Книжкова торгівля та шляхи її розвитку за даними підприємства

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти книжної торгівлі в Україні.

1.1. Сутність книжної торгівлі та матеріально-технічна та інформаційна мережа роздрібних підприємств.

1.2. Основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств.

Розділ 2. Аналіз основних тенденцій розвитку торгівлі книгою в Україні та дослідження зарубіжного досвіду.

2.1. Стан та тенденції книготоргівлі в Україні.

2.2. Дослідження досвіду книготоргівлі в Європі та Росії.

Розділ 3. Стан та організація торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

3.1. Загальна характеристика компанії «Клуб сімейного дозвілля».

3.2. Маркетингові підходи до формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

3.3. Управління асортиментною політикою на основі стратегій зростання та життєвого циклу видавничої продукції.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Книговидання як традиційна основа інформаційної сфери України, яка має давню книжну культуру, належить до стратегічних пріоритетів держави у гуманітарній сфері й потребує особливої політичної відповідальності. Національне книговидання і книгорозповсюдження виконують основоположну функцію передусім у формуванні культурно-освітнього простору й духовного зростання нового покоління української нації, у розвитку й утвердженні мов етносів України та державної мови як вирішального етноконсолідуючого чинника. Національне книговидання як стратегічна галузь є невід’ємною складовою національної безпеки й потребує державного протекціонізму.

Мета роботиполягає в тому, щоб проаналізувати та з’ясувати основні риси розвитку книжкової торгівлі в Україні.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття та сутність книжкової торгівлі;

· охарактеризувати матеріально-технічну та інформаційну мережа роздрібних підприємств;

· дослідити основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств;

· проаналізувати стан та тенденції книготоргівлі в Україні;

· охарактеризувати досвід книготоргівлі в Європі та Росії;

· здійснити аналіз стану організація торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля»;

· запропонувати маркетингові підходи до формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

Об’єктом дослідженняє розвиток книжкової торгівлі в Україні.

Предметом дослідженнявиступає організація та вдосконалення книжкової торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти книжної торгівлі в Україні

1.1. Сутність книжної торгівлі та матеріально-технічна та інформаційна мережа роздрібних підприємств

Через книжкову торгівлю неперіодичні видання потрапляють від виробника до споживача. Для ефективної організації товарообігу створено відповідну матеріально-технічну базу та апарат управління. Книжкова торгівля така ж специфічна, як і об'єкт її діяльності — книжка.

У книготорговельній літературі терміну "книжкова торгівля" відповідають три значення:

• книжкова-торгівля — вид діяльності (заняття);

• книжкова торгівля — галузь (частина культури та економіки);

• книжкова торгівля — процес (заміна товарної форми споживчої вартості книжки на грошову).

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Для здійснення роздрібної торгівлі господарюючі суб'єкти використовують: магазини — стаціонарні пункти роздрібної торгівлі товарів, що займають окремі приміщення чи будівлі і мають торговельну залу для покупців[3, c. 16].

Магазини класифікуються:

• за товарною спеціалізацією—продовольчі, непродовольчі, змішані;

• за товарним асортиментом—спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торгові центри (комплекси);

• за формою торгівлі — звичайного типу;

• самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попереднім замовленням, дрібно гуртові, фірмової торгівлі.

Реалізацією книжок займаються палатки, кіоски, що мають окремі приміщення, але в них відсутня торговельна зала для покупців (дрібно-роздрібна мережа).

Правила діяльності дрібно-роздрібної торговельної мережі затверджені Міністерством зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України від 8 липня 1996 року № 369.

Роздрібна книжкова торгівля — заключна ланка сфери товарного обігу, куди гуртові підприємства постачають продукцію видавництв, що підлягає роздрібному продажу. В роздрібній торгівлі завершується процес товаропереміщення неперіодичних видань, забезпечується їхнє доведення до споживача.

Раціональне розміщення роздрібної книготорговельної мережі, правильне формування асортименту книжкової продукції в магазинах та кіосках, впровадження прогресивних методів обслуговування сприяють повнішому задоволенню попиту покупців на книжки, і, таким чином, підвищують культурний, професійний, ідейно-політичний рівень людей.

З урахуванням специфіки організації праці та обслуговування покупців розрізняють стаціонарну, пересувну та поштово-посилкову книготорговельну мережу. Основною формою роздрібної торгівлі книжками є стаціонарна книготорговельна мережа з книгарнями, бібліотечними колекторами та книжковими кіосками, тобто підприємствами, що мають спеціальне пристосоване приміщення для торгівлі книжками[6, c. 1-3].

Значне місце в роздрібній мережі займають книгарні, тому що в них, порівняно з іншими видами торговельної мережі (кіосками, пересувною мережею) представлений ширший асортимент видань, створені кращі умови для вибору книжок покупцями, застосовуються прогресивні методи обслуговування; магазини оснащені сучасними торговельним обладнанням, кваліфікація продавців значно вища. Тому матеріально-технічна база роздрібної книжкової торгівлі розвивається та удосконалюється насамперед за рахунок розширення мережі книгарень.

Книжкові кіоски, від стаціонарної мережі, відрізняються своїм наближенням до покупців. Вуличні кіоски мають власні приміщення (спеціально побудовані), де зберігається товар і є робоче місце для продавця-кіоскера. Покупців обслуговують через вікно. Книжкові кіоски порівняно з магазинами мають менше можливостей для показу асортименту та вибору книжок покупцями, проте мобільніші, тому що розташовані в найлюдніших або, навпаки, віддалених від центру місцях. Частина кіосків знаходиться на підприємствах, в установах та навчальних закладах. Вони мають або спеціальне приміщення, або столики, придатні для торгівлі книжками.

Пересувна книготорговельна мережа доповнює стаціонарну та ще наближеніша до покупців. Залежно від виду матеріально-технічної бази вона ділиться на розвізну та розносну. Розвізна мережа включає книжкові автолавки та їхні різновиди. До розносної мережі відносяться столики для торгівлі на вулиці, складні ятки, книжкові базари. Розносною торгівлею книжками займаються також книгоноші.

Поштово-посилкова книготорговельна мережа складається із магазинів та відділів "Книга-поштою". Нині вона володіє вищою мобільністю щодо інших форм торгівлі книжками, оскільки книжки потрапляють безпосередньо до покупців за їхніми замовленнями через розгалужену мережу поштової доставки. Акт реалізації (зміна форм вартості товарної на грошову) здійснюється при викупі накладом у приміщенні пошти.

У практиці роботи книготорговельних підприємств застосовують традиційні та прогресивні методи роздрібного продажу. Продаж товарів через прилавок вважають традиційним методом. Його застосовують у тих випадках, коли немає можливості перевести книготорговельні підприємства на роботу за прогресивними методами[8, c. 26-27].

До прогресивних методів роздрібної торгівлі віднесені, зокрема: самообслуговування, з відкритою викладкою, за зразками, за замовленням покупців, вдома у покупців, через автомати.

Вибір конкретного прогресивного методу продажу книжкових товарів залежить від їхніх специфічних особливостей (призначення, цінності, умов виходу у світ і тощо).

Матеріально-технічна база підприємства — це сукупність необхідних для виробничого процесу засобів виробництва (засобів праці).

Рівень розвитку матеріально-технічної бази тісно пов'язаний з технологічними процесами в народному господарстві. Річ у тім, що залежно від галузевого призначення підприємства та видів його діяльності, на розвиток і формування його матеріально-технічної бази істотно впливають ті чи інші галузі народного господарства. Тому під матеріально-технічною базою розуміють систему підприємств і господарств незалежно від їхнього відомчого підпорядкування. До матеріально-технічної бази належить три групи засобів виробництва, від яких певною мірою залежить діяльність конкретного підприємства. Це рухомий склад, під'їзні шляхи та виробничо-технічна база.

До рухомого складу матеріально-технічної бази належать засоби виробництва, які прямо чи опосередковано пов'язані з транспортуванням продукції та працівників й істотно впливають на виробничу діяльність підприємства. Це автомобілі та контейнери, спеціальний та спеціалізований транспорт, вагони, вантажо-розвантажувальна техніка тощо.

Під'їзні шляхи — це відрізки автомобільних шляхів, залізниць, якими підводять сировину та вивозять продукцію виробництва. Досить часто такі шляхи перебувають на балансі підприємства, які ще й відповідають за їхню експлуатацію. Тому витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом та експлуатацією під'їзних шляхів певною мірою покладені на підприємство.

Виробничо-технічна база — сукупність об'єктів господарювання, які безпосередньо забезпечують технічний процес виробництва підприємства.

До виробничо-технічної бази належать:

• виробничі підприємства та їхні структурні підрозділи;

• допоміжне виробництво;

• автозаправні станції та станції забезпечення нафтопродуктами;

• підприємства-постачальники сировини та матеріалів;

• ремонтні майстерні й станції технічного та гарантованого обслуговування;

• складські приміщення;

• гаражі та допоміжні приміщення.

Інакше кажучи, матеріально-технічна база — це сукупність усіх підприємств та засобів виробництва, без яких неможлива діяльність підприємств (фірм). Співвідношення між групами засобів виробництва називають структурою матеріально-технічної бази[6, c. 5-7].

1.2. Основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств

На формування й розвиток матеріально-технічної бази впливає багато факторів, насамперед науково-технічний процес, міжнародні та міжгалузеві відносини, а також екологія. І чим більшого значення надають екології, чим швидше у виробництво впроваджується нова техніка й технології, чим ширший потік інвестицій, розгалуженіші економічні та виробничі зв'язки, тим більшою мірою розвивається матеріально-технічна база конкретного підприємства. А це — будівлі, споруди, обладнання, інвентар, транспортні засоби.

