Формування індивідуального і ринкового попиту

Вступ.

Розділ 1. Ринковий попит і його економічна сутність.

1.1. Ринок і закон попиту.

1.2. Крива попиту.

1.3. Попит на ресурси.

Розділ 2. Сутність та особливості індивідуального попиту.

2.1. Поняття індивідуального попиту в ринкових відносинах.

2.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту.

Розділ 3. Наслідки попиту та пропозиції.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Покупці, які мають потребу у певних товарах, виходять на ринок і пред'являють попит. Попит - це форма вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний попит - попит окремого споживача та ринковий попит, який складається з суми індивідуальних попитів.

Попит - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Попит, як взаємозв'язок ціни і кількості, можна зобразити графічно у вигляді кривої попиту.

Різні концепції формування попиту, витрат та ціни, проблеми розробки їх механізмів в умовах ринку, а також механізми аналізу максимізації прибутку виробника розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених. В працях І. Бубенка, С. Бубенка, Б. Буркінського, Ю, Гончарова, А. Длігача, Ю. Долгорукова, І. Єрухимовича, О. Зозулі, В. Коринєва, В. Кириленко, О. Лапко, І. Ліпсіца, В. Майорченка, С. Мочерного, М. Писарєва, О. Растяпина, В. Сергієва, В. Тарасєвича, М. Тарасюк, Д. Юровського та інших вчених досліджуються проблеми удосконалювання концепцій та механізмів формування попиту, витрат, ціноутворення, максимізації прибутку в умовах ринку.

Метою даної роботиє вивчення концепції і методичних основ формування ринкового та індивідуального попиту.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було:

· провести порівняльний аналіз понятійно-категоріального апарату у взаємозв’язку і за сферами ринку та на основі різних напрямків, шкіл і підходів визначити структуру і зміст ринкового та індивідуального попиту;

· класифікувати зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на попит;

· сформувати механізми ринкових інструментів: попиту, пропозиції товару, витрат;

· обґрунтувати можливість використання механізмів попиту.

Об’єкт дослідження– процес максимізації прибутку в умовах ринку.

Предмет дослідженняскладають теоретичні та методичні основи формування системи ринкових інструментів підвищення ефективності промислового виробництва.

Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались методи: класифікації з метою уточнення змісту, структури окремих категорій та системи ринкових інструментів в цілому.


Розділ 1. Ринковий попит і його економічна сутність

1.1. Ринок і закон попиту

Ринок — непряме, опосередкований взаємозв'язок між виробниками і споживачами продукції у формі купівлі-продажу товарів, сфера реалізації і товарно-грошових відносин, а також уся сукупність засобів, методів, інструментів, організаційно-правових норм, структур т.д., що забезпечують функціонування таких відносин. Ринок — це єдина система відносин купівлі-продажу, структурними елементами якої є ринки товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів, ідей, інформації і т.д. Ринок — основа ринкової економіки.

Ринок — це інструмент, або механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг, Одні ринки є локальними, тоді як інші носять міжнародний або національний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими — на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного.

Стан ринку визначається співвідношенням величини попиту та пропозиції

Попит та пропозиція — взаємозалежні елементи ринкового механізму, де попит визначається платоспроможною потребою покупців (споживачів), а пропозиція — сукупністю товарів, запропонованих продавцями (виробниками); співвідношення між ними складається в назад пропорційну залежність, визначаючи відповідні зміни в рівні цін на товари.

Попит зображується у виді графіка, що показує кількість продукту, що споживачі готові й у стані купити за деякою ціною з можливих протягом визначеного періоду часу цін. Попит виражає ряд альтернативних можливостей, які можна представити у виді таблиці. Він показує ту кількість продукту, на яке (за інших рівних умов) буде пред'явлений попит при різних цінах. Попит показує кількість продукту, що споживачі будуть купувати по різних можливих цінах.

Ціна попиту — максимальна ціна, по якій споживач готовий купити дану продукцію.

Величини попиту повинні мати визначене значення і відноситися до визначеного відрізка часу. Корінна властивість попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших параметрів зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. Бувають випадки, коли практичні дані суперечать законові попиту, але це не означає його порушення, а тільки лише порушення допущення за інших рівних умов[2, c. 52-54].

