Мексика

Вступ.

1. Розміщення країни (її теріторія населення, століця та її населення, мова і грошова одиниця)

2. Розвиток сільського господарства(основні культури їх об"ємивирощування в данній країні, зайнятість населення в сіл.господарстві)

3. Матеріально-технічна база (техніка яку виробляє країна, кільсть її натеріторії, можливий експорт та імпорт цієї техніки)

4 .Зовнішня торгівля країни(торгіля сількогосподарськими товарами)

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Мексика – одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. Мексика –дуже цікава країна. У цій країні чудовий теплий клімат, у ній дуже

багато пляжів і інших місць для відпочинку. Так само в Мексиці можна побачити приголомшливу архітектуру, від древніх пірамід до сучасних хмарочосів.

Мексиканські Сполучені Штати розташованы на півдні Північної Америки, омивається Тихим і Атлантичним океанами. Площа 1958,2 тис. км2.

Населення 89,95 млн. чоловік, в основному мексиканці.

Офіційна мова - іспанська. Віруючі головним чином католики. Глава

держави й уряду - президент. Законодавчий орган - двопалатний парламент (Сенат і Палата депутатів). Столиця - Мехіко. Мексика – федеративна республіка в складі 31 штату і столичного федерального округу.

Грошова одиниця - мексиканське песо.

Велика частина країни - Мексиканське нагір'я, оточене хребтом Східна

Сьєрра-Мадре, Західна Сьєрра-Мадре, Поперечна Вулканічна Сьєрра (до 5700 м). Клімат тропічний, на півночі субтропічний. Середні температури січня від 10°C на північно-заході до 25°C на півдні, липня від 15°C на нагір'я до 30°C на узбережжя Каліфорнійської затоки; опадів від 100 до 3000 мм у рік. Велика ріка - Ріо-Браво-дель-Норте (прикордонна зі США). У посушливих районах - пустельна і напівпустельна рослинність, у вологих -тропічні ліси, у горах на півночі - хвойні. стародавності на території Мексики розвивався ряд художніх культур індіанців (ольмеків, тольтеків, сапотеків, майя, ацтеків), пам'ятники яких вражають достатком і яскравістю форм, сполученням фольклорної фантастики з величними релігійно-символічними образами.[1, 23-25]

1. Розміщення країни( її теріторія населення, століця та її населення, мова і грошова одиниця)

Країна розташована у південно-західній частині Північної Америки і в деяких місцях простирається до Центральної Америки. Юкатанський півострів і межуючі території складають 12% території країни і географічно знаходяться у Центральній Америці, хоча геополітично Мексика ніколи не вважалася центральноамериканською країною.

Велика частина країни - Мексиканське нагір'я, оточене хребтом Східна Сьєрра-Мадре, Західна Сьєрра-Мадре, Поперечна Вулканічна Сьєрра (до 5700 м). Клімат тропічний, на півночі субтропічний. Середні температури січня від 10°Cна північно-заході до 25°Cна півдні, липня від 15°Cна нагір'я до 30°Cна узбережжя Каліфорнійської затоки; опадів від 100 до 3000 мм у рік. Велика ріка - Ріо-Браво-дель-Норте (прикордонна зі США). У посушливих районах - пустельна і напівпустельна рослинність, у вологих - тропічні ліси, у горах на півночі - хвойні. стародавності на території Мексики розвивався ряд художніх культур індіанців (ольмеків, тольтеків, сапотеків, майя, ацтеків), пам'ятники яких вражають достатком і яскравістю форм, сполученням фольклорної фантастики з величними релігійно-символічними образами.

На півночі Мексика межує зі США - (кордон - 3 141 км) та з Гватемалою (962 км) і Белізом (250 км) - на південному сході. Омивається водами Тихого океану на заході і Мексиканської затоки, Карибського моря на сході. Загальна територія країни — 1 972 550 км², сюди ж входять 6000 км² островних територій в Тихому океані, Мексиканській затоці, Карибському морі та Каліфорнійській затоці.

