Етика, менеджмент і бізнес

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти бізнес-етики.

1.1. Бізнес-етика: історія та сучасність.

1.2. Етичні норми, принципи ведення справи.

1.3. Корпоративні кодекси ділової поведінки.

Розділ 2. Проблеми співвідношення принципів етики та бізнесу.

2.1. Основні тенденції етики та бізнесу.

2.2. Роль етики в бізнесі.

Розділ 3. Етичні норми у сучасному менеджменті.

3.1. Етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання.

3.2. Етичні аспекти ведення бізнесу: міжнародні стандарти і українські реалії.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Людство пройшло шлях від простого бажання вижити до бажання жити гідно, цікаво, творчо, керуючись принципом "Жити для того, щоб працювати". У сфері ділових відносин тваринний принцип "Віддай, бо вб'ю" поступово витіснився принципом "Дай мені це, а я тобі дам те". У сучасну епоху формується новий принцип "Ми більше виграємо разом". Все більшого обґрунтування набуває прогноз етичної мотивації у ділових стосунках. Суть якого пізнання людиною (у тому числі і підприємцем) сенсу життя, прагнення покращувати не тільки своє життя, але й життя інших людей.

Тому вважаємо за доцільне звернути увагу на розуміння проблем, з якими доведеться зіткнутися у процесі діяльності у різних сферах бізнесу.

На особливу увагу заслуговують роботи з економічної етики. Англо-американська „етика бізнесу” представлена у працях Т.М.Герета, Р.Дж.Клонскі, Р.Де Джорджа, А.Сен. Російські вчені (А.А.Алі-Заде, В.І.Бакштановский, В.К.Борисов, Ю.Ю.Петрунін, Ю.В.Согомонов, Е.А.Уткін) розробляють російській варіант „етики бізнесу” - „ділову етику”. Більш впливового значення для дисертаційної роботи мав напрям моральної аргументації, розроблений в німецькомовному етико-економічному дискурсі Ф.Бломе-Дрезом, П.Козловські, А.Ріхом, П.Ульріхом, К.Хоманом. Етичні проблеми соціально-економічного порядку розглядали М.Альбер, С.Бріттан, М.Кайзер, О.Шлехт.

Незважаючи на загальне усвідомлення етичних аспектів економічної діяльності, в українській етиці ще не було здійснено систематичних концептуальних розробок з власне економічної етики. Необхідно не лише систематизувати досягнення попередніх дослідників, але й віднайти нові підходи до розкриття морально-етичних проблем сучасного господарства.

Об’єкт дослідження– етичний аспект в бізнесі та соціокультурному просторі.

Предмет дослідження– потенціал етики менеджменту в процесах розвитку бізнесу.

Мета дослідження: в комплексному аналізові етичного та економічного дискурсу виявити основні тенденції становлення і обґрунтування засад економічної етики в контексті менеджменту та бізнесу.

Досягнення даної мети передбачає розв’язання низки взаємопов’язаних завдань:

  • розглянути співвіднесення морально-ціннісної орієнтації та господарської практики в процесі економічного розвитку суспільства;
  • проаналізувати етико-теоретичні інтерпретації феномену моралі щодо її функціонального навантаження у бізнесовій та діловій діяльності;
  • визначити відмінні риси основних сучасних концептів етичних норм;
  • окреслити перспективи вітчизняної економічної етики.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти бізнес-етики

1.1. Бізнес-етика: історія та сучасність

Бізнес-етика як окремий напрям виникла на основі сполучення потреб та інтересів бізнесу і науки (прикладної етики) в XX ст. У 80-90-х pp. XX ст. бізнес-етика стала частиною корпоративної культури і набула всесвітнього масштабу. В останнє десятиліття з'явилися міжнародні центри з бізнес-етики. Бізнес-етика стала предметом викладання у провідних університетах, бізнес-школах.

У країнах із розвиненою ринковою економікою дослідження щодо єдності етики і бізнесу досягнули певного рівня. На думку британського науковця Б.Шпегельммілі провідною країною в цьому напрямі дослідження є США. З етики бізнесу у США читається більше ніж 500 курсів лекцій в університетах, присвячено близько 50 монографій, видається декілька газет ("Газета з етики бізнесу", "Бізнес і професійна етика"). Комп'ютерний каталог Каліфорнійського університету налічує більше ніж 340 назв книг і статей, присвячених цій проблемі.

В Європі перша кафедра з бізнес-етики була відкрита в 1985 р. у Нідерландах.

Етика бізнесу - це правила, норми, що регулюють відношення суб'єктів бізнесу.

Можна виділити три рівні етичних правил, що існують у сучасному бізнесі:

1. Нормативні принципи, зафіксовані в загальнолюдських етичних нормах (не вкради, не убий, не давай неправдивих свідчень), які, зазвичай, ґрунтуються на системі релігійних переконань, недотримання яких призводить до психологічного дискомфорту.

2. Професійні правила певного регіону.

3. Корпоративні норми групової поведінки на рівні фірми, організації.

"Бізнес" - одне з понять, що характеризує феномен західного суспільства, певне загальнолюдське досягнення, результат соціальної еволюції.

Практика бізнес-етики засвідчує її життєздатність, вона реально застосовується в бізнес-організаціях, сприяє реалізації наукового потенціалу вчених у сфері гуманітарних наук[11, c. 249-251].

У зарубіжній науці на сьогодні склалася певна концепція щодо визначення взаємодії бізнесу і етики.

У дослідженнях проблеми "бізнес і етика" простежується деяка історична логіка, що поєднала разом усі прикмети сучасного цивілізованого соціуму - бізнес, науку, суспільство - логіка, яка саме і визначила відношення бізнесу зі всіма його складовими до моралі.

Відправним пунктом є питання чи моральний бізнес взагалі? Це питання довгий час було дискусійним. Наприклад Ш.Бодлер вважав комерцію сатанинською справою, найбільш підлою та нищою формою егоїзму.

Між іншим, етика бізнесу є однією з багатьох (серед інституціолізованих людських діяльностей) "професійних етик", цікавих виключно тим, що кожна з них виявляє професійні ситуації, в яких виникають моральні проблеми. Таким чином, якщо такі проблематичні, у моральному відношенні, ситуації існують взагалі, то стосовно кожної професійній діяльності можна поставити питання: чи моральна дана професія? Бізнес (підприємництво) не є виключенням.

На основі вищенаведеного, питання "чи моральний бізнес" можна трактувати як, чи "моральне взагалі суспільство", оскільки, якщо визнано, що в підприємництві існує можливість ігнорувати мораль, то і суспільство не завжди і не в усіх своїх проявах моральне, внаслідок цього етика бізнесу - це, по суті, "етика суспільства".

