Міжнародні стандарти ISO 9000 та їх роль в управлінні якістю продукції

Вступ.

1. Створення стандартів серії ISO 9000. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації.

2. Міжнародні стандарти серії ISO 9000.

2. Управління системами та процесами за державними стандартами ДСТУ ISO 9001.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада та ін.) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до системи якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO, були розроблені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами серії 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні.

У цій роботі розглянута міжнародна та європейська діяльність з стандартизації, а саме по створенню стандартів серії ISO 9000, склад та застосування стандартів серії ISO 9000.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров'я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.


1. Створення стандартів серії ISO 9000. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації

Діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх часів. Спочатку ці роботи проводились на основі приватної ініціативи. Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт із стандартизації в промислово розвинутих країнах вимагали їх координації. В зв'язку з цим були створені перші національні організації із стандартизації у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), Франції, США (1918 р.).

В 1926 р. була створена міжнародна федерація національних асоціацій із стандартизації - ISA, в склад якої ввійшло біля 20 національних організацій із стандартизації. Вона розробила понад 180 міжнародних рекомендацій із стандартизації, але з початком другої світової війни припинила свою діяльність.

В жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН, створили Міжнародну організацію із стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер. Мета створення її була сформульована таким чином: "…сприяти успішному розвитку стандартизації у всьому світі".

Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 р. для розробки способів взаємного визнання національних і регіональних систем сертифікації та міжнародних знаків відповідності продукції вимогам стандартів та інших нормативних документів, в першу чергу - тих, що стосуються безпеки споживачів, охорони здоров'я населення і захисту навколишнього середовища, був створений Комітет Ради ISO - SERTICO, який в 1985 р. був реорганізований в Комітет Ради ISO з оцінки відповідності - САСКО.

У 1904 р. була створена міжнародна електротехнічна комісія - ІЕС, яка з 1946 р. разом з ISO і її комітетами проводить активну роботу із стандартизації. На першому етапі розроблялися настанови ISO/IEC із стандартизації, а в подальшому робота була спрямована на розробку стандартів з управління якістю і сертифікації. Результатом цієї роботи стало створення в1987 р. технічним комітетом ISO/TK 176 "Управління якістю і забезпечення якості" стандартів серії ISO 9000.

До європейських організацій, що займаються стандартизацією, відносяться: Європейський комітет з стандартизації - CEN, та Європейський комітет з стандартизації в електротехніці - CENELEC.

Діяльність CEN у напрямку стандартизації систем якості знайшла своє відображення у створенні європейських стандартів EN 29001, EN 29002, EN 29003, які є аналогами стандартів ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003. В європейських країнах, що входять до складу Європейського союзу, національні стандарти з систем якості створюють або безпосередньо на базі стандартів ISO серії 9000, або посилаються на стандарти EN серії 29000[4, c. 165-166].

Після отримання незалежності Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 01.01.93 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO, а 14.02.93 р. - в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів.

Розробником міжнародних стандартів серії ISO 9000 являється Міжнародна Організація по Стандартизації (International Certification Organization (ISO)). Це всесвітня федерація національних органів по сертифікації, що займаються технічним регулюванням. Для підтримки своєї діяльності Міжнародна Організація по Стандартизації залучає спеціалістів з різних галузей, які об’єднуються в технічні комітети по напрямам діяльності. Підготовка проектів міжнародних стандартів покладалась на технічний комітет ISO/TC 176 «Управління якістю і забезпечення якості». Створення стандартів серії ISO 9000, це наслідок формалізації та узагальнення практичного досвіду, накопиченого за весь післявоєнний період розвитку промисловості в світі.

Якщо простежити за еволюцією створення та розвитку стандартів серії ISO 9000, то можна виділити той цікавий факт, що до створення ISO 9000 в деяких країнах (наприклад у Великобританії) вже існували нормативні документи, які визначали вимоги до систем управління організаціями. Саме на основі цих документів перша редакція стандартів ISO 9000 була опублікована в 1987 році і являла собою серію, що складається з наступних нормативних документів:

ISO 9000 «Загальний менеджмент якості й стандарти по забезпеченню якості. Провідні вказівки на вибір і застосування»;

ISO 9001 «Система якості. Модель забезпечення якості при проектуванні і/або розробці, монтажі й обслуговуванні»;

ISO 9002 «Система якості. Модель забезпечення якості при виробництві й монтажі»;

ISO 9003 «Система якості. Модель забезпечення якості при остаточному контролі й випробуваннях»;

ISO 9004 «Загальний менеджмент якості й елементи системи якості».

