Г. Емерсон "Дванадцять принципів продуктивності"

Вступ.

1. Огляд «Дванадцять принципів продуктивності» Г.Емерсона.

2. Основні принципи управління за Г.Емерсоном.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Представлена робота присвячена темі "Дванадцять принципів продуктивності".

Проблема даного дослідження носить актуальний характер у сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення піднятих питань.

Тема "Дванадцять принципів продуктивності" вивчається на стику відразу декількох взаємозалежних дисциплін. Для сучасного стану науки характерний перехід до глобального розгляду проблем тематики "Дванадцять принципів продуктивності".

Питанням дослідження присвячена безліч робіт. В основному матеріал, викладений у навчальній літературі, носить загальний характер, а в численних монографіях по даній тематиці розглянуті більше вузькі питання проблеми "Дванадцять принципів продуктивності". Однак, потрібен облік сучасних умов при дослідженні проблематики позначеної теми.

Висока значимість і недостатня практична розробленість проблеми "Дванадцять принципів продуктивності" визначають безсумнівну новизну даного дослідження.

Подальша увага до питання про проблему "Дванадцять принципів продуктивності" необхідно з метою більше глибокого й обґрунтованого дозволу приватних актуальних проблем тематики даного дослідження.

Актуальність справжньої роботи обумовлена, з одного боку, більшим інтересом до теми "Дванадцять принципів продуктивності" у сучасній науці, з іншого боку, її недостатньою розробленістю. Розгляд питань пов'язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.

Результати можуть бути використані для розробки методики аналізу "Дванадцять принципів продуктивності".


1. Огляд «Дванадцять принципів продуктивності» Г.Емерсона

Відомий американський вчений Г. Емерсон (1853— 1931), розробляючи штабний принцип управління, приділяв головну увагу персоналу, наполягаючи на необхідності управління кадрами. Передбачаючи виникнення в майбутньому професії менеджера персоналу, Г. Емерсон ще в 1912 р. в роботі "Дванадцять принципів продуктивності" писав: "Вкрай важливо мати хоча б небагато спеціалістів, що володіють інтуїцією, спостережливістю, тямущістю — з одного боку, і всім багатством фізіологічних, психологічних і антропологічних наукових знань — з іншого. Лише такий спеціаліст зможе дати адміністрації і кандидату на роботу дійсно компетентну пораду, тільки він може вірно сказати, чи підходить кандидат для даної роботи".

Реальність планових завдань підвищується при проведенні фінансових розрахунків нормативним методом, який відомий з давніх часів. Ще задовго до формування фінансового менеджменту як науки Гаррінгтон Емерсон в своїй праці «Дванадцять принципів продуктивності» (1912 р.) в перелік основних принципів включив норми та нормування операцій.

Ця книга була в повному обсязі надрукована видавництвом "Техніка управління" в 1930 і 1931 р. у серії "Класичні роботи з раціоналізації". У цей час є бібліографічною рідкістю.

Інженер-механік Гаррінгтон Емерсон (1853-1931р.г), одержавши освіту в Мюнхенському політехнікумі, якийсь час викладав в університеті, потім брав участь у роботах зі спорудження великої залізниці, проектуванні й будівництві ряду інженерних і гірських споруджень у США, Мексиці й на Алясці.

М.Емерсон обґрунтував необхідність і доцільність застосування комплексного, системного підходу до рішення складних багатогранних практичних завдань організації керування виробництвом і всякої діяльності взагалі.

"Якби ми, - писав він, - могли об'єднати всі мети й ідеали, що надихають організацію зверху до низу, зібрати їх таким чином, щоб всі вони діяли в тому самому напрямку, то результати вийшли б колосальні. Але оскільки на ділі всі вони тягнуть у різні сторони, рівнодіюча часто виявляється дуже слабкої, а іноді й просто негативної". І далі: "П'ять років планового й регістрируємого руху вперед дають більше, ніж двадцять років випадкових спроб, результати яких залишаються тільки в пам'яті службовців, що переміняються"[6, c. 35-36].

