Оргпроектування технології управлінської праці

Вступ.

1. Управлінська праця як складова управлінської діяльності.

2. Критерії і рівні управлінської діяльності.

3. Організація управлінської праці.

4. Розподіл управлінської праці та характеристика його видів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Управлінська діяльність по своєму змістові є однією із найскладніших із найрізноманітніших видів професійної діяльності. Від суб’єкту управлінської діяльності вона вимагає наявності різноманітних складних здібностей, високого рівня спеціальних якостей і вмінь, які інтегровані в складні системні утворення.

Для виявлення особливостей управлінської діяльності необхідно встановити її границі. Ця границя необхідна для розділення „виконавської” і „управлінської” діяльності. Отже, виконавська діяльність виражає собою статичне начало світу діяльності тому, що вона передбачає реалізацію фіксованої норми перетворення будь-чого. Управлінська діяльність передбачає динамічне начало світу діяльності і включає породження норми перетворення будь-чого, удосконалення норм як вихідних начал.

Тобто, управлінець (керівник) проектує і перепроектовує, забезпечує, здійснює постановку виконавської діяльності. виконавська діяльність повинна бути забезпечена сервісними видами діяльності (забезпечення „матеріалом” діяльності, „засобами” діяльності, „способами застосування засобів”, „діячами” чи людьми, які володіють необхідними здібностями).

Специфіка управлінської діяльності полягає в тому, що управлінець перебуває в двох формах буття – внутрішній і зовнішній. Внутрішня форма зумовлена вже створеністю місця для неї. Проте, керівник виходить за межі готових структур, простору діяльності, щоб спочатку їх створювати і вдосконалювати, а потім „входить” у фіксований простір, щоб взяти на себе відповідні обов’язки діяльнісного характеру.


1. Управлінська праця як складова управлінської діяльності

Поняття управлінської праці у певній мірі пов’язано з поняттям управління як об’єкту або сфери його застосування. Управління як специфічний вид людської діяльності відокремився в ході розподілу і кооперації суспільної праці. Сутність управління, його функції і специфіка визначаються, з одного боку, задачами, яке воно вирішує, з іншого, - його предметом, засобами і самою роботою з управління.

Управлінська праця - переважно розумова праця. Вона, хоча безпосередньо і не виступає творцем матеріальних благ, є невід’ємною частиною праці сукупного працівника. Невипадково тому оцінка діяльності керівників (і, насамперед, вищого керівництва) пов’язана з результатами діяльності підприємства.

Управлінська праця - це вид суспільної праці, основним завданням якого є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому.

Рис. 1 ілюструє логіку процесу управлінської праці і його цільову спрямованість на досягнення результатів організації.

Основні задачі управління полягають у визначенні цілей організації і створенні необхідних умов (економічних, організаційних, технічних, соціальних, психологічних і т. д.) для їхньої реалізації, “встановленні гармонії” між індивідуальними трудовими процесами, координації спільної діяльності працівників (рис.2)[4, c. 56-59].

Крім того, управління в сучасних умовах повинно бути спрямоване на задоволення потреб працівників, що, в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності діяльності організації. Управління - це, насамперед, робота з людьми, а їхня трудова діяльність виступає об’єктом керуючого впливу. Трудова діяльність людей в організації, їхні відносини в процесі управління можуть посередньо виступати у виді інформації в її різних формах. В процесі управлінської роботи відбуваються збір, обробка, передання інформації. Зв’язки в процесі управління між різними управлінськими працівниками, між керівником і виробничим персоналом здійснюються також за допомогою інформації. Тому управлінська робота має інформаційну природу.

Досягнення цілей управління здійснюється шляхом підготовки і реалізації керуючих впливів на людей, що активізують їхню роботу в організації. Це і є специфічний продукт управлінської праці. Основною формою такого впливу є управлінське рішення. В процесі управління управлінські працівники вирішують різноманітні проблеми організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. їхнє різноманіття також є важливою особливістю управлінської праці. Управління - процес багатогранний, неоднозначний. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, прийняття на цій основі управлінських рішень залежать від складної і рухливої сукупності факторів, що постійно створює нестандартні ситуації. Саме ці обставини потребують відлюдний, що займається управлінською роботою, творчого підходу. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, але і від особистих якостей, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Тому правомірно говорити про мистецтво управління. Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка, а рівень і повнота її використання багато в чому визначають культуру й ефективність управління[2, c. 63-65].


