Контролінг на підприємстві

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади контролінгу.

1.1. Сутність контролінгу як економічної категорії, його значення на сучасному етапі розвитку національних підприємств.

1.2. Визначення категорії «контролінг» на основі аналізу альтернативних концепцій.

Розділ 2. Поняття, сутність та причини виникнення контролінгу.

2.1. Основні причини виникнення контролінгу.

2.2. Функції та завдання контролінга.

Розділ 3. Головні особовості застосування контролінгу на підприємстві

3.1. Принципи і сфера застосування контролінгу.

3.2. Особливості використання контролінгу на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність дослідження. Динамічні зміни в навколишньому середовищі, поступова глобалізація та значне підвищення конкурентного тиску відчутно впливають на сталість та ефективність національних мікро- і макроекономічних систем. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність країни визначається саме рівнем конкурентоспроможності її складових - мікросистем, якими виступають окремі суб'єкти господарювання. Кількісні та якісні зміни навколишнього середовища вимагають від останніх постійних системних змін та підходів до управління. Пасивність у питаннях вдосконалення організаційних форм і методів управління може негативно вплинути на ефективність діяльності, функціональність і конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. У той же час розбудова організаційної структури, яка б відповідала реальним умовам функціонування підприємства, навпаки, дозволяє привести систему управління у відповідність до зовнішнього оточення підприємства.

Порушення системного підходу до управління призводить до втрати менеджерами контролю над окремими сферами діяльності та негативно позначається на процесі досягнення підприємством встановлених цілей. З метою подолання такої неузгодженості в процес управління логічно вписується функція контролінгу, яка здатна забезпечити виконання менеджерами на найвищому якісному рівні своїх основних функцій. Розкриття організаційно-методологічних аспектів та засад інтегрованого управління діяльністю на основі функції контролінгу дозволяє оцінити та кількісно виміряти внесок кожного окремого підрозділу або сфери в загальний результат підприємства.

Реформування систем управління підприємств в Україні у відповідно до наявного досвіду в прикладних сферах розвинутих світових економік сприятиме підвищенню ефективності менеджменту, гарантуватиме фінансову стійкість і стабільність підприємств у довгостроковому періоді.

На зарубіжних підприємствах постановка систем Інтегрованого управління або систем контролінгу має за основну мету виявлення прихованих потенціалів розвитку. Поступове підвищення конкурентного тиску, особливо після вступу України до Світової організації торгівлі (COT), неодмінно сприятиме зниженню норм рентабельності в українському бізнес-середовищі, що вже сьогодні вимагає перегляду існуючих підходів до управління. Представлене у роботі порівняння систем управління українських суб'єктів господарювання із спорідненими західними підприємствами наводить на думку, що реальних потенціалів розвитку у вітчизняних підприємств достатньо, проте лише від швидкості проведення реформ залежить їх реальний успіх.

Іншим, не менш актуальним залишається питання наближення один до одного стратегічного та операційного рівнів управління. На практиці погляд менеджменту на перспективу в 3 - 5 та більше років має вже сьогодні бути врахованим при розробці та реалізації операційних планів. З цих позицій авторами зроблено першочерговий акцент не стільки на організацію функції обліку на підприємстві, скільки на створення організаційних передумов якісного управління підприємством на перспективу за всіма рівнями управління та функціональними підрозділами, що в широкому розумінні гарантовано належною організацією функції контролінгу на підприємстві.

Інформаційна база. Вивчення концептуальних робіт з контролінгу таких відомих авторів, як Д. Хан, А. Дайле, П. Хорват та інших дозволило розпочати дослідження проблематики контролінгу з країни, де відбулося становлення та закріплення на практиці цієї функції - Німеччини. Проведення ряду аналогій між Україною та країнами Європи з точки зору макро- та мікроекономічного розвитку дозволило дійти висновку щодо спільних рис і розвинути власні підходи до управління діяльністю вітчизняних підприємств.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси контролінгу як економічної категорії, його значення на сучасному етапі розвитку національних підприємств.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

  • визначити поняття та сутність контролінгу;
  • охарактеризувати причини його виникнення;
  • дослідити функції та завдання контролінга;
  • виявити особовості застосування контролінгу на підприємстві.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси контролінгу.

Предметом дослідження виступають причини виникнення контролінгу та його головні функції.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади контролінгу

1.1. Сутність контролінгу як економічної категорії, його значення на сучасному етапі розвитку національних підприємств

Існування практично кожної фірми, підприємства, організації можна представити як безперервне прямування до встановлених цілей. Первісно цілі визначаються власниками або засновниками на етапі створення підприємства, надалі поступово під впливом багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів вони змінюються, виникають нові. Незмінним залишається лише сам принцип існування суб'єкта господарювання у формі просування до їх реалізації. І поки існує носій цього руху - сам суб'єкт, цей принцип залишається для нього визначною ознакою, орієнтованою на успіх [1].

У той же час в процесі руху до реалізації цілей діяльності перед менеджментом регулярно постають питання, які, з одного боку, є наслідком дії зовнішнього середовища, а з іншого - обумовлені поступово зростаючою у часі складністю внутрішньої системи управління [2]. Збереження системного підходу до управління підприємством як відкритою соціально-економічною системою допомагає подолати локалізацію проблем, що виникають у процесі діяльності, та виявити основні причинно-наслідкові взаємозв'язки управлінських рішень, що приймаються. Такий підхід дає можливість оцінити вплив окремих елементів системи на загальні результати діяльності підприємства, підвищуючи тим самим ефективність загального процесу управління.

З метою вирішення подібних проблем у західних, зокрема німецьких, компаніях існують відповідні організаційні підрозділи або відповідальні фахівці, діяльність яких носить координаційний характер і спрямована на комплексне розв'язання проблем.

Ідея інтегрованого підходу до управління має глибоке історичне підґрунтя. Основною причиною його розвитку та закріплення в практиці господарювання підприємств на Заході стало усвідомлення необхідності повної інтеграції всіх існуючих бізнес-процесів у рамках однієї системи [3]. Саме інтегроване управління є основою реалізації концепції контролінгу в процесі управління підприємствами.

На початку 50-х pp. XX ст. контролінг як система інтегрованого управління результатами діяльності підприємства почав свій розвиток у Німеччині, прийшовши в цю країну з практики управлінського обліку США. Сам термін «контролінг» походить з лат. «contra» та «rotulus», що в перекладі означає «зустрічна роль», або сучасною мовою «координація діяльності». У XII ст. в англійській мові існувало поняття «countreroullour» на позначення професійної назви тих осіб, які відігравали таку зустрічну, або координаційну, роль при управлінні грошовими і товарними потоками [4].

Всі автори майже одностайно зазначають, що контролінг не обмежується контролем як таким, його предмет стосується управління, регулювання, контролю та взагалі нагляду. В широкому розумінні контролінг означає «бути у курсі всього», тобто інформувати про події, консультувати, координувати та формувати управлінські рішення, спрямовані на реалізацію цілей підприємства та уявлень менеджерів [5; 6]. Підтверджує цю точку зору морфологічна декомпозиція сутності поняття «контролінг» (табл. 1.1).

Слід зазначити, що перш ніж система інтегрованого управління в сучасному варіанті з'явилася на підприємствах Заходу, останні, в свою чергу, пройшли чотири етапи розвитку [7]. Короткостроковий екскурс в історію становлення контролінгу дозволяє зробити попередні висновки та оцінити умови, необхідні для організації аналітичної роботи згідно з цією концепцією на українських підприємствах. До уваги приймаються три моменти: пріоритетний напрямок, основні методи в роботі фахівця-аналітика та його основні функції (табл. 1.2).