Надалі, з розвитком систем управління якістю виникла необхідність внесення змін у міжнародні стандарти, з метою зробити їх повнішими й універсальнішими. Для цього в 1994 році була видана нова редакція стандартів серії ISO 9000[1, c. 134-136]


2. Міжнародні стандарти серії ISO 9000

Міжнародними стандартами з якості є стандарти ISO серії 9000 і 10000.а з охорони навколишнього середовища - ISO серії 14000. Міжнародні стандарти ISO серії 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектору промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.

За роки що пройшли від часу опублікування, вони отримали широке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої процедури сертифікації, а також вимог експертів, які здійснюють перевірку системи.

Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. Серія стандартів ISO 9000складеться з: ISO 9000, ISO 9001, ISO 9004[3, c. 181-182].

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом IS0/TC 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. В подальшому були внесені зміни в стандарти ISO серії 9000, які забезпечують більш зручне користування ними.

ISO 9000:2000. Системи управління якістю. Основні положення та словник. Стандарт розроблено Технічним комітетом ISO/TC 176 „Управління якістю і забезпечення якості", Підкомітетом SC 1 „Поняття та термінологія". Цей стандарт описує основні положення систем управління якістю, які є предметом стандартів серії ISO 9000, і визначає відповідні терміни. Дію цього стандарту поширюють на організації, що прагнуть досягнути переваги завдяки впровадженню системи управління якістю; організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції; замовників продукції; усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю; усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001; осіб, внутрішніх чи зовнішніх стосовно організації, які провадять консультування або підготовку з питань системи управління якістю, прийнятної для цієї організації; розробників відповідних стандартів.

ISO 9001:2000. Системи управління якістю. Вимоги. Стандарт розроблено Технічним комітетом ISO/TC 176 „Управління якістю і забезпечення якості". Стандарт містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення задоволеності споживача. На відміну від попереднього нове видання ISO 9001 та ISO 9004 утворює узгоджену пару стандартів з управління якістю.

ISO 9004:2000. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. Стандарт розроблено Технічним комітетом, ISO/TC 176 „Управління якістю і забезпечення якості", Підкомітетом SC 2 „Системи якості". Цей стандарт містить настанови, які виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001, призначений для того, щоб одночасно врахувати результативність та ефективність системи управління якістю, і, таким чином, потенційні можливості поліпшення показників діяльності організації. Порівняно з ISO 9001, цілі, пов'язані із задоволенням інтересів замовників і з якістю продукції, розширені і містять задоволеність зацікавлених сторін і показники діяльності організації[5, c. 165-167].

Вибір та застосування стандартів. Стандарти ISO серії 9000 передбачають застосування систем якості у чотирьох ситуаціях: отримання вказівок щодо управління якістю; контракт між першою та другою сторонами (постачальник-споживач); затвердження або реєстрація, що їх проводить друга сторона; сертифікація або реєстрація, що їх проводить третя (незалежна) сторона.

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, яка б передбачала всі ситуації, з якими може зіткнутися організація. Нижче згідно з стандартом ISO 9000 наводяться вказівки, що дозволяють організаціям правильно обрати стандарт ISO серії 9000 та 10000 і отримати корисну інформацію щодо впровадження систем якості.

ISO 9000:2000. Слід звертатися кожній організації, що має намір створити та впровадити систему якості. Розширення глобальної конкуренції призводить до того, що споживач починає висувати дедалі жорсткіші вимоги щодо якості. Для того, щоб не втратити конкурентноздатність і підтримувати високі економічні показники, організаціям-постачальникам необхідно впроваджувати все ефективніші та дійові системи. Цей стандарт подає пояснення основних понять у галузі якості і містить настанови щодо вибору та застосування стандартів ISO серії 9000 для цієї мети.

