Україна та СОТ

Вступ.

1. Світова Організація Торгівлі.

2. Україна на шляху шляху приєднання до СОТ: переваги та недоліки.

2.1. Організація процесу приєднання до СОТ.

2.2. Гармонізація національного законодавства України.

2.3. Основні переваги участі України в СОТ.

2.4. Сучасний стан переговорного процесу вступу України до СОТ.

2.5. Можливі негативні наслідки приєднання до СОТ.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Приєднання до цієї організації наприкінці 2001р. Китаю і поява все більш чітких ознак майбутнього членства в ній у 2003 р. Росії свідчать про завершення процесу становлення СОТ як справді глобальної економічної структури, подальша неучасть у якій України не має раціональних обгрунтувань. Цей висновок підтверджується і початком нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів у рамках СОТ - “Раунду розвитку”, що має вивести міжнародну торговельну систему на якісно новий рівень регулювання, сприяти більш повній інтеграції у СОТ менш розвинутих країн.

Актуальність. Вступ до СОТ матиме надзвичайно важливі наслідки для України. По суті, він означатиме кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної і структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та європейські економічні й політичні структури.

Проблеми, що виникають на цьому шляху, не повинні сприйматися як причина для відмови від вступу чи затягування цього процесу. Навпаки, вони потребують активізації внутрішніх соціально-економічних перетворень на основі чітко сформульованих мети та завдань, тісно пов’язаних з міжнародними зобов’язаннями України.

Ключовими питаннями в цьому контексті є завершення процесу узгодження українського законодавства з нормами угод СОТ, завершення процесу переговорів про режим доступу іноземних компаній до ринків товарів і послуг в Україні. Пріоритетом повинно стати вжиття адекватних заходів з нарощування конкурентоспроможності українських виробників, які мають бути здатними ефективно конкурувати в економіці, що базується на чітких і стабільних правилах, а не винятках із них.

Мета: розкрити ключові питання вступу України до Світової організації торгівлі.

Завдання роботи:

- охарактеризувати діяльність Світової організації торгівлі;

- показати організацію процесу приєднання до СОТ;

- гармонізація національного законодавства України;

- розкрити сучасний стан переговорного процесу;

- визначити основні переваги та недоліки вступу України до СОТ.

При написанні роботи були використані наступні джерела: монографія «Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ», статті з наукових періодичних видань «Політика і час», «Економіст», «Україна – НАТО», «Національна безпека і оборона», «Актуальні проблеми економіки» за 2006-2007 роки, аналітичне дослідження «Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО: інтеграційні перспективи України» та навчальний посібник «Міжнародне торговельне право» (автор Мальський О. М.).

1.Світова Організація Торгівлі

Світова організація торгівлі створена за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986-94). Членство: 148 країн (за станом на лютий 2005 року.). Бюджет: 134 млн. швейцарських франків (приблизно 90 млн. дол. США). Штат Секретаріату: 500 співробітників. Глава: генеральний директор. Місце розташування: Женева, Швейцарія. Заснована: 1 січня 1995 р [1].

Мета і принципи. Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 р.) [2]. Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних і інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Найважливішими функціями СОТ є:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:

- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами [3].

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 БТУ й інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ:

Багатосторонні угоди:

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері .

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері.

- Угода про сільське господарство. Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування мір державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі.

- Угода про текстиль та одяг. Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем і одягом.

- Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю.

- Угода про технічні бар єри у торгівлі. Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації.

- Угода про пов`язані з торгівлею інвестиційні заходи. Угода містить обмеження застосування мір, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв'язку з капіталовкладенням.

- Угода про застосуванню статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів). Визначає правила оцінки митної вартості товарів.

- Угода про передвідвантажувальну інспекцію. Визначає умови проведення передвідвантажувальних інспекцій.

- Угода про правила визначення походження. Визначає принципи походження товарів.

- Угода про процедури ліцензування імпорту. Установлює процедури і форми ліцензування імпорту.

- Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Визначає умови і процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням.

- Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг). Визначає умови і процедури застосування заходів протидії демпінгу.

- Угода про захисні заходи. Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту.

- Генеральна угода про торгівлю послугами. Визначає засади режиму торгівлі послугами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері.

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Визначає права і зобов'язання членів СОТ в області захисту інтелектуальної власності.

- Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов`язань по всіх угодах СОТ.

- Механізм по огляду торговельної політики. Визначає умови і загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ.

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

- Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою (визначає зобов'язання сторін по лібералізації торгівлі в цьому секторі).

- Угода про державні закупки (установлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб) [4].

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції проходять не рідше одного разу в два роки, на них обговорюються і приймаються рішення щодо принципових питань, пов'язаних з пакетом угод Уругвайського раунду.