Канадський професор Д.Брейбрук вважає, що "саме теоретичне пояснення суперечних проблемних ситуацій, що будується на загальних принципах класичної етики, здатне внести ясність і логіку в систему мотивації бізнесмена, визначити конкретну лінію його поведінки". І далі "Бізнес, подібно державі, родині й історичним здійсненням християнства, надто багатогранний, щоб можливо було судити про нього з простих позицій добра і зла". А.Ф.Найт, ще у 1935 p., говорячи про етику конкуренції, довів, що суспільне життя занадто складне, для того, щоб можна було безапеляційно говорити про абсолютну перевагу одних способів організації суспільства і абсолютну неприпустимість інших[15, c. 467-469].

Виявлення різниці пріоритетів, цілей і сприйняття результатів - це лише різні шляхи реалізації загальних принципів. Однак, якщо бізнесмени в змозі поставити себе на місце суспільних активістів, то поставити себе на місце бізнесменів, не знаючи підприємницької діяльності, й попередньо вважаючи її аморальною, неможливо. Коли Сократ спитав свого співрозмовника, що означає благочесна поведінка, той з наївною упевненістю відповів, що це означає робити так, як він робить. І деякі з найбільш енергійних суспільних активістів дуже нагадують цього сократівського співрозмовника.

Формування ділової етики в нашій країні розпочалося в другій половині XVIII ст., коли відбувся поділ міського населення на купців і міщан. Купці, звільнені від податків і рекрутської повинності, вже не були беззахисними. Хоча ще тривалий час слово "купець", "купчисько" мало презирливий відтінок. Однак цей "купчисько" оволодів законами ринку, переймаючи західні зразки поведінки.

Рисами успішного підприємця в той час вважалися: знання і досвід, передбачливість і обережність, ощадливість, вірність слову. Ці риси свідчили про міцну репутацію купця. Цінувалося також вміння вести бухгалтерські рахунки, поважалося знання права та іноземних мов.

У творах самих купців другої половини XVIII ст. описувався новий тип ідеального підприємця, який забезпечує процвітання справи завдяки своїй порядності, добрій вдачі та вимогам до себе.

Не можна сказати, що образ "досконалого купця" став для більшості об'єктом для наслідування. Ділові люди могли обдурювати, порушувати угоди, отримувати прибуток нечесним способом.

У становленні ділової етики велику роль відіграла релігія: протестантська - в європейських країнах, США; православна - в Україні, Росії, інших країнах СНД.

У класичній роботі німецького соціолога-економіста М. Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму" відзначається, що "ідеальний" тип капіталістичного підприємця відрізняється тим, що йому "не притаманна" показова розкіш і марнотрацтво [13, 190-191].

Купці, які представляли християнську течію, як підкреслює сучасний російський дослідник П. Буришкін, розглядали свою діяльність не тільки і не стільки як джерело наживи, а перш за все як виконання задачі, свого роду місію, покладену Богом і долею [12,35].

Вагому роль у формуванні ділової етики відіграло також відношення суспільства до багатства, заможної людини, власності. На Заході власність вважалась результатом діяльності людини, його винахідливості, діловитості. У нас же заможних людей не дуже шанували. Людина, яка розбагатіла, сприймалась як нечесна або не дуже порядна. (Слід відзначити, що й сьогодні ця думка зберігається в суспільній свідомості). Пояснення такого ставлення був зв'язок підприємців із владою, їх залежність від_ представників владних структур. Суперництво через вигідне державне замовлення, пільговий кредит підштовхувало до обдурювання та нечесних дій.

Втручання уряду у сферу бізнесу стало однією з причин того, що протягом багатьох років не були сформовані етичні кодекси поведінки в загальноприйнятому розумінні цього слова.

Не можна не враховувати й те, що наприкінці XIX - поч. XX ст. підприємницька діяльність поповнилася багатьма представниками різних соціальних груп, які іноді не мали уявлення про традиційну мораль. "Біржові зайці", що розбагатіли на спекуляціях із цінними паперами, напіврозорені, без ділових здібностей, але з родинними зв'язками поміщики - всі пручатися розвитку ділової моралі[9, c. 439-441].

Однак на початку XX ст. у підприємницькому середовищі поступово почали формуватися інші ціннісні орієнтації, форми відносин між підприємцями і владою, що знайшли своє втілення в діяльності багаточисленних організацій. Про їх вплив на господарське життя вказує той факт, що представники цих організацій запрошувалися як рівноправні партнери в урядові органи. Підприємці приймали участь у розробці програм, ефективно відстоювали власні інтереси. Саме на початку XX ст. підприємці визначають принципи ведення справ, основою яких є етичні принципи:

Поважай право приватної власності, люби та поважай людину, будь вірний своєму слову, живи за доходами, будь цілеспрямованим, поважай владу.

Кілька століть світове підприємницьке співтовариство йшло до злиття в єдине двох основоположних засад бізнесу - моральності та успіху. Багато в цьому напрямі зробили американські підприємці. Етика стала фундаментом бізнесу. Високі етичні стандарти - основою успіху. Ця доктрина була прийнята американськими бізнесменами. Вона була покликана стримати "жагу наживи", збалансувати оцінні судження в умовах поляризації багатства.

У той же час права людини, у тому числі і права споживачів, і необхідність захисту навколишнього середовища більше не могли ігноруватися компаніями не тільки через ризик застосування санкцій до них, але й через загрозу втрати довіри. Турбуючись про свій імідж, національні компанії об'єднуються в асоціації, які все більше починають керуватися етичними принципами. Створюються міжнародні організацій, які впроваджують принципи бізнес-етики.

Найвідомішими світовими організаціями є: Міжнародне товариство економіки та етики (International Society of Economics and Ethics), Інститут соціальної та етичної відповідальності (Institute of Social and Ethical Account Ability), Мережа соціальних починань (Social Ventures Network).

До відомих європейських організацій належить Європейська етична мережа (European Ethics Network), Європейська мережа бізнес-етики (European Business Ethics Network EBEW).

У вересні 2000 p. Європейська мережа бізнес-етики провела свою 13-ту щорічну конференцію в Кембриджі (Великобританія) під назвою: "Етика: лідерство та відповідальність", зібравши відомих представників бізнесу, суспільних організацій, фахівців бізнес-шкіл[5, c. 315-317].

Отже, з точки зору моралі бізнес - лише модель, зліпок суспільних відносин. Моральні проблеми в ньому не складніші й не простіші, ніж у суспільстві у цілому. Такий висновок тим більш є правильним, оскільки прибічники положення про первісну аморальність підприємництва обґрунтовують цей вердикт, посилаючись на те, що бізнес є нібито інституціоналізований людський егоїзм, оскільки його основною причиною є особистий егоїзм. У такому випадку і суспільство в цілому аморальне, так як і в ньому присутній особистий інтерес. Егоїстичне начало, притаманне людині, нікуди не зникає, навпаки, як свідчить історія, соціальний прогрес пов'язаний із досконалістю саме демократичних форм правління, а ті якраз пробуджують, активізують особистий інтерес в людині як каталізатора суспільного розвитку.

