Судово-медична експертиза при статевих злочинах (зґвалтування, мужолозтво, розпусні дії)

Вступ.

1. Поняття та характеристика статевих злочинів. Поняття зґвалтування та його експертиза. Обстеження насильника.

2. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

3. Характеристика експертизи інших статевих злочинів.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

До статевих злочинів належать передбачені кримінальним законодавством суспільно небезпечні дії, що посягають на статеву волю громадян, узвичаєні статеві стосунки, нормальний фізичний, моральний і статевий розвиток неповнолітніх. Такими злочинами є зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх, навмисне зараження венеричними захворюваннями та ВІЛ.

Зґвалтування - це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та погроз або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Поняття зґвалтування є юридичним, оскільки мається на увазі намір. Судово-медична експертиза в разі підозри на зґвалтування має встановити факт злягання, що відбулося, виявити ознаки фізичного насильства, яким воно супроводжувалося, факт безпорадного стану, а також оцінити медичні наслідки злочину - розлад здоров'я, настання вагітності, зараження венеричною хворобою.

Зґвалтування може супроводжуватися статевим актом у спотвореній формі, за що передбачена відповідальність за ст. 153 КК України - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.


1. Поняття та характеристика статевих злочинів. Поняття зґвалтування та його експертиза. Обстеження насильника

Зґвалтування - це статеві зносини без згоди потерпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік, але переважно ґвалтують жінок. Зґвалтування може відбуватися:

а) із застосуванням фізичного насильства;

б) із застосуванням психічного примушення;

в) з використанням безпорадного стану.

Встановлення факту зґвалтування належить до компетенції правоохоронних органів.

Судово-медичні експерти вирішують тільки ті питання, котрі сприяють розкриттю злочину, а саме:

1. Чи порушена дівоча пліва, давність порушення, та чи не була вона порушена до зґвалтування?

2. Чи не припускає будова пліви можливість статевого акту без її порушення?

3. Чи мають місце достовірні ознаки вчинення статевого акту?

4. Чи є на тілі постраждалої особи тілесні ушкодження і, якщо є, то які їх характер, локалізація та ступінь тяжкості, чи не могли вони утворитися при зґвалтуванні?

5. Які наслідки має статевий акт (вагітність, зараження венеричною хворобою, розлад психічного стану і т. ін.)?

Судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що з боку жінки може мати місце обмова з метою шантажу, тому обов'язковим є виконання певного кола вимог:

- обстеження потерпілої здійснюється тільки за постановою або письмовим відношенням особи, яка проводить дізнання (слідчого, прокурора, за ухвалою суду). Винятком є випадки, коли потрібно негайно взяти вміст піхви або матеріал з ротової порожнини чи прямої кишки для лабораторних досліджень. У такому разі судово-медичний експерт бере матеріал за заявою потерпілої особи, але сповіщає про це правоохоронні органи;

- у кожному конкретному випадку встановлюється особа обстежуваної шляхом перевірки паспорта, рідше - посвідчення з фотографією. Інколи особа може бути засвідчена співробітником слідчих органів. Неповнолітні обстежуються за пред'явленням свідоцтва про народження у присутності батьків, опікунів, вчителів і представників правоохоронних органів.

Обстеження осіб жіночої статі судово-медичними експертами-чоловіками здійснюється у присутності медичного працівника-жінки.

Судово-медичний експерт несе відповідальність за збереження матеріалу, відібраного для лабораторних досліджень. Одяг, що був на потерпілій особі, забирається та направляється на дослідження працівником правоохоронних органів, який призначив експертизу[8, c. 264-265].

До початку безпосереднього обстеження потерпілої особи з'ясовують обставини справи, які викладені: у документі про призначення експертизи; у протоколі огляду місця події; при детальному опитуванні потерпілої тощо. З'ясовують, на що скаржиться потерпіла.

Потім збирають спеціальний анамнез, в якому встановлюють:

  • в якому віці почалась менструація, її тривалість, ритмічність, характер, дату першого дня останньої менструації;
  • початок статевого життя, дату останніх статевих зносин;
  • чи були вагітності, їх кількість і чим кожна з них закінчилася (аборти, викидні, пологи);
  • якщо були пологи, то який їх перебіг і чи не було післяпологових ускладнень;
  • перенесені захворювання, у тому числі інфекційні, венеричні, психічні;
  • наявність шкідливих звичок - вживання алкоголю, наркотиків, снодійних, паління.

Під таким анамнезом обстежувана особа ставить свій підпис, за малолітню підписується особа, що її супроводжує[2, c. 20-24].

