Функції книжкової палати України

Вступ.

1. Статус, структура та функції Книжкової палати України.

2. Наукова діяльність Книжкової палати України імені Івана Федорова.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Книжкова палата України імені Івана Федорова – це наукова неприбуткова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, заснована на загальнодержавній власності і підпорядкована Державному комітету телебачення і радіомовлення України, яка керується у своїй діяльності законодавчими та нормативними актами України, наказами Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Статутом.

Книжкова палата України імені Івана Федорова створена з метою забезпечення інтересів держави у нарощенні інтелектуального та інформаційного потенціалу, сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, книговидавничої та бібліографічної справи; повного статистичного обліку, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції – документальної пам’яті України; проведення наукознавчих, книгознавчих та бібліографічних досліджень; створення автоматизованої інформаційно-бібліографічної мережі України, баз даних бібліографічної й реферативної інформації; видання бібліографічних покажчиків, реферативних журналів й науково-аналітичних оглядів.

Книжкова палата України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одержує безоплатні та платні обов’язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб’єктами видавничої справи в Україні, і надає узагальнену інформацію про це через засоби масової інформації та надсилає її в управління преси та інформації обласних державних адміністрацій. Книжкова палата України підпорядковується центральному органу виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики з питань масової інформації та видавничої справи.


1. Статус, структура та функції Книжкової палати України

Книжкова палата України — державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, заснована на загальнодержавній власності і перебуває у сфері управління Державного комітету телебачення та радіомовлення України.

Сьогодні Книжкова палата здійснює повний статистичний облік, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції України; проводить наукознавчі, книгознавчі та бібліографічні дослідження; створює автоматизовану інформаційно-бібліографічну мережу України, бази даних бібліографічної й реферативної інформації; видає бібліографічні покажчики, реферативні журнали й науково-аналітичні огляди. Палата є також Національним агентством України Міжнародної стандартної нумерації книг.

Основними напрямами діяльності Книжкової палати України є:

1. Державна бібліографічна реєстрація та централізована каталогізація всіх без винятку видів видань, випущених в Україні.

2. Збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі.

3. Аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей.

4. Комплектування і збереження повного і недоторканого фонду Державного архіву друку - головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні.

5. Державна стандартизація видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб'єктами видавничої справи, а також сертифікація баз даних.

6. Розробка та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні.

7. Наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів, видання наукових праць.

8. Наукознавчі дослідження і розробка бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень.

9. Створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток.

10. Розробка та експлуатація бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації.

11. Організація книгообміну.

12. Впровадження Міжнародної стандартної нумерації книг (ISBN), присвоєння міжнародних номерів виданням і їх реєстрація в національних і міжнародних бібліографічних базах даних; обмін інформацією на національному і міжнародному рівнях.

Важливим завданням Книжкової палати є впровадження і забезпечення функціонування Міжнародної системи стандартної нумерації книг (ISBN), Міжнародної системи стандартної нумерації нотних видань (ISМN) [6, c. 3-4].

З метою пропаганди і розповсюдження української книги, комплектування бібліотек Книжкова палата працює над створенням інформаційно-бібліографічної системи України, основним елементом якої є підготовка і видання каталогу "Книги в продажу".

Упродовж майже десяти років колектив Книжкової палати України удосконалював свою роботу, проводячи наукові дослідження у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. До роботи було залучено нові кадри з високим рівнем кваліфікації, великим досвідом бібліографічної, видавничої роботи, фахівців у галузі комп’ютерних технологій та автоматизованих інформаційних мереж. Проте виконувана робота все частіше входила у протиріччя зі статусом Палати як культурно-наукової установи, а головне, з оплатою праці та кваліфікаційними характеристиками її співробітників. Тому в 2001 році Вчена рада Палати прийняла рішення про підготовку і подання у вищі організації документів щодо зміни статусу Книжкової палати з культурно-наукової на державну наукову установу. Майже три роки велася робота з чиновниками Мінфіну, Мінекономіки й Кабміну про зміну статусу і тільки 10 грудня 2003 року Кабінет Міністрів Ук-раїни видав Розпорядження за № 763-р, у якому стверджувалось: "З метою підвищення ефективності наукових досліджень у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності погодитися з пропозицією Держкомтелерадіо щодо надання Книжковій палаті статусу державної наукової установи".

