та наповнення економічним змістом довгострокових відносин зі спорідненими містами інших країн світу тощо.


Список використаної літератури

1. Варналій З. Вступ України до Світової Організації Торгівлі : проблеми та перспективи //Банківська справа. - 2002. - № 1. - C. 41-48

2. Ворожбит В. Плюси та мінуси вступу України до Світової Організації Торгівлі //Молода економіка. - 2002. - № 3. - C. 17-31

3. Вощевський В. Вступ до СОТ: позитивні та негативні наслідки///Україна-НАТО. - 2004. - № 2. - C. 34-43

4. Дем’яненко С. Вступ до СОТ: реалії і перспективи //Харчова і переробна промисловість. - 2005. - № 7. - C. 5-6

5. Драга Т.В. Про вступ України до СОТ: перспективи і проблеми адаптації аграрної сфери //Економіка АПК. - 2001. - № 11. - С.125-128

6. Курець Т. Проблеми та негативні наслідки вступу України до СОТ/ //Молода економіка. - 2002. - № 12. - C. 31-33

7. Лузан Б. Україна та Світова організація торгівлі //Економіка АПК. - 2002. - № 10. - С.3-7

8. Павловський М. Вступ до СОТ : кому - вигода, кому - загроза/ //Голос України. - 2001. - 26 липня. - C. 4

9. Попов Є.В. Проблеми та перспективи України на шляху вступу та участі у СОТ //Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 2

10. Стукач Т.М. Аграрний протекціонізм і вільна торгівля при вступі до СОТ //Економіка АПК. - 2005. - № 3. - С.146-149.

загрузка...
Top