Принципи діяльності та інструменти СОТ

Вступ.

1.Механізм функціонування та інструменти COT.

2. Принципи міжнародної торговельної системи СОТ.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Світова Організація Торгівлі (COT), яка є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), заснованої у 1947 році, розпочала свою діяльність 1 січня 1995 року. Мета її створення — забезпечення інституційної та правової бази нової міжнародної торговельної системи.

Мета діяльності СОТ визначена у преамбулі Марракеської угоди про заснування Світової Організації Торгівлі. Це підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу та ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними з одночасним забезпеченням оптимального використання світових ресурсів.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.


1.Механізм функціонування та інструменти COT

Інституціональні засади функціонування COT викладені в Марракеській угоді про заснування Світової організації торгівлі, структура та основний зміст якої подані в табл. 1.

Головними завданнями СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та піднесенню економічного добробуту людей. Країни—Члени СОТ здійснюють це шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, урегулювання торговельних суперечок у відповідності з визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.

COT є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами, Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності; проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на основі правил, закладених у її правових нормах.

Слід також наголосити, що організація відповідає за впровадження як усіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які розроблятимуться в рамках організації в майбутньому.

Функції COT викладені в III статті Марракеської угоди [2, с 5]. При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод і домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що їх можна вважати є самостійними правилами СОТ, які містяться в Додатках до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі (див. рис. 1)[5, c.144-145].

Найвищим керівним органом СОТ є Конференція Міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі чи іноземних справ країн—учасниць СОТ. Повноваження Міністерської Конференції (Ministerial Conference) як найвищого органу COT можна охарактеризувати таким чином:

— прийняття рішень щодо всіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами;

— тлумачення Угоди про заснування COT і багатосторонніх торговельних угод;

— внесення змін до Угоди про заснування COT, багатосторонніх торговельних угод (крім багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників);

— прийняття рішень про приєднання держави чи окремої митної території до COT;

— звільнення від зобов'язань Члена COT;

— формування Комітету з торгівлі та розвитку; Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших Комітетів у разі необхідності;

— призначення Генерального директора та затвердження його повноважень.

Перша Конференція Міністрів відбулася в Сингапурі з 9 по 13 грудня 1996 року. Це була перша зустріч міністрів з часу заснування СОТ, а тому основна увага на пленарних засіданнях, а також на ба-гатосторонніх та двосторонніх переговорах приділялась імплементації домовленостей Уругвайського раунду. Конференція підтвердила курс країн-учасниць на лібералізацію торгівлі та до чинної організаційної структури СОТ, додала три нові робочі групи — з питань торгівлі й інвестицій; з питань торгівлі та конкурентної політики; з питань забезпечення прозорості у сфері державних закупок[2, c.32-35].

Друга Конференція Міністрів відбулася в Женеві (Швейцарія) з 18 по 20 травня 1998 року. Вона в основному була присвячена 50-річчю ГАТТ/COT. Крім того, під час конференції міністри домовилися про вивчення питань всесвітньої електронної торгівлі та прийняли з цього приводу «Декларацію про глобальну електронну комерцію».

Третя Конференція Міністрів була скликана в 1999 році (30 листопада — 3 грудня) в Сіетлі (штат Вашингтон, США). На ній обговорювалися такі питання:

— подальша лібералізація сільськогосподарського сектора;

— початок нових переговорів про послуги;

— вдосконалення антидемпінгового регулювання;

— розширення сфери застосування угоди про торгівлю товарами інформаційних технологій (ІТА-2);

— транспарентність та ефективність діяльності СОТ;

— трудові стандарти;

— проблеми розвитку найбідніших країн.

Основною метою Конференції в Сіетлі було прийняття рішення про початок нового (дев'ятого) раунду торговельних переговорів щодо подальшої лібералізації торгівлі товарами та послугами, але внаслідок загострення суперечностей між країнами-учасницями таке рішення не було прийнято. Водночас були досягнуті домовленості про підготовку переговорів щодо подальшої лібералізації торгівлі послугами, торгівлі сільськогосподарськими товарами тощо.

Четверта Конференція Міністрів СОТ проходила з 9 по 14 листопада 2001 року в Досі (Катар). Домовленість, досягнута представниками 142 країн-учасниць щодо початку нового раунду переговорів про подальшу лібералізацію торгівлі, активізувала світову економічну спільноту та стимулювала роботу самої СОТ. Переговори розпочалися в січні 2002 року.

