Прикладні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності в сфері міжнародного бізнесу

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах.

1.1. Проблема інформаційної діяльності як сфери бізнесу.

1.2. Специфіка інформаційно-аналітичного міжнародного бізнесу.

Розділ 2. Аналіз інформаційно-аналітичної діяльності у міжнародному бізнесі.

2.1. Дослідження інформаційної діяльності в міжнародному бізнесі та Україні.

2.2. Значення інформаційного бізнесу в міжнародному бізнесі.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність темироботи обумовлена особливим значенням інформації в розвитку сучасного суспільства. Нині інформація стає не лише передумовою здійснення виробничого процесу, а й перетворюється на його важливий ресурс, який визначає розвиток інших, матеріальних чинників і загальну динаміку та спрямованість суспільного розвитку. В сучасних умовах соціально-економічного розвитку суспільства інформаційна індустрія виступає могутньою рушійною силою розвитку окремих галузей, країн і світової економіки.

Виробництво та передача інформації стає самостійною сферою діяльності, яка залучає все більшу частину зайнятих порівняно з традиційними сферами. Крім того, такі матеріальні чинники, як земля, засоби виробництва, дешева і малокваліфікована робоча сила, все більше перестають виступати засобом забезпечення конкурентних переваг. Останнє значною мірою визначається володінням сучасними інформаційними ресурсами та здатністю до інновацій, змін у продуктах та послугах, технологіях, засобах виробництва, формах організації процесу праці та виробництва.

Ступінь розробленості. Необхідність усвідомлення сучасних складних процесів, що відбуваються під впливом зростання значення інформації в сучасних господарських процесах, зумовила гострий інтерес до цих проблем у наукових дослідженнях. Ще з 60-х років XX ст. на Заході з'являються концепції постіндустріального, інформаційного суспільства (Д. Белл, Р. Арон, 3. Бжезинський, Ф. Махлуп та ін.). Технічні аспекти інформації розробляли Н. Вінер, К. Шеннон, А. Урсул [1]. У сучасних економічних дослідженнях увага зосереджується на питаннях сутності та ролі інформаційних ресурсів у виробничому процесі, впливу інформації на всю систему економічних відносин, у тому числі на вартісні відносини та відносини власності. Складність і багатоаспектність проблем інформації та тих змін, що несе в собі інформація, зумовлюють необхідність і важливість глибшого теоретичного дослідження та вивчення сучасної практики накопичення, обробки, пакетування та розповсюдження інформації.

Метою роботистало дослідження особливостей функціонування такого виду підприємницької діяльності, що зосереджений на продукуванні та поширенні інформації.

Виходячи з цієї мети завданнями дослідження стали:

· визначення сутності інформаційно-аналітичної діяльності як сфери бізнесу;

· з'ясування сучасного стану розвитку підприємництва у сфері інформаційно-посередницької діяльності;

· дослідження рівня та основних тенденцій розвитку інформаційно-посередниць-кого бізнесу в Україні;

· формулювання загальних пропозицій щодо сприяння подальшому розвитку інформаційно-посередницької діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження виступають міжнародні суспільно-економічні відносини у сфера інформаційної діяльності.

Предметом дослідження є аспекти інформаційно-аналітичної діяльності в сфері міжнародного бізнесу.


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах

1.1. Проблема інформаційної діяльності як сфери бізнесу

В структурі економіки все важливішою стає інформаційно-аналітична діяльність — надання інформаційно-комунікаційних та інформаційно-аналітичних послуг різним споживачам: окремим громадянам, підприємствам і організаціям, державним установам. Інформаційні фірми, предметом діяльності яких є збір повної і якісної інформації про підприємства, стають важливими агентами сучасних ринкових відносин. Для організації такого бізнесу на легальних засадах необхідні прості та чіткі процедури збирання та використання інформації. В Україні вже створена потужна мережа різноманітних агенцій, організацій, фондів, метою діяльності яких є проведення аналітичних оглядів і прогнозних оцінок різних сфер суспільного життя. Дуже важливим для подальшого розвитку національного ринку, особливо в умовах вступу України до СОТ, є вивчення та узагальнення досвіду підприємств, які займаються інформаційно-аналітичним бізнесом, порівняння їх діяльності з аналогічною в країнах Європейського співтовариства, визначення сучасного змісту інформаційної галузі економіки.

