Вплив музики на людину

Вступ.

1. Основні жанри музики та їх вплив на людину.

2. Музика і тварини, її вплив.

3. Вплив музики на психіку.

4. Вплив музики на мозок дитини.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Розмаїття музичної інформації, її вплив на величезну аудиторію висуває нові проблеми, зокрема, й таку, що пов’язується з впливом музики на особистість. У роботі розглядаються психологічні особливості впливу музичної інформації на пізнавальну діяльність слухача в ході організованої пізнавальної діяльності.

Постійне тиражування, репродукування музики у повсякденному житті засобами масової інформації, використання її як фону-емблеми для подачі інформації (наприклад, у рекламі), зростання обсягу музичної інформації, яку людина повинна переробляти (сприймати, слухати), обумовлює те, що музика стає засобом специфічного інформаційного ускладнюючого впливу на особистість. З усіх аспектів проблеми слухацької діяльності ми зупинимося на музичній слухацькій діяльності, де поняття „слух” розумітимемо як здібність до музичної активності та діяльності.

У загальному вигляді проблема слухацької діяльності особистості розкривається у дослідженнях з різних галузей психології (психофізіології, музичної психології, психології мистецтва тощо). Існуючі моделі слухання музики ґрунтуються на порівнювальній структурі перцептивного акту, що відображає багатомірність і багаторівневість музичного твору. Слухацьку діяльність уявляють: як „слуховий аналіз твору”, де одиницею виміру є „звуковий об’єкт”; як процес схематизації і навіть спрощення інформації, яка об’єктивно міститься в музичному творі, аж до її „мозаїчності”. Відомі праці з вивчення процесу сприймання музики: як специфічного виду перцепції, визначення елементарних структур музичного сприймання, особливостей сприймання мелодії. Зауважимо, що тривалий час проблема сприймання і проблема змісту музичного твору розглядалися осібно: зміст музичного твору відокремлювався від слухача і не вважався продуктом його творчості. Таке твердження є очевидно сумнівним.


1. Основні жанри музики та їх вплив на людину

Музичний жанр (фр. genre - рід, вид, тип, манера) - багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичої творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо).

Поняття музичного жанру побутує в різних аспектах:

широкому - оперний жанр, симфонічний жанр, камерний жанр і т.д.;

вузькому - велика опера, комічна опера, лірична опера, музична драма і т.д.; симфонія, камерна симфонія, сюїта; увертюра; симфонічна поема; соната, квартет і т.д.; арія, аріозо, каватина, романс, пісня і т.д.

Склад виконавців і спосіб виконання визначають найпоширеніший поділ музичних жанрів на вокальний та інструментальний, які, своєю чергою, диференціюються за специфічнішими ознаками.

  • Музичний жанр може мати наступні функції:
  • Комунікативні, пов'язані з організацією художнього спілкування
  • Семантичні, що визначають зміст художнього твору
  • Тектонічні (структуротворчі), що визначають побудову твору

Існують різні способи класифікації музичних жанрів. Музикознавець Т.В. Попова пропонує класифікувати жанри за умовами їх побутування і виконання. За цією класифікацією розрізняють жанри:

  • Народної музики (музичний фольклор)
  • Розважальної музики (в т.ч. музика сучасної естради)
  • Камерної музики (що виконується камерними ансамблями)
  • Симфонічної музики (виконується великими оркестрами)
  • Хорової музики (виконується хоровими колективами)
  • Театральної музики (в т.ч. опери, музики до спектаклів, кінофільмів і т.п.)

Інструментальна музика призначена для виконання на музичних інструментах. Музичні інструменти поділяються на духові (мідні й дерев'яні), струнні (струнно-смичкові й струнно-шипкові) та ударні. Клавішні інструменти залежно від принципу видобування звука належать до різних відповідних груп або виділяються в окрему групу за суто формальним принципом наявності клавіатури.

Окрему групу становлять також сучасні музичні електроінструменти.

