Платіжний баланс

Вступ.

1.Платіжний баланс: суть і структура.

2.Методи зрівноваження платіжного балансу.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Різноманітність міжнародних торгових і фінансових операцій, що породжують попит на певну валюту та її пропозицію, відображається в платіжному балансі.

Статті платіжного балансу фіксують всі операції, що мають місце між резидентами країни (включаючи споживачів, підприємців і державні установи) та резидентами зарубіжних країн.

Багатосторонній комплекс міжнародних відносин країни знаходить відображення в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які за традицією називаються платіжним балансом.

Під платіжним балансом розуміють систематизоване співвідношення економічних угод, здійснених за певний проміжок часу державними і закордонними господарськими підприємствами. Найчастіше беруть річний, піврічний і квартальний платіжні баланси. Інколи визначається також платіжний баланс для окремих територій, інтеграційних угрупувань або навіть для обороту з однією країною, якщо він має важливе значення.

Платіжний баланс виражає безпосередньо рівень і структуру платіжних оборотів із закордоном. Це означає, що він виражає господарські зв'язки даної країни із світовим господарством. Рівень господарського обороту із закордоном показує ступінь відкритості господарства для світового ринку. Структура оборотів (платіж по торгівельному обороту, кредитних і грошових операціях) вказує на вид зв'язків даної країни із світовим господарством. Сальдо платіжного балансу показує кінцевий ефект діяльності країни в її стосунках із закордоном.

1.Платіжний баланс: суть і структура

На платіжний баланс країни впливає ступінь втручання держави в господарство і сферу господарських зв'язків. Платіжний баланс характеризує результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період. Цей баланс є найпоширенішим видом балансу міжнародних розрахунків.

За визначенням МВФ, платіжний баланс — це статистичний звіт за певний період, який показує операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною з рештою світу; зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, СПЗ, які належать країні, а також фінансових вимогах і зобов'язань у відношенні до решти світу; односторонні перекази і компенсуючі записи, що необхідні для балансування тих операцій і змін, які взаємно не покриваються.

Платіжний баланс як документ зазнав помітних змін за час свого існування. Перші підрахунки масштабів зовнішньоекономічної діяльності країни відносяться ще до середньовіччя, а сам термін "платіжний баланс" був введений шотландським економістом XVIII століття Джеймсом Стюартом. На початку XX століття методи складання платіжного балансу були детальніше розроблені в Англії і США. На базі англійських і американських розробок Ліга Націй, а потім МВФ стандартизували методики складання платіжного балансу для всіх країн.

Щоправда, в багатьох країнах баланс складається з великих відхиленням від стандартної системи МВФ, що заважає співставляти платіжні баланси різних країн.

Для полегшення співставлення МВФ публікує платіжні баланси всіх країн-членів цієї організації, складені (перераховані) за стандартною схемою і в єдиній валюті — доларах. Основним виданням МВФ у цій галузі є двотомний щорічник. У першому томі публікуються баланси всіх країн-членів МВФ, у другому — ці баланси зведені в загальній таблиці за укрупненими статтями. Відомості для щорічника беруться із національної статистики[9, c. 157-158].

Платіжний баланс країни представляє собою співвідношення всіх надходжень валютних коштів у цю країну та платежів за кордон за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Національний платіжний баланс, з одного боку, включає кілька категорій надходжень і платежів — по зовнішній торгівлі, різного роду платежах і послугах (фрахт, страхування), міжнародному туризму, перерахунках прибутків від вкладень капіталу чи коштів за кордон. З іншого боку, він відображає грошові виплати за кордон за імпорт товарів і дорогоцінних металів, а також за послуги, інвестиції, одержані кредити.

На відміну від національного платіжного балансу, світовий платіжний баланс відображає або лише надходження, або лише виплати, оскільки те, що для однієї країни є надходженням, для іншої буде виплатою. Отже, світовий платіжний баланс відображає грошові надходження за надані послуги одними країнами іншим. Він характеризує зовнішньоекономічні зв'язки однієї країни з усіма іншими країнами світу. Платіжний баланс відображає міжнародні операції та акції.

До платіжного балансу, крім зовнішньоторговельного, включають баланс іноземних інвестицій, баланс економічної допомоги і т.д.

Як складова частина міжнародної системи, національний платіжний баланс має таку схему (див. табл.1).

У міжнародній фінансовій статистиці застосовують інший вид платіжного балансу. В ньому відображаються джерела утворення й основні напрямки використання коштів певної країни в системі світової економіки. Цей баланс розробляє МВФ удвох варіантах — за загальним обігом і сальдо зовнішньоекономічних операцій.

Стандартна схема платіжного балансу, що рекомендована МВФ, така (див. табл. 2)[4, c. 205-207].

Показники платіжного балансу обчислюються на певну дату, а також за певний період. Платіжний баланс на певну дату називається ще розрахунковим і його неможливо сформувати у формі статистичних показників; він існує у вигляді змінного з дня на день співвідношення платежів і надходжень. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти в даний момент.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) називається ще звітним і складається на основі статистичних показників про проведені на цей період операції і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

У структурному відношенні платіжний баланс має такі розділи:

- торговельний баланс (співвідношення між ввозом і вивозом товарів);

- баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій);

- баланс руху капіталів і кредитів.