У науковій літературі і господарській практиці актуальним є питання визначення сутності та масштабів інформаційної діяльності. Так, Ф. Махлуп відносить до інформаційної сфери такі п'ять груп діяльності:

1) наукові дослідження та розробки;

2) освіта;

3) засоби масового спілкування;

4) інформаційні машини;

5) інформаційні послуги [8].

М. Портер значно вдосконалив концепцію інформаційної економіки, в основі якої лежить поняття «інформаційна діяльність» [10]. Ця діяльність здійснюється щодо ресурсів, які використовуються під час виробництва, обробки та розподілу інформаційних товарів і послуг. Інформаційну економіку вчений поділяє на два сектори: первинний, для якого інформаційна діяльність є основною, і вторинний, для якого інформаційна діяльність є допоміжною [10].

У вітчизняній науковій літературі одним з перших запропонував та обґрунтував доцільність виділення індустрії інформації як самостійної галузі народного господарства СП. Куценко [6]. Підставою для цього стало те, що підприємства інформаційної індустрії мають усі основні ознаки галузі економіки: сукупність однорідних підприємств або організацій; однорідність продукції або послуг; задоволення однорідних потреб; місце підприємств або організацій в народному господарстві загалом.

У науці та практиці господарювання не існує єдиної точки зору щодо того, які саме види діяльності необхідно відносити до інформаційної галузі або можна називати інформаційною діяльністю. Так, К.В. Казанцева виділяє в економіці такі інформаційні галузі, як науково-інформаційна діяльність та системи науково-технічної документації [5]. Н.М. Бузова до народногосподарського інформаційного комплексу (НІК) відносить такі три групи галузей:

1) ті, які забезпечують НІК засобами виробництва та їх обслуговування (обчислювальна техніка, програмні засоби, апаратура передачі даних тощо);

2) ті, які розробляють і впроваджують різноманітні автоматизовані системи управління (АСУ);

3) ті, які випускають кінцеву продукцію НІК: АСУ, обчислювальні центри, мережі ЕОМ [3].

Г.Р. Громов до інформаційних галузей економіки відносить наукомісткі галузі, в тому числі виробництво обчислювальної техніки та програмних засобів, промислову електроніку та зв'язок [4].

Ґрунтовне дослідження сутності та закономірностей функціонування інформаційної сфери на сучасному етапі здійснено С.Ф. Лазаревою, яка визначає її як «сферу суспільно-виробничих відносин, пов'язаних з отриманням і використанням інформаційних ресурсів, сферу інформаційної діяльності людей, пов'язану з переробкою та створенням інформаційних продуктів й наданням інформаційних послуг».

На думку С.Ф. Лазаревої, інформаційна сфера складається з двох секторів: первинного і вторинного. До первинного автор відносить всі структури, пов'язані з розробленням і використанням апаратних і програмних засобів інформатики, нових інформаційних технологій, а також з інформаційним сервісом населення. У цьому секторі інформаційна діяльність є основною. Другий сектор об'єднує інформаційні процеси та системи всередині інших, «неінформаційних» галузей економіки, пов'язаних із виробництвом і перетворенням сировини, матеріалів та енергії (промисловість, сільське господарство, енергетика тощо). Для цього сектору інформаційна діяльність не є основною.

У Законі України «Про інформацію» інформаційна діяльність визначається як сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

В господарській практиці України згідно з Державним класифікатором видів економічної діяльності (ДК 009-96), введеним в дію у 1996 р., у розділі К72 — Діяльність у сфері інформатизації виділено такі групи діяльності:

72.1. Консультації з питань інформатизації.

72.2. Створення програмного забезпечення.

72.3. Оброблення даних.

72.4. Робота з базами даних.

72.5. Технічне обслуговування та ремонт офісної і комп'ютерної техніки[13, c. 89].

Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність визначення кола питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження.