Існування закону попиту підтверджують деякі факти:

1. Звичайно люди дійсно купують даного продукту більше за низькою ціною, чим по високій. Уже той факт, що фірми влаштовують “ розпродажу“, служить наочним свідченням їхньої віри в закон попиту. Підприємства скорочують свої товарні запаси не шляхом підвищення цін, а шляхом їхнього зниження.

2. У будь-який даний період часу кожен покупець продукту одержує менше задоволення, або вигоди, або корисності від кожної наступної одиниці продукту. Оскільки споживання піддається дії принципу убутної граничної корисності — тобто принципу, відповідно до якого наступна одиниця даного продукту приносить усе менше і менше задоволення, — споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що ціна його знижується.

3. На трохи більш високому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами доходу і заміщення. Ефект доходу вказує на те, що при більш низькій ціні, людина може дозволити собі купити більше даного продукту, не відмовляючи собі в придбанні яких-небудь альтернативних товарів. Тобто, зниження ціни продукту збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, а тому він у стані купити більшу кількість даного продукту, чим колись. Більш висока ціна приводить до протилежного результату. Ефект заміщення виражається в тім, що при більш низькій ціні в людини з'являється стимул придбати дешевий товар замість аналогічних товарів, що тепер відносно дорожче. Споживачі схильні заміняти дорогі продукти більш дешевими. Ефект доходу і заміщення сполучаються і приводять до того, що в споживача виникає здатність і бажання купувати більшу кількість продукту по більш низькій ціні.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, не цінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

· доходи споживачів;

·місткість ринку;

·ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);

·ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);

·смаки і уподобання;

·сподівання щодо майбутніх економічних умов;

·особливі фактори (погода і т. ін.)[6, c. 46-48].

1.2. Крива попиту

Зворотну залежність між ціною продукту і величиною попиту можна зобразити у виді простого двомірного графіка, що показує величину попиту на горизонтальній осі, а ціну на вертикальній осі.

Приміщення ціни на вертикальній осі і величини попиту на горизонтальної — це економічна традиція. Математик помістив би ціни на горизонтальній осі, а величину попиту на вертикальної, тому що ціна — це незалежна перемінна, а величина попиту — залежна перемінна.

Кожна крапка графіка являє собою конкретну ціну і відповідну кількість продукту, що споживач вирішила купити за даною ціною. Графік відбиває всі можливі варіанти співвідношення ціни і величини попиту у своїх бокових вівтарях. Закон попиту знаходить висвітлення в спадному напрямку кривої попиту. Графік дозволяє чітко представити визначений зв'язок ціни і попиту, а також маніпулювати різними її комбінаціями.

Ціна служить самою важливою детермінантою кількості будь-якого продукту, що купується, але існують і інші фактори, що впливають на покупки. Вони називаються неціновими детермінантами. Коли вони дійсно змінюються, відбувається зрушення кривої попиту. Тому їх також називають факторами зміни попиту. Зміна однієї з детермінант змінює положення кривої попиту. Якщо споживачі виявляють бажання і здатність купувати більшу кількість даного товару по кожній з можливих цін, то відбулося збільшення попиту і крива попиту змістилася вправо.

Зменшення попиту відбувається тоді, коли через зміну в одній його детермінанті (або більш) споживачі купують меншу кількість продукту по кожній з можливих цін, це волоче скорочення попиту і зсув кривої попиту вліво[9, c. 41-43].

Розглянемо вплив нецінових детермінант:

1. Споживчі смаки. Сприятливе для даного продукту зміна піт споживчих смаків або переваг, викликана рекламою або зміною моди, буде означати, що попит зріс за кожною ціною. Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зсув кривої попиту вліво. Технологічні зміни у виді прояву нового продукту здатні привести до зміни споживчих смаків. Приклад: фізичне здоров'я стає усе більш популярним, а це підвищує попит на кросівки і велосипеди.

2. Число покупців. Збільшення на ринку числа покупців обумовлює підвищення попиту. А зменшення числа споживачів знаходить висвітлення в скороченні попиту. Приклади: японці скорочують імпортні квоти на американське телекомунікаційне устаткування, тим самим підвищуючи попит на таке устаткування; зниження рівня народжуваності зменшує попит на утворення.

3. Доход. Вплив попит зміни грошового доходу більш складно. У відношенні більшості товарів підвищення доходу приводить до збільшення попиту.