Для вирішення питання про порушення дівочої пліви обстежувана оглядається на гінекологічному кріслі. Звертають увагу на загальний стан зовнішніх статевих органів, наявність їх ушкоджень, стан присінка піхви й дівочої пліви (форма, висота, товщина, характер вільного краю, форма отвору, розтягненість, вираженість кільця скорочення, наявність і характер виділень тощо). Проводять забір вмісту задніх і бокових склепінь піхви на стерильний марльовий тампон, з якого готують мазки на 2 предметних скла. Висушені тампони, мазки і контрольний тампон (без вмісту піхви) відправляють за направленням судово-медичного експерта на лабораторні дослідження.

За необхідності забирають вміст ротової порожнини, а також визначають стан ділянки анального отвору, забирають на тампони та мазки вміст ампулярної частини прямої кишки. Вміст піхви, ротової порожнини, прямої кишки направляють до імунологічного відділення для встановлення наявності й групової належності сперматозоїдів.

Оглядають тіло обстежуваної і докладно описують всі виявлені ушкодження (локалізація, характер, форма, особливості поверхні, контурів, дна тощо).

При встановленні факту порушення дівочої пліви експерт визначає його давність і можливий механізм утворення. Треба пам'ятати, що при порушенні пліви дослідження матки через піхву допустиме тільки після загоєння розривів, тобто через 10-12 днів після утворення розривів.

Як зазначалося вище, порушення дівочої пліви, як правило, настає при перших статевих зносинах, але може мати й інше походження, тому сама лише наявність розривів пліви не може бути доказом статевого акту. Достовірно про статеві зносини свідчить виявлення у вмісті піхви сперматозоїдів, виникнення після статевих зносин венеричних захворювань чи вагітності.

Низька, м'ясиста, легко розтяжна пліва дозволяє судово-медичному експертові припустити можливість статевого акту без її порушення.

Зґвалтування часто супроводжується не тільки розривами дівочої пліви, а й більш значними ушкодженнями, наприклад, саднами, надривами, розривами слизової оболонки вагіни, її стінок або навіть розривами промежини. Крім ушкоджень статевих органів, можуть мати місце тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, подряпин на внутрішніх поверхнях стегон, навколо статевих органів;

рани молочних залоз від укусів; садна і подряпини на шиї, що утворюються при здавленні руками з метою зламати опір жертви; садна і крововиливи у ділянці зап'ястків чи плечей при утримуванні потерпілої за руки. Крім наведених, на тілі жінки можуть бути й інші за характером і локалізацією ушкодження[7, c. 104-106].

При статевих злочинах найбільш часто спричиняються ушкодження статевих органів та навколо них, на молочних залозах і стегнах. Ушкодження верхніх кінцівок і шиї утворюються як наслідок боротьби та самооборони. Всі ушкодження мають кваліфікуватися залежно від тривалості розладу здоров'я чи втрати працездатності.

Зґвалтування може статися і без фізичного насильства — із застосуванням погроз чи психічного впливу. При цьому ушкоджень на тілі потерпілої звичайно не залишається. Практично не буває ушкоджень і у випадках зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої, викликаного захворюванням, втратою свідомості, наркотичним чи алкогольним сп'янінням, медикаментозним сном.

При огляді одягу потерпілої звертають увагу на наявність плям сірувато-білуватого кольору, які можуть мати спермальне походження, а також волосся, що може належати насильникові. Відповідно, на одязі злочинця може бути виявлене волосся жертви.

При експертизі зґвалтування бажано направити потерпілу особу на обстеження до шкірно-венерологічного кабінету чи диспансеру з метою виключення або виявлення венеричних захворювань (СНІД, гонорея, сифіліс). Необхідність обстеження обумовлена тим, що хвороба може перебігати приховано і потерпіла жінка про неї не знає, тим більше, що твердий шанкр може міститися глибоко у піхві, а виділення при гонореї бувають мінімальними. Висновки експерта про зараження венеричною хворобою базуються на даних медичної документації спеціалізованих шкірно-венерологічних установ.

Обстеження насильника

Якщо, за свідченням жінки, її зґвалтували із застосуванням фізичного насильства і насильника затримано, його треба обстежити якомога раніше. На його тілі, особливо на обличчі, шиї, руках, можуть залишитися садна, подряпини й інші ушкодження, що виникли під час боротьби і самооборони постраждалої. Крім загального обстеження, необхідно оглянути статеві органи, на яких також можуть бути ушкодження, у тому числі і такі характерні для статевого акту, як надриви чи розриви вуздечки. На лабораторне дослідження у насильника беруть мазки, відбитки й змиви з голівки статевого органа, особливо із зовнішнього отвору сечовивідного каналу та препуціального мішка. Там може бути виявлений епітелій піхви, а при статевих зносинах у неприродних формах - епітелій ротової порожнини чи частки калу. Треба також забирати кінцеві відділи нігтьових пластинок, під якими можуть бути елементи крові, епітелій піхви, епідерміс шкіри потерпілої особи[8, c. 266-268].


2. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155), полягають у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Такі статеві зносини можуть мати місце і внаслідок фактичного шлюбу. Добровільним визнаються такі статеві зносини, які вчинені без застосування фізичного насильства, погроз його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин повинна визначатися в кожному випадку тим, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку і розвитку або психічного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над нею.

Потерпілими від цього злочину є підлітки як чоловічої, так і (у більшості) жіночої статі, які не досягли статевої зрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14-ти років. Питання про досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17-ти років вирішується за допомогою експертизи. Вступ в добровільний статевий зв'язок з жінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається.

При цьому мають на увазі добровільні статеві зносини осіб чоловічої чи жіночої статі з особою, що не досягла статевої зрілості, зокрема й в умовах фактичного шлюбу.

Розбещення неповнолітніх. Кримінальному покаранню підлягає вчинення розпутних дій щодо особи, котра не досягла 16-річного віку (ст. 156 КК України).

До розпутних дій належать дії фізичного характеру, що не є статевим актом ні в природній, ні в спотвореній (неприродній) формі - непристойні торкання статевих органів руками, статевим членом, тертя його об стегна тощо. Розпутні дії можуть мати інтелектуальний характер-демонстрація порнографічних листівок, магнітофонних записів тощо.

Потерпілими можуть бути особи обох статей, що не досягли 16 років. Судово-медичній експертизі, зазвичай, підлягають дівчатка[2, c. 28-29].


3. Характеристика експертизи інших статевих злочинів

Зараження венеричною хворобою. Зараження венеричною хворобою, до яких відносять сифіліс, гонорею, м'який шанкр, паховий лімфогранулематоз, трихомоніаз, є злочином проти здоров'я людини й карається згідно зі ст. 133 КК України. Особа, винна в зараженні, притягується до відповідальності лише втих випадках, коли вона знала, що має венеричну хворобу.

Судово-медична експертиза у справах про зараження венеричною хворобою провадиться за участю лікаря-дермато-венеролога, а також уролога чи гінеколога, що визначається статтю особи, яка підлягає експертизі. Залежно від характеру хвороби й поставлених перед експертизою питань, обстеження може провадитися в умовах стаціонару. Чим раніше після зараження здійнюється експертиза, тим легше встановити наявність хвороби, її давність і на підставі цього вирішити питання, хто є джерелом зараження.

Зараження ВІЛ. Ця хвороба є однією з найбільших соціальних і медичних проблем у світі. Як і в інших країнах, в Україні прийнята Національна програма профілактики СНІДу, існують Правила медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ, обліку, медичного обстеження, профілактичного нагляду за ВІЛ-інфікованими (1992 p.).

ВІЛ викликає смертельне інфекційне захворювання, кінцеву стадію якого називають синдромом набутого імунодефіциту (СНІД), передається статевим шляхом, а також при безпосередньому потраплянні в організм людини.

До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД. ВІЛ-інфіковані особи попереджаються в письмовій формі про необхідність дотримання профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції та про кримінальну відповідальність у разі свідомого поставлення в небезпеку зараження чи власне зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією. Згідно з п. 4 ст. 130 КК України, подібні дії ВІЛ-інфікованих караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Для проведення експертизи в таких випадках залучаються відповідні фахівці, проводиться лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції за тест-системами на ВIЛ-1/2.

Гомосексуалізм

Серед гомосексуалістів (педерастів) розрізняють активних і пасивних партнерів. У разі судово-медичної експертизи з цього приводу більш ефективні результати можна отримати, якщо обстеження проводити у найкоротші терміни після статевих актів і затримання партнерів.

В активного партнера при цьому можна виявити:

- надриви чи розриви вуздечки;

- частки калу у змивах із статевого органа (особливо з голівки та препуціального мішка);

- лобкове волосся та помарки крові пасивного партнера.

При обстеженні пасивного партнера найбільшу увагу приділяють огляду заднього проходу, виявляючи:

- можливі надриви, розриви, крововиливи і садна сфінктера та слизової оболонки прямої кишки;

- у вмісті прямої кишки можна виявити сперматозоїди;

- на шкірі навколо отвору заднього проходу також можна знайти сліди сперми, волосся та помарки крові, котрі можуть походити від активного партнера.