Результатом аналітичної діяльності будуть такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки. До різновидів оглядової інформації слід віднести також інформаційні релізи, підготовка яких потребує аналізу первинної інформації, її розподілу на основну та надлишкову, відкриту та конфіденційну, головну та периферійну. Тому в процесі інформаційно-аналітичної діяльності широко використовуються методи критичної оцінки інформації. Інформаційні документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційного управління.

Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вона знаходиться на перетині ряду наукових дисциплін, зокрема соціології, політології, економічної науки, математики, логіки, інформатики тощо. Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень підкреслюють, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти у системному вигляді. Це дозволяє створити цілісну картину того, що відбувається, й спрогнозувати майбутню діяльність різних структур, сил, груп інтересів тощо.

Саме необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної інформації. З'ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки. Наявність в інформаційно-аналітичних дослідженнях "вивідного знання" робить їх надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Необхідність інформаційно-аналітичних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів.

Слід зазначити, що жодна з наведених класифікацій видів інформаційної діяльності не є досконалою. Досить поширеною в науці та господарській практиці є звужене трактування інформаційної діяльності: діяльність з технічного забезпечення процесів одержання, використання, поширення та зберігання інформації. З іншого боку, інформаційна діяльність трактується ширше і охоплює також сфери, де вона є допоміжною в основному виробничому процесі. Однак, в сучасних умовах не існує такої сфери, де не відбувалися б процеси передачі, використання чи зберігання інформації. Тому вкрай важливим є визначення інформаційної сфери економіки на основі аналізу сучасного розвитку діяльності її суб'єктів[11, c. 146-147].

1.2. Специфіка інформаційно-аналітичного міжнародного бізнесу

Слід зазначити, що інформаційна сфера — це такий сегмент сучасної економіки, суб'єкти якого здійснюють свою діяльність щодо одержання, використання, поширення чи зберігання інформації, а також технічного обслуговування цих процесів. Інформаційна сфера поділяється на два сектори: перший — сектор інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), продуктом, результатом діяльності якого є технічні засоби, програмне забезпечення тощо; другий — сектор інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), результатом діяльності в якому стають інформаційні ресурси в будь-якому вигляді: віртуальні або на технічних носіях (книги, журнали, документи, дискети, фільми тощо).

В обох секторах відбуваються процеси одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Але якщо в секторі ІКТ здійснюється технічне забезпечення цих процесів, то в секторі ІАД виробляються та реалізуються різноманітні інформаційні ресурси — продукти інтелектуальної діяльності.

В межах сектору ІКТ функціонують підприємства та фірми, зайняті виробництвом та обслуговуванням технічних засобів передачі, збереженням і прийняттям інформації.

Поряд з ІКТ в сучасній структурі економіки виділяється така сфера діяльності, яку можна назвати суто інформаційною. Це виробництво інформаційних продуктів і надання інформаційних та інформаційно-аналітичних послуг різним споживачам (окремим громадянам, підприємствам і організаціям, державним установам). Як правило, метою діяльності суб'єктів інформаційно-аналітичної діяльності є надання не стільки первинної інформації (облікової), скільки інформації більш високого порядку — аналітичної чи прогнозної[5, c. 123].

Сьогодні з'являються нові форми бізнесу: інформаційні фірми, кредитні бюро, інформаційно-консалтингові центри, інформаційно-аналітичні організації тощо. Показові в цьому плані системи правової інформації, які надають не тільки можливість одержання правової інформації, а й коментарі фахівців юридичної служби, а також системи пошуку за різними реквізитами, що полегшує добір даних, необхідних для прийняття певного управлінського рішення та укладання угод на ринку товарів і послуг.

Мета інформаційного бізнесу — охарактеризувати та проаналізувати загальний і фінансовий стан конкретної компанії, галузі, регіону тощо. На основі цієї інформації клієнт, який її замовляє, переконується в надійності партнера, дізнається про можливі вигоди чи проблеми. Завданням інформаційної фірми стає збір повної, достовірної та якісної інформації про діяльність компанії — перспективного партнера.