Класична інструментальна музика поділяється на симфонічну и камерну. Симфонічною називається музика, призначена для виконання симфонічним оркестром. Основні жанри симфонічної музики: симфонія, увертюра, концерт, сюїта, а також симфонічна поема, симфонічна фантазія, дивертисмент тощо[5, c. 14-16].

Камерно-інструментальна музика призначена для невеликого складу виконавців. У минулому так називали музику, яка виконувалася вдома. До камерно-інструментальної музики належать соната, тріо, квартет, а також велика кількість "малих камерних жанрів" — невеликих інструментальних п'єс, серед яких ноктюрн, прелюдія, кантилена, баркарола, каприс, алегро, анданте та ін. Слід зазначити, що існує і спеціальний "камерний" оркестр, основою якого є інструменти струнно-смичкової групи (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси), до яких у разі потреби додаються також деякі дерев'яні духові інструменти. Серед інших п'єс камерний оркестр може виконувати й концерти (так, надзвичайно популярні концерти Антоніо Вівальді «Пори року» написані саме для камерного оркестру).

В області музики існує величезне поле для дослідження, а її психічний вплив представляється дуже мало відомим сучасній науці. Нас учили, що вплив музики, або звуку й вібрації, приходить до нас і торкається наших почуттів зовні; але залишається ще одне питання: що є джерелом впливу, що приходить зсередини? Дійсний секрет психічного впливу музики захований у цьому джерелі, - джерелі, звідки виходить звук.

Просто й легко зрозуміти, що голос має певну психічну цінність, що один голос відрізняється від іншого й що кожний голос має свою психічну силу. Дуже часто хтось почуває особистість мовця на відстані, по телефоні. Чутлива людина може відчувати ефект самого голосу, не бачачи мовця. І багато хто не так сильно залежать від слів, як від голосу, що вимовляє слова. Це показує, що рівень психічного розвитку виражається й у розмові, і особливо в співі[9, c. 54-56].

2. Музика і тварини, її вплив

Все живе, як відомо, сприймає музику. Вчені в лабораторії посіяли пшеницю і включали їй різну музику. Виявилося, що високочастотні звукові коливання поліпшують проходження соків через стебла і листя рослини. При цьому у рослини поліпшується обмін речовин і поліпшується врожійність. Тварини теж реагують на музику. З давніх давен відомий міф, коли уславлений співець і поет Орфей грав на лірі і цим же утихомирював звірів. Мало того, вчені довели, що коли у корівниках звучить музика, то збільшуються надої молока.

Звичайно, музика може допомагати і музика може шкодити. Залежно яка музика? Одні музикальні твори радують людину, інші - надають їй печалі, суму, одні збуджують, інші заспокоюють, одні - підвищують працездатність, а інші втомлюють. Науковці навіть відмітили, що музика поліпшує ріст волосся. Дуже погано, коли музика звучить голосно і з ранку до ночі. Це шкодить. Отже у всьому повинна бути міра. Несприятливо діє голосна музика, надмірно ритмічна, незмістовна. Вона може привести до дратівливості, головної болі, підвищити кров`яний тиск.

Яку музику слухати? Це залежить від людини, від її смаку. Тому кожній людині слід слухати туку музику, яка їй до душі, до якої вона звикла змалку, яка їй на користь.

Дуже корисною є духовна музика, твори Лисенка, Стеценка, Бортнянського, Баха, Чайковського, Глінки, Рахманінова. Мені, наприклад, подобається церковний спів - літургія Івана Златоустого, твори сім`ї Штраусів, Вальтейфеля. Вони мені допомагають. Але треба пам`ятати, що частіше й корисніше слід слухати тишину[12, c. 64].

3. Вплив музики на психіку

Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, тривалості; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості.

Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.

Музика впливає на організм людини різнобічне. За даними науковців медичного центру "Ленц" (м. Москва) та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам'ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а уваг - на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.

Важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з медичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. В більшості передових європейських країнах, як і за океаном уроки музики, спів, гра на інструментах належать до обов'язкового елементу виховання, оскільки музика найбільш сильніший емоційний вплив на дитину. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м'язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини, що стало основою виникнення музикотерапії. Музикотерапія складається з творчої та рецептивної діяльності. Яка пов'язана зі сферою емоційних, етичних і естетичних відчуттів, пізнанням та спрямованістю інтересів особистості.

Крім універсальних якостей. Музичне мистецтво має специфічні унікальні можливості цілеспрямованого впливу в бажаному напрямі.

Такі корегуючі профілактичні особливості музики базуються не лише на вербальному, багатоплановому за формою емоційному впливі на особу, а й впливають конкретно з її першоелементів - ритму, гармонії, які проникають у глибини психіки[2, c. 58-59].

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі. Музичний твір — це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.

Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. О. Серов справедливо замітив: "Якби все, що відбувається в душі людини, можна було передати словами, на світі не було б музики". В свою чергу мова музики зрозуміла кожній людині.

Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер. Світ музики може стати або не стати надбанням особистості. Лишень духовно-практична діяльність особистості - це початковий етап життєвої спіралі для музично-естетичного буття суб'єкту.

За результатами досліджень багатьох науковців, тільки класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів - класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.

Класичними називаються твори мистецтва, що зберегли до теперішнього часу значення взірцевих[14, c. 34-36].

В основі класичної музики лежить віковий художній досвід, мудрість різних історичних епох. До музичної класики відносять не лише твори великих композиторів, а й кращі зразки народної музичної творчості. Класична музика розглядається як змістовне мистецтво, що має велику силу естетичного впливу на людей.

Класичні твори відзначаються багатством змісту, красою та досконалістю форм . У скарбниці світової музичної культури імена таких геніальних і високоталановитих композиторів, Й.С. Бах, Л. Бетховен (Німеччина), В.А. Моцарт, Ф. Шуберт (АВстрія), Дж. Россіні та Дж. Верді (Італія). Ф. Шопен (Польща), Г. Берліз та Ж. Біде (Франція), Е. Гріг (Норвегія); засновники російської та української музичних шкіл М. Глінка та М. Лисенко.

До музичної класики належать не лише видатні твори композиторів минулого, а й кращі зразки музики XX ст. твори композиторів, чия творчість отримала світове визнання (К. Дебюссі, М. Равель, Я. Сибеліус, Р. Штраус, Б. Барток, І. Стравінський, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович та ін.). Твори відомих українських композиторів М. Скорика, М. Колеси, Л. Людкевича, Л. Реввуцького, А. Кос - Анатольського вважаються українською музичною класикою.

Особливу дбайливість і ентузіазм проявляють в наш час спеціалісти і меломани на Заходів щодо проблем музичної терапії засобами класичної музики. Музична терапія широко використовується з метою надання соціально-психологічної допомоги та підтримки тим, хто відчуває самотність, невпевненість в собі, закомплексованість, я к профілактика ряду соматичних захворювань, а також як засіб полегшення страждань, реабілітації після перенесених захворювань чи травм.

Спеціалістами доведено, що від дратівливості неврозів допомагає музика Чайковського. Від мігрені - "Весняна пісня" Мендельсона, "Гуморески" Дворжака, "Американець в Парижі", Гершвіна. Головну біль знімає "Полонез" Огінського, нормалізує сон - сюїта "Пер Гюнт" Гріча.

Кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує "Весільний марш" Мендельсона. Піднімає настрій і позбавляє від депресії - джаз, блюз, соул, каліпсо, реччі [6, c.49-52].

4. Вплив музики на мозок дитини

Дослідження лікарів довели, що вже на п'ятому місяці вагітності діти чують і розрізняють звуки. Вони можуть реагувати на гучність і ритм мелодії. Вона може їм подобатися або ні. І, через нейроендокринну систему музика впливає практично на всі системи і органи дитини: змінюється частота дихання, тонус м'язів, моторика шлунка і кишечника. Лікарі твердять, що вагітність - це не тільки формування дитини, але й приголомшуючий шанс вплинути на інтелект, творчі і музичні здібності малюка, простимулювати його пізнавальний і емоційний розвиток.