З півночі на південь територію Мексики перетинають два гірські масиви Сьєрра Мадре Орієнталь (Східний) та Сьерра Мадре Оксіденталь (Західний), які є продовженням Скелястих гір північноамериканського континенту. Зі сходу на захід країну перетинає Транс-Мексиканський Вулканичний Пояс — Сьєрра Невада. Четвертий, південний гірський масив Сьєрра Мадре дель Сур простирається на сході від штату Мічоакан до штату Охака. Таким чином, більшість території центральної та північної Мексики знаходиться високо над рівнем моря — найвищі в Транс-Мексиканському Вулканичному Поясі: Піко де Орісаба (5 700 м.), Попокатепетль (5 462 м.), Істаккіуатль (5 462 м.) та Невадо де Толука (4 577 м.). В долині між цими плато знаходяться найбільші міста країни — Мехіко, Толука, Пуебла.

За даними ООН, на її території проживає 18,66 млн жителів. Більше половини населення столиці - метиси іспано-індіанського походження, майже 20 відсотків - нащадки жителів стародавнього Мехіко - індіанців, решта - європейці. Державна мова - іспанська. Серед індіанського населення Мехіко існує й кілька місцевих мов, зокрема ацтекська (науатль), майя, отомі. Серед віруючих переважають католики (90%), незначна частина городян сповідує протестантизм. [2, 48-50]

Мехіко часто називають містом архітектурних пам’ятників і музеїв. Дійсно, за кількістю монументів і унікальних будівель (їх у Мехіко налічується понад 1400) столицю Мексики не можна порівняти з жодним містом світу. На території Мехіко є також 10 археологічних парків. Це місто унікальне стародавньою культурою, що справила значний вплив на формування всієї світової цивілізації. Головними пам’ятками Мехіко є піраміда, споруджена в 450 р. до н. э., піраміда ацтеків (XIV в.), Національний кафедральний собор (1563-1667 рр.), будівля госпіталю Хесус Насарено (XVI в.), муніципальний палац (1720 р.), Національний палац (1792 р.), де нині розташовуються президентська резиденція і парламент країни, церква Саграріо Метрополітано (XVIII в.) Велику історичну цінність являє низка монастирів, побудованих в XVII-XVIII ст. Мехіко - місто музеїв (їх тут понад сто) і університетів. На весь світ місто знамените своїм метрополітеном, яке щодня перевозить 4 млн чоловік. Водночас, Мехіко - місто контрастів: у нетрях проживає приблизно третина його жителів.

Офіційною мовою країни є іспанська. Мексика - найбільша іспаномовна країна світу. Іспаномовного населення тут майже у два рази більше, ніж у самій Іспанії. Майже один мільйон індіанців розмовляють більш як 50 мовами і діалектами. До мов індіанців, відносяться науатль (мова ацтеків, різні діалекти якої представляють найбільший лінгвістичний масив), майя та інші.

Грошовою одиницею країни є мексиканський песо. 1 песо= 100 сентаво. Мексика - країна доволі динамічного економічного розвитку, зі сприятливим інвестиційним кліматом, експортер нафти, Мексика, приєдналася до статті VIII статуту МВФ ще 1946 року. В 1993-му було введено новий песо (він дорівнював 1000 старих песо), встановлено стабільний валютний курс. Валютні резерви у 1993 р. досягли найбільшого за повоєнний період обсягу — 24.9 млрд. доларів.

Однак уже на початку 1990-х років з'явилися ознаки погіршення внутрішньоекономічного та фінансового становища країни. Уповільнилися темпи зростання ВВП, а 1995 року він скоротився (у порівняльних цінах) більш як на 6%. У 1994—1995 роках виник дефіцит бюджету центрального уряду (без позабюджетних фондів). У 1994 р. він становив 4.4% від видатків. Стрімко зріс темп інфляції. Ціни виробників у відсотках до попереднього року становили: у 1993 р. — 108.9; 1994- 106.8; 1995р.- 139.1. Прогресуюче знецінювалося песо. [3, 147-151]

За оцінками на на липень 2001 р. чисельність населення Мексики становить - 101,879 млн. осіб.