Для організації такого бізнесу легально необхідні прості та чіткі процедури збору та використання інформації. В західних країнах ці процеси вже відпрацьовані, наприклад, у Великій Британії створено єдиний орган — Company House, який реєструє компанії і збирає їхню повну звітність. Основними цілями діяльності Company House є реєстрація, перереєстрація та зняття з реєстру компаній і документів згідно з законодавством Великої Британії; надання громадськості інформації про компанії та їхню діяльність.

Законодавчо встановлено, що всі підприємства країни зобов'язані надавати цій агенції свої річні звіти і таким чином звітувати перед громадськістю. В Company House акумулюються дані про всі зареєстровані компанії, діючі або такі, що припинили своє існування. Будь-який клієнт може отримати річний звіт компанії, іншу документацію. Так компанія забезпечує рівноправний доступ до інформаційних ресурсів у суспільстві і реалізує державну політику створення прозорого інформаційного середовища для підприємництва. Надаючи на платній основі послуги з інформаційного забезпечення Company House, має досить потужну технічну базу, електронну систему збору, обробки та поширення інформації, об'ємні бази даних про стан справ у різних сегментах ринку[5, c. 124].

Подібні органи діють і в інших країнах. Існують певні відмінності у веденні загального реєстру компаній та у тому, які саме підприємства зобов'язані надавати про себе всю звітність або іншу інформацію. Країни Європейського Союзу вже врегулювали механізми отримання інформації (звітності, установчих документів) від підприємств практично всіх форм власності, Тому компанії, які працюють на ринку інформаційного бізнесу ("credit reporting"), можуть отримати всю необхідну інформацію із загальнодоступних джерел і проаналізувати її.

На міжнародному рівні розвивається такий вид бізнесу, як інформаційне посередництво. Передусім він представлений у сфері торговельних відносин (інформація про товари, ціни, умови поставки). Так, інформаційні ресурси швейцарської компанії «Компас» акумулюють дані про компанії, товари і послуги, товарні марки, прізвища власників і топ-менеджерів компаній. «Компас» має представництва більше ніж у 70 країнах світу, розвиваючи свій бізнес через систему франчайзингу.

У сфері міжнародного інформаційного бізнесу відомою є компанія «Блумберг», яка має філії в 70 та обслуговує клієнтів у 126 країнах світу. Ця компанія створила широку клієнтську базу завдяки диверсифікації інформаційних послуг. До її інформаційних продуктів відносяться: інформація про інвестиційні показники, аналітичні матеріали, відомості про електронні торги тощо. Компанія надає миттєвий доступ до будь-яких фінансових даних у реальному масштабі часу, а також спеціалізується на медіа-бізнесі: надання глобальних новин, телебачення, радіо, Інтернет, видання журналів і книг. Розміщена у Нью-Йорку, компанія наймає понад 8000 працівників у 108 офісах в усьому світі.

Різновидом інформаційного бізнесу також є здійснення рейтингових оцінок діяльності підприємств. Рейтингові оцінки стають популярними і поширюються в різних сферах діяльності, охоплюючи такі аспекти: фінансовий, інвестиційний, людський потенціал тощо. Вже стали загальновідомими компанії «Мудіс», «Стандарт енд Пур», «Фітч», які займаються дослідженням інвестиційної привабливості та кредитоспроможності фірм і підприємств. Проведення рейтингу мотивує компанії взяти участь у ньому і, відповідно, надати про себе якомога більше інформації[5, c. 125].


Розділ 2. Аналіз інформаційно-аналітичної діяльності у міжнародному бізнесі

2.1. Дослідження інформаційної діяльності в міжнародному бізнесі та Україні

Поширюється інформаційно-аналітична діяльність і на більш комплексному, макроекономічному та глобальному рівнях. Різноманітні агенції, організації, фонди здійснюють аналітичні огляди та прогнозні оцінки різних сфер суспільної діяльності: фінансового ринку, економіки в цілому, ринку праці, ринку цінних паперів, споживчого ринку, зовнішньоекономічної діяльності, системи освіти, науки тощо.

В Україні цей сектор також представлений потужними агенціями (Український центр економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова (УЦЕПД), Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) тощо). Ці агенції займаються дослідженнями в різних сферах суспільного життя: економіці, політиці, культурі.

