Методи маркетингового дослідження

1. Методи збирання первинної інформації.

2. Інформаційні системи маркетингу.

3. Сутність і розрахунок місткості ринку.

Список використаної літератури.

1. Методи збирання первинної інформації

Маркетингова інформація — це вихідний елемент маркетингових досліджень і найцінніший ринковий продукт. Цінність маркетингової інформації полягає в тому, що вона створює передумови для здобуття конкурентних переваг, допомагає знизити рівень комерційного ризику, визначити й урахувати зміни в навколишньому бізнес-середовищі.

Найціннішою для маркетингових досліджень є первинна інформація.

Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація.

Опитування — ще й досі основний і найпоширеніший метод збирання первинної інформації, хоч останнім часом він поступово здає свої позиції. Опитування — це інтерв'ю, узяте в респондента під час особистої зустрічі, телефоном чи поштою за допомогою опитувального листка (анкети).

Спостереження — це реальна оцінка ситуації за допомогою систематичного обліку поведінки суб'єктів без словесної чи іншої комунікації і без впливу на об'єкт спостереження. Об'єктом спостереження є, як правило, споживач, його поведінка в крамниці, перед вітриною, рекламним оголошенням, його реакція на ті чи ті події. Спостереження використовується не так часто, як опитування. Воно здебільшого служить для визначення мети дослідження чи узагальнення суджень. Перевагами спостережень проти опитувань є їх незалежність від бажання чи небажання об'єкта співпрацювати, можливість реєстрації неусвідомленої поведінки, а також урахування впливу чинників навколишнього бізнес-середовища. Недоліками спостережень є складність забезпечення репрезентативності вибірки, суб'єктивізм спостерігача, неприродність поведінки об'єкта спостереження (якщо він здогадується, що за ним спостерігають).

Спостереження можна проводити як у реальних умовах (польові), так і в лабораторіях, з безпосередньою участю дослідника чи без нього (спостереження збоку), епізодично чи регулярно, з використанням спеціальних технічних засобів (приладів, реєстраторів) чи без них, із повним чи вибірковим охопленням споживачів.

Експеримент — це отримання інформації про взаємозв'язок між залежними і незалежними змінними, наприклад, між графіком рекламування і кількістю клієнтів, рівнем цін і обсягами продажу тощо. Об'єктами експериментів можуть бути ринки чи їхні сегменти, товари, ціни, процеси збуту, реклама та ін., а їх місцем — як реальні умови, так і спеціальні лабораторії.

Імітація — це відтворення дії різних маркетингових чинників за допомогою економіко-математичних моделей та ЕОМ. Саме імітація, незважаючи на певні складності (потреба у висококваліфікованих фахівцях, спеціальному обладнанні, програмах) останнім часом набуває пріоритетного значення в маркетингових Дослідженнях.

У ході маркетингових досліджень можуть використовуватись такі джерела маркетингової інформації: друковані видання (періодика, монографії, брошури, огляди ринків, довідники, статистичні збірники), спеціальні дослідження (опитування, спостереження експерименти, імітації), довідки офіційних організацій, експортерів, представників фірм, балансові звіти, каталоги, проекти інших підприємств, виставки, ярмарки, конференції, презентації, узагальнені думки покупців, споживачів, клієнтів, постачальників, посередників, фінансових організацій, неформальні джерела (чутки, просочування інформації").

Первинні дані, як правило, достовірніші, проте дорожчі, до того ж їх важче збирати й опрацьовувати.

Принципові переваги первинних даних:

  • збираються з огляду на цілі дослідження (застарілу інформацію не збирають і не використовують);
  • методологія збирання даних контролюється і відома компанії;
  • результати доступні для компанії, яка може забезпечити їх таємність для конкурентів;
  • відсутні суперечливі дані з різноманітних джерел;
  • надійність може бути визначена за бажанням;
  • якщо повторна інформація не відповідає на всі запитання, то збирання і аналіз первинних даних — єдиний спосіб одержати необхідні дані.