Для ствердження походження слідів сперми, крові чи волосся від конкретної особи треба провести лабораторні (судово-імунологічні, судово-цитологічні) дослідження.

Більшість фахівців зазначає, що при численних статевих зносинах протягом тривалого часу через пряму кишку у пасивних партнерів може мати місце: лійкоподібне втягнення і радіальна зморшкуватість ділянки задньопрохідного отвору; зіяння анального отвору; розтягненість сфінктера і згладженість складок слизової оболонки прямої кишки.

Але судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що це лише побічні ознаки, котрі можуть мати місце при запорах, проносах або у похилому віці внаслідок атрофії шкіри і слизової оболонки. З іншого боку - навіть багаторазові статеві акти протягом тривалого часу можуть не залишати вищезазначених ознак. Свідченням наявності статевих зносин є прояви венеричних захворювань, виявлені у прямій кишці[6, c. 198-199].

Неприродні способи задоволення статевої пристрастізвичайно мають два різновиди. Перший стосується об'єкта статевого потягу:

а) розбещення;

б) гомосексуалізм (мужолозтво, лесбійська любов);

в) зоофілія (статеві акти із свійськими тваринами);

г) некрофілія (статеві акти з мерцями) і деякі інші.

До другого різновиду належать незвичайні способи отримання статевого задоволення:

а) садизм;

б) мазохізм;

в) фетишизм.

До нього належать й статеві акти з жінкою, але через пряму кишку чи через рот.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом тягне за собою кримінальну відповідальність (статті 153, 154, 155 КК України). Такі ж прояви задоволення статевої пристрасті, як лесбійська любов, віднесені до порушень морального планується в заподіянні партнерові болю (кусання молочних залоз, припікання сигаретами, щипання, дряпання і т. ін.), з метою отримання статевого задоволення. Найчастіше ушкодження локалізуються на молочних залозах, статевих органах та навколо них. Судово-медичний експерт встановлює наявність ушкоджень, визначає їх характер, механізм і час виникнення, відзначаючи одно- чи багаторазовість їх заподіяння. Крім того, визначається ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, як правило, за тривалістю розладу здоров'я.

Інколи наслідками зґвалтування або розбещення неповнолітніх можуть стати вагітність чи зараження венеричною хворобою. Наявність вагітності та її строк доводиться встановлювати також при симуляції або дисимуляції (приховування вагітності; уявна вагітність) для вирішення питання про виконання вироку і в деяких інших випадках (статті 79, 83 КК України). Судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що діагностування вагітності, а тим більше, строку зачаття - досить складне питання, особливо, коли жінка обмовляє якогось чоловіка з метою його компрометації або шантажу. В такому разі жінка навмисно називає невірну дату початку останньої менструації і статевих зносин, за яких, на її думку, сталося запліднення. Для вирішення цього питання судово-медичний експерт залучає фахівців акушерів-гінекологів і використовує результати лабораторних досліджень[8, c. 269-270].


Висновки

Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).

Зґвалтування може супроводжуватися статевим актом у спотвореній формі, за що передбачена відповідальність за ст. 153 КК України - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК України). При цьому мають на увазі добровільні статеві зносини осіб чоловічої чи жіночої статі з особою, що не досягла статевої зрілості, зокрема й в умовах фактичного шлюбу.

Зґвалтування (ст. 152) - цей злочин визначається законом як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Список використаної літератури

1. Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини; Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. - X.: 2003. - С. 89-97.

2. Маляренко В.Т., Мачужак Я.В. Про статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх //Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах: Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995— 1997). - К.: Юрімком Інтер, 1998, - С. 20-42.

3. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх // ВВСУ. - 1997.- № З.-С. 52-60.

4. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини//Право України. - 1992.-№ 10. -С. 28-31.

5. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. -1999.-№ 5. -С. 74-75.

6. Синеокий О. Насильницький гомосексуалізм: деякі кримінально-правові та криміналістичні проблеми // Вісник Академії правових наук України. - 2000. -- № 3 (22). - С. 195-207.

7. Соколова О. Судова медицина: курс лекцій / Олена Соколова, Юрій Азаров, Борис Михайличенко, ; М-во внутрішніх справ України, Київський юридичний інститут МВС. - К. : Вид. Паливода А.В., 2005. - 232 с.

8. Судова медицина: підручник / За заг. ред. А.С. Лісового, Л. Л. Голубовича ; М-во охорони здоров'я України , Медичний ін-т УАНМ . - Вид. 2-е, доп. і перероб. - К. : Атіка, 2003. – 511 с.

загрузка...
Top