Коли країна була завойована іспанцями її населення становило за різними оцінками від 4,5 млн. до 25 млн. осіб, але завоювання і подальша колоніальна експлуатація настільки зруйнували мексиканське суспільство, що до початку XVII століття в Мексиці залишилося тільки близько 1 млн. чоловік. Знадобилося не менш двох сторіч, щоб покращити ситуацію. У 1821 році чисельність населення Мексики складала близько 6-7 млн. Кількість мексиканців більш ніж подвоїлася протягом наступних 90 років і сягнула 15 млн. у 1910 році, але десятиріччя громадянської війни скоротило її майже до 14 млн. осіб у 1921 році. Бурхливе зростання населення Мексики почалося після Другої світової війни.

Густота населення становить 51,6 млн. чоловік на кв. км.

Більше половини населення (56%) сконцентровано у центральному регіоні, який займає менше 1/7 всієї території. Цей регіон завжди був політичним, економічним і культурним ядром Мексики. Інше населення розподіляється по чотирьох регіонах у наступній пропорції: північ - 20%; Нижня Каліфорнія -2%; південна частина Тихоокеанського узбережжя - 10%; район Мексиканської затоки - 12%.

Мексика, як і будь-яка країна американського континенту, багатонаціональна держава: 60% населення складають іспано-індіанські метиси, 29% - індіанці різних племен, 10% - нащадки європейців і 1% - інші нечисленні народності.

За приблизними оцінками, протягом трьох століть колоніального правління у Мексику мігрувало 300 тис. іспанців. Вони укладали шлюби з індіанцями, і сьогодні метиси переважають у складі населення Мексики. Більшість негрів (близько 200 тис.), завезених у колоніальний період для роботи на шахтах і плантаціях, була асимільована місцевим населенням.

Міське населення складає 75% усього населення країни, сільське населення - 25%.

Після досягнення незалежності великомасштабної імміграції у Мексику не спостерігалося. Однак можна виділити два періоди - під час правління Діаса, коли у країну прибуло близько 11 тис. італійських іммігрантів, і безпосередньо після громадянської війни в Іспанії (1936-1939 роки), коли у Мексику в пошуках політичного притулку приїхало близько 25 тис. біженців. Невелика кількість китайців, японців, німців, англійців, французів й інших європейців також іммігрували в Мексику. З середини ХХ століття найбільші міграції населення відбувалися між Мексикою і США.

2. Розвиток сільського господарства(основні культури їх об"ємивирощування в данній країні, зайнятість населення в сіл.господарстві)

Відчутною залишається питома вага сільського господарства в економіці країн Латинської Америки, хоча його частка у ВНП має тенденцію до зниження: в 1960 р.— 16,9, 1970—13,8, 1985—12,0%. Сільське господарство також належить до галузей економіки, що визначають місце Латинської Америки в МПП. Цей регіон вирощує понад 6,5 % світового виробництва пшениці, майже 15 % кукурудзи, до 20% бавовни-волокна, понад 60 % кави, майже 50 % бананів, понад 15 % м'яса, від 20 до 30 % цукру-сирцю.

Головними статтями сільськогосподарського експорту залишаються банани, кава, бавовна, м'ясо, пшениця, цукор-сирець цитрусові. І в той же час країни регіону, за винятком хіба що Аргентини, не забезпечують себе продуктами харчування. Частка імпорту продовольчих товарів залишається постійно високою: у 80—90-ті роки сягає 35 %. Дедалі зростаючу частку внутрішнього споживання доводиться задовольняти за рахунок імпорту.