Недоліки первинних даних:

  • для збирання інформації потрібно багато часу й коштів;
  • окремі види інформації неможливо отримати (наприклад, дані про перепис);
  • обмежений характер підходу компанії до збирання первинної інформації;
  • неспроможність фірми збирати дані.

Для цього використовують такі методи: опитування, спостереження, фокусування, експерименту, імітації. Методи опитування. Під час опитування інформацію збирають, контактуючи з людьми особисто, телефоном або через листування. За допомогою цього методу можна довідатися про ставлення споживачів до фірми чи товару, отримати дані про минулі покупки й характеристику їх споживачів. Проте точність опитування залежить від щирості відповідей опитуваних. Усі відповіді заносять до анкети.

Особисте опитування

Особисте опитування відбувається віч-на-віч; цей метод гнучкий, орієнтований на одержання великої кількості відповідей, знижує невизначеність. Водночас він дорогий; до того ж інтерв'юер може нав'язати опитуваним своє ставлення до товару або створити певні умови під час опитування, а це іноді позначається на правильності відповідей.

На опитування телефоном витрачається менше часу і коштів. Відповіді стислі, проте досить часто респонденти відмовляються відповідати. Крім того інтерв'юер повинен бути впевнений, що розмовляє саме з тим, хто йому потрібний. Окремі люди не мають телефону або їхні номери не зазначені в довіднику. Цю проблему можна розв'язати за допомогою пристроїв, що набирають випадкові номери.

Опитування по телефону - використовується для одержання інформації в короткі строки на нечисленні і нескладні питання. Використовується для проведення попередніх досліджень перед особистим опитуванням.

Переваги метода:

  • Швидкість і висока результативність;
  • Невеликі витрати;
  • Якщо виконується з одного центру, то забезпечується єдина методична схема.

Недоліки метода:

  • Невисока репрезентативність
  • Відсутність візуального контакту.

Опитуванням через листування можна охопити велику кількість респондентів; воно не залежить від особистості інтерв'юера і дешеве. Основні проблеми — відмова від відповідей або їх затримка, а також участь в опитуванні сторонніх осіб.

Опитування по пошті - використовують при необхідності опитування широкого круга осіб по великій кількості питань;

Переваги метода:

  • Відносно низькі витрати;
  • Можливість охоплення великої кількості респондентів, в тому числі в труднодоступних регіонах;
  • Забезпечення повної анонімності анкетування;
  • Відсутність впливу інтерв’юєра.

Недоліки метода:

  • Довготривалість очікування відповідей;
  • Великий процент неповернених анкет;
  • Достовірність інформації.

Вибір методу дослідження ринку залежить від цілей і потреб дослідницького проекту.

Опитування може бути відкритим або прихованим. У першому випадку опитуваним пояснюється реальна мета дослідження, у другому — ні. У такий спосіб можна одержати щиріші відповіді, уникнути того, щоб опитуваний говорив те, що, на його думку, хоче почути інтерв'юер або дослідник.

Інструментом опитування є анкета або систематизований перелік питань, що відносяться до досліджуваної проблеми. Питання можуть бути відкритими і закритими. Перевагою відкритого опитувальника (анкети) є можливість застосування індивідуального підходу, та одержання додаткової інформації. Недоліками є труднощі при обробці анкет та погана порівнювальність результатів. Головна перевага - це можливість знаходження рішень у складних ситуацій, рішення пошукових проблем.

Перевага стандартизованої анкети - швидкий збір кількісної інформації, швидка автоматизована обробка анкет.

Сематичний диференціал

Сематичний диференціал — перелік протилежних визначень. За такого методу опитування використовують шкали порівняння замість запитань або на додаток до них. Він може бути відкритий або прихований залежно від того, чи повідомлено респондентові про реальну мету опитування. Кожне визначення оцінюють за біполярною шкалою і розраховують середнє значення за всіма опитаними. Потім розробляють загальний профіль компанії або товару, який можна порівняти з профілями конкурентів та ідеальними оцінками споживачів.