Товари, попит на які змінюється в прямої залежності зі зміною грошового доходу, називаються товарами вищої категорії, або нормальними товарами.

Товари, попит на які змінюється в протилежному напрямку, тобто зростає при зниженні доходів, називаються товарами нижчої категорії.

Приклади: збільшення доходів підвищує попит на такі нормальні товари, як вершкова олія, омари, філе, і знижує попит на такі товари нижчої категорії, як капуста, ріпа, відновлені шипи і ношений одяг.

4. Ціни на сполучені товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на розглянутий продукт, залежить від того, чи є цей родинний товар замінником нашого продукту (взаємозамінним товаром) або супутньої йому (взаємодоповнюючим товаром). Коли два продукти взаємозамінні, між ціною на один з них і попитом на іншій існує прямий зв'язок. Коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один з них і попитом на іншій існує зворотний зв'язок. Багато пар товарів є незалежними, самостійними товарами, зміна ціни на один дуже мало вплине або зовсім не вплине на попит на іншій. Приклади: зниження тарифів на пасажирські авіаперевезення скорочує попит на поїздки автобусним транспортом (взаємозамінні товари); скорочення ціни на відеомагнітофони підвищує попит на відеокасети.

5. Чекання. Споживчі чекання щодо майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього доходу здатні змінити попит. Чекання падіння цін і зниження доходів веде до скорочення поточного попиту на товари. Зворотне твердження також вірне. Приклад: несприятлива погода в Південній Америці породжує чекання в майбутньому більш високих цін на кава і тим самим підвищує поточний попит на нього[1, c. 27-29].

Збільшення попиту, за інших рівних умов (незмінності пропозиції), породжує ефект підвищення ціни й ефект збільшення кількості продукту. Зменшення попиту виявляє як ефект зниження ціни, так і ефект скорочення кількості продукту. Ми виявляємо прямий зв'язок між зміною попиту і змінами рівноважної ціни, що випливають звідси, і кількості продукту.

Величини попиту повинні мати певне значення і відноситися до певного відрізка часу. Корінна властивість попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших параметрів зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. Бувають випадки, коли практичні дані суперечать закону попиту, але це не означає його порушення, а тільки лише порушення допущення при інших рівних умовах.

Між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку виникне попит, існує зворотна залежність, характер якої відображає закон попиту.

Суть закону попиту полягає в тому, що підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, і навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту.

В основі даного закону лежить наступна аргументація:

1) Здоровий глузд і елементарне спостереження дійсності погоджується з тим, що нам показує крива попиту. Звичайно люди дійсно купують даного продукту більше по низькій ціні, ніж по високій. Для споживачів ціна – високий бар’єр, який не кожен може переступити.

2) Покупець отримує менше задоволення від другої спожитої одиниці продукції.

3) Ефект доходу та ефект заміни[5, c. 37-38].

При аналізі споживчої поведінки слід також враховувати “парадокс Гіффена”. Англійський економіст, статистик Роберт Гіффен (1837-1910) звернув увагу на парадоксальне явище: під час неврожаю картоплі в Ірландії ціни на неї зросли, а попит на картоплю теж зріс. Ситуацію, при якій зниження ціни призводить до зменшення попиту, а підвищення ціни збільшує попит на товар називається ефектом Гіффена, а сам товар низької якості – товаром Гіффена.

Причину ефекту Гіффена пояснити неважко: біднякам доводиться відмовитися від високоякісних товарів по мірі зростання цін і збільшувати споживання низькоякісних товарів. Для значної частини бідного населення сучасної України товари Гіффена стали мало не найголовнішими товарами, які купуються в процесі споживчої поведінки.

Існування закону попиту підтверджують такі факти:

1. За звичай люди дійсно купують даного продукту більше по низькій ціні, чим по високій. Вже той факт, що фірми влаштовують “розпродажі”, служить наочним свідченням їх віри в закон попиту. Підприємства скорочують свої товарні запаси не шляхом підвищення цін, а шляхом їх зниження.

2. У будь-який даний період часу кожний покупець продукту отримує менше задоволення, або вигоди, або корисності від кожної подальшої одиниці продукту. Оскільки споживання схильне до дії принципу убуваючої граничної корисності тобто принципу, згідно з яким подальша одиниця даного продукту приносить все менше і менше задоволення, споживачі купують додаткові одиниці продукту лише при умові, що ціна його знижується.

