Космічне та сонячне випромінювання і його вплив на здоров´я людини

Вступ.

1. Вплив та значення сонячного випромінювання.

2. Космічне випромінювання та його вплив на організм людини.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

В останні роки всі частіше говориться про сонячну активність, магнітні бури і їхній вплив на людей. Тому що сонячна активність наростає, те питання про вплив цього явища на здоров'ї стає в достатньому ступені актуальним.

Усі на Землі залежить від Сонця, що поставляє їй значну частину енергії. Спокійне Сонце (при відсутності на його поверхні плям, протуберанців, спалахів) характеризується сталістю в часі електромагнітного випромінювання у всьому його спектральному діапазоні, що включає рентгенівські промені, ультрафіолетові хвилі, видимий спектр, інфрачервоні промені, промені радіодіапазонів, а також сталістю в часі так називаного сонячного вітру - слабкого потоку електронів, протонів, ядер гелію, що представляє собою радіальне витікання плазми сонячної корони в міжпланетний простір.

1. Вплив та значення сонячного випромінювання

Сонце відіграє виключно велику роль у нашому житті. Існування людини повністю зумовлене сонцем. Майже всі джерела енергії ,так чи інакше залежать від енергії сонця. Нафта, газ, вугілля - це законсервована сонячна енергія. Вітер, хвилі, тепло морів і океанів, енергія рік-це теж результат діяльності сонця. За своєю фізичною суттю сонце є величезним термоядерним реактором.Тому використання його енергії-це використання термоядерної енергії з реактором поза межами Землі.

Сонячне випромінювання в зовнішній простір характеризується широким енергетичним спектром, що відповідає випромінюванню чорного тіла з температурою близько 5800К. Спектральний розподіл енергії сонячного випромінювання в одиничному інтервалі довжин хвиль, досягаючого Землі. Максимум інтенсивності лежить в діапазоні видимого світла. Майже половина сонячної енергії випромінюється в інтервалі довжин хвиль 0,35-0,75мкм. Частина її зосереджена в ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектра.

Доцільність використання сонячного випромінювання визначається також загальною енергією, яку отримує поверхня даного району Землі за певний час.

Випромінювання з поверхні Сонця характеризується широким енергетичним спектром, що приблизно відповідає енергетичному спектру випромінювання “чорного тіла” при температурі 5800К. Максимум інтенсивності лежить у видимій області спектра (0.35-0.75 мкм), в якій зосереджена майже половина всієї енергії. Решта сонячного випромінювання розподіляється між ультрафіолетовою частиною спектра з довжиною хвиль меншою за 0.3 мкм (менша частина) і інфрачервоною з довжиною хвиль більшою 0.75 мкм (більша частина). Інтенсивність сонячного випромінювання біля атмосфери Землі дорівнює 1360 Вт/м2- величина відома як сонячна стала АМ0. При проходженні крізь атмосферу Землі інтенсивність сонячного випромінювання зменшується за рахунок його поглинання, розсіювання та відбивання при взаємодії з частинками пилу, з киснем, озоном, вуглекислим газом, парами води. При взаємодії з озоном та киснем поглинання сонячного випромінювання відбувається переважно в ультрафіолетовій частині спектру, водяна пара та вуглекислий газ поглинають переважно в інфрачервоній частині. Тому сонячне випромінювання, яке досягає земної поверхні, має меншу енергію, а його спектр змінюється [3, c. 26-27].

Вплив сонячної активності на виникнення захворювань установив ще в 20-х роках А.Л.Чижевський. Його вважають основоположником науки геліобіології. З тих пір проводяться дослідження, накопичуються наукові дані, що підтверджують вплив сонячних і магнітних бур на здоров'я. Замічено, що погіршення стану хворих максимально виявляється, по-перше, відразу після сонячного спалаху і, по-друге, - з початком магнітної бури. Це порозумівається тим, що приблизно через 8 хвилин від початку сонячного спалаху сонячне світло (а також рентгенівське випромінювання) досягають атмосфери Землі і викликають там процеси, що впливають на функціонування організму, а приблизно через добу починається сама магнітосферна бура Землі.

Залежно від цих циркадних впливів Сонця один тиждень у людини буває бадьорий настрій, підвищена розумова і фізична працездатність, а другий — пригніченість, значна пасивність, фізична і розумова. Під час переходу від одного сектора впливу магнітного поля до іншого людині необхідно вести помірний спосіб життя, харчуватися легкозасвоюваною їжею [4, c. 2-3].