І навпаки, соціальної катастрофи зазнають ті суспільства, в яких особистий інтерес відсутній і які повністю регламентується "зверху" державою.

Таким чином, за поняттями "соціальний прогрес", "демократична форма влади", "особистий інтерес", "бізнес" - стоїть визначений, історично сформований механізм соціальної еволюції, а саме: демократична влада перетворює особистий інтерес у важіль соціальної динаміки - соціальні ініціативи, як їх називають соціологи. І якщо бізнес, за загальним визначенням, активізує (і дуже сильно) інтерес, то він тим самим є засобом формування соціальних ініціатив, тобто засобом розвитку і зміцнення демократії.

Отже, бізнес органічно пов'язаний із демократією, оскільки є одним із засобів, що сприяє соціальній діяльності. Бізнес не тільки економічна чи політична, а й філософська категорія, умова здійснення соціальних ініціатив.

Суспільство історично прагне до демократії й бізнесу, ринкова економіка є необхідним компонентом для реалізації цієї мети. Сама ж мета цілком пов'язана з мораллю, оскільки цінності демократії, що визначають пріоритетними природні права людини стосовно держави, і є політичний корелят моральних цінностей.

Отже, можна зробити висновок: по-перше, суспільний розвиток теологічний, а його "над мета" - моральний прогрес; по-друге, бізнес як соціально-філософська категорія сприяє моральному прогресу суспільства.

Проблеми бізнес-етики з точки зору організації поділяються на внутрішні проблеми та проблеми, що характерні для всього бізнес-середовища.

Серед внутрішніх проблем слід виділити нечесність на робочому місці, зловживання алкоголем, крадіжки, конфлікти інтересів, несправедливість із боку управлінського персоналу, розголошування таємниць, підкуп тощо.

Етичними проблемами, характерними для всього бізнес-середовиша, вважаються: порушення правил екологічної безпеки, зловживання у фінансових розрахунках, при найманні працівників, обдурювання споживачів.

В сучасних умовах, коли відходить "золота ера" неймовірних прибутків, виникає необхідність у встановленні формальних та неформальних правил гри у вітчизняному бізнесі. Основою цих правил є моральні норми, які завжди цінувалися і цінуються зараз, оскільки вони допомагають прогнозувати моделі поведінки ділових партнерів, краще планувати діяльність фірм, організацій[10, c. 347-349].

1.2. Етичні норми, принципи ведення справи

Люди приходять у бізнес, стають підприємцями з різних причин або мотивів. Одні - тому що прагнуть багатства, матеріальних благ; інші - тому що хочуть бути господарями своєї долі; треті - не хочуть працювати за чиєюсь вказівкою; четверті - тому що треба "вижити". Те, чого вони прагнуть, називають цінностями. Спільною цінністю для всіх категорій у бізнесі є прибуток. Отримання прибутку пов'язане з нормами та правилами гри.

Бізнес як соціально-економічне явище існує в умовах специфічних людських взаємин. Це - ціла система знань, вмінь та навичок поведінки людей, які здійснюють комерційну діяльність.

На початковому етапі свого розвитку бізнес мав вигляд простого обміну товарів. З еволюцією економічних структур суспільства бізнес перетворився на складну діяльність, в яку включилися промислові підприємства, магазини, біржі тощо. Активними суб'єктами цієї діяльності стали підприємці, менеджери, дилери, брокери тощо. їх почали називати бізнесменами.

У сфері бізнесу складаються різні відносини між суб'єктами діяльності.

"У мене з ним добрі стосунки", тобто соціальний зв'язок оцінюється як позитивний.

"У мене до нього добре ставлення" - дається позитивна оцінка людині.

Однак ці відносини можуть бути й іншими, заснованими на обдурюванні, необов'язковості, заздрощах, злості.

Численні дослідження в галузі філософії, соціології, соціальної психології свідчать, що у ставленні до чогось або у відносинах з кимось ключову, регулюючу роль виконують не правові, а етичні принципи. Це стосується ситуацій, коли людина не усвідомлює, що поводить себе аморально, бо "безпринципність - також принцип". Пояснення цьому просте: основу людської психіки, її душі складають незнищувальні уявлення про те, що таке добро і зло, любов і ненависть, справедливість і несправедливість. Позбавитись їх людина не в змозі, оскільки без них вона безсила у житті.

Однак бізнес виникає в умовах приватної власності. Сам процес отримання прибутку часто виявляється далеко не етичним, і у людей давно склалося двояке ставлення до бізнесу, бізнесменів. Протягом століть люди, стикаючись із так званими "діловими людьми", завжди ставили питання: "Чого чекати від них?", "Ошукає або запропонує справжній товар?"[12, c. 316-318]

Нині етичні принципи знову стали проблемою, над вирішенням якої працюють учені. Визначаються етичні принципи на міжнародному, регіональному, професійному, корпоративному рівнях.

Найбільш важливим кроком у цьому напрямі можна вважати прийняту в 1994 р. у швейцарському місті Ко (Caux) Декларацію Ко -"Принципи бізнесу".

Круглий стіл бізнесу в місті Ко був заснований у 1986 р. Фредеріком Філліпсом, попереднім президентом компанії "Філліпс Електроніко" та Олів'є Жискар Д'Естеном, віце-головою INSEAD, як засіб послаблення зростаючої напруги в торгівлі. До нього входять відомі бізнесмени Європи, Японії та США [6, 191-192].

Основними принципами бізнесу у цьому документі визнані наступні:

1. Відповідальність бізнесу: від блага акціонерів до блага його основних партнерів.

2. Економічний та соціальний вплив бізнесу: до прогресу, справедливості та світового співтовариства.

3. Етика бізнесу: від букви закону до духу довіри.

4. Повага правових норм.

5. Підтримка багатосторонніх торговельних стосунків.

6. Турбота про навколишнє середовище.

7. Уникання протизаконних дій.

Співзвучна цьому документу праця американського соціолога Л.Хосмера, в якій сформульовані десять сучасних етичних принципів ділової поведінки, які спираються на аксіоми світової філософської думки. Три перші з них такі:

• Ніколи не роби того, що не відповідає твоїм довгостроковим інтересам або інтересам твоєї компанії.

• Ніколи не роби того, про що не можна було б сказати, що ця дія чесна, відкрита та істинна, про яку не можна було б з гідністю розповісти на всю країну у пресі та по телебаченню.

• Ніколи не роби того, що не є добром, що не сприяє формуванню почуття ліктя, почуття того, що всі ми працюємо для однієї спільної мети.

Можна сказати, що ці принципи, які ґрунтуються на вченнях Аристотеля, Платона, св. Августіна про особистість, чесність, доброчесність, відкритість, помірність, закликають до добра та співчуття.