2. Критерії і рівні управлінської діяльності

Сутність управління, його функції і специфіка визначаються, з одного боку, завданнями, які воно розв'язує, з іншого — змістом "простих" факторів процесу управлінської праці, тобто її предметами, засобами і самою працею. Управлінська праця — різновид розумової праці. Хоч вона безпосередньо і не виступає творцем матеріальних благ, але є невід'ємною частиною праці сукупного працівника, а отже, й продуктивною працею.

З формального погляду управлінська праця — це те, що роблять менеджери. Ще А. Файоль створив загальний образ менеджера як плановика, організатора, координатора, контролера. Для розуміння природи управлінської праці важливе значення має відповідь на запитання: "Праця менеджера й управлінська праця — це одне й те саме чи ні?"

З'ясування цього питання передбачає врахування таких фактів практичної діяльності менеджера.

По-перше, управлінська праця об'єднує елементи менеджменту з елементами спеціальності й професії. Менеджери майже завжди в процесі виконання своїх безпосередніх обов'язків виконують також і неуправлінські функції.

По-друге, суттєві елементи управлінської праці передбачають налагодження зв'язків, управління людською поведінкою та прийняття на себе відповідальності за успішне виконання роботи.

По-третє, природа управлінської праці досить мінлива за часом, періодами і непередбаченістю. Важко, а інколи навіть неможливо передбачити все різноманіття завдань в управлінській праці протягом заданого періоду. Значну частину свого щоденного робочого часу менеджери витрачають на розв'язання конфліктів і непередбачених проблем.

В якості загальних критеріїв аналізу діяльності управлінця виступають такі положення, які виражені в формі запитань: що перетворюється, які стани можливі у того, кого перетворюють, яка мета діяльності, які траєкторії переходу із стану в стан найбільш оптимальні при фіксованій меті, які способи використання засобів активізують заплановані переходи, які здібності необхідні для адекватного використання засобів під час перетворення матеріалу в продукт.

Найпростіша типологія рівнів управлінської діяльності включає такі рівні:

– дилетантський;

– рутинно-професійний;

– інноваційно-професійний;

– культурно-професійний.

Дилетант реалізує управлінську функцію без звертання до питання про наявність відповідних здібностей. Рутинний управлінець виконує вимоги суми типових завдань, які забезпечують діяльність в стабільних умовах. При цьому він перевіряє відповідність наявних здібностей фіксованим нормативним вимогам „заданого” типу. Інноваційно-професійний управлінець є дуже чутливим до змін зовнішніх умов і вимог, а також схильний до змін і удосконалення своєї діяльності. при цьому він не відмовляється від постановки і вирішення попередніх завдань, він їх удосконалює. Культурно-професійний управлінець не тільки реалізує установку на новизну, але й вносить інноваційні механізми[1, c. 124-126].

Більш складна типологія рівнів професіоналізму управлінця включає в себе такі ланки:

– успішне вирішення часткових завдань в конкретних умовах;

– реалізація вимог норми діяльності управлінця в конкретних умовах;

– реалізація вимог конкретної норми з рефлексивним супроводом;

– постановка проблеми в умовах ускладнення при вирішенні управлінської задачі і локальна корекція норми своєї діяльності;

– багато позиційне вирішення управлінської задачі;

– ситуаційне внесення корекції в позиційну структуру управлінської діяльності в ході рішення задач;

– перенос акценту в ході позиційного коректування, в блок рефлексивного супроводу;

– введення критеріального забезпечення в рефлексивну самоорганізацію в цілісності управлінської діяльності;

– включення в позиційну структуру ланки професійного самовдосконалення;

– виділення ланки стратегічного проектування управлінської діяльності;

– виділення ланки стратегічного проектування розвитку управлінських здібностей;

– виділення ланки наукового забезпечення стратегічної організації професійного самовдосконалення управлінця;

– виділення ланки культурно-рефлексивного забезпечення стратегічної організації професійного самовдосконалення управлінця;

– внесення ціннісного акценту в рефлексивно-культурну самоорганізацію професійного розвитку управлінця.

У рамках кожного рівня змінюється конкретний зміст життєдіяльності, між персональних, узгоджувальних, комунікативних, орієнтувальних, рефлексивних, самоорганізаційних та інших типів процесів[3, c. 85-87].