Протягом першого етапу домінуючою була позиція виробничого менеджменту з виключною орієнтацією на вузькі місця у виробництві. Фахівець-аналітик (як правило, в особі бухгалтера) в цей період займався питаннями усунення таких слабких місць. Найбільш застосованими інструментами були розрахунки загальних витрат виробництва, складання кошторисів тощо. В цей період відбуваються перші спроби подальшого розподілу витрат.

У період з 60-х по 70-ті pp. XX ст. на перший план виходять питання задоволення попиту та всебічного вивчення потреб клієнтів. Широко застосовуються класичні інструменти маркетингу, а маркетинговий менеджмент починає відігравати на підприємстві важливу роль. Проте ще значна донедавна орієнтація на виробництво спричиняє певного роду конфронтацію (конфлікт інтересів) в основних функціональних сферах. З метою подолання наявних неузгоджень форсується розвиток бюджетування. За допомогою аналізу відхилень фактичних даних від запланованих контролер отримує можливість здійснювати корегування та координувати курс розвитку. Вперше вагомою стає орієнтація на майбутній (проте короткостроковий) розвиток підприємства.

Насичення ринку товарами, надмірне економічне зростання, високі темпи інфляції та жорстка конкуренція змусили підприємства з початку 70-х pp. докласти значних зусиль, щоб утримати домінуючі позиції на ринку. Суттєвою підтримкою в цей період стає розвиток інформаційних технологій, який дозволив підвищити якість аналітичної роботи, інтегрувати в рамках єдиної системи всі функціональні підрозділи та одиниці бізнесу.

На останньому етапі найбільш динамічно розвивається стратегічний менеджмент і практикується стратегічне планування. Швидко зростає авторитет та функціональність служб контролінгу. Його розглядають вже як «підсистему, що підтримує управління підприємством в рамках заданої мети» [8]. До завдань контролера відносять координацію, планування, контроль і забезпечення менеджменту найважливішою інформацією для прийняття вивірених управлінських рішень.

На макроекономічному рівні від підприємств постійної адаптації до нових умов вимагають фази економічних піднесень, спадів і стагнаційних періодів. Так, високі темпи зростання світового попиту до 70-х pp. XX ст. стали причиною надмірного розростання підприємств, що водночас зумовило збільшення витрат на комунікацію та координацію їх діяльності. З метою утримання рівня рентабельності, наближення до ринку та задля більш гнучкого реагування на зміни в 60-х pp. починається етап реорганізації та переходу підприємств на децентралізовані організаційні структури.

В свою чергу, для координації новостворених самостійних бізнес-одиниць також знадобилися додаткові системи комплексного планування та контролю. Таким чином, з одного боку, такі зовнішні фактори, як зростаюча динаміка навколишнього середовища, скорочення інноваційних циклів та посилена глобалізація на ринках, а з іншого, внутрішній дефіцит аналітичного інструментарію підкреслили - потребу в комплексній техніці стратегічного та операційного управління[1,c. 166-169].

Саме за таких умов контролінг набув швидкого розповсюдження та закріплення в практиці господарювання західних підприємств. У наш час в Україні спроби розбудови систем контролінгу є наслідком поступової переорієнтації менеджменту на нові підходи до управління. І це є важливим кроком для національних підприємств, оскільки застосування ефективних інструментів управління дає можливість якнайкраще адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища та гарантувати певний рівень стабільності у довгостроковому періоді.

Системи обліку та звітності виступають в контролінгу як змістовне інформаційне поле, на основі якого відповідальні фахівці здійснюють моніторинг інформаційної системи з метою забезпечення менеджменту даними, найбільш релевантними проблематиці управління. В кожній країні розвиток систем звітності підприємств відбувався під впливом багатьох чинників як макроекономічного, так і мікроекономічного значення. Авторами реалізована спроба аналізу чинників, які найбільше відповідають специфіці діяльності українських підприємств. Почнемо з деяких макроекономічних аспектів.

Макроекономістом Нобесом (Nobes) у 80-х pp. минулого століття була запропонована класифікація систем звітності залежно від національних особливостей окремих країн [9], У цій класифікації зазначається, чи є системи звітності більш орієнтованими на захист інтересів внутрішніх або зовнішніх інвесторів (відповідно мікро- та макроекономічна домінанти) та до країн якої зони впливу (США або Німеччини) вони відносяться. Ці країни за кількістю наукових досліджень є визнаними лідерами розвитку систем для задоволення інформаційних потреб менеджерів. Проте умови формування інформаційних систем у цих країнах знаходяться під впливом різноманітних факторів.

Порівняльний аналіз класифікаційних груп макроекономічних аспектів країн, що найбільше відповідають проблемі дослідження, з Україною дозволяє констатувати наближення останньої до німецької моделі систем управління [12, с. 151]. Середовище, яке оточує підприємство, суттєво впливає на дієздатність інституту власності, тим самим формує основу функціонування створених в його умовах систем управління.

Попередні результати аналізу вже на початковому етапі визначають майбутні тенденції розвитку контролінгу в Україні. Певне наближення до німецької моделі контролінгу викликає потребу в аналізі механізму його функціонування та визначення факторів успіху при розбудові цих систем на підприємствах України (табл. 1.3).

Більш детальний аналіз інституту власності дозволяє виділити основні групи зовнішніх та внутрішніх суб'єктів, зацікавлених в успішній діяльності підприємства. Своїми рішеннями та діями вони впливають на розвиток останнього, при цьому підприємство виступає центром їхніх інтересів та, звісно, створюється з метою реалізації їх індивідуальних цілей Серед основних суб'єктів, що впливають на діяльність підприємства, виділяють власника(ів), кредиторів, менеджерів, робітників, клієнтів, постачальників, державні органи та ін.

При цьому слід погодитись з тим, що найбільший вплив на діяльність підприємства внаслідок безпосередньої участі в основних процесах на рівні управління та виконавчому рівні чинять такі три групи суб'єктів: власник(и) капіталу, менеджери та робітники. Саме за їх участю відбувається процес визначення та подальшого додержання основних рамкових умов або принципів діяльності підприємства. І в той час, коли інші суб'єкти лише задають імпульси подальшого розвитку (як позитивні, так і негативні), менеджмент на всіх рівнях управління має гарантувати успішну діяльність підприємства, орієнтовану на доведений власником рівень дохідності, ліквідності та фінансової стійкості.

Як показує досвід останніх років, ринкова переорієнтація пострадянських країн є доволі складним і тривалим процесом. При цьому, не відкидаючи макроекономічного аспекту, слід зазначити, що загалом основні проблеми зосереджуються суто на рівні окремих підприємств, а їх вирішення найчастіше є достатньо складним, оскільки вимагає разом з реформуванням поточної діяльності становлення стратегічного менеджменту [13; 14]. В системі управління будь-якого підприємства мають бути зосереджені основні елементи інтегрованого підходу, а саме стратегічні техніки, трансформація стратегій на операційний рівень, додержання операційних цілей через систему бюджетів і техніка управління на основі відхилень, яка дозволяє утримувати підприємство в рамках визначеного курсу розвитку[16, c. 307-311].

1.2. Визначення категорії «контролінг» на основі аналізу альтернативних концепцій

Якщо під концепцією (лат. conceptio) взагалі розуміти систему поглядів та уявлень про предмет, що досліджується [21, с. 118], то концепцію контролінгу можна представити як сукупність суджень щодо його функціонального відокремлення, інституційного оформлення та забезпеченості інструментарієм у контексті цілей підприємства, релевантних контролінгу, та цілей контролінгу як таких, що випливають із цілей підприємства.