Станом на 31 грудня 2008 року Державний архів друку Книжкової палати України налічує 13398146 одиниць зберігання, серед них:

1. Книги і брошури — 880227

2. Періодичні та продовжувані видання — 284621

3. Газети — 10179758

4. Образотворчі видання — 83842

5. Картографічні видання — 1979

6. Нотні видання — 18530

7. Аркушева продукція — 1949012 Це єдиний найповніший фонд друкованої продукції

України, зібраний упродовж більше 90 років, починаючи з 1917 року. Унікальний він ще й тому, що вміщує в собі спецфонд 1917—1976 років. Досліджуючи документи цього періоду в контексті історії організації й формування спецфондів в Україні під кутом зору ідеологічної та соціокультурної політики держави, було підготовлено до друку науково-допоміжний ретроспективний бібліографічний покажчик "Спецфонд Книжкової палати України (1917—1921 рр.)" (10000 назв) [7, c. 71-72].

На функції Книжкової палати України покладено комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні.

Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати України перебувають під охороною держави та є власністю держави.

Книжкова палата України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одержує безоплатні та платні обов'язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні, і надає узагальнену інформацію про це через засоби масової інформації та надсилає її в управління преси та інформації обласних державних адміністрацій.

Оскільки єдиним джерелом комплектування фонду є обов'язковий примірник видань, порушення суб'єктами видавничої справи чинного законодавства щодо доставляння обов’язкового примірника документа призводить до невиконання в повному обсязі Книжковою палатою найголовніших своїх функцій: державної бібліографічної реєстрації всіх без винятку видів видань, випущених в Україні, та комплектування і збереження повного і недоторканого фонду Державного архіву друку.

Потребують невідкладного вирішення і питання щодо створення належних умов для зберігання унікального фонду Державного архіву друку, перенесення на електронні носії його історичного фонду, встановлення нової системи кондиціювання, оновлення системи сигналізації та гасіння пожежі, електроспоживання і подання вогнегасної речовини.

Незважаючи на вжиті Книжковою палатою заходи, ситуація щодо збереження Фонду за останні роки суттєво не покращилась. Обмежене надходження бюджетних коштів на фінансування Книжкової палати не сприяє виконанню завдань зі збереження й належного функціонування наукового об'єкта, що становить національне надбання [9, c. 5-6].


2. Наукова діяльність Книжкової палати України імені Івана Федорова

Наукові дослідження Книжкової палати України виконуються за розділом бюджетної програми: "Прикладні розробки у сфері засобів масової інформації, книговидавничої справи та інформаційно-бібліографічної діяльності" і проводяться за наступними напрямами:

Напрям перший — Сучасний стан і тенденції розвитку видавничої справи в Україні.

Наукові дослідження за цим напрямом здійснюються з метою отримання аналітично-статистичних даних про випуск видань, що характеризують видавничу сферу України, проведення багатоаспектного аналізу стану, динаміки й тенденцій розвитку сучасної книжкової справи в Україні для реалізації державної політики в галузі книговидання.

Напрям другий — Інформаційно-бібліографічні ресурси державної бібліографії — складова національного інформаційного фонду України.

Метою наукових досліджень за цим напрямом є створення національних електронних бібліографічних ресурсів України.

Оперативне інформування суспільства про сучасні та ретроспективні видання України є основною функцією державної бібліографії. Найоперативнішим засобом є інформування з використанням електронних ресурсів. Їхніми основними перевагами є можливість здійснення пошуку за будь-яким реквізитом, що входить до складу бібліографічного опису, та використання для створення друкованих бібліографічних видань.

Сумісність електронних бібліографічних ресурсів, створених Книжковою палатою України, з електронними ресурсами провідних світових інформаційних центрів забезпечується використанням програмного забезпечення, що підтримує Міжнародний протокол обміну бібліографічною інформацією (Z39.50), Міжнародної системи стандартної нумерації книг та нотних видань (ISBN та ISMN), Міжнародної системи класифікації видань ― Універсальної десяткової класифікації (УДК), над розробленням та актуалізацією україномовної версії якої Книжкова палата України працює з 2000 року.

Напрям третій — Нормативне, методичне та довідково-інформаційне забезпечення видавничої справи.

Метою наукових досліджень за цим напрямом є забезпечення видавничої та суміжних галузей норматив, методичними, аналітичними та інформаційними матеріалами, зокрема національними стандартами у галузі видавничої і бібліотечної справи.