Багатовимірне шкалування

Іще один поширений метод опитування — багатовимірне шкалування, що має прихований або відкритий характер. За його допомогою фіксують ставлення опитуваних до багатьох характеристик товару і компанії. Подальший комп'ютерний аналіз допомагає узагальнити індивідуальні характеристики й оцінити окремий товар або компанію.

Метод спостереження

За цього методу збирання первинних даних дослідник безпосередньо спостерігає за людьми й обстановкою. Це аналітичний метод, за допомогою якого фіксують нинішню й результат минулої поведінки, часто в реальних ситуаціях. Людей не опитують, їхнє співробітництво необов'язкове. Похибки, що породжуються інтерв'юерами й запитаннями, мінімальні. Основні недоліки спостереження пов'язані з неможливістю визначення ставлення людини, і спостерігачі можуть неправильно витлумачити її поведінку. За прихованого спостереження споживач може не знати, що за ним спостерігають. У цьому разі використовують спеціальні дзеркала або приховані камери. Метод спостереження найдешевший, але його можливості надто обмежені. За його допомогою можна оцінити приблизний статевовіковий склад відвідувачів магазину, ресторану або театру, а також приблизну частоту купівель й асортимент покупок.

Полягає в цілеспрямованому доборі так званої фокус-групи (6-9 опитуваних), з членами якої всебічно обговорюються проблеми, що цікавлять дослідників. Фокусування має здійснювати фаховий «медіатор», бажано психолог-маркетолог.

Фокус-група

Фокус-група може складатися з реальних або потенційних споживачів товару, представників певної соціальної групи, «лідерів думок» або експертів. Метод фокусування застосовують у пошукових дослідженнях, у разі тестування продукції та проведення рекламної кампанії.

Переваги фокус-групи:

  • можливість відкрито викладати свої думки, генерувати нові ідеї
  • можливість для замовника приймати участь у формуванні цілей і задач дискусії
  • можливість вивчення респондентів, які не бажають приймати участі в анкетуванні

Недоліки:

  • надто низький відсоток вибірки
  • результати погано піддаються узагальненню
  • вплив ведучого на респондентів

Метод експерименту

Це дослідження, під час якого в контрольованих умовах змінюють один або кілька параметрів (наприклад, певний елемент маркетингу — від конструкції упаковки до засобів реклами). Експериментальні дослідження потребують добору порівнянних груп суб'єктів, створення для них різних умов, контролю за змінюваними параметрами і визначення значущості наявних розбіжностей. Мета дослідження — розкрити причинно-наслідкові зв'язки, відкинувши суперечливі пояснення результатів спостереження. Основна перевага експерименту — дає змогу побачити причину й наслідок (наприклад, нова упаковка збільшує обсяг збуту), його структура і процес систематизовані.

Головні недоліки — високі витрати, надумані умови та нездатність контролювати всі параметри плану маркетингу або всі чинники, що на нього впливають. Експерименти в маркетингу, як правило, коштують дуже дорого. Метод імітації. Ґрунтується на застосуванні комп'ютерної техніки і відтворює використання різних маркетингових чинників на папері, а не в реальних умовах. Спочатку будують модель контрольованих і неконтрольованих чинників, з якими стикається фірма. Потім різні поєднання умов закладають у комп'ютер з тим, щоб визначити їх вплив на загальну стратегію маркетингу. Для імітації не потрібно співпрацювати зі споживачами, і вона може враховувати велику кількість взаємозалежних чинників. Проте імітувати дуже важко, до того ж імітація значною мірою залежить від покладеної в її основу моделі припущень.

2. Інформаційні системи маркетингу

У сучасних умовах потреба в маркетинговій інформації постійно зростає і менеджери з маркетингу часто відчувають брак достовірних, актуальних і вичерпних даних. Спроби полегшити проблеми збору та використання маркетингової інформації полягають у створенні систем, що акумулюють маркетингову інформацію, або маркетингових інформаційних систем (МІС).

Маркетингова інформація — сукупність даних і знань про ситуацію на ринку, існуючі тенденції і можливі напрямки її розвитку, місце аналізованого підприємства на ринку та можливості його розвитку.