Добові біоритми в організмі людини значно залежать від обертання Місяця навколо Землі, який протягом 28 —30 діб робить один оберт навколо Землі. Місячний місяць триває від молодика до молодика і становить 30 днів. Проте майже половина календарних місяців у році має незакінчений цикл і складається з 29 днів. Саме за такого циклу створюється велика психологічна напруженість у людини. Події цих місяців приносять людям багато труднощів і випробувань, особливо в критичні дні. За 30-денного календарного місяця вплив Місяця на людину виявляється сприятливіше. Місяць, який у 27 мільйонів разів менший за Сонце і розташований у 374 рази ближче до Землі, значно впливає на природні явища і життєдіяльність на Землі. Ми постійно дивимося на нічний світ через місячний калейдоскоп. Місячний місяць складається з 4-х фаз, що пов’язані із положенням Місяця відносно Сонця. Молодик — це суміщення Місяця і Сонця, а повний місяць — це їхнє протистояння. Виокремлюють дві форми впливу Місяця — коли він росте й убуває. Є важливі чотири точки місячного Місяця (молодик, повний місяць, дні першої і третьої чверті). Необхідно зазначити, що кожна фаза місячного циклу триває приблизно тиждень.

Не менший вплив на стан здоров’я людини справляє сезонність року. Зміна сезонів відбувається через обертання Землі навколо Сонця, що змінює гравітаційний і світловий вплив на активність 12 енергетичних каналів людини. У дні літнього сонцестояння, коли світловий день найдовший, на Землю надходить максимум енергії. У дні зимового сонцестояння Земля одержує мінімум енергії. У дні весняного й осіннього рівнодення Земля одержує оптимальну кількість енергії, необхідної для живих істот [2, c. 44-45].

2. Космічне випромінювання та його вплив на організм людини

Магнітне поле планет (у тому числі Землі) служить захистом від сонячного вітру, але частина заряджених часток здатна проникати усередину магнітосфери Землі. Це відбувається в основному у високих широтах, де маються дві так називані лійки: одна в Північному, інша в Південному півкулях. Взаємодія цих заряджених часток з атомами і молекулами атмосферних газів викликає світіння, що називається північним сяйвом. Енергія, що приходить у виді цих часток, далі розподіляється в різних процесах навколо всієї земної кулі, у результаті чого відбуваються зміни в атмосфері й іоносфері на всіх широтах і довготах. Але ці зміни на середніх і низьких широтах відбуваються через визначений час після подій у високих широтах, і наслідку їхній у різних областях, на різних широтах і в різний час різні. Тому мається значне різноманіття наслідків вторгнення часток сонячного вітру в залежності від регіону.

Хвильове випромінювання Сонця поширюється прямолінійно зі швидкістю 300 тис. км/сек і доходить до Землі за 8 хвилин. Молекули й атоми атмосферних газів поглинають і розсіюють хвильове випромінювання Сонця вибіркове (на визначених частотах). Періодично, з ритмом приблизно 11 років, відбувається посилення сонячної активності (виникають сонячні плями, хромосферні спалахи, протуберанці в короні Сонця). У цей час підсилюється хвильове сонячне випромінювання на різних частотах, із сонячної атмосфери викидаються в міжпланетний простір потоки електронів, протонів, ядер гелію, енергія і швидкість яких багато більше, ніж енергія і швидкість часток сонячного вітру. Цей потік часток поширюється в міжпланетному просторі на зразок поршня. Через визначений час (12-24 години) цей поршень досягає орбіти Землі. Під його тиском магнітосфера Землі на денній стороні стискується в 2 рази і більше (з 10 радіусів Землі в нормі до 3-4х), що веде до збільшення напруженості магнітного полючи Землі. Так починається світова магнітна буря [1, с. 39-40].

Період, коли магнітне поле збільшується, називається початковою фазою магнітної бури і продовжується 4-6 годин. Далі магнітне поле повертається до норми, а потім його величина починає зменшуватися, тому що поршень сонячного корпускулярного потоку вже пройшов за межі Земної магнітосфери, а процеси усередині самої магнітосфери привели до зменшення напруженості магнітного полючи. Цей період зниженого магнітного полючи називається головною фазою світової магнітної бури і триває 10-15 годин. Після головної фази магнітної бури випливає відбудовна (кілька годин), коли магнітне поле Землі відновлює свою величину. У кожнім регіоні збурювання магнітного полючи відбувається по-різному.

За останні роки стало зрозуміло, що на людину діє цілий ряд космічних факторів, що викликають зміни в магнітосфері планети в результаті впливу на неї сонячних корпускулярних потоків. А саме:

1. Інфразвук, що представляє собою акустичні коливання дуже низької частоти. Він виникає в областях полярних сяйв, у високих широтах і поширюється на всі широти і довготи, тобто є глобальним явищем. Через 4-6 годин від початку світової магнітної бури плавно збільшується амплітуда коливань на середніх широтах. Після досягнення максимуму вона поступово зменшується протягом декількох годин. Інфразвук генерується не тільки при полярних сяйвах, але і при ураганах, землетрусах, вулканічних виверженнях так, що в атмосфері існує постійне тло цих коливань, на який накладаються коливання, зв'язані з магнітною бурою.