Більшість ферм по розведенню великої рогатої худоби знаходиться в

північних і центральних штатах, у них зосереджена і велика частина інших корисних копалин. Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбуза, баклажанів і чилійських червоних перців розміщено по всій країні, за винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат і природна рослинність (північні райони пустель і лісу в Табаско, Юкатане і Чьяпасе) чи територія (скелясті полонини Західної Сьєрри-Мадре).

Мотики і плуги, запряжені буйволами, усе ще широко використовуються малорентабельними селянськими господарствами, що рідко можуть дозволити собі використовувати більш передову сільськогосподарську техніку, що застосовується великими землевласниками. [4, 274-276]

Товарне сільське господарство найбільш розвинуте і механізоване в районах до півночі від долини Мехіко і на північно-західних схилах і в долинах Західної Сьєрри-Мадре, особливо в штатах Сіналоа і Сонора, де вирощуються, в основному на експорт, фрукти й овочі, що виростають в умовах помірного кліматичного пояса, зокрема помідори і дині. Товарні тропічні культури вирощуються на центральному узбережжі і на півдні: цукровий очерет - на рівнинах, кава - у гірських районах, мексиканське прядиво на Юкатані, а банани, манго, гуайява, папайя й ананаси в ряді інших районів.

У 2004 р. в сільському господарстві Мексики було зайнято 22% працюючих, воно давало 6,1% ВВП, тоді як у 1950 у ньому було зайнято 58% працюючих, і воно дало 22,5% ВВП. Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах чи на ехідос, землях, оброблюваних по традиційній мексиканській системі землеволодіння, відповідно до якої земля є колективною власністю селянської громади.

До найважливіших сільськогосподарських культур відносяться пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих експортних культур відносяться фрукти й овочі, особливо помідори, апельсини, манго і банани. Кава в 1990 дало 1,4% експортних надходжень.

Розведення великої рогатої худоби в Мексиці зосереджено в північно-центральному регіоні, що експортує велике число голів рогатої худоби в США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів Мексики в основному надходили з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику рогату худобу породи зебу. Велике значення у тваринництві країни мають також коня, мули, осли, вівці, кози і свині.

Обсяг продукції тваринництва, що випускається, відповідає внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, птаху і яйцях, але сухе молоко імпортується.[5, 18-20]

3. Матеріально-технічна база (техніка яку виробляє країна, кільсть її на

теріторії, можливий експорт та імпорт цієї техніки)

Мексика – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, тютюнова, хімічна, сталеплавильна, нафтова, гірнича, текстильна та легка промисловість, моторобудівна, туризм. Паливно-енергетичний баланс М. характеризується переважанням нафти і газу. Транспорт: залізничний, автомобільний. морський. Бл. 60% зовніш. вантажообігу здійснює морський тр-т. Найважливіші мор. порти: Гуаймас, Коацакоалькос, Саліна-Крус, Тампіко, Веракрус, Акапулько, Прогресо, Масатлан, Мансанільо, Енсенада, Ла-Пас і Санта-Росалія. Дві головних авіакомпанії – «Аеромехіко» і «Мехсікана» мають в своєму розпорядженні велику мережу авіаліній всередині країни і здійснюють польоти в США, країни Латинської Америки і аеропорти Європи. 32 міжнародних і 30 внутрішніх аеропортів обслуговують також інші численні міжнародні і місцеві авіакомпанії.

Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських), повітряних шляхів становить близько 30 млн умовних кілометрів. (Пропускна спроможність умовного кілометра під час перевезення вантажів така ж сама, як у одного кілометра одноколійної залізниці.) Найбільша густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці (США, Мексика, Канада).[14, 229]

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Мексики в 2004 р. - загальний випуск товарної продукції і зроблених послуг - склав 402,5 млрд. дол. чи 4184 дол. на душу населення. У 2003 р. промисловість склала 28,3% ВВП, сфера послуг і торгівля - 65,3%, сільське і рибне господарство - 6,1%. Приріст обсягу виробництва мексиканської економіки щорічно складав у 2001 - 6,2%, у 2002 - 5,1%, 2003 - 7%, у 2004 - 5,3%. [6, 293]

Промисловість зосереджена головним чином у зоні з 80-кілометровим радіусом від міста Мехіко й у містах Монтеррей і Гвадалахара. Промисловий коридор тягнеться уздовж більшої частини північної границі Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному узбережжі від Тампіко до Вілья-Ермоса, на морських бурових установках у затоці Кампече.