Про те, що світ у цілому рухається, незважаючи на всі конфлікти, до вироблення загальної, глобальної етики, свідчать документи міжнародних форумів, такого, наприклад, як перший Всесвітній конгрес з етики, бізнесу та економіки (Токіо, липень 1996 р.).

Останніми роками розширюється розуміння етики бізнесу як складової ділової культури в різних країнах світу.

Наприклад, у Росії створено Національний фонд "Російська ділова культура", постійно проводяться міжнародні конференції, присвячені цьому питанню. Так, у серпні 2000 р. відбулася конференція "Бізнес і культура світу: репутація вітчизняного підприємництва та образ Росії у III тисячолітті". Конференція стала потужним інформаційним приводом, який підвищив престиж підприємництва в очах російського та міжнародного суспільства. На конференції, в якій приймали участь провідні політики та підприємці, вчені та викладачі було прийнято "Принципи ведення справ у Росії", які можуть бути цікавими й для українських ділових кіл [9, 188-189]. У ній, зокрема, визначається:

1. Прибуток головніше за все, але честь дорожча прибутку.

2. Поважай учасників спільної справи - це основа стосунків та самоповаги. Виконуй прийняті ділові зобов'язання.

3. Утримуйся від насильства та погроз як способів досягнення ділових цілей.

4. Завжди веди справу відповідно коштам.

5. Виправдовуй довіру. Вона - основа підприємництва та ключ до успіху. Прагни завоювати репутацію чесного, компетентного та порядного партнера. Будь таким, яким ти хочеш бачити свого кращого партнера.

6. Конкуруй достойно. Не доводь ділові суперечки до суду. Найнадійніший партнер той, який теж виграє від угоди.

7. Дотримуйся чинних законів та поважай законну владу.

8. Для законного впливу на владу об'єднуйся з однодумцями на основі даних принципів.

9. Роби добро не заради користі та марнославства. Не вимагай за зроблене неодмінного суспільного визнання.

10. При веденні справи, як мінімум, не завдай шкоди природі.

11. Знайди в собі сили протистояти злочинності та корупції. Сприяй тому, щоб вони стали невигідними для всіх.

12. Будь терпимим до представників інших культур. Вони - не гірші і не кращі за нас, вони просто інші.

Уважне ставлення до культури та національних особливостей інших людей, як у суспільстві, так і у сфері бізнесу, дозволить передбачити та точно прорахувати те, як вони будуть реагувати на пропозиції. Більш того, це допоможе певною мірою визначити їх ставлення до вас, вважає Р. Льюіс, автор відомої праці "Ділові культури в міжнародному бізнесі", керівник організації "Richard Lewis Communications", яка є центром із вивчення крос-культурної взаємодії. Організація має філіали у 30 країнах світу. Тут бізнесмени вивчають не тільки іноземні мови, але й отримують навички ділового спілкування з представниками інших культур. Серед клієнтів центру такі гіганти сучасної економіки, як "Дойч Банк", "БМВ", "Жиллет" та ін.

В українському діловому суспільстві, незважаючи ні на що, невблаганно міцніє прагнення до утвердження таких норм ведення справ, які, з одного боку, увібрали б у себе кращі традиції ділової культури України, а з іншого - кращі норми цивілізованого бізнесу[14, c. 461-463].

"Нова управлінська система змушена буде запропонувати рівні для всіх правила гри у нашій країні", - підкреслюється в аналітичному матеріалі Агентства гуманітарних технологій. Як для бізнесменів, які прийшли з управлінських структур та беруть участь у приватизації державної власності, так і для тих, чий економічний інтерес сформувався в той час, коли всі державні ресурси вже розподілені. Саме їм доводиться створювати свої ніші у бізнесі, часто з нуля. їх відрізняє висока активність, іноді навіть агресивність, жорсткість, наявність більш усвідомлених зовнішньоекономічних інтересів. Проте їм явно не вистачає знань у сфері стратегічного планування, вони не завжди мають відповідну сучасним світовим вимогам освіту.

Вироблення принципів - це величезна праця. Однак ці принципи мають бути почутими, усвідомленими та сприйнятими тими, хто буде їх дотримуватись.

Відомі філософи-просвітники Дідро, Вольтер, Руссо та їх послідовники вважали, а що всі нещастя людей через неуцтво, через незнання того, що добре, а що погано. Чи так це? Необхідно вказати людині на її помилки і вона змінить свою поведінку. Чи так це? Практика свідчить, що справа значно складніша.

Можна змусити людину підписати документ, в якому вона визнає, що вживати алкоголь шкідливо, що вона зобов'язується відмовитися від цієї звички. Але чи означає це, що так воно й буде. Скоріше - ні.

Українські бізнесмени, наприклад, представляють групи з різними джерелами початкового капіталу, різною мотивацією, досвідом спілкування з владою, рівнем освіти та культури. Домогтися розуміння, а тим більше дотримання етичних принципів надзвичайно складно, заважають цьому різноманітні бар'єри.

Внутрішні:

• скептичне ставлення до етики в бізнесі;

• песимізм (нічого тут не зміниш; крали і красти будемо);

• фаталізм (зло всесильне, воно перемагає завжди і всюди);

• перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші...);

• невпевненість у своїй моральній послідовності;

• моральна нестриманість;

• страх стати неконкурентоспроможним;

• завищена самооцінка. Зовнішні:

• закони, суспільна думка;

• підкуп чиновників;

• недобросовісність ділових партнерів;

• застосування силових методів у стосунках із партнерами;

• необов'язковість у ділових комунікаціях. У сфері торгівлі:

• порушення зобов'язань по платежах;

• порушення строків постачання;

• закупівля та продаж товарів із простроченими термінами реалізації;

• непрофесійність персоналу;

• операції з контрабандним товаром. У сфері виробництва:

• виробництво товарів низької якості;

• підробка торгових знаків;

• створення підставних фірм та перекачування коштів. У сфері фінансів:

• затримка операцій з метою "прокручування" грошей;

• нечесність персоналу;

• розголошення комерційної таємниці, крадіжки, змова з конкурентами;

• підробки документів тощо.

Ділові люди намагаються знайти відповідь на питання, що важливіше - правові (офіційні) норми, які регламентують економічне життя суспільства, або етичні? Якою має бути їх взаємодія?

Практика багатьох країн (наприклад Венесуели, Італії) свідчить, що чітке, детальне правове регулювання далеко не завжди забезпечує високій рівень етики ділових відносин. В Японії, навпаки, етика, ділова культура, роблять непотрібними більшість формальних норм[3, c. 198-201].

Що необхідно і можливо зробити аби етичні норми бізнесу стали реальністю в наших умовах?