ISO 9001:1994. Звертатися і застосовувати його постачальнику слід у разі потреби довести свою здатність управляти процесом як проектування, так і виробництва продукції, що відповідає усім вимогам. Вони перш за все мають на увазі задоволення споживача за рахунок запобігання невідповідності на всіх етапах від проектування до обслуговування. Цим стандартом встановлена відповідна модель забезпечення якості.

ISO 9004:2000. Слід звертатися будь-якій організації, що має намір розробити та запровадити систему якості. Для того, щоб відповідати своєму призначенню, організація повинна забезпечити керованість технічними, адміністративними і людськими чинниками, що впливають на якість продукції. Стандарт містить повний перелік елементів системи якості, що стосуються всіх етапів життєвого циклу продукції і відповідних заходів, з якого організація може набрати і застосувати елементи згідно з своїми потребами.

За роки, що пройшли від часу опублікування, вони отримали широке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої процедури сертифікації, а також вимог до експертів, які здійснюють перевірку системи. З цією метою IS0/TC 176 підготував та опублікував у 1990 - 1992 р. стандарти ISO серії 10000[1, c. 96-98].

В основу стандартів серії ISO 9000 закладена ідея, що якість продукції організації закладається на всіх етапах її створення, включаючи навіть такі допоміжні процеси, як управління персоналом чи інфраструктурою. У зв’язку з цим апріорно приймається гіпотеза, що якщо організація будує свою діяльність правильно, згідно з визначеними правилами та принципами, то вона спроможна виробляти якісну продукцію. В противному випадку таку спроможність гарантувати неможливо.

ISO 9000 описує загальні положення СМЯ і встановлює термінологію для СМЯ. В цьому документі також розкриваються основні закономірності і принципи функціонування процесу менеджменту якості. Цей стандарт носить вступний характер і без знання його положень тяжко зрозуміти зміст та задачі інших стандартів цієї серії. Іншими словами, якщо проводити аналогію між СМЯ і технічною системою, то в даному випадку документ еквівалентний ISO 9000 розкривав би фізичні закономірності функціонування технічної системи і визначав би термінологічний та математичний апарат, яким потрібно користуватись при формулюванні вимог до СМЯ.

ISO 9001 визначає вимоги до СМЯ для тих випадків, коли організації необхідно продемонструвати свою здатність надавати продукцію, що відповідає вимогам споживачів та обов’язковим вимогам, що застосовуються до даного виду продукції, і спрямований на підвищенням задоволеності споживачів. Іншими словами, це документ, що являється по суті узагальненим технічним завданням на корпоративну систему управління, яка б була спроможна виробляти якісну продукцію чи надавати якісні послуги. Відповідність СМЯ організації вимогам ISO 9001, являється необхідною і достатньою умовою сертифікації СМЯ і отримання Сертифікату якості.

ISO 9004 містить рекомендації щодо покращення діяльності організації та задоволення споживачів та інших зацікавлених сторін. В цьому документі викладений весь практичний досвід щодо розвитку, вдосконалення та оптимізації СМЯ. Як основні критерії для покращення в даному документі розглядаються: підвищення результативності та ефективності СМЯ. Стандарт ISO 9004 носить рекомендаційний характер і його застосування не являється обов’язковим. Організація на свій розсуд може використовувати або цей документ або власні методики для розвитку, що не суперечать вимогам ISO 9001. Якщо повертатись до аналогії з технічними системами, то ISO 9004 уособлює в собі практичні рекомендації до експлуатації, модернізації та вдосконалення технічних систем.

ISO 19011 містить методичні вказівки щодо аудиту (перевірки) систем менеджменту якості та інших систем, що базуються на принципах ISO 9000. Цей стандарт носить рекомендаційний характер і використовується як внутрішніми аудиторами СМЯ так і аудиторськими організаціями[6, c. 104-105].


3. Управління системами та процесами за державними стандартами ДСТУ ISO 9001

Для успішного очолювання організації і забезпечення її функціонування управління нею повинно бути систематичним і прозорим. Успіху можна досягти завдяки впровадженню та актуалізації системи управління, спрямованої на постійне поліпшення результативності та ефективності діяльності організації з урахуванням потреб зацікавлених сторін. Управління організацією охоплює управління якістю, поряд з іншими аспектами управління.

