Лімфа, міжклітинна рідина, ліквор

Вступ.

1. Поняття лімфи та її основні функції.

2. Значення крові та міжклітинної рідини.

3. Спинномозкова рідина (ліквор).

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Кров і лімфа беруть участь практично у всіх обмінних процесах в організмі.

Вони є "засобом спілкування" і "засобом повідомлення" між всіма органами.

Циркуляційна система є тим транспортом, що розносить по організму всі необхідні речовини й забирає в органів продукти життєдіяльності, які найчастіше є отрутами.

Вони складаються в певних місцях і потім виводяться з організму.

Лімфатична й кровоносна системи тісно зв'язані між собою, але існують окремо й виконують різні завдання.

До тканин рідина надходить тільки по артеріях у складі крові, а відтікає від тканин по двох шляхах: по венах у складі крові й по лімфатичних посудинах у вигляді лімфи.

Недалеко від серця потоки крові й лімфи знову зливаються.

Це важливо ще й тому, що в кишечнику деякі живильні речовини попадають не в кров, а в лімфу.

Значення кровоносної системи для організму знають усе.

Велике й мале кола кровообігу вивчають у школі й нема рації про їх розповідати. А от значення лімфи й системи лімфаобіг відомо не всім.

Отже, що ж таке лімфа? Надлишок міжклітинної рідини, що збирається в системі лімфатичних посудин називається лімфою.

Лімфатичні посудини починаються дрібними сліпими мішечками, що складаються з епітеліального шару кліток. Це лімфатичні капіляри. Лімфатичні посудини зливаються один з одним і в остаточному підсумку утворять головну лімфатичну посудину (протока), через який лімфа попадає в кровоносну систему. На шляху лімфи перебувають лімфатичні вузли в різних ділянках тіла: на шиї, під пахвами, у паху...


1. Поняття лімфи та її основні функції

Лімфа (від лат. lympha — чиста вода, волога) — прозора безколірна рідина, в якій немає еритроцитів, тромбоцитів, і багато лімфоцитів. З капілярів лімфа надходить в лімфатичні судини, а потім в протоки і стовбури: ліворуч в грудну протоку (найбільша протока), лівий яремний і лівий підключичний стовбури; праворуч в правий лімфатичний протік, правий яремний і правий підключичний стовбури. Протоки і стовбури впадають у великі вени шиї, а потім у верхню напіввену. На шляху лімфатичних судин розміщені лімфатичні вузли, які виконують бар'єрну і іммунну роль.

Лімфатична система людини

Функції лімфи — повернення білків, води і солей із тканин у кров. В організмі людини міститься 1-2 літрів лімфи. Лімфатична система бере участь у створенні імунітету, в захисті від хвороботворних мікробів.

Першочергове значення циркуляції лімфи в організмі - це очищення її від продуктів розпаду. Всі ми знаємо про артеріальний і венозний кровообіг, але лише деякі уявляють собі, що є ще й циркуляція лімфи або лімфо обороту. Значення лімфатичної системи для здоров'я й фізичного стану, рівня життєвої енергії й, нарешті, гарної фігури важко переоцінити. Циркуляція лімфи тісно пов'язана із кровообігом, але вона існує як окрема самостійна система, і частина її функцій - це сприяння в забезпеченні мікроциркуляції кліток.

Лімфа - це рідина, що оточує й обмиває всі клітки тіла, а значить визначає й становить для них "внутрішнє навколишнє середовище". Подібно тому, як людина не може вижити в забрудненій задушливій атмосфері, кліткам нашого організму для нормальною функціонування потрібно здорове внутрішнє навколишнє середовище.

Очищення організму лімфатичною системою відбувається в такий спосіб. Лімфа збирає зайву рідину, продукти розпаду й інші речовини з міжклітинного простору й доставляє їх на "станції фільтрації" або так звані лімфатичні вузли, які розкидані по всім організмі людини. Лімфатичні посудини в остаточному підсумку вливаються у дві великі вени, розташовані близько до серця, у такий спосіб лімфа вертається в кровоносне русло, де надалі обробляється й доставляється в органи виділення. Тепер, я думаю, вам легко зрозуміти, чому лімфатичну систему ще називають "системою керування утилізацією відходів". Звичайно ж, це тільки одна сторона справи. Лімфатична система виконує мною функцій, і одна з них, приміром , захисна, коли лімфа виконує роль своєрідного бар'єра, охороняючи організм від хвороб і інфекції. Але в даному аспекті наша увага зосереджена на питанні циркуляції лімфатичної рідини. На відміну від кровоносної системи, де кров приводиться в рух скороченнями серцевого м'яза, система лімфо обігу не має такого центрального "насоса". Рух лімфи забезпечується скороченнями кістякових і дихальних м'язів. Лімфа циркулюємо досить повільно, у більшості частин тіла цей рух відбувається проти сили ваги, охоплюючи всю велику мережу малюсіньких капілярів, називаних лімфатичними. Ці дрібні посудини з надзвичайно тонкими стінками пронизують весь людський організм, але особливо велика їхня кількість у підшкірній тканині.