Структура і функції. Між сесіями Конференцій міністрів по мірі необхідності (8-10 разів у рік) для рішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна Рада, що складається з представників всіх учасників організації. Крім того, Генеральна рада адмініструє діяльність Органу з врегулювання суперечок та Органу з огляду торговельної політики. Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів і адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів. Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999р. по вересень 2002 р. їм був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Генерального директора скорочений до трьох років і у вересні 2002 р. його замінив Супачай Паничпакді, який був віце-прем'єр Таїланду. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРІПС, а також ряд інших органів. У рамках цих Рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи. Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія), у структурних підрозділах якого зайнято 500 чоловік. Робочі мови СОТ – англійська, французька і іспанська. Бюджет організації на 2001 р. складав 134 млн. швейц. франків (близько 90 млн. $) [5].

Прийняття рішень. У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Членство. Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами-засновниками організації стали всі Договірні Сторони - учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду. В даний час повноправними учасниками СОТ є 148 держав. Більше тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість з них, у тому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан, інші держави СНД (крім Туркменії) знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. Крім цього, понад 60 міжнародні організації мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т.ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МБРР, регіональні угруповання, товарні асоціації. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), що сприяє країнам, що розвиваються, у сфері світової торгівлі [6].

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі, вироблена за півстоліття існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів. Як показує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому 5-7 років. Усі зазначені нижче процедури приєднання цілком поширюються і на Україну. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в даній організації. Ці консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами РГ. Насамперед переговори стосуються "комерційно значущих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів і послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов'язань по Угодах, що випливають із членства у СОТ. У свою чергу країна, яка приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. (Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися одержання всіх цих прав у повному обсязі). У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ. Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації доступу до ринків і умови приєднання оформляються наступними офіційними документами:

- Звіт Робочої групи, у якій викладено повний пакет прав і зобов'язань, що країна-здобувач прийме на себе за підсумками переговорів;

- Список зобов'язань по тарифних знижках в області товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

- Перелік специфічних зобов'язань по послугах

- Список вилучень із РНС;

- Протокол про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на дву- і багатосторонньому рівнях.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положеннями пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

2. Україна на шляху шляху приєднання до СОТ: переваги та недоліки

2.1. Організація процесу приєднання до СОТ

В Україні створено ряд структур, які забезпечують процес вступу України до СОТ:

- Делегацію України на переговорах зі вступу до СОТ;

- Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до СОТ;

- Департамент співробітництва з СОТ Міністерства економіки України;

- підрозділи та робочі групи з питань СОТ у межах окремих міністерств і відомств.

Водночас у квітні 2005 року ліквідовано Міжвідомчу комісію з питань вступу України до СОТ, що діяла з 1996 року, з метою впорядкування системи органів з координації заходів щодо набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі. Натомість не визначено інших організаційних механізмів координації дій органів державної влади для узгодження рішень, спрямованих на гармонізацію нормативної бази із вимогами угод СОТ.

З метою забезпечення ефективної співпраці Уряду, Верховної Ради та представників ділових і громадських кіл 19 лютого 2004 року постановою парламенту прийнято рішення “Про утворення Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до Світової організації торгівлі” [7].

Зазначена комісія є робочим органом з розгляду питань, що виникають у зв'язку з інтеграцією України до СОТ, включаючи питання всебічної оцінки ходу та результатів переговорного процесу, аналізу потенціалу держави щодо виконання міжнародних зобов‘язань за угодами СОТ та стратегічного розвитку економіки України після вступу до СОТ, реформування системи державного управління і адаптації законодавства до вимог СОТ.

17 травня 2005 року відбувся День Уряду з порядком денним "Про хід виконання заходів щодо вступу України до СОТ". Більшість доповідачів на Дні уряду зазначили, що забезпечити вступ України до СОТ до кінця 2005 року можна завдяки узгодженим діям уряду і Верховної Ради. При цьому основні закони Верховної Ради мають бути прийняті протягом травня-липня цього року.

Що потрібно зробити для завершення приєднання до СОТ?

Для завершення багатосторонніх та двосторонніх переговорів між Україною та СОТ необхідно:

привести у відповідність до вимог угод СОТ ряд нормативних актів, що стосуються:

- формування цін на цукор білий (підтримка мінімальної ціни) в Україні;

- ліцензування імпорту алкогольної продукції, вартість ліцензії;

- спрощення процедури отримання дозволів (ліцензій) на право торгівлі алкогольною продукцією;

- визначення зобов‘язань із скасування пільгової ставки ПДВ для вітчизняної автомобілебудівної галузі, усунення всіх пільг, які застосовуються при виробництві та доступі товарів на внутрішній ринок;

- приведення Єдиного митного тарифу України (в частині скасування географічних зазначень в описах товарних позицій) у відповідність з Конвенцією про Гармонізовану систему опису товарів;

- застосування дискримінаційних тарифів на залізничні перевезення;