Інформацію ділять на первинну, яка зібрана безпосередньо особами, що проводять дослідження згідно з поставленою метою, та вторинну, яка зібрана іншими, але її можна використовувати у своїх цілях. Первинна є більш точною, але її збір і аналіз обходиться дорожче, ніж вторинної. Рекомендована послідовність аналізу: спочатку збір вторинної інформації, а після уточнення предмета дослідження — уточнювальні дослідження шляхом збору первинної. Це дозволяє досягти потрібної точності аналізу при прийнятному рівні витрат.

Джерела інформації поділяються на внутрішні, які знаходяться на самому підприємстві, та зовнішні, що знаходяться за його межами.

Розглянемо основні джерела маркетингової інформації (рис. 2.1).

1. Внутрішня звітність. Дозволяє контролювати показники, які відображають обсяги виробництва, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рівень поточного збуту, рух готівки, дані про дебіторську і кредиторську заборгованість і т. п. Джерела інформації знаходяться на самому підприємстві (дані структурних підрозділів підприємства) і є доступними.

2. Інформація про події, які відбуваються в зовнішньому середовищі, яка регулярно публікується й оновлюється. Джерела інформації: періодичні видання, інформаційні бюлетені; спеціальна технічна, економічна, політична література; законодавчі і нормативні акти, які публікуються в окремих і періодичних виданнях;

дані звітності кредитно-фінансових установ; комп'ютерні банки даних колективного користування; інформаційні комп'ютерні мережі (наприклад, Internet); працівники збуту, продавці, торгові агенти, дилери; особи, що проводять технічне обслуговування і ремонт продукції; спеціалізовані організації, які займаються постачанням поточної інформації, наприклад, інформаційні центри при великих бібліотеках та НДІ і т. п.

3. Спеціально організовані маркетингові дослідження ринкового середовища. Ці дослідження дозволяють накопичувати і систематизувати інформацію, отриману безпосередньо на території збуту в безпосередньому контакті зі споживачами, торговими і збутовими посередниками тощо.

4. Експерти, у ролі яких можуть виступати як фахівці і керівники суб'єктів господарювання, так і запрошені особи, а також споживачі. У будь-якому випадку експертами є фахівці в конкретних галузях діяльності. Можливо також використання комп'ютерних інтелектуальних інформаційних систем — експертних систем.

Необхідність використання в маркетинговій діяльності різноманітної та достатньо докладної інформації потребує системного підходу до організації її отримання, обробки і аналізу в процесі вироблення управлінських рішень. Фактично маркетингова інформаційна система (МІС) – це люди, обладнання та методологічні прийоми, визначені для збору, класифікації, аналізу, оцінки і розповсюдження інформації для прийняття маркетингових рішень. МІС дає змогу підприємству інтегрувати інформацію з різних джерел, а потім передавати її менеджерам у формі, пристосованій для прийняття рішень.

Маркетингова інформаційна система виконує такі функції:

Збір і акумулювання інформації з різних джерел – від споживачів, конкурентів, торгового персоналу, дистрибуторів тощо.

Полегшення процесів аналізу зібраної інформації через використання формалізованих методів подання інформації, що дає змогу виконувати низку розрахунків різної складності за участі та без участі дослідника й оцінювати вплив маркетингу на узагальнювальні показники ефективності діяльності підприємства або організації.

Розповсюдження інформації або спрямування проаналізованих даних певному працівнику підприємства в потрібний час для прийняття рішення. Тому МІС повинна розпізнавати вид інформації, необхідної в різних центрах прийняття рішень на підприємстві.

Існує певна концепція маркетингової інформаційної системи – МІС активно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Її структура включає зазвичай такі підсистеми: збір, обробку, аналіз та дослідження інформації; всю інформація, яка здобувається системою і використовується для здійснення функцій управління маркетингом. Усі блоки системи пов'язані через прийняття рішень і комунікацію. Потоки інформації, що надходять до менеджера з маркетингу, допомагають йому в плануванні, реалізації всіх маркетингових заходів, у виконанні функцій контролю за здійсненням маркетингових планів. Зворотні потоки в напрямку ринку складаються з маркетингових заходів та інших комунікацій.