Як свідчать результати соціологічних досліджень, для встановлення етичних принципів необхідно наступне:

• розумна податкова політика;

• чітке та стабільне правове регулювання економіки;

• ліквідація організованої злочинності, корупції;

• політична стабільність;

• професійність підприємців;

• рівні умови для всіх для ведення бізнесу;

• формування у суспільстві позитивного іміджу підприємця;

• формування корпоративної етики підприємців;

• навчання етичним основам бізнесу.

Вочевидь, що становлення етичних норм має починатися з конкретної організації, фірми. Світовим діловим суспільством накопичено певний досвід у цій справі. Все частіше фірми, організації запроваджують кодекси поведінки або корпоративні кодекси, іншими словами правила, якими керуються окремі організації, фірми. Проаналізуємо роль та місце кодексів поведінки[9, c. 578-579].

1.3. Корпоративні кодекси ділової поведінки

Одночасно із розвитком економічних відносин, як зазначилося вище, змінюється співвідношення правової та моральної сфер їх регулювання. Коли законодавчих заходів виявляється недостатньо, вони доповнюються етичними, культурними нормами.

Однією із форм, що регулює принципи та правила ділової поведінки у фірмі, організації, стали етичні кодекси або кодекси поведінки.

Перші корпоративні етичні кодекси з'явилися у США на початку XX ст. Це були стислі формулювання ідей, наприклад: "Компанія дотримується стандартів системи вільного підприємництва". До кодексів включався перелік деяких норм поведінки з клієнтами та конкурентами. Такий документ був прийнятий ще у 1945 р. компанією "Джонсон і Джонсон" і досі не змінювався.

Наступний етап поширення корпоративних кодексів починається на початку 50-х років. Корпоративні кодекси приймають не тільки американські, але й європейські, канадські, японські фірми. Аналіз літературних джерел дозволяє уявити структуру, наприклад, японських кодексів:

A. Ставлення до компанії:

• відданість;

• вдячність.

Б. Ставлення до роботи:

• ретельність;

• відповідальність;

• старанність

• ощадливість;

• почуття гордості за свою роботу.

B. Ставлення до старших:

• повага;

• чемність.

Г. Ставлення до співробітників:

• співробітництво;

• визнання заслуг.

Вінцем таких кодексів, стверджував К. Татеісі, засновник та голова японської корпорації "Омрон", повинен бути зрозумілий та сприйнятий усім персоналом ідеал. Зазвичай такий ідеал формується у вигляді девізу:

"Працювати в ім'я

Кращого життя,

Кращого світу для всіх" [9, 45].

Поступово у кодекси почали включати положення про подарунки, хабарі, про здоров'я та безпеку, про стосунки з клієнтами, про навколишнє середовище тощо.

Більшість компаній передбачала застосування санкцій (зауваження, звільнення) до тих співробітників, які порушували положення кодексів. Особливо це стосувалося хабарів, подарунків, непоступливості у конфліктах, використання внутрішньої інформації. Досить часто вимагалася письмова згода про дотримання вимог етичного кодексу.

Ініціаторами, авторами кодексів в основному були представники вищого керівного персоналу, хоча останнім часом до їх розробки залучають і службовців. Тільки чверть кодексів було адресовано всім службовцям, як правило стосувалися вони здебільшого менеджерів.

Дослідження, проведені американською асоціацією менеджерів, свідчать, що кодекси, які складаються із загальних положень (наприклад, не кради), легко забуваються та не приносять користі.

За даними тих же досліджень, сьогодні майже всі великі американські корпорації (97%), половина невеликих фірм мають подібні етичні кодекси. Вони різняться як за змістом, так і за обсягом. Велика комп'ютерна компанія "Крей Рісерч Інкорпорейтед" обмежилася 120 словами, а етичний кодекс компанії "Кока-кола" складається з п'яти розділів [9, 44].

Хоча корпоративні кодекси отримали широке розповсюдження, їх ефективність у боротьбі з порушеннями ділової етики досить проблематична. З одного боку, їм надається величезне значення, з іншого - розповсюджена думка, що вони не можуть впливати на моральне вдосконалення. Особливо сильна ця недовіра у Західній Європі, де кодекси з'явилися всередині 80-х років і досі сприймаються як американська мода. У Канаді їх використовують приблизно 50 % компаній, в Англії - близько 40 %.

Серед українських компаній кодекси поведінки найчастіше приймають фірми з іноземним капіталом. Проте багато вітчизняних підприємців вважають етичні норми основою в роботі з персоналом. Серед них холдингова компанія "Червонолиманська швейна фабрика", ЗАО "Хмельницьклегпром", ПО "Херсонський завод скловиробів", ООО "Київхімволокно" та ін.

Повага до співробітників, їх праці, урахування здібностей, відданість інтересам підприємства, сумлінність та старанність, підтримка темпів перетворень - такі якості керівного персоналу та співробітників цих підприємств цінуються нині.

Основним етичним барометром діяльності вітчизняних підприємців є перш за все довіра[6, c. 537-539].


Розділ 2. Проблеми співвідношення принципів етики та бізнесу

2.1. Основні тенденції етики та бізнесу

Бізнес, який в принципі базується на довірі, завжди залишається соціальною діяльністю — тобто, неодмінно здійснюватиметься між людськими особистостями, які завжди цінуватимуть турботу, дружбу, чесність тощо.

Загалом кажучи, людські особистості, як вчить філософія, наділені цінностями (будь-що, що ми визнаємо як варте), структурованими в „кодекси цінностей”. Дехто навіть вчить, що саме ті цінності, які ми приймаємо, роблять нас тією чи іншою особистістю. І навпаки, без цінностей неможливо навіть уявити людину. Кожен з нас має набір того, що вважає „добрим”. Без уявлення про вартість ми навіть не починаємо діяти — за кожним людським актом можна завжди віднайти уявлення про „благе”, яке й змушує людину діяти певним чином. Тобто, людина і пальцем не поворухне, якщо не бачитиме за цією дією якогось блага. Це означає, наприклад, що і палити, і їсти, і пити горілку, і допомагати немічним, і писати закони, і працювати, і займатися спортом, і жертвувати собою, і т. д. люди будуть лише тоді, коли бачитимуть за цим якесь благо, передусім для самих себе, потім для своїх близьких, і т. д. — аж до рівня всього суспільства. Звичайно, виділяють суб'єктивний та об'єктивний аспект блага. Суб'єктивно людина може вважати благом, у принципі, що завгодно, а в об'єктивному значенні благом для неї буде лише те, що відповідає її „природі”, як відомо з філософської спадщини. Наприклад, природно людині потрібна певна кількість їжі, чуттєвих насолод, речей для володіння (що відбирають час) і т. д., і ця кількість ніколи не є нескінченною, хоча й різною для природно різних людей. Саме для визначення цієї кількості людині дається розум — згідно з класичним уявленням мудрість полягає у розумному розпорядженні речами (благами).