3. Організація управлінської праці

Під організацією управлінської праці розуміють порядок, правила службової поведінки в апараті управління, спрямовані на виконання перспективних і поточних завдань керівниками, фахівцями й іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій і положень про структуру підрозділу. Організація праці в апараті управління ґрунтується на розробці комплексу регламентів, що визначають місце і роль кожного структурного підрозділу апарату управління і кожного працівника в системі управління; порядок взаємозв'язків між ними; форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів із зовнішнім середовищем.

Організація управлінської праці як системи — результат упорядкованої діяльності як невід'ємної складової управління.

Поради щодо організації роботи менеджера:

Щоденно до початку роботи складіть точний графік дня й визначте пріоритети питань, які необхідно розглянути.

Щодня обмірковуйте нові заходи з економії свого часу і часу співробітників.

Незначні та другорядні питання накопичуйте і присвячуйте їм приблизно 3—4 години на місяць.

Щомісячно намагайтеся влаштовувати глибоку і всебічну перевірку виконання одного з важливих завдань, щоб виявити міру відповідальності ваших підлеглих.

Якнайбільше справ доручайте підлеглим.

Позбувайтеся непотрібної інформації, не збільшуйте кількості кореспонденції.

Концентруйте увагу й зусилля на фундаментальних для даного моменту проблемах.

Пам'ятайте: для важливих справ у вас є досить часу.

Не витрачайте час на нарікання й переживання з приводу невдач.

Аналізуйте свої навички і схильності, робіть так, щоб вони не входили в суперечність з інтересами справи.

Розв'язавши складну і важливу проблему, дозвольте собі розвіятися, відкласти справи на деякий час.

Звіти, доповіді, періодику, книги перегортайте швидко, знаходячи основні думки і висновки.

Носіть при собі кілька чистих карток для запису вдалих ідей, спостережень, думок.

Використовуйте час чекання прийомів і зустрічей для розв'язання дрібних питань і роботи з кореспонденцією.

Не працюйте у вихідні дні.

Раціональне виконання всього комплексу робіт з управління справами фірми передбачає дотримання таких правил.

Розмежування стратегічних і оперативних функцій управління. Поєднання функціонального і програмно-цільового управління. Надання особливої важливості комплексному прогнозуванню ринку, навколишнього середовища і розвитку фірми, а також аналізу й оцінюванні стану бізнес. Періодичне переоцінювання принципів і методів роботи з урахуванням їхньої відповідності реальним умовам.

Керуючи, не забувайте про здоровий глузд. Опирайтеся на трьох "китів", котрі є фундаментом успіху будь-якої справи: ініціативу, єднання персоналу фірми, наявність програм дій.

Процвітання фірми в кінцевому підсумку цілком залежить від міри оволодіння менеджерами досягненнями науки й практики в галузі управлінської діяльності. Це стосується насамперед організації та здійснення процесів управління персоналом і бізнесом; використання техніки управління; якостей управлінського персоналу, їхньої відповідності завданням фірми, характеру і масштабам бізнесу; динамізму раціоналізації системи управління фірмою, а також умов праці персоналу[6, c. 116-118].


4. Розподіл управлінської праці та характеристика його видів

Сутність керування, його функції й специфіка визначаються, з одного боку, завданнями, які воно вирішує, з іншого боку - змістом "простих" моментів процесу управлінської праці, тобто його предметом, засобами й самою працею. Управлінська праця - різновид розумової праці. Він хоча безпосередньо й не виступає творцем матеріальних благ, є невід'ємною частиною праці сукупного робітника, а тому й продуктивною працею.

Основна мета керування як такого - створення необхідних умов (організаційних, технічних, соціальних, психологічних і т.д. ) для реалізації завдань організації, "установлення гармонії" між індивідуальними трудовими процесами, координація й узгодження спільної діяльності працівників заради досягнення конкретних запланованих результатів. Отже, керування - це насамперед робота з людьми, а їхня трудова діяльність служить об'єктом керуючого впливу.

Трудова діяльність людей у виробництві як предмет управлінської праці може опосередковано виступати у вигляді інформації в її різних формах. Інформація - специфічний об'єкт додатка управлінської праці. У зв'язку із цим останній має інформаційну природу. У ньому сполучаються творчі, логічні й технічні операції, пов'язані з обробкою інформації, а обмін діяльністю між суб'єктом і об'єктом керування, між самими суб'єктами керування носить інформаційний характер.