Поточне управління діяльністю організації та спостереження за дією угод і рішень Конференції Міністрів здійснює Генеральна

Рада, яка збирається кілька разів на рік у штаб-квартирі в Женеві в складі представників усіх Членів СОТ. Генеральна Рада також координує діяльність двох спеціальних органів: Органу з огляду торговельної політики та Органу з розв'язання суперечок. Засідання Генеральної Ради скликаються в міру необхідності для виконання обов'язків Органу врегулювання суперечок, передбаченого Домовленістю про врегулювання суперечок та виконання функцій Органу з огляду торговельної політики, передбаченого механізмом огляду торговельної політики (ТПРМ — Trade Policy Review Mechanism). Кожен з цих органів має свого власного голову і встановлює такий регламент роботи, який є необхідним для виконання визначених функцій та обов'язків. Згідно з Марракеською угодою про заснування Світової організації торгівлі на Генеральну Раду покладено виконання таких функцій:

— Конференції Міністрів у проміжках між її засіданнями;

— Органу врегулювання суперечок;

— Органу з огляду торговельної політики;

— прийняття рішень щодо тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних Угод;

— здійснення загального керівництва діяльністю Ради з торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами та Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

— затвердження проекту річного бюджету та розробка фінансових правил COT;

— затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі та розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших комітетів, створюваних у разі необхідності;

— укладання необхідних домовленостей щодо співробітництва з міжурядовими та неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності COT[6, c.144-147].

У структурі COT засновані такі Ради з основних сфер торгівлі: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка надалі іменується Радою ТРІПС), які функціонують під загальним керівництвом Генеральної Ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, Що включені в Додаток 1А. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди про торгівлю послугами (яка надалі іменується ГАТС). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (яка далі іменується Угодою ТРІПС). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною Радою. Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню Генеральною Радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх Членів СОТ. Для виконання своїх функцій ці Ради скликають свої засідання в міру необхідності.

За потреби Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органи встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню відповідними Радами.

Крім того, Конференцією Міністрів засновані такі Комітети: Комітет з торгівлі та розвитку; Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом; а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління. Ці органи виконують функції, покладені на них багатосторонніми торговельними угодами, а також будь-які додаткові функції, що визначаються Генеральною Радою. Конференція Міністрів може також засновувати такі додаткові комітети і з такими функціями, які вона вважає необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку є періодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торговельних угод щодо найменш розвинутих країн—Членів СОТ і подання Генеральній Раді звітів та доповідей з метою вжиття відповідних заходів. Членство в цих комітетах є відкритим для представників усіх Членів СОТ.

Органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цими угодами, і діють у рамках інституціональних рамок СОТ. Ці органи регулярно інформують Генеральну Раду про результати своєї діяльності та перспективні напрямки роботи.

Органом, який забезпечує поточну діяльність СОТ, є Секретаріат, серед основних завдань якого — надання технічної та професійної підтримки численним комітетам і комісіям, забезпечення технічної допомоги країнам, що розвиваються, здійснення моніторингу та аналізу стану і тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, інформування громадськості через засоби масової інформації про діяльність організації, підготовка та організація проведення Конференцій Міністрів. Секретаріат також надає певну правову допомогу в процесі розв'язання торговельних суперечок і консультує уряди країн, що приєднуються до СОТ.

Конференція Міністрів призначає Генерального директора та приймає правила, що встановлюють повноваження, обов'язки, права та термін перебування на посаді Генерального директора.

Генеральний директор, у свою чергу, призначає співробітників Секретаріату та визначає їх обов'язки й умови праці відповідно до правил, прийнятих Конференцією Міністрів.

Обов'язки Генерального директора та співробітників Секретаріату за своїм характером є суто міжнародними. Виконуючи свої обов'язки, Генеральний директор та співробітники Секретаріату не повинні запитувати чи приймати інструкції від будь-якого уряду чи будь-якого іншого органу з-поза структури СОТ. Вони також мусять утримуватися від будь-яких дій, що можуть негативно вплинути на їхнє становище як міжнародних посадових осіб (міжнародних службовців). Члени СОТ мають поважати міжнародний характер обов'язків Генерального директора та співробітників Секретаріату і не повинні намагатися впливати на них під час виконання ними їхніх обов'язків.

Персонал Секретаріату налічує приблизно 550 постійних співробітників, які на сьогодні є представниками понад 65 країн. Професійна структура персоналу Секретаріату складається переважно з економістів і юристів, а також інших спеціалістів у сфері міжнародної торговельної політики. Крім того, значна кількість персоналу зайнята технічною роботою, включаючи інформаційне обслуговування, фінанси, переклади. Робочими мовами СОТ є англійська, французька та іспанська[1, c.362-364].

Секретаріат має розгалужену організаційну структуру, до складу якої входять 23 підрозділи, Орган з моніторингу текстилю та Апеляційний Орган.

Відповідно до статті VII Марракеської угоди про заснування СОТ на Секретаріат покладено обов'язок формування бюджету організації. Так, Генеральний директор подає Комітету з питань бюджету, фінансування та управління проект річного бюджету та фінансовий звіт СОТ. Комітет з питань бюджету, фінансування та управління вивчає проект річного бюджету та фінансовий звіт, запропоновані Генеральним директором, та вносить рекомендації щодо них Генеральній Раді. Проект річного бюджету підлягає затвердженню Генеральною Радою.