Людська особистість, як вчить нас більшість мислителів, наділена також волею. Саме ресурси розуму та волі вона і має застосовувати для вибору мети власної дії і способу її досягнення. Розум має знання, воля — свободу, і ці риси стають вирішальними в прийнятті рішення. Знання застосовується розумом у різноманітних ракурсах для ознайомлення з ситуацією, перебору альтернатив і вибору найкращої серед них, але сам вибір здійснює воля, яка спонукає до початку, власне, дії. При цьому життєво важливо, щоб між діяльністю розуму та волі був мінімальний розрив, інакше людина приречена на „неефективність власної особистості”, коли розум мислитиме про щось одне, а в реальності дії особистості цим планам не відповідатимуть. В ситуаціях, близьких до клінічних, людина в такому випадку починає жити в мріях розуму, які не мають жодного відповідника в реальності. І навпаки, за умови наявності достатнього рівня славнозвісної „сили волі” людина отримує здатність не лише пасивно приймати „удари долі”, але й, застосовуючи дані розуму, змінювати реальність на більш прийнятну для себе. Подібні міркування, до-речі, за аналогією можна застосувати на рівні фірми.

Проте тут і з'являється перша проблема. Те, що є прийнятним для мене, не обов'язково є прийнятним для тебе, як відомо з банального життєвого досвіду. Тобто, жодна людська воля, як виявляється, не має абсолютної свободи, бо свобода однієї людини (чи групи людей у випадку колективних дій) обмежена свободою іншої. Наслідок простий — хтось має поступитися своєю свободою. Але чому хтось із них має це робити? І що робити у випадку двох (чи більше) егоїстів, коли жоден з них не хоче поступатися? У цьому випадку найчастіше має місце своєрідна моральна суперечка, коли кожна зі сторін намагається представити своє суб'єктивне бачення блага як об'єктивне (прийнятне для всіх) і найбільш правильне[2, c. 165-167].

Життєвий досвід подібних суперечок, які в своїй більшості лишаються нерозв'язаними до кінця, призводить деяких людей до т. з. етичного релятивізму, коли просто заперечується сама наявність будь-якого об'єктивного блага. Проте вже сам процес моральної суперечки до певної міри спростовує етичний релятивізм, адже кожна зі сторін при цьому застосовує поняття про об'єктивне благо, і без цього поняття, як виявляється, неможливо нікого переконати в своїй правоті, чи, тим більше, розсудити людей „по правді”. До-речі, слід правильно розставити акценти — закони (принаймні, створені людьми) в виборі уявлення про об'єктивне благо не дуже допомагають, адже всі вони були створені вже з огляду на певне уявлення про благо.

Але залишається головне питання — що ж таке це об'єктивне добро. Цим і займається етика, в європейському варіанті — вже протягом двадцяти п'яти століть. Дисциплінарно етика є підрозділом філософії. І хоча термін іноді вживають і для позначення „моральності”, найчастіше під етикою мають на увазі вивчення (теорію) моральності. Етика бізнесу є однією з ряду „прикладних етик”, таких як етика мас-медіа, біоетика і т. п. Вживаючи термін „прикладна етика” переважно мають на увазі те, що загальна теорія повинна прикладатися (застосовуватися) до конкретного типу людської діяльності і слугувати критерієм її вивчення з точки зору моралі і розв'язання типових проблем. Але дуже часто процес має зворотній характер — типові ситуації певного роду людської діяльності (такого, як бізнес) спонукають теоретиків до їхнього переосмислення і усвідомлення. Врешті-решт, головною рисою філософії завжди лишатиметься створення (чи віднайдення) сенсу будь-чого, що потрапляє в поле зору мислителя.

Етика бізнесу, як відомо, є дуже молодою спеціальністю, і досі дуже багато людей схильні до скептичного бачення наслідків поєднання теорії (чи тим більше практики) бізнесу з етикою як галуззю філософії. Проте, останнім часом цілий ряд факторів призводить до все зростаючого зацікавлення бізнесменів етичними питаннями[1, c. 527-529].

Спостерігається інтенсивне зростання боротьби за інвестиції, причому у світовому масштабі. Це призводить до зростання ролі інвестиційних фондів, які, в свою чергу, зацікавлені в додаткових гарантіях повернення своїх інвестицій з прибутком. Тому набуває поширення практика створення „кодексів етики бізнесу”. Іноді такі кодекси підписуються однією компанією, іноді — декількома, здебільшого ці документи не мають додаткової до існуючих нормативних актів юридичної сили, але можуть означати для інвестора набагато більше, ніж десятки законів. Крім того, як виявляється, через „кодекс етики бізнесу”, дотримання якого вимагають від кожного працівника компанії, можна дуже ефективно формулювати місію фірми, її візії і способи досягнення стратегічних цілей.

Розвиток інформаційних технологій (і пов'язаний з ним розвиток мас-медіа) робить капітал все більш відкритим для контролю, і тому — все важче стає назавжди приховати інформацію про махінації і т. п.

Бізнес стає набагато вразливішим від свого іміджу, а для його формування просто необхідно „бути хорошим”, чи принаймні таким здаватися — а оскільки про це краще скажуть дії, то в якості профілактики від шизофренії все-таки краще бути хорошим, а не лише таким здаватися. Наприклад, останні гучні скандали навколо ряду великих американських компаній у своїй більшості стосувалися навіть не скільки порушень закону, скільки порушення принципів етики бізнесу, і як наслідок — зруйнування загальної довіри, якої досягали протягом десятків років.

Остання особливість дуже сильно формує особливості сучасної етики бізнесу: для більшості людей стає очевидною, з одного боку, необхідність певної кодифікації етичних принципів сучасного світового бізнесу, а з іншого — неможливість використати для цієї ролі жодну, навіть достатньо розвинену релігійну чи культурну платформу внаслідок того, що жодна з таких платформ не має „культурної етичної монополії” на світовому рівні. Навіть незважаючи на глобалізацію і зростання зацікавлення світу в американській етиці підприємництва, що своїми коренями сягає протестанської (зокрема, пуританської) етики. Тобто, сучасна етика бізнесу не може бути жодним моралізаторством чи проповідництвом, що, до-речі, лише стимулює в ній розвиток справжніх філософських рис внаслідок потреби апелювати до „загальнолюдської раціональності”, саме до того, що у філософії століттями називалося „людською природою”, основою якої залишається раціональне начало і того, що, власне і об'єднує всіх людей незалежно від їхньої культурної приналежності[13, c. 334-336].

2.2. Роль етики в бізнесі

Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві.
Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.
Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:

- по відношенню до майна фірми;

- у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;

- при встановленні зовнішніх ділових зв’язків;

- при роботі з державними установами;

- у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;

- у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками фірми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами внутрішньо-фірмових правил та норм.