Матеріально-технічну базу класифікують за такими ознаками:

1) за формою власності:

• державна;

• кооперативна;

• приватна;

• іноземна;

• спільна;

• комунальна;

2) за належністю до галузей народного господарства:

• власна;

• та, що орендується.

Угоду про оренду складають на 10 років.

3) за приналежністю до ланок торгівлі:

• роздрібна;

• гуртова.

Книгарня є закладом культури і водночас підприємством торгівлі, її приміщення та обладнання мають відповідати цьому призначенню, сучасним потребам технічної та торговельної естетики. Зручність для покупців, можливість швидко, з найменшою витратою часу знайти потрібну книжку та оформити придбання — головні вимоги до приміщення, обладнання та оформлення книгарні[13, c. 32-33].

У магазині слід створити умови для широкого використання прогресивних методів продажу, пропаганди та реклами книжок, використання засобів механізації завантаження, розвантаження та переміщення товарів. У приміщенні потрібно забезпечити нормальні умови для праці й відпочинку персоналу, зберігання товарів і дотримання санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки праці.

За своїм призначенням уся площа магазину може бути умовно розділена на такі частини:

• торговельна зала;

• складські приміщення;

• адміністративно-побутові приміщення;

• технічні приміщення.

У торговельній залі розміщують товари, тут знаходяться робочі місця продавців тощо. У ній покупці знайомляться з асортиментом товарів, здійснюють покупки, оформлюють попередні замовлення.

Торговельна зала сучасної книгарні повинна бути світлою, просторою, зручною для огляду та вибору книжок. Для рівномірного освітлення зали потрібні світильники із люмінесцентичними лампами, закритими опаловими розсіювачами. Книжкові полиці та робочі місця продавців слід освітлювати більше, але при цьому пряме світло має знаходитися вище рівня очей покупців та продавців.

Неабияку вагу для книгарні має книготорговельне обладнання, яке ділять на основне та допоміжне. До основного відноситься обладнання:

• для показу асортименту та зберігання конкретного запасу літератури в торговельній залі;

• для організації робочих місць продавців-консультантів з урахуванням типу магазину та методів торгівлі;

• для показу та продажу подарункових і сувенірних альбомів великих форматів, плакатів, листівок, шкільних та канцелярських товарів.

Книготорговельне обладнання буває стаціонарним та пересувним. До стаціонарного належать пристінні — щафи-стелажі, шафи-стенди; острівне обладнання — столики-прилавки, гірки тощо.

До пересувного обладнання книгарні належать: вітринне обладнання для реклами, ящики та підставки для показу асортименту, вертушки для листівок.

Окремі вимоги є і до складських приміщень книгарні: тут потрібно забезпечити нормальні умови зберігання товарів, а самі склади мають бути сухими, розмішуватися за можливістю на одному рівні (без порогів), що дозволяє застосовувати засоби малої механізації для переміщення товарів.

До торговельного обладнання магазину належать також касові кабіни та касові апарати, які встановлюють а зручному для обслуговування покупців місці[15, c. 291-292].

Як відомо, книготорговельне підприємство здійснює не тільки операції з придбання і продажу друкованих видань, а й проводить інформаційно-рекламну роботу.

За допомогою комп'ютера, що знаходиться в торговельній залі книгарні, покупець може оперативно отримати компетентну довідку, відносно наявності книжки, її ціни, вихідних даних тощо.

Нині у великих книжкових супермаркетах, використовують обліково-розрахункові комп'ютерні системи, які складаються з комп'ютерних станцій, портативних сканерів, скануючих пристроїв, розташованих при вході-виході супермаркета та супровідного програмного забезпечення.

Перед тим як виставити книжки на продаж, на кожну наклеюють спеціальний чіп з порядковим штрих-кодом. Відповідно, до комп'ютера вводиться інформація про назву книжки, її ціну, номер штрих-коду тощо. Потім касир портативним сканером знімає дані про видання й автоматично отримує результат пошуку в електронній базі як окремий запис про нього. Після отримання грошей касир роздруковує чек і купленій книжці надається статус проданої, після чого покупець може без перешкод виходити з приміщення. Існує також досвід використання інтерактивних дощок в книгарнях для проведення конференцій, презентацій, круглих столів.

Останнім часом набули поширення Internet-магазини, для створення і роботи яких в структурі книгарень, створюють спеціальні відділи, де працють групи програмістів та дизайнерів. Зрозуміла річ, що всі процеси щодо організації роботи Internet-магазинів здійснюють з допомогою комп'ютерної техніки.

У багатьох сучасно оздоблених книжкових супермаркетах можна зустріти засоби внутрішньомагазинної телевізійної реклами: рідкокристалічні широкоформатні монітори і телевізори.

Щодо використання у роботі книгарні інформаційно-видавничого відділу, то мова йде про потужний комплекс поліграфічних засобів і пристроїв оцифрування та опрацювання інформації [30, c. 23-24].

До допоміжного обладнання, призначеного для організації діяльності книгарні, належать засоби малої механізації: транспортери, возики, рахунково-обчислювальна техніка, засоби пожежогасіння тощо.

Розташування обладнання в торговельному залі залежить від запроваджених у книгарні методів обслуговування. Традиційні методи продажу книжок з обслуговуванням продавцями характеризуються наближенням робочих місць продавців до місць зберігання книжкових товарів. Торговельне обладнання (прилавки, пристінні шафи) має лінійну розстановку і поєднує при цьому функції складання, експозиції, ознайомлення з асортиментом та оформлення придбання книжок. Для ефективнішого використання торговельних площ у приміщеннях з великою глибиною з'явилася боксова розстановка.

При організації продажу методом самообслуговування найраціональніше лінійне планування, де обладнання (пристінне та острівне) розміщують паралельними лініями, що спрямовують потоки покупців. Лінійне планування може мати різноманітні геометричні композиції.

Лінійне розташування обладнання є найпростішою формою. Якщо торговельний зал має велику глибину, доцільно з'єднувати лінійне розташування з острівним. Достатню ізоляцію асортиментних комплексів дає боксова система розташування, при якій фронт робочих місць перпендикулярний основним транзитним потокам покупців.

Основне обладнання зони розрахунку — касові кабіни, їхнє розташування визначається схемою руху потоків покупців. Ефективність використання торговельних площ залежить від удосконалення порядку розрахунку з покупцями. В книгарнях самообслуговування розрахунок проводиться на виході з торговельної зали, в умовах продажу книжок іншими методами раціонально розташовувати касові кабіни безпосередньо біля робочих місць продавців.

Характеризуючи матеріально-технічну базу українських книгарень, насамперед зазначимо, що вона враховує специфіку українського книжкового ринку, платоспроможність та менталітет українського народу. Але при цьому не слід забувати про історію і сучасний стан роздрібної торгівлі за кордоном — досвід зарубіжних країн, уважно вивчивши і запровадивши який, можна значно підвищити якість матеріально-технічної бази та принципи її використання в роздрібних книготорговельних підприємствах.

Наприклад у Каталонії, книжковий зал в універмазі має площу, розміром Київського ЦУМу. Але вони ще й складають книжки на полицях корінцями для того, щоб покупець зміг отримати уявлення про наявний асортимент. Лицьовою стороною обкладинки стоять лише ті книжки, на які з тих чи інших причин треба звернути увагу покупця: новинки, бестселери, спеціальна література тощо [12, c. 28].

Чимала кількість різновидів торговельного обладнання здебільшого мають прості конструкції — столи, шафи, етажерки. Часом книжки просто лежать на підлозі, але вони мають вигляд такий самий новий, як і ті, що на горішніх поличках шаф. Іноді стоси книжок лежать навіть перед порогом крамниці.

У великих книгарнях зроблено усе, щоб полегшити покупцеві пошук літератури та орієнтацію в морі книжок. На стелажах або шафах обов'язково вказана тематика, полегшують орієнтування й різноманітні стрілочки.

На стелі часто побачиш "оферти" — спеціальні пропозиції. До речі, фахівці кажуть, що наявність таких нехитрих —"утримувачів уваги" збільшує продаж на 20—30 відсотків.

Отже можна зробити висновок, що матеріально-технічна база — це дійсно життєвонеобхідна сукупність усіх засобів виробництва і об'єктів господарювання, що забезпечують технічний процес[19, c. 54].


Розділ 2. Аналіз основних тенденцій розвитку торгівлі книгою в Україні та дослідження зарубіжного досвіду

2.1. Стан та тенденції книготоргівлі в Україні

Створена раніше чітка система формування асортименту книготорговельних підприємств, що базувалась на замовленні видань за планами випуску видавництв, централізованій поставці книжок, чіткому визначенні питомої ваги кожного розділу літератури, в сучасних умовах зазнала значних змін. На формування асортименту книгарень впливають взаємовідносини з видавництвами та посередницькими підприємствами, відсутність налагодженої інформаційної системи про книжки, що вийшли з друку чи заплановані до випуску, досвід формування торговельного асортименту, економічні умови закупівлі книжковою торгівлею видавничої продукції (ціни, націнки, умови оплати), різке звуження випуску книжок в Україні.

До1991 року держава приділяла постійну увагу видавничій справі, щопроявлялось уприйнятті відповідних законів— «Книжкова торгівля єскладовою комуністичної роботи щодо виховання населення» (Постанова ЦККПРС «Про стан тазаходи покращення книжкової торгівлі» у1960р.), увідкритті книгарень нацентральних вулицях обласних центрів істолиці, анеліквідація книгарень іпродаж їхпід відкриття інших магазинів, якцеспостерігається насучасному етапі, удержавному замовленні видання літератури, яка впливала насвідомість, була необхідною для освіти, науки, культури, увиділенні значних бюджетних коштів для комплектування фондів масових бібліотек, анезведення їхнанівець, коли бібліотеки неотримують найнеобхіднішого роками.