У промисловому виробництві, особливо в легкій і харчовій промисловості, переважають дрібні, нерідко напівкустарні підприємства; у важкій промисловості - головним чином великі підприємства. Найважливіші галузі: нафтопереробна, нафтохімічна, кольорова металургія; тісно зв'язані з місцевою сировинною базою. Видобувна промисловість, крім нафтогазової, розвивається повільніше обробної промисловості.

Відсутність зручного транспортного зв'язку, що обумовлювалося особливостями рельєфу країни, тривалий час гальмувала її економічний розвиток. Нові види транспортних систем і зв'язку зв'язали спочатку Мехіко з кількома найважливішими економічними центрами, такими, як кордон США і порт Веракрус. Мехіко й досі є вузлом усіх транспортних мереж і систем зв'язку, які охоплюють найбільш віддалені райони країни. [7, 152]

Довжина залізниць Мексики за станом на 1996 рік становила 18 тис. км, автошляхів - 324 тис. км, з яких 96 тис. км з твердим покриттям. Шосе від міста Сьюдад-Хуарес (на кордоні зі США) до міста Сьюдад-Куаутемок (на кордоні з Гватемалою) - є головною магістраллю країни. Інші важливі автошляхи йдуть з Мехіко в Тіхуану, Акапулько, Веракрус і Меріду.

У Мексиці існує дві головні авіакомпанії - "Аеромехіко" і "Мехсикана", що мають розгалужену мережу авіаліній усередині країни. Вони здійснюють польоти у США, інші країни Латинської Америки, а також в аеропорти Європи. 32 міжнародних і 30 внутрішніх аеропортів також обслуговують інші численні міжнародні й місцеві авіакомпанії.

Морські перевезення традиційно зосереджені у портах Веракрус і Акапулько. Крім того, великі порти є в Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо, Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільо, Гуаймас, Енсенада, Ла-Пас і Санта-Росалія.

Промисловість зосереджена головним чином в зоні з 80-км радіусом від міста Мехіко і в містах Монтеррей і Ґвадалахара. Промисловий коридор тягнеться вздовж більшої частини північного кордону Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному побережжі від Тампіко до Вілья-Ермоса, на морських бурових установках в затоці Кампече. Більшість ферм по розведенню великої рогатої худоби знаходиться в північних і центральних штатах, в них зосереджена і велика частина інших корисних копалин. Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбуза, баклажанів і чилійського червоного перцю розміщено по всій країні, за винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат і природна рослинність. Товарне сільське господарство найбільш розвинене в районах на півночі від долини Мехіко і на північно-західних схилах і в долинах Західної Сьєрри-Мадре, особливо в штатах Сіналоа і Сонора, де вирощуються, в основному на експорт, фрукти і овочі. Товарні тропічні культури вирощуються на центральному побережжі і на півдні: цукрова тростина, пенька, банани, манго, гуайява, папайя і ананаси.[8, 319-322]

У кінці ХХ ст. (1997) промисловість становила 28,3% ВВП, сфера послуг і торгівля - 65,3%, сільське і рибне господарство - 6,1%. Приріст обсягу виробництва мексиканської економіки щорічно становив у 1995 - 6,2%, 1996 - 5,1%, 1997 - 7%, 1998 - 5,3%. Значна частина мексиканської промисловості базується на переробці природних ресурсів, особливо нафти, і на первинній обробці сільськогосподарської продукції. Мексика продукує також широкий асортимент товарів легкої промисловості і тривалого користування, має добре розвинену скляну промисловість. Підприємства обробної промисловості зосереджені в місті Мехіко і навколишній його промисловій зоні, а основні підприємства чорної металургії знаходяться в північних містах Монтеррей і Монклова та на західному побережжі. Металургійні заводи Мексики задовольняють попит на сталь всередині країни. Найважливіші види продукції обробної промисловості - автомобілі, продукти харчування, чавун і сталь, хімікати, напої і електротехнічні товари.