2. Чи мікропульсації короткоперіодичні коливання магнітного полючи Землі (з частотами від декількох герців до декількох кгц). Мікропульсації з частотою від 0,01 до 10 Гц діють на біологічні системи, зокрема на нервову систему людини (2-3 Гц), збільшуючи час реакції на сигнал, що береться, впливають на психіку (1 Гц), викликаючи тугу без видимих причин, страх, паніку. З ними також зв'язують збільшення частоти захворюваності й ускладнень з боку серцево-судинної системи.

3. Також у цей час міняється інтенсивність ультрафіолетового випромінювання, що приходить до поверхні Землі через зміну озонового шару у високих широтах у результаті дії на нього прискорених часток.

Потоки, що викидаються із сонця, дуже різноманітні. Різні й умови в міжпланетному просторі, що вони переборюють, тому немає строго однакових магнітних бур. Кожна має своє обличчя, відрізняється не тільки силою, інтенсивністю, але й особливостями розвитку окремих процесів. Таким чином, варто мати на увазі, що поняття "магнітна бура" у даній проблемі дії космосу на здоров'ї є свого роду збірним образом [4, c. 5].

З усіх захворювань, що піддані впливу магнітосферних бурь, серцево-судинні були виділені, насамперед, оскільки їхній зв'язок із сонячною і магнітною активністю була найбільш очевидною. Проводилися зіставлення залежності кількості і ваги серцево-судинних захворювань від багатьох факторів зовнішнього середовища (атмосферний тиск, температура повітря, опади, хмарність, іонізація, радіаційний режим і так далі), але достовірний і стійкий зв'язок серцево-судинних захворювань виявляється саме з хромосферними спалахами і геомагнітними бурами.

Під час магнітних бур виявлялися суб'єктивні симптоми погіршення стану хворих, частішали випадки підвищення артеріального тиску, погіршувався коронарний кровообіг, що супроводжувалося негативною динамікою ЕКГ. Дослідження показали, що в день, коли на Сонце відбувається спалах, число випадків інфаркту міокарда збільшується. Воно досягає максимуму наступного дня після спалаху (приблизно в 2 рази більше в порівнянні з магнітоспокійними днями). У цей же день починається магнітосферна буря, викликана спалахом.

Маються індивідуальні розходження чутливості людини до впливу збурювань геомагнітного полючи. Так, люди, народжені в період активного Сонця, менш чуттєві до магнітних бур. Усе більше даних свідчить про те, що сила фактора зовнішнього середовища в період розвитку вагітності, а також зміни в самому організмі матері визначає стійкість майбутньої людини до тих чи інших екстремальних умов і схильність до визначених захворювань. Це дозволяє припустити, що сила впливу космічних, геофізичних і інших факторів, їхнє співвідношення і ритм впливу на організм вагітної жінки як би заводять внутрішній біологічний годинник кожного з нас [2, c. 45].

Висновки

Отже, виявлено зв'язок сонячної активності з функціонуванням інших систем організму з онкозахворюваннями. Зокрема, вивчалася захворюваність раком у Туркменії за час одного циклу сонячної активності. Було встановлено, що в роки зниження сонячної активності захворюваність злоякісними пухлинами зростала. Найбільша захворюваність раком мала місце в період спокійного Сонця, найменша - при найвищій сонячній активності. Припускають, що це зв'язано з гальмуючим дією сонячної активності на малодиференцовані клітинні елементи, у тому числі на ракові клітки.

Під час магнітної бури частіше починаються передчасні пологи, а до кінця бури збільшується число швидких пологів. Учені також прийшли до висновку, що рівень сонячної активності в рік народження дитини істотно відбивається на його конституційних особливостях.

Дослідженнями в різних країнах на великому фактичному матеріалі було показано, що число нещасливих випадків і травматизму на транспорті збільшується під час сонячних і магнітних бур, що порозумівається змінами діяльності центральної нервової системи. При цьому збільшується час реакції на зовнішні світловий і звуковий сигнали, з'являється загальмованість, повільність, погіршується кмітливість, збільшується імовірність прийняття невірних рішень.

Список використаної літератури

1. Адаменко О. Кому потрібне "космічне" марево?// Наука і суспільство. - 2006. - № 1-2. - С. 39-42

2. Базилевич Л. Вплив сонячної активності на здоров’я та працездатність людини // Безпека життєдіяльності. - 2003. - № 10. - С. 44-45

3. Куриленко В. Луч Солнца золотого: Влияние светила на здоровье, настроение, судьбу // Женский журнал "Здоровье". - 2009. - № 6. - С. 26-32

4. Мосієнко В. Жити в резонансі з силами природи // Дзеркало тижня . - № 34 (409) 7 — 13 вересня 2002.

загрузка...
Top