Комітет із питань бюджету, фінансування та управління вносить пропозиції Генеральній Раді щодо фінансових правил, які мають включати положення, що встановлюють: шкалу внесків з розподілом видатків COT між її Членами; заходи відносно Членів COT, які мають заборгованість. Фінансові правила повинні базуватися, наскільки це можливо, на правилах та практиці ГАТТ 1947. А це означає, що основною дохідною частиною річного бюджету мають бути внески країн-членів, розмір яких визнача-ється на основі частки країни в обсязі світової торгівлі, врахову-ючи торгівлю товарами, послугами та правами інтелектуальної власності протягом останніх трьох років. Мінімальний внесок становить 0,015 % для країн, частка яких у загальному обсязі торгівлі всіх Членів СОТ є меншою від 0,015 %. У Додатку наведені обсяги внесків країн—Членів СОТ до бюджету організації в 2002 році. Додатковим джерелом надходжень до бюджету є комерційна діяльність — продаж друкованої продукції, оплата за електронні публікації тощо. 2002 року бюджет становив 143,129,850 швейцарських франків (SF), у тому числі: бюджет Секретаріату СОТ — 140,313,850 SF; бюджет Апеляційного органу та його секретаріату — 2,816,0 SF.

Генеральна Рада затверджує фінансові правила та проект річного бюджету більшістю в дві третини голосів за умови участі в голосуванні більше половини Членів СОТ. Кожен Член повинен оперативно вносити до СОТ свою частку видатків COT відповідно до фінансових правил, затверджених Генеральною Радою.

Процедуру прийняття рішень у COT регулює стаття IX Марракеської угоди. COT продовжує практику прийняття рішень шляхом консенсусу, яка застосовувалася згідно з ГАТТ 1947. Якщо не передбачено інше і рішення не може бути прийняте шляхом консенсусу, питання вирішується голосуванням. На Конференції Міністрів та засіданнях Генеральної Ради кожен Член СОТ має один голос. У випадках, коли Європейські Співтовариства реалізують своє право голосу, вони мають кількість голосів, яка дорівнює кількості держав—членів ЄС, що є Членами СОТ.

Світова організація торгівлі є «юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку правоспроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій» [2, с 8]. Вже зазначалося, що через Генеральну Раду СОТ укладає необхідні для її успішної діяльності угоди про співробітництво як з міжурядовими, так і з неурядовими організаціями. Так, статус спостерігача в Генеральній Раді СОТ мають ООН, ЮНКТАД, МВФ, Світовий банк, ФАО, ОЕСД, ВІПО[7, c.64-70].


2. Принципи міжнародної торговельної системи СОТ

Угоди Світової організації торгівлі є міжнародними правовими документами, що детально регламентують усі можливі процеси та дії стосовно предмета кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому під принципами розуміють основні, вихідні положення, правила діяльності. Секретаріат COT виділяє такі ключові принципи міжнародної торговельної системи:

— недискримінація;

— вільна торгівля;

— передбачуваність;

— справедлива конкуренція;

— сприяння розвитку та економічним реформам.

Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами—Членами COT (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах COT — ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.

У Генеральній угоді з тарифів і торгівлі режиму найбільшого сприяння присвячена Стаття І — Загальний режим найбільшого сприяння «щодо мит і митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв'язку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил та формальностей у зв'язку з імпортом й експортом, будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін».

У Генеральній угоді з торгівлі послугами режим найбільшого сприяння трактується ось яким чином (стаття II — Режим найбільшого сприяння): «щодо будь-якого заходу, який охоплюється цією Угодою, кожен член повинен надати негайно та безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає для таких самих послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни».

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності трактує режим найбільшого сприяння в Статті 4 — Режим нації, яка користується найбільшими перевагами: «будь-яка перевага, сприяння, пільга чи імунітет, що надається Членом — підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно та безумовно надані підданим всіх інших Членів».

Наведені визначення режиму найбільшого сприяння є різними за формою, але вони віддзеркалюють один і той самий принцип недискримінації в торгівлі країн—Членів СОТ. З принципу недискримінації можливі деякі винятки, умови застосування яких зазначені у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС.

Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенню до іноземних експортерів. А тому основним змістом національного режиму згідно з домовленостями СОТ є недискримінація іноземних товарів, послуг або елементів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку. Це положення уточнюється у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС:

— ГАТТ, стаття III — Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання: «...внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва»[4, c.97-99].

— ГАТС, стаття XVII — Національний режим: «у секторах, які входять до національного Розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожен Член повинен надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого Члена щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає таким самим своїм послугам або постачальникам послуг».