- скасування мита на експорт лому чорних металів, скасування заборони експорту лому кольорових металів;

- формування зобов‘язань щодо незастосування (або уточнення перехідного періоду скасування) заборонених субсидій в промисловому секторі;

- в сфері технічних вимог, санітарних, ветеринарних та фітосанітарних заходів необхідність доповнення та уточнення відповідних пунктів розділів зобов‘язаннями щодо приведення зазначених заходів у відповідність з вимогами угод СОТ до набуття Україною членства в СОТ;

- підвищення прозорості режиму підтримки мінімальної ціни на цукор білий (та застосування квот на продаж цукру білого) у світлі зобов’язань стосовно незастосування заборонених інвестиційних заходів, що мають відношення до торгівлі;

- приведення у відповідність з вимогами СОТ законодавства в сфері автомобілебудування; неможливість узгодження перехідного періоду для зазначеної сфери правовідносин;

- у вільних економічних зонах скасування тих привілей, які не відповідають нормам угод СОТ;

- створення незалежного регулюючого органу у сфері телекомунікацій до моменту вступу до СОТ;

- забезпечити створення та постійне функціонування центрів обробки запитів щодо санітарних та фітосанітарних заходів, а також технічних регламентів, які діють в Україні;

- узгодити з країнами СОТ граничний обсяг сукупного виміру внутрішньої підтримки сільського господарства т.з. «жовтої скриньки» та розробити програму реформування системи державної підтримки сільського господарства з метою більш широкого використання дозволених в рамках СОТ заходів підтримки т.з. «зеленої скриньки»;

- узгодити з членами РГ СОТ терміни щодо відкриття ринків фінансових послуг (щодо доступу на український ринок філій іноземних банків та страхових компаній);

- розробити програму заходів щодо спрощення системи сертифікації та стандартизації шляхом визнання міжнародних стандартів та сертифікатів якості, а також гармонізації санітарних, фітосанітарних та ветеринарних заходів згідно з Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

- забезпечення в Україні режим захисту прав інтелектуальної власності, який би унеможливив виробництво і збут піратських копій об’єктів права інтелектуальної власності.

2.2. Гармонізація національного законодавства України

У контексті забезпечення правової складової вступу України до СОТ Уряд та Верховна Рада України здійснюють роботу з гармонізації національного законодавства з нормами і правилами угод СОТ. Центральними органами виконавчої влади здійснено аналіз законодавства у сферах, що регулюються угодами СОТ, та підготовлено проекти законів з метою усунення невідповідностей чинного законодавства України у митній, податковій та інвестиційній сферах, у сферах захисту прав інтелектуальної власності, нетарифного регулювання, сільського господарства, санітарних та фітосанітарних заходів, технічних бар‘єрів в торгівлі та у сфері торгівлі послугами.

Зокрема, з метою гармонізації законодавста із вимогами угод СОТ було прийнято наступні закони України з метою реформування нормативної бази у відповідності до стандартів СОТ:

- „Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", від 24.12.2002 №349-IV, яким удосконалено порядок оподаткування податком на прибуток операцій з надання (отримання) фінансової допомоги, упорядковано визначення терміну „звичайна ціна", запроваджено методи щодо обчислення звичайних цін, розширено перелік груп основних фондів, що підлягають амортизації із одночасною зміною ставок нарахування податкової амортизації, знижено з 1 січня 2004 року ставку податку на прибуток з 30 до 25 відсотків;

- “Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV, який кардинально змінює систему оподаткування доходів громадян, стимулює зростання та легалізацію їх доходів: це, в першу чергу, зменшення ставки оподаткування до 15% (перехідний період терміном три роки - 13%), розширення соціальних пільг та скасування податкових пільг за професійною ознакою;

- “Про електронний цифровий підпис” від 22.05.2003 №852-IV, який визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису";

- “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003 № 851-IV, який встановлює основні організаційно - правові засади електронного документообігу та використання електронних документів;

- “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності” № 1407-IV від 03.02.2004 (щодо авторського права та суміжних прав);

- “Про внесення зміни до статті 15 Закону України “Про поштовий зв‘язок” № 1722-IV від 18.05.2004 (щодо виключного права національного оператора на пересилку простих листів вагою до 50 грамів);

- “Про внесення змін до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” № 1765- IV від 15.06.2004 (щодо застосування в Україні одиниць вимірювань фізичних величин, забезпечення достовірності вимірювань, приведення їх до міжнародних еталонів)";

- “Про державну підтримку сільського господарства України” № 1877-IV від 24.06.2004 (визначає основи державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку)";

- “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників” № 1878-IV від 24.06.2004"“Про внесення змін до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” (стосовно врегулювання відносин, що виникають у сфері порушення та проведення антидемпінгового розслідування у зв‘язку з демпінговим імпортом товарів в Україну, а також у сфері застосування антидемпінгових заходів відповідно до результатів розслідування) [8];