Врезультаті відсутності продуманої державної політики стосовно видавничої справи ,нерозуміння чиновниками того, щокнига— товар особливого роду, вУкраїні зменшилась кількість книг, щовидаються. Аценемогло непозначитись наасортиментній роботі книгарень ігуртовень. Зменшилась кількість книг, щопродаються вмагазині. Книгарні, вяких традиційно щороку васортименті було представлено по10тис.назв, змушені були вводити васортимент інші товари, щоб «вижити »вринкових умовах. Особливо постраждали спеціалізовані книгарні. Закрились книгарні підписних видань, книгарні, щоспеціалізувались напродажу політичної, науково-технічної, сільськогосподарської, дитячої книги, перестали існувати магазини «Книга-поштою».

Більше 70%книг, щовидані вобласних центрах недоходять досільського споживача, азалишаються там, девидані. Фактично відсутні суб’єкти видавничої справи вЖитомирській, Чернігівській, Закарпатській областях.

Різко зменшилась кількість книгарень (застатистичними даними їхкількість налічується до700), значна частина закрилась або перепрофілювалась іреалізує інші товари[24, c. 74-75].

Із13700 найменувань книг, щовидані вУкраїні 2003 року, більшу частину займає навчально-педагогічна література. Інші розділи втратили своє жанрове івидове різноманіття, щосвідчить про негативні духовні процеси, які відбуваються унашому суспільстві.

Книгарні стали приватними підприємствами. Нажаль, ценезавжди осередки культури, оскільки вумовах жорсткої реальності основною метою діяльності книгарні стає прибуток, часто залюбу ціну, так щокнигарні часто недовиховання культури ідуховності.

Змінилась система замовлення книгарень, втрачені кадри, які виїхали зкраїни чиперепрофілювались, різко зменшились засоби рекламної роботи ,щозастосовується вкнигарнях, вминуле відійшла інформаційно-бібліографічна діяльність книгарні, чим вона вигідно відрізнялась від інших магазинів. Вцих умовах ледь животіють бібколектори, які немають можливості займатись пропагандою читання, бібліофільства, поширенням бібліографічних знань. Ценегативно впливає намолодь, напроведення нею свого вільного часу.

Поки відбувався розвал добре налагодженої системи книгопоширення івиникнення нових засад розповсюдження книги, спостерігалися значні економічні втрати. Незначна кількість книг, щовидавались вУкраїні, (менше як0,5книги надушу населення) призвели доактивного їхввезення з-за кордону, докупівлі українським населенням книг, виданих уРосії (приблизно на100 млн. дол. США щорічно). Цегроші, вивезені знашої країни. Більше того, цікниги часто обминають митні кордони ідержава від ввезення іреалізації книг зРосії немає жодного економічного зиску. Російські книги (у2003р.вийшло біля 700 млн. од.)часто дешевші, якісніше виконані, актуальніші затематикою, різноманітніші заасортиментом. Українські книги менш конкурентоспроможні порівняно зними ідорожчі, оскільки відсутність пільг воподаткуванні робить книгу недешевою, анацінки гуртовень ікнигарень щезбільшують ціну. Тому російську книжку купляють швидше, ніж українську. Звідси міф про «неможливість вУкраїні вижити книгарням, які реалізують українську книгу». Хоча приклад однієї зкращих книгарень України— «Української книги» (м.Львів), васортименті якої представлена виключно україномовна книга ,говорить про інше. Книгарня нелише отримує прибутки, аєіцентром духовності, проводить презентації книги, має постійних покупців, щейвиграла протистояння з«МcDonald’s»,який хотів отримати їїприміщення для облаштування чергового ресторану. Вїїтоварообороті значне місце займає дрібний гурт, тобто продаж книг бібліотекам. Вкнигарні працюють фахівці, які нетільки мають вищу освіту, айвеликий досвід роботи, люблять ізнають книгу.

Українські книготорговельні підприємства івидавництва неберуть участі вміжнародних книжкових ярмарках. Україна усвіті асоціюється звідомими спортсменами чиспіваками. Про Україну зкниг незнає ніхто, тому щопоказати нічого. Мало видань іноземними мовами, щомалиб гідно представляти Україну.

Тому уявляється доцільним змінити ставлення держави докниги. Мова йде нелише про прийняття конструктивної законодавчої бази, зменшення податкового тиску накниготорговельні підприємства, але йіпро надання пільг книгарням ворендній платі заприміщення, сплаті комунальних послуг, перевезенні друкованої продукції, поштових пересиланнях, уволодінні статистичною інформацією про книгорозповсюдження врегіонах, впіднятті іміджу професії видавця чикнигаря, уформуванні моди начитання, збирання власних бібліотек, бобез книги, цивілізованого книговидання ікнигопоширення немає перспектив розвитку ніосвіта, нінаука, нівиробництво, нідержава вцілому[31, c. 10].

Книгарня – це посередник між видавцем та покупцем. Деякі керівники книжкових крамниць намагаються виграти на кількості проданих книг і для себе лишають незначний відсоток понад видавничу ціну, що дає можливість жити добре і видавцям, і книгарням. Інші ж – ставлять ціну мало не вдвічі більшу за видавничу, знаючи, що на будь-який товар є свій покупець, тільки треба зачекати, іноді – довго. Тому ціна книжки, коли та потрапляє до рук керівників книгарень, варіюється від мінімальної до непристойно великої, через що часто не має нічого спільного з реальною ціною на неї. Деякі видавництва для збільшення продажу і можливості надати свою продукцію читачам за найнижчими цінами звертають особливу увагу на відділ реалізації власної книжкової продукції.

Зараз абсолютно відсутня система підрахування і прогнозування випуску книжкової продукції загалом в Україні чи то з боку держави, чи з боку великих оптових фірм. Візьмемо, наприклад, літературу з психології: що сьогодні є на ринку, що потрібно споживачам – значення і цифра гіпотетичні. Навіть проаналізувавши прайс-листи відомих видавництв, точно відповісти не маємо можливості. Іноді відсутня книга, яка потрібна спеціалістам однієї галузі, а інша за редакцією різних авторів у декількох незначних варіантах виходить у різних видавництвах України майже одночасно. Суцільний хаос був на початку 90-х років, але згодом керівники видавництв зрозуміли, що в одну воду двічі не зайдеш, тому майже всі утворили відділи реалізації і почали потроху освоювати "дикий" на той час ринок. І хоча централізована система надавала б набагато більше переваг і можливостей (адже зараз важко знайти директора книгарні або бібліотеки, які б не зітхали і не жалкували за повним каталогом всіх видань, що виходять в Україні бодай за рік, не кажучи вже про квартал чи місяць), все ж свій відділ маркетингу і збуту – сьогодні найкращий вихід із ситуації для всіх видавництв, що прагнуть вижити на ринку.

Представлення власного асортименту безпосередньо до уваги покупців, тобто на полицях, як у справжній крамниці, має декілька переваг – це і презентування власної продукції в повному обсязі, а отже можливість продавати і оптом і вроздріб; і продаж за власними цінами, уникаючи послуг посередників, що дає перевагу перед книжковими магазинами та ін.[33, c. 26-27]

За період становлення Незалежності книжковий ринок зазнав численних та значних трансформацій, періодів активного прогресу та регресії. Економічна криза в країні за перше півріччя поточного року суттєво змінила картину розвитку книжкової галузі загалом та критично вплинула на окремі її напрямки.

За даними опитування видавців, що проводилось Українською Асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів на кінець лютого 2009 року більшість видавництв пішли шляхом скорочення як кількості нових назв, так і середнього накладу. Середні показники цих скорочень складають відповідно 60—65 % за назвами і 48—50 % за накладами.

Утім, спостерігаються й цікаві тенденції. При основній масі показників, які символізують зменшення виробництва книжок, у 75 % опитаних керівників видавництв обсяги відвантаження продукції у роздрібну та гуртову торгівлю зі складу залишилися на попередньому рівні, а у 10 % видавництв навіть суттєво зросли.

У першу чергу цей "феномен" в умовах загальної кризової ситуації пов’язується з різким зниженням імпорту російської книги і значним зростанням, порівняно з українською, її вартості. Намагаючись не зменшити асортиментну пропозицію, книжкова торгівля збільшила запит на літературу вітчизняного виробництва. Тобто нині відбувається "вимивання" з видавництв товарної маси без відповідного її оновлення і поповнення.

Мережа книгорозповсюдження Харківщини постійно розширюється. На базі колишнього Облкниготоргу існує колективне підприємство „Харківкнига”, що має 7 магазинів у Харкові та 4 у райцентрах. Протягом останніх років підприємство значно збільшило обсяг реалізації видань українською мовою, який становить близько 60% в загальному товарообігу.

За останні п’ять років кількість книжкових магазинів у області зросла з 14 до 90. П’ять з них перебувають у державній та комунальній власності, решта – у приватній та колективній. Створені нові книжкові магазини та відділи різних форм власності в усіх райцентрах. Свої фірмові магазини мають книжкові фабрики „Глобус” та ім. М.В. Фрунзе і ряд видавництв, такі як „Ранок”, „Світ дитинства”, „Навчальна книга”, „Фактор”, „Фоліо”. Інші видавництва здійснюють продаж літератури безпосередньо в офісі. Видавництва „Фоліо” та „Клуб сімейного дозвілля” задовольняють попит населення на книги за схемою „Книга – поштою”. Видавництвом „Консул“ відкритий Інтернет-магазин „Правова література”[32, c. 4-5].