— ТРІПС, Стаття 3 — Національний режим: «кожен Член повинен надати підданим інших Членів режим не менш сприятливий, аніж той, який він надає своїм підданим щодо охорони інтелектуальної власності, за винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій конвенції (1967), Бернській конвенції (1971), Римській конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобов'язання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який Член, що скористається можливостями, передбаченими у Статті VI Бернської конвенції (1971 р.) або в параграфі 1(b) Статті XVI Римської конвенції, має поінформувати Раду ТРІПС, як передбачено в цих положеннях».

З національного режиму, як і з режиму найбільшого сприяння, можуть бути зроблені певні винятки, порядок застосування яких регламентується відповідними документами та домовленостями СОТ.

Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар'єрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалося, що з моменту заснування ГАТТ у 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких нині становить приблизно 5 % від вартості товару. Крім того, лібералізації торгівлі сприяли и домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також зростання частки адвалорних тарифів, які є справедливішими з погляду міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними та комбінованими, з-посеред усіх застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90 % ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.

Розвитку більш вільної торгівлі сприяє і домовленість країн-членів про заборону застосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій). Єдиною сферою застосування кількісних обмежень у вигляді тарифних квот на сьогодні залишається сільське господарство.

Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобов'язань надається певний період. Він є довшим для країн, що розвиваються.

Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: зв'язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.

Коли країни—Члени СОТ у результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони «зв'язують» себе відповідними зобов'язаннями. Передусім це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Зв'язування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобов'язання, повинна:

— не підвищувати ставку тарифу вище «зв'язаного» рівня;

— протягом певного терміну (для більшості країн він становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімального узгодженого рівня.

Такі зобов'язання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх Членів COT. Зрозуміло, що знання чинної максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з погляду реалізації принципу передбачуваності в торгівлі є підвищення питомої ваги зв'язаних тарифів. При цьому на сьогодні 100 % тарифів на продукцію сільського господарства є зв'язаними.

Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє й вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торговельної політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів у засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів записані в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (Стаття X — Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральній угоді про торгівлю послугами (Стаття III — Прозорість); Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 — Відкритість).

Принцип справедливої конкуренції не можна в буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Проте сукупність цих угод саме й спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, й антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії та компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони мають застосовуватися без порушення умов добросовісної конкуренції[3, c.421-424].

Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найдискусійнішим в оцінці діяльності організації. З одного боку, справді, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв'язання суперечок, що стимулює національний експорт та об'єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов'язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а часом і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не розв'язує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а лише створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам, слід означити декілька суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться в основу діяльності міжнародних організацій, є віддзеркаленням прагнень Щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації.


Висновки

Світова організація торгівлі, яка утворилася в ході подальшого розвитку Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), об‘єднує нині 149 країн світу, на частку яких припадає близько 95% світової торгівлі, та визначає основні рамкові умови ведення торговельних операцій на світових ринках.

Членство в СОТ певною мірою обмежує можливості реалізації національних економічних інтересів унаслідок скорочення спектра інструментів торгової політики, які раніше були виключно компетенцією національних урядів. Водночас на глобальному рівні удосконалюються існуючі та створюються нові регулятивно-захисні механізми та методи, розуміння, опанування та використання яких необхідно для ефективної реалізації національних економічних інтересів у сучасних умовах та укріплення конкурентних позицій на міжнародних ринках.

Ефективне використання цих гармонізованих механізмів торгової політики надає країнам важелі послаблення потенційно негативних наслідків загострення конкуренції, пов’язаних, насамперед, з вирішенням соціально-економічних проблем, усунення викривлень конкурентного середовища, що, в свою чергу, сприяє появі більш широких та різноманітних можливостей реалізації переваг участі у міжнародному поділі праці, забезпечення національних економічних інтересів.


Список використаної літератури

1. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія/ Т. М. Циганкова, А. О. Олефір, О. В. Фурсова та ін.; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. В. Гетьмана . - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 660 с.

2. Жуано Д. Світова організація торгівлі: монографія/ Даніель Жуано,; Ред. Валерій П’ятницький,. - К.: Вид-во "К.І.С.", 2006. - 115 с.

3. Зеркалов Д. Международное торговое право: Справочник/ Дмитро Зеркалов,. - К.: Дакор: КНТ, 2006. – 627 с.

4. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. - 3-тє вид. перероб. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2002. - 382 с.

5. Кочергіна О. Антидемпінг у контексті принципів міжнародного економічного права і ГАТТ/СОТ [// Право України. - 2002. - № 11. - С.144-145

6. Покрещук О. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ: питання термінології // Право України. - 2003. - № 11. - С.144-147

7. Ус І.В. Перспективи розширення сфер діяльності СОТ // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 8. - С. 64 - 70.

загрузка...
Top