На розгляд до ВРУ подано ряд законопроектів законопроектів, які дадуть можливість привести законодавство України у відповідність з нормами СОТ:

- “Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про металобрухт” (щодо скасування заборони на експорт відходів і брухту кольорових металів та запровадження експортного мита на цей вид продукції)";

- “Про внесення змін до Закону України “Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів” (щодо поетапного зменшення ставок вивізного (експортного) мита на відходи та брухт чорних металів після вступу України до СОТ);

- “Про внесення змін до Закону України “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину” (щодо скасування або зниження експортного мита на живу худобу та шкіряну сировину);

- “Про внесення змін до Закону України “Про молоко та молочну продукцію” (щодо скасування експортних субсидій на молочну продукцію);

- “Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”, “Про внесення змін до Закону України “Про ветеринарну медицину”, “Про внесення змін до Закону України “Про карантин рослин” та “Про внесення змін до деяких законів України” (з метою приведення законодавства України у сфері санітарного, ветеринарного та фітосанітарного регулювання до вимог Угоди про застосування СФЗ);

- щодо скасування заборони на імпорт бувших у використанні автобусів та вантажівок віком старше 8 років;

- щодо запровадження у національне законодавство Додатку – “Пояснювальні примітки” (щодо митної оцінки товарів) відповідно до Угоди СОТ про митну оцінку та про внесення змін до Митного кодексу стосовно приведення положень Кодексу у відповідність з вимогами СОТ, зокрема щодо визначення країни походження товарів, митної вартості, обов'язкового оприлюднення судових чи адміністративних рішень з митних питань.

Триває розробка та затвердження нових технічних регламентів. Станом на 1 березня 2005 року в Україні затверджено 16 технічних регламентів з підтвердження відповідності, що базуються на європейських директивах Нового підходу. Вони будуть вводитися в дію згідно з відповідними Планами поетапного впровадження.

З огляду на прагнення України стати членом СОТ, пріоритетність впровадження міжнародних стандартів є основою для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її гідного представлення на міжнародних ринках. З цією метою Держспоживстандартом України створено розгалужену систему з 154 технічних комітетів, діяльність яких спрямована на розроблення національних стандартів, гармонізацію їх з міжнародними та європейськими.

Національна технічна нормативна база України на сьогодні складає більш ніж 20 тисяч стандартів. На сьогодні чинними в Україні є 2352 національні стандарти, гармонізовані з міжнародними та європейськими, з яких 293 прийнято до 2000 року, 457- протягом 2001 року, 340 – у 2002 році, 517 – у 2003 році, 596 – у 2004 році. З початку 2005 року прийнято 149 гармонізованих стандартів. Всі стандарти, згідно з діючим законодавством, затверджено та введено в дію наказами Держспоживстандарту [9].

Важливим кроком для гармонізації національного законодавства з вимогами угод СОТ стало прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» у частині, що стосується скасування пільг та створення, в результаті цього, недискримінаційних та стабільних умов ведення бізнесу для всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Окрім того, 15 березня 2005 року було Верховна Рада проголосувала за закон “Про внесення змін до Митного тарифу України” з метою попередження можливості несанкціонованого ввезення в Україну окремих товарів, забезпечення стабільності на споживчому ринку, а також на виконання міжнародних зобов’язань в рамках переговорного процесу по вступу України до Світової організації торгівлі, зафіксованих Консолідованою тарифною пропозицією.

2.3. Основні переваги участі України в СОТ

Необхідність участі України у міжнародних торговельних процесах та вступу до Світової організації торгівлі обумовлена такими факторами:

1. Переваги міжнародного розподілу праці.

Україна, як і кожна країна, має певні переваги у виробництві тих чи інших видів продукції (географічне розташування, природні ресурси, дешева кваліфікована робоча сила, наявність певних технологій, традиції національного виробництва тощо). Проте ізольованість країн колишнього Радянського Союзу від світової економіки призвела до формування замкненої самодостатньої системи, що перешкоджало поглибленню виробничої спеціалізації. Хоча в період економічної трансформації у підприємців з’явилося багато можливостей для розвитку торговельних зв’язків з закордонними партнерами, можна стверджувати, що Україна все ще не сповна використовує переваги міжнародної торгівлі.

2. Вплив на макроекономічну політику.

Вступ до СОТ буде потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих та передбачуваних правил призведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій. Зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету.

3. Вплив на бізнесове середовище.

Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися, обмеженим буде запровадження заходів державної підтримки на користь окремих підприємств чи галузей, відбудеться спрощення процедур зовнішньоторговельної діяльності в цілому. Зокрема, у відповідність до угод СОТ буде приведено правила ліцензування.