2.2. Дослідження досвіду книготоргівлі в Європі та Росії

В Європі усі крамниці збудовані за принципом вільного доступу: книжки, косметика, одяг, спорттовари тощо. Каса у великій книгарні стоїть не на виході біля дверей, а посеред залу і має вигляд звичайного столу напівкруглої форми, відкритого з усіх боків. За покупку продавці дякують, запрошують приходити ще, а книжки запаковують у фірмову торбинку.

Впровадження сучасних інформаційних технологій, здійснюване видавництвами й підприємствами книжкової торгівлі, впливає на розвиток російського книжкового бізнесу. Глобалізація комп'ютерних мереж формує нове інформаційне середовище засноване, з одного боку, на технічному рівні сучасного співтовариства, а, з іншої, на його корпоративному розумінні необхідності взаємодії в сфері інформаційного обміну даними. Все це створює необхідні передумови для загальної інформатизації, принаймні , на рівні обміну інформацією про книжкову продукцію.

Базовим кодексом, що лежить в основі побудови інформаційного співтовариства, на наш погляд, стає ідея вимоги якої можуть бути представлені приблизно так: у будь-який час і, у будь-якому місці повинен бути для кожного члена світового співтовариства забезпечений вільний доступ до всієї сукупності суспільно значимої інформації. Цей вимога до статусу "інформації" знаходить все більше підтвердження у всіх сферах гуманітарної діяльності людства.

У книговиданні, книжковій торгівлі й бібліотечній діяльності відбувається інтеграція спільних інтерес у потужну інформаційну систему, що обслуговує утворення, науку й культуру. Фахівці усе більше усвідомлять необхідність побудови єдиного інформаційного простору, рівнодоступного для всіх користувачів, що дозволяє регламентувати правила роботи з інформацією про книгу в системі комунікаційних відносин "автор - видавець - розповсюджувач - бібліотеки - читач"[28, c. 9-10].

Відношення до книги усе більше визначається величезним значенням інформації в постіндустріальному суспільстві. Уже сьогодні очевидні реальні кроки європейського й світового книжкового співтовариства в плані кооперації зусиль для створення книжкового бізнесу такого рівня, коли в будь-якій крапці миру користувач може оперативно знайти й роздрукувати необхідну для нього наукову, довідкову й іншу інформацію. технології, Що З'явилися в останні роки, "Books on Demand" розширюють ці можливості на всі розділи літературних творів. Російському книжковому співтовариству має бути робота з освоєння цих технологій разом з бібліотеками.

Використання сучасних інформаційних технологій перетворило й саму форму книги. Вона стала віртуальної. Її електронний аналог вільно переміщається по комп'ютерних мережах. Потужний імпульс до розвитку одержала вся система російського книгорозповсюдження.

У рамках централізованої системи книгорозповсюдження при обмеженому числі суб'єктів книжкового ринку для її функціонування не було потрібно потужної інформаційної підтримки. У ринкових умовах, коли одночасно діють тисячі продавців книг, їхнім покупцям (індивідуальна й колективним) потрібна оперативна вичерпна інформація як про що вийшли, так і про заплановані до виходу виданнях.

Книжкова торгівля, будучи частиною системи комунікаційних відносин, виявилася в центрі проблем, пов'язаних з поширенням книги й інформацією про книгу. В умовах зростаючої конкуренції російський книжковий бізнес першим гостро відчув необхідність створення єдиного інформаційного простору для забезпечення вичерпною інформацією про видавничу продукцію.

При державній підтримці в сфері економіки книжкова торгівля фактично одержала інвестиції від держави для освоєння нових технологій в організації книготоргівлі і її інформаційній підтримці. Однак для ефективного використання отриманого ресурсу необхідно було його використання в інтересах усього співтовариства.

Сучасні інформаційні технології не ефективні на обмеженому просторі їхнього застосування. Ефект наступає при їхньому використанні в масштабі всього ринку й співтовариства користувачів. Усвідомлюючи це, ми просуваємо в практику такі технології, які дозволяють нам і нашим партнерам по бізнесі, мати вичерпну інформацію на будь-який момент про рух товару до його споживача[26, c. 14-15].

Інформаційна мережа вибудовується таким чином, щоб до книг, представленим в електронних картотеках виробників і покупців, був прямий доступ російських і закордонних користувачів. Фахівцями Центра інформаційно-комп'ютерних технологій ТД " Бібліо-Глобус" розроблені й автоматизовані операції прийому й передпродажної підготовки книг, впроваджена в повному обсязі система автозаказа книг зі складу в торговельні зали; розробляється просунута версія системи автозаказа книг у видавців.

Завдяки розвитку й застосуванню інформаційних технологій ТД "Бібліо-Глобус" добре знають як книготорговельного партнера й за рубежем. На американський ринок торговий дім представляє фірма "Russіan Story". Взаємодія із ГПНТБ дозволило нам представити через сайт свою продукцію в бібліотеці конгресу США. Сьогодні в постійній базі даних близько 80 тисяч назв книг. В оперативній базі даних відразу ж після замовлення користувачеві надається можливість оформити покупки до 20 тисяч назв, інші замовлення виконуються через видавництва з відстрочкою за часом.

У силу того, що в Росії поки ще тільки формується єдиний інформаційний простір, нам не вдалося поки вирішити завдання забезпечення користувачів нашою продукцією в повному обсязі. Через неповної й неоперативної, а головне, різнорідної (не стандартизованої) інформації, ефект взаємодії видавців, постачальників і користувачів знижується. Наприклад, між сегментами ринку - книговиданням, книжковою торгівлею й бібліотечною справою недостатньо розвинений зв'язок в області стандартизації, немає системи єдиних класифікаторів продукції, існує дублювання й паралелізм у розробці подібних інформаційних проблем з обліком тільки внутрішніх умов діяльності.

Проведення міжгалузевого дослідження зі створення єдиної інформаційної платформи для взаємодії видавців, книгопродавців і бібліотек, здійснюваного із цього року НІЦ "Економіка" і фінансованого МПТР Росії дозволить розв'язати головні вузли протиріч в інформаційному обслуговуванні споживачів.

Ціль роботи - створення системи ефективної взаємодії в області інформаційних технологій видавництв, передплатних агентств, книготорговельних організацій і бібліотек, зближення нормативної бази й проектування сучасної системи використання, обліку й зберігання електронних видань. Суть проекту полягає в розробці єдиних бібліографічних описів, класифікацій, форматів, депозитарію[32, c. 6].

До кінця 2002 року планувалось створити структуру й механізм депозитарію, у якому в електронній формі буде зафіксоване все, що видається в Росії. Здійснення проекту дозволить всім суб'єктам книжкового ринку взаємодіяти на одній мові й приступитися до створення повноцінного простору інформації для книжкового співтовариства й користувачів.

Для участі в побудові єдиної інформаційної платформи групою фахівців із суміжних сфер діяльності утворена суспільна некомерційна організація - Гільдія Книгарів Росії. Головні її завдання - обслуговування книжкового ринку, забезпечення інформаційної взаємодії видавництв, книжкової торгівлі й бібліотек. Комплекс послуг, пропонованих Гільдією, дуже широкий завдяки різним напрямкам діяльності вхідних у неї компаній. Гільдія пропонує також інформаційну й технологічну підтримку книжкової справи в цілому.

Сполучну роль у Гільдії грає концепція побудови інформаційних технологій, розроблена й здійснювана в ТД " Бібліо-Глобус". У її основі лежать наступні інформаційні принципи роботи з покупцем: воля вибору при придбанні книг і супутніх товарів; надання вичерпних відомостей про книжкову продукцію, що виходить у Росії й за рубежем; обслуговування на рівні міжнародних вимог.

Для реалізації поставлених завдань у ТД "Бібліо-Глобус" розроблений і впроваджений новий програмний технологічний і інформаційний комплекс. Він істотно підвищив функціональні можливості підрозділів підприємства. Особлива увага при його реалізації було приділено роботі підрозділів, що мають справу з інформацією: бібліографічній, довідковій і маркетинговій службам.

Програма бібліографічного опису книг забезпечила внесення в базу дані інформації про всіх вхідним на підприємство виданнях. З'явилися нові поля - "УДК" і "спеціальний визначник УДК". Кількість полів опису видання зросло в три рази. Розроблено програму пошуку видань, завдяки чому розширився використовуваний набір пошукових параметрів, підвищилася інформативність надаваних послуг. Програма безперервного аналізу залишків на складі й у торговельному залі дозволила в реальному режимі часу перейти на оперативне керування запасами й розробити систему автоматичного збору замовлень через мережу Інтернет. Розроблений також програмний модуль для оптових покупців, що володіє більшою функціональністю й забезпечує персональною реєстрацією користувачів.

Впровадження комплексу забезпечило можливість переходу на новий рівень інформаційного спілкування підприємства з видавництвами. Рух документації про товаропотоках з половиною партнерів здійснюється із застосуванням електронних носіїв інформації, включаючи Інтернет. Процес одержання й обробки інформації значно прискорився, розширився перелік послуг, надаваних клієнтам. Партнерам надається програмне забезпечення й сервісні послуги[21, c. 33].

Колективні й індивідуальні клієнти одержали доступ до системи інформації з можливістю комплектування через Інтернет. Першими скористалися з можливості оформлення замовлень через Інтернет бібліотеки. Послуга здійснюється за допомогою доступу до колективної інформаційної бази даних, що включає оптимальні асортименти вітчизняної й закордонної книжкової продукції: www.shop.bіblіo-globus.ru/wholesaler

Наведена технологія роботи з використанням Інтернет у цей час апробується на базі торговельних крапок, розташованих у ГПНТБ і МИПКРО (Московському інституті підвищення кваліфікації працівників утворення).