Здебільшого стандартними є чотири підсистеми маркетингової інформаційної системи:

Система внутрішньої звітності підприємства дає змогу стежити за показниками, що відображають рівень поточного збуту, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рух готівки, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, інші показники внутрішньої звітності. Ця система акумулює дані про фінансовий стан і результати діяльності підприємства.

Система збору поточної маркетингової інформації – це комплекс джерел і процедур, які застосовують для отримання щоденної інформації про різні події, що відбуваються на ринку. Це сукупність прийомів і методів, які дають змогу провадити моніторинг зовнішнього середовища. Одержана інформація стосується постачальників, конкурентів, посередників, споживачів, органів державного регулювання, чинників зовнішнього середовища.

Система маркетингових досліджень дає змогу оперувати інформацією, отримання якої потребує проведення окремого дослідження. Ця система включає безперервний процес планування, збір, аналіз і представлення даних, необхідних у зв'язку з поточною та майбутньою маркетинговою ситуацією. Функціонування цієї системи забезпечується застосуванням методів збору первинної інформації та відбору вторинної інформації.

Аналітична система маркетингу охоплює прогресивні засоби для аналізу даних і проблемних ситуацій. Вона складається зі статистичного банку і банку моделей, банку (бази) даних.

Статистичний банк – сукупність сучасних статистичних методів обробки інформації, які дають змогу відокремити найважливішу інформацію (регресійний аналіз, кореляційний аналіз, факторний аналіз, дискримінаційний аналіз). Функцією статистичного банку аналітичної системи маркетингу є обробка статистичних даних, їх аналіз та узагальнення.

Банк моделей – це набір математичних моделей, які допомагають менеджеру з маркетингу приймати найоптимальніші маркетингові рішення. Кожна модель складається із сукупності взаємозалежних змінних, які відображають певну реальну систему. Розроблено чимало моделей, які полегшують прийняття маркетингових рішень.

База (банк) даних – це маркетингова інформація, згрупована за певними ознаками і представлена у зручному для користувачів вигляді. Наявність таких баз даних суттєво скорочує час пошуку інформації і полегшує її використання.

3. Сутність і розрахунок місткості ринку

Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища.

Місткість ринку — це обсяги продажу товарів на конкретному ринку (продажу конкретній групі споживачів даного регіону в заданий проміжок часу в тому самому бізнес-середовищі в рамках конкретної маркетингової програми). Уже із самої суті такого визначення логічно випливає те, що місткість ринку — це не фіксована величина, а функція кількох змінних. Отож, у процесах маркетингових досліджень визначають два значення місткості ринку.

Реальна місткість ринку — це обсяги продажу товарів у даний час конкретній групі споживачів.

Потенційна місткість ринку (ринковий потенціал) — це максимально можливі обсяги продажу товарів за конкретний проміжок часу, яких можна досягти завдяки реалізації відповідних маркетингових програм.

Для визначення реальної місткості ринку країни (Qr) можна використати формулу:

Qr = P + R-E + F + R(-M)-EaFo,

де Qr — обсяги виробництва товару в країні;

Р— залишки товарних запасів на складах підприємств-виробників;

Е— експорт;

F— імпорт;

Д(-М) — зменшення (збільшення) запасів товарів;

Ео— непрямий експорт;

Fo— непрямий імпорт.

Можливі два підходи до визначення місткості ринку:

  • ринкове агрегування: ринок розглядають як одне неподільне ціле;
  • ринкове сегментування — ринок розподіляють на окремі однорідні частини (сегменти) або проводять типологізацію споживачів за окремими однорідними групами.

Ринкове сегментування може бути проведене з використанням двох підходів.

Перший підхід — сегментування за характерними ознаками продукції (призначення, вартість, відповідність моді, популярність, технічна складність, міра новизни тощо).