Відповідно до вимог СОТ буде удосконалено систему стандартизації, сертифікації, застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Так, буде оптимізовано терміни видачі та дії сертифікатів відповідності, усунено дублювання функцій кількох державних органів з цього питання. За результатами дослідження, опублікованого в збірці наукових статей за ред. Жаліла, за рахунок впровадження міжнародних стандартів і відмови від застосування різних стандартів для внутрішнього ринку та експорту зменшаться витрати на обов’язкове підтвердження відповідності експортної продукції на 3 - 5% [10].

4. Створення умов для збільшення іноземних інвестицій в економіку України.

Очікується, що участь України в СОТ збільшить привабливість українських підприємств для іноземних інвесторів завдяки встановленню стабільного прозорого торговельного режиму, чіткого закріплення в національному законодавстві прав інвесторів, що суттєво звузить можливості втручання чиновників у діяльність підприємств. Інвестори зможуть з більшою впевненістю прогнозувати потенційні доходи та видатки. Відкриття світових ринків збільшить привабливість експортоорієнтованих виробництв.

У країнах Східної Європи відбулося зростання іноземних інвестицій після вступу до СОТ. Так, у Болгарії в наступний після вступу до СОТ рік іноземні інвестиції виросли майже в 4 рази, а в Словенії - майже в 2 рази. В Естонії після вступу до СОТ прямі іноземні інвестиції зросли з 282 млн. дол. США у 1999 році до 594 млн. дол. США у 2001 році. За розрахунками міжнародних експертів, лише в рік вступу країни до СОТ іноземні інвестиції в середньому (при інших рівних умовах) підвищуються на 1,2% ВВП. Це досить серйозний ефект, якщо врахувати, що середній рівень прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, складає 1,5% ВВП [11].

Існує помилкове переконання, що зменшення торговельних бар’єрів (імпортних тарифів), навпаки, робить недоцільним інвестування у виробництво, орієнтоване на внутрішнє споживання, оскільки товари можна майже безперешкодно завезти з інших країн. Однак, досвід інших країн свідчить, що зменшення ставок імпортного мита не призводить до скорочення обсягів іноземних інвестицій і не впливає суттєво на поведінку інвесторів. Не викликає сумнівів привабливість для інвестування експорторієнтованих галузей України.

5. Створення передумов для розширення співпраці з Європейським союзом.

Відповідно до статей 4,5,9 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом членство України в СОТ є необхідною передумовою лібералізації режиму торгівлі між Україною та ЄС, започаткування переговорів із створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу шляхом підготовки та укладання Угоди про асоційоване членство України в ЄС.

Розширення ЄС, у результаті якого 10 країн-торговельних партнерів України ввійшли до Спільного європейського ринку, породжує нові аргументи на користь якнайшвидшого вступу до СОТ. Європейський союз автоматично поширює квоти на імпорт української продукції на нових членів. Наприклад, у 2004 році Європейська комісія встановила квоту на імпорт сталі з України у розмірі 184550 тонн, в той час як обсяг експорту сталі з України до країн-кандидатів на вступ до ЄС становить приблизно 800000 тонн. Тому українські виробники перебувають під загрозою втрат значних ринків збуту у розширеному ЄС. Участь у СОТ допоможе уникнути кількісних обмежень на експорт української продукції до ЄС, оскільки такі обмеження в рамках СОТ заборонено.

6. Лібералізація доступу українських товарів на ринки світу.

Українські виробники одержать додаткові можливості експорту продукції внаслідок запровадження режиму найбільшого сприяння (РНС) щодо українських товарів у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ (148 країн світу, частка яких в світовій торгівлі складає близько 93%). Запровадження РНС щодо товарів, які походять з України, означає, що вони будуть постачатися на ринки країн СОТ на не менш вигідних умовах, ніж товари з інших країн.

На даному етапі торговельні партнери України застосовують режим найбільшого сприяння до української продукції добровільно і на тимчасовій основі. Проте немає жодної гарантії, що такі преференції будуть зберігатися і надалі. Для прикладу, США щороку переглядають доцільність поширення режиму найбільшого сприяння на товари, що походять з країн СНД, у т. ч. - з України. У разі вступу до СОТ режим найбільшого сприяння буде поширено на українські товари усіма членами СОТ. Зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу сприятиме збільшенню обсягів реалізації української продукції, а, отже, зростанню виробництва в експортоорієнтованих галузях.

Втім зменшення імпортних мит і, як наслідок, вартості імпорту не варто розглядати лише як загрозу національному виробнику. Багато виробників самі є споживачами імпортованої продукції. Загальне здешевлення ресурсів для виробництва зменшить собівартість вітчизняних товарів, що сприятиме зростанню конкурентноздатності підприємств.

Окрім того, дешевий імпорт вже присутній на українському ринку. Багато імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, і мито з них не стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, але і ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави. В результаті скорочення нелегального імпорту українські ринки стануть більш захищеними для дешевої низькоякісної продукції.

7. Зменшення втрат експортерів від дискримінаційних заходів.