Система продовжує розвиватися. У технічному плані здійснюється: підтримка нових стандартів передачі інформації на основі єдиних електронних і бібліографічних форматів, нарощування пошукових параметрів, створення тематичних підписок. В інформаційному - заповнення додаткових полів опису. В організаційному - формування перспективної бази даних і системи попередніх замовлень на основі тематичних планів видавництв, а також пошуку рідких видань і малотиражної літератури.

ЗАТ " Мк-Періодика", як член Гільдії Книгарів, надає свої традиційні послуги й одночасно нарощує нові можливості для бібліотек. Фірма має партнерів в 46 країнах миру й працює більш ніж з 500 закордонними організаціями, займаючись експортом і імпортом періодичних видань. Російським бібліотекам фірма пропонує більше 80 тисяч найменувань іноземних журналів і передплату на будь-яке інше періодичне закордонне видання. Новою послугою, пропонованою фірмою, є обслуговування бібліотек російською періодикою з використанням каталогу фірми на російську періодику для іноземних клієнтів. Цим каталогом бібліотеки користуються, щоб зорієнтуватися при веденні міжнародного книгообміну. Для російських організацій фірма пропонує піврічну підписку, бібліотекам за спеціальними цінами періодику країн СНД.

Новою пропозицією для бібліотек є послуга "Мк-Періодики" по відправленню літератури за рубіж у рамках міжнародного книгообміну. Для зручності клієнта створена сторінка в Інтернет (www.perіodіcals.ru). Клієнт із її допомогою може сформувати замовлення, використовуючи можливості тематичного відбору видань[9, c. 118-119].

Російська книжкова компанія "Бібліон" створена для найбільш повного задоволення потреб покупців в іноземній літературі, а також для ознайомлення закордонних читачів з новинками російських видавництв. "Бібліон" здійснює поставку на книжковий ринок Росії різноманітного асортименту закордонних книг і експортує книги російських видавництв. Фірма виконує замовлення державних і комерційних організацій, бібліотек і приватних осіб на імпортні книги по всіх галузях знань. Пряма поставка книг дозволяє постійно розширювати й обновляти асортименти книг відповідно до вимог клієнтів за помірними цінами.

Гільдія Книгарів прагне розподілити зусилля між своїми членами так, щоб максимально забезпечити їхня взаємодія з будь-якими партнерами на ринку, надавши їм якісний сервіс і волю вибору.

Новий підхід до книгорозповсюдження вимагає постійного вдосконалювання нашої діяльності. Зусилля спрямовані на те, щоб забезпечити клієнтів попередньою інформацією про видання. Поставлено завдання одержувати попередню інформацію не тільки на видавничу продукцію, але й на малотиражні видання, що випускаються численними навчальними й науковими організаціями й вузами, адміністрацією фірм і підприємств. Формується база даних ретроспективних видань із метою виявлення книг колишніх років випуску, що не втратили свою актуальність і потребуючі перевидання. Продовжують удосконалюватися умови передачі інформації різним клієнтам. Для з і бібліотек з'явиться можливість одержання даних про книги й періодику у форматах UNІMARC і RUSMARC.

Зусилля ТД " Бібліо-Глобус" і його партнерів по Гільдії книгарів Росії спрямовані на те, щоб просувати на російському ринку й у книжковому співтоваристві в цілому ідеї інформаційної консолідації й прямого доступу споживачів до інформації. На наш погляд, рух у цьому напрямку усе більше підтримують і інші суб'єкти книжкового ринку. Бібліотеки Росії щодо цього могли б зіграти роль користувача-каталізатора, забезпечуючи позитивні імпульси, які йдуть від читачів до видавців і до книжкової торгівлі[7, c. 3-4].


Розділ 3. Стан та організація торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля»

3.1. Загальна характеристика компанії «Клуб сімейного дозвілля»

Дистрибуційний центр компанії «Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», який належить DirectGroup Bertelsmann міжнародного медіа-холдінгу. На ринку України ця компанія вже дев’ять років. За весь час роботи у книжкову бізнесі вона розвивалася та вдосконалювала процеси співробітництва між своїми клієнтами-читачами.

Компанія «Клуб сімейного дозвілля» - одинз лідерів на українському ринку друкованої продукції. Вона випускає книжкову продукцію у великому спектрі напрямківвід художньої літератури до всіляких довідників і порадників. Компанія самостійно організує збут своєї продукції по трьох головних каналах: поштою, через мережуІнтернет, а так само через власну мережумагазинів у різних містах України. Крім того, частково продукція клубупродається в універсальних книгарнях більшості міст.

Споконвічно діяльність організації починалася зпоштових продажів, орієнтація в основномуна них збереглася й зараз і саме від цього видупродажів компанія дістає найбільший прибуток. Утакого способу продажу книжкової продукції існує ряд недоліків(вони здебільшого ставлятьсяй до продажів через мережуІнтернет): високі витрати на пересилання продукції, покладені на споживача негативно позначаютьсяна обсягахпродажів, так само як і затримки в часі при пересиланні. Перевагою даного видупродажів для покупців євідсутність необхідності виходити з будинку, бажаючи купити книгу, і можливість робити вибір у спокійній домашній обстановці. Перевагами покупки в магазині ємоментальність одержання замовлення, а так само можливість детально розглянутий самостійно ознайомитися зізмістом книги або іншого товару.

У Харковівже є одинмагазин «Клубусімейного дозвілля», що перебуваєна проспектіМаршала Жукова, 3а. Але цього року за результатами основної діяльності за минулий рік, утворився нерозподілений прибуток, якої б вистачило на організацію нового магазинакомпанії. Це б дозволило б розширити географічне розташуванняпокупців, збільшити обсягизбуту.

Компанія «Клуб сімейного дозвілля» займаєтьсяпоштовим, магазинним й Інтернет-продажами книжкової продукції серед населення міст і інших населених пунктів України. Основна маса покупців зосереджена у великих містах, у деяких з яких і перебувають«Клубні» магазини.

Найбільше число - 40% - респондентів висловилися за характеристику «порівняно низькі ціни» як за найбільш привабливу рису магазина«КСД». Меншавідноснакількість досліджуваної аудиторії, що склало третинареспондентів (33%), відзначили високаякість обслуговування. За зручне розташування, як за найбільш привабливу характеристику існуючого магазина«Клубу», висловилося всього27% опитаних.

Поштові покупки найбільш зручними вважають 15% 18- ти 25- літніх споживачів (які в цілому становлять 20%), і по 25% у віці від 26 до 40 і від 41 до 60 років (відповідно тридцятимільйонних 38 і 40% всіх споживачів). Не зручними поштові покупки вважають лише по 2 % респондентів з кожної вікової категорії, а не завжди вони зручні в більшості випадків для людей у віці від 41 до 60 років. Це можна пояснити бажанням людей старшого віку бути більше впевненими в тім, що вони купують і в тім, що це відповідає їхнім потребам, а так само тим, що переваги людей більш молодого віку більше різноманітні.

3.2. Маркетингові підходи до формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля»

Формування асортименту ускладнюється лімітуючими факторами: наявністю коштів, сезонністю коливань попиту, низькою платоспроможністю населення. В цих умовах формування асортименту книгарні стає творчою роботою, в якій працівники можуть виявити свої знання та здібності. А вони мають відносну свободу при виборі та замовленні книжок, методів вивчення попиту населення на літературу, але при цьому дотримуються встановлених принципів формування асортименту, що дозволяють створити індивідуальність окремо взятої книгарні.

Сутність маркетингової товарної політики книготорговельного підприємства ототожнюється з визначенням і підтримкою оптимальної структури товарів, що реалізується для досягнення поточної та довготермінової господарської та іншої мети підприємства. Товарна політика на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» передбачає визначення оптимального асортименту товарів і постійного оновлення, її предметом є також якість товарів, дизайн, пакування, товарна марка, ступінь відповідності потребам споживачів. Обов'язково береться до уваги додаткова користь, яку дають споживачам товари певного підприємства порівняно з аналогічними товарами конкуруючих фірм, а також частота оновлення асортименту. В найбільшому узагальненні товарна політика має передбачати напрямок дій та сукупність заходів, завдяки яким забезпечується наступність стратегічних та оперативних рішень у сфері розроблення товарного асортименту. Відсутність у книгарні саме такої концепції може призвести до того, що рішення стосовно структури асортименту будуть прийматися лише під тиском зовнішніх обставин[11, c. 57].

Важливою умовою підтримання оптимальної маркетингової товарної політики на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» є дотримання визначеної процедури аналізу та прийняття остаточних рішень. З цим, звичайно, пов’язують такі дії:

• чітке визначення та окреслення мети збуту на перспективу;

• наявність стратегії збутової діяльності підприємства;

• знання умов ринку та його вимог.

Слід зазначити, що у вирішенні завдань товарної політики має превалювати стратегічний підхід — довготривалий курс реалізації продукції, який передбачає досягнення головної мети підприємницької діяльності. Зрозуміло, що прийняття відповідальних господарських рішень потребує ретельного вивчення всього комплексу питань, які формують товарну політику, її центральним моментом є, пошук оптимальної структури асортименту, в нашому випадку друкованої продукції. Для цього здійснюється професійний аналіз за такими критеріями. По-перше, залучення та збереження тих споживачів у вибраних сегментах ринку, які забезпечують стабільний стан на ринку в поточний момент та у довготерміновому аспекті. По-друге, оцінювання різних варіантів з погляду максимізації прибутку. Використання незалежних консультантів для оцінювання таких варіантів робить можливим переборення обмеженості власних працівників, чия заангажованість і "фірмовий патріотизм" зрозумілі, проте саме вони часто стають суттєвою перешкодою для опрацювання можливих альтернатив.