Досягнення мети керування здійснюється шляхом підготовки й реалізації сукупності керуючих впливів. Керуючий вплив на колективи людей, на їхню трудову діяльність - це і є специфічний продукт управлінської праці. Основною формою такого впливу є управлінське рішення. [3, c. 170-171]

У процесі керування його суб'єкти вирішують всілякі проблеми - організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. Це різноманіття також є важливою особливістю управлінської праці.

Керування - процес багатогранний, неоднозначний. Відповідно, аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища, прийняття на цій основі управлінських рішень - процедура, що залежить від складної й рухливої сукупності факторів, що постійно створює нестандартні ситуації. Саме ці обставини жадають від людини, що займається управлінською діяльністю, творчого до неї підходу. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, але й від особистісних якостей, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Коли при прийнятті управлінських рішень використається весь цей арсенал, тоді мова може йти про мистецтво керування.

Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка, а рівень і повнота її використання визначають культуру й ефективність керування. Охарактеризовані параметри й процес управлінської праці системно показані на схемах 1 і 2.

Збільшення масштабів промислового виробництва об'єктивно привело до відокремлення окремих видів управлінської праці в самостійні сфери трудової діяльності різних груп працівників керування. Спеціалізація в сфері керування сприяла підвищенню якості роботи апарата керування великих підприємств. У теорії й практиці менеджменту виділяють кілька видів поділу управлінської праці.

Функціональний поділ праці являє собою виділення функцій, об'єктивно необхідних для ефективного керування виробництвом, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами апарата керування.

Ієрархічний - поділ комплексів робіт з реалізації функцій і рівням ієрархії керування, закріплення їх за певними управлінськими працівниками й формування на цій основі повноважень останніх.

Технологічний - диференціація процесу керування на операції по зборі, передачі, зберіганню й перетворенню інформації, виконувані певними категоріями працівників.

Професійне керування пов'язане з розподілом управлінських працівників відповідно до їхньої професійної підготовки.

Кваліфікаційний припускає розподіл робіт з функцій керування й закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажем роботи й особистих здатностей останніх.

Посадовий відбиває розподіл управлінських працівників у системі керування організацією відповідно до їх компетенції (компетенція - сукупність прав, обов'язків і відповідно управлінського працівника по реалізації якої-небудь функції керування).

Провідне місце серед різних видів поділу управлінської праці займає функціональний поділ, що багато в чому визначає поява інших. [7, c. 341-344]


Висновки

Сутність управління, його функції і специфіка визначаються, з одного боку, завданнями, які воно розв'язує, з іншого — змістом "простих" факторів процесу управлінської праці, тобто її предметами, засобами і самою працею. Управлінська праця — різновид розумової праці. Хоч вона безпосередньо і не виступає творцем матеріальних благ, але є невід'ємною частиною праці сукупного працівника, а отже, й продуктивною працею.

У процесі управління його суб'єкти розв’язують різноманітні проблеми — організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. Це різноманіття також є важливою особливістю управлінської праці.

Управління — процес багатогранний, неоднозначний. Відповідно прийняття управлінських рішень на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища є процедурою, ефективність якої залежить від опанування складною і рухливою сукупністю чинників, що постійно створюють нестандартні ситуації. Саме ці обставини вимагають від людини, котра займається управлінською діяльністю, творчого підходу. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, а й від особистих рис, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Якщо при прийнятті управлінських рішень використовується весь цей арсенал, то мова може йти про мистецтво управління.


Список використаної літератури

1. Єрмошенко М. Менеджмент : Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. -К.: Національна академія управління, 2006. -655 с.

2. Герчикова И. Менеджмент : Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. -2-е изд., перераб. и доп.. -М.: Банки и биржи, 1995. -478 с.

3. Менеджмент: теоретичні основи і практикум : Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Олег Гірняк, Петро Лазановський,. -К.: Магнолія плюс; Львів: Новий Світ-2000, 2003. -334 с.

4. Рудінська О. Менеджмент : Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. -К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. -334 с.

5. Стадник В. Менеджмент : Посібник/ Валентина Стадник, Ми-кола Йохна,. -К.: Академія, 2003. -463 с.

6. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Академвидав, 2003. -607 с.

7. Шегда А. Менеджмент : Учебник/ Анатолий Шегда,. -3-е изд., испр. и доп.. -К.: Знання , 2006. -645 с.

загрузка...
Top