Відповідно до напрямів наукових досліджень Книжкова палата України щороку визначає теми наукових досліджень, які затверджуються на Колегії Держкомтелерадіо України [8, c. 28-29].

Головним завданням центрів інформації, до яких належить і Книжкова палата України, є перебудова інформаційних систем з метою підвищення їхньої ролі в наукових дослідженнях, системах прийняття рішень тощо. Це потребує їх інтеграції, перетворення самостійно існуючих систем в основні частини єдиної інформаційної системи. Проте головним завданням залишається збирання, опрацювання, збереження документів і забезпечення доступу до їхнього змісту, а також розповсюдження інформації про них.

Управління інформацією Книжкової палати України слід вирішувати в двох аспектах: по-перше, усередині установи має бути покращене управління наявними інформаційними ресурсами з метою підвищення продуктивності, ефективності та якості надання послуг; по-друге — у зовнішній сфері потрібно розуміти інформаційні потреби найрізноманітніших користувачів (клієнтів) і відповідним чином регулювати управління інформацією, удосконалюючи способи обслуговування їхніх специфічних потреб.

Управління інформацією пов’язане з плануванням, організацією, реалізацією і контролем інформаційних ресурсів, до яких входять інформаційні фонди (змістовні комплекси), інформаційні системи, інформаційна інфраструктура та інформаційні процеси, що їх супроводжують.

Комп'ютерна мережа Книжкової палати України належить до класу мереж з розгалуженою структурою. її основу створено в 1996 році, а протягом наступних років відбувалося розширення і модернізація. Серцем мережі є сервер, від якого, як кровеносні судини, тягнуться гілки до всіх відділів Книжкової палати, що розташовані на трьох поверхах наукового корпусу. 10 мережевих комутаторів та 6 блоків безперервного живлення забезпечують цілодобову роботу мережі, а 34 робочих станції, що підключені до мережі, щоденно працюють над поповненням баз даних електронного каталогу книг, журнальних статей, реферування інформації, баз даних журналів і газет, державної статистики друку. Комп'ютерний набір і верстка видань Книжкової палати також сьогодні неможливі без наявності локальної мережі. Друк оригінал-макетів видань на папері та плівці форматів від А5 до A3 здійснюють два принт-сервери, що розташовані у відділі інформаційних систем. Ще 10 принтерів доступні для мережевого друку з комп'ютерів тих відділів, де вони знаходяться.

Користувачі локальної мережі мають змогу не лише працювати над поповненням інформаційних ресурсів Книжкової палати, а й отримувати інформацію з інформаційно-довідкового серверу Internet, що містить добірку загальнодержавних і внутрішніх нормативних документів, інші документи, необхідні в роботі Палати. Окремий сервер "Ліга-Закон", що створює ще одну гілку мережі, містить повну базу законодавства України і забезпечує працівників Палати відомостями про найновіші зміни в ньому.

З 1997 року Книжкова палата має доступ до Internet по виділеному каналу. В 2003 році ця гілка також зазнала змін — було здійснено перехід на новий провайдер Internet-послуг, організовано новий, більш потужний, виділений канал і підвищено швидкість доступу до 128 Кб/с. WEB-сервер Книжкової палати надає користувачам Internet повну інформацію про Книжкову палату, її історію та плани розвитку, послуги, що вона надає.

На сервері у вільному доступі виставлено повнотекстові електронні реферативні журнали "Економіка. Економічні науки", "Політика. Політичні науки" та " Історія. Історичні науки". Останній з них не має друкованого аналогу. Поштовий сервер Книжкової палати забезпечує цілодобовий зв'язок із зовнішнім світом за допомогою електронної пошти [2, c. 29-31].

Інформаційні ресурси Книжкової палати знаходяться у постійному розвитку, а інформаційне обслуговування набуває нові форми. В процесі розроблення знаходиться ряд проектів, що висуває Книжкову палату України в число провідних інформаційних провайдерів нової видавничої системи України. Серед цих проектів є декілька з установами й фірмами Сполучених Штатів Америки. Сучасні інформаційні технології складають матеріальну основу формування зв'язків і виробничих відносин між підприємствами - елементами видавничої системи, сприяючи їхній консолідації.

Основними "елементами" та "дійовими особами" інформаційного ринку є розповсюджувачі інформації, тобто посередники між генераторами/постачальниками інформації й інформаційними службами та споживачами інформації; потім йдуть користувачі інформаційних послуг; далі допоміжні служби.