За другим підходом сегментування здійснюється з використанням характеристик та особливостей поведінки споживачів:

а) за географічними ознаками: країна, регіон, тип населеного пункту, клімат, густота населення;

б)демографічними ознаками: вік, стать, сімейний стан, склад сім'ї;

в) психографічними ознаками: спосіб та стиль життя, тип особистості;

г)соціально-економічними ознаками: соціальний клас, вид занять, рівень доходів, структура витрат;

д)культурними ознаками: освіта, релігія, традиції, цінності;

є) параметрами поведінки: причини купівлі, статус користувача, міра потреби в продукції, емоційне ставлення до продукту.

Аналіз попиту і пропозиції за конкретними товарами (товарними групами) та їх співвідношення виконують як для різних, так і для одного й того ж ринку. Метою є виявлення незадоволеного попиту та надлишкової пропозиції (перевиробництва), визначення найбільш привабливих для виробництва і збуту товарів, структури споживання і збуту в конкретних галузях, регіонах чи ринках, визначення еластичності пропозиції та попиту відносно цін. Результати аналізу служать основою для розробки конкурентної, товарної і збутової політики, визначення оптимального, наприклад, за критерієм прибутку співвідношення між ціною та обсягами збуту. Одним з найважливіших елементів кон'юнктурних досліджень попиту і пропозиції є оцінка місткості ринку і попиту на товар. Існує два різних методологічних підходи до цього:

• екстраполяція попередніх значень попиту і чинників, що впливали на нього;

• виявлення можливих покупців (кінцевих споживачів) товару й оцінка їх обсягів споживання протягом певного часу.

Перший може застосовуватися для тих товарів, що вже продаються на ринку, коли немає різких коливань попиту-пропозиції, а умови на ринку відносно стабільні чи відомі напрямки і темпи їх зміни.

Другий має два різновиди:

• перший з них заснований на застосуванні «індексу купівельної спроможності», тобто розрахунку максимально можливої частки прибутку (доходу) споживачів, яка може бути використана протягом певного часу на придбання товарів (його в основному застосовують для визначення місткості ринку товарів широкого попиту, наприклад одягу);

• другий — на виявленні максимально можливої кількості споживачів товару й обсягів їх споживання (в основному застосовується для промислових товарів, наприклад, масляних чи повітряних фільтрів для автомобілів).

Таким чином визначають потенційну (максимально можливу місткість ринку). Звичайно, попит на товар (фактична місткість ринку) менше потенційної місткості, наприклад, через те що споживачі не можуть визначити свого ставлення до товару або не можуть його використати в існуючих умовах тощо.

Визначення потенційної місткості є відправною точкою для,; визначення фактичної (попиту).

Сукупну пропозицію товарів на ринку країни можна визначити за формулою:

де Р — національне виробництво товару в країні; Р0 — залишок товарних запасів на складах вітчизняних товаровиробників; Е — експорт; І— імпорт; D і М — відповідно, зниження чи збільшення запасів у продавців і споживачів у країні; Е0 — непрямий експорт; І0 — непрямий імпорт.

Аналіз співвідношення попиту і пропозиції дозволяє виявити незадоволений попит чи перевиробництво (надмірну пропозицію) товару на конкретних ринках чи їх ділянках і використовувати виявлені ринкові можливості, розробляючи адекватні стратегії розвитку.

Важливу інформацію дає аналіз еластичності попиту і пропозиції, наприклад відносно цін, оскільки це можливість знайти оптимальні співвідношення ціни і обсягів продажу, що забезпечить максимальний прибуток, розширення ринку збуту тощо.

До основних суб'єктів ринку, поведінку яких необхідно аналізувати, відносять: споживачів, посередників, постачальників, конкурентів, контактні аудиторії.

Особливості їх поведінки вивчають, з одного боку, з погляду впливу на рівень конкурентної боротьби (див. підрозд. 4.7), з іншого — з погляду спонукальних мотивів їх поведінки, насамперед споживачів.

Оскільки споживачі об'єктивно є головним суб'єктом ринку, то розглянемо підходи до оцінки їх поведінки на ринку. Це необхідно для того, щоб визначити:

• як вони приймають рішення про купівлю товару чи відмову;

• якими життєвими цінностями керуються;

• як реагують на зовнішні, у тому числі стимулюючі споживання, впливи.