Починаючи з 1992 року, проти української продукції було порушено та проведено більше 90 антидемпінгових, спеціальних та антисубсидійних розслідувань. За цей час орієнтовна місткість ринків, що були закриті (або можуть бути закритими за результатами розслідування) для українських товарів у зв’язку із застосуванням антидемпінгових, спеціальних, компенсаційних заходів, у вартісному виразі становить майже 2 млрд. дол. США. Під загрозою проведення розслідувань або застосування антидемпінгових обмежувальних заходів з боку країн-членів СОТ знаходиться експорт товарів України в обсязі 0,5 млрд. дол. США. При цьому левова частка цієї продукції припадає на гірничо-металургійний комплекс України, що є соціально утворюючим у південно-східних регіонах України [12].

Слід зазначити, що до цього часу ініціатори антидемпінгових розслідувань розглядали Україну як країну з неринковою економікою. Тому санкції впроваджувалися не проти окремих підприємств, а проти цілих галузей. При цьому не бралася до уваги фактична собівартість української продукції, а структура ціни, що використовувалася для встановлення факту демпінгу, штучно моделювалася за аналогами зарубіжних країн. Хоча вступ до СОТ не означає автоматичного набуття Україною статусу країни з ринковою економікою, він є вагомим аргументом в переговорах з торговельними партнерами.

8. Доступ до механізму вирішення торгових суперечок.

Після набуття Україною членства у СОТ українські виробники отримають можливість захисту своїх інтересів згідно з процедурою розгляду торговельних суперечок. Процедура врегулювання торговельних суперечок СОТ є потужним механізмом захисту прав малих країн-учасників міжнародної торгівлі. Необхідно відзначити, що ця процедура є набагато тривалішою, ніж процедура розгляду фактів порушень правил торгівлі відповідними компетентними органами окремих країн (досить часто вона триває кілька років). Це дає змогу виробникам, навіть у разі виникнення загрози визнання факту недобросовісної конкуренції та запровадження відповідних обмежувальних заходів, здійснити географічну диверсифікацію ринків збуту своєї продукції або переорієнтувати виробництво на випуск іншої продукції.

9. Участь у світовій торгівлі.

Окремо слід наголосити на тому, що вступ України до СОТ слід здійснити якнайшвидше. Після приєднання Китаю до СОТ Україна отримала ще одного члена Робочої групи, який висунув свої вимоги. Те саме може статися після приєднання до СОТ, наприклад, Росії чи будь-якої іншої країни. Водночас, необхідність поспішати не означає вступ за будь-яку ціну. Перспективи приєднання до СОТ залежать від уміння трактувати країною-претендентом основні положення та угоди СОТ, виходячи саме з національних інтересів, від уміння виграшно висвітлювати національний торговельний режим, а також від уміння поступатися менш важливими позиціями, відстоюючи принципові.

Крім того, необхідність якнайшвидшого набуття членства в СОТ обумовлена ще одним фактором. Зараз в рамках СОТ проходить новий раунд багатосторонніх переговорів, започаткований Міністерською конференцією СОТ у м. Доха (Катар), головною метою якого є створення світової торговельної системи, яка б відповідала інтересам всіх без винятку країн-членів організації. Ці багатосторонні переговори визначатимуть умови світової торгівлі на десятиріччя вперед, тому важливо, щоб і інтереси України були враховані. А цього можна буде досягти тільки будучи повноправним членом багатосторонніх переговорів, тобто членом СОТ.

Україна матиме можливість отримати значні позитивні наслідки від приєднання до СОТ для виробників, споживачів, а також для макроекономічного стану країни в цілому. Але реалізація зазначених потенційних вигод потребує змін багатьох адміністративних процедур, реформи податкової системи, додаткових витрат держави та підприємств. Таким чином, отримання вигод від приєднання до СОТ великою мірою залежить від того, наскільки добре буде проведено підготовку до вступу.

2.4. Сучасний стан переговорного процесу вступу України до СОТ

5 лютого 2007 р. на засіданні Генеральної Ради СОТ Україну було прийнято до Світової Організації Торгівлі. За процедурою вступу до СОТ, Україна має ратифікувати протокол до 4 липня поточного року. Разом із цим мають бути ухвалені 11 технічних законопроектів, схвалені кілька документів на рівні уряду і міністерств. Після цього Україна офіційно стане 152 членом СОТ [13].

Вступ України до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного транспарентного середовища для залучення іноземних інвестицій.

- Світова організація торгівлі - це 151 країна, на які припадає 95% світового торговельного обороту.

- Усі сусіди України (крім Росії та Білорусі) вже є членами СОТ.

- На країни-члени СОТ припадає близько 70 % українського експорту.