Створення інформаційних систем ставить за мету обмін інформацією між потенційними джерелами і користувачами. Інформаційними бар’єрами на цьому шляху є: різниця рівнів знань джерела інформації і споживача, мовні перешкоди, відсутність навичок інформаційного пошуку. Але головним є віддалення користувачів від джерел засобів масової інформації у часі та просторі.

Вплив часового бар’єру зводиться до мінімуму шляхом фіксації повідомлення на будь-якому носії з його подальшим відтворенням. Усе, що встигло створити людство, чого спромоглось досягти й придумати — зберігається на сторінках книг та рукописів. Збереження і розповсюдження людських знань у різні куточки всіх країн світу на різноманітних носіях інформації роблять їх доступними величезній кількості користувачів.

Взаємний зв’язок інформаційних систем між собою дає змогу в принципі надавати кожному споживачу всі знання, створені людським генієм.

Але економічні міркування роблять нереальною можливість доступу кожної людини до зафіксованих на носіях знань суспільства. Сховища інформації неминуче будуть обмежені за тематикою і за обсягом вибіркового комплектування. Тому звернення до всього обсягу людських знань можливе тільки за наявності зв’язків з іншими фондами й інформаційними системами, що мають можливість передавати повідомлення, які вони зберігають.

Інформаційні технології, що з’явилися разом з комп’ютерами і засобами комунікації, уможливлюють подолання просторових перешкод під час передавання різних інформативних повідомлень. Проте існує проблема розповсюдження інформації, зафіксованої на паперових носіях, розв’язати яку можна тільки за допомогою створення цифрових бібліотек.

Для вирішення питання ефективного управління інформацією потрібні відповідні бази даних бібліографічної і повнотекстової інформації. Тому першочергове завдання — створення повного електронного каталогу книг і брошур, що зберігаються в Державному архіві друку Палати, і організація доступу до нього з бібліотек та інформаційних центрів. Цей фонд налічує майже 900 тисяч назв. Сьогодні створено службові електронні каталоги книг і брошур, що надійшли до архіву з 1991 року. Каталоги містять бібліографічну інформацію про понад 240 тисяч видань. Виконавши комплекс робіт із ретроконверсії хронологічного каталогу книг і брошур, можна забезпечити ефективний доступ до джерел інформації Палати [7, c.82-83].

Наступним завданням є оцифрування документів Державного архіву друку. У 2008 році Книжкова палата спільно з компанією SIA "Infodisk Media" реалізували "пілотний" проект пробного оцифрування видань з фонду

Державного архіву друку — книги, газети і журналу. Якість отриманих цифрових копій цілком відповідає вимогам, що пред’являються до таких документів. Також розроблено проект, визначено обсяг роботи, формати для збереження цифрових копій, етапи реалізації проекту.

За цифровими бібліотеками майбутнє. В епоху електронних публікацій і переведення друкованих документів у цифрові постає питання, як домогтися гармонійного сусідства друкованих видань з їхньою оцифрованою копією, які видання в першу чергу слід оцифровувати, як зберігати і надавати користувачам інформацію, не порушуючи права авторів.

Отже, основні напрями наукової діяльності:

— державна бібліографічна реєстрація видань України, систематизація, індексація документів, створення інформаційного ресурсу поточної та ретроспективної бібліографії;

— розроблення організаційних і методичних принципів державної бібліографії;

— централізована каталогізація видань;

— збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі;

— комплектування й збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку, головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні;

— розроблення та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи;

— актуалізація і оптимізація Універсальної десяткової класифікації українською мовою й адаптування до інформаційних потреб України;

— розроблення стандартів у галузі видавничої й бібліотечної справи;

— вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей, впровадження міжнародної стандартної нумерації видань;

— розроблення та експлуатація бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації;

— впровадження нових інформаційних технологій [1, c. 10-11].

Державний архів друку Книжкової палати має проблеми зі створення, отримання, збереження і розповсюдження ЕД. Для вирішення більшості проблем слід насамперед розробити "Положення про архівну службу електронних документів Книжкової палати України". Положення повинно мати розділи: основні завдання архіву ЕД, його функції, права, організація роботи і склад документів.

Електронні документи можуть бути двох видів: ЕД, що приймаються на зберігання від видавництв (електронні книги, журнали тощо); ЕД, створені в Палаті для збереження документів, в першу чергу тих, що знаходяться в поганому стані і не підлягають видачі для наукових досліджень.