3. На більш високому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами прибутку і заміщення. Ефект прибутку вказує на те, що при більш низькій ціні, людина може дозволити собі купити більше даного продукту, не відмовляючи собі в придбанні яких-небудь альтернативних товарів. Тобто, зниження ціни продукту збільшує купівельну здатність грошового прибутку споживача, а тому він спроможний купити більшу кількість даного продукту, чим раніше. Більш висока ціна приводить до протилежного результату. Ефект заміщення виражається в тому, що при більш низькій ціні у людини з'являється стимул придбати дешевий товар замість аналогічних товарів, які тепер відносно дорожчі. Споживачі схильні замінювати дорогі продукти більш дешевими[8, c. 28-29].

1.3. Попит на ресурси

Попит на ресурси є похідним (залежним) від попиту на продукцію, виготовлену з застосуванням даних ресурсів. Інакше кажучи, останні задовольняють потреби не прямо, а через готову продукцію. Звідси випливає, що зміна попиту на ресурси також є величиною залежної — насамперед від зміни попиту на готову продукцію. На рух попиту на ресурси впливає також продуктивність праці: якщо вона росте, їх потрібно більше. Кожна додаткова одиниця ресурсів дає збільшення продуктів — граничний продукт (у грошовому вираженні — граничний доход). У той же час додаткові ресурси викликають збільшення витрат фірми — граничних витрат. Але фірми прагнуть зменшити витрати виробництва. Тому вони будуть збільшувати ресурси доти, поки граничний доход від їхнього приросту не зрівняється з граничними витратами на них. Якщо граничний доход більше граничних витрат, попит на дані ресурси росте, у протилежній ситуації — зменшується. Нарешті, зміна попиту на дані ресурси залежить від динаміки зміни попиту по інших ресурсах, тобто від зміни ціни на ресурси, що заміщають, (наприклад, праця заміняється капіталом) і на додаткові (наприклад, ресурси на виготовлення плівки і програмного забезпечення є додатковими стосовно тих, що йдуть відповідно на виготовлення камери й ЕОМ).

При введенні у виробництво ресурсів фірми, що заміщають, одержують ефект двох видів. Перший — ефект заміщення, зв'язаний з тим, що заміна одного ресурсу іншим змінює ціну і попит (заміщення праці капіталом веде до падіння попиту на працю і збільшенню попиту на капітал). Другий — ефект обсягу виробництва; він виражається в збільшенні витрат на капітал, що викликає падіння обсягу виробництва і, відповідно, скорочення попиту на ресурси (на капітал). Ефект заміщення й ефект обсягу виробництва протилежні по спрямованості. Тому на практиці попит на ресурс залежить від співвідношення цих двох ефектів: якщо ефект заміщення більше ефекту обсягу виробництва, попит на ресурс, зростає, і навпаки. Якщо у виробництво вводиться додатковий ресурс, зміна в його ціні впливає на зміну попиту на основний ресурс у протилежному напрямку. Сказане означає, що похідний попит на ресурси зростає, якщо: збільшується попит на продукт, підвищується продуктивність праці у випуску готової продукції, падає або піднімається ціна ресурсів, що заміщають, знижується ціна на додаткові ресурси[10, c. 65-67].


Розділ 2. Сутність та особливості індивідуального попиту

2.1. Поняття індивідуального попиту в ринкових відносинах

При дослідженні впливу зміни доходу на попит на окреме благо розрізняють три основні типи реакції споживача.

По-перше, можлива зміна попиту в тому самому напрямі, що й зміна доходу. Ймовірно припустити, що при збільшенні доходу в переважної більшості домогосподарств зростатиме попит на деякі блага, наприклад на одяг, а при зменшенні — навпаки. Блага, що виявляють таку реакцію споживача, називають благами високої споживчої якості.

По-друге, попит на окреме благо змінюватиметься у протилежному напрямі щодо зміни доходу. Інакше кажучи, при зростанні доходу попит на деякі блага, наприклад хліб, зменшуватиметься (це й зрозуміло, оскільки споживачі переключають свій споживчий попит на блага, шо краще задовольняють їхні потреби), а при зменшенні — навпаки, зростатиме. Блага, що виявляють таку реакцію споживача, називають благами низької споживчої якості.