Велику роль відіграє маркетингова товарна політика на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» у збереженні й розвитку підприємства як завершеної соціально-економічної системи. Мету підприємства умовно можна розподілити за трьома великими напрямами: відшкодування ресурсів; забезпечення гарантій збереження фірми; створення умов для її розвитку. Найважливими показниками досягнення цього вважають: обсяг збуту; відшкодування змінній і постійних витрат; прибуток та зниження собівартості; ніша на ринку.

Рівень різноманітності продукції, що виготовляють окремі підприємства, визначається за допомогою показників її асортименту. Глибоку, якісну оцінку товарної пропозиції можна отримати за допомогою вивчення асортименту продукції підприємства. Під останнім, звичайно, розуміють набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований за назвами, видами, типами. Така група товарів тісно пов'язана схожістю функціонально-корисних властивостей, особливостей виготовлення, обігу і споживання в межах однакового діапазону цін. Для кількісної оцінки товарного асортименту (а це, безперечно, стосується й книжкового) використовують такі показники, як: його глибина, широта, насиченість. Найчастіше показники ширини і глибини беруть до уваги, коли приймають рішення щодо збільшення випуску окремих найменувань продукції, а також коли оцінюють насиченість асортименту в цілому, виходячи із обставин, що склалися, а також керуючись власною стратегією маркетингу, оскільки широкий асортимент робить можливим диверсифікацію пропозиції. Різноманітність продукції дає змогу орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення покупок в одному місці, що потребує залучення значних коштів. Глибина асортименту книгарні створює умови для задоволення потреб покупців різних сегментів щодо одного товару, а також для інтенсивнішого використання торгових приміщень, проведення ефективної цінової політики. Все це сприяє підвищенню конкурентоспроможності товару та додаткової продуктивності. Проте прагнення до вичерпного асортименту значно збільшує витрати на створення і підтримку необхідних запасів, породжує конкуренцію серед окремих асортиментних груп товарів через їхню надмірну схожість[2, c. 134-135].

Слід враховувати, що зміни в асортиментній політиці на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» породжують такі чинники:

• зміни в товарному асортименті конкурентів;

• необхідність збільшення збуту.

Асортиментне ядро складають комплекс основних, про-відних видань (економіка, правознавство, шкільна література), які визначають "обличчя" і тип книгарні.

Асортиментний мінімум — це основні видання кожного розділу асортименту, які присутні у певній книгарні.

Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Саме вони визначаклтц які видання потрібно вилучити із реалізації. З цією метою застосовують спеціальний аналіз, варіантом якого є так званий АВС-аналіз. Згідно з ним товари поділяються на три класи за одним із трьох критеріїв: збут, прибуток, відшкодування витрат. До категорії "А" відносять частину асортименту, з якою пов'язується великий (до 50 %) внесок у загальний збут; до категорії "В" — продукцію із внеском у загальний обсяг продажу до 25 %, а до категорії "С" — від 25 % і нижче.

В асортименті видань книготорговельного підприємства представлена література таких розділів: "Філософія, соціологія"; "Історія. Історичні науки"; "Економіка. Еко-номічні науки"; "Держава і право. Юридичні науки"; "Інформатика"; "Освіта. Педагогічні' науки"; "Художня література"; "Дитяча література"; "Література з мистецтва, мистецтвознавства". Що ж до типологічної характеристики, то в асортименті книгарні не виключена наявність таких типів видань: офіційні; навчальні; довідкові; науково-популярні.

Найважливіша функція на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» — вивчення попиту, оскільки від цього залежить отримання прибутку. Зокрема вивчення попиту необхідне для складання замовлень та формування асортименту книжкових товарів роздрібної книготорговельної мережі, для забезпечення виконання контрольних цифр.

Книгарні вивчають попит населення, використовуючи економічні, соціологічні та організаційні методи. До економічних методів відносять: економіко-статистичний, торгово-економічний, обліково-реєстраційний. Економіко-статистичний метод — збирання, систематизація та аналіз інформації про склад, чисельність населення та профіль району, що обслуговується. Торгово-економічний метод — аналіз відомостей про надходження, реалізацію та залишки книжкової продукції за певний період. Обліково-реєстраційний метод застосовується при аналізі зібраних замовлень від покупців. Соціологічний метод у книжковій торгівлі — це збирання інформації про вплив соціологічних, демографічних, психологічних та інших факторів на потреби покупців.

Організаційні методи дають можливість вивчити попит населення за допомогою заходів організаційного характеру, наприклад виставок-продаж, Зустрічей з авторами книжок й працівниками видавництв, книжкових ярмарків, тематичних вечорів, свят книжок тощо. Мета вивчення попиту населення для книготорговельного підприємства — правильне формування асортименту товарних запасів. На його асортиментний профіль впливає ряд факторів. Передусім працівники книгарні при формуванні асортименту звертають увагу на місцезнаходження магазину; культурно-економічний профіль району, що обслуговується; чисельність населення та його соціальний склад; торгову площу магазину; обсяг товарообігу книгарні.

Вивчення попиту покупців, знання основних потреб населення в книжковій продукції, обізнаність про хід розвитку громадського життя, науки, техніки, літератури та мистецтва є основною умовою кваліфікованого розроблення замовлень[9, c. 120-121].

За характером попит на книжкові видання можна поділити на такі види:

• фіксований або твердо сформований попит — подається покупцям як замовлення на конкретне видання;

• альтернативний попит — формується в результаті вибору, огляду, додаткових пропозицій, рекомендацій продавця стосовно тематики, яка цікавить покупця;

• імпульсивний попит — формується під впливом огляду видань безпосередньо у магазині.

Завдяки альтернативному й імпульсивному попиту книгарня веде активну пропаганду та рекламну роботу безпосередньо в торговельному залі. Головна особливість альтернативного попиту — взаємозамінність видань, які хотів би придбати покупець. При відсутності потрібного видання покупцеві можна запропонувати аналогічне.

Імпульсивний попит у книгарні виникає при умові, якщо покупець бачить книжку, може її взяти у руки, подивитись.

Прийняття рішень щодо формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля» залежить від фінансових можливостей магазину, глибокого знання ринкової політики, від розміщення книгарні, від місця його розташування, а також від загальної купівельної спроможності споживачів. Слід зазначити, що важливим напрямом у формуванні асортименту є вивчення товарообігу малоефективних видань, тобто тих, які втратили цінність і приносять книгарні лише збитки. Тому необхідні чіткі критерії їхнього вилучення.

Ефективність управління асортиментом виявляється в тому, щоб втілити реальні можливості книгарні у такому сполученні книжкової продукції, яка б задовольняла потреби покупців на високому рівні та давала можливість отримати максимальні прибутки.

Крім внутрішньої бухгалтерської звітності та інших даних, керівництву книготорговельного підприємства можуть знадобитися кон’юнктурні огляди ринку, дослідження купівельних переваг, прогнозування обсягу продажу в регіонах, розрахунки ефективності маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження — це система збирання, класифікації, аналізу й подання даних щодо сфери зацікавленої діяльності організації на ринку — поведінка, потреби, відносини, мотивація окремих осіб й установ у контексті їхньої економічної, суспільної, політичної та щоденної діяльності). Цей процес вбирає п'ять етапів: визначення проблеми і об'єкта дослідження; розроблення схеми дослідження; збирання інформації; її аналіз; підготовка і подання звіту (висновків)[25, c. 154-155].

На першому етапі слід сформулювати вимоги до дослідження та визначити його об'єкт. Дослідження, як правило, розпочинають із з'ясування можливості збирання вторинної інформації тобто такої, що була вже якось опрацьована. Вторинна інформація — це дані, зібрані заздалегідь з метою, що відрізняється від тієї, яка. пов'язана з вирішенням досліджуваної проблеми. Незалежно від того, чи достатньо її для одержання кінцевого результату, низька ціна та порівняно оперативна доступність її є чи не обов'язковою умовою опрацювання спочатку вторинної інформації, а потім вже переходу до аналізу первинних даних. Джерела такої інформації можуть бути: внутрішні (річні звіти підприємств, баланси, огляди); зовнішні (книжки, періодика тощо).

До переваг вторинної інформації, окрім низької ціни та оперативності її одержання, належать:

• можливість мати комплексне уявлення про сукупність проблем, які зацікавили;

• достовірність;

• наявність кількох джерел інформації.

До недоліків можна віднести: не гарантовану надійність інформації; ймовірність відсутності вкрай необхідних даних; наявність нерідко суперечливих показників; інформація може бути застарілою; не завжди зрозуміла методологія проведення дослідження.

Але попри всю цінність вторинних даних, більшість маркетингових досліджень передбачають збирання первинних даних — інформації, одержаної вперше для розв'язання чітко визначеної проблеми. Первинні дані хоч і обходяться дорожче, але завжди відповідають меті дослідження. їх одержують за допомогою різних конкурентів. Переваги первинних даних полягають у тому, що: збирають їх відповідно до чітко визначеної мети конкретного . дослідницького завдання; методологія збирання інформації відома і контролюється підприємством; результати доступні для компанії і обмежені для конкурентів.

До недоліків первинних даних відносять, як правило, те, що збирання такої інформації може забрати багато часу, витрати на це досить відчутні, та й взагалі компанії не завжди під силу виконати таку роботу.

Є кілька методів збирання первинних даних:

1. Спостереження. Застосовуючи цей метод, дослідник може, перебуваючи серед покупців, продавців, збирати й узагальнювати інформацію про товар, який зацікавив його, зміну попиту на нього тощо.

2. Підготовка оглядів. Огляди доцільно використовувати при розробленні характеристик нового товару, складанні рекламних текстів, підготовленні заходів щодо стимулювання збуту, дослідженні каналів руху товарів.