Розглянуті вище національні особливості економік різних країн зумовлюють на практиці розподіл поглядів відносно суті контролінгу, його предмета і функціональних обов'язків фахівців. При цьому концептуально американська та німецька моделі контролінгу практично не відрізняються, але деякі відмінності між ними виникають на рівні окремих функцій управління, інтеграцію та координацію яких здійснює контролінг [12].

Згідно з американською моделлю обсяг завдань служби контролінгу більш обширний і охоплює також питання зовнішньої звітності та її аудиту. У Великобританії та США більш широко вживають поняття «management accounting», тобто повністю ототожнюють цю сферу зі сферою внугрішньогосподарського (управлінського) обліку [4].

У Німеччині склалася власна точка зору на предмет контролінгу, тому це поняття розглядається тут в специфічному для німецького мовного середовища контексті, а саме як внутрішньогосподарська функція, що підтримує процес управління, починаючи з етапу постановки та узгодження цілей і завершуючи аналізом відхилень фактичних даних від запланованих [11; 21]. За Д. Ханом, контролінг виступає як інтегрована, заснована на безперервному потоці внутрішньої та зовнішньої інформації система планування та контролю [17, c. 6]. Введення в систему управління функції контролінгу сприяє інтеграції системи за усіма рівнями (вертикальна інтеграція) та сферами (горизонтальна інтеграція). Інтегрований підхід застосовується надалі і в рамках кожної окремої функції менеджменту. Так виникає інтегроване планування, що має на меті інтеграцію всіх планово-контрольних розрахунків на встановлені цілі діяльності. Як правило, інтеграція має місце на загальнофірмовому (корпоративному) рівні, коли фінансове планування та планування економічного результату, що раніше не перетиналися, інтегруються для відстеження загальних результатів діяльності [22, с.22-23].

Враховуючи розглянуті історичні аспекти та яскраво виражений прикладний характер контролінгу, можна констатувати неможливість формування єдиної концепції, що відповідала б багатьом вимогам. Індивідуальний характер систем менеджменту, специфіка бізнесу та знаходження підприємств на різних фазах життєвого циклу виключають існування універсальних концептуальних засад. Іншими словами, предметом розгляду стає методологія формування концепції контролінгу з урахуванням індивідуальності кожного окремого бізнесу та визначення найвагоміших факторів його функціональності.

У сучасній західній теорії можна виділити три основні визначення контролінгу [15]. Перше базується на твердженнях, що контролінг є сучасною сферою завдань, яка вже існувала раніше. Так, деякі моменти свідчать про те, що контролінг частково заміщує собою сферу бухгалтерського обліку та звітності й ототожнюється з поняттям внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Таким чином формується одна з його першочергових концепцій - концепція орієнтації на облік [15, с 4]. Вона багато в чому відповідає розглянутій вище американській моделі. Ця концепція є однією з найбільш визнаних, оскільки функція інформаційного забезпечення визнається в контролінгу провідною. Контролера в рамках даної концепції визнають як менеджера з прибутку, а його діяльність оцінюють з точки зору привнесення в облік якісно нових позитивних імпульсів.

Другий напрямок - уявлення про контролінг як узагальнююче поняття для багатьох сфер. Так, планування, контроль та інформаційна система можуть бути охоплені в його рамках. Проте для такого підходу навряд чи характерна певна наукова новизна, оскільки кожна із вищезазначених сфер має власну добре відому і чітко відокремлену сферу завдань [23].

Згідно з третім визначенням контролінг - це відносно нова проблемна сфера. Навіть якщо його предмет не визнають абсолютно новим, у його рамках можливе подальше комплексне дослідження тих сфер, які раніше системно не були розглянуті в науці, а на практиці існували достатньо відокремлено [23, с.18 - 20]. Саме такий підхід, на наш погляд, сприятиме становленню контролінгу як самостійного економічного напрямку.

Більш глибинний аналіз наявних концепцій дозволяє зробити висновок, що система контролінгу відзначається високим рівнем індивідуальності та залежить від цілей, які існують у системі управління. В різних організаційних структурах контролінг матиме безпосереднє відношення до питань як операційного, так і стратегічного управління. В той же час необхідно підкреслити, що головна мета контролінгу в більшій мірі все одно полягає в досягненні системою управління встановлених цілей, тобто в орієнтації на результат. Це стає можливим завдяки додатково розвинутим функціям координації діяльності, сервісної підтримки менеджменту на всіх рівнях управління та в усіх функціональних підрозділах завдяки постійній адаптації системи до змін у навколишньому середовищі.

Розділ 2. Поняття, сутність та причини виникнення контролінгу

2.1. Основні причини виникнення контролінгу

Контролінг — нове явище в теорії і практиці сучасного управління, що виникло на стику економічного аналізу, планування, управлінського обліку, контролю й менеджменту.

Слово контролінг походить від англійського to control — контролювати, управляти, яке, у свою чергу, є похідним від французького слова, що означає "реєстр, список перевірки". Але за іронією долі, незважаючи на те, що найповніше його система уперше була описана і застосована у США, в англомовних джерелах термін "контролінг" практично не використовується: у Великобританії і США укорінився термін "управлінський облік" (managerial accounting, management accounting), хоча працівників, до чиїх посадових обов'язків входить ведення управлінського обліку, там називають контролерами (controller). Власне термін "контролінг" прийнято в Німеччині, звідки він прийшов до Росії.

Щодо його змісту, то судячи з зарубіжної та вітчизняної літератури, контролінг — це поняття дуже широке і, на перший погляд, асоціюється зі словом "контроль". Але контролінг не зводиться до простої системи контролю, а охоплює значно ширшу сферу діяльності підприємства, оскільки контролінг — це і система спостереження, й вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства та розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою, і система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства.

Отже, контроль переважно спрямований у минуле, на встановлення помилок і прорахунків, а контролінг — на управління майбутнім для забезпечення тривалого й успішного функціонування суб'єкта господарювання.

Спочатку під контролінгом розуміли сукупність завдань у сфері обліку і фінансів, а контролер був головним бухгалтером. Потім це поняття почали трактувати ширше: до функцій контролінгу стали відносити фінансовий контроль і оптимізацію використання фінансових ресурсів та джерел. Водночас автор сучасної концепції контролінгу німецький професор Спеціальної вищої школи м. Кельна і керівник товариства "Економічна наука й практика в системі контролінгу і обліку" Ельмар Майєр визначає контролінг як систему управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності фірми, тобто в економічному розумінні, з певною умовністю, як систему управління прибутком підприємства.

У книзі "Контролінг як система мислення і управління" Е. Майєр стверджує, що, використовуючи методи стратегічного менеджменту (контролінгу), можна раніше, ніж це зроблять конкуренти, озброєні лише методами традиційного обліку й аналізу, зазирнути за класичний трьохрічний прогнозний горизонт і дізнатися про можливі у майбутньому зміни попиту, проблеми у сфері взаємовідносин у навколишньому середовищі, обмеження ресурсів, про зміну нині ще ефективних технологій, правда, лише про тенденції цих процесів.

А ще зазначено, що контролінг надає допомогу в управлінні, у виконанні тих планів, які повинні бути реалізовані у найближчі 12—36 місяців, якщо прогнози й економічна дійсність у цьому прогнозованому періоді відповідатимуть одне одному.

При цьому Е. Майєр визначив принцип контролінгу: "Сьогодні робити те, про що інші завтра тільки думатимуть"[8, c. 7].

Контролер (лоцман) — це той, хто більше від інших вчиться, вміє, знає, системно мислить і діє в гармонії з навколишнім середовищем, орієнтуючись на поставлені цілі і на майбутнє, щоб успішно управляти підприємством[15, c. 137-139].

