Творчість Т.Г. Шевченка – гравюра

План

Вступ

Згадки про Шевченка

Вступ

Малярська спадщина Тараса Шевченка стала основою розвитку реалістичного образотворчого мистецтва в Україні. Шевченко - художник досконало володів різними жанрами і різною технікою, проте за життя найбільше був поцілований як майстер гравюри. Ще козачком поміщика Тарас збирав і перемальовував дешеві лубки, що поширювалися в гравюрах на дереві та міді, часто розфарбовані аквареллю. У Петербурзькій Академії мистецтв естампи з робіт Рафаеля, Пуссена та інших видатних митців Західної Європи були зразками для навчання майбутніх художників. Т. Шевченко, як і інші учні Академії, копіював ці роботи. Свою першу гравюру, ілюстрацію до трагедії Шекспіра "Король Лір", він зробив уже 1843 року. Після відвідання України в 1843 році Шевченко задумав здійснити видання альбому, аби розповісти в ньому про Україну, красу її природи, про звичаї українського народу, архітектурні пам'ятки, історію. "История Южной России изумляет каждого своими прои[с]-шествиями и полусказочными героями, народ удивительно ориги-нален, земля прекрасная. И все зто до сих пор никем не представлено перед очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела своих и композиторов, и живопис-цев, и позтов. Чем они увлекались, забнв своє родное, не знаю; мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле, — и тогда бьі она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий. Те, которьіе видели однаждьі нашу краину, говорят, что желали бн жить и умереть на ее прекрасней-пгих полях. Что же нам сказать, ее детям, должно любить и гордиться своєю прекрасне [й]шею матерью. Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную поль[зу], то, по крайней мере, на славу имени Украиньї. Обладая в мале искусством в живописи, лредпринял я издание, названное мною "Живописная Украйна". 1844 року в Петербурзі Тарас Шевченко видає альбом "Живописная Украйна". Історичне минуле України художник показав у офорті "Дари в Чигрині 1649 року". Зображена вирішальна подія в історії українського народу, коли до Богдана Хмельницького в Чигирин прибули посли від трьох держав: Московії, Польщі й Туреччини із щедрими дарами. Вони чекають рішення козацької ради, під чиє покровительство віддати Україну. Про традицію сватання як початку весільного обряду розповідає офорт "Старости". Чарівний український краєвид біля Дніпра літнього спекотного дня бачимо в офорті "У Києві". Стародавню пам’ятку архітектури часів Київської Русі — Видубицький монастир, збудований ще в XI столітті в гармонійному поєднанні з навколишньою природою, відтворено в пейзажному офорті "Видубицький монастир у Києві". В офорті "Судна рада" автор зображує старовинний звичай українського народу громадою з'ясовувати будь-які непорозуміння. Цей твір став одним із найпопулярніших і розповсюджувався в різних копіях невідомих художників. Солдатській службі, яка тривала 25 років і була страшним лихом для селян, присвячено офорт "Казка" ("Солдат і смерть"). Сюжет запозичено з народної української казки. Покаліченого царською службою солдата, який нарешті повернувся додому, чекає смерть. Але солдатові вже нічого втрачати, він смерті не боїться, жартує з нею. За Цим нібито веселим сюжетом криється гостра сатира на миколаївську солдатчину. До офортів Т. Шевченко додав Ще й супровідні тексти українською та французькою мовами. Але його творчий задум щодо видання альбому "Живописная Украйна" не був здійснений повністю. До першого й єдиного випуску ввійшло лише шість офортів. Незважаючи на це, альбом "Живописная Украйна" став значним внеском у розвиток української графіки першої половини XIX століття, яскравим зразком реалізму й народності творчості митця, а Шевченко посів провідне місце серед майстрів офорта. Арешт і заслання на довгі роки позбавили Тараса Григоровича можливості займатися гравюрою. У неволі він сподівається цілком присвятити себе мистецтву офорта. До свого щоденника Шевченко занотував, що бути хорошим гравером — значить бути розповсюджувачем прекрасного. Після повернення до Петербурга в 1857 році Т. Шевченко обладнав гравірувальну майстерню, придбав необхідні інструменти і заходився працювати над офортами. Незабаром з'являються перші роботи, власна жанрова композиція "Дві дівчини" та інтерпретація картини відомого іспанського художника Б. Мурільйо "Свята родина". Вдосконалюючи свою майстерність, Шевченко вивчає офортну манеру великого голландського художника Рембрандта, виконує офорти з його картин, одна з них — "Притча про робітників на винограднику" (1858). Чіткість зображення у глибоких тінях, творча технічна винахідливість викликали захоплення тогочасних художників. Тараса Григоровича з повагою називали "російським Рембрандтом". У серпні 1860 року Шевченко подав на виставку, що експонувалася в Академії мистецтв, кілька своїх офортів, серед них "Дуб" за малюнком А. Мещерського, італійський пейзаж з картини М. Лебєдєва, "Вірсавія" з картини К. Брюллова, кілька автопортретів. 2 вересня 1860 року Рада Петербурзької Академії мистецтв присвоїла Т. Г. Шевченкові звання академіка гравюри. У дипломі зазначалося: "Санкт-Петербургская императорская Академия худо-жеств за искусство и познания в гравировальном художестве признает и почитает художника Тараса Шевченко своим академиком, с правами и преимуществами в установленнях Академии предписанньіми". Надання цього високого звання засвідчувало велику роль Тараса Шевченка в розвитку малярства в Росії та Україні.

Згадки про Шевченка

"В ту зиму, когда мне впервые пришлось ездить к Тарасу Григорьевичу, он начал заниматься офортными... работами; причем он избрал себе в руководители и наставники величайшего мастера этого дела Рембрандта и усердно копировал его неподражаемые рисунки. Бывало так, что мое рисование прерывалось предложением идти вместе в академическую библиотеку, Эрмитаж или к кому-либо из коллекционеров, чтобы посмотреть какой-нибудь невиданный еще рембрандтовский офорт. Понятна радость, с которой я шел на такое предложение, и гордость, с которую шествовал по коридорам Академии или улицам Петербурга, сопутствуя моему дорогому учителю в его невероятной, всем знакомой, мерлушичьей шапке".

Б. Суханов-Подколзин. Воспоминания о Т. Г. Шевченке его случайного ученика

"Но главная область, где с особенной силой сказался талант нашего художника, — это, несомненно, офорт. Можно с полным основанием утверждать, что он был чуть не первым русским художником, серьйозно посвятившим себя этой интересной области искусства и достигшим в ней высокой степени совершенства, даже с вполне современной нам точки зрения... Учиться ему в сущности было не у кого. Правда, Шевченко пользовался советами и указаниями Иордана, но Иордан был все-таки гравером иглой или резцом, а не одЬортистом. Если уже говорить об учителях, то истым руководителем Шевченко был Рембрандт, с которым нашего художника связывало как сходство вкусов, так и родственность талантов в смысле чувства светотени. В офортах Шевченко мы действительно находим характерные черты работ великого Голландца ".

Е.М. Кузьмин. Т.Г.Шевченко как живописец и гравер

"... Я думаю посвятить себя безраздельно гравюре акватинта (акватинта — ргзновид гравюри на металг, що створюе ефект близький до тонованого малюнка. — О. Р. ). Для этого я полагаю ограничить свое материальное существование до крайней возможности и упорно заняться этим искусством ".

Т. Шевченко. Щоденник 26 червня 1857 р.

загрузка...
Top