3. Експеримент. За допомогою цього методу можна ви-явити реакцію досліджуваної сукупності людей на певні фактори чи зміну їх. Мета цього методу — перевірити робочу гіпотезу та виключити інші гіпотези. Цей метод збирання даних застосовують при вивченні таких проблем маркетингу, як визначення способу навчання торгового персоналу і рівня цін.

4. Для підготовлення оглядів і певною мірою експериментів застосовують анкетні опитування.

У процесі дослідження слід визначити також методи контактів з респондентами. Так, опитувати можна по телефону, поштою, шляхом особистих інтерв'ю та іншими способами. Таким чином, у книгарні працівники надають перевагу методу особистих інтерв'ю, тобто опитувань безпосередньо покупців. Після завершення збирання інформації вони із сукупності даних відбирають найвагоміші, які згодом можна використовувати при замовленні літератури.

Наступним кроком роботи з літературою є замовлення книжкової продукції, необхідної книготорговельному підприємству, яку воно зобов'язується прийняти та оплатити на основі юридично оформленого документа [24].

Воно здійснюється на кожне видання в кількості примірників та в сумарній вартості на основі прайс-листів, сигнальних примірників, рекламної інформації про нові видання, рекламної продукції, що надходить до книгарні. Після того, як вона отримала необхідну рекламну інформацію, здійснюється складання замовлень.

А їм передує підготовча робота, яка полягає в економічному аналізі всієї господарської діяльності магазину, в аналізі виконання контрольних цифр товарообігу, стану товарних запасів, в аналізі асортименту книжкової продукції. Після цього узагальнюються результати попиту, які книгарня попередньо зібрала.

Стимулювання збуту доповнює інші методи просування товару, при цьому використовують різноманітні засоби активізованого впливу, здатні на прискорення чи посилення відповідної реакції ринку. Об'єктом уваги можуть бути покупці, посередники і співробітники книготорговельного підприємства. Засоби стимулювання збуту щодо кожного з них, як правило, різні. На покупця найбільше впливають через знижки, демонстрації, розповсюдження зразків.

Найрозповсюдженіші форми впливу на посередницькі фірми — проведення торговельних конкурсів, реклама, продумана система знижок. Ефективна праця співробітників підприємства стимулюється преміями. Методи матеріального заохочення слід добре продумати, оскільки при його постійному застосуванні воно може знецінитися, а образ підприємства — постраждати. Вибираючи комплекс стимулювання збуту, книготорговельне підприємство має визначити його мету, завдання, засоби, підготувати відповідну програму, апробувати її, контролювати хід виконання, оцінити отримані результати, вносити необхідні корективи. Варто пам'ятати, що стимулювання збуту залежить від маркетингової стратегії, визначається нею, а також цільовою орієнтацією підприємства, специфікою його товару

Матеріальне заохочення працівників книгарні спонукає їх пропагувати актуальність нових видань, що надійшли до магазину, чутливо реагувати на зауваження покупців, тим самим розширюючи їхнє коло. На це ж спрямовані й професійні зустрічі, спеціалізовані виставки. Підтримуючи контакти з традиційними партнерами, урізноманітнюючи їхні форми, книгарні збільшують обсяги продажу.

Основним джерелом просування товару є реклама, тобто цілеспрямований інформативний вплив опосередкованого характеру на споживача.

Розрізняють такі види реклами:

• пояснювально-пропагандистська (для просування конкретної ідеї);

• реклама марки (визначеного марочного товару);

• реклама розпродажу (оголошення про розпродаж за зниженими цінами);

• рубрична реклама (поширення інформації, про продаж, послуги та події).

Залежно від призначення, реклама книготорговельного підприємства поділяється на:

• інформативну, яку застосовують на етапі виведення товару на ринок, у період створення первинного попиту (інформують про новинку, про зміну цін тощо);

• запобіжну, яку використовують на етапі, коли підприємство формує вибірковий попит, зважаючи на конкурентів;

• нагадувальну — до неї звертаються, щоб підтвердити раніше прийнятий вибір.

Перед тим як вибрати засіб поширення рекламного звернення, книготорговельні підприємства всебічно вивчають такі фактори: специфіку товару; характер цільової аудиторії; охоплення ринку; частоту звернення; ступінь впливу; тривалість репрезентації; вартість.

Головними розповсюджувачами реклами є засоби масової інформації, в тому числі й газетні їхні переваги загальновідомі: оперативність, охоплення місцевого ринку. Що ж до обмежень, то вони пов'язані передусім з невеликою якістю відтворення, порівняно невеликою аудиторією "вторинних читачів", нетривалістю існування і дії.

Обслуговування покупців у книгарні — це складний, багатогранний процес, спрямований на задоволення попиту населення в друкованій продукції при максимальному скороченні затрат на її придбання, тобто економії вільного часу. Кількість операцій і їхня складність у процесі книготорговельного обслуговування в книгарні залежить, передусім, від характеру попиту покупця.

У випадку, коли покупець купує книгу, яка не потребує попереднього ознайомлення, комплекс операцій носить технічний характер і складається з таких частин: інформування покупця про наявність книжки в асортименті, її ціну, видача книжок в обмін на оплачений касовий чек.

Коли ж покупця цікавить маловідоме йому видання з певної тематики, то він придбає його за умови огляду та ознайомлення зі змістом. Часто на остаточне рішення про придбання книжки впливає рекомендація продавця книготорговельного підприємства. Тоді процес обслуговування складається з наступних операцій: виявлення попиту покупця, ознайомлення з асортиментом і одночасно консультація; відбір книжок відповідно до запиту покупця; отримання оплаченого чека; перевірка якості книжки; її видача покупцеві.

Процес обслуговування покупців потребує високої професійної підготовки. Від продавця вимагається добре знання асортименту книгарні, швидке знаходження потрібного видання, чітка техніка рухів. При професійному обслуговуванні працівник книгарні грамотно виявляє попит покупця, кваліфіковано рекомендує літературу, вміло пропонує іншу книжку замість відсутньої[9, c. 121].

Книготорговельне підприємство укладає угоди про поставку літератури з багатьма видавництвами, переважно з тими, що випускають навчальну.

Сьогодні немає документів, які б регламентували поставку. Зараз всі друковані видання, що випускаються державними та недержавними видавництвами, надходять до книгарень на основі угод про поставку неперіодичних видань, що укладаються між видавництвом і книготорговельним підприємством.

Без продуманої товарної політики не можливе існування в ринкових умовах жодного книготорговельного підприємства. Це добре розуміють працівники тих книгарень, де сповідуються навички торговельної діяльності.

Однією з найважливіших проблем маркетингу книгарні є взаємовідносини з видавництвами, їхня співпраця спрямована на реалізацію таких завдань, як аналіз, прогноз, формування попиту, вибір раціональних шляхів руху книжкової продукції, поставка товарів в книгарню, організація обслуговування покупців.

Доцільно створити на обласному рівні маркетингову службу, яка б займалась маркетинговими дослідженнями на книжковому ринку, яка б сприяла розробленню асортиментних концепцій видавництв і узгоджувала б їх з книготорговельними підприємствами, сприяла б взаємовигідній співпраці видавництв з гуртовою та роздрібною книжковою торгівлею.

Ця служба здійснювала б інформування книговидавців і працівників книжкової торгівлі про результати збуту різних видань, виявленні величини попиту.

3.3. Управління асортиментною політикою на основі стратегій зростання та життєвого циклу видавничої продукції

Управління асортиментною політикою — це комплекс маркетингових рішень щодо добору назв, накладу (або розміру партії поставки — в книготорговельній діяльності), а також усієї маркетингової програми супроводження видання на ринку. Управління асортиментною політикою є однією з основних умов забезпечення видавцям та книготорговельним підприємствам: а) завоювання уваги споживачів цільового ринку; б) нарощування обсягів продажу та збільшення ринкової частки; в) відтак — набуття стійких ринкових позицій.

Засадами маркетингового управління асортиментом видавничого репертуару та книготорговельних запасів є принципи життєвого циклу товару та обрані маркетингові стратегії зростання. Розрізняють три основні його маркетингові стратегії: інтенсивне; інтегративне та диверсифікаційне.

Маркетингова стратегія інтенсивного зростання передбачає збільшення ринкової частки й обсягів продажу шляхом інтенсифікації зусиль в основній сфері діяльності.

Інтегративне зростання передбачає розширення обсягів діяльності внаслідок об'єднання організацій (фірм, підприємств) у сфері однорідного за суттю бізнесу.

Маркетингові стратегії диверсифікації передбачають входження в нові сфери бізнесу, які не пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Стратегія розвитку ринку означає пропонування існуючих назв видань новим сегментам споживачів, тобто адаптацію уже випробуваних для видавництва видань (чи для книготорговельного посередника асортименту товарних запасів) для нових сегментів споживачів, а також розвиток нових географічних сегментів ринку. В першому випадку — це розширення тематичних груп видань за читацькою адресою. Наприклад, видання юридичної літератури для висококваліфікованих фахівців або початкуючих бізнесменів, або ж для пересічного громадянина.

Розвиток нових географічних сегментів у видавничій справі здійснюється через проникнення на нові географічні ринки з використанням принципово нових каналів розподілу видань, нетрадиційних точок продажу (супермаркети, автозаправки, аптеки тощо). Більшість відвідувачів таких місць рідко бувають у книгарнях чи на книжкових базарах. Проте принципи організації торгівлі в супермаркетах, використання засобів мерчандайзингу спонукають відвідувачів ставати імпульсивними покупцями видавничої продукції. Для стаціонарної роздрібної торгівлі (книгарні) проникнення на нові географічні сегменти може здійснюватись з використанням пересувної форми книжкової торгівлі.