Вчений Д. Хан стверджує, що в економічному розумінні термін "контролінг" означає управління і нагляд. Але оскільки ефективне управління й нагляд неможливі без визначення цілей і планування заходів щодо їх реалізації, то контролінг містить комплекс завдань з планування, регулювання та нагляду.

Д. Хан обґрунтовує, що згідно з сучасним підходом контролінг може інтерпретуватися як інформаційне забезпечення орієнтованого на результат управління підприємством. Завдання контролінгу відповідно полягають у тому, щоб шляхом підготовки й надання необхідної управлінської інформації орієнтувати керівництво на прийняття рішень і необхідних дій. Отже, головну функцію контролінгу дослідник бачить у підтримці керівництва підприємства. Крім того, будучи, наприклад, членом правління або директорату та/або керівником відділу контролінгу, контролер може виконувати первинні централізовані функції управління. Таким чином Д. Хан визначає, що контролінг є однією з важливих функцій управління і підтримки управління[17, c. 8].

У словнику, за загальною редакцією Г.Я. Купермана (1995 рік), контролінг визначається як система державного, управлінського і незалежного контролю. У рамках окремої фірми контролінг є чітко організованою системою контролю за виконанням усіх завдань і доручень, передбачених бізнес-планом, що охоплює усі рівні — від робочих місць, дільниць, бригад до управління виробництвами і фірмою в цілому. Контролінг охоплює систему безперервного інформування керівництва фірми про стан усіх сторін діяльності фірми відповідно до затвердженого переліку окремих і узагальнювальних показників: стан портфеля замовлень і його відповідність завданням та вимогам фірми, хід підготовки виробництва і запровадження технологічних й інших новинок, виконання виробничої програми, дотримання кошторисів затрат на виробництво, виконання інвестиційної програми, фінансовий стан фірми, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо.

У Великому енциклопедичному словнику, виданому 2001 року, визначається, що контролінг — це система постійної оцінки усіх сторін діяльності підприємства, його підрозділів, керівників, співробітників з точки зору своєчасного й якісного виконання завдань стратегічного плану, виявлення відхилень і вжиття невідкладних, енергійних заходів, щоб намічені рубежі були досягнуті за будь-яких змін господарської ситуації.

У фінансовому словнику стверджується, що контролінг — функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної інформативної функції у менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. Термін "контролінг" офіційно вживають у Німеччині, звідки він, як уже згадувалося, і прийшов до країн СНД, зокрема й до України, де паралельно використовують обидва терміни: і "контролінг", і "управлінський облік". Водночас вважається, що термін "контролінг" інформаційно місткіший, він точніше передає характер цього явища й охоплює не лише суто облікові функції, а й увесь спектр управління для досягнення конкретних результатів діяльності підприємства.

Головна кінцева ціль будь-якого комерційного підприємства — одержання прибутку (контролінг можна назвати системою управління прибутком підприємства), але в окремих випадках цілі підприємства можуть бути іншими, наприклад, завоювання частини ринку, знищення конкурентів, тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства в напрямку таких цілей, хоча кінцева ціль та ж — одержання прибутку[5, c. 29-31].

Слід зазначити, що особливістю розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація в складні системи управління підприємством. Незалежно від того, як називатимуться ці системи, вони об'єктивно існуватимуть і розвиватимуться під впливом реальних чинників.

Якщо визнати, що контролінг відображає процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування й контролю в єдину систему одержання, обробки і узагальнення інформації для прийняття на її підставі управлінських рішень, то така система управляє підприємством, будучи зорієнтованою на досягнення не лише оперативних цілей у вигляді одержання прибутку того чи іншого обсягу, а й на глобальні стратегічні цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення антикризової політики тощо).

Система контролінгу — це принципово нова концепція інформації й управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, аналізу, планування, контролю, забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей та результатів діяльності підприємства.

Зважаючи на те, що система внутрішньогосподарського (управлінського) обліку має ознаки обліково-аналітичної системи, С.М. Петренко стверджує, що внутрішньогосподарський облік можна ідентифікувати як систему контролінгу.

Однак якщо звернутися до теорії й практики німецьких підприємств, то можна зауважити, що найважливішим складником контролінгу є управлінський облік.

Отже, контролінг — це усе ж таки ширше поняття, ніж управлінський облік.

Контролінг базується на наукових досягненнях різних дисциплін: економічної теорії, аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, планування, менеджменту, кібернетики, соціології. Адже не існує готових рішень для всіх проблем, з якими може зіштовхнутися підприємство. Реальні економічні проблеми завжди нестандартні й заплутані, а часу і вихідної інформації для їхнього розв'язання зазвичай недостатньо. Тому треба навчитися сміливо комбінувати різні підходи, застосовувати весь накопичений багаж знань для пошуку творчих рішень в умовах невизначеності й неповної інформації.

Таким чином, можна стверджувати, що існує неоднозначність трактувань, які характеризують внутрішній зміст поняття "контролінг", при цьому найчастіше його ідентифікують як:

— діяльність щодо забезпечення ефективного управління;

— управління процесом одержання прибутку;

— діяльність з інформаційного забезпечення управління;

— механізм саморегулювання діяльності;

— механізм координації системи управління;

— контроль, що охоплює усі сторони діяльності;

— управлінський облік;

— коментуюча функція менеджменту;

— діяльність, спрямована на оцінку усіх сторін господарювання;

— обліково-аналітична система.

Одні автори й перекладачі вважають наведені поняття і об'єктивні явища господарської практики західних підприємств, що стоять за ними, відмінними за змістом, інші — тотожними.

Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень, наведених у таблиці, ряд авторів небезпідставно стверджують, що контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

— забезпечує керівництво й акціонерів необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

— надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

— забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління;

— сприяє оптимізації залежності "виручка — затрати — прибуток"[3, c. 20-23].

З огляду на це С.М. Петренко стверджує, що контролінг, будучи обліково-аналітичною підсистемою в інформаційно-аналітичній системі управління підприємством, служить основою для його роботи. При цьому контролінг може бути систематичним, таким, що розвиває використовувані ним традиційні бухгалтерські, аналітичні та інші прийоми й способи, і проблемним, що дає змогу виробити дієві управлінські рішення як оперативного, так і стратегічного характеру.

Доведено, що ціль контролінгу є похідною від цілей підприємства. Вища ціль, як уже зазначалося, полягає у збереженні й успішному подальшому розвитку підприємства. Для реалізації такої цілі підприємство виробляє товари й послуги, що оптимізують його фінансовий результат з урахуванням соціальних цілей. Контролінг сприяє досягненню головної вартісної (монетарної) цілі підприємства — оптимізації фінансового результату через максимізацію прибутку і цінності капіталу за гарантованої ліквідності. Водночас за допомогою контролінгу досягнення такої цілі координується з досягненням соціальних і ринкових цілей та необхідними для цього заходами й ресурсами. Оптимізація фінансового результату за гарантованої ліквідності може розглядатися як головна ціль контролінгу. Відповідно основним завданням контролінгу є формування цілеспрямованого комплексу заходів для досягнення головної цілі.

При цьому можна зазначити такі основні специфічні особливості контролінгу, як:

— єдність оперативних фінансово-економічних розрахунків і стратегічних рішень;

— нова орієнтація фінансово-економічних розрахунків для прийняття економічно обґрунтованих рішень;

— новий зміст таких традиційних функцій управління, як планування, контроль, інформаційне забезпечення, що утворюють ядро контролінгу як концепції управління;

— новий психологічний зміст ролі планово-економічних служб (служб контролінгу) на підприємстві.