Позитивний вплив музичних творів відчули на собі багато вагітних жінок. Але, як рекомендують аудіологи, при прослуховуванні мелодій, перш за все слід орієнтуватися на власні музичні уподобання.

Якщо під час вагітності ви хочете, щоб малюк краще чув музику, можна скористатися навушниками, оскільки деякі фахівці вважають, що дитина, перебуваючи в утробі матері, чує звуки трохи інакше, аніж ми. І тому навіть рекомендують майбутнім татам розмовляти зі своєю дитиною, шепочучи мамі на вушко. Так малюкові буде краще чутно. А коли малюк народиться, то при прослуховуванні музичних творів слід дотримуватись кількох простих правил. Магнітофон ставити на відстані не менше одного метра від ліжка або манежу дитини, а звучання музики не повинно перевищувати гучність розмовної мови.

Проведено тисячі експериментів на рослинах, тваринах і людях, які доводять вплив звуку на живий організм. Мімоза і петунія від мажорних мелодій ростуть набагато швидше і розцвітають на два тижні раніше від встановленого терміну. Під впливом класичної музики корови дають більше молока. У собак-пінчерів кров'яний тиск залежно від мелодії може змінюватись на 70 мм ртутного стовпчика.

В Японії провели експеримент, у якому взяли участь 120 матерів-годувальниць. Одна половина з них слухала класичну музику, решта - популярну. В першій групі кількість молока у жінок збільшилася на 20%, у другій групі - зменшилась наполовину.

Слухаючи звуки природи, ми одержуємо величезний заряд енергії, відчуваємо підйом духовних і фізичних сил, збільшується творчий потенціал. Навіть нетривале прослуховування звуків природи здатне відвернути людину від важких думок і повсякденної суєти.

Найбільш корисною для здоров'я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву ефекту Моцарта.

Таємницю цілющих властивостей музики Вольфганга Амадея Моцарта підтвердив Альфред Томатіс, лікар-отоларинголог, член французької академії медичних наук. Досліджуючи особливості роботи мозку людини, він з'ясував: прослуховування високочастотних звуків - 5000-8000 Гц - активізує мозкову діяльність, поліпшує пам'ять, стимулює процеси мислення. Ці вібрації ніби живлять наш мозок, а разом з ним і все тіло. Аналізуючи музику різних композиторів, Альфред Томатіс дійшов висновку, що твори Моцарта містять найбільшу кількість потрібних частот. Він також виявив, що саме їх в основному чує дитина в період внутрішньоутробного розвитку. Змоделювавши подібний фон, він давав слухати записи дітям різного віку і з різними вадами розвитку - їхнє самопочуття поліпшувалося. Річ у тім, що високочастотні коливання пробуджують відчуття архаїчного зв'язку з матір'ю, дають людині відчуття захищеності, цілісності і благополуччя[8, c. 87-89].

Регулярні заняття музикою поліпшують пам’ять і стимулюють розумовий розвиток дітей, стверджують у недавно опублікованому в журналі Brain дослідженні канадські вчені. Автори роботи заявляють також, що їм вдалося отримати перші докази існування зв’язку між заняттями музикою та вмінням концентрувати увагу.

Через рік після початку занять діти показували більш високі результати в тестах на пам’ять, пов’язаних з такими показниками загального інтелектуального розвитку, як письменність, математичне мислення та рівень IQ. Дані тестів підтверджуються також результатами сканування мозку[16,c. 98-99].

Але ж не всяка музика сприятливо впливає на організм людини.

Сьогодні уяву підлітків і молоді полонить музика масової культури (рок, реп, поп та ін.). Під час перегляду чергового відеокліпу поєднання мерехтливого зображення (кольорів, образів, сцен) з гучною ритмічною музикою епохи НТР допомагає "втекти" від буденності, опинитися в іншій "уявній" реальності. Однак спеціалісти переконливо доводять, що сучасна музика не завжди позитивно впливає на емоційну сферу підростаючої особистості. Цей жанр мистецтва може викликати т/ж спрощених емоційних станів, посилення агресивності.

