Характеристика діяльності ГАТТ/СОТ

Вступ.

1. Мета і завдання Світової Організації Торгівлі.

2. Сфера діяльності та функції Світової Організації Торгівлі.

3. Структура та ухвалення рішень у Світовій Організації Торгівлі.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Всесвітня торговельна організація (ВТО) стала правонаступницею ГАТТ у 1995 p., після чого її часто називають ГАТТ/СОТ. В основу її діяльності покладені принципи вільної торгівлі і національного режиму [1, с. 71].

На сьогодні СОТ – це організація, яка є визнаною правовою та інституціональною основою світової торговельної системи.

СОТ була заснована у 1995 році як наступниця діючої з 1947 року Генеральної угоди по тарифам і торгівлі (ГАТТ).

Діяльність СОТ направлена на регулювання торговельно-політичних відношень учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі угод Уругвайського раунду, багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994).

Метою своєї діяльності COT проголосила сприяння зниженню торговельних перешкод на шляху обміну товарами та послугами між країнами. Політика, яку постійно проводить ця організація, спрямована на постійне зменшення імпортних тарифів і методичне усунення нетарифних методів регулювання міжнародних економічних відносин. У той же час COT дозволяє вживати захисних заходів у ситуаціях, коли іноземна конкуренція завдає значних збитків певним виробництвам чи галузям вітчизняної економіки.


1. Мета і завдання Світової Організації Торгівлі

Світова Організація Торгівлі (COT), яка є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), заснованої у 1947 році, розпочала свою діяльність 1 січня 1995 року. Мета її створення — забезпечення інституційної та правової бази нової міжнародної торговельної системи.

Ця система формувалась у процесі проведення в межах ГАТТ серій торговельних переговорів (раундів). На перших раундах передусім обговорювались питання зниження тарифів, але наступні раунди стосувались й інших сфер, а саме нетарифних мір та антидемпінгу. У результаті останнього (1986—1994), так званого Уругвайського раунду, була створена СОТ, яка значно розширила межі діяльності ГАТТ, долучивши до неї також торгівлю послугами і торговельні аспекти захисту авторських прав. Таким чином, механізм ГАТТ був покращений і адаптований до сучасного етапу розвитку торгівлі. Окрім того, система ГАТТ, фактично будучи міжнародною організацією, формально такою не була. Натомість СОТ є повноправною міжнародною організацією, яка навіть отримала статус спеціалізованого органу системи ООН.

Мета діяльності СОТ визначена у преамбулі Марракеської угоди про заснування Світової Організації Торгівлі. Це підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу та ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними з одночасним забезпеченням оптимального використання світових ресурсів.

СОТ, на відміну від ГАТТ, зобов'язується забезпечити країнам, що розвиваються, передусім найменш розвинутим, таку частку у зростанні міжнародної торгівлі, яка відповідає потребам їхнього економічного розвитку. Засобами досягнення поставленої мети є: значне зниження тарифів та усунення інших бар'єрів у торгівлі, скасування дискримінаційного режиму в міжнародних торговельних відносинах.

Штаб-квартира Світової Організації Торгівлі розташована в Женеві (Швейцарія). СОТ об'єднує 145 країн-членів. її річний бюджет становить 134 млн швейцарських франків (приблизно 90 млн дол. США). Штат секретаріату складає приблизно 500 співробітників. Робочі мови СОТ — англійська, французька та іспанська[6, c. 144-145].

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов’язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно режиму найбільшого сприяння встановити щодо інших держав – членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави – члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п’ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який на даний момент особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. В зв’язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна "де факто" не може відступити від попередньо взятих на себе зобов’язань в зв’язку з економічними наслідками для неї[4, c. 226-227].


2. Сфера діяльності та функції Світової Організації Торгівлі

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Сфера діяльності та функції Світової Організації Торгівлі визначаються ст. II та III Марракеської угоди.

Сферою функціонування СОТ є забезпечення інституціональної та правової основи для здійснення торговельних відносин між її членами з питань, які регулюються угодою ГАТТ, та угодами, включеними у Додатки до цієї Угоди (багатосторонніми торговельними угодами). Можна виділити такі чотири основні функції СОТ:

1. Адміністрація. СОТ здійснює контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду, сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди та багатосторонніх торговельних угод, а також забезпечує умови для реалізації, застосування та функціонування багатосторонніх торговельних угод.

2. Форум переговорів. СОТ є форумом, місцем зустрічі для переговорів між його членами стосовно їх багатосторонніх торговельних відносин з питань, які регулюються угодами. За рішенням Конференції міністрів СОТ також може бути форумом для подальших переговорів між її членами стосовно їх багатосторонніх торговельних відносин, а також основою для реалізації результатів таких переговорів.

3. Орган урегулювання торговельних суперечок та огляду національної торговельної політики країн-членів. COT здійснює функцію врегулювання торговельних суперечок, а також керівництво виконання домовленості щодо правил і процедур врегулювання суперечок (ДСУ) та реалізації механізму з перегляду торговельної політики (ТПРМ).