Отже, можемо дати таке визначення: контролінг — це вид діяльності посадових осіб будь-якого суб'єкта господарювання (установи, організації, підприємства), що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої обліково-аналітичної системи, яка шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала б на постійній основі і з мінімальними затратами трудових, фінансових та матеріальних ресурсів досягнення головних цілей суб'єкта господарювання[12, c. 149-152].

На завершення слід зазначити, що в Україні контролінгу приділяється не досить уваги, хоча причин для його активного запровадження достатньо, зокрема:

— зростання нестабільності зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до системи управління підприємства, а саме:

—- переміщення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;

— збільшення швидкості реакції на зміни у навколишньому середовищі, підвищення гнучкості підприємства;

— необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства;

— необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій;

— ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму координації всередині системи управління;

— наявність інформаційного буму при недостатності релевантної (істотної, значущої) інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;

— зростання загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності.

Одним із перших кроків до формування системи контролінгу в Україні могло б стати визнання необхідності розвитку державного фінансового контролю як у напрямі вдосконалення ревізії, так і через запровадження фінансового аудиту й аудиту ефективності, в тому числі на мікрорівні. Ці форми контролю разом із управлінським обліком мають стати наріжним каменем підвищення ефективності господарювання державних підприємств України.

Поряд з підприємницькими структурами систему контролінгу треба запроваджувати і в діяльність державного апарату та органів влади. Це випливає з того, що система державного регулювання економіки, яка претендує на статус ефективної, повинна, як мінімум:

— правильно встановлювати відповідні правила і стандарти, які формують умови виробництва матеріального продукту та надання послуг;

— точно визначати засоби та методи впливу держави на суб'єкти економічних відносин з метою забезпечення дотримання вищезазначених правил і стандартів;

— своєчасно вносити обґрунтовані зміни до встановлених правил і стандартів, якщо вони на даному етапі розвитку країни не сприяють ефективному господарюванню.

Для забезпечення такого функціонування системи державного регулювання економіки вона повинна мати дуже чутливий механізм саморегулювання. На нашу думку, цей механізм може бути аналогічним системі контролінгу, яка успішно діє у передових фірмах світу[14, c. 56-58].

2.2. Функції та завдання контролінга

Важливою тенденцією підприємства в сучасних умовах господарювання є зростання ролі інформаційних ресурсів. Ця тенденція обумовлена ускладненням технології, диверсифікацією виробництва, збільшенням числа перемінних для вирішення складних виробничих і управлінських проблем. Зростання інформаційних ресурсів відбувається не лише за обсягом, але й за змістом інформації (нові явища, процеси, події), що є закономірністю в умовах переходу від планової моделі господарювання до ринкової.

Складнішими стають комунікаційні зв'язки, процедури прийняття рішень, що вимагає додаткової інформації, яка відсутня у традиційній системі фінансового обліку.

Управління інформаційним процесом дедалі більші вимоги ставить перед менеджерами щодо розуміння ролі інформації та знань керівника в галузі створення інформаційних систем. Керівник повинен стати творцем інформаційної системи.

Інформаційні системи, які обслуговують менеджерів, повинні надавати дані про тенденції, ефективність технології, показники діяльності конкурентів, попит на продукцію, діяльність із забезпечення рентабельності та інші показники. Проте існуючі системи обліку не дають можливості визначити ефективність теорій і стратегій розвитку, політичних та соціальних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства.

Необхідність розширення системи інформації пов'язана не лише з виробничою, комерційною і фінансовою діяльністю підприємства, але й з відображенням соціально-політичних факторів, які є зовнішніми факторами функціонування підприємства. їх потрібно перевести на мову підприємницької діяльності, щоб активно впливати на соціальні групи, стосунки у колективі, інститути поза і всередині підприємства. Функції управління постійно ускладнюються. Так, звичне планування трансформується у проблемно-орієнтоване планування, збут продукції -в маркетингову діяльність, фінансовий та управлінський облік доповнюється інтегрованою системою контролінга.

Хоча бухгалтерам важко змиритися з тенденцією диференціації єдиної системи бухгалтерського обліку на підсистеми фінансового і управлінського обліку та контролінга. Але вона є закономірним процесом.

Облік втрачає свою незалежність і набуває функцій сервісного забезпечення менеджменту в інформації, необхідній для прийняття рішень.

Контролінг виконує функції створення, обробки, аналізу і передачі системної управлінської інформації[19, c. 11-12].

Функції контролінга визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні. До основних функцій належить:

- планування процесів господарської діяльності (логістика, виробництво, збут, інвестування). Для процесу планування створюється нормативно-довідкова база, визначаються обсяг і структура необхідної інформації, розробляються методики складання планів за часом та змістом; S облік показників контролінга на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Для цього визначаються потреби системи управління в необхідній інформації, розробляється система показників контролінга та звітні форми для збору та обробки даних; аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників. Для аналізу визначаються контрольовані показники за часом та змістом, знаходяться відхилення методом порівняння фактичних та прогнозованих даних, фактори впливу на відхилення, дається оцінка та інтерпретація відхилень, систематизуються дані з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій у роботи підприємства. До спеціальних функцій належать:

- інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів і регістрів обліку, комунікаційних зв'язків, організація збору і обробки даних контролінга. Розробка інструментарію для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень, забезпечення менеджерів інформацією (обсяг, зміст, форми, строки, час подання);

- моніторинг зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних про ринки (сировини, праці, капіталу, товару), кон'юнктура ринку, конкурентів, ціни, формування досьє на конкурентів, огляди розвитку галузей, участь у виставках та ярмарках тощо.

Функції контролінга реалізуються завжди в реальних умовах діяльності підприємства, тому ступінь їх прояву та ефективність використання залежить від таких факторів, як:

  • масштаб організації;
  • фінансовий стан;
  • розуміння керівництвом важливості та корисності функцій контролінга;
  • рівень диверсифікації виробництва;
  • види діяльності;
  • кваліфікація управлінського персоналу;
  • рівень економічної роботи;
  • місії, філософії бізнесу;
  • загальної культури персоналу;
  • інших факторів[4, c. 49-50].

Інтегральною функцією контролінга є координація зусиль кожного підрозділу підприємства і відділу управлінської системи на досягнення цілей, які ставить перед собою підприємство у виробничій, фінансовій та управлінській діяльності. Для цього потрібні:

- координація зусиль менеджерів різних рівнів на досягнення загальної мети;

- інформаційна та консультативна підтримка прийняття управлінських рішень;

- створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи для управління підприємством.

Необхідність створення системи контролінга обумовлена підвищенням нестабільності зовнішнього середовища, що в свою чергу вимагає:

- посилення уваги до прогнозування майбутнього стану об'єктів;

- прискорення реакції суб'єктів управління на зміни у діяльності підприємства, що досягається на основі відстеження відхилень від довгострокових планів за допомогою певного набору показників і виявлення тенденцій;

- розробки та постійного коригування стратегічних прогнозів і планів розвитку підприємства.

Основні завдання контролінга полягають в тому, Щоб реалізувати головну мету, принципи та функції на практиці.

В галузі планування завдання контролінга формулюють таким чином:

- створення нормативної бази для прогнозування розвитку фірми;

- сприяння розробникам стратегічних планів у визначенні цілей організації та напрямків розвитку;

- координація робіт з планування і складання бюджетів;

- участь у визначенні кількісних і якісних параметрів роботи підприємства на стратегічний період;

- узгодження проміжних цілей і планів та складання ~1 загальних стратегічних планів.