Наприклад, неприбуткова громадська організація УЦЕПД [12] здійснює дослідження в галузі внутрішньої політики, соціально-економічного розвитку України, енергетики, державного управління, міжнародної економіки, зовнішньої політики, національної безпеки і оборони, військового будівництва, міжнародної та регіональної безпеки, миротворчої діяльності. УЦЕПД готує такі аналітичні матеріали: моніторинг загроз національній безпеці України, політичний аналіз і стратегічний прогноз, аналітичні доповіді, бюлетені, статті, результати соціологічних досліджень, оперативний коментар з актуальних проблем у засобах масової інформації. Центр розміщує результати своїх досліджень у спеціалізованому журналі, на власній WEB-сторінці, організовує семінари, конференції, круглі столи.

У 1997 р. створено МЦПД [9], який має на меті вдосконалення процесу прийняття політичних рішень в Україні та залучення громадськості до процесу формування політики і моніторингу ходу реформ. МЦПД здійснює аналітичну діяльність, поширює результати своїх досліджень, надає консультації та допомогу недержавним організаціям у підвищенні їх інституційної стійкості та стратегічного планування[5, c. 125].

Сформувалася мережа інформаційно-консалтингових компаній у різних сферах бізнесової діяльності: маркетингу, агросекторі та харчовій промисловості, зовнішній торгівлі, паливно-енергетичному комплексі тощо. У сфері новинного бізнесу унікальним є досвід роботи компанії «Інфо-сервіс-груп» (ІСГ), яка випускає сім інформаційних продуктів: «Вектор» — дайджест для керівників» (виходить щодня о 9 годині ранку), «Вектор» — тижневий огляд» (виходить у понеділок), «Вектор» — будівництво» (виходить у понеділок), «Вектор» — паливно-енергетичний комплекс» (виходить щовівторка), «Вектор» — транспорт» (виходить щовівторка), «Вектор» — тижневий огляд АПК» (виходить у середу), «Вектор» - фінансовий огляд» (виходить щочетверга). Всі ці видання оперативно поширюються електронною поштою.

ІСГ проводить послідовну роботу зі створення бази даних суб'єктів підприємництва всіх форм власності, готує реєстр інформаційно-аналітичних організацій, підприємств, фірм, компаній, установ України для того, щоб отримувати системну макроекономічну аналітичну інформацію про стан економіки нашої країни, її регіонів та галузей економіки, а також відстежувати процеси, які відбуваються на мікрорівні (в окремих підприємствах і фірмах). Все це дає змогу організувати системний моніторинг процесів на ринку України в цілому та в окремих його сегментах.

Системою дайджестів «Вектор» користуються не лише великі компанії, а й малий та середній бізнес і навіть приватні підприємці. Ця системно підібрана інформація та аналітичні коментарі слугують для керівників підприємств своєрідним путівником у світі бізнесу, різних його сегментах.

ІСГ створила чималу групу висококваліфікованих фахівців з різних сегментів бізнесу, які здатні аналізувати та коментувати складні явища в галузях економіки, проводити моніторинг економічних процесів на макро- , мікро- та регіональному рівнях. Триває постійне вдосконалення методів і форм збирання, пакетування, аналізу та поширення інформації про стан економіки України, її регіонів та галузей економікикраїни, окремих фінансово-промислових груп, підприємств, фірм і компаній.

Важливою сферою діяльності для економіки України та її експортної орієнтації зокрема є аграрний сектор. Саме тому тут діють такі компанії, як «ПроАгро», центр маркетингових досліджень «УкрАгроКонсалт», ООО «Аграрика», інформаційне агентство «АПК—Інформ» тощо. Так, компанія «ПроАгро» вивчає товарні ринки сільгосппродукції, надає інформаційні та консалтингові послуги сільгоспвиробникам, трейдерам та інформаційним агенстствам, готує інформаційно-аналітичні видання: «Агросфера», "Grain & Oilseed Ехіт Report", «Експорт зерна», «Експорт олійних»[6, c. 7-9].