В останній главі книги Г.Емерсон пише: "Виробниче підприємство нагадує мені автомобіль. Підприємство може бути гарним або поганим - але по якій дорозі воно котиться? Для фабрики або заводу, для всякої роботи філософія продуктивності є те ж саме, що для автомобіля гарне, гладке шосе. Звичайно, автомобіль може їхати й по поганій дорозі, але чим гірше дорога, тим елементарніше, тим первісніше повинні бути й засобу пересування... Філософія продуктивності потрібна для того, щоб будувати дороги, по яких будь-яка організація могла б рухатися з найменшим тертям і максимальною швидкістю; чим складніше, ніж розгалужене підприємство, тим необхідніше йому ця філософія".

Якщо ми озброїмо дикуна гвинтівкою, то він відразу стане сильніше всіх закованих у панцири лицарів. Точно в такий же спосіб, навчивши посереднього сучасного директора фабрики застосовувати організаційні принципи, ми даємо йому можливість домогтися такої продуктивності, що він далеко залишить за собою найбільших виробничих геніїв, що працюють по старій системі.

Нові принципи лежать в основі всякої діяльності й мають безумовну загальзастосовність. Справжня продуктивність визначається ними й немислима без них за всіх часів, вони застосовні й застосовуються у величезних масштабах рішуче всюди.

Не особливі властивості тіла, крові й мозку роблять японців небезпечними суперниками американських промисловців, не гроші, тому що японці бідні, не встаткування, тому що воно в японців убоге, не природні багатства, тому що їх у Японії майже немає. Японська промисловість стала небезпечним конкурентом тільки тому, що ми ще не доросли до того типу організації, що дозволяє домагатися високої продуктивності, а вони доросли. Ми ще спимо й не бачимо навіть того факту, що правильні принципи в руках посередніх людей виявляються сильніше безсистемних і випадкових спроб генія, а японці прокинулися й бачать.

Продуктивність праці чоловіків призовного віку по всій країні не перевищує в середньому 5%, продуктивність використання матеріалів і встаткування не доходить до 30%. Усякий, хто знає справу, може перевірити ці мої твердження з такою ж простотою й легкістю, з який визначають зміст металу в руді.

Природні багатства колосальні, працівники наші розумні, гнучкі й, домагаючись свого, не бояться праці. Устаткування наше чудово. І проте , всі ці величезні переваги в корені знецінюються настільки ж величезною непродуктивністю. Принципи продуктивності прості, ясні й елементарні; емпірично вони враховувалися й діяли ще за мільйон років до зародження життя на нашій планеті, а тим часом ми, сучасні американці, організуємо й ведемо виробництво безглуздо й безглуздо, і ця безглуздість знесилює нас точно так само, як стрічкова глиста знесилює бідноту південних штатів.

У чому ж складається зрадницька хвороба, що марнує наші природні багатства, наші людські можливості, пропускну здатність нашого встаткування, не допускаючи застосування принципів продуктивності? Наша промислова глиста є неправильна організація.

Але напруга й продуктивність - це не тільки не те саме , але й речі прямо протилежні. Працювати напружено - значить додавати до справи максимальні зусилля; працювати продуктивно - значить додавати до справи зусилля мінімальні. Іти пішки зі швидкістю чотирьох миль у годину - це заняття продуктивне, але не напружене; іти зі швидкістю шість миль у годину - це заняття вкрай напружене, але зовсім непродуктивне; при такому темпі ходок через півтори-дві години видихається й далі йти не може.

Дайте Наполеонові дефектну організацію й помилкові принципи - і результати, яких він досягне, у найкращому разі виявляться посередніми. При зробленій організації навіть самий слабкий керівник часто приносить лише дуже невелику шкоду. Це доводиться, хоча б історією Англії, що відмінно росла й розвивалася навіть при зовсім незначних з.

Але слабкий керівник, що опирається на дефектну організацію й не натхнений ніякими ідеалами, неминуче провалюється й із за собою все, що йому підлегле[8, c. 216-218].