У галузі обліку завдання контролінга вимагають:

- створення сучасної системи інформаційного забезпечення та звітності задіяних у стратегічному процесі управління відповідальних осіб;

- визначення специфічних потреб менеджерів у необхідній інформації та звітності;

- періодичного подання інформації щодо відхилень фактичних значень показників від планових;

- подання керівництву підприємства звітів з поясненням факторів, що спричинили відхилення;

- аналіз відхилень та обговорення із зацікавленими особами[20, c. 13-16].

В галузі інформаційно-аналітичного контролінга необхідно:

- розробити архітектуру інформаційної структури;

- відібрати показники, носії інформації та канали їх передачі;

- визначити контрольні точки господарської та фінансової діяльності;

- скласти схему збору і систематизації найбільш значимих даних для прийняття рішень;

- розробити інструментарій для планування, обліку, контролю, аналізу і прийняття рішень;

- консультувати, менеджерів з питань функціонування системи контролінга.

Робота працівників служби контролінга повинна спрямовуватися на такі галузі контролю:

- стратегічні цілі (кількісні та якісні);

- критичні умови зовнішнього середовища та внутрішнього середовища, які лежать в основі стратегічних планів;

- вузькі і слабкі місця, які виявлені у процесі планування та аналізу роботи підприємства.

При визначенні системи підконтрольних показників необхідно забезпечити такі вимоги:

- обсяг показників повинен бути адекватним складності об'єкта управління;

- показники плануються в цілому за підприємством і за структурними підрозділами;

- показники не змінюються протягом планового періоду, що забезпечує можливість порівняння та виявлення тенденцій за певний період;

- при відборі показників треба забезпечити їх порівнянність із показниками інших підприємств.

Аналіз показників, вибраних в якості підконтрольних, проводиться різними методами і прийомами, але основне завдання полягає у знаходженні відхилень, оцінки таких відхилень і визначення залежності між відхиленнями та результатами діяльності підприємства. Потрібно зауважити, що контролінг трактується як система, що збирає, обробляє, аналізує та коментує явища, процеси і події та передає інформацію про них для системи управління. Контролінг не бере безпосередньої участі в процесі управління, а виконує сервісну функцію в ньому, забезпечуючи інформацію для менеджерів[13, c. 148-152].

Розділ 3. Головні особовості застосування контролінгу на підприємстві

3.1. Принципи і сфера застосування контролінгу

Контролінг як наукова дисципліна є складним інтегрованим утворенням. Його концепція (лат. "conceptus" - поняття) відображає формулювання, абстрактний образ, загальну думку щодо створення інформаційної системи для стратегічного розвитку підприємства.

Під контролінгом розуміють концепцію ефективного управління економічним об'єктом з метою забезпечення його сталого і тривалого існування в постійно змінюваному середовищі.

Система контролінга ґрунтується на комплексі стратегічних наукових дисциплін - прогнозуванні, плануванні, маркетингу, обліку, статистиці, аналізі та менеджменті. Функції системи контролінга реалізуються через створення спеціальної служби, яка організовує збір, обробку, аналіз даних і забезпечує інформацію для менеджерів вищого рівня управління з метою розробки прогнозу стратегічного розвитку підприємства.

Контролінг пов'язується з пошуком слабких сторін у діяльності підприємства, ліквідацією "вузьких" та "проблемних" ділянок у виробничій та фінансовій сферах, формуванням плану стратегії розвитку.

Якщо традиційні системи контролю діяльності підприємства базуються на відстеженні минулих подій (фінансовий облік) або подій у реальному масштабі часу (управлінський облік), то контролінг орієнтується на майбутні події. Для системи контролінга найважливіше значення мають відхилення від прогнозованих показників на перспективу з горизонтом планування більше 3-х років, а не від поточних планів, як це прийнято на вітчизняних підприємствах. Порівнюють майбутні прогнозовані показники з досягнутим фактичним їх значенням.

Фінансовий облік у системі контролінга посідає значне місце, оскільки його завданням є підготовка звітів про використання ресурсів, протікання господарських процесів, формування собівартості продукції, ефективність витрат на маркетинг і збут продукції, формування прибутку, ефективність інвестицій тощо. Використовуючи дані фінансового обліку можна виявити тенденції явищ та процесів за певний період і прогнозувати їх подальший розвиток у системі контролінга.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що система прогнозування розвитку підприємства передбачає планування економічних показників, а облік організовує збір та обробку даних в такому розрізі, як це передбачено у системі планування. Дані обліку та планів використовуються для аналізу відхилень. Відділ контролінга готує інформацію про відхилення фактичних показників від запланованих з розшифровкою факторів, які вплинули на ці відхилення. Інформація надається у вигляді інформаційних бюлетенів для зацікавлених служб і посадових осіб.

Служба контролінга повинна забезпечити такі види робіт:

- планування (програма розвитку, складання бюджетів у розрізі структурних підрозділів та підприємства в цілому);

- розробку системи звітів про роботу підрозділів;

- аналіз даних про виконання планів;

- формування необхідної для менеджерів інформації (перелік показників);

- розробку альтернативних варіантів вирішення проблемних питань;

- оцінку ефективності нових проектів. У системі контролінга обов'язковим елементом є визначення мети підприємства і окремих структурних підрозділів, управління цілями, своєчасне реагування на зміну середовища і відповідно уточнення мети, що дає можливість адаптуватися до змін і забезпечити існування об'єкта[21, c. 118-121].

Система контролінга функціонує на основі певних принципів (лат. "принцип" - початок, основа, те, що лежить в основі певної теорії науки). До принципів контролінга належать:

  • визначення мети (цілей);
  • управління цілями;
  • досягнення цілей;
  • принцип руху і стійкості;
  • принцип своєчасності;
  • принцип стратегічного мислення;
  • принцип документування.

Визначення мети (цілей) необхідно для забезпечення місії, яка є суперзавданням, природою бізнесу, головною причиною існування підприємства. Досягнення стратегічної мети консолідує зусилля колективу на досягнення результату.

Принцип руху і стійкості означає об'єктивний спосіб існування матерії. Рух - це зміна взагалі, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів. Стійкість — це прояв відносного спокою. Рух матерії є категорією абсолютною, стійкість (стабільність) - відносною.

Підприємство, як складна система підпорядковується принципу руху і стійкості. Підприємство виступає як матеріальна система, а її рух описується деяким загальним законом, який характеризує цілісну зміну системи у просторі й часі. При висхідному розвитку відбувається ускладнення зв'язків, структури і форм руху матеріального об'єкта, прогресивні перетворення від нижчого до вищого. При низхідному розвитку, навпаки, відбувається деградація і розпад системи.

Розробка та реалізація обґрунтованих стратегічних рішень необхідні для того, щоб забезпечити висхідний рух підприємства. Не стабільність роботи, а порушення такої стабільності є запорукою життєздатності системи. Створення умов для розвитку підприємства може забезпечити інноваційна діяльність, яка пов'язується з оновленням місць праці, новими технологіями, прогресивними прийомами і методами роботи, новою технікою, новими методами організації й управління виробництвом. Контролінг сприяє процесу постійного виявлення і впровадження нового, прогресивного та ефективного в практику підприємства з урахуванням його специфіки. Необхідно відшукувати шляхи подолання стабільності у роботі, оскільки вона є загрозою для подальшого існування підприємства.

Якщо у керівників різного рангу (особливо вищого) відсутній необхідний тип мислення (стратегічний і творчий), то вони будуть гальмувати інновації щодо суттєво важливих нових підходів до удосконалення роботи підприємства, нехтування системою сигналів щодо прийняття ефективних управлінських рішень.