Та рідина, що перебуває в проміжках між клітками, так звана міжклітинна рідина, постійно обновляється за допомогою циркуляції лімфи. Спочатку вона надходить у лімфатичні капіляри, а звідти в лімфатичне русло. Для того, щоб клітки одержували повноцінне харчування, а тканини зберігалися здоровий, гладкий і пружними, обмін живильних речовин і продуктів розпаду повинен проходити безупинно й без перешкод. Клітки функціонують ефективно тільки тоді, коли шкідливі речовини віддаляються вчасно й не накопичується надлишок рідини.

Якщо швидкість циркуляції лімфи з якої-небудь причини вповільнена, у тканинах відбувається нагромадження й застій міжклітинної рідини. У тих місцях, де швидкість руху лімфатичної рідини особливо мала й в основному відбувається за рахунок сили ваги, наприклад, в області таза й стегон, застійні явища провокують утворення целлюліту. Погана циркуляція лімфи також позначається високою стомлюваністю й інертністю інших життєво важливих процесів, що у свою чергу створює сприятливі умови для виникнення різного роду захворювань, виродженню кліток і веде до їхнього передчасного старіння. Ефективний відтік лімфатичної рідини - завдання номер один, не тільки для запобігання утворення целлюліту, але й для нормального функціонування організму в цілому.

Утворення міжклітинної рідини й лімфи:

1 - кров;

2 - міжклітинан рідина;

3 - лімфа.

Червоними стрілками позначений напрямок клітинного обміну, чорними - напрямок руху плазми крові, міжклітинної рідини, лімфи.

Лімфатична система виконує багато функцій, і одна з них захисна, коли лімфа виконує роль своєрідного бар'єра, охороняючи організм від хвороб і інфекції

В основному це відбувається в лімфатичних вузлах.

Лімфатичні вузли являють собою утворення округлої або овальної форми розмірами від 1 міліметра до 2 сантиметрів.

Лімфатичні вузли є бар'єром для поширення як інфекції, так і ракових кліток.

У них утворяться лімфоцити - захисні клітки.

Вони знищують мікроорганізми, що потрапили в лімфу, що відмерли клітки або їхні частини, затримують тверді частки, наприклад тютюновий дьоготь.

Завдяки цьому в кров попадає очищена від сторонніх речовин лімфа.

У лімфатичних вузлах відбувається подальший розвиток і розмноження кліток крові, що знищують мікроорганізми й сторонні частки.

Клітки крові попадають сюди із червоного кісткового мозку, послідовно проникаючи в кровоносні посудини, тихорєцьку рідину й лімфу.

Після завершення свого розвитку вони разом з лімфою надходять у кровоносне русло.

Лімфатична система приймає активне й дуже важливу участь у роботі імунної системи.

Існує кілька груп лімфатичних вузлів. Розташовуються ці групи, таким чином, щоб стати перешкодою на шляху в інфекції й раку.

Лімфавузли шиї забезпечують захист від інфекцій і пухлин голови й органів, розташованих в області шиї.

Велика кількість лімфатичних вузлів перебуває в черевній і грудній порожнині.

Лімфакапілляри пронизують органи також як і поверхневі тканини.

Лімфавузли, що розташовуються по ходу кровоносних посудин, виконують ті ж самі функції.

2. Значення крові та міжклітинної рідини

Кров, лімфа, міжклітинна рідина, являються внутрішнім середовищем організму. Вони подають клітинам необхідні речовини для життєздатності і збирають продукт обміну. У нашому організмі вода розподіляється як зовні, так і усередині кліток. Міжклітинна рідина, або міжклітинна вода плазми крові, лімфа, складає 15- 20% спільної маси людини.

Внутріклітинна рідина - 50% спільної маси.

Обидва ці вододілу розмежовані клітинними мембранами, які забезпечують потоки рідин з клітки в клітку, тобто обмін речовин, або водний метаболізм. Рідини організму людини - це жваві елементи, які безперервно беруть участь у физико-хімічних і біологічних перевтіленнях (трансформаціях).