У 1997 в сільському господарстві було зайнято 22% працюючих, воно давало 6,1% ВВП, тоді як у 1950 в ньому було зайнято 58% працюючих, і воно дало 22,5% ВВП. Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах або на ехідос, землях, що обробляються за традиційною мексиканською системою землекористування, відповідно до якої земля є колективною власністю селянської общини. Найважливіші сільськогосподарські культури: пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. Важливі експортні культури: фрукти і овочі, особливо помідори, апельсини, манго і банани, кава. Розведення великої рогатої худоби в Мексиці зосереджене в північно-центральному регіоні. Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози і свині. Комерційний лов риби добре розвинений вздовж берегів Каліфорнійської і Мексиканської затоки. У цій галузі господарства переважають кооперативи.[9, 213-216]

У 1995 встановлена потужність електростанцій Мексики становила 31 600 МВт, з них 54% припадало на ТЕС, що працювали на нафтовому або газовому паливі, 6,64% - на обох видах палива, 6% - на вугіллі, 28,8% - ГЕС, 2,38% - геотермальні електростанції, 2,1% - на АЕС.

Найважливіше місце в економіці займає нафтогазова промисловість. Основні центри нафтогазової промисловості розташовані поблизу Тампико і Поса-ріка-де-ідальго, збільшується значення нафтогазових районів на Південно-Сході, де розвивається морський видобуток нафти. Вугільна промисловість має другорядне значення. Кам'яне вугілля добувається головним чином у Сабінас для потреб коксохімічного виробництва.

4 .Зовнішня торгівля країни(торгіля сількогосподарськими товарами)

До 1980-х років Мексика виступала як експортер дешевої сировини та імпортер дорогих промислових товарів. Хоча Мексика все ще імпортує багато товарів виробничого призначення, машинобудування й технології, необхідні для розвитку вітчизняної промисловості, країна різко збільшила експорт промислових товарів. Головним зовнішньоторговельним партнером Мексики є США (на їхню частку припадає близько 80% зовнішньоторговельного обігу країни).

Баланс зовнішньої торгівлі Мексики в 2000р. становив -7,65 млрд. дол. (за жовтень, -863,0 млн. дол.). Очікуівлося також, що прямі іноземні інвестиції досягнуть наприкінці 2000 року рівня 13 млрд дол.[10, 58]

Інтеграційний процес в Північній Америці розвивався в умовах поступового зближення національних економік США, Канади, Мексиканських Сполучених Штатів. Особливість цього процесу полягала в тому, що його передумови створювалися приватним капіталом, ТНК переважно США, які досить активно проникали як в канадську, так і в мексиканську економіку.

Кроком до об'єднання континентальних масштабів була американсько-канадська угода про вільну торгівлю між двома державами, укладена в 1988р. Пізніше починається переговорний процес між США і Мексикою з приводу подібної ж угоди, до якого згодом підключається і Канада. В результаті тривалого переговорного процесу у грудні 1992 року була підписана тристороння угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі, НАФТА, згідно з якою із січня 1994 року розпочато формування найбільшого у світі ринку на території в понад 21млн.кв.км, з населенням більше 370 млн.чол. - потенціальних споживачів і сумарним обсягом ВВП в 6,8 трлн.дол. Створення такого ринку передбачено завершити в 2009р. Північноамериканське інтеграційне об'єднання перевищує в багатьох економічних показниках ЄС, а в поєднанні з поширенням зони вільної торгівлі і на латиноамериканський регіон підводить базу під створення найбільшого у світовій практиці спільного ринку товарів та послуг.