Принцип стратегічного мислення. Успіх впровадження контролінга на підприємстві залежить від розуміння важливості стратегічного прогнозування і планування господарської діяльності з боку управління, особливо менеджерів вищого рангу.

Реагування на зміни тенденцій забезпечується виконанням таких дій:

- група вищого керівництва здійснює управління системою, маневруючи ресурсами і повноваженнями осіб для досягнення оперативних завдань;

- у разі необхідності (при появі екстрених проблем як всередині підприємства, так і в зовнішньому середовищі) система управління може діяти врозріз із принципами ієрархічної організації. Керівництво делегує права тим підрозділам, які готові до роботи в нових умовах;

- нові обов'язки передбачають планування реакції менеджерів на стратегічні завдання та розробку системи інформаційного забезпечення. Система управління цілями і стратегічними завданнями - це система управління діями. За тенденціями змін у зовнішньому середовищі і всередині підприємства необхідно організувати безпосереднє спостереження протягом року і забезпечити виявлення раптових, швидкоплинних і потенційно неочікуваних змін. Виявлені зміни ретельно аналізують і розробляють заходи щодо адаптації до зміненого середовища.

Принцип своєчасності полягає в реагуванні на зміну середовища на основі слабких сигналів про можливу загрозу існуванню підприємства.

Для попередження ризиків та загроз існуванню підприємства необхідно отримати стратегічну інформацію для превентивних дій. Замість того, щоб чекати повну інформацію, доцільно визначити, яких заходів треба вжити у плануванні при різних варіантах розвитку подій, Що створюють загрози і можливості. Слабкі сигнали надходять із зовнішнього середовища, тому в системі контролінга визначають, яка інформація є важливою, хто приймає рішення, яким чином треба передати інформацію, хто повинен координувати дії менеджерів та ін.[2, c. 154-156].

3.2. Особливості використання контролінгу на підприємстві

Розглянемо можливості використання контролінгу на підприємстві.

Ми вважаємо, що служба контролінгу повинна бути безпосередньо підпорядкованою керівнику підприємства або першому керівнику, якщо розглядати управління на іншому рівні. Це обґрунтовується тим, що служба контролінгу при підготовці матеріалів для першого керівника використовує дані діяльності всіх служб, у тому числі фінансової, економічної служби (їхніх керівників), бухгалтерії тощо. Таким чином, виключається можливість необ'єктивної оцінки стану підприємства з боку окремих керівників (заступників керівника підприємства, управління).

Отже, розглянемо сутність контролінгу і схему його формування і функціонування на підприємстві.

Контролінг — це система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства чи регіону в цілому. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення поставленої мети. Вона базується на основі багатьох навчальних економічних дисциплін і функцій управління, що здійснюються на підприємстві (регіоні).

Усі функції управління можна звести до таких [13,c.30]:

1) організація системи і процесів управління з урахуванням вимог ринку;

2) проведення маркетингових досліджень (попиту, пропозиції, кон'юнктури ринку, можливості забезпечення конкуренції свого товару);

3) прогнозування й планування;

4) конструкторська підготовка виробництва;

5) технологічна підготовка;

6) науково-технічна інформація й управління науково-технічним прогресом;

7) організація інноваційної діяльності на підприємстві;

8) стандартизація;

9) управління якістю праці і продукції;

10) організація праці і заробітної плати;

11) підбір, підготовка і перепідготовка кадрів;

12) управління матеріально-технічним забезпеченням виробництва продукції;

13) управління збутом продукції;

14) облік, аналіз і контроль за підприємницькою (виробничо-господарською і фінансовою) діяльністю;

15) правове забезпечення підприємства;

16) ремонтне та енергетичне обслуговування;

17) транспортне обслуговування;

18) оперативне управління виробництвом;

19) будівництво і господарське обслуговування;

20) охорона праці;

21) пожежна безпека;

22) охорона навколишнього середовища;

23) загальне діловодство;

24) управління соціально-культурно-економічним розвитком колективу.

На основі наведеного класифікатора функцій управління розраховується склад функціональних підрозділів, чисельність управлінського персоналу залежно від специфіки, чисельності працюючих і обсягів виробництва.

Усі управлінські функції певною мірою взаємовідокремлені, але для ефективної діяльності підприємства має бути забезпечений тісний взаємозв'язок, що можна забезпечити впровадженням контролінгу в систему управління.

Управлінська діяльність охоплює збирання інформації, її аналіз і на основі результатів аналізу прийняття управлінських рішень, що є головним завданням усієї діяльності контролінгу на підприємстві[9, c. 138-141].

Основною метою контролінгу в умовах підприємства є формування у менеджерів вимог з концептуальних основ управління підприємством на базі інтегрування та спрямування діяльності різних служб та підрозділів підприємств на досягнення оперативних і стратегічних цілей.

Служба контролінгу повинна забезпечити:

- взаємозв'язок контролінгу практично з усіма функціями управління;

- контроль витрат підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу;

- організацію функціонування на підприємстві центрів витрат, прибутку, виручки та інвестицій;

- впровадження системи стандарт-кост і директ-костінг;

- постійне проведення аналізу витрат виробництва;

- розробку заходів і підготовку управлінських рішень, спрямованих на покращення підприємницької діяльності.

Для забезпечення виконання ролі контролінгу в системі підприємництва необхідно створити особливу інформаційну систему, яка б сигналізувала керівництву про постійні ризики, які можуть загрожувати підприємству як ззовні, так і зсередини (СРПР — система раннього попередження та реагування).

Порядок формування і сутність функцій контролінгу випливають із ролі самого контролінгу в системі підприємницької діяльності (підприємства). Роль контролінгу на підприємстві — отримання інформації, що характеризує діяльність підприємства, а також складових його оточуючого середовища і координація на цій основі діяльності системи управління з метою досягнення поставлених завдань і цілей. Для виконання цієї функції, як вже сказано вище, доцільно на великих і середніх підприємствах створювати відділи контролінгу, які підпорядковувати безпосередньо керівнику підприємства. Функція контролінгу поля-гає у забезпеченні координації різних систем — планування, контролю, інформаційного забезпечення.

Службу контролінгу слід формувати із певної кількості працюючих, що визначається обсягом вхідної і вихідної інформації для управління. Управлінська інформація охоплює такі види: науково-технічні, конструкторські, техніко-технологічні, економічні, кадрові, патентні, екологічні, соціальні тощо. Серед усіх видів у системі контролінгу найважливіше значення має економічна інформація, що забезпечується за допомогою бухгалтерської звітності, оперативно-технічних засобів, статистичних методів, аналітичних даних за допомогою обробки інформації методами економічного аналізу. Інформація повинна бути в усіх випадках своєчасною і об'єктивною[11, c. 121-124].

На впровадження системи контролінгу необхідно спрямувати діяльність усіх структурних підрозділів і служб. Необхідно розробити показники:

- поточні і стратегічні завдання підприємства в цілому і окремих структурних підрозділів і служб (центри витрат і відповідальності зокрема);

- схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності;

- аналітичний і регулятивний блок у системі контролінгу;

- положення функціональних обов'язків і прав служби контролінгу та окремих спеціалістів (контролерів);

- інформаційні потоки, які забезпечують своєчасну інформацію за результатами діяльності підрозділів підприємства;

- оціночні показники діяльності підприємства і структурних підрозділів (центрів витрат і відповідальності);

- методику аналізу підприємницької діяльності;

- критичні величини за окремими показниками в системі аналізу відхилень між нормативними (плановими) і фактичними показниками;

- терміни проведення аналізу фактичного стану по центрах витрат і відповідальності, підприємству в цілому;

- терміни подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства;

- систему контролю за виконанням управлінських рішень;

- способи повідомлення керівника щодо виявлених недоліків.