Для роботи з перенесення на машинні носії інформації окремих масивів документів передбачається розроблення проекту оцифровки документів під загальною назвою "Документальна пам’ять України".

Книжкова палата України одна з не багатьох наукових установ, що допомагає науковцям та спеціалістам різних галузей встановити факти історичного минулого нашої країни. Особливо великим попитом користується інформація про довоєнні видання, майже 90 відсотків усіх користувачів інформації цікавлять саме ці видання. Нагальною проблемою на сьогодні стало питання переведення довоєнних видань на електронні носії, і залучення історичних архівних джерел до наукового обігу, оскільки значна частина матеріалів 1917—1940-х років існує лише в одному примірнику в Державному архіві друку. Кількість назв довоєнних видань становить: книг ― 104,522; річних підшивок газет ― 17,075; журналів ― 6,376. Саме ці видання передбачено на першому етапі перевести на електронні носії.

Переведення друкованих видань на електронні носії дає змогу створити максимально повну і зручну в користуванні систему взаємопов'язаної багатоаспектної довідкової інформації про склад і зміст фонду і проблему її швидкого надання через відповідні комунікаційні засоби.

Отже, Книжкова палата України здійснює підготовку бібліографічної інформації у вигляді довідок про всю видавничу продукцію, що виходить на терені держави на замовлення організацій та установ України, закордонних фірм, а також окремих громадян.

Надає платні довідково-інформаційні послуги з усіх видів видавничої продукції, з використанням фондів Державного архіву друку, починаючи з 1917 року.

Консультує видавничі та книготорговельні структури щодо оформлення та ідентифікації друкованої продукції.

Здійснює індексацію УДК, ББК на всі види друкованих видань, надання блоків ISBN, консультацій.

Проводить складання бібліографічних покажчиків за різними тематичними напрямами з використанням генерального алфавітного каталогу Книжкової палати [8, c. 32].


Висновки

Реєстрація та збирання друкованих праць має величезне наукове й культурне значення для загального поширення знань й поглиблення освіти, науки та культури. І це сьогодні визнано в усіх цивілізованих країнах світу. Нині немає держави, яка б не реєструвала твори власного друку і не видавала б літописів національної бібліографії. Це питання тісно пов’язане із законом про обов’язковий примірник, з точною окресленістю документів, які мають входити до обов’язкового примірника, і його розподілом.

Основні функції Книжкової палати України визначає стаття 27 Закону України “Про видавничу справу”, прийнятого 5 червня 1997 року № 318/97 із змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до статті 27 Закону України “Про видавничу справу”” від 8 вересня 2005 року № 2855-ІV.

Відповідно до даних законів Книжкова палата України — державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, що здійснює:

- державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні;

- збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі;

- аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей;

- комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні;

- державну стандартизацію видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб’єктами видавничої справи, а також сертифікацію баз даних;

- розробку та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні;

- наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів;

- наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень;

- створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток;

- розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації;

- організацію книгообміну. Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати України перебувають під охороною держави та є власністю держави.


Список використаної літератури

1. Васильєв О. Інформаційні продукти та бази даних Книжкової палати України // Вісник Книжкової палати. - 1997. - № 10. - C. 10-14

2. Гуцол Г. Новітні розробки у галузі інформатизації Книжкової палати України// Вісник Книжкової палати. - 2006. - № 4. - C. 29 - 34.

3. Нелепина Г. Книжная палата Украины:История создания, проблемы и перспективы развития // Книжное обозрение. - 1999. - № 3. - C. 11-13

4. Низовий М. Організація української Книжкової Палати і початок ії статистичної роботи // Вісник Книжкової палати. - 1999. - № 3. - C. 22-23

5. Сайт Книжкової палати України // http://www.ukrbook.net/

6. Сенченко М. Книжкова палата України: вчора, сьогодні, завтра// Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 1.(До 85-річчя з дня заснування Книжкової палати України. - C. 3 - 7

7. Сенченко М. Книжковій палаті України імені Івана Федорова - 90 років // Київська старовина. - 2008. - № 6. - С. 71 – 84

8. Федотова О. Спецфонд книжкової палати України:передумови створення,шляхи еволюції та характеристика з позицій сьогодення// Вісник книжкової палати. - 1999. - № 11. - C. 28-32

9. Чухно Н. До 80-річчя з дня заснування книжкової палати України// Вісник книжкової палати. - 1998. - № 1. - C. 5-8

загрузка...
Top