2. Основні принципи управління за Г.Емерсоном

У своїй праці «Дванадцять принципів продуктивності» він сформулював принципи керування, що забезпечують ріст продуктивності праці, які не втратили свого значення й донині. Основні з них наведені нижче: 1. Дисципліна, забезпечена чіткою регламентацією діяльності людей, контролем за нею й своєчасним заохоченням. 2. Справедливе відношення до персоналу. 3. Швидкий, надійний, точний, повний і постійний облік. 4. Нормалізація умов праці. 5. Нормування операцій, що укладається в стандартизації способів їх виконання, і регламентування часу. 6. Наявність письмових стандартних інструкцій. 7. Винагорода за продуктивну працю. Емерсон приділяв велику увагу підбору персоналу й уважав необхідним керування їм хоча б деякими фахівцями, які можуть дати ради адміністрації підприємства (згодом такими фахівцями стали менеджери по персоналі).

Головна ідея Емерсона полягає в наступному: щира продуктивність праці завжди дає максимальні результати при мінімальних зусиллях. Напружена праця дає великі результати при зусиллях ненормальних. Напруга й продуктивність - це не тільки не те саме , але й речі прямо протилежні. Працювати напружено - значить докладати максимальних зусиль. Працювати продуктивно - значить докладати зусиль мінімальні. Відоме багатьом з нас прагнення виконати план за всяку ціну - це і їсти спроба вирішити економічне завдання не за рахунок раціональної організації роботи, а шляхом авралу, командних методів керування, примуса працівників. Не виробництво повинне підбудовуватися до керування, уважає Емерсон, а керування повинне обслуговувати виробництво[4, c. 69-70].

Приведемо всі дванадцять принципів продуктивності, як вони сформульовані автором.

1. Точно поставлені ідеали й цілі

Організацію надихають різні ідеали й мети. Якщо вони спрямовані в одному напрямку, то результат колосальний. На ділі, всі тягнуть у різні сторони. Також часто зустрічається розпливчастість і невизначеність основної мети. Виразного подання про неї найчастіше немає навіть у керівників.

2. Здоровий глузд.

Кожний вірить у наявність у нього здорового глузду - інакше відсутня віра в себе. Але є здоровий глузд нижчого, вузького порядку. Але є й здоровий глузд вищого порядку, він припускає освіченість, освіченість і далекоглядність. Вузький здоровий глузд штовхає на розбазарювання природних ресурсів. Часто за дрібної щохвилинною вигодою не зауважують великі втрати. Багато великих станів були зроблені саме таким шляхом. Для того щоб уникнути недальновидних рішень необхідна компетентність.

3. Компетентна консультація

Ремісники робили всі самі й покладалися тільки на свої сили. Вони не мали потребу в юристах, агентах по закупівлі, рекламних агентах, хіміках або інженерах-раціоналізаторах. Велике виробництво припускає необхідність кваліфікованих фахівців-консультантів. Це пов'язане зі швидким науковим прогресом. Одна людина вже не може бути компетентний у всіх галузях науки, необхідних для сучасного виробництва.

4. Дисципліна

В основі сучасної організації лежить точний розклад часу. Існує нижча й вища дисципліна. Коли багатій, що не заводить собі твердого розкладу, постійно змушує слуг діяти по настрої, ми маємо справу з нижчою дисципліною. На рівні організації це порушення загального порядку через лінь, непогодженості та ін. Найважливіший регулятор поводження - правила організації. Кожний повинен знати свою роль у спільній справі, точно певні обов'язки, необхідний точний і швидкий облік всіх дій і результатів, нормалізовані умови й нормовані операції, плюс система винагород за продуктивність. Вища дисципліна дається не страхом. Але вся строгість дисципліни повинна бути спрямована проти всіх невідповідних елементів.

5. Справедливе відношення до персоналу.