Специфічність північноамериканської зони вільної торгівлі характеризують такі риси: континентальні масштаби об'єднання: йдеться про угрупування лише трьох, але великих за територією і економічним потенціалом країн; центром зони вільної торгівлі є США - світовий лідер з величезним економічним, науковим і технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою; -зовнішня торгівля Канади і Мексики зорієнтована на США, НАФТА майже рівновіддалена від Західної Європи і АТР, що дає можливість рівномірно розвивати ек зв'язки з обома світовими ек центрами; існує реальна можливість переростання НАФТА в міжконтинентальну, з поширенням і на Центральну та Південну Америку, тобто в Єдину зону вільної торгівлі в Західній півкулі.[11, 59-67]

Мета: створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, що дала б можливість кожному з її учасників без перешкод і обмежень розвивати ек. стосунки з іншими державами і регіонами. Мова не йде про погодження торгово-ек. політики кожного із членів з будь-якими наднац. структурами. Більше того, створення подібних структур просто не передбачено.

Згідно з угодою передбачено: поетапне, протягом 15р, скасування мита, а також нетарифних обмежень у взаємній торгівлі; -лібералізація інвестиційного режиму, включаючи надання фінансових послуг; -забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності, розробка спільної програми боротьби із забрудненням довкілля.

Угода дає можливість практичного розв'язання важливих питань співробітництва, зокрема у митній сфері: всі країни-інтегранти зробили суттєвий крок у скасуванні митних обмежень -США на 84% і Канада на 79% мексиканського експорту (за винятком нафтопродуктів); Мексика ліквідувала митні обмеження на 43% товарів із США і на 41% товарів із Канади. Через 15 років такі обмеження будуть ліквідовані повністю; -в інвестиційній сфері: запроваджений інвестиційний режим не передбачає будь-яких обмежень в діяльності іноземних інвесторів; при цьому гарантується конвертованість нац. валюти і перекази грошових засобів за кордон; у виробничій сфері: угодою передбачається створення РНС місцевим фірмам; в невиробничій сфері: запроваджено РНС у взаємовідносинах між державами-інтегрантами; -у фінансовій сфері: вся система розрахунків залишається під контролем держав.[12, 82-85]

Для розв'язання спірних питань узгоджено механізм дії інститутів трьох рівнів: міжурядові консультації, комісія з вільної торгівлі, арбітраж.

Цілі країн: США: посилити могутність північноамериканського економічного «центру» і його вплив на світове господарство; розширити безмитний ринок реалізації продукції власних товаровиробників; -закріпити позиції національного капіталу, ТНК в економіці Мексики і Канади, - збільшити доступ до мексиканських і канадських економічних ресурсів; - через Мексику посилити вплив на всю Латинську Америку. Канада: -позбавитися протекціоністських обмежень з боку законодавства США і підвищити конкурентоспроможність товарів своїх виробників на ринках США, суттєво збільшити товарооборот з Мексикою; через США і Мексику вийти на ринки країн латиноамериканського регіону, через активізацію зв'язків в межах інтеграційного об'єднання пожвавити економіку в країні. Мексика: одержати доступ до досягнень науково-техн. прогресу для модернізації національної економіки; вигідні умови експорту продукції нац. виробників до США і Канади; залученням додаткових інвестицій і новітніх технологій в національне виробництво, що має забезпечити значне збільшення кількості робочих місць, підвищення кількості. товарів національного виробництва.[13, 163]

Особливість НАФТА полягає в тому, що це торговельне інтеграційне угрупування об'єднує 3 країни з різними економічними і науково-технічними потенціалами. Мексика протягом 15-ти років буде користуватися пільгами в реформуванні митної системи щодо партнерів по НАФТА.