Характерно, що у сфері інформаційних послуг представлені як приватні компанії, так і неприбуткові організації. Водночас, для розвитку інформаційного бізнесу вирішальним є державний вплив на суб'єкти інформаційного бізнесу, створення законодавчих умов для їхньої діяльності, поширення та включення суб'єктів цього сегменту бізнесу у світові глобальні інформаційні системи. Необхідною умовою цього є прозорість внутрішнього інформаційного простору в країні, яка може бути забезпечена насамперед шляхом створення інституційних і технічних передумов поширення інформації. Це потребує відсутності монополії на прийняття рішень і високої дисципліни їх виконання, постійного інтелектуального пошуку, дискусій та обговорень важливих питань сьогодення[5, c. 25].

2.2. Значення інформаційного бізнесу в міжнародному бізнесі

Формування цивілізованого інформаційного ринку передбачає наявність відповідних суб'єктів та об'єктів, а також захист їх прав, передусім прав інтелектуальної власності. Розвинені країни сьогодні багато зусиль докладають до гармонізації законодавства та правових норм функціонування ринків інформаційних ресурсів. У цих країнах законодавчо встановлені механізми висвітлення інформації про основні реєстраційні дані всіх господарюючих суб'єктів. Завдяки таким механізмам формується прозоре інформаційне середовище, що сприяє розвитку підприємницьких відносин, прискорює та зменшує витрати на трансакції. Крім того, потреба в доступній, достовірній і своєчасній інформації спонукає самі компанії надавати про себе таку інформацію.

Проте в Україні ці процеси не відпрацьовані й потребують як законодавчого оформлення, так і організаційного розвитку. В українському класифікаторі видів діяльності взагалі відсутній такий вид діяльності, як інформаційно-аналітичний бізнес, що створює хибне враження про його відсутність в економіці. Сьогодні завдяки спрощеній системі оподаткування великий відсоток бізнесу, в тому числі й зовнішньоекономічного, зосереджений у секторі приватних підприємців. Природно, що західних партнерів часто цікавлять питання надійності їхніх українських партнерів. Однак через відсутність загальнодоступного реєстру важко іноді навіть встановити, чи зареєстрований такий підприємець. Якщо інформацію про відкриті акціонерні товариства ще можливо отримати, то щодо інших компаній панує повна невизначеність. Неврегульовані також питання реєстрації прав власності. Зараз формується реєстр Міністерства юстиції України, але поки що не відомо, чи буде надана можливість доступу до нього всіх зацікавлених осіб.

Слід зазначити, що ринок взагалі й особливо кредитний потребує інформації не лише про підприємства, а й про споживачів. Українське законодавство забороняє збір будь-якої інформації про окремих громадян та суб'єкти підприємництва, але без цього неможливий розвиток ринку споживчих кредитів, системи платіжних карток, іпотеки. Адже невід'ємним елементом розвиненого ринку має бути захист прав кредитора[6, c. 19-20].

Зростання значення інформаційного бізнесу, зумовлене прогресом у телекомунікаційних технологіях, є важливим елементом процесу для інтернаціоналізації господарського життя, розвитку світогосподарських зв'язків. Функціонування світового ринку в сучасних умовах неможливо уявити без всесвітніх мереж, які забезпечують зв'язки між підприємствами різних країн (фінансові, телекомунікаційні, торгові, консалтингові тощо). Посилення міжнародних зв'язків формує особливу потребу в інформації про господарські суб'єкти, стан економіки, рух товарів і послуг, капітал, робочу силу у світі[5, c. 20].


Висновки

Інформаційно-посередницька діяльність стає важливим сегментом сучасного бізнесу, оскільки сприяє поширенню інформації у світовому масштабі та прискорює трансакції, що впливає на загальну ефективність підприємницької діяльності. В міжнародній практиці сектор інформаційно-аналітичних послуг досить розвинений, у ньому представлені добре відомі великі фірми та корпорації. Для України дуже важливим є вивчення зарубіжного досвіду зі створення прозорого інформаційного середовища для підприємницької діяльності, формування сприятливих умов функціонування інформаційного посередництва в різних організаційно-правових формах.