Торговельний баланс визначається як співвідношення вартості експорту та імпорту товарів[12, c. 158-159].

Від становища країни в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики залежить економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно кожної конкретної країни. Наприклад, для "бідних" країн, в яких обмежені офіційні резерви і панує неефективне відстале виробництво, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для сплати міжнародних зобов'язань за іншими статтями платіжного балансу, а для промислово розвинутих країн — як джерело створення "другої" економіки за кордоном.

Пасивний торговий баланс оцінюється як ознака слабкості світо-господарських позицій країни.

До балансу послуг входять платежі і надходження від транспортних перевезень, страхування, електронного, телеграфного, телефонного, поштового та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгових та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних і наукових обмінів і т. ін.

Крім цього, в розділ "Послуги" входять виплати доходів від інвестицій за кордоном і відсотків за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони ближче до руху капіталів і кредитів.

У платіжному балансі виділяються такі статті:

- надання військової допомоги іноземним державам;

- військові видатки за кордоном.

Варто зазначити, що в платіжному балансі, за методикою МВФ, виділяють односторонні перекази, зокрема:

- державні операції — субсидії іншим країнам по лінії економічної

допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

- приватні операції - перекази на батьківщину іноземних робітників, спеціалістів, родичів.

Баланс руху капіталів і кредитів - співвідношення між вивезенням-ввозом державних і приватних капіталів, наданими і отриманими міжнародними кредитами.

За економічним змістом ці операції діляться на дві категорії: міжнародний рух підприємницького і позичкового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання та будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів іноземних компаній). Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довгострокового капіталу та впливають на платіжний баланс.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками часу:

1. Довгострокові і середньострокові операції включають державні і приватні позики та кредити, терміном понад 1 рік.

2. Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до 1 року, поточні рахунки національних банків в іноземних банках, переміщення грошового капіталу між банками.

Незважаючи на вдосконалення методики збору та обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки залишаються значними, тому виділено статтю "помилки і пропуски", в яку включаються ці статистичні похибки і невраховані операції.

Найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в кризові періоди. Тому стаття "помилки і пропуски" відноситься до розділу платіжного балансу, що відображає рух капіталів і кредитів; їх показники різко зростають при кризових ситуаціях.

Заключні статті платіжного балансу відображають операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні організації, в результаті чого відбуваються зміни у величинах і складі централізованих офіційних золотовалютних резервів.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

А. Поточні операції

Товари.

Послуги.

Доходи від інвестицій.

Інші послуги і доходи.

Приватні й односторонні перекази.

Офіційні односторонні перекази.

Підсумок А. Баланс поточних операцій.

В.Прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал.

Прямі інвестиції.

Портфельні інвестиції.

Інший довгостроковий капітал.

Підсумок: А+В відповідає концепції базисного балансу США.

C. Короткостроковий капітал.

D. Помилки і пропуски.

Підсумок: А+В+С+ D відповідає концепції ліквідності в США.

E. Компенсуючі статті.

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування.

G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок: А+В+С+ D+E+ F+ G відповідає концепції офіційних розрахунків у США.

Н. Підсумкова зміна резервів.

СДР (СПЗ).

Резервна позиція в МВФ.

Інші вимоги.

Кредити МВФ[5, c. 137-139].

2. Методи зрівноваження платіжного балансу

На ПБ впливають різні макроекономічні фактори:

1) національний дохід. Чим вищий національний дохід, тим вищий рівень життя та споживання, більші обсяг імпорту та схильність до експорту капіталу. Отже, чим більший національний дохід, тим більше від'ємне сальдо рахунка поточних операцій і фінансового рахунка;

2) рівень процентних ставок. Чим вищий в країні рівень реальних процентних ставок відносно інших країн, тим більше бажання нерезидентів перевести свої активи у дану країну, тим більше додатне сальдо фінансового рахунка;

3) обсяг грошової емісії. Активна грошова політика нарощування грошової маси призводить до підвищення цін та зниження рівня процентних ставок. Якщо валютний курс швидко реагує на зростання цін, то індекс умов торгівлі погіршується, а зниження рівня процентних ставок сприяє відпливу капіталу з країни. Отже, чим більший обсяг грошової емісії, тим більше від'ємне сальдо рахунка поточних операцій та фінансового рахунка;

4) фіскальна політика держави. Зниження податків і зростання державних витрат сприяє зростанню споживання в країні, що збільшує імпорт і погіршує баланс поточних операцій. Навпаки, обмежувальна фіскальна політика скорочує поточне споживання та інвестиції, заохочує заощадження, що збільшує рівень процентних ставок та сприяє припливу капіталу з-за кордону. ПБ покращується;

5) валютний курс. Якщо валютний курс національної валюти знижується і водночас попит на імпорт в цю країну і попит на експорт продукції з цієї країни у нерезидентів еластичні, то торговий ПБ країни покращується. Але зниження валютного курсу може викликати відплив фінансових інвестицій з країни, що погіршить ПБ[10, c. 121-123].