У науково-експериментальних працях вітчизняних учених доведено статистично-достовірні порушення ряду психічних функцій під дією року (об'єми короткочасної пам'яті. Зниження рівня зрозумілого спілкування, виникнення почуття роздратованості і туги, зниження писемної продуктивності, виникнення почуття тяжкості) з паралельним порушенням ЕЕГ характеристик мозку.

Необхідно відмітити, що сила звуку рок музики на рок-концертах надзвичайно велика досягає 120 дБ, а загальновідомо, що смертельним для слуху людини є 160 дБ. В ідеології рок-культури покладений фанатизм, який на думку Г. Товстоногова, є добровільним рабством, що робить людину замкнутою. Психофізіологічними факторами дій року являються і збудження підкоркових структур головного мозку з необумовленими біологічними реакціями; різке зростання збудженості ЦНС тощо. Перші результати дій року проявляються в слуховому апараті людини. За даними професора B.C. Гуковича приблизно 40% любителів року 13-15 р. страждають слуховими шумами, а приблизно 60% 19-20 річних студентів виявляють ознаки туговухості. В перспективі це означає, що десь через 50 років країна може одержати суспільство глухих людей.

Музикознавець Христофор Рюгер рахує придатною для психотерапії тільки класичну музику і категорично відхиляє сучасну поп- і рок - музику. Причому найкращий ефект виявлено тільки при дії програм, створених на основі милозвучних класичних і народних мелодій.

Так, Єлена Пімкіна в своїй статті "Моцарт делает умнее" стверджує, що найнезвичайніша музика - це музика Моцарта: не швидка, але і не повільна, плавна. Але не занудна надзвичайно чарівна у своїй простоті.

На думку вчених, музика цього композитора сприяє розвитку розумових здібностей у дітей.

А мистецтвознавці дедалі частіше закликають дбайливо ставитися до актуального середовища особистості, викорінювати музичні "шуми", фальш нечистих інтонацій, надлишкове гострі, шокові звукові враження. Адже звук являється більш сильним сенсорним подразником для людини, ніж світло чи колір. Людський слух здатний сприймати різницю у висоті від 16 до 20 тисяч коливань в секунду. Порушення верхнього порогу, здатне викликати серйозні зрушення в людському організмі.

В музиці використовуються головним чином звуки в межах від 16 до 4000 коливань в секунду. Такий діапазон пов'язаний з історично складеною практикою людської мови і співу. Прикрим є те, що сучасні технічні засоби репродуктування музики, які володіють великою звуковою потужністю, не передбачають контрольних меж для рівня гучності. Якщо в побуті гучна розмова людини сприймається як ознака недостатньої культури, то в молодіжному середовищі сьогодні загальноприйнята абсолютна безкультурна позиція сприйняття музики, яка звучить, перевищуючи усяку художню міру гучності звуку. Особливо таке становище характерне для танцювальних дискотек, де коливаючі рухи мембран апаратури здатні викликати хворобу органів, слуху. "... на дискотеці сила звуку доведена до тієї степені, коли вона ще не вбиває, але починає діяти на нижні шари мозку, на його підвали, на підкірну основу, на підсвідомість, на глибинні шари психіки, що можна порівняти з дію наркотичних речовин". Причому це не мелодична музика, не Чайковський і не Шопен, але музика ритмічна, поп-музика, рок-музика, і коли удари музичного ритму починають співпадати з ударами вашого серця, створюється враження, що в середині вас розхитується тяжке ядро від великого дзвону, яке гупає по всіх ребрах, по всіх клітинах організму ...