На сьогодні ще немає єдиної думки щодо сутності інформаційного бізнесу та видів діяльності, віднесених до нього. Цьому є об’єктивне пояснення: ще не є остаточно сформованою сама концепція інформаційної сфери економіки. Власне до інформаційного бізнесу належать усі фірми, що проводять діяльність у сфері інформатизації та інформаційних технологій, діяльність, пов’язану з розробленням, удосконаленням та розповсюдженням компонентів інформаційних технологій. Це також й обчислювальна техніка, засоби комунікації, офісне обладнання, програмне забезпечення й специфічні види послуг (інформаційне, технічне і консультаційне обслуговування, лізинг, страхування, навчання тощо), які сприяють ефективному використанню інформаційних технологій в управлінських і технологічних процесах.

Ураховуючи те, що інформаційний бізнес має свої специфічні оригінальні продукти (ІПП), унікальні засоби виробництва цих продуктів (обчислювальна техніка, засоби комунікації та програмне забезпечення) й чітко визначеного споживача (суб’єкти господарювання різних рівнів, фізичні особи), можна сказати, що інформаційний бізнес є самостійною сферою.

В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося значно пізніше, ніж у розвинених країнах, — у 90-х роках ХХ ст., коли вона стала самостійною державою і розпочала розбудову своєї економіки на засадах ринкової системи господарювання. Попервах інформаційний бізнес сприймався як підприємницька діяльність, пов’язана тільки з продажем технічного та програмного забезпечення, оскільки він розвивався тільки у сфері збуту. Це можна пояснити так:

· нагальною потребою у сучасній обчислювальній техніці;

· можливістю швидкого обігу коштів у сфері посередницьких послуг;

· пасивною роллю держави у процесі формування інформаційного ринку.

Крім того, поясненням цьому може бути відносна новизна процесів, що відбуваються і, насамперед, впровадження ринкових відносин.

На розвиток підприємницької діяльності в галузі інформаційних і комунікаційних технологій — інформаційного бізнесу в Україні об’єктивно впливають ті самі фактори, що й в усіх пострадянських державах. Це:

· майже повна відсутність теоретичних досліджень і практичних розробок з питань формування інформаційного ринку;

· загальне відставання від світового рівня в розвитку технічної бази засобів обчислювальної техніки та передавання інформації, а також створення програмних продуктів;

· недостатня розвиненість елементів ринкової інформаційної інфраструктури;

· нерозвиненість методичного, організаційного та функціонального забезпечення процесів удосконалення компонентів інформаційних і комунікаційних технологій;

· фрагментарне вирішення проблем інформаційного бізнесу, поза єдиної організаційної та соціально-економічної моделі розвитку.


Список використаної літератури

1. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 №2657-ХІІ // zakonl.rada.gov.ua.

2. ДК 009-96. Державний класифікатор України: Класифікатор видів економічної діяльності: Наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 22.10.1996 №441 //www.dnop.com.ua.

3. Бузова Н.Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. — М.: Наука, 1986. — 277 с.

4. Громов Г.Р. Национальные информационные ресурсы: проблемы промышленной эксплуатации. - М.: Наука, 1984. - 237 с.

5. Корнєв Ю. Інформаційно-аналітична діяльність як сфера бізнесу/ Ю. Корнєв //Підприємництво, господарство і право // 2003. - №12. - C. 123-126

6. Куценко СП., Лазарева С.Ф., Жаворонкова Г.В. Основні положення концепції та напрями інформатизації суспільства // Машинна обробка інформації: Міжвідомчий наук. зб. — Вип. 56. -К.: КДЕУ, 1994. - С 5-20.

7. Лазарева С.Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. - 667 с.

8. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США/ Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1966.-462 с.

9. Міжнародний центр перспективних досліджень //www.icps.com.ua.

10. Портер М. Конкуренція: Учеб. пособие / Пер. с англ. — СПб.; М.; К.: Вільямс, 2000. - 495 с.

11. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д.Г. Лук'яненка. — К.: КНЕУ, 2002. - 538 с

12. Український центр економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова // www. uceps.org.

13. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку // Економіка України.-2001.-№1.-С 89-90.

14. Чухно А.А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі // Економіка України. — 2004.- №4. - С 15-23.

загрузка...
Top