- Процес приєднання України до СОТ триває більше тринадцяти років (з 1993 року) і передбачає:

- узгодження з країнами-членами Робочої групи графіків зниження імпортного мита та режиму доступу до ринку послуг;

- завершення багатосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої групи та узгодження проекту Звіту Робочої групи;

- гармонізацію законодавства з нормами та вимогами СОТ.

Вже проведено 16 офіційних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. Останнє офіційне засідання проведено 15 червня 2006 року. Крім того, з часу проведення офіційного засідання Робочої групи було проведено неформальне засідання Робочої групи (27 жовтня 2006 року) та неофіційні консультації з країнами-членами Робочої групи (19 лютого, 5-9 та 15-16 березня, 19-20, 30 квітня та 1-3 травня 2007 року). Останні неофіційні засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ відбулися 14 травня, 23 липня та 25 жовтня 2007 року. Порядок денний останніх засідань та консультацій було присвячено розгляду законодавства, прийнятого Верховною Радою України з метою вступу України до СОТ та формуванню оновленої редакції проекту Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та формуванню в цьому документі зобов’язань України [14].

Завершено переговори з доступу до ринку товарів і послуг із 49 членами Робочої групи: Австралія, Аргентина, Болгарія, Бразилія, Вірменія, Гондурас, Грузія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Єгипет, ЄС, Нова Зеландія, Держава Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Канада, КНР, Колумбія, Південна Корея, Куба, Латвія, Литва, Малайзія, Марокко, Мексика, Молдова, Монголія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Румунія, Сальвадор, Словаччина, Словенія, США, Таїланд, Тайвань, Туреччина, Угорщина, Уругвай, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Шрі-Ланка, Японія.

На сьогоднішній день ведуться консультації з Киргизькою Республікою, Гватемалою та В’єтнамом (дві останні нещодавно ввійшли до складу Робочої групи).

В частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ, Верховною Радою України протягом 2005 та 2007 років в цілому було прийнято 49 Законів України, в тому числі 31 травня п. р. Верховною Радою України було прийнято 11 законів в основному технічного характеру.

Прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, вивізне мито на сільськогосподарську продукцію, страхова та банківська діяльність, ввезення транспортних засобів на територію України, оподаткування сільськогосподарських підприємств, ветеринарна медицина, а також вдосконалення митного законодавства, застосування експортних мит на брухт чорних та кольорових металів, сільськогосподарської діяльності, режиму ліцензування (вартості ліцензії), обіг генетично модифікованих продуктів, перехід на нову систему опису та кодування товарів, побудовану на міжнародній системі ГС 2002 тощо.

За результатами останнього неофіційного засідання Робочої групи 25 жовтня 2007 року визначено перелік положень проекту Звіту, які потребують уточнення Україною:

- технічні бар’єри у торгівлі;

- експортні мита;

- санітарні та фітосанітарні заходи.

Завершення найближчим часом усіх двосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої групи і узгодження положень проекту Звіту Робочої групи про зобов‘язання України дасть змогу Секретаріату СОТ прийняти рішення про винесення на розгляд Генеральної Ради СОТ Протоколу про вступ України до СОТ з тим, щоб завершити цей процес до кінця поточного року.

Членами Робочої групи прийнято рішення про проведення наступного засідання Робочої групи наприкінці листопада ц. р.

У 2003 - 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною до СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

- проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

- проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003–2006 років підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

- у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

- у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

- у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

- у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005-2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

- усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

- встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

- усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

- усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;

- скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

- скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

- скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

- встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

- скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

2.5. Можливі негативні наслідки приєднання до СОТ

Лібералізація торгівлі посилює вплив світової кон`юнктури на економіку країни, що зумовлює підвищення економічних ризиків України у періоди глобальної економічної нестабільності (як, наприклад, у 2001 – на початку 2002 р.). Крім того, включення країни до глобальних процесів не призводить до автоматичного виправлення структурних недоліків економіки країни.

Членство України у СОТ вимагатиме скасування багатьох положень, закріплених у чинних програмах субсидування окремих галузей, які суперечать нормам СОТ. У короткостроковій перспективі це може спричинити проблеми для галузей з високим рівнем субсидування.

Вітчизняні виробники в окремих випадках можуть виявитися неготовими до зростання конкуренції через низьку ефективність підприємств, недосконалу якість продукції, а також невідповідність українських стандартів і процедур сертифікації продукції світовим стандартам та процедурам. Втім необхідність підвищення власної конкурентоспроможності зумовлена не тільки підготовкою до членства в СОТ, але й зростанням конкуренції у глобальному світі.

Але слід зазначити, що більшість негативних наслідків матимуть місце лише у короткостроковому періоді. Крім того, немає достатніх підстав очікувати шокового впливу приєднання до СОТ на ринок товарів. За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України вже сьогодні знаходиться на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995 р. Середньозважена ставка діючого митного тарифу складає сьогодні 7,02%, а ставка тарифу, на якому Україна зв`язує свої зобов`язання – 5,66%. Більше того, за оцінками фахівців Українсько-європейського консультативного центру, реальні адвалорні (процентні) митні тарифи в Україні вже сьогодні можна визначити на рівні 1-2%. Такий низький показник спричинений тим, що значна частина імпортерів споживчих товарів сьогодні взагалі ухиляється від сплати мита.