По-третє, попит на деякі блага може характеризуватися відсутністю реакції попиту на зміну доходу (у певних межах). Прикладом таких благ можуть бути транспортні послуги, коли при зростанні доходу споживачі продовжують користуватися тими самим видами міського транспорту, що й раніше, а не їздять, скажімо, на таксі.

Якщо використати показник еластичності попиту за доходом, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на благо при зміні доходу на 1 відсоток, то для благ низької споживчої якості він буде від'ємним, для благ високої споживчої якості додатним, а для останнього випадку дорівнюватиме нулеві.

Іншим важливим чинником індивідуального попиту є зміна цін. При цьому слід розрізняти вплив на попит на окреме благо як його «власної» ціни (передусім це мають на увазі, коли йдеться про реакцію попиту домогосподарства на зміну ціни), так і цін інших благ, що входять до споживчого кошика.

Реакція попиту на зміну ціни виявляється, як уже зазначалось, у повороті бюджетної лінії, відповідно — зміні кута її нахилу до осі 0.x,. Споживач, що діє раціонально, обиратиме при цьому новий оптимальний споживчий набір.

Ступінь реакції попиту домогосподарства на зміну «власної» ціни блага оцінюють за допомогою показника цінової еластичності, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна блага зросте на 1 відсоток[11, c. 54-56].

Попит домогосподарства на певне благо реагує також на зміни цін інших благ.

Якщо із зміною ціни певного блага у тому самому напрямі змінюється обсяг індивідуального попиту на інше благо, це благо є замінником пертого.

Так, якщо зростає ціна на каву, можна очікувати зростання попиту споживачів на такий її замінник, як чай. При зниженні ціни на каву можна очікувати на скорочення попиту на чай.

Якщо із зміною ціни певного блага обсяг індивідуального попиту на інше благо змінюється у протилежному напрямі, воно є доповнювачем першого.

Так, із зростанням ціни на автомобілі, вірогідно, скорочуватиметься попит на бензин.

Проаналізовані характеристики домогосподарства стосуються лише його функції як споживача. Що ж до його функції як постачальника ресурсів (насамперед послуг чинника «праця»), то її аналіз дає змогу з'ясувати пропозицію домогосподарства. Основними чинниками поведінки домогосподарства як постачальника є ціни послуг чинників виробництва (наприклад, для чинника «праця» це ставка заробітної плати) та уподобання.

2.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту

Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується від до (рис. 2.1.а). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару , – він стає дешевшим порівняно з благом . Відрізки показують максимальні кількості товару , які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис. 2.1.а) визначають рівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага . З’єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна – споживання”.

Крива „ціна – споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару ” (рис. 2.1.б) Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни[4,c.82-83].

Властивості кривої попиту:

- крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;

- кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності;

- в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується, тобто справджується закон спадної граничної корисності.

Між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку виникне попит, існує зворотна залежність, характер якої відображає закон попиту.

Суть закону попиту полягає в тому, що підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, і навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту.

Величина попиту не завжди залежить від ціни на продукцію. Величина попиту часто залежить від навколишніх споживачів. Кожен споживач відчуває на собі вплив смаків і переваг інших споживачів. Сучасна економічна наука особливо виділяє три найбільш типові форми впливу навколишніх людей на споживача, які породжують в поведінці покупця три ефекти:

· ефект приєднання до більшості (“юрби”);

· ефект сноба (покупець-сноб в жодному разі не придбає те, що купують всі).;

· ефект Веблена (престижного, або демонстративного, споживання).

У першому випадку споживач намагається купувати те, що купують всі.

У другому випадку у споживача реакція на моду має зворотну спрямованість.

У третьому випадку, споживач купує товари з метою справити враження на оточуючих. Це престижне або демонстративне споживання в літературі називається “ефектом Веблена”. Торатейн Веблен у своїх працях розтлумачив механізм престижного споживання, яке користується не реальною ціною, а престижною, не реальною корисністю блага, а показною, розрахованою на те, щоб створити враження при високий клас споживача.

Ступiнь реакції попиту на змiну доходу вимipюють показником доходної еластичностi, який показує ступiнь змiни попиту залежно від змiни доходу.