У розвинутих країнах сформувались три сучасні етичні концепції менеджменту (принципи ділової етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість, а також нова модель бізнесу.

Утилітаризмвиходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.

Концепція дотримання прав людиниґрунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому випадку не буде примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.

Концепція справедливостізобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядності і чесності.

Намітилась тенденція переходу бізнесу від економічної моделі, яка була притаманна минулому, до соціо-економічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після 80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 2.1[7, c. 344-347].


Розділ 3. Етичні норми у сучасному менеджменті

3.1. Етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання

За висловом Артура Воллержу, кадрова політика "BMW" складалася з професійних буднів: орієнтація способу дій на етичні цілі, велику людяність, ліберальність і терпимість, прагнення до справедливості, принцип дії і протидії, самостійність та індивідуальність, самоствердження в роботі, влада, ієрархія, прагнення до соціальних контактів, інформація і комунікація, вільне висловлення думки, прагнення до безпеки, соціальна користь праці й демократія.

Подібний перелік етичних норм, безумовно, характеризує правильну поведінку організації. Етика базується на системі принципів і норм, що характеризують поведінку керівників і рядових працівників організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також у стосунках між собою.

Американська освітня організація "Центр етичних ресурсів" пропонує 12 кроків у напряму розробки кожною організацією власної етичної програми:

- формування бачення майбутнього;

- визначення базових цінностей;

- розробка корпоративного етичного кодексу;

- створення служби або призначення працівника з питань етики;

- створення команди/комітету оперативного вирішення етичних питань;

- розробка стратегії етичного спілкування;

- проведення тренінгів з етики;

- створення "гарячої" телефонної лінії етичної допомоги;

- розробка системи оцінок і нагород;

- створення системи контролю і реєстрації даних;

- проведення періодичних оцінок;

- введення етичного стилю керівництва.

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, мають дотримувати її працівники. Етичні нормативи розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішень.

Оскільки різні країни дотримуються власної "культури підприємництва", то й стандарти етичної поведінки проявляються у різних країнах із неоднаковою силою. Наприклад, досягнення результату за допомогою хабара є протизаконною і неетичною дією. Однак у деяких країнах подібні дії вважаються цілком етичними і постійно використовуються підприємствами при вирішенні ділових питань[8, c. 259-262].

У практиці менеджменту значного поширення набули етичні нормативи, що забороняють такі дії:

- давання або одержання хабара;

- вимагання;

- підношення подарунків посадовій особі;

- виплата співучасникові частини незаконно отриманих грошей;

- розпалювання конфліктів на ґрунті зіткнення інтересів;

- шахрайство;

- ухилення від сплати податків;

- продаж недоброякісної продукції;

- розкриття секретів компанії;

- незаконне використання інформації, отриманої в довірливій бесіді.

Зрозуміло, це лише приблизний, далеко не повний перелік неетичних дій організацій. Етичність поведінки "у принципі" не може мати "верхніх" меж. Ці межі можуть варіюватися залежно від країни, в якій працює організація, бажання організації дотримуватися встановлених норм етики поведінки, засобів примусового виконання законів і дотримання етичних норм.

Організації, що цінують своє ім'я, для яких громадська думка про чесність і добропорядність є вищою за бажання максимізувати прибуток будь-якими способами, розробляють і доводять до своїх працівників етичні нормативи, застосовувані не лише у власній країні, а й в усьому світі. Облік етичних норм у таких організаціях знаходить місце при розробленні стратегії, контролюванні етичної поведінки і складанні періодичних звітів про "вплив на етику". Сьогодні багато організацій, які поважають себе, мають етичні кодекси й інструкції. Формальний етичний кодекс може служити різним цілям.

Він підказує менеджерам і працівникам, як діяти, приймаючи рішення на основі аналізу цінностей.

Він формально зобов'язує всіх працівників звертати увагу на етичні аспекти рішень, які вони приймають.

Є основою для дискусій із питань етичної поведінки. Такі дискусії — чудова нагода досліджувати зони етичної невизначеності, що хвилює працівників організації.

Важливими заходами в підвищенні своєї етичності для таких організацій є навчання етичної поведінки керівників усіх рівнів і пересічних співробітників; проведення періодичних соціальних ревізій, що сприяють підвищенню соціальної відповідальності; створення суспільних комітетів з етики, що постійно виробляють судження з етичних питань, пов'язаних із діяльністю організації; проведення етичних тренінгів; контроль етичної ефективності[4, c. 311-315].

Сучасний менеджмент у своїй практиці постійно стикається не лише з дотриманням законів, що регулюють ту чи іншу сторону діяльності організації, а й із виконанням етичних норм, що підвищують індекс відповідальності перед суспільством і середовищем проживання.

Менеджер, приймаючи те чи інше рішення, мусить пам'ятати, що суспільство звертає увагу і на етику, і на неухильне дотримання законів, і тому йому треба дотримуватися найвищих стандартів відповідальності.

3.2. Етичні аспекти ведення бізнесу: міжнародні стандарти і українські реалії

З розвитком інституцій приватної власності, її носіїв, а також з розвитком підприємництва, яке базується на приватній власності, виникає потреба у формуванні основних засад етики ведення бізнесу. Без застосування етичних принципів у бізнесі неможливо забезпечувати стійкий поступальний рух підприємств до кращих результатів своєї діяльності. Саме тому важливим є визначення заходів, які потрібно здійснити для того, щоб ведення бізнесу ґрунтувалося на незмінних моральних засадах.

Як відомо, сам розвиток капіталізму у середні віки став можливим завдяки християнській етиці, без неї він не зміг би досягнути нинішніх висот. Саме цього і не вистачає вітчизняній економіці. Без внутрішніх моральних зобов’язань, обмежень, не може підприємець етично співпрацювати з іншим підприємцем.

Факторами, що найбільше впливають на зацікавлення економістів етикою бізнесу визначають зростання боротьби за інвестиції, розвиток інформаційних технологій, релігійний та культурний плюралізм.

В світовій літературі питанню етичного ведення бізнесу приділяється багато уваги, зокрема його досліджували такі відомі науковці як А. Сміт, М. Фрідмен, П. Друкер, Г. Кессем. Варто зазначити, що саме поняття етичного ведення бізнесу є результатом наукових праць, а не практичних напрацювань підприємців, як це зазвичай буває.

Зокрема Г. Кессем сформував 5 аксіом ведення бізнесу, найперша з яких стосується питання етики бізнесу. Він сказав: чистий бізнес переживе менш чистий, і чесність отримає більший доход, ніж шахрайство. Тому жодна компанія не змогла б за допомогою шахрайства та неетичної поведінки протриматися довгий час. Однієї спритності для ведення бізнесу недостатньо.

Однак найпоказовішим прикладом етичних норм є, безумовно, Біблія, її заповіді. Адже саме в них сконцентровано ті основні постулати, дотримання яких визначає етичну поведінку.