Кров – це рідка тканина, яка складається з плазми і кров’яних тілець. Вона безперервно циркулює по кровоносних судинах. Циркуляцій крові по замкнутих серцево судинній системі являється необхідною умовою підтримання постійного її складу. Зупинка серця і припинення руху крові негайно приводить організм до смерті.

Основні функції крові:

І. Транспортна:

· дихальна функція або функція газообміну (переносить кисень);

· переносить поживні речовини;

· видільна або екскреторна (переносить продукти обміну);

· регуляторна або гормональна (переносить гормони, ферменти, інші біологічно активні речовини).

ІІ. Захисна

· містить кров’яні лейкоцити (фагоцити – пожирачі мікробів);

· містить тромбоцити, які беруть участь у згортанні крові.

· переносить антитіла, які беруть участь у виробленні природного імунітету.

· кров являється універсальним компонентом внутрішнього середовища організму і забезпечує гомеостаз .

· бере участь у підтриманні сталої температури тіла.

Кров складається із плазми крові, міжклітинної речовини і завислих в ній елементів крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Еритроцити.

Основна функція – еритроцитів – перенесення кисню і вуглекислого газу. Еритроцити мають форму ввігнутих дисків і не мають ядра. Їх діаметр – 7-8 мкм, а товщина – 1- 2 мкм. В крові чоловіка еритроцитів близько 5,0*1012/л (5000000 в 1 мкм), в крові жінки – 4,5*1012/л (4500000 в 1 мкм). Під час роботи кількість еритроцитів в крові може збільшуватися до 6*1012/л. Це пояснюється виходом крові із кров’яних депо (селезінка, печінка), в загальний круг кровообігу.

Еритроцити зароджуються в червоному кістковому мозку (близько 107 секунди). Таке поповнення необхідне, так як тривалість їхнього життя не перевищує 120 днів. Знищення старих еритроцитів відбувається в клітинах моноклуатидної фагоцитарної системи (селезінка, печінка та ін.).

При анеміях, які розвиваються в результаті деяких захворювань, зменшується число еритроцитів в крові. Це веде за собою знижений рівень гемоглобіну. Проте, в кожному еритроциті вміст гемоглобіну не змінюється. При первинній злоякісній анемії не тільки зменшується число еритроцитів, але й змінюється форма і вміст в них гемоглобіну.

Міжклітинна рідина містить хлористий натрій і білкові молекули.

Еритроцити (елементи крові, що містять гемоглобін) багаті і хлором, і калієм.

У організмі людини має бути велика кількість калія і порівняльний трохи натрію - такий закон.

Відомо, що вміст крові в артеріях не перевищує 10% всього циркулюючого об'єму, приблизно стільки ж - у венах. Разом - 20%; це означає, що решта крові - 80% - заповнює артеріоли, венули і капіляри.

Уповільнення циркуляції крові достатньою мірою залежить від зменшення потоку між капілярами і позаклітинною рідиною.


3. Спинномозкова рідина (ліквор)

Спинномозкова рідина (ліквор) утворюється в судинних сплетеннях шлуночків головного мозку, надходить до субарахноїдального простору головного і спинного мозку в результаті діалізу плазми крові через судинні стінки. Відтікає ліквор із субарахноїдального простору до субдурального, потім всмоктується дрібними венами твердої мозкової оболонки в тік крові.

Ліквор, який обмежений в еластичний мішок твердої мозкової оболонки, знаходиться навколо головного мозку у вигляді водяної подушки, а спинний – у вигляді рукава. При механічних ударах передає тиск рівномірно у всі сторони, захищаючи мозок, регулює внутрішньочерепний тиск, підтримує осмотичний тиск в клітинах мозку і його оболонках, транспортує метаболіти, виконує распіраторну функцію, видаляє продукти метаболізму нервових клітин. Виконуючи ці функції, ліквор забезпечує постійність внутрішнього середовища нервової системи.

В дорослої людини одночасно в субарахноїдальних просторах і в шлуночках мозку циркулює 110-160 мл ліквора. З них у бокових шлуночках міститься 20-30 мл, в ІІІ-ІVшлуночку – 3-5 мл, в субарахноїдальному просторі головного мозку – 20-30 мл, у спинномозковому каналі – 50-70 мл. В грудних дітей міститься 40-60 мл спинномозкової рідини і її кількість збільшується з ростом дитини. Ліквор утворюється постійно зі швидкістю 0,2-0,8 мл/хв., що залежить від внутрішньочерепного тиску. При цьому чим нижче тиск, тим скорше відбувається утворення ліквора. Оновлюється ліквор від 1 до 6 раз на добу, в залежності від потреби організму. За добу в здорової людини утворюється 350-1150 мл спинномозкової рідини.