Внаслідок дії цих факторів баланс не буде сходитись. Для точного зведення балансу використовують спеціальні балансувальні (компенсуючі) статті балансу.

Таким чином, складаючи платіжний баланс, його статті поділяють на основні (автономні) та балансувальні. До основних належать статті, в яких відображаються операції, що впливають на остаточний результат платіжного балансу, та які є відносно самостійними: поточні операції та рух довгострокового капіталу. До балансувальних статей належать операції, які не мають самостійності або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи та джерела регулювання сальдо платіжного балансу та відображають рух валютних резервів, зміну короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, зовнішні державні позики, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій тощо, тобто вони відображені у позиціях "Резервні активи" і частково — "Інші інвестиції" фінансового рахунка ПБ.

Поділ платіжного балансу на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення його дефіциту (balance-of-payments deficit) або активу, надлишку (balance-of-payments surplus). Сальдо, яке утворюється за основними статтями, покривається за допомогою балансувальних статей. Конкретно фінансування дефіциту ПБ здійснюється за рахунок:

1) залучення позик міжнародних фінансових організацій;

2) продажу золота;

3) отримання трансфертів з-за кордону;

4) скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівноважити ПБ за допомогою перерахованих вище заходів; виникає криза ПБ. Ця криза відображається у ПБ як від'ємне сальдо ПБ у цілому, яке не може бути покрито у поточному році через недостатність резервних активів або якщо використання їх для цих цілей заборонено законом. У такому випадку країна може використати виключне фінансування (exceptional financing). Це операції, які здійснюють країни, що зазнають труднощів з фінансуванням від'ємного сальдо ПБ, за згодою та за підтримки їхніх закордонних партнерів з метою зниження цього сальдо до рівня, який може бути профінансовано традиційними засобами.

Операції з виключного фінансування можуть проводитись за будь-якими статтями ПБ і не відокремлюються від них. До цих операцій відносять такі:

1) анулювання боргу (debt forgiveness) — добровільна відмова кредитора від частини або усієї суми боргу, зафіксована у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником. У ПБ ця операція показується як капітальний трансферт у рахунку руху капіталу;

2) обмін заборгованості на акції (debt leguity swap) — обмін простроченої заборгованості та інших боргових зобов'язань на акції компаній країни-боржника. Ці операції мають багато конкретних форм, але економічний зміст їх один: боргові зобов'язання, які не можуть бути покриті боржником, обмінюються за згодою з кредитором на частку у власності боржника;

3) запозичення для врегулювання ПБ (credits for balance of payments needs) — позики, які отримують державні органи та ЦБ від інших країн для фінансування ПБ у виняткових ситуаціях. До цієї групи відносяться кредити, надані МВФ. Усі вони записуються у ПБ "під рискою";

4) переоформлення заборгованості (debt rescheduling) — зміна умов чинного договору або укладення нової угоди, яка передбачає заміну узгоджених спочатку строків платежів на нові. При переоформленні вважається, що поточні платежі за боргом було зроблено своєчасно і фінансувалися за рахунок нової, тобто переоформленої заборгованості;

5) прострочення платежів за заборгованістю (arreas) — у рамках цього способу країни — зі згоди кредитора чи без неї — просто не платять належні суми за зовнішніми зобов'язаннями. Ця операція записується у ПБ "під рискою";

6) залучення коштів з-за кордону іншими секторами економіки, крім уряду та ЦБ, яке заохочується державними органами шляхом субсидування валютного курсу чи процентних ставок.

Новим явищем з середини 70-х років стали спроби вироблення принципів колективного регулювання ПБ, зокрема на регулярних зустрічах на вищому рівні країн "Великої сімки" (Group of Seven)[8, c. 164-166].

Висновки

У платіжному балансі відображаються: структурні диспропорції економіки, які визначають різноманітні можливості експорту та потреби імпорту товарів, капіталів і послуг; кон'юнктурні фактори (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу та ін.); зміни у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

1. Нерівномірність економічного та політичного розвитку країни, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки.

3. Зростання закордонних державних видатків.

4. Мілітаризація економіки і військові видатки.

5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

6. Зміни в міжнародній торгівлі.

7. Валютно-фінансові.

8. Інфляція.

9. Надзвичайні обставини - неврожаї, стихійні лиха, катастрофи і т.д.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бов-трук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горо-бець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. -4-те вид., стереотипне. -К.: Знання-Прес, 2003. -405 с.

5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Володимир Липов,; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -406 с.

6. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко та ін.. -К.: Либідь, 1992. -256 с.

7. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін.. -К.: Либідь, 1992. -190 с.

8. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

9. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Бо-рис Одягайло,. -К.: Знання , 2005. -397 с.

10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Олександр Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.

11. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,; За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. -495 с.

12. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і нау-ки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління " . -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -231 с.

загрузка...
Top