Модель поведінки споживачів за Ф. Котлером має такий вигляд (рис. 3.1).

На процес прийняття рішень споживачами (якщо споживачі фізичні особи) впливають такі основні фактори, які слід ураховувати:

• культурні: культура, субкультура, соціальний стан;

• соціальні: референтні групи (групи осіб або колективи, що чинять безпосередній вплив на споживачів), сім'я, ролі і статуси;

• особистісні якості: вік, стать, етап життєвого циклу сім'ї, вид занять, економічний стан, спосіб життя; тип особистості та власні уявлення про себе;

• психологічні фактори: мотиви, сприйняття, засвоєння, упевненості і відносини.

На поведінку споживачів-організацій впливають такі фактори:

• навколишнього середовища: рівень первинного попиту, економічна перспектива, вартість кредитів, умови матеріально-технічного постачання, темпи НТП, політичні події, державне регулювання підприємницької діяльності, діяльність конкурентів;

• особливостей організації: місія і цілі, політичні установки, методи організації роботи, організаційна структура, внутрішньо-організаційні системи;

• особистих взаємин: повноваження, статус, уміння поставити себе на місце іншого, уміння переконувати;

• індивідуальних особливостей особи, що приймає рішення: вік, рівень доходів, освіта, службові повноваження, тип особистості, ставлення до ризику.

Потенціал ринку — сукупність виробничих і споживчих можливостей суб'єктів господарювання, які обумовлюють рівноважний попит і пропозицію. Він складається з виробничого та споживчого потенціалу. Вирізняють також потенціал (виробничий та споживчий) окремих підприємств.

Під пропорційністю ринку слід розуміти його оптимальний розвиток, тобто без диспропорцій і деформацій.

Аналіз ринкового потенціалу та структури ринкових пропорцій виробництва і споживання виконують на основі статистичних методів, шляхом розрахунків показників структури, координації, порівняльних індексів, статистичного і математичного моделювання пропорцій, а також балансовим методом. Це необхідно для визначення ролі і місця конкретних підприємств на

Отже, визначення місткості ринку являється головною задачею ринкового дослідження. Місткість ринку - це обсяги продажу товарів за конкретний проміжок часу. Вона визначається кількістю споживачів на ринку, їхньою купівельною спроможністю та схильністю до обміну. Місткість ринку визначається розмірами попиту населення і величиною товарної пропозиції. В кожний даний момент часу ринок має кількісну і якісну визначеність тобто його обсягу. Місткість ринку виражається в вартісних і натуральних показниках товарів, що купляються і продаються.

Список використаної літератури

  1. Беляевский И.К. Маркетинговое исследование: Информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
  2. Войчак А. Маркетингові дослідження [Текст] : навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни / Анатолій Войчак, ; М-тво освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. - К. : [б. и.], 2001. - 119 с.
  3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финпресс, 2000. – 464 с.
  4. Дэй Дж., Кумар В., Аакер Д. Маркетинговые исследования. - 1-е изд. – СПб: Питер, 2004. – 848 с.
  5. Ілляшенко С. Маркетингові дослідження: навчальний посібник / Сергій Ілляшенко, Марина Баскакова,; За ред. Сергія Ілляшенка, ; М-во освіти і науки України, Сумський держ. ун-т. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 191 с.
  6. Косенков С. І. Маркетингові дослідження: навчальний посібник / С. І. Косенков; Ред. Ю. Харковий. - К. : СКАРБИ, 2004. - 464 с.
  7. Малхотра, Нэреш. Маркетинговые исследования: Практ. рук-во / Пер. с англ. - 3-е изд. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2002. – 960 с.
  8. Старостіна А. Маркетингові дослідження: практичний аспект / Алла Старостіна,. - К.; М.; СПб : Вільямс, 1998. - 261 с.
  9. Черчилль Г. Маркетинговые исследования. – СПб: Питер, 2000. – 752 с.

загрузка...
Top