Для отримання ліквора частіше всього використовують люмбальну, субокципітальну та вентрикулярну пункції. Під час люмбальної пункції необхідно перші 5 крапель ліквора видалити, що допомагає позбавитись домішок „шляхової” крові, що потрапляє в першу порцію ліквора в результаті пошкодження голкою кровоносних судин, що розташовані в ділянці епідурального простору чи кінського хвоста. Потім зібрати 3 порції (у виняткових випадках дві) у стерильну пробірки, добре їх закрити, на кожній вказати номер, прізвище та ім’я хворого, час пункції, діагнос та необхідні обстеження.

За допомогою люмбальної пункції в дорослої людини можна без ускладнень отримати 8-10 мл ліквора, у дітей, включаючи дітей молодшого віку, 5-7 мл, в грудних дітей 2-3 мл.

Нормальна спинномозкова рідина немає кольору, прозора як дистильована вода, складається на 98,9-99,0% з води і 1,0-1,1% сухого залишку. В нормальному лікворі дорослої людини практично відсутні клітинні елементи: в 1 мл вентрикулярного ліквора – 0-1 клітина, люмбального ліквора 2-3 клітини. Реакція ліквора слабколужна рН 7,4-7,5.

Помутніння ліквора спостерігається при суттєвому збільшенні кількості клітинних елементів (еритроцитів, лейкоцитів), бактерій та грибів, підвищенні кількості загального білка. Помутніння викликане клітинами та грибами, зменшується чи зникає після центрифугування. Помутніння, пов’язане з бактеріями, після центрифугування не зникає.

Осмолярність:відносна густина люмбального ліквору складає 1,005-1,009 г/мл, відповідно осмолярність 200-350 ммоль/кг, субокципітального 1,003-1,007 г/мл (100-300 ммоль/кг), вентрикулярного 1,002-1,004 г/мл (80-200 ммоль/кг). При визначенні осмолярності на пристрої осмометрі кріогенним методом пониження точки замерзання нормального ліквора складає у дорослих людей - 0,569° С (-0,54 - 0,603° С), у дітей кріоскопічна константа складає - 0,56°.

Підвищення осмолярності (відносної густини) спостерігається при менінгітах, уремії, цукровому діабеті та ін.


Висновки

Лімфатична система сприяє відтоку зайвої рідини із тканин. У всіх тканинах є дрібні лімфатичні капіляри.

У них проникає міжклітинна рідина, що концентрується й утворить лімфу. Лімфатичні капіляри зливаються в більші лімфатичні посудини. Лімфатичні посудини пронизують всі органи й тканини. На внутрішніх стінках лімфатичних посудин розташовані клапани, що перешкоджають зворотному струму лімфи. Завдяки клапанам лімфа рухається в одному напрямку. По ходу посудин розташовуються лімфатичні вузли. Особливо багато лімфатичних вузлів у пахвовій западині, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї. Вузли відіграють роль фільтрів, що затримують мікроорганізми. У лімфатичних вузлах у великій кількості перебувають лімфоцити, що активно беруть участь в імунних реакціях організму. Всі лімфатичні посудини поєднуються в грудні протоки, що відкриваються у великі вени. Завдяки цьому в кровоносне русло знову вертається рідина, що надійшла в тканині. Таким чином, кров, міжклітинна рідина й лімфа разом становлять внутрішнє рідке середовище організму.


Список використаної літератури

1. Бондаренко Г. О., Куц С. О. Анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник для студ. вищ. мед. навч. закладів I-II рівнів акредитації / Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна / П.І. Сидоренко (ред.). — Кіровоград, 2002. — 248с.

2. Жуков В. Вікова фізіологія: Навч. посіб. для студ. спец. "Фізична культура", "Олімпійський та професійний спорт", "Фізична реабілітація" / Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. — Суми : СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. — 69с.

3. Калініна Т. Фізіологія і психологія праці: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 268с.

4. Коритко З. Загальна фізіологія: Навч. посіб. для студ. ун-тів та ін-тів фіз. культури. — Л., 2002. — 141с.

5. Крушельницька Я. Фізіологія і психологія праці: Підручник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 367с.

6. Плиска О. Фізіологія: Навч. посібник для студ. природничих ф-тів пед. навч. закл.. — К. : Парламентське вид-во, 2004. — 362с.

загрузка...
Top