Служба контролінгу (контролер) сама не приймає управлінських рішень, а тільки забезпечує інформацію та подає оцінку і поради щодо ухвалення рішень (проекти рішень, наказів, розпорядження).

Алгоритм проведення робіт контролером такий: визначаються відхилення між фактичними і плановими (нормативними) показниками, проводиться аналіз відхилень і коригування.

Контролінг повинен реагувати на слабкі сигнали, тобто отримувати завчасну інформацію, оперативно втручатись у процеси, які загрожують підприємству, виявляти та послаблювати вплив несприятливих тенденцій. Слабкі сигнали або індикатори раннього попередження визначаються службою контролінгу (кон'юктура ринку, зміна попиту, інновації в галузі техніки, технології, поведінка споживачів товару, цінова політика конкурентів, вимоги покупців тощо). Для ефективної діяльності служба контролінгу повинна координувати свою систему з системою бухгалтерського обліку і звітністю. Для цього треба розробити систему внутрішньої звітності з визначення центрів збирання інформації, показників, строків подання звіту і методик його складання, мету з якою збираються дані, адресат інформації. Спеціалісти служби контролінгу повинні відповідати певним вимогам: знати складові контролінгу — бухгалтерський облік, аналіз, аудит, менеджмент, маркетинг, методики планування[23, c. 62-64].

Висновки

Система управління в умовах ринкових економічних відносин відіграє важливу роль у системі внутрішнього економічного механізму підприємства. Рівень управлінської діяльності має значний вплив на ефективність всієї підприємницької діяльності, і, водночас, ефективність управлінської діяльності виражається через показники ефективності підприємництва: прибутковість, конкурентоздатність, поліпшення якості продукції, платоспроможність підприємства, зниження витрат на виробництво тощо.

Незважаючи на завдання, що стоять перед системою управління, багато підприємств України в даний період знаходяться на стадії занепаду і фінансової кризи, причому невирішені частини загальної проблеми набули ще більшого негативного результату за ринкових економічних відносинах. Це пояснюється тим, що в Україні ще не відпрацьована ефективна система управління в умовах ринку. Тим часом в розвинених країнах світу в багатьох випадках діє удосконалена система управління, яка включає службу контролінгу і відіграє роль мозкових центрів підприємства, що доцільно глибоко проаналізувати щодо можливості використання в умовах вітчизняних підприємств.

Впровадження системи контролінгу в систему управління необхідно здійснювати на всіх етапах організації і функціонування підприємницької діяльності; результати дослідження відображати в статуті підприємства; не допускати організації підприємств, які передбачають свою збиткову діяльність, і суворого дотримуватись цих вимог. Збиткова діяльність розорює не тільки окремого підприємця, а й державу в цілому, саме функціонування збиткових підприємств в умовах ринку є неможливе.

Держава повинна регулювати і контролювати формування цін на всі види продукції. Зважаючи на економічну природу ринкових відносин, ціни на продукцію повинні знижуватись, а якість продукції — поліпшуватись, бо в іншому разі продукція не буде конкурентоздатною. Забезпечення конкурентоздатності роботи підприємства — це основна вимога ринкових економічних відносин. І цього можна досягнути впровадженням контролінгу в систему управління підприємствами і національну економіку України. Це ще раз підтверджує необхідність удосконалення системи управління і ринкових економічних відносин в Україні.

Отже, контролінг знаходиться в такому ж положенні, як фінансовий чи управлінський облік, які є підсистемами загальної інформаційної системи, що обслуговують систему менеджменту.

Принциповою відмінністю контролінга від інших підсистем обліку є спрямованість на майбутнє, оскільки його становлення обумовлено необхідністю стратегічного планування і управління підприємством, без чого неможливо і забезпечити тривале існування в ринковому середовищі, контролінг є комплексною системою збору й обробки даних за багатьма напрямами діяльності підприємства, за кожним з яких потрібно визначити доцільні показники для аналізу.

Список використаної літератури

  1. Ареф"єва О.В., Дякон Л.Л. Історія виникнення контролінгу та сутність контролінгу бізнес- процесів//Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 8. - C. 165- 171
  2. Гудзь П. Інститут контролінгу в системі управління підприємством/ Петро Гудзь //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 9. - C. 154-156.
  3. Гулін Д. В., Максименко О. П. Система контролінгу на промисловому підприємстві // Маркетинг в Україні. - 2000.- №4. - С. 20-24.
  4. Килимнюк В. Еволюція контролінгу. Його місце та роль в економіці підприємства //Економіст. - 2004. - № 1. - С.47-50
  5. Контролінг - від теорії до реалізації на практиці: Монографія/ Вікторія Прохорова, Лариса Мартюшева, Наталія Петрусевич, Юлія Прохорова,; М-во освіти і науки України, Харків. нац. економічний ун-т. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 198 с.
  6. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Ананькина Е.А., Данилочкин СВ., Данилочкина Н.Г. и др.; под ред. Данилочкиной Н.Г. — М: ЮНИТИ-ДАНА. — 2003. — С. 6.
  7. Лее Т. А. Контролінг у фінансовому менеджменті вищого учбового закладу. — Донецьк: ІЕПНАН України, 1999.
  8. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих / Пер. с нем. Жукова Ю.Т.; под ред. и с предисл. д-ра экон. наук Ивашкевича В.Б. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика. — 1995. — С. 7.
  9. Морозов Д.М. Сучасна концепція контролінгу в контексті корегування фінансових планів //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 11. - C. 136 - 148.
  10. Петренко С.Н. Контроллинг: Учебное пособие. — К.: Ника-Центр, Эльга. — 2003. — С. 10.
  11. Пушкар М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія/ Михайло Пушкар, Роман Пушкар,; М-во освіти і науки України , Терноп. академія народ. господ.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 370 с.
  12. Стефанок І. Б. Теоретико-методологічні засади застосування контролінгу в системі державного регулювання економіки //Фінанси України. - 2006. - № 5. - С.149-156.
  13. Стефанюк І. Б. Поняття, сутність і причини виникнення контролінгу //Фінанси України. - 2005. - № 2. - С.146-153
  14. Терещенко О. О. Контролінг у системі антикризового управління підприємством // Фінанси України.- 2001.- №12. - С. 56-63.
  15. Терещенко О. О. Поняття "контролінг" та "управлінський облік" у теорії і практиці //Фінанси України. - 2006. - № 8. - С.137-145
  16. Травянко О. Система контролінгу в управлінні підприємством //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 3. - C. 307-311.
  17. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга /Пер. с нем.; под ред. и с предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л. — М.: Финансы и статистика. — 1997. - С. 8.
  18. Цигилик І. І. Контролінг: Навчальний посібник у схемах і таблицях/ І. І. Цигилик; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 74 с.
  19. Цигилик І. І. Стратегія і контролінг в системі внутрішнього економічного механізму підприємства//Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 11. - C. 11-14. –
  20. Цигилик І. Контролінг. Сутність і основи формування та функціонування на підприємствах України / /Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 4. - C. 13-16.
  21. Цигилик І.І. Контролінг в системі управління //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 3. - C. 117 - 123.
  22. Шепітко Г. Контролінг: Посібник для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання/ Галина Шепітко,; Європейський університет. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - 136 с.
  23. Яковлєв Ю. Контролінг на базі інформаційних технологій: Навчальний посібник/ Юрій Яковлєв,; М-во освіти і науки України, Херсонський економічно правовий інститут. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 316 с.
загрузка...
Top