Після вступу до СОТ очікується зменшення нелегального імпорту товарів в Україну, адже країни – члени СОТ, зацікавлені в українському ринку, вимагатимуть підвищення прозорості та покращення виконання процедур контролю за товарними потоками. Таким чином, немає підстав очікувати істотного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу України до СОТ.

З проблемами конкуренції зіткнеться і сектор послуг. Від претендентів на вступ до СОТ зараз вимагається більш ліберальний підхід щодо доступу до їхніх ринків послуг, ніж той, що застосовувався під час Уругвайського раунду переговорів у 1986-1994 р. За оцінками деяких експертів, лібералізація у сфері авіаційних і морських транспортних послуг може призвести до витіснення частини українських постачальників послуг з міжнародних ринків перевезень [15].

Однак більшість секторів послуг меншою мірою потерпають від міжнародної конкуренції, ніж галузі, пов`язані з виробництвом товарів, оскільки національний постачальник послуг завжди має перевагу перед іноземним завдяки кращому розумінню місцевого споживача та місцевих традицій, відсутності мовного та культурного бар`єрів, налагодженим громадським зв`язкам тощо.

Певні негативні наслідки очікуються переважно в адаптаційний період після приєднання України до СОТ. Проте навіть у початковий період після приєднання не слід очікувати значних за масштабом змін у обсягах виробництва більшості галузей. Невизначеною є ситуація щодо високотехнологічної продукції. У цій сфері все залежатиме переважно від здатності вітчизняної промисловості адаптуватися до умов більш жорсткої конкуренції та до прискорення темпу інновацій.

Також слід мати на увазі наступне: на даному етапі в Україні існує багато ефективних власників, які вже довели свою здатність до адаптації та успішної роботи в умовах, що змінюються. Питання полягає лише у тому, чи досить вони мають інформації і чи усвідомлюють вже сьогодні необхідність підготовки до роботи в умовах СОТ.

Таким чином, успіх щодо мінімізації негативних впливів залежатиме не лише від умов приєднання, на яких зійдуться сторони у ході переговорного процесу. Значною мірою цей успіх залежатиме також від усвідомлення (як на державному рівні, так і на рівні окремого підприємства) можливих наслідків вступу до СОТ, а також від того, чи буде своєчасно

Висновки

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положеннями пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

З метою забезпечення ефективної співпраці Уряду, Верховної Ради та представників ділових і громадських кіл 19 лютого 2004 року постановою парламенту прийнято рішення “Про утворення Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до Світової організації торгівлі”.

5 лютого 2007 р. на засіданні Генеральної Ради СОТ Україну було прийнято до Світової Організації Торгівлі. За процедурою вступу до СОТ, Україна має ратифікувати протокол до 4 липня поточного року. Разом із цим мають бути ухвалені 11 технічних законопроектів, схвалені кілька документів на рівні уряду і міністерств. Після цього Україна офіційно стане 152 членом СОТ.

Вступ України до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного транспарентного середовища для залучення іноземних інвестицій.

Список використаних джерел

2. Балуга В. СОТ: контури нового економічного порядку //Україна-НАТО. - 2007. - № 3. - С. 45-51

3. Бєлашов В. Світова організація торгівлі: прискіпливий погляд напередодні вступу //Політика і час. - 2005. - № 11. - С. 7-16

4. Бураковський І. Приєднання України до СОТ: підсумки дискусії та погляд у майбутнє //Політика і час. - 2006. - № 11. - С. 14-16

5. Гош О. Суперечливість зовнішньоекономічних відносин України // Економіка України. - 2006. - № 11. - С. 77-88

6. Дорофієнко В. Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання України до СОТ // Економіст. - 2007. - № 8. - С. 66-69

7. Жаліло Я. Україна в єдиному економічному просторі: переваги інституціалізації торговельних відносин //Національна безпека і оборона. - 2007. - № 7. - С. 56-58

8. Нагірна В. П. Вступ України до Світової організації торгівлі: можливі економічні наслідки і деякі аспекти суспільно-географічних досліджень //Український географічний журнал. - 2007. - № 2. - С. 26 – 33

9. Тепла М. М. Україна на шляху до Світової організації торгівлі // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 3. - С. 35- 40

10. Участь України в регіональних торговельних союзах: вигоди і виклики // Національна безпека і оборона. - 2007. - № 7. - С. 2-53

11. Черепков В. За нормами та принципами СОТ //Україна-НАТО. - 2006. - № 4. - С. 55-59

загрузка...
Top