Для того, щоб створити організацію, орієнтовану на замовника, найвище керівництво повинно:

а) визначити системи та процеси, які були б зрозумілі та уможливлювали б управління ними і підвищення їхньої результативності та ефективності;

б) забезпечити результативне та ефективне функціонування процесів та управління ними, вимірюваннями та даними, які використовують для визначення задовільних показників діяльності організації.

Прикладами діяльності зі створення орієнтованої на замовника організації є:

- визначення та пропагування процесів, які призводять до поліпшення показників діяльності організації;

- постійне одержання і використання даних та інформації про процеси;

- спрямування діяльності на постійне поліпшення;

- застосування методів, придатних для оцінювання поліпшення процесів, наприклад, самооцінювання і аналізування з боку керівництва.

Згідно з ДСТУ ISO 9001:2001 "Системи управління якістю. Вимоги", організація повинна встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати систему управління якістю і постійно поліпшувати її результативність відповідно до вимог цього державного стандарту. Організація повинна визначити процеси, необхідні для системи управління якістю та їхнє застосування на всіх рівнях організації, визначити послідовність та взаємодію цих процесів, визначити критерії та методи, необхідні для забезпечення результативності функціонування цих процесів та управління ними, здійснювати моніторинг, вимірювання та аналіз цих процесів, вживати заходи, необхідні для досягнення запланованих результатів та постійного покращання.

Якщо для будь-якого процесу, що впливає на відповідність продукції вимогам, організація вибирає стороннього виконавця, вона повинна забезпечити контроль за такими процесами, який повинен бути встановлений у системі управління якістю[4, c. 125-127].

Керівництво повинно визначити документацію (зокрема відповідні протоколи), яка необхідна для створення, впровадження та актуалізації системи управління якістю і для забезпечення результативного та ефективного функціонування процесів, застосовуваних в організації.

Характер та обсяг документації повинні задовольняти контрактні, законодавчі та регламентувальні вимоги, потреби та очікування замовників та інших зацікавлених сторін і бути адаптованими до профілю організації. Документацію можна подати в будь-якій формі чи на будь-якому носії, залежно від потреб організації.

Для створення документації, що дає змогу задовольняти потреби та очікування зацікавлених сторін, керівництво повинно враховувати:

- контрактні вимоги замовників та інших зацікавлених сторін;

- прийняття міжнародних, національних, регіональних та інших стандартів;

- відповідні законодавчі та регламентувальні вимоги;

- рішення, що приймає організація;

- джерела зовнішньої інформації, яка уможливлює підвищення компетентності організації;

- інформацію про потреби та очікування зацікавлених сторін.

Створення, застосування документації і управління нею треба оцінювати з погляду результативності та ефективності організації за такими критеріями:

- функціональність (наприклад, швидкість опрацювання);

- зручність користування;

- необхідні ресурси;

- політика та цілі;

- поточні та майбутні вимоги до управління знаннями;

- зіставне оцінювання (бенчмаркінг) систем документації;

- взаємозв'язки, застосовувані замовниками організації, її постачальниками та іншими зацікавленими сторонами.

Враховуючи політику організації в сфері інформування, треба забезпечити доступ до документації працівникам організації та іншим зацікавленим сторонам.

Згідно з ДСТУ ISO 9001:2001 "Системи управління якістю. Вимоги.", документація системи управління якістю повинна містити документально оформлені політику та цілі в сфері якості, настанову з якості, задокументовані методики, документи, необхідні для забезпечення результативного планування, функціонування та контролю процесів, протоколи, які вимагає цей стандарт.

Організація повинна розробити та актуалізувати настанову з якості, в якій повинна бути вказана сфера застосування системи управління якістю, задокументовані методики, установлені для системи управління якістю, опис взаємодії процесів системи управління якістю.

Необхідно здійснювати управління документацією системи управління якістю та протоколами, які є документами особливого типу. Треба розробляти та актуалізовувати протоколи для надання доказів відповідності вимогам та результативності системи управління якістю. Протоколи повинні бути доступними, легкими для читання та ідентифікації. Повинна бути розроблена задокументована методика для визначення управлінських дій щодо забезпечення ідентифікації , збереження, захисту, доступу, терміну зберігання та вилучення протоколів.