Очевидно, що для вищих благ EXi. м. > О, тодi як для нижчих EXi. М. < О. Проте не можна абсолютизувати цю класифiкацiю споживчих благ з огляду на спосiб дiй домогосподарства. Вона має вiдносний характер: при низькому piвнi добробуту домогосподарства "типовi" нижчi блага будуть як вищі при досягненнi рiвня насичення потреби в "типовому" вищому блазi воно почне виявляти риси нижчого i т. д. Iнакше кажучи, все залежить вiд вихiдної доходної бази та рiвня задоволення потреби.

Iншим фактором попиту, якому в мiкроекономiцi придiляють першочергову увагу, є цiни. Причому cлiд розрiзняти вплив на попит як безпосередньо цiни цього блага, так i цiн iнших благ, якi знаходяться з ним у певному зв'язку[2, c. 54-56].

Реакцiя попиту домогосподарства на змiну цiни певного блага зумовлена викликаним цим зрушенням бюджетного обмеження - вiдбудеться його поворот, змiна кута нахилу вiдповiдно до напряму, в якому змiниться цiна. Внаслiдок цього iндивiд буде реaлiзовувати iнший план споживання зriдно з новим бюджетним обмеженням.

Пiдвищення цiни блага Х2 привело до послiдовного спаду лiнiї бюджетного обмеження та переходу iндивiда на нижчу криву байдужостi та вiдповiдно вибору нових оптимальних планiв В та С. Вiдклавши значения цiни блага Х2 та кореспондуючi обсяги попиту на нього на окремому графiку, дістанемо криву попиту. Вона є графiчним зображенням функції попиту домогосподарства i показує, наскiльки змiниться попит iндивiда на благо залежно вiд певного рiвня цiни на нього. В цьому випадку внаслiдок пiдвищення цiни попит знижується. Такий взаємозв'язок мiж цiною i попитом характерний для звuчайнuх благ. Якщо ж при зростаннi цiни попит збiльшуватиметься, таке благо називається гiфенськuм (за iм'ям англiйського eкономіста Р. Гiфена, який вперше зафiксував таку реакцiю, аналiзуючи попит на хлiб найбiднiших верств населення). Анормальний характер реакції попиту на змiну цiн пояснюється тим, що при низькому piвні доходів, коли домогосподарства витрачають їх практично повнicтю на задоволенин перших життєвих потреб, пiдвищення цiн на цi досить дешевi порiвняно з iншими блага призведе до того, що домогосподарства вiдмовлятимуться від споживання бiльш дорогих якicних продуктів i споживатимуть дешевi блага, незважаючи на зростання цiн на них.

Проте явище збiльшення попиту при зростаннi цiн (парадокс Гiфена) можливе в iнших випадках, не пов'язаних з ситуацiєю низького рiвня доходів домогосподарства. Наприклад, коли споживачi оцiнюють якicть предметiв споживання не на основі вивчення їхньої споживної вартості, а згiдно з рівнем цiни, вважаючи, що бiльш висока цiна є iндикатором вищих споживних якостей (хоча життя часто показує, що в багатьох випадках це не так); коли споживачi купують певнi блага з метою пiдтримки власного престижу (так званий снобicтський ефект); нарештi, така реакцiя можлива у разi високих iнфляцiйних очiкувань населення, коли товари розкуповуються за пiдвищеною цiною cьогодні лише тому, що завтра вони коштуватимуть набагато дорожче.

Ступiнь реакції попиту домогосподарства на певне благо вiдповідно до змiни його цiни характеризує показник цiнової еластичності. Він показує, наскiльки змiниться попит, якщо piвень цiни змiниться на 1 відсоток.

Чим бiльший за абсолютним значениям показник еластичностi, тим вiдчутнiше реагуватиме попит домогосподарства на змiну цiни.

Попит домогосподарства peaгyє також на змiни цiн iнших благ. Так, якщо певне благо споживається в комбiнацiї з iншим (наприклад, автомобiль i пальне, кава i цукор), доповнює його споживчi якостi, змiна цiни на це доповнююче (комплементарне) благо викличе протилежнi за спрямованicтю змiни в попитi на таке благо: пiдвищення цiни на каву при незмiннiй цiнi цукру викличе зменшення попиту на каву, а отже, i на цукор як комплементарне до нього благо. Якщо для цього блага є замiнники (субститути) , пiдвищення цiни на нього при незмiнних цiнах субститутiв зумовить переключення попиту на цi блага. Продовжуючи наведений приклад, субститугом до кави можна назвати чай: зростання цiни на каву призведе до пiдвищення попиту на чай.