Висновки

Мексиканські Сполучені Штати.Держава в півд. частині Півн. Америки. Мексиці належить ряд о-вів у Тихому океані і в Каліфорнійській затоці. Територія – 1955,2 тис. кв.км. Населення – 89,5 млн. чол. (1992 р.), іспано-індіанські метиси – 55%, індіанці – 29%, нащадки європейців – 15%. Столиця – Мехіко (пон. 20 млн. жит., з передмістями). Державна мова – іспанська. Більшість населення сповідує католицизм. Осн. партії: Інституційно-революційна партія, Партія національної дії. Грошова одиниця – песо.

ПУ і ПР різноманітні. Більшість території країни розташовано на Мексиканському нагір’ї. Тут є такі корисні копалини як руди срібла і золота, міді, ртуті, сурми, а також самородна сірка, нафта і газ, кам’яне вугілля. Країна знаходиться у субтропічному(континентальному) та тропічному кліматичних поясах. Найбільшою річкою є Ріо-Брао-дель-Норе. На пн. І на пн.зх. є пустелі та напівпустелі, на пд. Рослинність взагалі не збереглася.

Основною релігією є католицизм. Мексика – одна із наймолодших країн: народжуваність дорівнює 42 ‰, кількість трудових ресурсів та дітей – однакова. Середня густота населення – 30 чол/км2. Урбанізація – 67%. Найбільшими містами є: Мехіко(14 млн.), Гвадалахора(1,6 млн.), Монтерей(1,1 млн.). Мексика – індустріально-аграрна кранїа, ВНП в 1992 р. – 276,3 млрд. дол. В структурі ВВП с/г – 7,5%, добувна пром. – 2,3%, обробна – 22,8%, будівництво – 3,4%, торгівля, транспорт і сфери послуг – 47,8%. Мексика – одна з гол. нафтодобувних країн світу, за запасами нафти посідає 4-е місце в світі. Багата і іи. енергетичними ресурсами (газ) та корисними копалинами срібло, мідні, марганцеві руди, сірка.

Провідні галузі – гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова. В 1990 р. вироблено (тис.т): сталі – 8681,9, свинцю – 171,2, міді – 245,3, цементу – 24504, олова – 200. Виробляють текстильні машини, нафтове устаткування, залiзничні вагони, автомобілі, трансформатори та ін.

Список використаних джерел

1. “Латинська Америка” N.3 - 2003;

2. “Країни світу” (Короткий економіко-політичний довідник). – К., 2004.

3. “Велика Радянська Енциклопедія.” 1989.

4 . Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін.; За ред. А.П. Румянцева. Міжнародна економіка. Київ: Знання, 2004, 449 с.

5. Давыдов А. Экономика США: потенциал // США-Канада: экономика, политика, культура. 2003. № 2.

6 . Соколенко С.І. Сучасні світові ринки та Україна. Київ: Демос, 1995, 354 с.

7. Сюткін С. І. Економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Навчальний посібник/ С.І.Сюткін, Г.Г.Леонтьєва.- Суми: Університетська книга, 2004.- 246с.

8. Юрківський Віктор Минович Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжних країни.- К.: Либідь, 2000.- 416с.

9. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. Київ: КНЕУ, 2001, 340 с.

10. Максименко Л.Н. «Мексика»- М. :Мысль, 1983.

11. Ворожейкина Т. Внешний фактор индустриализации Мексики и Бразилии. Журнал МЭиМО, №7

12. Страны и народы: Америка. Общий обзор Латинская Америка, Средняя Америка. М.: «Мысль», 1981.

13. Экономическая и социальная география зарубежного мира и России. Учебносправочное пособие. - М.: «Экспертное бюро-М», 1998.

14. Экономика зарубежных стран: капиталистические и развивающиеся страны: Учеб. Пособие для экон. спец. ВУЗов. /В.П.Колесов. – М.: Высш.шк., 1990.

загрузка...
Top