Для успішного очолювання і спрямовування діяльності організації, управління нею повинно бути систематичним та прозорим.

Стандарти серії ISO 9000, зокрема стандарт ISO 9001 визначає найзручнішу на сьогодні та максимально просту модель управління. Ця модель може бути використана і в інших сферах діяльності. Взявши цей підхід за основу, спеціалісти Міжнародної організації по сертифікації, базуючись на деяких національних стандартах, поглибили його для деяких сфер промисловості, додавши деякі специфічні вимоги. У зв’язку з цим з’явились спеціалізовані міжнародні стандарти на базі ISO 9000.

До таких стандартів відносяться:

Авіаційна галузь – AS 9000;

Автомобільний сектор – QS 9000/TS 16949;

Машинобудування – ASME;

Нафтогазова промисловість – API, ISO 29000;

Освіта – ENQA;

Суднобудування – BV Rules;

Телекомунікаційна галузь – TL 9000;

Ядерна енергетика – 5 0 C-QA.

Крім того, встановлено вимоги до систем управління окремими напрямами діяльності будь-якої організації:

Охорона навколишнього середовища – ISO 14000;

Професійна безпека – OHSAS 180001;

Соціальна відповідальність – SA 8000;

Всі ці стандарти відтворюють структуру ISO 9000 і спрямовані на розширення можливостей міжнародних документів враховуючи специфіку конкретних галузей[3, c. 132-134].


Висновки

Сьогодні серія міжнародних стандартів, (особливо ISO 9001, що пройшов чергову редакцію в 2005 році) незмінно визначає загальний курс, принципи, складові елементи загального процесу управління будь-якою організацією. Використання стандартів цієї серії надає ряд організаційних, рейтингових, соціальних, економічних переваг для комерційної чи некомерційної організації. Підтвердженням цього є зростаюча кількість підприємств, що прагнуть пройти сертифікацію на відповідність ISO 9001 та отримати Сертифікат якості.

Після отримання незалежності Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 01.01.93 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO, а 14.02.93 р. - в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів.

Однак існує також ряд проблем при впровадженні систем менеджменту якості на базі стандартів серії ISO 9000. В першу чергу, як показує практика, виникає проблема інтерпретації основних положень міжнародних стандартів. В серії ІSО 9000 викладено універсальну модель системи менеджменту якості (СМЯ), яка може бути впроваджена в будь-якій організації. У зв’язку з цим всі положення, визначення та рекомендації носять загальній характер і дають в першу чергу відповідь на питання «Що потрібно робити?». Відповідь на питання «Як це зробити?» має дати сам розробник СМЯ в організації. Тому на етапі розробки та впровадження СМЯ можуть виникнути нерозуміння окремих пунктів чи положень, невірна чи неточна їх інтерпретація, неузгодженість в трактуванні і визначені напрямку роботи.


Список використаної літератури

1. Анпілогов В. Взаємозамінність та стандартизація: Конспект лекцій/ Володимир Миколайович Анпілогов,; Володимир Анпілогов; М-во освіти України, Київ. міжнар. ун-т цивільної авіації. - К.: КМУЦА, 2006. - 63 с.

2. Бичківський Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підручник/ Роман Бичківський, Петро Столярчук, Павло Гамула,; За ред. Романа Бичківського; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - 2-е вид., випр. і доп.. - Львів; К.: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2004. - 559 с.

3. Законодавство України про стандартизацію, метрологію і сертифікацію: закони і законодавчі акти/ Редкол.: В.С. Ковальський (гол.), В.Г. Гончаренко та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 446 с.

4. Саранча Г. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: Підручник/ Георгій Архипович Саранча,; Георгій Cаранча,; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т будівництва і архітектури. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 668 с.

5. Тарасова В. В. Метрологія, стандартизація і сертифікація: Підручник для вищих навчальних закладів/ В. В. Тарасова, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак; Мін-во освіти і науки України, Державний агроекологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 262 с.

6. Шаповал М. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник/ Микола Шаповал,; Європейський університет. - 3-е вид., перероб. і доп.. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. - 172 с.

загрузка...
Top