Ступiнь реакцiії попиту на певне благо залежно вiд змiни цiн iнших благ вимiрюється за допомогою показника перехресної еластичностi. Він показує, наскiльки змiниться попит на це благо, якщо цiна iншого блага змiниться на 1 відсоток[8, c. 116-118].


Розділ 3. Наслідки попиту та пропозиції

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні. Інакше кажучи, замість 5 кг якогось харчового продукту ви зможете придбати уже тільки 3-4 кг, або змушені будете купувати дешевший замінювач звичного для вас продукту. Наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів[6, c. 134-136].

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок в певному обсязі та в певний час.

Як і чинники, що визначають попит, чинники пропозиції також поділяють на об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних належать економічні, соціальні, демографічні.

Економічними чинниками є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу; державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів.

Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва.

Демографічні чинники охоплюють: масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну. Природно-кліматичні чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна. Однак надалі головну увагу при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною[5, c. 133-139].

Зміни в попиті: якщо споживач виявить бажання і можливість купувати більшу кількість продукції по кожній із можливих цін, очевидно що пройшло збільшення попиту. І навпаки, зменшення попиту виникає тоді, коли через зміну в одній його детермінанті (чи більше) споживачі купують меншу кількість продукції по кожній із можливих цін.

В свою чергу необхідно розрізняти поняття “зміна в попиті” і “зміна в величині попиту”, так як зміна в попиті виражається в зміщенні кривої попиту або вправо, або вліво. Наміри споживачів стосовно купівлі покупки продукту змінились. Причина: зміна однієї чи більше детермінант попиту. На мові економістів поняття попит виражається у вигляді шкали чи кривої, а тому “зміна в попиті” повинна означати, що вся шкала змінилась, і що крива змінила своє положення.

На противагу цьому, “зміна в величині попиту” означає пересування з однієї точки на іншу на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації “ціна – кількість продукту” до другої їх комбінації. Причиною зміни величини попиту служить зміна ціни даного продукту[3, c. 86].


Висновки

На основі аналізу кривих індивідуального і ринкового попиту розроблена концепція споживчого надлишку, яка застосовується для доказу переваг конкурентної ринкової системи, котра максимізує добробут споживачів і виробників.

Індивідуальні обсяги попиту залежать від доходів, уподобань окремих індивідів (соціальних прошарків) та цін на товари. Але на реальному ринку представлені одночасно багато споживачів з різними уподобаннями і доходами. Тому ринковий попит формується як сумарний попит індивідуальних попитів.

Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, що відповідають певному рівню цін.

Крива ринкового попиту – лінія, яка показує загальний обсяг попиту всіх споживачів.

Фактори впливу на ринковий попит:

1) Цінові – ціна товару

2) Нецінові – зміна уподобань споживача; зміна цін на товари субститути і комплементи; кількість споживачів; коливання доходів споживачів; цінові очікування споживачів.

Кожен споживач визначає для себе граничну максимальну суму грошей, яку він міг би заплатити за товар згідно зі своєю оцінкою його граничної корисності. Ця готовність платити є показником сприйняття цінності товару споживачем.

Отже, можна зробити такі висновки:

· економічні потреби є однією із рушійних сил економічного розвитку;

· повний обсяг виробництва досягається тільки за умови ефективного (раціонального) застосування економічних ресурсів при їх повному використанні;

· при виборі варіантів виробництва альтернативних продуктів бажано уникати крайнощів, зосереджуючи усі наявні ресурси для виготовлення лише одного з них. Розплатою за це буде зниження ефективності суспільного виробництва. Але набагато складнішим є вибір проміжних варіантів співвідношення альтернативних продуктів;

· проблема вибору використання обмежених ресурсів це не лише проблема структури сучасного виробництва, але й проблема майбутнього економічної системи, проблема визначення темпу її подальшого розвитку.


Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. - К.: Кондор, 2004. – 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 349 с.

3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с

4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 265 с.

5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.

6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 271 с.

7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. - К.: Знання, 2001. - 211 с.

8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко,. - К.: Таксон, 2003. - 334 с.

9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 415 с.

10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. - 3-є вид., доп. та переробл.. - К.: Кондор, 2007. - 163 с.

11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. - К.: Четверта хвиля, 2001. - 246 с.

загрузка...
Top