Стратегія розвитку товару означає модифікацію товару фірми та його якісних параметрів для існуючих споживачів. Наприклад, видавництво спеціалізується на суспільно-політичній літературі, а вирішило видавати художню літературу (або навпаки). Така діяльність пов'язана з добором у штат редакторів іншого напряму кваліфікації, маркетинговим дослідженням сегментів-споживачів, оцінкою власних можливостей.

Простіше такий процес здійснювати книготорговельному підприємству. Можливий маркетинг пробних (пілотажних) продажів декількох (інколи й одного ) примірників видань для вивчення попиту.

Інтегративне зростання передбачає розширення обсягів продажу та частки ринку внаслідок об'єднання з іншими сферами бізнесу в одній галузі. Наприклад, книговидання та книгорозповсюдження, книговидання та поліграфії, постачання паперу та книговидання тощо.

Маркетингові стратегії диверсифікації передбачають вихід поза межі традиційного бізнесу. В книговидавничій справі на практиці таке суміщення сфер бізнесу майже не зустрічається, хоча у статуті багатьох видавничих організацій передбачаються різні можливі напрями диверсифікації.

Горизонтальна диверсифікація означає пропонування ринкові нових товарів і послуг, які технологічно не пов'язані з існуючими, але призначені для існуючих клієнтів.

Конгломеративна диверсифікація — це стратегія пропонування ринкові товарів і послуг, аж ніяк не пов'язаних з існуючим бізнесом і під силу лише фінансово потужним фірмам.


Висновки

Отже, у цілому ситуація в українській книговидавничій справі на кінець 90-х років минулого століття характеризується такими особливостями:

- знизилася до критичної межі кількість освітніх та наукових видань (за назвами і накладами), що спричинило до поглиблення кризи освіти і науки в державі;

- припинилося бюджетне фінансування бібліотек і цільових видавничих проектів, покликаних забезпечити поповнення фондів бібліотек, що стало головною причиною різкого зубожіння останніх і, відтак, обмеження інформованості населення та зниження його інтелектуального потенціалу;

- падає авторитет країни в очах європейської спільноти, яка почала сприймати Україну як державу, де влада не опікується книгою, освітою, культурою;

- Україна стала джерелом прибутків для видавництв ближнього закордоння, які, використовуючи податковий тиск влади в Україні на власних виробників та протекціоністські закони своїх держав, мають змогу поставляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в поліграфічному відношення книжкову продукцію;

- втрачаються кваліфіковані фахівці, а отже, знижується загальний фаховий рівень видавничої сфери, зростає кількість підприємств, які припиняють видання книжок і перепрофілюються;

- прогресує занепад поліграфічних підприємств, спричинений значним зменшенням замовлень, а також моральним і фізичним старінням обладнання, пов'язаним з браком коштів на його модернізацію;

- стрімко зросла собівартість української книги, внаслідок чого вона стала недоступною пересічному читачеві.

Отже, досвід РФ має бути врахований та використаний в процесі формування правових засад інформаційної діяльності в Україні. Необхідним є удосконалення національного законодавства для підтримки вітчизняного книговидання. В законодавстві має бути передбачений більш широкий спектр пільг для видавничих, поліграфічних, книгорозповсюджувальних організацій, зокрема, звільнення від ПДВ операцій по випуску та виготовленню видавничої продукції, звільнення від оподаткування прибутку від випуску продукції наукового, культурного, освітнього значення в частині, що зараховується в бюджет, а також прибутку, що спрямовується на розвиток матеріально-технічної бази, поширення на книговидання пільг, встановлених для ЗМІ. Правовими документами мають бути більш чітко окреслені умови приватизації і створення видавництв та інших організацій видавничої галузі. Важливим є також усунення протиріч в законодавстві. Це є необхідним для підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного видавничо-поліграфічного комплексу, створення децентралізованих джерел інвестування інформаційної сфери, забезпечення інформаційної безпеки України.

В умовах реформування видавничої системи України, з'явилося кілька сотень нових господарських суб'єктів, які є не лише виробниками книжки-товару, а й її продавцями, тобто виконавцями основної функції господарчого суб'єкта в ринковій економіці. Паралельно відбулись зміни в книгорозповсюдженні, коли стара адміністративно-командна вертикаль книжкової торгівлі (Укркнига— облкнигорг — книгарня), що виконувала функції розподілу книжок, більше не діє, серйозної деформації зазнала роздрібна ланка, що призвело до цікавої ситуації — видавництва не мають, як і де збути товар, а книгарні — чим торгувати.

При управлінні товарною політикою важливими маркетинговими рішеннями є визначення обсягів тиражів, їхніми додрукам і відповідно видавничих витрат та їхньої ефективності.

Заходи товарної політики стосовно видавничої продукції охоплюють зміст видання як основну споживчу вартість, якість редакторсько-художньої підготовки та параметри матеріальної форми, якість поліграфічного виконання, знаність автора, популярність видавничої та (чи) торговельної марки, створення відповідних умов товароруху по каналах розповсюдження (зокрема, умови поставки та обсяг книготорговельних послуг), а також рекламно-інформаційну підтримку на ринку та гарантії й послуги післяпродажного обслуговування.


Список використаної літератури

1. Бланк И.Л. Торговий менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 405 с.

2. Бондаровский И.Б., Вишнякова ТВ. Основы книжной торговли. — М.: Высш.шк., 1984. —335 с.

3. Бондаровский Й. Б. Основи книжной торговли. — М.: Высш. шк., 1984.

4. Выкладка и реклама книг в американских книжных магазинах / Книжная торговля: Науч.-техн. информ. сборн. / Информпечать. — 1993. — Вып. 5. — С. 12—13.

5. Гнатюк М. Книжкове місто з фонтаном для закоханих // Кн. клуб+. — 2002. — № 2. — С. 17—24.

6. Грет Г.П. Организация распространения печатной продукции розничных книготорговых предприятий // Книжная торговля: Науч.-техн. информ. сборн. / Информпечать.— 1997. — Вып. 1. — С. 1—7.

7. Грет Г.П. Товародвижение в книжной торговле // Книж.торговля: Науч.-техн. информ. сб. /Информпечать. — 1997. — Вып. 2. — С.З—7.

8. Гунич Т.С. Экономика книжной торговки. — 2-е изд. — М: Книга, 1982. — 208 с.

9. Дайновська СМ. Маркетинг у діяльності книготорговельних підприємств // Поліграфія і вид. справа. — 1993. — Вип. 28. — С 118—121.

10. Десять кращих київських книгарень // Кн. огляд. — 2001. — № 6. — С 25—28.

11. Искусство торговать / под общ. Ред. Кумос СИ. — М.: "Моск. финанс. об-ние", 1995.

12. Капуста О. Книгарні за кордоном: каталонська специфіка // Кн. огляд. — №9,2001. —С. 28.

13. Книгарня, що сяє.//Кн. огляд. — 2002.— № 1—2, —С. 32—34.

14. Книговедение: Энциклопедический словарь/ Ред. коллегия: Н.М. Сикорский (гл. ред.) и др. — М.:Сов. энцикл., 1982.— 644с: 12 ил.

15. Книжная торговля: Документы и материалы: Справочное пособие. — М.: Книга, 1980. — С.291.

16. Книжная торговля: Исследования и материалы. Сб. ст. — М.: Книга, 1974.

17. Книжная торговля: Исследования и материалы: Сб. ст. — М.: Книга, 1980.

18. Книжная торговля: Опыт. Проблеми. Исследования. —М.: Киша, 1988.

19. Кузнецов А.П. Экономика книжной торговли. — М.: Книга, 1985. — 304с.

20. Лозниця B.C. Психологія менеджменту. — К., 1997. — 242с.

21. Луків Т. Книгарня вашої мрії //Кн. огляд.—№ 4,2001. — С. 33.

22. Организация ассортиментной работы в книготорговой сети: Норм. док. — М: Книга, 1984.

23. Организаг/ия и методика изучения спроса населения и коньюнктуры торговли. — М: Экономика, 1995. — 270 с.

24. Организация технологии книжной торговли (Под ред. Васиной Й. С. и Говорова А. А.). — М.: Книга, 1987. — 352с.

25. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Серегина Т.К.. Шах}>рин В.Г. Рекламная деятельность: Учебн. для студ. высш. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информ.-внедренч. центр "Маркетинг", 2001. — 364 с.

26. Правила торгівлі та інші нормативні документи торг, діяльності: 36. закон, актів.— Л., 1995. — 43 с.

27. Правила торговли. — X.: Конус, 1998. — 208с.

28. Правила торговли: оптовая и розничная торговля продовол. и непродс-вол. товарами. Собр. норматив., док./Сост. Корненко В.А. ЛТХ. — Ко-мерц. 1998,—18 с.

29. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 1999. — 108 с.

30. Сербін О. Відділ оперативної поліграфії в книгарні: об'єктивна необхідність в умовах адаптації до ринку. / Олег Сербін // Вісн. Кн. палати. — 2003. — №11. —С 23—26.

31. Скоморовський В. Націонагіьне книговидання на торговельних роздоріжжях // Уряд, кур'єр. — 1998. — 7 лип. — С 10.

32. Степурин І. Книжковий маркетинг: канали розповсюдження книжок // Кн. клуб+. — 2002. — № 2. — С 4—6.

33. Утков В.Г Что нужно знать каждому о книжной торговле?. — 2-е изд. — М: Книга, 1980. — 64с.

34. Хисрик Р.. Джексон Р. Торговля и менеджмент продаж. — М.: Филинь, 1996.

35. Цыбульский Р. Книжная торговля в современном обществе. — М.: Книга, 1982.

загрузка...
Top