Етика бізнесу являє собою систему моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів компаній. Тому важливою є підготовка вітчизняних менеджерів, які усвідомлюють всю важливість етичного ведення бізнесу.

В Україні процес підготовки до роботи менеджерів у нових умовах іде з великими труднощами. Наші менеджери в реальних умовах намагаються діяти за стандартами бізнесової етики, яка є у світі, і, звичайно, з урахуванням вітчизняних особливостей. Поступово складається певний етичний кодекс українського бізнесу[12, c. 357-358].

Проте, на сьогодні існує заплутане законодавство і невизначеність правил ведення бізнесу, неузгодженість окремих законів і погана податкова система, які фактично дестимулюють бізнесменів до нормальної праці і заганяють їх у тінь, яку держава вважає нелегітимною. З іншого боку, намагання менеджерів і бізнесменів ретельно дотримуватися норм та вимог законодавства приводять їх до усвідомлення неможливості перебування в межах законодавчого поля, що, в свою чергу, спричиняє порушення ділової етики.

Головними причинами проблеми дотримання етики ведення бізнесу є:

1) відсутність традицій, стандартів етики ведення бізнесу в Україні;

2) абсолютна більшість бізнесменів не навчалась у бізнес-школах, а самі бізнес-школи ще занадто молоді, без певних традицій, без бази знань;

3) існуюча зневага до законодавства не стимулює створення етичних стандартів ведення бізнесу в Україні.

В таких умовах потрібно застосовувати систему заходів для покращення ситуації в даній сфері. Цього вимагає все більш жорстке конкурентне середовище, вплив якого все більше відчувається вітчизняною економікою.

Шляхами до вирішення проблеми дотримання етики у бізнесі можуть стати:

1) використання економічних механізмів шляхом значного зменшення кількості державних службовців з паралельним збільшенням зарплати тим, хто залишився, аби в них був економічний стимул триматися за своє місце;

2) проголошення тотальної боротьби із залученням ЗМІ, громадських та політичних об'єднань з будь-яким фактом корупції, хабарництва чи нанесення збитків підприємцю незаконними діями державного службовця;

3) забезпечення перетікання капіталу з однієї галузі в іншу;

4) стосунки між людьми необхідно будувати на морально-християнських етичних принципах;

5) необхідно спростити до мінімуму процедуру створення й діяльності підприємств і ведення приватного бізнесу;

6) витіснення держави з економічної сфери як абсолютно неефективної системи ведення бізнесу. За цих умов можливо сформувати основу для ведення бізнесу на етичних засадах.

Таким чином, етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання відіграє важливу та принципову роль. Подальший розвиток та вдосконалення економічної системи неможливий без залучення прогресивних економічних ідей та принципів етичного ведення бізнесу[2, c. 443-446].


Висновки

Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпечення ділових етичних відносин:

  1. впровадження етичних норм, що відображають систему цінностей організації;
  2. організація навчання етиці ділового спілкування всього персоналу;
  3. надання інформації про випадки як високо етичної поведінки, так і аморальних вчинків;
  4. вивчення морального клімату в колективі і взаємовідносин між керівниками та підлеглими.

Слід зауважити, що поєднання етики і теорії бізнесу відбулося вдало. На даний момент етика бізнесу є до певної міри незалежною дисципліною, що використовує дані емпіричних і теоретичних досліджень практично всіх галузей сучасного бізнесу з метою якщо і не надати бізнес-діяльності нового смислу, то принаймні, здійснити „розширення свідомості” суб'єктів бізнесу. Подібне розширення, як виявляється, ніколи не проходить без наслідків — найкраще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отримують здатність краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, в свою чергу, пов'язане з основним принципом етики бізнесу — в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, а неетична — невигідна. Відбувається це через формування того ж іміджу, налагодження зв'язків, що базуються на довірі, турботі і чесності (для чого завжди потрібен певний час і відповідний досвід). Потрібно просто по-новому промислити менеджмент і маркетинг компанії з точки зору названих „людських” понять, що завжди лише призводить до зростання загальної ефективності організації, особливо — ефективності людського капіталу, формування стійкої довіри до бренду тощо.

Етичні дослідження в бізнесі передбачають аналіз конкретних розповсюджених типів неетичної поведінки особистостей і компаній з метою демонстрації їхніх несприятливих наслідків, передусім економічних. Врешті, від неетичної поведінки завжди страждають люди. Наприклад, відносно легко показати, які негативні наслідки може мати зловживання монопольною ситуацією, дискримінація, хабарництво чи крадіжки. Найчастіше кінцевим рецептором цих негативних наслідків стає споживач, тобто, врешті-решт, всі ми недоотримуємо задоволення від користування певними благами, що лише стає симптомом неефективної економіки. Тобто, між ефективністю та етичністю існує тісний зв'язок, який було помічено ще Адамом Смітом.

Стосовно менеджменту основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловому спілкуванні при ухваленні рішення про те, які цінності слід вважати за краще в даній ситуації, чинити так, щоб максимум твоєї волі був сумісна з етичними цінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускала координацію інтересів всіх сторін.

Таким чином, в основі етики менеджменту повинна бути координація, а по можливості і гармонізація, інтересів. Природно, якщо воно здійснюється етичними засобами і в ім’я морально виправданих цілей. Тому менеджмент повинен постійно перевірятися етичною рефлексією, реабілітуючи мотиви вступу до нього. При цьому зробити етичні правильний вибір і ухвалити індивідуально рішення, часто справа зовсім не просте. Ринкові відносини надають свободу вибору, але разом з тим збільшують кількість варіантів рішення, породжують комплекс моральних дилем, що чекають ділових людей на кожному кроці в процесі їх діяльності і спілкування.


Список використаної літератури

1. Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. - К.: Національна академія управління, 2006. - 655 с.

2. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.

3. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. - М.: Инфра-М, 2004. - 256 с.

4. Виханский О. Менеджмент: [Учебник]/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. - [2-е изд.]. - М.: Фирма "Гардарика", 2003. - 415 с.

5. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. - 2-е изд., перераб. и доп.. - М.: Банки и биржи, 2002. - 478 с.

6. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. - Львів: БаК, 2001. - 605 с.

7. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. - К.: Академвидав, 2003. - 414 с.

8. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. - К.: Каравела, 2005. - 494 с.

9. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. - 3-е вид., перероб. и доп.. - К.: Кондор, 2006. - 661 с.

10. Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. - 671 с.

11. Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. - 334 с.

12. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 415 с.

13. Стадник В. Менеджмент: Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. - К.: Академія, 2003. - 463 с.

14. Хміль Ф. Менеджмент: Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. - К.: Академвидав, 2003. - 607 с.

15. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. - 3-е изд., испр. и доп.. - К.: Знання , 2006. - 645 с.

загрузка...
Top