4. Орган співпраці та розвитку. Реалізуючи глобальну економічну політику, COT співпрацює з Міжнародним валютним фондом та з Міжнародним банком з реконструкції та розвитку та його філіями. COT також надає технічну допомогу країнам, що розвиваються[5, c. 144-145].

Сфера діяльності СОТ визначається угодами та правовими документами, які включені у Додатки до Угоди про СОТ, а саме:

Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про сільське господарство Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів Угода про текстиль та одяг Угода про технічні бар'єри у торгівлі Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію Угода про правила визначення походження Угода про процедури ліцензування імпорту Угода про субсидії та компенсаційні заходи Угода про захисні заходи.

Додаток 1B - Генеральна угода з торгівлі послугами

Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики

Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою Угода про державні закупівлі Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами Міжнародна угода про торгівлю яловичиною.

Необхідно відзначити, що угоди та пов'язані з ними правові документів, включені у Додатки 1, 2 і 3 є обов'язковими для всіх Членів СОТ, Угоди Додатку 4 є обов'язковими тільки для таких Членів СОТ, які їх прийняли[7, c. 65-66].


3. Структура та ухвалення рішень у Світовій Організації Торгівлі

Структура Світової Організації Торгівлі регламентується ст. V Марракеської угоди. Конференція міністрів та Генеральна рада є основними органами COT. Конференція міністрів складається з представників усіх країн-членів COT і скликається не менше одного разу на кожні два роки.

Четверта Конференція міністрів відбулася 9—13 листопада 2001 року у м. Досі (Катар), на якій було ухвалене рішення розпочати переговори з нових напрямків діяльності організації. У межах відповідних комітетів відбуваються переговори з інших галузей (інвестиції, конкуренція, екологія, спрощення торгівлі та ін.). У лютому 2002 року розпочав роботу Комітет з торговельних переговорів, що включає ряд спеціалізованих органів і є координатором переговорного процесу нового раунду БТП. На п'ятій міністерській конференції (вересень 2003 року, м. Канкун, Мексика) було підбито проміжні підсумки БТП; наступний раунд передбачається завершити до початку 2005 року.

Між сесіями Конференції міністрів адміністративні функції виконує Генеральна рада, що складається з представників усіх країн-членів COT (зазвичай представників дипломатичних місій у Женеві). Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для перевірки виконання обов'язків Органу розв’язання суперечок, функцій Органу з перегляду торговельної політики.

Конференція міністрів або Генеральна рада призначає Генерального директора COT. З 1999 року до вересня 2002 року ним був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Гендиректора був скорочений до трьох років, і у вересні 2002 року його замінив Супачай Паничпакді, віце-прем'єр Таїланду.

У структурі СОТ можна виділити три рівновартісні групи органів. Перша група — це три основні ради, підзвітні Генеральній раді: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Кожна з них здійснює нагляд за функціонуванням відповідної угоди. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Усі вони виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Членство в цих радах відкрито для представників усіх країн-членів СОТ.

Друга група — це комітети, які теж підзвітні Генеральній раді. До них належать: Комітет з торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління. У 1996 році до них був доданий Комітет регіональних торговельних угод.

Третю групу складають органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами, з обмеженою кількістю учасників, тобто не обов'язкові для всіх країн-членів. Вони виконують функції, покладені на них цими угодами, й опосередковано підпорядковані Генеральній раді. Ці органи функціонують у межах інституціональної структури СОТ і повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність (рис. 1)[2, c. 35-37].

Ухвалення рішень у СОТ відбувається за правилом консенсусу. Виняток становлять тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від зобов'язань, що приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не стосуються прав і обов'язків учасників, а також залучення нових членів ухвалюють 2/3 голосів. Усі країни-члени COT беруть зобов'язання щодо виконання багатосторонніх торговельних угод (БТУ), які на сьогодні регулюють приблизно 97 % усієї світової торгівлі товарами і послугами. Пакет угод Уругвайського раунду містить понад 50 БТУ та інших правових документів, основними з яких є Угода про створення COT і додані до неї БТУ1 (табл. 1)[1, c.271-273]:


Висновки

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

· підвищення життєвого рівня;

· забезпечення повної зайнятості;

· постійне зростання доходів і ефективного попиту;

· розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

· оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

· захист і збереження навколишнього середовища;

· забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.


Список використаної літератури

1. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія/ Т. М. Циганкова, А. О. Олефір, О. В. Фурсова та ін.; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. В. Гетьмана . - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 660 с.

2. Жуано Д. Світова організація торгівлі: монографія/ Даніель Жуано,; Ред. Валерій П’ятницький,. - К.: Вид-во "К.І.С.", 2006. - 115 с.

3. Зеркалов Д. Международное торговое право: Справочник/ Дмитро Зеркалов,. - К.: Дакор: КНТ, 2006. – 627 с.

4. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. - 3-тє вид. перероб. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2002. - 382 с.

5. Кочергіна О. Антидемпінг у контексті принципів міжнародного економічного права і ГАТТ/СОТ [// Право України. - 2002. - № 11. - С.144-145

6. Покрещук О. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ: питання термінології // Право України. - 2003. - № 11. - С.144-147

7. Ус І.В. Перспективи розширення сфер діяльності СОТ // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 8. - С. 64 - 70.

загрузка...
Top