Найкращою основою для мирних і гармонічних відносин, для високої продуктивності праці, є ретельний відбір персоналу. Спочатку ретельно відбирають кандидатів, з огляду на утворення, стан здоров'я й навіть біографію, що дає вказівки на деякі моральні властивості, а потім звертаються із прийнятими чесно й справедливо. Для цього необхідна доброзичливість і почуття справедливості. Від робітника не можна вимагати, щоб він працював на свого підприємця за меншу плату, чим та, яку він може одержати за тих самих умов праці в іншого підприємця. Але й від підприємця не можна вимагати, щоб він платив дорожче розцінок прийнятих у конкурентів.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

Існує облік нормалізованих умов, облік нормованих операцій, облік дисципліни, облік справедливості. Основним же є облік собівартості й продуктивності, у який входить облік всіх перерахованих вище факторів.

Ціль обліку в тім, щоб збільшити число й інтенсивність застережень, щоб дати нам такі відомості, яких ми через зовнішні почуття не одержуємо. Необхідні усе більше зроблені інструменти обліку (термометр - інструмент обліку температури). Обліковим документом є все, що дає відомості. Але простого обліку всіх відомостей недостатньо. Найбільш важливий для керування облік продуктивності. Одна із цілей наукового керування перетворити облік продуктивності в облік собівартості. Як правило, при росту продуктивності собівартість падає.

7. Порядок і планування роботи.

8. Норми й розклади.

Високі результати в праці зв'язані не з підвищенням, а зі скороченням зусиль. Скорочення зусиль досягається завдяки знанню й обліку всіх резервів продуктивності, умінню реалізувати їх на ділі й уникнути невиправданих трудових витрат, втрат часу, матеріалів, енергії.

9. Нормалізація умов.

Потрібно не людини пристосовувати до машини, а створювати такі машини й технології, які дали б можливість людині робити більше й краще.

10. Нормування операцій.

Праця необхідно нормувати так, щоб робітник міг виконати завдання й гарно заробити.

11. Письмові стандартні інструкції.

Вони служать для того, щоб звільняти мозок працівника для ініціативи, винаходів, творчості.

12. Винагорода за продуктивність.

Доцільно ввести систему оплати праці, що враховує як час, витрачений працівником, так і його вміння, що проявляються в якості його роботи[9, c. 43-46].

Дванадцять із організації праці, запропоновані Емерсоном, послужили основою раціональної організації праці на промисловому підприємстві й у цей час ефективно використовуються на практиці керування.


Висновки

Талановитим послідовником Ф. Тейлора був Г. Емерсон (1853-1931). У 1900 р. вийшла його книга “Продуктивність як підстава для керування й оплати праці”, а в 1912 р. - “Дванадцять принципів продуктивності праці”, головна його праця. У цій книзі сформульовані дванадцять правил керування, що забезпечують зростання продуктивності праці. Вони актуальні і сьогодні.

М.Емерсону належить особливе замість серед закордонних фахівців- організаторів, тому що він уперше порушив питання про ефективність виробництва в широкому масштабі. Його праця "Дванадцять принципів продуктивності" залучив до себе увага фахівців і підприємців не тільки в США, але й у багатьох інших країнах.

Його принципи так визначені, вірні й непорушні, що можуть бути прийняті за мірило. З їхньою допомогою може бути обстежене будь-яке виробництво, будь-яке промислове підприємство, будь-яка банківська операція. Успішність цих підприємств визначається й виміряється ступенем відхилення їхньої організації від дванадцяти принципів продуктивності.


Список використаної літератури

1. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.

2. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. - М.: Инфра-М, 2004. - 256 с.

3. Виханский О. Менеджмент: Учебник/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. - [2-е изд.]. - М.: Фирма "Гардарика", 2003. - 415 с.

4. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. - 2-е изд., перераб. и доп.. - М.: Банки и биржи, 2002. - 478 с.

5. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. - Львів: БаК, 2001. - 605 с.

6. Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. - К.: Національна академія управління, 2006. - 655 с.

7. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. - К.: Академвидав, 2003. - 414 с.

8. Наука управляти: з історії менеджменту : Хрестоматія: Навч. посібник для студ. економ. вузів і фак.: Пер. з рос. / Упоряд. та передм. І.О.Слєпов. - К. : Либідь, 1993. – 303 с.

9. Файоль А., Эмерсон Г., Тейлор Ф., Форд Т. Управление — это наука и исскуство. М.: Республика, 1992., 83 с.

загрузка...
Top