Беззаперечно, міра гучності музичного звуку - величина історична. Від початку вона була здатна характеристиками найдавнішого музичного інструменту - людського голосу. Пізніше з'являються музичні інструменти супроводжуючі спів. Так, улюбленими інструментами древніх греків була ліра, кіфара, багаторубчата флейта сірініке і авлос. В період середньовіччя в Європі інструментом домашнього музикування стала лютіч, а в концертному релігійному та обрядовому житі панував орган. VII називають золотим століттям скрипки. Удосконалення механіки клавесину веде до появи фортепіано. Його універсальна природа сприяла збільшенню популярності цього "найінтелектуальнішого інструменту" (Г. Нейгауз). Кожен інструмент виховував музичний слух покоління у відповідному діапазоні гучності. В умовах розвитку засобів масової інформації помітно збільшилась щільність звучання[5, c. 118-121].


Висновки

Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.

Музика впливає на організм людини різнобічне. За даними науковців медичного центру "Ленц" (м. Москва) та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам'ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а увагу - на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.

На мою думку, важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з медичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. В більшості передових європейських країнах, як і за океаном уроки музики, спів, гра на інструментах належать до обов'язкового елементу виховання, оскільки музика найбільш сильніший емоційний вплив на дитину. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м'язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини, що стало основою виникнення музикотерапії. Музикотерапія складається з творчої та рецептивної діяльності. Яка пов'язана зі сферою емоційних, етичних і естетичних відчуттів, пізнанням та спрямованістю інтересів особистості.


Список використаної літератури

1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Пер. с англ. В. Н. Самохина. — М.: Прогресс, 1974. — 392 с.

2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества: Сб. избр. тр. — М.: Искусство, 1979. — 423 с.

3. Беляева-Экземплярская С. Н. Заметки о психологии восприятия времени в музыки // Проблемы музыкального мышления: Сб. ст. / Сост. и ред. М. Г.Арановский. — М.: Музыка, 1974. — С. 303 – 329.

4. Бочкарёв Л. Л. Применение психологических знаний в практической деятельности музыканта-педагога: Метод. разраб. — М., 1981. — 27 с.

5. Готсдинер А. Л. Музыкальная психология. — М.: Магистр, 1993. — 263 c.

6. Знаков В. В. Понимание как проблема психологии мышления // Вопросы психологии. — № 3, 1987. — С. 17 - 26.

7. Кадцын Л. М. Музыкальное искусство и творчество слушателя. – М.: Высшая школа, 1990. – 303 с.

8. Иванченко Г. В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы, перспективы. — М.: Смысл, 2001. — 264 с.

9. Кечхуашвили Г. Н. Установочная модель восприятия // Психологические исследования, посвящённые 85-летию со дня рождения Д. Н. Узнадзе. — Тбилиси, 1973. — С. 173 – 185.

10. Коваленко А. Б. Психологія розуміння. — К., 1999. — 184 с.

11. Костюк А. Г. Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования: Сб. ст. — К.: Муз. Украина, 1986. — 126 с.

12. Лосев А. Ф. Основной вопрос философии музыки // Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 315 – 335.

13. Лосев А. Ф. Музыка как предмет логики // Лосев А. Ф. Форма — Стиль — Выражение. — М.: Мысль, 1990. — С. 405 — 602.

14. Медушевский В. В. Интонационная форма музыки. — М.: Композитор, 1993. — 194 с.

15. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. — М.: Мир, 1966.

16. Моляко В. А. Психология конструкторской деятельности. — М.: Машиностроение, 1983. — 134 с.

17. Моляко В. А. Психологія конструктивної діяльності

18. Музыкальное мышление: сущность, категории, исследования: Сб. науч. ст. — К.: Муз. Украина, 1988. — 128 с.

19. Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия. — М.: Музыка, 1972. — 383 с.

20. Рагс Ю. Н. Акустика в системе музыкального искусства: Дис. . д-ра искусствовед. — М., 1998. — 354 с.

21. Сохор А. Вопросы социологии и эстетики музыки. — Л.: Советский композитор, 1981. — 295 с.

22. Теплов Б. М. Избранные труды: В 2-х т. Т. 1. — М.: Педагогика, 1985. — 328 с.

загрузка...
Top